Українці в Антарктиді: все про нову експедицію на засніжений материк

А ви знали, що Україна входить до 30 країн світу, які мають в Антарктиді власну станцію – “Академік Вернадський”? Там можна проводити наукові дослідження, жити та вивчати материк. Вже завтра, 22 березня, на станцію від’їжджає 23 делегація українських науковців. Вони продовжать досліджувати різноманітні явища в Антарктиді, її флору, фауну, танення льодовиків, популяцію пінгвінів та багато-багато іншого.

“Український інтерес” проводжав науковців та дізнався про плани та надії дослідників, а також неймовірні історії про полярну солідарність, “гендерну рівність” та врятоване життя.

Чому потрібно досліджувати Антарктиду

Перш ніж почати говорити про українські дослідження та нову експедиції, варто зрозуміти чому ж це важливо.

• Цей материк – єдине місце в світі, де можна робити унікальні космічні дослідження. Його називають “вікном у космос”. Те, що можна побачити звідти, не видно з жодного іншого куточка нашої планети.
• Завдяки результатам досліджень, вчені прогнозують глобальні зміни атмосфери та клімату всієї планети.
• У Антарктиді та навколо неї у Південному океані перебуває величезний біологічний ресурс (наприклад, риби, тварини). Він потребує оцінки, щоб люди без шкоди природі могли використовувати його. Зокрема, вивчають скільки криля (креветок) з’їдають за певний період пінгвіни та тюлені. Відштовхуючись від цих даних встановлюються квоти, скільки креветки можна виловлювати для людей. До речі методологію розрахунків придумав український вчений Генадій Меленевський.

Що змінилось, змінюється та зміниться для станції Вернадського

Не зважаючи на те, що українці мають власну станцію в Антарктиді, значних всесвітньо важливих успіхів ми не маємо. Так, серед усіх країн світу за рівнем внеску в дослідження цього материка ми перебуваємо на 55 місці. Це означає, що окрім 29 країн, які мають станції на материку, є ще 25, які просто приїздять в Антарктиду робити окремі дослідження і випереджають нас.

Щоб змінити цю ситуацію, Національний антарктичний науковий центр починає розробляти стратегічний план досліджень і має вже кілька цілей. Серед них:

• Розширити територію та почати працювати в Арктиці.
• Розширити міжнародну співпрацю, зокрема, щоб українські вчені працювали у міжнародних проектах.
• Відновити гендерну рівність у команді вже з наступного року (попередні 20 років до складу команди, що вирушала на 12 місяців в Антарктиду були лише чоловіки).
• Відновити морські дослідження у Південному океані (раніше ми мали власний флот, зараз він вкрай занедбаний та потребує кардинальної модернізації).
• Почати активно працювати з громадськістю та медіа (нині центр навіть не має сучасного сайту та вкрай рідко висвітлює новини, які передають науковці).

Чому така ситуація склалась з дослідженням Антарктиди? Питання без відповіді. Водночас у наукового центру новий керівник – Євген Дикий. Зараз він лише виконує обов’язки очільника, але, як кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Колишній доброволець-айдарівець та викладач Києво-Могилянської академії почав керувати центром 7 лютого цього року.

Євген Дикий – виконувач обов’язків керівника Національного антарктичного наукового центру. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Коли я почав працювати, на мою голову звалилась величезна купа дуже невтішних новин. Та найбільше мене шокувало те, що ми в 21 столітті досі не маємо нормального зв’язку з полярниками, які вирушають у експедицію. Зайшовши на сайти американської чи французької станцій можна побачити онлайн, що в цю секунду там відбувається. Водночас наші науковці можуть передавати нам повідомлення два рази на тиждень: в середу вони відправляють – у п’ятницю ми отримуємо. Це перше, що я почав виправляти”, – розповідає Євген.

Зв’язок – найважливіше, що може тільки бути в сучасному світі. Вже нова група науковців матиме 20 гігабайт інтернету на місяць. Цього достатньо, щоб листуватись щодня та передавати аудіо-повідомлення. Для відео зв’язку замало, але він стане можливим вже у грудні цього року. За словами пана Євгена, до цього часу на українській станції мають облаштувати багатосмугове покриття.

Окрім зв’язку з того боку, треба покращити його й тут. Тому для центру вже почали розробляти новий сайт, де буде більше новин та анонсів.

Вже безпосередньо на станції дослідники цьогоріч продовжать вивчати кліматичні умови, зокрема, зміни клімату, для чого проводитимуть різні метеорологічні дослідження. Ще науковці оцінюватимуть та досліджуватимуть популяцію пінгвінів. До речі, від цих птахів, як йшлось раніше, залежить скільки креветок ви з’їсте цього року.

Учасники 23 експедиції. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Як повідомили члени експедиції, їх мета протягом декількох років – переобладнати станцію в екологічну “обсерваторію”. Для цього полярники вивчатимуть мікроби в грунтах Антарктиди і займуться вивченням забруднення навколишнього середовища.

Програму фінансує держава і хоча, як каже тимчасовий керівник центру, жалітися на кількість грошей не варто, їх таки й не буває багато. Експедиція коштує держбюджету 72 мільйони гривень, водночас, центр не проти співпрацювати зі спонсорами.

Цього року, наприклад, невеличку спонсорську допомогу полярники отримали від українських працівників всесвітньо відомої компанії “CocaCola”. Робітники заводів самостійно зібрали кошти та купили команді необхідні під час експедиції особисті речі, як от якісні сонцезахисні окуляри. За словами представника компанії Андрія Бублика, надалі хочуть фінансувати окреме дослідження: як пластик впливає на забруднення світового океану.

Познайомимось ближче з командою?

Це чергова експедиція до складу якої входять лише чоловіки. Утім, ситуація зміниться вже на літньому сезоні експедиції, коли приєднається ще кількадесят вчених, серед яких буде одна жінка.

Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Серед 12-ти чоловіків: семеро науковців та п’ятеро технічних працівників. Дев’ятеро з них щонайменше раз вже раніше були на станції.

Віктор Ситов – науковець, очільник експедиції. Чоловік головував, ще коли в Антарктиду їхала найперша українська делегація.

Віктор Ситов – науковець, очільник експедиції. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Зимівка” – 12 місяців. Цей період так називається, тому що в Антарктиді постійно зима (усміхається). Є ще так званий літній сезон, коли до нас приєднується більше колег. Я мушу сказати, що у команді так багато людей, які вже мають досвід зимівель, бо вони полюбили станцію всім серцем. І насправді, побувши на “зимівці”, науковець або закохується в Антарктиду на завжди, або більше ніколи туди не поїде”, – розповідає пан Віктор.

Окрім того, що науковці проводять дослідження, вони мають і відпочивати. Найбільш популярна розвага – лижний спорт. Водночас є й ті, хто полюбляє творчість, малює або пише вірші. Як це не дивно, та найбільше роботи завжди у кухаря. За словами Василя Оміновіча, який годує експедицію не перший рік – найтяжчі перші два місяці.

Василь Оміновіч – кухар. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Всі продукти привозять одразу і їх потрібно розкласти. Уявіть – це кілька тон картоплі, півтони макаронів, півтори тони м’яса, півтони риби, а також масло, мука, крупи, олія, та багато іншого. Треба також розподілити продукти по місяцях, щоб всього вистачило. Щастя, що меню завчасно розписане. Водночас треба готувати, мити посуд, хліб пекти та іноді спати і їсти самому”, – розповідає Василь.

Каже, що іноді й гуртом можуть зліпити пельменні. Але найбільше чекають традиційного п’ятничного борщу. З новенького у меню цього року буде домашня ковбаса та йогурти. Василь особисто закупив кишки для ковбас та біозакваски для йогуртів.

Костянтин Даниленко – лікар. Чоловік під час своєї попередньої експедиції врятував життя туристки з Італії. До речі, кожної “полярної зими” в Антарктиду приїздить близько 4 000 туристів. Дочка літньої жінки потім писала Національному антарктичному науковому центру та питала, чи можуть вони фінансово висловити подяку лікареві, який врятував її матір. У центрі відмовились та побажали туристці міцного здоров’я. Натомість звернулись до Харківської ОДА, а саме з Харкова родом Костянтин, та попросили якось відзначити професіоналізм лікаря. Очільник облдержадміністрації передав для пана Костянтина іменний годинник з відзнакою за відданість професії. Сам лікар каже, що дуже вдячний та задоволений подарунком.

Костянтин Даниленко – лікар. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Пані туристці я бажаю міцного здоров’я та безпечних подорожей. Схожих випадків у моїй практиці більше не було. Та й учасники експедиції насправді хворіють не часто, адже людей з поганим здоров’ям просто не беруть, бо всі проходять серйозний медичний огляд перед від’їздом. Трапляються хіба банальні застуди і то не часто”, – каже Костянтин.

За його словами, окрім того, що слідкує за здоров’ям команди та аналізує його стан протягом всієї зимівлі, він має й свою програму досліджень. Зокрема вивчає холодову адаптацію людей, а також досліджує кольорову преференцію людського ока. В Антарктиді переважають монохромні кольори і це може впливати на зір.

“Автостопом до Антарктики”: як туристи завозять чужі види і чим це загрожує

Такого висновку дійшли науковці, які відстежують дослідницькі, рибальські та туристичні судна, що регулярно відвідують заповідний та переважно ізольований регіон.

З’ясувалося, що Антарктику відвідують кораблі з 1500 портів по всьому світу.

“Ці кораблі подорожують по всьому світу”, – пояснює провідна дослідниця Арлі Маккарті з Кембриджського університету.

“Це означає, що майже скрізь може бути потенційне джерело інвазивних видів”, – додає вона.

Ці немісцеві види, пояснює дослідниця, можуть повністю змінити екосистему.

“Вони можуть створити абсолютно нові середовища існування, через що дивовижним антарктичним тваринам може бути важче знайти власне місце для життя”, – каже науковиця.

Автор фото, Victoria Gill

Узбережжя Антарктики є домом для багатьох ендемічних видів, які були ізольовані протягом мільйонів років

Вчені кажуть, що необхідно вживати суворіших заходів, щоб кораблі не привозили види, які можуть порушити тендітну екосистему Антарктики.

Дослідницька група з Британської антарктичної служби та Кембриджського університету використовувала супутникові дані та міжнародні бази даних судноплавства, щоб визначити розмір антарктичного трафіку та походження цих кораблів.

“Справді дивним виявилось те, що у них не має якогось одного порту приписки, звідки вони ходять туди-сюди”, – сказала пані Маккарті.

Натомість глобальне переміщення суден пов’язує ізольовані частини Антарктики з понад 1500 портами по всьому світу.

Причепи

Будь-який морський вид, який може причепитися до корпусу корабля і вижити під час подорожі до Антарктики, може становити інвазивну загрозу.

Особливе занепокоєння викликають зокрема мідії, ракоподібні, краби та водорості, оскільки вони прикріплюються до корпусів завдяки процесу, який називається “біообростанням”.

Автор фото, Arlie McCarthy

Мідії, наприклад, можуть виживати в полярних водах і легко поширюватися, загрожуючи життю на морському дні. Їхня фільтрація води змінює морський харчовий ланцюг, а також хімічний склад води навколо них.

“Це останнє місце у світі, де у нас немає морських інвазивних видів”, – пояснює пані Маккарті. – Тож у нас поки що є можливість захистити його”.

“Автохтонні види Антарктики були ізольовані протягом останніх 15-30 мільйонів років”, – каже професор Девід Олдрідж з Кембриджського університету.

Це робить інвазивні види однією з найбільших загроз для їхнього біорізноманіття. І, як додає професор Ллойд Пек з British Antarctic Survey, “в Антарктиці значно вищі шанси втратити абсолютно унікальні види”.

Вплив туризму

Туризм у цьому регіоні регулюється; туристичні кораблі повинні дотримуватися протоколів біозахисту. Але це дослідження показало, що на туризм припадає 67% відвідувань Антарктики (далі йдуть наукові дослідження, на які припадає 21%, і рибальство – 7%).

Автор фото, Victoria Gill

За даними міжнародної асоціації антарктичних туроператорів, у сезоні 2019/20 року регіон відвідали понад 70 000 людей. І хоча на індустрію сильно вплинула пандемія, ця кількість постійно зростає відтоді, як перші кілька сотень відвідувачів з Чилі та Аргентини прибули на Південні Шетландські острови в 1950-х роках.

Це збільшення, кажуть дослідники, має й інші наслідки.

“Куди б не йшли ці кораблі, ми бачимо інші види впливу людини на довкілля, чи то випадковий викид відходів, забруднення, зіткнення з дикою природою, чи шум”, – каже пані Маккарті.

У ширшому плані заходи біозахисту для Антарктики – наприклад, очищення корпусів кораблів – наразі зосереджені на невеликій групі визнаних антарктичних “портів-шлюзів”.

Але оскільки це дослідження показало, що багато інших портів по всьому світу пов’язані з регіоном, Британська антарктична служба закликає до “покращення протоколів біологічної безпеки” та вживання заходів щодо захисту довкілля для збереження антарктичних вод. Це означає частіший огляд корпусів кораблів за допомогою камер та їхнє очищення.

Професор Пек додає, що це особливо важливо, оскільки температура океану продовжує зростати через зміну клімату.

“Ми знаємо, що щось туди таки потрапить, якщо ми залишимо все як є”, – каже науковець.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!