Спірометрія після інгаляції бронхолітика (проба з бронхолітиком)

Дослідження служить для оцінки зворотності обструкції. Спочатку проводять базисну спірометрію, потім повторюють дослідження через 10–15 хв після інгаляції бронхолітика — стандартно використовують 400 мкг сальбутамолу або фенотеролу (4 вдихи з дозованого інгалятора під тиском, найкраще із застосуванням спейсера). В обґрунтованих випадках (коли потрібно уникати надмірної стимуляції адренергічних рецепторів, напр., у випадку співіснування гіпертиреозу або захворювання серцево-судинної системи, такого як тахіаритмії, значна артеріальна гіпертензія, коронарна хвороба), дозу можна зменшити вдвічі або застосувати іпратропію бромід у дозі 80 мкг (4 вдихи по 20 мкг), але тоді слід подовжити до 30 хв час до наступного дослідження.

Така сама, як і у випадку базисної спірометрії, додатково (якщо це можливо) перед дослідженням припиняють використовувати нижчевказані ЛЗ:

а) короткої дії (фенотерол, сальбутамол) — за >6 год

б) тривалої дії (формотерол i сальметерол за 24 год; iндaкатepoл, вілантерол, олодатерол — за 48 год)

а) короткої дії (іпратропій) — за >12 год

б) тривалої дії (тіотропій та умеклідіній — за 3–7 днів, глікопіроній — за 2–3 дні, аклідиній — за 1–2 дні)

а) пероральні препарати короткої дії — за 12 год

б) пролонгованої дії — за 24 год

в) тривалої дії — за 48 год

4) антилейкотрієнові ЛЗ (монтелукаст) — за 24 год.

показАННЯ і протипоказАННЯвгору

Ті ж самі, що і до базисної спірометрії. Слід проявляти обережність (відмінити дослідження, наполовину зменшити дозу β 2 -адреноміметика або виконати дослідження після введення антихолінергічнoгo ЛЗ короткої дії) у хворих із тиреотоксикозом, неконтрольованою серцевою недостатністю, неконтрольованою артеріальною гіпертензією або клінічно значущою тахіаритмією.

Покращення після застосування ЛЗ вважається значущим, якщо значення ОФВ 1 або ФЖЄЛ збільшиться на ≥200 мл та на ≥12 % належного значення (рис. II.B.5-3). Повсюдно також стосується спрощений спосіб віднесення покращення до вихідного значення (рекомендований, напр., в клінічних настановах ATS/ERS і GINA ), який, однак, призводить до занадто частої діагностики значущого покращення у хворих із низькими вихідними значеннями ОФВ 1 або ФЖЄЛ. Не оцінюються зміни показника МОШвид. Також рекомендується, по мірі можливості, оцінка впливу ЛЗ на інші функціональні показники (напр., Є ВД ВГО, ЗО), які змінюються і можуть свідчити про позитивний вплив ЛЗ. У світлі актуальних клінічних настанов щодо лікування астми (GINA) та ХОЗЛ ( GOLD ), результат проби з бронхолітиком в аспекті значущості покращення не має прогностичної цінності, що стосується як довготермінової відповіді на протизапальну та бронходилятаційну терапію, так і прогресування цих хвороб. Єдиним практично значущим результатом проби є нормалізація ОФВ 1 /ФЖЄЛ після застосування ЛЗ (незалежно від ступеня значущості покращення ОФВ 1 чи ФЖЄЛ), яка виключає діагноз ХОЗЛ. Збереження обструкції після застосування ЛЗ зустрічається як при ХОЗЛ, так і при астмі. Результат проби з бронхолітиком у хворого може змінюватися з часом. У деяких здорових осіб також спостерігається значуще покращення результату після інгаляції ЛЗ — вказаний результат не є специфічним для обтураційних захворювань легень.

З’явилися пропозиції, щоб визнавати підвищення ОФВ 1 більше ніж на >400 мл із супровідною фіксованою обструкцією дихальних шляхів за ознаку, яка дозволяє діагностувати співіснування астми і ХОЗЛ. Ця ознака збільшує ймовірність астми, але не є ані патогномонічною для цього захворювання, ані достатньою для його діагностування.

Сальбутамол (Salbutamol) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Сальбутамол — селективний агоніст β₂-адренорецепторів. У терапевтичних дозах діє на β₂-адренорецептори гладких м’язів бронхів, забезпечуючи швидку (протягом 5 хв) та короткотривалу (4–6 год) бронходилатацію у хворих з оборотною обструкцією дихальних шляхів.
Фармакокінетика . Після інгаляційного застосування від 10 до 20% введеної дози досягає нижніх дихальних шляхів. Решта залишається в інгаляційному пристрої чи в носоглотці, звідки проковтується. Частина дози, що досягла дихальних шляхів, абсорбується у тканини легень і потрапляє у кровообіг, але не метаболізується в легенях.
Після потрапляння у системний кровообіг препарат метаболізується у печінці, виділяється головним чином нирками у незміненому стані та у формі фенолсульфатного метаболіту.
Доза препарату, що з носоглотки потрапила до травної системи, всмоктується у ШКТ, проходить перший етап метаболізму в печінці до фенолсульфатної сполуки, потім виділяється нирками. Більша частина препарату виводиться з організму протягом 72 год. Зв’язування з білками плазми становить 10%.

Показання Сальбутамол

короткотривале (від 4 до 6 год) розширення бронхів зі швидким початком (приблизно протягом 5 хв) при обструкції дихальних шляхів.
Купірування нападів задишки при захворюваннях, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів, таких як БА.
Профілактика нападів бронхоспазму, пов’язаних із дією алергену або спричинених фізичним навантаженням.
У комплексній терапії хворих на БА.

Застосування Сальбутамол

Сальбутамол — аерозоль, призначений лише для інгаляційного застосування через рот. Пацієнтам, яким тяжко синхронізувати дихання із застосуванням інгалятора, рекомендується додатково використовувати спейсер — пристрій для полегшення вдихання інгаляційних препаратів.
Дорослі (включаючи пацієнтів літнього віку) Для купірування загострення симптомів БА, включаючи гострий бронхоспазм, можна застосовувати 1 інгаляцію (100 мкг) як мінімальну стартову дозу. У разі необхідності дозу можна підвищити до 200 мкг (2 інгаляції).
Профілактично за 10–15 хв до фізичного навантаження чи очікуваного контакту з алергенами застосовують 200 мкг (2 інгаляції).
При тривалій підтримувальній терапії рекомендується застосовувати 200 мкг (2 інгаляції) 4 рази на добу. Загальна добова доза сальбутамолу не повинна перевищувати 800 мкг (8 інгаляцій).
Дітям віком старше 12 років застосовують дози, як для дорослих.
Діти віком від 4 до 12 років. Для купірування гострого бронхоспазму застосовують 1 інгаляцію (100 мкг). У разі необхідності дозу можна підвищити до 200 мкг (2 інгаляції).
Профілактично за 10–15 хв до фізичного навантаження чи очікуваного контакту з алергенами застосовують 100 мкг (1 інгаляція), за необхідності дозу можна підвищити до 200 мкг (2 інгаляції).
При тривалій підтримувальній терапії рекомендується застосовувати 200 мкг (2 інгаляції) 4 рази на добу. Загальна добова доза сальбутамолу не повинна перевищувати 800 мкг (8 інгаляцій).
Підвищена потреба у β₂-агоністах може свідчити про погіршення перебігу БА. За цих умов слід переглянути режим лікування пацієнта та розглянути необхідність призначення ГКС-терапії.
Інструкція з користування інгалятором
Перевірка інгалятора. Перед першим використанням інгалятора або після перерви в користуванні ≥5 діб зніміть ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струсіть інгалятор та зробіть два розпилення в повітря, щоб переконатися в його адекватній роботі.
Користування інгалятором
1. Зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків.
2. Переконатися, що всередині та зовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.
3. Старанно потрусити інгалятор, щоб видалити будь-який сторонній предмет з інгалятора і рівномірно змішати вміст пристрою.
4. Взяти інгалятор у руку вертикально між великим та іншими пальцями, причому великий палець має бути на корпусі інгалятора нижче мундштука.
5. Зробити максимально глибокий видих, потім взяти мундштук у рот між зубами й охопити його губами, не прикушуючи.
6. Роблячи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення сальбутамолу, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати. Одне натискання на верхівку інгалятора відповідає одній дозі.
7. Затримати дихання, витягнути інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки можливо.
8. Якщо необхідно виконати подальші розпилення, зачекати приблизно 30 с, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати дії, описані в пунктах 3–7.
9. Насадити ковпачок мундштука на місце шляхом натискання у необхідному напрямку до клацання.
Важливо
Потрібно виконувати дії, описані в пунктах 5–7, не поспішаючи. Перед самим розпиленням вдихати потрібно якомога повільніше. Перші декілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора чи з боків рота з’явиться «хмарка», необхідно розпочати процедуру знову з пункту 2.
Якщо лікар дав інші інструкції з користування інгалятором, потрібно виконувати їх, а також звертатися за порадою при виникненні будь-яких труднощів.
Діти . Маленькі діти можуть потребувати допомоги; може виникнути необхідність у тому, щоб інгаляції їм проводили дорослі. Потрібно попросити дитину видихнути і виконати розпилення одразу після того, як вона почне вдих. Рекомендується освоювати техніку разом. Старші діти чи ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід покласти обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці — на основу нижче мундштука.
Чищення
Інгалятор слід чистити не рідше 1 разу на тиждень.
1. Вийняти металевий балон із пластикового футляра інгалятора і зняти ковпачок мундштука.
2. Промити пластиковий футляр і ковпачок мундштука теплою водою.
3. Висушити їх зовні та всередині.
4. Помістити металевий балон і ковпачок мундштука на місце.
Не можна класти металевий балон у воду.

Протипоказання

гіперчутливість в анамнезі до будь-якого компонента препарату. Не використовувати для призупинення неускладнених передчасних пологів чи загрози викидня лікарські форми сальбутамолу, які не призначені для в/в введення.

Побічна дія

нижченаведені побічні реакції класифіковані за органами і системами, а також за частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та З боку імунної системи : дуже рідко — реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку, бронхоспазм, артеріальну гіпотензію та колапс.
З боку обміну речовин, метаболізму : рідко — гіпокаліємія. Потенційно застосування β₂-агоністів може зумовити виражену гіпокаліємію.
Неврологічні розлади : часто — тремор, головний біль; дуже рідко — гіперактивність.
Кардіальні порушення : часто — тахікардія; нечасто — посилене серцебиття; дуже рідко — порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію передсердь, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію; частота невідома — ішемія міокарда (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Судинні розлади : рідко — периферична вазодилатація.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : дуже рідко — парадоксальний бронхоспазм.
Шлунково-кишкові розлади : нечасто — подразнення слизової оболонки ротової порожнини та глотки.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини : нечасто — м’язові судоми.

Особливості застосування

з метою оптимального потрапляння лікарського засобу в легені хворого слід перевірити його техніку проведення інгаляції препарату. Пацієнтів необхідно попередити стосовно можливості відчувати інший смак порівняно з таким при використанні попереднього інгалятора.
Збільшення потреби у застосуванні бронходилататорів, особливо короткодіючих інгаляційних β₂-агоністів, для контролю за симптомами БА свідчить про загострення захворювання. У цих випадках слід переглянути план лікування та вирішити питання про призначення вищих доз інгаляційних ГКС або курсу пероральних ГКС.
Раптове та прогресуюче погіршення перебігу БА є життєво небезпечним станом, що потребує початку чи збільшення застосування ГКС. Пацієнтам, які належать до групи ризику, рекомендується щоденно проводити контроль максимальної швидкості видиху.
Бронходилатаційні препарати не повинні бути єдиними або головними препаратами у лікуванні хворих на тяжку або нестабільну БА. Стан цих пацієнтів необхідно регулярно контролювати, включаючи проведення легеневих тестів, оскільки тяжка БА є життєво небезпечним захворюванням і для лікування цих пацієнтів слід вирішувати питання про призначення максимально рекомендованих доз інгаляційних та/чи пероральних ГКС.
Якщо дія звичайної дози препарату Сальбутамол стає менш ефективною або зменшується тривалість її дії (Тяжке загострення БА потребує лікування у звичайному режимі.
Симпатоміметики, включаючи сальбутамол, впливають на серцево-судинну систему. Згідно з даними післяреєстраційного застосування та опублікованою інформацією, наявні свідчення про рідкі випадки виникнення ішемії міокарда, асоційованої із застосуванням сальбутамолу. Пацієнтам із хворобами серця (наприклад ІХС, аритмією чи тяжкою серцевою недостатністю), які застосовують сальбутамол, у разі виникнення у них болю у грудях чи інших симптомів, що свідчать про загострення серцевої хвороби, слід звернутися за медичною допомогою. Необхідно звернути увагу на оцінку таких симптомів, як задишка та біль у грудях, що можуть бути наслідком як хвороби серця, так і захворювань дихальної системи.
З обережністю сальбутамол потрібно призначати хворим на тиреотоксикоз.
Результатом лікування β₂-агоністами може бути тяжка гіпокаліємія; головним чином це спостерігається при застосуванні парентеральних форм або небулайзера. Особливу увагу приділяють хворим на гостру тяжку БА, тому що гіпокаліємія може потенціюватися супутнім застосуванням дериватів ксантинів, ГКС, діуретиків і гіпоксією. У цьому разі рекомендується перевіряти рівень калію у сироватці крові.
Сальбутамол з обережністю застосовують для лікування хворих, які приймають інші симпатоміметики у високих дозах. Як і інші агоністи β-адренорецепторів, сальбутамол може призводити до оборотних метаболічних змін, наприклад до підвищення рівня глюкози у крові. Компенсація цих змін у хворих на цукровий діабет не завжди можлива, тому є окремі повідомлення про розвиток кетоацидозу у них. Одночасне застосування ГКС може загострити цей стан.
Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, може виникнути парадоксальний бронхоспазм з негайним посиленням задишки після застосування препарату. У цьому разі необхідно одразу призначати альтернативні форми препарату чи інші швидкодіючі інгаляційні бронходилататори. Сальбутамол слід негайно відмінити, провести оцінку стану пацієнта та за необхідності призначити інший швидкодіючий бронходилататор на постійній основі.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. За даними досліджень на тваринах, сальбутамол має репродуктивну токсичність. Безпека застосування у вагітних не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень щодо застосування сальбутамолу вагітними не проводилося. Були поодинокі повідомлення про різні вроджені вади при внутрішньоутробному розвитку, включаючи розщілину піднебіння, дефекти кінцівок та серцеві порушення. Деякі жінки у період вагітності застосовували багато інших лікарських засобів. Сальбутамол можна приймати у період вагітності лише за нагальної потреби.
Сальбутамол, вірогідно, проникає в грудне молоко, тому призначати його жінкам, які годують грудьми, слід з обережністю. Чи виявляє наявність сальбутамолу у грудному молоці шкідливий вплив на новонародженого/немовля — невідомо, тому його застосування жінками, які годують грудьми, повинно бути обмежене випадками, коли користь його застосування для жінки буде переважати можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Даних про вплив немає. У разі появи побічних реакцій з боку нервової системи (тремор) керування транспортним засобом або роботу з іншими механізмами необхідно обмежити.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

сальбутамол не можна застосовувати з неселективними блокаторами β-адренорецепторів (наприклад з пропранололом).
Одночасне застосування сальбутамолу з інгібіторами МАО не протипоказане.

Передозування

найпоширенішими симптомами передозування сальбутамолу є транзиторні зміни, фармакологічно індуковані β-агоністами, наприклад тахікардія, тремор, гіперактивність та метаболічні порушення, включаючи гіпокаліємію (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).
У результаті передозування сальбутамолу може виникнути гіпокаліємія, тому необхідно перевіряти рівень калію в сироватці крові. При застосуванні препарату у високих терапевтичних дозах або передозуванні короткодіючих β₂-агоністів повідомлялося про випадки лактоацидозу, тому слід перевіряти рівень лактату в сироватці крові та, відповідно, контролювати метаболічний ацидоз, особливо у разі стійкого чи такого, що посилюється, прискореного дихання, незважаючи на полегшення симптомів бронхоспазму, таких як стридорозне дихання.

Умови зберігання

при температурі нижче 30 °С у недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Уникати дії прямих сонячних променів. Не розбирати, не проколювати і не спалювати балон навіть після повного використання.

Пульмикорт і Беродуал разом для інгаляції

Показання для проведення інгаляцій з Пульмікорт з беродуалом – астма, пневмонія, ларингіт. Розглянуті медикаментозні засоби відносяться до різних фармакологічних груп.

Беродуал – бронхолитик, який показаний до прийому при патологіях з бронхоспазмами. Його діючою речовиною є фенотерол, який швидко розширює бронхи. Одночасно препарат впливає на запальний процес, нормалізує дихання. За рахунок наявності в своєму складі фенотеролу медикамент можна використовувати в низьких дозах. Найчастіше ліки призначається при ХОЗЛ.

Пульмикорт – глюкокортикостероїд з вираженою протизапальною дією. З його допомогою легко усувається алергія. Головним компонентом медикаменту є будесонід. Якщо дотримуватися рекомендовану схему терапії, можна зняти інтенсивність симптоматики астми. Препарат допускається до тривалого прийому. Пульмикорт, як і бронхолитик, призначається при ХОЗЛ. Препарат протипоказаний для інгаляцій дітям до 6 місяців.

Фенотерол, на відміну від будесоніду, більш сильне активна речовина. При цьому Беродуал і Пульмикорт в одній інгаляції призначається дітям молодшого віку.

здійснення процедури

Пульмонологи не рекомендують застосовувати ці препарати для однієї маніпуляції, а тільки послідовно. Перш ніж використовувати Пульмикорт і Беродуал для інгалцій, вивчається анотація до цих коштів. Так як для фенотеролу характерні бронхорасширяющие властивості, інгаляція з цим засобом проводиться першої. Через 30 хвилин використовується Пульмикорт. Розглянуті ліки розводять 9% фізіологічним розчином. Дозування визначає лікуючий лікар з урахуванням стану хворого.

Стандартна терапія для дорослих проводиться за допомогою 2 мл медикаменту і 2 мл фізрозчину. Якщо дітям показана терапія Пульмікорт, беродуалом, одночасно розводять препарати з урахуванням ваги і віку маленьких пацієнтів. При цьому дотримуються пропорції 1: 1 або 1: 2.

Тривалість однієї маніпуляції не повинна перевищувати 10 хвилин, а частота – до 4 інгаляцій в день. Протипоказано сумісне використання препаратів. В іншому випадку інгаляція спровокує побічні ефекти, небезпечні для організму. При цьому підвищиться ймовірність прояву гіпоглікемії. Через 30 хвилин після Беродуала можна використовувати другий препарат.

Спільне застосування Беродуала і Пульмікорту

Комбіноване лікування двома препаратами добре себе зарекомендувало, так як терапевтична дія настає негайно, а ефект зберігається протягом декількох годин. Препарати Беродуал і Пульмикорт разом призначаються при:

• обструктивному бронхіті
• запаленні легенів
• Загостренні БА або для полегшення дихання в період ремісії
• Обструктивних хворобах легенів в хронічній формі.

Інгаляція цими препаратами швидко знімає інтенсивність прояву хвороби, бронхоспастические реакції.

З огляду на те, що ліки надають різну дію на респіраторну систему, то їх не можна застосовувати одночасно в одній процедурі.

Особливості терапії: послідовність, дозування і тривалість лікування повинні визначатися тільки лікарем. Так як Беродуал сприяє збільшенню присвятив в дихальних шляхах, то його і застосовують в першу чергу. Наступну процедуру з Пульмікорт дозволяється проводити через 30-60 хвилин після першої інгаляції.

Особливості спільного лікування беродуалом і Пульмікорт визначається тільки індивідуально.

• Препарат протипоказано застосовувати для дітей віком до 6 років, але в разі гострої необхідності лікар може дозволити під свою відповідальність терапію дітям молодше цього віку. В цьому випадку дозування розраховується відповідно до маси тіла. В середньому, під наглядом рекомендується брати по 2 краплі на 1 кг ваги, але загальна кількість не повинна бути більше 10 крапель.
• Дітям від 6 до 12 років: дозування для усунення нападів бронхіальної астми може варіюватися від 10 до 40 крапель – в залежності від тяжкості бронхспазма.

Дорослим і дітям старше 12 років: від 20 до 50 крапель при гострих нападах БА.

Дозування також розраховується персонально в кожному випадку. Якщо добова кількість становить менше 1 мг, то виробники радять застосувати її відразу за один раз. У разі призначення більш високої дози її слід розділити на кілька прийомів.

• Малюкам від 6 місяців: спочатку рекомендується робити інгаляції, починаючи з добового обсягу ЛЗ 0,25-0,5 мг і в залежності від показань її збільшувати.
• Дорослим: початкова кількість ЛЗ для інгаляцій – 1-2 мг, для підтримки – 0,5-4 мг.

Для приготування рідини для інгаляцій Пульмикорт розводять з фізіологічним розчином до 2 мл об’єму.

Інгаляція Беродуал і Пульмикорт і фізрозчин

• Розчиняти препарат можна тільки в спеціальному розчині для інгаляцій, сумісним з небулайзером.
• Терапію починають з мінімальної дози, при якій можливий терапевтичний ефект.
• Ліки розводять з 3-4 мл хлористого натрію і використовують повністю через небулайзер. Користуватися іншими рідинами – дистильованою або звичайною водою вкрай небажано.
• Розчин для процедури повинен готуватися кожен раз перед інгаляцією, невикористане засіб повторно використовувати забороняється.
• Тривалість процедури визначається завжди індивідуально. В середньому інагаляцію проводять 5-10 хвилин, частота процедур – 3-4 рази протягом доби.
• Інгаляцію небажано проводити безпосередньо перед сном, після прийому їжі. Найкраще інгаляцію робити через 1-1,5 години.
• Під час процедури бажано зберігати природний ритм дихання., Не намагаючись дихати занадто глибоко.
• Якщо інгаляція проводиться дитині, то його треба попередити, що не можна розмовляти. А після закінчення вдихання ліки маляті рекомендується спокійно посидіти або полежати, але ні в якому разі не рухатися активно.

Пропорції застосування у дітей та дорослих

Інгаляції обох лікарських препаратів проводяться спільно з фізіологічним розчином, який виступає в якості розчинника. Їх призначають одночасно або окремо в залежності від перебігу хвороби і наявності рецидивів.

дозування Беродуала

Дорослим і підліткам старше 12 років максимальний обсяг для однієї інгаляції згідно з інструкцією становить 2 мл. Інгаляції можна робити з інтервалом в 4 години, але не більше 4-х разів на добу.

Діткам, яким вже виповнилося 6 років, Беродуал призначається в кількості 2-8 крапель на одну інгаляцію з періодичністю до 8 разів протягом доби.

Дітям молодше шести років дозування препарату розраховується індивідуально для кожного маленького пацієнта. Найчастіше медикамент призначається в кількості 10 крапель до 3 разів на добу.

Лікарський засіб необхідно змішати з фізіологічним розчином. Дану операцію проводять перед кожною інгаляційної процедурою. Готову суміш слід залити в камеру небулайзера відразу після того, як її зробили.

дозування Пульмікорту

Пульмикорт дозволений до використання на протязі довгого періоду часу. Результат від проведеної інгаляції стає помітний через 60 хвилин після закінчення процедури. Найбільша результативність досягається через 1-2 тижні після початку терапії за допомогою інгаляційної рідини.

Згідно з інструкцією препарат допускається до використання для лікування дітей віком від 6 місяців.

У разі гострої необхідності Пульмикорт призначається навіть новонародженим малюкам, необхідна доза препарату визначається лікарем.

• Діткам суспензія ингалируется в кількості 0,25-0,5 мг / сут, цю дозу допускається збільшити до 1 мг / сут, якщо це потрібно на думку лікаря.
• Дорослим препарат призначають в кількості від 0,5 до 4 мг / сут.
• Лікарський засіб необхідно змішувати з фізіологічним розчином безпосередньо перед проведенням інгаляції з допомогою небулайзера. Готова суміш зберіганню не підлягає.

одночасне застосування

Поєднання «Пульмикорт плюс Беродуал» дає хороший результат при лікуванні захворювань дихальної системи. Робити інгаляції з беродуалом і Пульмікорт одночасно строго заборонено! Причина полягає у високому ризику розвитку гіпоглікемії, яка чревата летальним результатом.

Щоб правильно поєднувати ці рідини необхідно дотримуватися наступну послідовність інгаляцій:

1. Перша процедура проводиться з беродуалом, так як препарат розширює бронхи.
2. Розводити Пульмикорт для другої інгаляції допускається після закінчення як мінімум півгодини. Краще почекати годину, перш ніж змішувати суспензію з фізіологічним розчином для проведення лікувальної процедури.

Ефективність лікування залежить від того, чи правильно були взяті пропорції для розведення інгаляційних препаратів. Кожен з медикаментів слід змішати з розріджувачів в співвідношенні один до одного або один до двох залежно з рекомендаціями лікаря.

Проводячи обидві інгаляції необхідно дотримуватися правила: тривалість однієї процедури повинна складати не більше десяти хвилин при кратності до чотирьох разів протягом доби.

показання

“Беродуал” призначений для проведення інгаляцій в профілактичних цілях або для лікування таких захворювань:

1. Бронхіальної астми (хронічне запалення органів дихання).
2. Ларингіту (запалення слизових оболонок гортані, пов’язане, як правило, з простудним захворюванням або з такими інфекційними захворюваннями, як кір, скарлатина, коклюш).
3. Ларинготрахеобронхіту (важке захворювання, що розвивається на тлі ГРВІ).
4. Хронічного обструктивного бронхіту (захворювання бронхів і легенів, що характеризується частково незворотнім обмеженням повітряного потоку).
5. Емфіземи легенів (патологічна зміна органу, пов’язане з розширенням альвеол).

“Беродуал” широко застосовується в педіатрії. До шести років потрібно здійснювати особливий контроль за лікуванням за допомогою “Беродуала” і його замінників.

Пульмикорт або беродуал – який препарат краще?

Що стосується цих двох засобів, ось так, однозначно, відповідь дати не можна. Дія кожного має свою специфіку, тому, будь-яка з цих коштів по-своєму виконує завдання.

Пульмикорт і беродуал застосовуються як окремо, так і спільно (послідовно, один за іншим).

Безумовно існує ще індивідуальна сприйнятливість. Наприклад, якщо засіб викликає виражені побічні реакції, то для конкретного пацієнта воно буде «поганим». Ще слід враховувати дози і кратність прийому. При неправильному застосуванні, знову-таки можуть виникнути побічні реакції, і препарат буде незаслужено занесений в список «поганих».

Беродуал і пульмікорт – два гідних препарату, які можна поєднувати в комбінованому лікування бронхолегеневих патологій зі схильністю до спазмування бронхів. Розглянуті препарату відмінно поєднуються з антибактеріальними, відхаркувальні, протикашльовими, антигістамінними та іншими лікарськими засобами.

Коли призначається комплексна схема лікування важливо чітко дотримуватися дозування. У перші дні лікування пацієнти повинні обов’язково звертати увагу на всі негативні симптоми, яких не було до призначених препаратів.

При неускладнених формах хвороби лікарі рекомендують призначати монотерапію, і що краще вибрати – беродуал або пульмікорт підкажуть симптоми бронхо-легеневого захворювання.

Інгаляції з беродуалом і Пульмікорт істотно поліпшують стан хворого.

Спочатку «працює» беродуал – розширює бронхи, знімає спазм. Потім за справу береться пульмікорт.

Він знімає набряклість тканин, усуває ланцюжка алергічних реакцій, знімає запалення.

Отже, фахівці не виділяють один препарат перед іншим. Пульмикорт виконує одні завдання, беродуал відповідно інші.

Незважаючи на це, все одно від пацієнтів нерідко звучить таке твердження, мовляв мені більше допомагає беродуал. Це й не дивно, тому що беродуал – це препарат швидкої дії, а пульмікорт – накопичувальне засіб, що не знімає напади бронхоспазму.

Але, як би там не було, максимальний терапевтичний ефект при помірному і ускладненому перебігу захворювання досягається саме при послідовному застосуванні беродуала і Пульмікорт.

Разом або роздільно

Позитивна дія Беродуала забезпечується за рахунок зняття спазму гладком’язових тканини. Також інгаляції з ліками забезпечують розвиток незначного протизапального ефекту.

Пульмикорт є глюкокортикостероїдні медикаментом, здатним ефективно купірувати запальний процес і алергічні реакції.

У важких випадках, коли фахівець бачить, що одним медикаментом вилікувати захворювання не вийде, можливо спільне застосування Беродуала і Пульмікорту.

Дія останнього полягає в знятті запального процесу. Однак препарат є гормональним, тому використовувати його можна тільки за рекомендацією лікаря. Також лікарський засіб сприяє підвищенню чутливості β-блокатори до беродуалом, тим самим збільшуючи ефективність його впливу на організм.

В інструкції до ліків присутня інформація про заборону на його застосування дітям молодше шести років. Однак при лікуванні пневмонії та інших небезпечних захворювань дихальної системи інгаляційні процедури з беродуалом призначаються навіть однорічним діткам.

Самостійно використовувати для інгаляцій жоден з цих медикаментів не можна! Прийом ліків дозволений тільки за рекомендацією лікаря. Перед цим пацієнт повинен пройти обстеження з метою виявлення причини захворювання і призначення відповідної терапії.

Використовувати лікарські препарати разом або окремо може вирішувати тільки лікуючий лікар. Спеціаліст докладно розповість, як робити інгаляції і в якому співвідношенні розводити фіз розчином ингаляционную рідина.

Подібність і відмінність ліків

Обидва препарати застосовуються для терапії органів дихання, але відносяться до різних фармакологічних груп, так як діють по-різному. Кожне з ліків можна використовувати окремо або комбінувати в одному курсі лікування.

• Беродуал, в силу свого бронхлітіческого дії, добре допомагає при скруті дихання, зняття бронхоспазму і його попередження. Завдяки його дії відбувається розширення дихальних шляхів, розслабляються гладкі м’язи бронхів, і хворому стає легше дихати.
• Пульмикорт є глюкокортикостероїдом, тому надає сильні протизапальні і антиалергічні дії. Усуває причину патології і набряклість слизових оболонок.

Інгаляції з беродуалом і Пульмікорт показані людям із запальними хворобами дихальної системи: бронхіти, бронхіальну астму, запалення легенів і іншими подібними недугами.

Обидва засоби дозволено застосовувати в педіатрії, але в різних вікових категоріях: інгаляції Пульмікорт можна робити піврічним малюкам, а з беродуалом – після досягнення дитиною 6 років, так як він є більш сильним засобом.

Пульмикорт і Беродуал випускаються у вигляді рідини для інгаляції, але перевага останнього ЛЗ в тому, що він представлений і в формі окремого інгалятора, який можна носити з собою і застосовувати при необхідності.

Як виконувати інгаляції?

Спочатку необхідно визначити послідовність “Беродуала” і “Пульмікорту”, який з медикаментів буде першим. Для придбання максимального позитивного ефекту спочатку інгаляції проводять “беродуалом”.

Не раніше, ніж через півгодини необхідно провести другу інгаляцію глюкокортикоїдом, в цій ситуації “Пульмікорт”. Перед самою процедурою важливо правильно приготувати розчини.

Дозування для кожної людини строго індивідуальна. Найбільш часто використовують такі суміші: “Беродуала”, “Пульмікорту” і фізрозчин.

За допомогою бронхорасширяющего ефекту “Беродуала” здійснюється підготовка дихальної системи для прийняття інших медикаментів.

У педіатрії дозування “Пульмікорту” і “Беродуала” і пропорції розведення залежать від віку і ваги маленького пацієнта. Для малюків при здійсненні інгаляції необхідно розводити препарати в певних пропорціях.

У рідкісних ситуаціях “Беродуал” використовують і до півроку. Тоді розрахунок ліки виходить з однієї краплі на два кілограми ваги дитини. Під наглядом лікаря ця доза може бути підвищена. Препарат також розводять з двома-трьома краплями фізрозчину.

Час проведення процедури варіюється від чотирьох до десяти хвилин. Тривалість інгаляції залежить від віку пацієнта, індивідуальної переносимості, призначення фахівця. Число процедур в день не повинно бути більше чотирьох.

Важливо пам’ятати, що суміш “Беродуала” і “Пульмікорту” може підвищити ймовірність розвитку певних побічних ефектів. Іноді спостерігається різке зменшення глюкози крові. Такий стан небезпечно для життя пацієнта. Тому хворі під час терапії повинні строго дотримуватися проміжок між процедурами (від тридцяти до шістдесяти хвилин).

Коли заборонено використовувати “Пульмикорт”?

Ліки не застосовують при індивідуальній непереносимості всього складу.

Згідно з інструкцією із застосування, “Пульмикорт” для інгаляцій може викликати такі негативні реакції:

1. Бронхоспазм.
2. Грибкова інфекція, яка вражає області глотки, гортані і мигдалин
3. Осиплість.
4. Кашель.
5. Занепокоєння.

побічні явища

В офіційній інструкції по застосуванню перелік можливих побічних реакцій досить величезний. У більшості випадків при використанні “Беродуала” спостерігалися певні негативні ознаки:

1. Тремор (швидкі, ритмічні рухи кінцівок або тулуба, викликані м’язовими скороченнями і пов’язані з тимчасовою затримкою коригувальних аферентних сигналів).
2. Кашель.
3. Сухість слизової оболонки ротової порожнини.
4. Прискорене сердцебініе.
5. Нудота.
6. Фарингіт (гострий або хронічний запальний процес, локалізований в горлі, що вражає її слизову і більш глибокі шари).

Коли можна спільно застосовувати “Пульмикорт” і “Беродуал”?

Разом ці препарати використовуються при ларингіті, бронхіальній астмі, запаленні легенів, а також інших захворювань, які супроводжуються вираженою обструкцією.

Необхідно послідовне використання цих медикаментів. Сумісність даних лікарських засобів при правильному застосуванні доведена як науково, так і практично.

Незважаючи на хорошу переносимість розглянутих препаратів, необхідне дозування для кожної конкретної людини визначає тільки лікар. Спільне використання “Беродуала” і “Пульмікорту” надає подвійну дію. Миттєво ліквідується спазм бронхів, запальний процес і інші негативні ознаки.

У рідкісних ситуаціях одночасне застосування цих розчинів може здійснюватися і при інших бронхолегеневих захворюваннях, при яких не спостерігаються обструктивні ураження.

Наприклад, коли у людини є в бронхах в’язка мокрота, і на цьому тлі є проблеми з диханням, але функціональних і органічних порушень при діагностиці немає.

Коли виправдано спільне застосування Пульмікорт і беродуала?

Разом ці кошти застосовуються при ларингіті, бронхіальній астмі, запаленні легенів, а також інших патологіях супроводжуються вираженою обструкцією.

Пацієнти часто цікавляться: «Чи можна змішувати пульмікорт і беродуал перед заправкою в небулайзер?».

Відповідь проста: рекомендується послідовне застосування цих препаратів. Сумісність цих коштів, при послідовному використанні, доведена, як науково, так і практично.

Незважаючи на хорошу переносимість розглянутих засобів потрібну дозування для конкретного пацієнта визначає тільки лікар. Спільна дія беродуала і Пульмікорт надає подвійний ефект. Швидко усувається спазм бронхів, запалення і інші негативні симптоми.

У деяких випадках спільний прийом цих розчинів (буквально дві-три інгаляції) може застосовуватися і при інших бронхолегеневих патологіях, при яких не спостерігаються обструктивні порушення.

Наприклад, коли у пацієнта «сидить» в бронхах в’язка мокрота, і на цьому тлі є проблеми з диханням, але функціональних і органічних порушень при діагностиці немає. Тут знову ж таки не варто забувати, що тільки доктор вирішує питання про доцільність таких призначень.

• Небулайзер стають популярною технікою для лікування дітей та дорослих;
• Ереспал – дешеві аналоги;
• https://lor-explorer.com/lekarstva-ot-nasmorka/ambrobene-dlya-ingalyatsij-instruktsiya-po-primeneniyu – як розводити амбробене.

проведення процедури

Дуже часто пацієнтів цікавить питання, чи можна змішувати Пульмикорт і Беродуал в інгаляціях. Медики попереджають хворих про додержання послідовності застосування препаратів. Пульмикорт і Беродуал одночасно в інгаляції не застосовуються, так як процедура не матиме очікуваної результативності.

Важливо! Між сеансами з двох лікарських складів повинен бути перерва близько години, але не менше.

Звичайне дозування витримування пропорцій становить 2 мл лікарського засобу та 2 мл фізрозчину.

Дитяча дозування завжди відрізняється від дорослої, призначення проводяться в індивідуальному порядку.

Інгаляції проводяться до чотирьох разів на день. Тривалість сеансів від 3 до 10 хвилин. Це обумовлено віком пацієнта, масою тіла, вагою патологічного процесу. Різниця в тому, який препарат застосувати першим, відсутня. Головне витримувати часовий інтервал між процедурами.

Який медикамент краще?

Що стосується цих двох медикаментів, однозначної відповіді немає. Лікування “Пульмікорт” і “беродуалом” здійснюється як окремо, так і послідовно, один за іншим.

Наприклад, якщо медикамент провокує виражені побічні явища, то для конкретної людини воно буде “поганим”. Ще необхідно враховувати дозування і число вживань. При неправильному застосуванні можуть виникнути негативні реакції, і медикамент буде незаслужено занесений в чорний список.

“Беродуал” і “Пульмикорт” – два гідних ліки, які можна поєднувати в комплексному лікуванні бронхолегеневих захворювань зі схильністю до спазмування бронхів. Розглянуті медикаменти відмінно поєднуються з протибактеріальними, муколитическими, протикашльовими, антигістамінними та іншими ліками.

Коли призначається приблизна схема терапії, необхідно чітко дотримуватися дозування. У першу добу лікування хворі повинні обов’язково звертати увагу на всі негативні ознаки, яких не було до призначених ліків.

При легких формах захворювання фахівці призначають монотерапію, і що краще вибрати – “Беродуал” або “Пульмикорт” – підкажуть симптоми бронхолегеневої хвороби.

Інгаляції з цими препаратами істотно поліпшують стан пацієнта. Спочатку здійснює свою лікувальну дію “Беродуал” – розширює бронхи, усуває спазм. Потім за роботу береться “Пульмикорт”. Він ліквідує набряк тканин, усуває алергічні явища, знімає запальний процес.

Отже, лікарі не виділяють одні ліки перед іншим. “Пульмикорт” здійснює одні завдання, “Беродуал”, відповідно, інші.

Незважаючи на це, все одно від хворих часто звучить така думка, що допомагає більше “Беродуал”. Це й не дивно, оскільки цей медикамент швидкого впливу, а “Пульмикорт” – накопичувальний препарат, який не знімає напади бронхоспазму.

Максимальна фармакологічна дія при помірному і ускладненому перебігу хвороби досягається саме при послідовному використанні “Беродуала” і “Пульмікорту”.

У чому відмінності препаратів?

“Беродуал” – бронхолітичний медикамент, “Пульмикорт” відноситься до глюкокортикостероїдам. А також препарат має слабку протизапальну дію.

“Пульмикорт”, на відміну від “Беродуала”, не усуває бронхоспазм. Зате діюча речовина має виражену протизапальну і протиалергічну дію. За рахунок активного мікроелемента ліквідується набряклість, підвищене вироблення слизового секрету. Найбільш сильним впливом має “Беродуал”, оскільки саме він використовується для ліквідації нападів ядухи.

Порівнюючи форму випуску, можна помітити багато переваг “Беродуала”. Лікарський засіб, крім розчину, проводиться у вигляді інгалятора, яке може бути завжди під рукою у пацієнта. Якщо з’явиться необхідність усунення нападу бронхіальної астми, “Беродуал” вирішить цю проблему.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.