50 лет Airbus. Как ЕС стал лидером мирового авиастроения

Производитель среднемагистральных аэробусов A320 и самолета-гиганта A380 – не просто фирма, а индустриальный проект, олицетворяющий объединение Европы и составивший успешную конкуренцию с США.

Продукция Airbus на Берлинском авиасалоне ILA-2012: аэробусы A380 и A320, вертолет Eurocopter X3Фото: picture-alliance/dpa

Всего две компании делят сегодня почти поровну мировой рынок гражданских самолетов. В XXI веке человечество летает на средние и дальние расстояния либо на боингах американской корпорации Boeing, либо на аэробусах, произведенных концерном Airbus. А этот “Эйрбас” из какой страны?

Airbus SE – это европейская компания

Штаб-квартира и головной завод Airbus находятся во Франции, в Тулузе, однако называть компанию французской, тем не менее, нельзя. Ведь ее второй ключевой завод, специализирующийся как раз на выпуске самой массовой и востребованной фирменной модели – хорошо известных всем нам по полетам в отпуск или командировки среднемагистральных аэробусов семейства A320, находится в немецком Гамбурге. Значит, фирма франко-германская?

Beluga XL – новое поколение транспортных самолетов, четверть века перевозящих грузы между заводами AirbusФото: Reuters/R. Duvignau

Тоже неверно. К компании практически с самого начала присоединилась Испания, а чуть позже четвертым участником стала Великобритания. К тому же следует учитывать, что акционерное общество Airbus SE (SE обозначает юридическую форму европейской компании) зарегистрировано в Нидерландах и именно там проводит свои годовые собрания.

Так что самое правильное – называть самолетостроителя, которому 18 декабря 2020 года исполнилось 50 лет, европейской компанией, компанией Евросоюза. Собственно, именно в этом и состоит главная особенность юбиляра. Airbus – это не просто фирма, это проект. Индустриальный проект, олицетворяющий объединение Европы.

Успехи Boeing заставили авиастроителей ФРГ и Франции объединиться

Началось все с осознания того, что конкурировать с американцами на быстро растущем мировом рынке гражданских самолетов авиастроители ФРГ и Франции по одиночке не смогут. Такое понимание перспектив отрасли пришло еще в середине 1960-х годов на фоне нарастающей мощи корпорации Boeing.

Франц Йозеф Штраус в 1969 году на заводе фирмы Messerschmitt в баварском АугсбургеФото: AP

Вот почему всего через два десятилетия после того, как французское небо очистили от смертоносных гитлеровских “Мессершмиттов”, фирма Messerschmitt-Bölkow-Blohm выступила одним из инициаторов объединения конструкторских, технологических и финансовых потенциалов двух стран – и получила поддержку с французской стороны.

Целый ряд западногерманских авиазаводов находился в Баварии, и лидер баварской консервативной партии ХСС Франц Йозеф Штраус (Franz Josef Strauß) активно содействовал сближению с французами. Он и стал первым председателем наблюдательного совета созданного в конце 1970 года консорциума Airbus Industrie.

Создание консорциума – первый шаг на пути к объединению

Для начала была выбрана именно такая “осторожная” организационная форма: консорциум. Не компания в чистом виде, а всего лишь объединение компаний, сохраняющих свою независимость. Слишком необычным представлялся начатый эксперимент – не только в свете недавней истории двух стран, но и потому, что немецкая сторона была представлена совместным предприятием частных фирм Deutsche Airbus, нацеленных на коммерческий успех, а французская – государственным предприятием Aérospatiale, делавшим упор на национальные интересы. Жизнеспособность конструкции со столь разными приоритетами на первых порах вызывала сомнения.

Сборка дальнемагистрального самолета A350 на заводе Airbus в ТулузеФото: AFP/Getty Images

Однако форма консорциума оказалась привлекательной для новых участников. Уже в 1971 году, за полтора десятилетия до вступления Испании в Евросоюз, к Airbus присоединилась испанская авиастроительная компания CASA. А в 1979 году, через шесть лет после начала членства Великобритании в ЕС, четвертым участником стала British Aerospace.

Понадобилось ровно тридцать лет, сопровождавшихся быстрым набором высоты с производственной и коммерческой точек зрения, прежде чем участники консорциума настолько сработались и прониклись доверием друг к другу, что созрели до отказа от этой весьма громоздкой и далеко не всегда эффективной организационной формы.

“Эйрбас” – это и вертолеты, и ракета-носитель Ariane, и военная техника

В 2000 году французские, немецкие и испанские участники проекта преобразовали консорциум Airbus в EADS, в “Европейскую аэрокосмическую и оборонную компанию”, и вывели ее на биржу. Британская сторона в виде оборонного концерна BAE Systems передавать созданному акционерному обществу свои активы не стала, однако продолжила сотрудничество с ним в различных формах и сферах. Так, на британских заводах до сих пор делают крылья для аэробусов, хотя из-за “Брекзита” ситуация может измениться.

Тяжелая ракета-носитель Ariane 5 на космодроме в КуруФото: picture-alliance/dpa

Название теперь уже самостоятельной компании EADS свидетельствовало о том, что за прошедшие годы поле ее деятельности значительно расширилось. К гражданским аэробусам прибавились военные самолеты (истребитель Eurofighter Typhoon, военно-транспортный A400M), вертолеты, космические спутники, коммерческие ракеты-носители (Ariane), боевые ракеты и другая военная техника.

И все же главным бизнесом компании было и остается гражданское самолетостроение, именно в этой сфере она добилась наибольших успехов и получает наибольшие доходы. Поэтому в конце концов было решено отказаться от неудобоваримого названия EADS, и в 2014 году компания вернула себе свое изначальное имя, ставшее уже всемирно известным брендом: Airbus.

Государственное участие в Airbus сведено к блокирующему пакету

Сегодня 74% акций европейского акционерного общества Airbus SE находятся в свободном обращении на бирже, и эти бумаги (актуальная цена: примерно 90 евро) может приобрести любой инвестор, даже самый мелкий. Франция, Германия и Испания за последние два десятилетия последовательно снижали государственное участие в капитале Airbus, так что теперь они держат только блокирующий пакет в 26%. При этом у французской и немецкой сторон равные доли в 10,9%.

Новому шефу Гийому Фори предстоит выводить Airbus из тяжелейшего кризиса гражданской авиации Фото: picture-alliance/M. Blondeau

В какой-то момент компания отказалась и от такого пережитка “осторожных” времен консорциума, как паритетное управление, когда должность главы фирмы непременно делили между собой представитель Франции и Германии, и перешла к более эффективному и менее затратному единоначалию. С 2012 года европейским самолетостроителем руководил в качестве генерального директора (CEO) немец Томас Эндерс (Thomas Enders), в 2019 году его сменил на этом посту француз Гийом Фори.

Такова политическая история авиастроительной компании, ставшей символом успешной промышленной политики в Евросоюзе. Весьма показательная деталь: когда недавно встал вопрос о необходимости развивать в ЕС собственное производство аккумуляторных батарей для электромобилей, чтобы не оказаться в слишком большой зависимости от фирм из Азии и США, в Германии заговорили о том, что в этой сфере “нам нужен новый Эйрбас”.

Аэробус A320 обеспечил Airbus мировое лидерство

Однако у юбиляра имеется, естественно, и полувековая технологическая, производственная, коммерческая история – с подъемами и спадами, как это всегда бывает в бизнесе. Самый успешный проект европейского авиастроителя, обеспечивший ему стабильные доходы и выход в мировые лидеры отрасли по количеству выпускаемых самолетов, – семейство среднемагистральных лайнеров A320. Это – рабочие лошадки гражданской авиации, самый востребованный тип пассажирских воздушных судов, способных перевозить от 100 до 220 человек на расстояние приблизительно 6 тысяч километров.

С 2008 года самолеты Airbus семейства A320 для китайского рынка выпускает завод в Тяньцзине Фото: picture-alliance/dpa

Разработка аэробуса A320 и начало его серийного производства в 1987 году стали ответом на огромный успех американской модели Boeing 737, вышедшей на рынок на 20 лет раньше. Несмотря на такое отставание, европейский авиастроитель сумел достаточно быстро отвоевать себе приблизительно половину мирового рынка среднемагистральных лайнеров.

В 2001 году Airbus впервые получил больше заказов на все типы своих самолетов, чем Boeing. С тех пор эти два производителя из года в год идут ноздря в ноздрю по числу заказанных и выпущенных машин. При этом оба конкурента периодически в той или иной форме получают у себя на родине, в ЕС и США, государственные субсидии, что ведет к разбирательствам в ВТО и даже санкциям.

Сборка аэробусов семейства A320 осуществляется сегодня на трех континентах: в Гамбурге и Тулузе, в китайском Тяньцзине и американском Мобиле. Из-за крушения двух лайнеров B737 Max и последовавшего за этим полуторагодового запрета на эксплуатацию самолетов данной модификации у корпорации Boeing в 2019 и 2020 годах резко сократились заказы и объемы производства, так что в настоящий момент Airbus явно вырвался вперед.

A380 – техническое чудо и маркетинговый просчет

Но и у нынешнего лидера отрасли тоже бывали серьезные неудачи. Наиболее тяжелым коммерческим и имиджевым поражением стал амбициозный проект двухпалубного супер-аэробуса A380. Самое обидное для компании состоит в том, что после первоначальных трудностей и дополнительных финансовых вливаний с технической точки зрения в конце концов все получилось: крупнейший в мире пассажирский самолет в 2005 году не просто полетел – он был запущен в серию и по сей день эксплуатируется несколькими ведущими авиакомпаниями планеты.

A380 в 2010 году в аэропорту городов Лейпциг и Галле. В 2020 году Lufthansa прекратила эксплуатацию этой моделиФото: picture-alliance/dpa/J. Woitas

Просчет был не конструкторский, а маркетинговый: компания Airbus фатально переоценила глобальный спрос на лайнеры, способные перевозить до 850 пассажиров. Их целесообразно использовать только на маршрутах между несколькими ключевыми хабами, а люди, как выяснилось, предпочитают на менее крупных воздушных судах напрямую, без пересадок лететь в аэропорт назначения. Эпоха самолетов-гигантов подошла к концу.

В Boeing это поняли раньше – и разработали более компактный дальнемагистральный B787 Dreamliner. Впрочем, европейцы весьма быстро переориентировались и оперативно ответили конкуренту моделью A350: она начала поступать заказчикам в 2015 году, спустя менее четырех лет после американского конкурента. Ну, а чудо техники A380 снимут с производства в 2021 году, вскоре после юбилея.

Концепт работающего на водороде и электротяге безэмиссионного самолета AirbusZEROe Фото: Airbus 2020/IIVS

Свое 50-летие Airbus отмечает в условиях вызванного пандемией тяжелейшего кризиса гражданской авиации, а следовательно и пассажирского авиастроения. Понятно, что мировой лидер отрасли ее в любом случае переживет. Но не менее очевидно и то, что в условиях декарбонизации мировой экономики ради защиты глобального климата самолеты должны будут становиться все более экологичными и экономичными. Гибридными? Электрическими? Водородными? Конструкторы и инженеры Airbus уже экспериментируют.

Сложная судьба лайнера-гиганта A380

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Абрау-дюрсо: де знаходиться, історія місця і екскурсія на завод шампанських вин

Багато хто їде в Краснодарський край заради моря і пляжів і не підозрюють про інших куточках далеко від шуму і суєти. Там свіже повітря, безкраї простори, красиві пейзажі і дуже смачне ігристе вино.

Йтиметься про Абрау-Дюрсо. «Де це?» – Запитаєте ви. Все там же, в Краснодарському краї, недалеко від Новоросійська.

Абрау і Дюрсо

Насправді селище біля озера називається Абрау. Дюрсо, де знаходиться узбережжі моря, – далі на 7 кілометрів. Потрапити туди можна по гірській звивистій дорозі.

Дюрсо, як і будь-якого населеного пункту на морському узбережжі, дісталися пляжі, бази відпочинку, пансіонати, готелі.

В Абрау розташовані всі атрибути «центральної садиби»: лікарня, міліція, пошта, місцева адміністрація і, звичайно ж, знамените однойменне озеро.

озеро Абрау

Воно велике, близько 200 га, і добре прогрівається, тому придатне для літнього купання.

Вчені до цих пір б`ються над загадкою його походження. “провал” – Так перекладається назва водойми – міг утворитися внаслідок зсуву гірських шарів, а може бути, це залишки прісного моря. В озері досі багато риби.

Друга загадка криється в водовідведенні. Харчується Абрау з річки і від підводних ключів, а явного стоку немає. Висуваються припущення, що надлишок випаровується, але чи так це?

Відео: Відпочинок на Чорному морі з “MISHELL” п. Дюрсо. Заповідне місце для спокійного відпочинку.

В озері немає рослинності, властивої замкнутим водойм, і не викликає сумнівів свіжість води. Цей факт цілком може підтверджувати сміливі припущення про все-таки існуючої зв`язку з морем.

Недалеко від озера розкинулося лісництво Абрау-Дюрсо, де знаходиться ще один невелика водойма – Бам. Там ентузіасти зайнялися розведенням лотосів. Коли дме зустрічний вітер, аромат можна відчути задовго до підходу до води.

Легенди про озеро

Про будь-якому загадковому місці складають легенди і передають їх з покоління в покоління. У озера Абрау їх кілька.

Перша розповідає про кохання юної черкески до бідному юнакові. Вона не наважилася послухатися батьків і сумувала за обранця на самоті.

Красуні не пощастило, вона жила в оточенні дозвільних людей, які не цінували нічого, крім своїх задоволень. За це їх Бог і покарав. В один прекрасний день аул провалився під землю.

Осиротіла дівчина так сильно і довго плакала, що вийшов струмок, який наповнив водою провал. Так утворилося озеро.

Черкешенка пішла топитися, але її чекало розчарування. Вона пройшла по воді до протилежного берега. Там дівчину чекав закоханий юнак. Як водиться у казках, вони прожили залишок життя в любові та злагоді.

Інша легенда оповідає про розпусної дівчини, яку в покарання заточили в скелях і змусили заприсягтися благополуччям рідного аулу. Проходить повз пастух, докорінно змінив її плани. Аул провалився, дівчина розкаялася і плакала доти, поки сльози не заповнили провал. Кінець легенди такий же щасливий, як і в першому випадку.

Відео: Abrau-Durso.Абрау-Дюрсо.Слішком багато шампанського.

Але найкрасивіша казка – про живе на дні озера дракона. Сонячні промені відбиваються від його луски і забарвлюють воду в смарагдово-блакитний колір.

У місячні ночі на гладі озера з`являється доріжка. Одні кажуть, що вона дивним чином нагадує ланцюжок слідів від ніг дівчини, яка не змогла втопитися. Інші стверджують, що це світиться гребінь сплячого дракона.

Крім легенд, з Абрау пов`язана історія про скарб. У той час, коли гітлерівці рвалися на Кавказ, надійшов наказ втопити в озері все запаси шампанського з погребів заводу. Їх налічувалося кілька десятків тисяч пляшок. Ніхто не хотів, щоб вороги святкували свої перемоги найкращим ігристим вином країни.

Після війни були спроби розшукати безцінний скарб, але безуспішно. Відомо, що затоплення було, тільки ніхто не пам`ятає де. Абрау-Дюрсо надійно зберігає свої таємниці.

Завод шампанських вин: минуле

Після сумних подій, описаних в легендах, черкеси ніколи більше не селилися на берегах озера. Через століття після завершення воєн на Кавказі сюди прийшли російські.

Князь Лев Голіцин звернув увагу на ці місця і домігся у імператора іменного указу про заснування поселення на березі озера. Там, де знаходиться завод “Абрау-Дюрсо” сьогодні, колись шумів тільки незайманий ліс і дзюрчала річка, що впадає в озеро.

Зібрали спеціальну комісію, яка вирішувала, для якого виду сільського господарства підходить цей край. Пропонувалося що завгодно, крім вирощування винограду.

На щастя, з`явився ще один ентузіаст Ф.І. Гейдук, закоханий в виноградарство так само, як князь Голіцин в виноробство. Завдяки їх наполегливості в 1870 з`явився завод.

Привезли перші лози. Вони прекрасно прижилися і дали основу майбутнім виноградниках заводу. Спочатку виготовлялися марочні вина. Прихід XX століття був ознаменований партією шампанського. З перших 13 тисяч пляшок ігристого вина почалася тріумфальна хода заводу «Абрау-Дюрсо».

Кілька разів виробництво було на грані загибелі. Революція, війна, розвал СРСР – все це завдало величезної шкоди безцінним приміщень та обладнання.

Проходило якийсь час і з`являлися люди, подібні Гейдук і Голіцину, вони відроджували традиції виноробства, відновлювали зруйноване і знову радували поціновувачів прекрасним шампанським.

завод “Абрау-Дюрсо”: сьогодення

Сьогоднішній день заводу безпосередньо пов`язаний з випуском кращих шампанських вин, зроблених за класичною технологією. Вважається, що кращі елітні сорту винограду ростуть саме в тих місцях, де знаходиться Абрау-Дюрсо. Завод шампанських вин використовує не тільки місцеві сорти, але і привозить з інших регіонів та інших країн.

На виробництві досі дотримуються ручного методу виготовлення ігристого вина. Князь Голіцин стверджував, що тільки жіночі руки здатні методично виконувати день у день одні і ті ж операції. Тільки вони здатні відчувати і слухати созревающее вино.

На «Абрау-Дюрсо» до сих пір на основних операціях задіяні жінки. За їх майстерність і терпіння їм потрібно висловити величезну подяку. Якість шампанського не поступається аналогічним винам з Франції та Італії.

Незважаючи на популярність, що випускається, правління заводу висунуло ідею зі створення комплексу послуг для туристів на території заводу «Абрау-Дюрсо».

Екскурсія по заводу

Ініціатива отримала підтримку. Відновили стару будівлю, в якому організували музей. Побудували три ресторани, фірмовий магазин і готель на 40 номерів.

Територію і підвали заводу «Абрау-Дюрсо», де знаходиться основне виробництво, щодня відвідують сотні туристів. У ролі екскурсоводів виступають працівниці. Вони цікаво і з великим ентузіазмом розповідають про процес виготовлення ігристих вин.

Якщо ви опинитеся в тих місцях, то обов`язково виділіть 2-3 години на екскурсію. Вам розкажуть про метод Шампенуазе, традиційною технологією виробництва шампанського.

Побачите і дізнаєтеся про таких процесах, як виготовлення кюве, складання ассамбляжа, проведення ремюаж і дегоржажа. Кожен процес унікальний і досить складний, займає багато часу, вимагає зосередженості і майстерності. Навіть пов`язаний з ризиком для життя. Пляшки іноді вибухають і можуть нанести каліцтва.

Наприкінці екскурсії обов`язково підкреслять, що «Абрау-Дюрсо» – підприємство повного циклу – від грона винограду до упакованої пляшки. Це є великою рідкістю для винних виробництв.

Потім вас запросять на дегустацію, де можна гідно оцінити сорти вин, зробити вибір і придбати кілька пляшечок в фірмовому магазині.

Відео: Фрагмент екскурсії по заводу шампанського в Абрау-Дюрсо

Край Абрау-Дюрсо, де знаходиться знаменитий завод, – одне з наймальовничіших місць Краснодарського краю. Убегающие вдалину нескінченні виноградники, реліктові ліси, дзюркотливі річки, озеро, овіяне загадками і легендами, мало кого залишають байдужим. А ковток прохолодного шампанського відмінної якості якнайкраще підкреслить красу подорожі.