Українські приказки, якими користувались ще нашi бабусi

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби шия, а ярмо буде.
Або пан, або пропав.
Або дома не бути, або волі здобути.
Апетит з їдою прибуває.
Баба з воза — кобилі легше.
Багатий, як циган на блохи.
Багато дива, мало млива.
Багатому й чорт яйця носить.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Батогом обуха не переб’єш.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Без вірного друга — велика туга.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без труда нема плода.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Битому собаці кия не показуй.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить.
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Боятися вовка — в ліс не ходити.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брехливу собаку далеко чути.
Буває, що й корова літає.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.
Велике дерево поволі росте.
В закритий рот муха не влізе
Видно пана по халявах
Виміняв шило на швайку.
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високо літає, та низько сідає.
Вище себе не підскочиш.
Від своєї тіні не втечеш, Вісті не лежать на місці.
Вкрадеш голку, а потім корову.
В ліс дрова не возять.
В нього руки на всі штуки.
Вовка ноги годують.
Вода і камінь довба.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона вороні ока не видовбає.
В сім’ї не без виродка.
Всякому овочу свій час.
В тихому болоті чорти водяться.
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
В чужих руках завше більший шматок.
Гарні гості, та не в пору.
Гірко заробиш — солодко з’їси.
Говори стовпу, а він стоїть.
Година вранці варта двох увечері.
Голка в стіжок упала — пиши пропала.
Голодній кумі хліб на умі.
Горбатого могила виправить.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко.
Готовеньке і кішка з’їсть.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гуртом і батька добре бити.
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.
Далеко куцому до зайця.
Даремно і чиряк не вискоче.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Двоє третього не чекають,
Де багато господинь, там хата неметена.
Де відвага, там і щастя.
Де коротко, там і рветься.
Де посієш, там і вродиться.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дешева риба — погана юшка.
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Диму без вогню не буває,
Діло майстра величає.
Дома й стіни помагають.
Дурням закон не писаний.
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Як овечка: не мовить ні словечка.

Прислів’я та приказки про мову

Українські народні прислів’я та приказки про мову. Їм не одна сотня років, вони несуть мудрість народу, його дотепність й красномовність. Мова – це найвище багатство, скарб кожного народу. Наші предки звертали увагу на чистоту, щирість, вагу слів. Бажаємо з насолодою прочитати цю унікальну скарбничку приказок, які ми підібрали спеціально для вас.

• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
• Рідна мова — це музика й малювання душі людської.
• Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
• Більше діла — менше слів.
• Будь господарем своєму слову.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Де мало слів, там більше правди.
• Діла говорять голосніше, як слова.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• І від солодких слів буває гірко.
• Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Красне слово — золотий ключ.
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• М’які слова і камінь крушать.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
• Не кидай слова на вітер.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово — вітер, письмо — грунт.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Слово старше, ніж гроші.
• Удар забувається, а слово пам’ятається.
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Перше погадай, потім повідай.
• Що кому треба, той про те й теребить.
• Байка байкою, а борщ стигне.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Дурний язик — голові не приятель.
• Будь господарем своєму слову.
• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Де мало слів, там більше правди.
• Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
• Діла говорять голосніше, як слова.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добре слово варт завдатку.
• Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• За словом в кишеню не полізе.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• Кажи не кажи, а своє слово держи.
• Коли б твоє слово та богові в вухо.
• Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
• Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Красне слово — золотий ключ.
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова —завзятих ворогів.
• Ласкаве слово — що весняний день.
• Ліпше переконувати словами, як кулаками.
• М’які слова і камінь крушать.
• На його слові можна мур мурувати.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
• Не кидай слова на вітер.Не мни слова, говори просто.
• Не пиво — диво, а слово.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Пусті слова, правди в них нема.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово — вітер, письмо — грунт.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Слово старше, ніж гроші.
• Удар забувається, а слово пам’ятається.
• Холодним словом серце не запалиш.
• Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
• Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав.
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• Балакай, слухачам вуха не болять.
• Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Набалакав — і в торбу не вбереш.
• Набалакав три міхи правди.
• Набалакала много, та нема нічого з того.
• Набалакала, наговорила, взяла мисницю, за медом пішла.
• Набесідувала, наговорила: дайте жолобчистого Данила.
• Як балакать, так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев’язати.
• Бесіди багато, а розуму мало.
• Де багато бесіди, там мало користі.
• Гладкі бесіди — сухі долоні.
• Масної бесіди чоловік.
• Не щодня бридня, деколи й правда.
• Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.
• Постережуть брехню хутко.
• Добрі вісті не лежать на місці.
• Погані вісті не сидять на місці.
• Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.
• Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
• Сорока на хвості принесла вістку.
• Таке верзе, що й купи не тримається.
• Верзи, верзище, поки верзеться.
• Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
• Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче.
• Багато говорити, а мало слухати.
• Багато казати, а нема що слухати.
• Більше слухай, а менше говори.
• Менше говори — більше вчуєш.
• Він йому зуби заговорить.
• Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.
• Говорив газда псові, а пес хвостові.
• Розказав Мирон рябої кобили сон.
• Говори до гори, а гора горою.
• Говори до гори, попробуй до низу.
• Говори, говори, до чогось договоришся.
• Говори, дідьку, за попом.
• Йому говорити, що горох об стінку кидати.
• Говори до нього, як до стовпа.
• Говори до неї, а в неї маковеї.
• Говори, доню, виговоришся.
• Говори з другими поменше, а з собою побільше.
• Говори й на хату лізь.
• Говори, Климе, нехай твоє не згине.
• Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
• Говорила смілянська баба, а чорт вдарив у губу і перебив рахубу.
• Говорила баба, як літала жаба.
• Говорила покійниця, поки й пуп розв’язався.
• Говорила сама в хаті, бо ні з ким було.
• Говорила три дні, а все про злидні.
• Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
• Говори, та назад оглядайся.
• Говори, та не проговорюйся.
• Говорити було мало, та розуму не стало.
• Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
• Говорити — не горох молотити.
• Говорити про Химині кури.
• Говорить, а немає про що й слухати.
• Говорить прямо, а робить криво.
• Говорить п’яте через десяте.
• Говорить таке, що купи не тримається.
• Говорить, що слина до губи принесе.
• Говориш як чоловік, а робиш як дурень.
• Говорили на вовка, скажім і за вовка.
• Говорім за вовка і поза вовка, не болить його головка.
• Говорять, що курей доять, тільки молока не видко.
• Добре тому жити, хто вміє говорити.
• Договорились до синього пороху.
• До нього говори, а йому все одно, що прутом по воді.
• До тебе говорити так, як до того пня.
• Знай більше, а менше говори.
• З ним говорити, що решетом воду носити.
• З ним говорити, тільки гороху наївшися.
• І Марина говорила.
• Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.
• Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
• Легше говорити, ніж зробити.
• Лихо говіркому, та не добре й мовчазному.
• Мало говори, а правдою дорожи.
• Много говорить — голова заболить.
• Наговорив стільки, що і в шапку не збереш.
• Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
• Наговорив сім бочок арештантів.
• Най говорить, коли його язик свербить.
• Не все говорене — творене.
• Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
• Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
• Не говори про страшне, а то присниться.
• Не заговорюй зуби.
• Що там говорити, коли нічого і балакати.
• Не так він добре діє, як говорить.
• Не так хутко діється, як хутко говориться.
• Не тобі б говорить, не мені б слухать.
• Та це ж різдвяний сон вороної кобили!
• Слухай кожного, але не з кожним говори.
• Слухай багато, а мало говори.
• Слухай тисячу разів, а говори один раз.
• Солодко говорить, але нудно слухати.
• Так говорить, наче з писаного читає.
• Такого наговорив, що і в головах низько.
• Такого говорить, що і собака з маслом не з’їсть.
• Там такого наговорив, що і класти нікуди.
• Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.
• Ти-бо вже коли говориш, то говори одно, а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка.
• У кого що болить, той про те й говорить.
• Учений шпак говорить всяк.
• Хоч варила, не варила, аби добре говорила.
• Хто багато говорить, той мало правди каже.
• Хто багато говорить, той мало творить.
• Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця.
• Хто менше говорить, той довше живе.
• Хто масно говорить, той пісно їсть.
• Хто нічого не говорить, той на все пристає.
• Чи його хто переслухає, що люди говорять.
• Шкода того й говорити, що не варити.
• Що люди говорять, те й виговорять.
• Що йому не говори, а він усе догори.
• Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.
• Як ріпу гризе, так гладко говорить.
• Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.
• Або розумне казати, або зовсім мовчати.
• Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.
• Вкусися перше за язик, поки що скажеш.
• Вмієш казати, вмій і мовчати.
• І сорока розказує, та толку мало.
• Замотати, зав’язати та й нікому не казати.
• Каже рідко, та їдко.
• Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.
• Казав, та не зав’язав.
• Народ скаже, як зав’яже.
• Казав пан псові, а пес хвостові.
• Кажи йому що хочеш, а він своє робить.
• Казали люди: «Квач притикою не буде!»
• Казаному кінця нема.
• Казала біла, що не буде діла.
• Казало щось, що прийде хтось.
• Наговорив сто міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.
• Намолов сім міхів гречаної вовни, і всі неповні.
• Наказала й наговорила: «Вибий об пліт, щоб було, як дріт».
• Нарозказував міх, торбу і три оберемки.
• П’ять раз подумай, а один раз говори.
• Не вмивався ти, щоб так говорити.
• Не до ладу сказати — краще мовчати.
• Не кажи: зроблю, а кажи: зробив!
• Не ти б казав, не я б слухав.
• Нехай так буде, як скажуть люде.
• Нікому не скажу, тільки кумі та в млині.
• Один скаже, другий прикаже.
• От тобі далі й нічого казати: цвірінь — та й у стріху!
• Про свято держав, а у будень сказав.
• Розкажи другу — піде по кругу.

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Прислів’я і приказки про рідну мову

Рідна мова — найкраща, наймелодійніша, найсолодша й «найсмачніша» для кожної людини. Рідна мова — це не просто засіб спілкування. Це — дух батьківської хати, національна ознака й символ кожного народу.

Прислів’я і приказки про рідну мову й слово

Кажуть, мова — це душа народу. Скільки пісень і віршів складено про неї: рідну мову опоетизовують так само, як кохання, природу, рідний край. Солов’їна, барвінкова, калинова — якими ще епітетами можна «прикрасити» українську мову ? Кожен народ цінує і дбає про материнську мову — ось чому про неї складено так багато прислів’їв і приказок.

• Для кожного його мова — найкраща й найсолодша.
• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
• Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Не кидай слова на вітер.
• Слово старше, ніж гроші.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Будь господарем своєму слову.
• Красне слово — золотий ключ.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Слово — вітер, письмо — грунт.

Прислів’я і приказки про силу доброго й злого слова

Згадай, як приємно Тобі було, коли мама хвалила Тебе за хорошу оцінку в щоденнику, і як засмутився Ти, коли вона сварилася за зроблену шкоду. А все тому, що слово має велику силу: ним можна заспокоїти чи порадувати, а можна й образити чи засмутити. Про силу доброго і злого слова — наступна підбірка прислів’їв і приказок.

• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• М’які слова і камінь крушать.
• На його слові можна мур мурувати.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Словом можна й місто збудувати.
• Удар забувається, а слово пам’ятається.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• І від солодких слів буває гірко.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Язиком без ножа ріже.

Прислів’я про базік

Із попередньої добірки прислів’їв і приказок про силу слів — добрих і злих, Ти, очевидно, зрозумів, яку цінність вони в собі несуть. Словом потрібно дорожити, оберігати його й не кидати на вітер. А що думали люди про тих, хто багато говорить, повідає Тобі наступна підбірка прислів’їв і приказок про базік.

• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Язиком вихати — не ціпом махати.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Перше погадай, потім повідай.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Де багато слів, там мало діла.
• Говори лише про те, що знаєш.
• Говори менше — думай більше.
• Говорити легко, робити важко.
• Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
• Зайве говорити — тільки собі шкодити.
• Як сорока хвостом, так і базіка мовою.
• Меле день до вечора, а послухати нічого.
• На словах густо, а в голові пусто.
• Не спіши язиком, квапся ділом.
• Гострий язик — дарування, довгий язик — покарання.
• З базіками тримай язик за зубами.
• Говорити не думаючи — це стріляти не цілячись.
• Хто багато говорить, той мало творить.
• Язик без кісток, що хоче, те й меле.
• Бесіди багато, а розуму мало.
• Добра голова не каже пусті слова.
• Менше говори – більше вчуєш.
• Найменше діло – балакать.
• Розбалакались, як свиня з гускою!
• Треба знати, де що сказати.
• Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
• Не знаєш, то мовчи, а знаєш – не кричи.

Читай також: