7 предметів, які можна і потрібно здавати на переробку

У багатьох країнах світу громадяни розуміють важливість сортування відходів та їх подальшої переробки. Нажаль, в Україні цей підхід ще не став загальноприйнятим. Лише обмежена кількість людей освічена щодо необхідності розпізнавати та відокремлювати різні види сміття для подальшої переробки.

Ми розглянемо, які конкретно матеріали можна здати на переробку, як це сприятиме збереженню ресурсів планети та покращенню власного здоров’я. Крім того, ми вивчимо можливості трошки заробити, долучившись до цього екологічного руху. Ваша участь в цьому процесі може стати важливим кроком для створення більш стійкого та екологічно свідомого суспільства.

Папір і картон

Збір макулатури пам’ятають ще наші батьки. Папір і картон можна здавати безкоштовно в спеціальні контейнери, встановлені в багатьох містах, або за гроші в пункти прийому. Там зазвичай беруть використаний білий і сірий папір (газети), а також картон без скотча, ламінування (наприклад, кольорові коробки від взуття здати в макулатуру не вийде), книги без палітурки.

• брудний папір і картон (забруднений жиром, маслом, лакофарбовими речовинами);
• горілу макулатуру;
• упаковки з-під молочних продуктів, соків і сигарет;
• туалетний папір, серветки, одноразові рушники, втулки;
• фотографії;
• кальку.

Метал

Ще один класичний вид вторсировини – металобрухт. Його можна здавати в пункти прийому самостійно або через посередників, які об’їжджають двори житлових будинків або розміщують оголошення про прийом брухту. Метал для подальшої утилізації приймають будь-який, і чорний, і кольоровий брухт. У тому числі іржавий, обгорілий або фарбований.

Пластик

У багатьох містах України з’явилися окремі контейнери для прийому пластику. Люди кидають туди все, що за їх уявленням відноситься до цього матеріалу. Але пластикові відходи теж слід розділяти.

• пластикові пляшки;
• поліетиленові пакети, упаковку від харчових продуктів (круп, цукерок);
• твердий пластик (упаковка від миючих засобів, контейнери, каністри).

Адже різні види пластику переробляються по-різному. Розділяти його таким чином – значить поважати працю волонтерів. Є й ще одна вимога до тих, хто здає пластик в цілях збереження навколишнього середовища і прагне робити це правильно: всі упаковки від продуктів повинні бути чистими!

Можна не вимивати залишки шампуню, землю, машинне масло. Але пляшки з-під молока, потрібно споліскувати. Це пов’язано з гризунами, що мешкають на складах, де зберігається пластик до переробки. Залишкам їжі щури будуть дуже раді.

Склотара

Прийом пляшок з-під молока і кефіру теж знайомий нам з дитинства. Зі скла виробляють скловолокно і дрібнозернистий бетон. Тому для утилізації можна здавати і биту тару. Підійдуть і пляшки, і скляні банки. Але мова йде тільки про склотару. Кераміка, дзеркала для цих цілей не годяться, тому що їх складніше переробити.

Одяг та аксесуари

Великі мережеві магазини (наприклад, H&M) приймають старий одяг від покупців в ОБМІН НА ЗНИЖКУ. Чистий і цілий одяг можна пожертвувати нужденним: віднести до церкви, в притулок або будинок престарілих.

Простежте, щоб цим речам не потрібен був ремонт. У тому числі і дрібний. Наприклад, по заміну блискавок. Речі повинні бути повністю готові до використання. Модний одяг в ідеальному стані можна продати через сервіси оголошень.

Масло

Харчове, гідравлічне, трансформаторне – будь-яке масло містить компоненти, які, потрапляючи в навколишнє середовище, провокують онкологію у людини та інші захворювання. А ще харчове масло приваблює гризунів. Тому потрібно правильно утилізувати і масла, але це тема для окремої розмови. Спеціальні компанії приймають відпрацьоване масло для вторинної переробки.

Електроніка та побутова техніка

Їх охоче беруть великі гіпермаркети електроніки і навіть пропонують знижки «з утилізації». А ось вивозити їх на смітник самостійно не варто хоча б тому, що за це покладено штраф. Техніку, що не підлягає, на вашу думку, ремонту, охоче перекуповують майстри, які розбирають її на запчастини.

Куди здавати

Грінпіс розробив карту прийому побутових відходів, яка постійно доповнюється. Можна вибрати місто і те, що ви хотіли б здати на переробку. На карті з’являться координати Пункту Збору потрібного вам виду вторсировини. Правильне сортування сміття, утилізація і вторинна переробка – це, в кінцевому рахунку, дбайливе ставлення до самого себе, свого здоров’я і здоров’я майбутніх поколінь.

Код сміття: як працює перша сортувальна станція в Україні

Український парадокс: переробні підприємства вимушені імпортувати макулатуру, бите скло та поліетилен з-за кордону, в той час такі власні вторинні ресурси українці викидають на сміттєзвалища. Насправді, багато з того, що потрапляє у смітник, можна віддати на переробку тут, в Україні. Питання лише, куди віддавати і що.

Із контейнерами для роздільного збирання сміття пощастило не всім будинкам. А якщо вони і є, то це ще не означає, що зібрані ресурси будуть перероблені, зазначають екоактивісти.

Звісно, можна здати вторинну сировину самостійно

Є пункти, де макулатуру, скляні та пластикові пляшки приймають за гроші. Такі пункти є майже в кожному місті.

А от місця, де можна віддати на переробку майже все своє сучасне сміття, почали з’являтися спершу в столиці. Це громадські станції сортування – проект організації «Україна без сміття».

Вони орієнтовані на свідомого споживача, який готовий витрачати свої час, сили та кошти, аби відвезти відсортоване сміття на громадську станцію і не отримати від цього нічого, окрім морального задоволення своїми діями.

Поки що ці волонтерські проекти завойовують популярність в Києві, подібну ініціативу підхопили нещодавно в Рівному, теж на громадських засадах.

Як це працює?

Бажано мати автомобіль чи друзів із автівкою, бо громадським транспортом можна доставити лише невеличкі обсяги ресурсів. Кияни приїжджають до громадської станції сортування на машинах. Те, що відбувається всередині, особливо подобається дітям, яких дорослі часто беруть із собою.

Ви приїжджаєте на станцію із мішком своїх ресурсів для переробки і маєте розсортувати це все по позиціях, яких кілька десятків. Щось у вас не приймуть, бо на упаковці не буде маркування із трикутничком та цифрою, яка вказує на тип пластику чи поліетилену.

Із невеличкою командою Радіо Свобода ми відвезли відсортоване сміття на одну з найбільших станцій на Саперно-Слобідську, 25 в Києві. Атмосферу можна відчути на відео у форматі 360.

Що можна здати на переробку?

По-перше, все має бути чистим (пляшки і контейнери помиті, упаковки без залишків їжі та жиру. По-друге, це приблизний перелік: все описати неможливо, деталі стануть зрозумілими у процесі набуття досвіду із сортування та відвідування станції.

​Можна сплатити за послугу сортування і залишити свої мішки на волонтерів (поки що на одній найбільшій станції). В іншому випадку – зробити це самостійно займе не більше від 15-20 хвилин і працівники станції завжди підкажуть і допоможуть із цим процесом.

Решту того, що не приймуть для подальшої переробки, можна віддати на спалення, за що треба офіційно заплатити. Така послуга діє теж поки що на одній громадській станції в Києві – на Саперно-Слобідській, 25.

Що з вторинною сировиною відбувається далі?

Засновники громадських станцій сортування в Києві співпрацюють із українськими підприємствами, які переробляють цю сировину. Вони її купують.

Втім, ці станції сортування є збитковими. Попри те, що до сортування долучаються все більше людей, обсяги сировини, яку передають зі станції підприємствам, є невеликими для виробничих масштабів.

​Поки що ці проекти існують за рахунок підтримки ініціативи ззовні: внески підприємств та пожертви людей.

Приймають вторсировину тут протягом кількох годин три дні на тиждень: п’ятниця, субота, неділя.

Аби такі станції працювали автономно і були ефективними, необхідне фінансування. Екоактивісти переконані, що воно з’явиться тоді, коли парламент ухвалить закон про розширену відповідальність виробника (РВВ) і таким чином зобов’яже виробників упаковки оплачувати роботу сортувальних станцій.

Поки що ці проекти тримаються на ініціативі та наполегливості окремих людей, які опікуються питаннями екології.

Сортувати сміття – не складно, це навіть захоплює. Коли починаєш цю справу, то дивуєшся, як мало доводиться викидати в загальний прибудинковий контейнер.

Ольга Комарова

Журналіст Українського бюро Радіо Свобода з 2015 року. До команди приєналася як переможниця Регіональної стипендії Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа. Після завершення стипендії залишилася працювати в редакції кореспондентом. Автор і ведуча серії радійних програм «Свобода в деталях», яка виходила на частотах Радіо НВ. Ведуча і журналіст програми «Ньюзрум», автор серії програм «Коротка пам’ять», які виходять на Ютуб-каналі Радіо Свобода Україна. В журналістиці працює з 2009 року. Починала свій шлях з роботи на комунальному телебаченні міста Южного Одеської області.

Сабіна Пухка

Народилася у 1991 році в Києві. Закінчила Київський національний університет культури та мистецтв. Мультимедійний редактор, відео-кореспондент.