Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 жовтня 2017 🕒 8 хвилин 👀 37920 разів 💬 0 коментарів

Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник».

Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

Посадка й догляд за конюшиною лучною

• Цвітіння: у кінці травня або на початку червня майже три місяці.
• Посадка: посів насіння в відкритий ґрунт – напровесні, щойно зійде сніг.
• Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
• Ґрунт: чорнозем, суглинні або супіщані ґрунти з pH 6,0-6,5.
• Полив: помірно, у середньому один раз на тиждень, уранці або ввечері. У посуху поливають частіше.
• Підживлення: тільки рідкими калійно-фосфорними підживленнями: азот рослина самостійно засвоює з ґрунту.
• Розмноження: насіннєве.
• Шкідники: бульбочкові й конюшинові довгоносики.
• Хвороби: червону конюшину вражають антракноз, аскохітоз, рак і іржа.
• Властивості: є не тільки кормовою, а й затребуваною лікарською рослиною, що має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію.

Конюшина лучна – опис

Конюшина лучна – дворічна або багаторічна трав’яниста рослина, що сягає у висоту від 15 до 55 см. Стебла у неї тягнуться вгору, гіллясті, листя трійчасте, з дрібнозубчастими широкояйцеподібними частками. Листочки цільні, війчасті по краях. Пухкі кулясті головчасті суцвіття сидять попарно й часто прикриті верхніми листками, їхній віночок може бути рожевим, білим або строкатим. Плід конюшини лучної – однонасінний біб яйцеподібної форми з жовтувато-червоним або фіолетовим насінням.

Вирощування конюшини лучної

Посадка конюшини лучної

Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

Догляд за конюшиною лучною

Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами. Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.

Збір конюшини лучної

Збирають конюшину лучну на сіно на самому початку цвітіння. Якщо запізнитися зі збиранням, якість корму погіршується, оскільки в рослині зменшується вміст протеїну.

У якості лікарської сировини використовуються тільки квітки конюшини червоної, які також знімають на початку цвітіння. Квітки після збирання розрізають уздовж верхнього стебла і вистеляють на сушку в тінистому місці саду або в напівтемному, добре провітрюваному приміщенні, температура в якому не має підніматися вище 35 ºC. Зберігають лікарську сировину в паперових пакетах або картонних коробках у сухому, темному й прохолодному місці.

Види і сорти конюшини лучної

У культурі поширені два типи конюшини лучної: пізньостигла одноукісна й ранньостигла двохукісна. Ранньостигла конюшина вирізняється швидким розвитком, великою кількістю зеленої маси, сильним розгалуженням, густою облистяністю і здатністю утворювати отаву. А пізня конюшина відрізняється від ранньої морфологічно: у неї довші прилистки й більша кількість міжвузлів – від 7 до 12. Пізні сорти дають гарний урожай у першому укосі, але здатність до утворення отави у них значно нижча, ніж у ранніх. Однак зимостійкість у пізньої конюшини вища, ніж у ранньостиглої.

• Бурштинова – середньоранній, стійкий до раку та кореневих гнилей сорт, що забезпечує за вегетаційний період 2-3 укоси;
• Багаторічна – ранньостиглий, високоврожайний зимостійкий гібридний сорт, виведений при схрещуванні сортів Слуцький ранньостиглий і Передкарпатський 33. За вегетацію ця конюшина формує три укоси;
• Устойліви – ранньостиглий зимостійкий сорт білоруської селекції, стійкий до перезволоження, дає два укоси за вегетацію;
• Тернопільський 2 – високоврожайний ранньостиглий і зимостійкий сорт української селекції, який формує по 2-3 укоси за сезон;
• Маро – середньоранній, стійкий до раку та кореневих захворювань сорт німецької селекції;
• Ренова – посухостійкий високопродуктивний сорт, дає два укоси за сезон;
• Працавнік – високопродуктивний посухостійкий білоруський сорт, що вирізняється підвищеною стійкістю до вилягання і дає в середньому два укоси за вегетаційний період.

Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі сорти конюшини червоної, як Яскрава, Долина, Мерея, Вітебчанин, Слуцький, Мінський, Демена, Цудовни, Ранній-2, Тріо, Ветеран, Алтин, Амос, Грін, Витязь, Гефест і інші.

Властивості конюшини лучної – шкода і користь

Лікувальні властивості конюшини лучної

Конюшина лучна є затребуваною лікарською рослиною, оскільки має велику кількість цінних речовин. Чим корисна конюшина лучна? Її листя і суцвіття містять мінеральні речовини та вітаміни, саліцилову кислоту, каротин, флавоноїди, дубильні речовини, фітоестрогени, ефірну та жирні олії, клітковину й інші необхідні для організму людини речовини.

Конюшину здавна використовували в народній та офіційній медицині, на її основі виробляли лікарські препарати, сиропи й мікстури, біологічно активні добавки. Конюшина входить до складу зборів для лікування різних захворювань. У домашніх умовах із неї готують відвари, настої та настоянки, які, як і свіжий сік рослини, використовують для примочок, лікувальних ванн і полоскань. Конюшину додають у присипки, мазі, шампуні, лосьйони, засоби для вмивання та лікування шкірних хвороб.

Конюшина має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію, тому її застосовують для лікування багатьох недуг. Наприклад, відварами конюшини лікують хвороби нирок, жовчовивідних шляхів, запалення придатків і сечового міхура, сечокам’яну хворобу, головні болі й запаморочення, астенію та анемію, туберкульоз легень, рахіт, отруєння, кровотечі та геморой. Відварами й настоями суцвіть конюшини виводять з організму зайву рідину, а використовуючи їх для полоскання, лікують гінгівіт, ангіну, стоматит.

Оскільки конюшина має протисклеротичну дію, вона використовується при лікуванні хвороб серцево-судинної системи й атеросклерозу. Препарати конюшини сприяють зміцненню стінок судин, покращують стан вен, знижують рівень холестерину в крові, артеріальний і внутрішньочерепний тиск, підвищують гемоглобін. Уміщені в конюшині флавоноїди насичують тканини киснем, нормалізують обмін речовин, жировий обмін і захищають організм від передчасного старіння.

Червона конюшина ефективна при лікуванні всіх видів ракових пухлин: вона очищає слиз і кров, припиняє ріст ракових клітин.

Конюшина лучна – протипокази

Застосування лучної конюшини протипоказане при таких захворюваннях і станах, як варикозне розширення вен, тромбофлебіт, екстрагенозалежна форма раку, діарея, індивідуальна незносність і вагітність. Не рекомендовані препарати конюшини тим, хто переніс інсульт або інфаркт.

При тривалому вживанні препаратів конюшини може знижуватися потенція у чоловіків і виникає затримка менструації у жінок.

Небажано застосовувати препарати конюшини для лікування дітей до двох років, але якщо ви вважаєте, що це необхідно, попередньо порадьтеся з педіатром.

Конюшина лугова

Рід рослин родини Бобові (Fabaceae), підродини Метеликові (Faboideae). Наукова назва роду – trifolium (трилисник).

Використовують для створення культурних пасовищ, в чистих посівах, на сінозаготівлі, зелений корм, сінне та трав’яне борошно.

У нас Ви можете купити насіння конюшини сортів: Біла (повзуча), червона та рожева (лугова).

Конюшина є найкращим попередником для всіх культур сівозміни. Початкове зростання повільне, кущування настає через 35-45 днів, активне зростання стебел – через 55-60 днів після появи паростків. Містить велику кількість протеїну, багато вітамінів та є медоносом.

Насіння конюшини починають висівати ранньою весною або ж на літні посіви. Глибина загортання насіння становить 1-3 см, норма висіву насіння – 10-20 кг/га.

Конюшину можна використовувати в чистих посівах для створення культурних пасовищ, на сінозаготівлю, зелений корм, сінне та трав’яне борошно.

Конюшина не надто вибаглива до ґрунту, але погано переносить кислі, заболочені та солончакуваті ґрунти, а також залягання ґрунтових вод ближче 1м. Кислі ґрунти потребують вапнування. Якщо конюшину вирощувати на схилах, то вона запобігає ерозії. Основною причиною загибелі посівів є нестача вологи та висока температура влітку.

Велике значення конюшини в тому, що вона забезпечує ґрунт органічною речовиною, азотом, фосфором, калієм, покращує агрофізичні, агрохімічні та біологічні властивості ґрунту.

Конюшина біла, повзуча

Конюшина біла, повзуча є багаторічною бобовою рослиною з розгалуженими стеблами, які мають особливість вкорінюватися у вузлах. Коренева система розміщується у верхніх шарах ґрунту, глибина розміщення 30-35 см. Суцвіття – пишна голівка діаметром 2 см. Плід – біб із 1-2 насінин. Маса 1000 насіння становить 0,6-0,8 г. Насіння овальної форми, блискуче, стисле.

Вирощують на ділянках, відведених під випас тварин. Культура відрізняється довговічністю і добре відростає після випасання. Можна висівати в сумішах із злаковими травами: костриця, райграс. Стійка до використання, в пасовищних травосумішах дає врожаї до 10 років.

Культура досить вологолюбна, тому добре переносить затоплення і заморозки. Додаючи фосфорні та калійні добрива, можна збільшити її врожайність.

Конюшина червона, рожева лугова

Конюшина червона, лугова – представник групи кущових бобових трав. Середня висота рослин 40-65 см. Не стійка до затоплень (понад 10-15 днів). Кормова цінність визначається високим вмістом протеїну (15-16% у зеленій масі та сіні), мінеральних речовин і вітамінів. За вмістом вітамінів зелена маса перевищує всі інші багаторічні та однорічні трави. На 100 кг сіна 52 корм. од., а 100 кг зеленої маси – 21 корм. од. Урожай сіна 30-40 ц/га.

Найбільше значення для даної культури відіграє наявність вологи в травні. Корінь росте швидше, ніж наземна частина. Після дворічного використання в ґрунті накопичується азот.

Сіють культуру навесні. Для кращого розвитку в перший період життя її слід підгодовувати азотом. Засів роблять зазвичай під покрив, так як в перший рік культура розвивається слабо і її можуть заглушити бур’яни. Покривними рослинами можуть бути озимі та ярі культури.

Найбільша кількість білку з посіву збирається в період від бутонізації до початку цвітіння. Цей період і є кращим строком для збору врожаю. При більш пізніх строках збору знижается кормова цінність (зеленої маси, сіна) та збільшується втрата листя. В результаті конюшина гірше зимує.