Чим займалися музи

Музи (за старогрецькою міфологією) — Богині і покровительки мистецтв і наук. Музи вважалися доньками Зевса і Богині пам’яті Мнемосини. Слово «Муза» походить від грецького «муса» («мислячі»), їх ще називали аонідами, аонійськими сестрами, парнасидами, касталідами, пиєридами і іпокренідами. Усього було дев’ять сестер: Мельпомена — Муза трагедії, Талія — Муза комедії, Калліопа — Муза епічної поезії, Евтерпа — Муза лірики, Ерато — Муза любовних пісень, Терпсіхора — Муза танців, Кліо — Муза історії, Уранія — Муза астрономії і Полігімнія — Муза священних гімнів. Богині зазвичай виступали під егідою заступника мистецтв Аполлона, що отримав від Богів друге ім’я Мусагет.
Імена, окрім Уранії («небесної») і Кліо («що дарує славу»), пов’язані із співом, танцями, музикою, насолодою. Цим Богиням поклонялися вчені чоловіки і діячі мистецтва Давньої Греції. Спочатку головними місцями шанування Муз були беотійські міста Аскра і Феспії, на схилах Гелікона, де знаходилися і давні школи віщунів і співців. Таке поєднання школи з центром культу, ймовірно, існувало і в Пієрії, біля північного підніжжя Олімпу, на батьківщині шанування Муз, що називалися звідси Пієридами. Вважалося, що першими, хто приніс жертви Музам на Геліконі, були не поети і співці, а жахливі велетні алоади — От і Ефіальт. Саме вони ввели культ Муз і дали імена, вважаючи, що їх усього три: Мелета (Досвідченість), Мнема (Пам’ять), Айода (Пісня). Через деякий час число Муз було збільшене до дев’яти прибулим з Македонії ематийським царем Пієром, який і дав їм імена.
Олімпійські Музи сходять до архаїчних хтонічних істот. Про хтонічне минуле Муз свідчить також те потомство, яке Музи, будучи доньками землі Геї, народжували і від Зевса, і від Аполлона. Від Зевса і Калліопи народилися Корибанти (Страбон), за іншою версією, Курети народилися від Талії і Аполлона (Аполдлодор). Музи були жінками небесної краси, і це їх якість не залишилася непоміченою іншими Богами. Багато хто з Муз породжував потомство від Богів: наприклад, Талія народила від Зевса-шуліки сицилійських близнят — Паліків; Мельпомена і Бог Ахелой породили на світло жахливих істот Сирен, що залучають своїм співом подорожніх і що пожирають їх.
Олімпійські Музи класичної міфології — доньки Зевса, вони мешкають на Геліконі, оспівуючи всі покоління Богів — Геєві, Кроноса, Океана, Ніч, Геліоса, самого Зевса і його потомство, тобто вони зв’язують минуле і сьогодення. Їм відомо минуле, сьогодення і майбутнє. Вони заступники співців і музикантів, передають їм свій дар. Музи наставляють і утішають людей, наділяють їх переконливим словом, оспівують закони і славлять добрі вдачі Богів. Класичні Музи невіддільні від впорядкованості і гармонії олімпійського світу (Гесіод). У древніх римлян Богинями-покровительками поезії, що відповідали грецьким Музам, були Камени.

Тріумфуюча Муза і Купідон
(Музей Торвальдсена в Копенгагені, 1827 р.)

Терпсіхора. Муза танців
(римська копія з грецького оригіналу
III—II ст. до н.е., Ермітаж)

Мельпомена. Муза трагедії
(римська копія з грецького оригіналу II ст.
до н. е., Ермітаж)

Мельпомена

Грецьки Музи — Богині і покровительки мистецтв і наук. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Менелай — цар Спарти, син Атрея і Аеропи, муж Єлени, молодший брат Агамемнона. Менелай, за допомогою Агамемнона, зібрав царів на Іліонський похід і сам надав шістдесят кораблів.

Мнемон — слуга знаменитого Героя Ахілла. Фетіда попередила сина, що якщо він уб’є дитя Аполлона, то сам помре від руки бога. Єдиним обов’язком Мнемона було нагадувати господареві про це.

Нарцис — надзвичайно красивий син беотійського річкового бога Кефісса і Німфи Ліріопи. Хлопець помер від любові до самого собі, споглядаючи свою особу.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Теллус — римська Богиня землі. У грецькій міфології їй відповідає… дізнатися

Церера — римська Богиня полів і родючості. У грецькій міфології їй відповідає… дізнатися

Бахус, Либер — римський Бог виноградарства і виноробства. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися

Музи стародавньої греції: імена

Чим було були б сучасні мистецтво та культура без великої спадщини минулого? Без піднесеного ренесансу, суворого класицизму і, звичайно, прекрасною античності, що стала свого роду відправною точкою в історії творчості всього людства?

Саме античні канони стали для нас класичними, найбільш піднесеними і повними. Міфологія ж древніх Греції та Риму все ще вражає своїм багатством і величчю пантеону, різноманітністю сюжетів і образів. Мабуть, в світі не знайдеться людини, яка б не мала уявлення про Зевса – найбільшому з богів Олімпу. Або, приміром, про Гефеста.

Пам’ятає людство і прекрасних німф, наяд і нереіїд, а що говорити про героїв, яскравим прикладом яких можна назвати великого Геракла?

Між небом і землею

Звичайно, між недосяжною вершиною божественності і земним існуванням була практично нездоланна прірва, проте існували й ті, хто знаходився в світі проміжному, з’єднуючи між собою два космосу: земний і божественний. Роль цю виконували музи Стародавній Греції, про які і піде далі мова.

Хто такі музи

Насамперед слід зазначити, що, незважаючи на досить тісний контакт зі світом земним, музи все ж мали походження божественне. Усі дев’ять сестер були народжені богинею Мнемозине від верховного бога Зевса.

Народжені від такого союзу, 9 муз Стародавній Греції представляли собою якийсь міст між минулим і сьогоденням: перший пантеоном (очолюваним Кроносом) і другим, на вершині якого стояв великий Зевс.

Чим займалися музи

Як і все в цьому світі, доля і призначення муз з плином часу змінювалися. Якщо звернутися до міфології, можна виявити, що сучасне розуміння цих неземних створінь значно відрізнялося від нинішнього.

Сьогодні музи Стародавній Греції сприймаються виключно як якісь натхненниці. Особливо слід підкреслити той факт, що на сьогоднішній день контакт з цими істотами приписується тільки діячам мистецтва (художникам, поетам, режисерам). Насправді ж існували і музи-покровительки наук, про які людство благополучно забуло.

Спочатку ж 9 муз Стародавній Греції повинні були дарувати людям таке необхідне переконливе слово, наставляти їх на шлях істинний і втішати в хвилини відчаю. Крім того, до призначення їх відносилося, звичайно, оспівування добрих звичаїв богів, що існували від створення світу.

З часом музи Стародавній Греції стали виконувати менші функції, набуваючи все більш і більш символічний характер.

Дещо про ватажка муз

Перш ніж говорити про самих муз, слід розповісти про їх ватажка, оскільки саме він, можливо, став причиною того, що імена дев’яти муз Стародавній Греції тепер згадуються тільки в безпосередньому зв’язку з мистецтвом.

Панував над музами ніхто інший, як син Зевса і богині Літо Аполлон. У свідомості сучасного людства саме цей представник давньогрецького пантеону є втіленням краси, витонченості і височини.

Можливо, саме завдяки богу Сонця імена муз Стародавньої Греції та стали асоціюватися виключно з мистецтвом. Справедливості заради слід зазначити, що сам Аполлон, крім витончених мистецтв, протегував та медицині в тому числі, однак у сучасному світі цього надається не особливо велике значення.

Такі різні сестри

Якщо звернути увагу на міфи Стародавньої Греції, музи в основному фігурують в них як певна єдність, одне явище. Проте це зовсім не говорить про те, що між собою вони нічим не різнилися.

Насправді кожна з муз грала особливу роль, виконувала певні функції, протегувала конкретного явища.

Як уже говорилося раніше, у грецькій міфології зафіксовані свідчення існування дев’яти муз.

Чому протегували

У найзагальнішому вигляді сферу впливу дев’яти муз можна розділити на три значних сектора: науку, поезію і музику і, нарешті, театр. Звичайно, такий розподіл не є повноцінним і дає лише туманне уявлення про такий божество, як муза.

Звертаючись до конкретики, відзначимо, що стародавні греки були дуже уважні до різних деталей, обставинам, тонкощам, які сучасній людині здалися б незначними. Всі античне мистецтво вражає чіткістю і строгістю форм.

Не дивно, що цей самий підхід греків був застосований і до музам. Приміром, у епічної та ліричної поезії були окремі покровительки. Те ж саме стосувалося трагедії та комедії.

Тепер, коли ми в загальних рисах розібралися в тому, чому протегували музи Стародавньої Греції, поговоримо про кожну з них окремо.

Муза історії

Як уже говорилося раніше, в античному світогляді музи відповідали не тільки за мистецтво, а й за науку. Історія, приміром, була областю впливу музи Кліо, яка найчастіше зображується в лавровому вінку, з сувоєм і паличкою для письма в руках.

Точно так само, як і інші музи Стародавньої Греції, Кліо займалася конкретною діяльністю, а саме фіксацією всіх великих подвигів, що здійснюється як в земному, так і в божественному світі. Сувій, який вона тримає в руках на всіх зображеннях, необхідний для того, щоб муза моментально могла відобразити те, що трапилося в історії.

Муза астрономії

Греки здавна цікавилися світом оточуючим, особливо це стосувалося космосу, який для них мав куди більше значення, ніж для сучасної людини.

У силу цього астрономія вважалася однією з найбільш важливих наук, яку вивчали в обов’язковому порядку поряд з математикою і, до слова, музикою. Виходячи з цього, зовсім не дивно, що серед 9 муз Стародавній Греції знайшлося місце для Урании – покровительки астрономії.

Зображувалася ця муза з циркулем і небесним склепінням в руках, що в максимальній мірі відображало її призначення.

Муза епічної поезії і знань

Якщо поглянути на фото, музи Стародавній Греції досить схожі між собою. Так, покровительку історії Кліо недосвідчений може легко сплутати з Калліопи, яка також традиційно зображується із сувоєм і паличкою для письма.

На відміну від своєї сестри, Каллиопа протегує епічної поезії і знання. Можливо, цим і зумовлено зовнішню схожість, адже саме епічний твір стародавньої Греції неможливо уявити без покладеного в основу сюжету історичної події. У даному випадку мова йде не обов’язково про реальний факт історії – висвітленню може підлягати і вигаданий факт.

Музи лірики

Поряд з епічної поезією існувала, звичайно, і лірична. Примітно, що їй протегувала не одна, а цілих дві божественних сестри: Ерато і Евтерпа.

Ці дві музи мистецтва стародавньої Греції тільки на перший погляд протегували однієї реалії. Середовищем впливу Ерато вважалася любовно-лірична поезія. Зображувалася ж вона з лірою в руках.

Що ж до її сестри Евтерпа, то у неї до безпосередньо ліричної поезії додавалася ще й музика, а інструментом музи, згідно зображеннями і описами, що дійшли до наших днів, вважалася флейта.

Ще одна музична муза

Значимість для стародавніх греків музики можна запросто визначити хоча б за кількістю муз, які їй протегували. Так, поряд з перерахованими раніше, існувала ще й Полігімнія, у владі якої були урочисті співи.

Мистецтво танцю

Продовжуючи перераховувати імена 9 муз Стародавній Греції, звернемося до культу краси людського тіла. Підкоряючись принципом калокагатии, стародавні греки надзвичайно багато уваги приділяли мистецтву танцю, тому абсолютно не викликає подиву той факт, що хореографії протегувала окрема муза. Лєгконогов Терпсихора часто пов’язувалася з культом Діоніса, саме тому серед її атрибутів майже завжди можна було побачити плющ. Найчастіше муза танцю зображувалася з лірою в руках.

Великий театр давніх греків

Складно уявити собі епоху античності без театру. Саме він багато в чому став першою сходинкою для розвитку мистецтва. Слід зазначити, що грецька комедія і трагедія існували в деякому розумінні окремо один від одного. Причиною цьому слугувало поділ всього мистецтва на високе і низьке. Так, комедія вважалася жанром низьким і переважно пов’язувалася з культом Діоніса, в той час як трагедії протегував прекрасний Аполлон.

Що ж стосується муз, звичайно, їх було дві. Висока грецька трагедія існувала і розвивалася завдяки Мельпомени, а покровителькою комедії для стародавніх греків була муза Талія.

Як виглядали музи

Дещо про зовнішньому вигляді дев’яти муз уже було сказано, однак не завадить підвести певний підсумок для того, щоб враження про цих істот було повним.

Якщо поглянути на збережені античні скульптури або їх фото, музи Стародавній Греції виглядали практично однаково. Насамперед це, звичайно, прекрасне тіло. Принцип калокагатии, про який говорилося вище, полягав у тому, що прекрасне зовні неодмінно було прекрасно і внутрішньо. Саме тому настільки благодушні істоти, як музи, попросту не могли мати непривабливий зовнішній вигляд.

Відрізнялися один від одного вони здебільшого атрибутами, які й говорили про «сферах відповідальності» божественних красунь.

Спадщина дев’яти муз

У широкому сенсі людству від муз дісталося саме мистецтво. Проте більш цікавим видається той факт, що небесної краси створення породили від грецьких богів істот, яких навряд чи можна охарактеризувати таким же чином.

Більш того, діти муз, згідно з міфами, становили небезпеку для людини. Сирени, які погубили стількох мореплавців своїм чудовим співом, були народжені Мельпоменою від Ахелоя. Інші істоти – близнюки Паліки, згідно з деякими міфам, були народжені Талією.

Імена муз Стародавній Греції звучать сьогодні не так вже й часто, проте саме поняття, уявлення про них збереглося в пам’яті людства назавжди. «Світ врятує краса» – говорив великий Достоєвський. А що таке краса, якщо не мистецтво, якому завжди протегує прекрасна муза?

Ким були 9 грецьких муз?

Музи були дочками Зевса , царя богів, і Мнемозини, богині пам’яті. Вони народилися після того, як пара пролежала разом дев’ять ночей поспіль. Кожна з муз прекрасна, витончена і приваблива, обдарована особливим мистецьким талантом. Своїми піснями, танцями та віршами музи радують богів і людей і надихають людей-митців на більші мистецькі досягнення.

У легендах музи по- різному описувалися як мешканці гори Олімп, гори Гелікон (у Беотії) або гори Парнас. Незважаючи на те, що вони були прекрасними на вигляд і чудово обдарованими, їхні таланти не можна було оскаржувати. Міфи про виклики Музам неминуче закінчуються тим, що претендент програє виклик і зазнає страшного покарання. Наприклад, згідно з одним з міфів, македонський цар П’єр назвав своїх дев’ятьох дочок на честь муз, вважаючи їх більш красивими та талановитими. Результат: його дочок перетворили на сорок.

Музи з’являлися на картинах і скульптурах по всій Греції та за її межами, і часто були предметом червоно-чорної кераміки, яка була популярною протягом 5-го і 4-го століть до нашої ери. Вони з’являлися, кожен зі своїм особливим символом, у живописі, архітектурі та скульптурі протягом століть.