Правила переносу слів з рядка в рядок
Слова з рядка в рядок переносимо за складами. Проте не можна плутати правила поділу слова на склади з правилами переносу. З голосними фонемами в усному мовленні пов’язаний поділ слова на склади, у писемному — допустимі переноси частин слова з рядка в рядок.
- У слові стільки складів, скільки є голосних звуків.
- Приголосний, який стоїть безпосередньо перед голосним і у вимові зливається з ним, належить до того самого складу, шо й голосний: че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий.
- Але якщо префікс або частина складного слова закінчується на приголосний, то перед наступним голосним цей приголосний відходить до попереднього складу: роз-орати, без-іменний, пед-інститут, пів-острів.
- Між голосними може бути не один, а два й більше приголосних звуків, як, наприклад, у словах казка, сестра. Тоді поділ на склади відбувається так, щоб гучність звуків на початку кожного складу поступово наростала. Тому: сонорний, що стоїть перед приголосним, відходить до попереднього складу: чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір’-ін-ка, вій-на, сім’-я; дзвінкий, шо стоїть перед глухим, теж відходить до попереднього складу: каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-ці, в інших випадках приголосні переважно відходять до наступного складу: се-стра, ру-шник, у-смі-шка, ре-п ‘ях, о-брій.
- Склади бувають відкриті і закриті. Склад, що закінчується на голосний звук, називається відкритим: го-ра, го-во-рю, ду-ма-ю, сві-тло. Склад, що закінчується на приголосний звук, називається закритим: гір-ський, край-ній, ком-форт.
Частини слів із рядка в рядок переносяться так, як ці слова на слух діляться на склади: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний.
а) залишати чи переносити одну букву, тому такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, не діляться для переносу;
б) розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не «сид-жу»), хо-джу (а не «ход-жу»), ґу-дзик (а не «гуд-зик»); але: від-жив (а не «ві-джив»), під-звіт (а не «пі-дзвіт» і не «підз-віт»);
в) у складному слові відривати від другої частини одну букву, якшо вона не становить складу: дво-значний (а не «двоз-начний»), само-скид (а не «самос-кид»), землевласник (а не «землев-ласник»);
г) розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН, МАГА ТЕ, НАТО.
Апостроф і м’який знак завжди залишаються при попередній букві: бур’-ян, об’-єм, паль-ці.
а) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: М. С. Грушевський (а не «М. С. // Грушевський»), проф. Тоцька (а не «проф. // Тоцька»), 2002 р. (а не «2002 // p.»), 25 км (а не «25 // км»), 200 куб. см (а не «200 // куб. // см»);
б) переносити закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 2-го (а не «2- // го»), 16-му (а не «16- // му»);
в) розривати графічні скорочення: т-во, р-н, вид-во, і т. д., і т. ін., і т. я.
Слова, подані повністю, можна будь-як переносити з рядка в рядок незалежно від їхнього значення: у // нас, пан // Михайло, професор // Круть, Іван // Петрович, 1991 //рік.
Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, які закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.
Related Posts:
Українська мова: правила переносу слів
Цікава тема. Корисна не лише для ЗНО, а й для правильного письма щодня. Запам’ятаймо, як переносити слова.
Слова з рядка в рядок переносимо за складами. Проте не варто плутати правила поділу слова на склади з правилами переносу.
Частини слів з одного рядка в другий слід переносити частіше всього за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.
Залишати чи переносити одну букву: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а не о-ліве́ць).
Але такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, або́, моя́, о́ко, ши́я не діляться для переносу.
Розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не сид-жу), хо-джу (а не ход-жу), ґу-дзик (а не гуд-зик); але: від-жив (а не ві-джив), під-звіт (а не пі-дзвіт і не підз-віт).
Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти).
У складному слові відривати від другої частини одну букву, якщо вона не становить складу: дво-значний (а не двоз-начний), само-скид (а не самос-кид), земле-власник (а не землев-ласник), багато-ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).
Розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН, МАГА ТЕ, НАТО, ЗІЛ-111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.
Переносити апостроф і м’який знак: бур’-ян, об’-єм, паль-ці, бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько).
Відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: М. С. Грушевський (а не М. С. – Грушевський), проф. Тоцька (а не проф. – Тоцька), 2002 р. (а не 2002 – p.), 25 км (а не 25 – км), 200 куб. см (а не 200 – куб. – см);
Переносити закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 2-го (а не 2- – го), 16-му (а не 16- – му)
Розривати графічні скорочення: т-во, р-н, вид-во, і т. д., і т. ін.
Переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, які закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.
У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́, Оле-кса́ндра й Олек-са́ндра, се-стра́ й сест-ра́. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́й і близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво й видавни́цт-во, га́ли-цький і га́лиць-кий, україн-ський і українсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво й убо́зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во.
Ще приклади переносу слів: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний, че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий, роз-орати, без-іменний, пед-інститут, пів-острі, чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір’-ін-ка, вій-на, каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-ці.