Чим харчуються вюни в домашніх умовах

Багатьох відштовхує непривабливий зовнішній вигляд в’юна, що має, як і вугор змієподібну форму. До того ж, коли береш його в руки, він дуже сильно звивається і видає своєрідний різкий писк.

Основне забарвлення тіла — сіро-жовта, спина бура. По боках тіла йде широка смуга від очей до хвоста. Черево жовте або навіть червонувате. Всі плавці бурі, мають темні цятки.

Найбільший представник цього сімейства. Досягає довжини 25-30 см, в Камі — до 35 см, але зазвичай довжина близько 23 см і маса 140 р. Тривалість життя 6-7 років.

Спосіб життя

В’юн веде осілий спосіб життя, часто зарившись у мул. Дотримується здебільшого болотистих, повільно текучих або стоячих вод. У річках воліє мулисті, зарослі густою водною рослинністю ділянки, часто в протоках, затоках або старицях. Живе навіть в таких заболочених озерах і канавах, де немає іншої риби, навіть карася. У таких заболочених водоймах в’юн часто піднімається до поверхні води, випускає відпрацьоване повітря і заковтує нову порцію, видаючи при цьому характерний писк (в деяких місцях його називають піскуном, звідси ж і родове назва в’юна).

В першу чергу в ньому вражає надзвичайна живучість і дивна спритність. Дуже невибагливий до вмісту кисню у воді, для цього у нього є додаткове кишкове дихання. Трапляється, що невеликі озерця в сильно посушливі роки повністю пересихають. Мешканці цих водойм більшою частиною або гинуть, або стають легкою здобиччю птахів і людини. Здавалося б, і в’юн повинен розділити цю долю. Але ось настає дощова пора, озерна чаша знову заповнюється водою і, як птах фенікс, воскресає в ній в’юн. Ця риба має рідкісну здатність зариватися в мул на глибину одного-двох метрів і занурюватися в сплячку, яка триває до тих пір, поки знову не з’явиться вода. Взагалі в’юн може жити майже в будь-якій стоячій воді, і навіть в болотній.

Рідкісна здатність в’юна залишатися довгий час живим без води пояснюється тим, що на відміну від більшості риб він може дихати не тільки зябрами, але й за допомогою шкіри та кишечника. Стінки кишечника у нього багаті кровоносними судинами і виконують дихальні функції в тому випадку, коли організму не вистачає кисню. Заковтуючи повітря, в’юн пропускає його через травний канал, а потім випускає через дихальний отвір (як раз цим і пояснюється писк в’юнів, коли їх витягують з води). Деякі рибалки стверджують, що великі в’юни, так само як і вугри, можуть у росяні ранкові години переповзати з одного водоймища в інший, близько розташований.

Є у в’юна ще одна цікава особливість: він чутливо реагує на зміну атмосферного тиску. Перед негодою він починає турбуватися і щохвилини висовуватися на поверхню (10-15 разів за хвилину). За це властивість в’юна звуть живим барометром. У ряді країн, зокрема в Японії, в’юнів, як і інших риб-метеорологів, спеціально тримають в акваріумах. По їх поведінці вчені найчастіше дізнаються не тільки про зміну погодних умов, але і про наближення таких стихійних лих, як цунамі і землетрус.

Харчування

Живиться личинками комах (особливо хирономид), ракоподібними, черв’яками, дрібними молюсками, а також детритом і частково донною рослинністю. В неволі може жити без їжі до півроку. Крім того, в’юн відомий як активний пожирач чужий ікри. Навряд чи який-небудь мешканець річок і озер може конкурувати з ним по здатності розшукувати її на дні. Займається цим він так активно, що в невеликих водоймах нерідко повністю зникають інші риби. Найбільше від в’юнів страждають карасі, коропи, лини.

В акваріумі в’юн ненажерливий (як і на волі) і жадібно вистачає мотиля, сире м’ясо, земляних черв’яків, мурашині яйця, причому корм підбирає тільки з дна. Їжу він знаходить дотиком (на голові навколо рота в нього 10 вусиків, які і служать основними органами дотику).

Розмноження

Нереститься навесні і влітку, в південних водоймах в’юни часто йдуть на нерест на розливи, і їх личинки потім зустрічаються далеко від річки або озера. Самка виметивает серед водоростей 100-150 тис. ікринок. Ікринки діаметром 1,7-1,9 мм слабоклейкие, злегка буруватого відтінку. При температурі води 14-16° С інкубація триває близько 4 діб.

У вилупилися предличинок довжиною 6,9 мм є органи приклеювання і додаткові органи дихання у вигляді зовнішніх зябер. Крім того у личинок дихальну функцію несуть густа мережа кровоносних судин у великих грудних плавцях, анальної складці, а пізніше в задній частині кишечника. При довжині близько 8 мм у віці 12 діб личинки переходять на зовнішнє харчування. Вони розшукують їжу за допомогою спеціальних органів почуттів, розташованих навколо рота і на вусиках, які розвиваються дуже рано. У віці 26 діб повністю редукуються зовнішні зябра. Мальковый період настає при досягненні довжини 30 мм.

Поширення

В’юн широко поширений від Франції (р. Луара) до Уралу, що населяють водойми басейнів Північного і Балтійського морів. Немає в’юна у басейні північного Льодовитого океану, в Скандинавії, Великобританії, Італії, Греції і на Піренейському півострові, в Данії рідкісний.

Чим харчуються їжаки та чи можна їх утримувати в домашніх умовах

Симпатичні їжачки – улюблені герої дитячих книжок і мультиків. Багатьом хочеться завести таку тваринку в будинку. Як про них піклуватися і чи виправдають колючі їжачки очікування господарів?

Як доглядати за їжаком і чим його годувати

Їжаки – вид ссавців, широко поширений у багатьох частинах світу. Їжачки лояльні до людей, тому часто стають домашніми улюбленцями. Диких лісових їжаків дачники залучають на свої ділянки для боротьби зі шкідниками. Для домашнього утримання добре підходять два види – африканський і вухатий їжак. Африканський карликовий їжак виведений спеціально для проживання в будинку, в дикій природі він не зустрічається.

Як облаштувати їжака в будинку

Активне життя їжаків починається вночі, тому вдень вони спатимуть, а з настанням темряви топатимуть і шарудітимуть. Можна акуратно змінити такий життєвий ритм, створивши для їжачків відповідні умови.

У будинку утримуйте їжачка в просторій клітці розміром не менше 90х90 см. На її дно насипте тирсу, сіно або деревні гранули (наповнювач для котячих лотків), які міняйте 2 рази на тиждень. Зручно, якщо в клітці є висувний піддон, що полегшить прибирання.

У клітці має бути годівниця і поїлка, причому годівницю краще прибирати після того, як їжачок поїсть. Влаштуйте в клітці невеликий будиночок, в якому тварина могла б усамітнитися. Для необхідних їжачкові фізичних навантажень встановіть колесо діаметром не менше 28 см. Цього може виявитися мало, тому кілька разів на тиждень випускайте їжака з клітки погуляти. Щоб при цьому він не погриз дроти або не завдав іншої шкоди, краще випускати його в просторий вольєр.

Їжачка можна купати раз на 2-3 місяці. Використовуйте при цьому теплу воду зі спеціальним шампунем. Голки зручно мити зубною щіткою. У природі кігтики їжака вкорочуються природним чином, а при домашньому утриманні періодично зрізайте їх кігтерізкою.

Чим годувати їжачка в домашніх умовах

Що їдять їжачки в природі? Основу їхнього раціону на волі складають жуки та щипавки (до 90%). Вживають вони також гусениць, дощових черв’яків, равликів, слимаків, мокриць, багатоніжок, можуть поласувати яйцями птахів, що гніздяться на землі. Невелику частину меню їжаків складають ягоди та фрукти.

При домашньому утриманні раціон буде іншим. Чим харчуються їжаки? Враховуйте такі їхні потреби:

• У домашніх умовах будь-яку природну живність їжаку успішно замінить сире м’ясо, фарш або риба, які можна чергувати і давати до 60 г на день.
• У щоденне меню можна ввести яйце (5 г), сир (10 г).
• Давайте моркву, капусту, огірок (до 30 г).
• Доповніть раціон вареною крупою (рис, просо). Їжу потрібно близько 10 г на день.

Спірним залишається питання про годування їжаків молоком. Іноді радять приваблювати їх на дачну ділянку мискою молока, але на сайті дикої природи WWF стверджують, що їжаки мають непереносимість лактози, у них немає ферменту для її розщеплення. Тому молоко може викликати розлад травлення або навіть призвести до загибелі тварини.

Годуйте їжачка 1-2 рази на день. Пам’ятайте, що в поїлці в нього завжди має бути свіжа вода. Додавайте в його їжу кісткове борошно, це джерело кальцію.

Цікаві факти про їжаків

Усі види тварин на планеті унікальні та неповторні. Їжаки теж мають особливості як у своєму вигляді, так і в способі життя.

Їжаки пристосувалися жити в містах

Їжаки звичайні поширені в Західній і Центральній Європі, у Скандинавії. Де мешкає вухатий їжак? Цей родич їжака звичайного з довшими вухами зустрічається в степах, напівпустелях, пустелях Близького Сходу, Середньої Азії, зокрема в Казахстані, в Китаї, Монголії.

Звичайні місця проживання їжаків – луки, пустки, переліски, чагарники, заплави річок. Але вони пристосовуються жити і поруч із людиною, часто оселяються на дачних ділянках. На сайті WWF стверджують, що ці тварини можуть виживати і в містах (у парках, скверах).

Їжаки взимку сплять

Їжаки ведуть одиночний спосіб життя. Вони облаштовують для себе окремі гнізда в кущах, ямках, у покинутих норах. Гнізда вистилають сухою травою, листям, мохом. Їжаки-самці агресивні, охороняють свою територію, яка може охоплювати від 7 до 39 га (у самок – менше).

Більшу частину життя їжаки проводять уві сні. Вони сплять вдень і активні в нічний час. З настанням заморозків ці тварини влаштовуються у своїх нірках на зимову сплячку. Попередньо намагаються накопичити до 500 г жиру, щоб не померти з голоду взимку. У домашньому теплі їжаки в сплячку не впадають.

Їжаки можуть щебетати і муркотіти

Їжачки дуже різноманітно спілкуються і висловлюють свій настрій. Вони посилають сигнали різними звуками:

• За повного задоволення посвистують або мурчать.
• Невдоволення висловлюють пихтінням і частим диханням.
• Під час залицяння за самками можуть пощебетати.
• Обстежуючи територію, сопуть.
• Від болю і страху можуть кричати.

При сильному переляку їжачок згортається в клубок. Але всупереч легенді покотитися кулькою від небезпеки їжак не зможе: його спинний м’яз стягує в кулю тільки нерухомого звірка.

Їжачата народжуються без колючок

Шлюбний період у їжаків починається після зимової сплячки у квітні. Під час спарювання самка пригладжує колючки на спині, а самцеві не доводиться на неї повністю підійматися, тому що його статевий орган знаходиться на животі.

Вагітність їжачихи триває до 49 днів. У приплоді з’являються зазвичай 4 дитинчата, але іноді більше, до 8. Їжачата народжуються сліпими, голими і з яскраво-рожевою шкіркою. Але за кілька годин уже з’являються білі та темні м’які голки, які повністю формуються через 15 днів.

Диких їжаків не можна чіпати

Їжаків у природі чіпати не рекомендується: вони для вчених як біоіндикатори забруднення довкілля, переносники різноманітних хвороб (сальмонельозу, лептоспірозу, туляремії, жовтої лихоманки, сказу). Гуляючи травою та кущами, їжаки голками зчісують безліч кліщів, які переносять хвороби, тому заразитися можна навіть через голки.

Позбутися кліщів самостійно їжаки не можуть, хоча й намагаються вичесати їх довгими пальцями. Щоб позбутися кліщів і бліх, їжаки можуть занурюватися у воду до самого носа, але це позбавляє від паразитів ненадовго. З цією ж метою їжаки збирають на свої колючки предмети з різким запахом – недопалки, промаслені ганчірочки або надушені хусточки.

Їжачки – унікальні істоти у світі тварин. Вони можуть подружитися з людиною, дарувати їй позитивні емоції та жити з нею пліч-о-пліч.

Як зацікавити дитину навчанням: лайфхаки від українських учителів

1 вересня – саме час подумати про те, як захопити учнів навчанням. Цікавість – природна реакція будь-якої дитини. Малюку цікаво все, оскільки він тільки досліджує світ. Проте в школі цікавість до пізнання часто змінює гонитва за успішністю, де є оцінки й порівняння з іншими. Дорослішаючи, дитина часто дедалі менше орієнтується на свої зацікавлення. Головними стають очікування й вимоги дорослих.

“Нова українська школа” розпитала вчителів про те, як вони борються з нестачею зацікавленості навчанням у своїх учнів.

Читайте в статті про таке:

• що таке пізнавальний інтерес;

• як зацікавити дитину уроком і предметом;

• чому для зацікавлення важливо розуміння предмету;

• як використовувати тренди для навчання дітей;

• як робити навчання практикорієнтованим та чому важливий не тільки результат, а і процес навчання.

ЩО ТАКЕ ПІЗНАВАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Пізнавальний інтерес – це необхідність вижити, зумовлена еволюцією, каже вчитель фізики й астрономії Чернівецького міського ліцею №1 й переможець Global Teache Prize Ukraine 2017 Пауль Пшенічка Людина, коли приходить у цей світ, має вижити. Вона досліджує, дивиться, що робиться навкруги, копіює.

“Інше питання, що цей інтерес відбивають спочатку батьки, потім – початкова школа, коли ініціативу дітей приглушують, потім – болісний перехід із початкової в середню школу, коли дитина губиться. Багато дітей не витримують ці обставини й опускаються на прості рефлекси – відеоігри, соцмережі, алкоголь тощо. А далі втримати зацікавлення дуже важко”.

Але є такі, які прориваються: “Я переконався, що в геніїв усередині є пружина, вони знають від самого початку, що хочуть. Вони настільки послідовно й неухильно слідують внутрішньому покликанню / драйву, що їх просто неможливо зупинити”.

Коли йдеться про зацікавлення, то перше, що кидається у вічі, – навіть не те, про що говорить дитина, а як вона говорить, каже сертифікована тьюторка, викладачка інтегрованого курсу Nature Sciences, що об’єднує хімію, фізику й біологію, в альтернативній школі Schooling Ольга Казакова.

“Тон голосу підвищується, дитина може говорити швидше, очі розширюються, з’являється усмішка. І не треба бути психологом, щоби це помітити”.

Зараз діти переважно живуть у стані “тут і тепер”, каже Ольга. Вони не дуже хочуть задумуватися про те, що буде потім.

“Сьогодні, коли все надто непередбачувано, нібито треба бути до всього готовим, але водночас встигнути отримати задоволення від того, що цікаво прямо тут і зараз, бо потім ніхто не знає, як воно буде”.

Цю цікавість, яка народжується в моменті, треба хапати, переконана вчителька.

“Можна зайти через точку зацікавлення. Перше, що я завжди питаю у своїх учнів: “Що вам цікаво взагалі, якщо не школа й не предмет. Чим ви живете?””.

ПОРАДИ, ЯК ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ УРОКОМ

Учителька математики та інформатики спеціалізованої ЗОШ №2 Чернігова Оксана Коваленко каже, що цікавість до навчання можна умовно поділити на дві частини: стимулювання цікавості під час уроку і пробудження цікавості до предмету.

“Якщо йдеться про урок, то я застосовую різні цікаві елементи. Якщо це робити постійно, то діти до цього звикають і очікують. Наприклад, у математиці підживлювати цікавість уроку можна нестандартними задачами. Часто пропоную задачі-загадки англійською мовою. Тоді розвивається білінгвальність і діти швидко включаються. Також створюю ребуси. Це оживляє зацікавленість дітей”.

Пауль Пшенічка теж часто починає урок із загадок-головомолок.

“Пропоную вирішити, що зайве в ряді: кінь, стіл, курка, коза. Одні кажуть – стіл, бо неживий предмет, інші – курка, бо має дві ноги. Тобто, у цьому завданні є два варіанти розв’язання. Так ми потихеньку починаємо оживати. І тоді я переходжу до теми. Просто треба з дітьми розмовляти“.

Починати треба з простих, але контраверсійних запитань, які пробуджують уяву і є незвичними, радить учитель. Навколо цього починається дискусія, і тоді плавно можна переходити до серйознішого – писати формули, розв’язувати задачі. А згодом робимо перерви, під час яких говоримо на різні теми.

На зацікавленість навчанням впливають:

• спосіб вивчення предметів: у початкових класах дітям простіше навчатися з допомогою активних методів, обговорень і ігрової форми;
• особливості сприйняття інформації: деякі діти краще сприймають інформацію через слух, інші – через зображення;
• чи вчитель зацікавлює учнів власним прикладом, демонструє зацікавленість своїм предметом і чи вміє простою мовою пояснити складні речі.

Коли цікаво вчителю, то легше зацікавити учнів, каже Ольга Казакова.

“Цікавість заразна. Якщо мені цікаво, то я так захопливо розказую, що й дітям стає цікаво. Це працює й через власну відкритість, коли діти сміливо приходять до мене й діляться тим, що їм цікаво”.

ПОРАДИ, ЯК ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ ПРЕДМЕТОМ

Учителю ажливо утримувати емоційний зв’язок з учнями, каже Оксана Коваленко. Хоча у великих класах заволодіти увагою всіх учнів неможливо.

“Комусь подобається, а хтось залишається байдужим. Учитель є натхненником, але і для нього важливо відчувати любов до свого предмету”.

За словами вчительки, треба відкривати красу свого предмету – показувати різні грані й елементи.

“Якщо ми говоримо про навички майбутнього й успішну людину, то потрібна хороша математична база. Машинне навчання побудоване на математиці. І я так стукаюсь до батьків і дітей – якщо ти хочеш бути успішним, у тебе має добре працювати логістична машина, ти маєш сам навчити комп’ютер програмувати. Ми маємо до дітей звертатися не старими догмами, а викликами майбутнього”.

Пауль Пшенічка радить починати ознайомлення з фізикою з цікавих дослідів – від простого рівня споглядання до серйозного практичного дослідження.

“Один із моїх методів – зроби щось, досліди, розкажи й поясни товаришам“, – каже вчитель.

Фізика – складний предмет, однак усім треба давати можливість захопитися нею.

“У мене був досить складний 11 клас. Ми йшли за трьома рівнями: для просунутих вище середнього й базовий. Але обов’язково я пропоную складні питання на загал. Вони можуть бути питання для дитячого садочка або ж для академіка, і невідомо, хто перший розв’яже. Ці питання викликають зацікавлення в школярів”.

Свій стиль викладання вчитель порівнює з бесідою.

“Я надсилаю учням план уроку наперед. Вони можуть гарно підготуватися й за цією канвою ми розмовляємо. Це відбувається як нарада при штаб-квартирі НАСА. І так кожен урок. Учням це подобається. Треба правильно підібрати сходинки до драбини, якою піднімаєшся”.

ЗАЦІКАВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ РОЗУМІННЯ

Є діти, невмотивані навчатися, але в яких ще можна пробудити зацікавленість, упевнена Оксана Коваленко.

“Часта проблема під час вивчення математики полягає в тому, що є частина дітей, які кажуть: “Я ненавиджу математику”. Я завжди їхнім батькам кажу: “Проблема в тому, що дитина вже давно й довго не розуміє”. Це глобальна проблема, і з нею треба працювати індивідуально. Нерозуміння нагромаджується, й потім це може перерости в комплекс або нелюбов до предмета”.

На думку вчительки, проблема нашої освіти в тому, що діти навчаються у великих класах.

“Коли ти максимально хочеш пояснити і викласти тему, то є суттєвий прошарок дітей, які вже на певному етапі перестали розуміти математику, а отже – вони вже невмотивовані й байдужі. З такими дітьми в класі ми майже нічого не можемо зробити. Вони потонули в байдужості до навчання”.

Навчання – це рух назустріч одне одному. Коли йде лише один і коли батьки не цікавляться й не займаються дитиною, то відновити інтерес досить складно. Має бути взаємодія між учителями, батьками й дітьми. Учень сам має захотіти спробувати. А щойно дитина починає розуміти предмет, вона бачить красу математики.

Важливий баланс між новизною і впізнаванням, каже Ольга Казакова.

“Важко щось вчити, коли новизни багато, а впізнавання мало. Пізнавальний процес йде без перенапруження нервової системи й мозок може опановувати щось нове, якщо баланс витримано, тобто коли достатньо впізнаваного й новизни. Тому важливо пояснювати складні процеси дітям, які не мають достатньої бази, через аналогії і тренди”.

“Цікавість заразна. Якщо мені цікаво, то я так захопливо розказую, що й дітям стає цікаво”. Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ ТРЕНДИ ДЛЯ НАВЧАННЯ

Учитель інформатики, української мови та літератури київської школи “Мідгард” та НВК №157 Олександр Черкас каже, що вчитель не лише може, а й повинен бути прикладом саморозвинутої та вмотивованої особистості для учнів.

“Для успішного й ефективного вивчення української мови та літератури винаходити велосипед непотрібно. Почати варто з найелементарніших кроків: встановити українську мову в налаштуваннях гаджетів, українізувати свої сторінки в соцмережах, читати і слухати українські тексти та пісні, дивитися україномовних блогерів та блогерок тощо. Це все можна зробити за кілька хвилин, дорогою до школи. Головне – зробити свій предмет модним і самому бути в тренді”.

Олександр – активний користувач соцмереж: “Там я демонструю світу все, що відбувається не лише на моїх заняттях, а й в особистому житті. Узагалі, давно використовую соцмережі в освітньому процесі. Саме вони пожвавлюють навчання”.

Наприклад, серед завдань, які виконували діти, було створити профіль письменника / головного героя художнього твору у Фейсбуці, провести прямі етери, записати сторіз, пройти онлайн-тестування з української мови за новим правописом.

“Приємно, що мої новації переймають педагоги та педагогині з інших міст, сіл, моя інста-методика вже кілька років допомагає цікаво вивчати українську мову та літературу”.

Відстежує тренди й Ольга Казакова: “Діти сьогодні слідкують за світовими трендами на рівні з дорослими, а то і краще. І не лише про моду й розваги, а і про технології – коли вийшов новий айфон, куди запустив свою ракету Ілон Маск тощо”.

Обізнаність у трендах, якими цікавляться діти, допомагає вчительці зв’язувати їх із навчальним матеріалом.

“Наприклад, я пояснювала схему фотосинтезу на прикладі гри в Мафію. Усі складові цієї схеми ми перетворили на персонажів гри. Світлова фаза фотосинтезу – це коли місто працює. Темнова фаза – місто спить, мафія працює. Тоді з’являється простий елемент чогось знайомого, бо Мафію знають усі”.

Діти швидко ловлять тренди і включаються в них.

“Їм цікаво брати участь у челенджах у ТікТок, адже цікавість – це емоційна енергія, змішана між збудженням і страхом”, – каже вчителька.

Хорошим прикладом на уроках фізики, коли йдеться про баланс сил у динаміці й рівновагу, може бути Water Bottle Flip challenge.

“Як тільки я скажу: “Це ж те саме, що й Water Bottle Flip”, діти зразу включаться. І дізнаються, який розподіл сил має бути і з якою швидкістю треба кинути пляшечку, щоби вона, приземлившись, залишилась у вертикальному положенні”.

Завдяки логічній прив’язці до чогось популярного в дітей включається цікавість.

“Аналогії приходять самі собою, якщо є дві умови: я добре розумію суть явища, яке пояснюю, і я орієнтуюся в трендах”.

ПРАКТИКОРІЄНТОВАНІСТЬ І ЦІННІСТЬ НЕ ТІЛЬКИ РЕЗУЛЬТАТУ, А І ПРОЦЕСУ

Головне завдання школи – навчити дітей вчитися. А якщо дитина це усвідомлює, то це вже перемога, каже Оксана Коваленко. Часто буває, що складні теми в математиці даються важче, оскільки дитина не розуміє, як ці знання знадобляться їй у майбутньому.

“Наприклад, у 8 класі діти вивчають параметри. Тема їм дається важко. Але треба казати, що параметри – це програмування і фізика. Через “не хочу” треба накопичити розуміння й натренуватися. Тоді буде перехід із кількості в якість”.

“Навіщо мені це треба?” – часте запитання, яке чують від учнів вчителі.

Пауль Пшенічка розповідає: “У 10 класі ми вивчали, як працює крило літака. І хтось каже: “Я не збираюся бути авіаінженером”. Кажу: “Добре, а лікарем хочеш?”. Знову “ні” у відповідь. А здоровим? – Так. Тоді закон Бернуллі, який стосується руху рідини в трубі, важливо знати. Коли є звуження в трубі і треба проштовхнути цю рідину, то для цього треба підняти тиск. Учень тоді зауважує, що в його батька тиск високий. А тиск високий, тому що десь судини звузилися. Так і працює закон Бернуллі”.

Ольга Казакова каже, що орієнтованість на результат у навчанні, часто нівелює сам процес, оскільки діти надто бояться помилятися, знаючи ціну помилкам.

У нашій освіті є подвійний сенс, говорить вона: “Усі наголошують, що знання важливі. З іншого боку, важлива оцінка в атестаті. І свідомо чи підсвідомо й батьки, і вчителі орієнтують дитину на оцінку. Виникає дисонанс. З одного боку, є орієнтація на результат, але досягнути його без помилок неможливо. Однак, помилка в тесті коштує багато, тобто ціна цієї помилки виходить великою. А коли помилці придається велике значення, то в дітей з’являються страх, небажання помилки, злість на себе, що припустився помилки”.

Тож учням важливо показувати не тільки практичність того, що вони вчать, а й захоплювати процесом, орієнтувати не тільки на оцінку.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”