Кактуси: догляд у домашніх умовах

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 30 січня 2017 🕒 21 хвилина 👀 76736 разів 💬 16 коментарів

• Посадка й догляд за кактусами
• Домашній кактус – опис
• Догляд за кактусами в домашніх умовах
  • Як доглядати за кактусом
  • Полив кактусів
  • Удобрение кактуса
  • Горщики для кактусів
  • Ґрунт для кактусів
  • Як пересадити кактус
  • Догляд за кактусами під час цвітіння
  • Кактуси після цвітіння. Зимівля кактуса
  • Кактуси з насіння
  • Розмноження кактуса дітками
  • Чому кактуси жовтіють
  • Чому кактуси гниють
  • Чому кактус не росте
  • Шкідники кактусів
  • Хвороби кактусів
  • Астрофітум (Astrophytum)
  • Апорокактус батоговидний (Aporocactus flagelliformis)
  • Мамілярії (Mammillaria)
  • Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
  • Цереуси (Cereus)
  • Ехінопсис (Echinopsis)
  • Кактус опунція (Opuntia)
  • Коментарі

  Кактус (лат. Cactaceae) належать до родини Кактусові, представленої багаторічними квітковими рослинами. Родина поділяється на чотири підродини. Слово «кактус» має грецьке походження. Карл Лінней ввів цю назву в 1737 році як скорочене від «мелокактус» (чортополох) через колючки, якими вкриті представники кактусових.

  Висловлюють припущення, що кактуси еволюційно виділилися близько 30-40 мільйонів років тому, і, попри те, що викопних кактусів ніде поки не виявили, вважається, що батьківщина кактусів – Південна Америка, а на північний континент вони поширилися не так давно – не більше ніж 5-10 мільйонів років тому. Таким чином можна вважати, що кактуси є рослинами Нового Світу.

  І сьогодні середовище проживання кактуса в природі – Південна й Північна Америка та острови Вест-Індії. Окрім американського континенту, в природних умовах рослину кактус можна зустріти в Африці, на Мадагаскарі та Шрі-Ланці – стверджують, що туди насіння кактусів занесли птахи.

  Посадка й догляд за кактусами

  • Цвітіння: залежить від виду.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло (південні підвіконня).
  • Температура: навесні й улітку – звичайна для житлових приміщень, узимку бажані більш прохолодні умови – 6-14 ˚C при регулярному провітрюванні й відсутності протягів.
  • Полив: помірний, тільки-но висохне субстрат. У холодну або дощову погоду полив не проводять навіть улітку. Узимку багато видів кактусів поливають один раз на місяць або не поливають узагалі. Навесні, при перших ознаках початку росту, обприскуйте кактуси водою, а коли вони підуть у ріст, проведіть 2-3 нижні поливання водою температури 28 ˚C, щоб просочити субстрат вологою. Однак майте на увазі: опушеним і шерстистим видам такі ванни шкодять.
  • Вологість повітря: низька.
  • Підживлення: один раз на тиждень у період активного росту по заздалегідь зволоженому ґрунту слабким розчином мінерального комплексу для кактусів (сумішшю Кадатського). У зимовий час і при щорічних пересадках у свіжий субстрат кактуси підживлень не потребують.
  • Період спокою: з листопада по березень або після цвітіння.
  • Пересадка: у міру необхідності, навесні, на початку активного росту. Молоді кактуси пересаджують щорічно.
  • Розмноження: зазвичай дітками, але можна й насінням.
  • Шкідники: борошнисті кореневі та борошнисті стеблові червці (волохата попелиця).
  • Хвороби: суха та чорна гнилі, фітофтороз, ризоктоніоз, гельмінтоспороз, фузаріоз, плямистості та вірусні хвороби.

  Домашній кактус – опис

  Багато кактусів і сукулентів прижилися в кімнатній культурі й ростуть на наших підвіконнях вже не одну сотню років. Однак сукуленти та кактуси не одне і те саме: якщо всі кактуси є сукулентами, то далеко не всі сукуленти є кактусами. Ми розповімо вам, у чому різниця між ними, як посадити кактус, як виростити кактус, як правильно поливати кактус, як доглядати за кактусом у домашніх умовах і які методи застосовують для розмноження кактусів.

  Рослина кактус відрізняється від сукулентів наявністю ареоли – спеціального органу, який є модифікованою пазушною брунькою з лусочками, перетвореними на колючки або волосинки, хоча у багатьох різновидів є і те, й інше. Ще однією відмінністю кактусів від сукулентів є будова їхніх квіток і плодів – частина квітки та плоду кактуса є водночас частиною його стебла. Існує ще до десятка відмінностей, цікавих тільки науковцям, і ми про них писати не будемо.

  Дати загальний для всіх кактусів опис дуже складно, а докладно ми зупинимося на їхніх різновидах у спеціальному розділі. Скажемо тільки, що кімнатна рослина кактус приваблює своїм екзотичним виглядом і простотою догляду, який до снаги навіть новачкові. Спільними ознаками всіх кактусових є яскраво виражені періоди зростання, цвітіння та спокою, а корінь кактуса не в змозі засвоювати велику кількість поживних речовин, тому щорічний приріст рослин цієї родини дуже скромний.

  Догляд за кактусами в домашніх умовах

  Як доглядати за кактусом

  Домашній кактус невибагливий і витривалий, але якщо ви хочете бачити ваші «колючки» в кращій формі, створіть умови догляду за кактусами, близькі до природних.

  Оскільки йдеться про одні з найбільш світлолюбних рослин, потрібно знати, що кактуси в домашніх умовах часто відчувають нестачу освітлення, тому найкраще місце для них – південне підвіконня. Улітку вони добре почуваються на свіжому повітрі – на освітленому балконі, терасі й просто в саду, взимку ж їм світло не так і потрібне, тому кактуси, що увійшли в період спокою, можна переставити в затінок. Якщо ж вони проводять зиму в тому самому приміщенні, що й літо, забезпечте їм гарне освітлення. Брак світла може привести до того, що рослини будуть болісно витягуватися, а верхівка кактуса набуде блідо-зеленого кольору.

  Оскільки кактуси належать до витривалих рослин, вони практично не реагують на різкі перепади температур і нормально зносять прохолоду, хоча і є теплолюбними рослинами. Навесні й улітку кімнатний кактус добре почувається в звичайних для квартир і садів температурних умовах, а взимку оптимальна температура для нього – від 6 до 14 ºC за умови, що в приміщенні при регулярному провітрюванні не буде протягів і опалювальних приладів, що висушують повітря.

  Полив кактусів

  Частота поливу та кількість води, що витрачається на рослину, залежать від її виду, пори року, температури в приміщенні й освітленості. Поливають кактус помірно, у міру висихання ґрунту. У холодну і дощову погоду кактуси краще не поливати, навіть якщо надворі літо. Узимку зволоження ґрунту в горщиках із кактусами помітно скорочують, а в деяких випадках припиняють зовсім. Як тільки у кактусів навесні буде виявлено ознаки зростання (позеленіє верхівка і з’являться молоді колючки), починайте щодня рясно обприскувати рослини відстояною водою кімнатної температури, а коли почнеться активне зростання, їх 2-3 рази зволожують нижнім поливом, помістивши горщики з кактусами на чверть години в мисочки з водою температури 28 ºC. Виняток становлять шерстисті або густо опушені види – їм такі ванни протипоказані.

  Навесні й восени полив здійснюють уранці, а в літню пору ввечері. Вода для поливань і обприскувань має бути м’якою – кип’яченою і відстояною. Один раз на місяць у воду потрібно додавати лимонну або щавлеву кислоту – на літр води півграма або одну десяту грама відповідно. Можна добу настоювати воду для поливу на торфі – 200 г торфу на 3 л води.

  Кактуси з густими й потужними колючками добре вранці й увечері обприскувати гарячою водою з пульверизатора.

  Удобрение кактуса

  Підживлювати кактуси слід із великою обережністю, а при щорічних пересадках рослин можна й зовсім їх не підживлювати. Вносять добрива у вигляді розчинів не частіше разу на тиждень у період активного росту в уже зволожений ґрунт, щоб уникнути опіку коренів. Найпоширенішим добривом для кактусів є суміш Кадатського, що складається з калійної селітри, однозаміщеного фосфорнокислого калію, двадцятивідсоткового суперфосфату, сірчанокислого калію, сірчанокислого магнію й хлористого калію. Для приготування живильного розчину один грам суміші Кадатського розчиняють в одному літрі води.

  Горщики для кактусів

  Горщики для кактусів можуть бути керамічними або пластмасовими. Розмір горщика визначається габаритами рослини, причому висота посуду має перевищувати довжину кореневої системи кактуса на 15-20 %, а ширину горщика – в півтора рази. Іншими словами, посуд для кактуса має бути вузьким і досить глибоким – у ньому кактус почуватиметься стійкіше, та й поливати рослину доведеться рідше, ніж при вирощуванні в плоскому горщику. Окрім того, для кактусів середнього і маленького розміру кращі пластикові горщики, тому що пориста кераміка сприяє високій випаровуваності води, залужуванню й засоленню субстрату.

  Ґрунт для кактусів

  Субстрат кактусам потрібен пухкий, пористий, водо- і повітропроникний, слабкокислої реакції – pH 6,0. Можна придбати готовий ґрунт для кактусів у квітковій крамниці, а можна скласти його самостійно з рівних частин листової землі, великого й добре промитого річкового піску та дернової землі з додаванням невеликої кількості цегляної крихти або деревного вугілля. Для старих і стовпоподібних кактусів, а так само для рослин із ріпоподібним коренем у ґрунт додають нежирну глину. Епіфітні кактуси потребують добавок перегнійної землі або торфу – до 1/3 обсягу. У ґрунт для кактусів із білими колючками бажано внести трохи вапна у вигляді шматків гіпсу або старої штукатурки. Якщо ви складете ґрунт неправильно, у рослини цілком може статися загнивання коренів.

  Як пересадити кактус

  Пересадка кактуса здійснюється навесні, на самому початку активного росту. Покладіть на дно горщика з отворами дренажний шар із дрібного керамзиту, цегляної крихти, ріні або старих черепків, заповніть горщик на третину висоти стерильним субстратом, опустіть коріння рослини в горщик і рівномірно зусібіч заповніть посудину вологим ґрунтом. Для цього краще користуватися чайною ложкою або невеликим гумовим шпателем. Не потрібно занадто ущільнювати субстрат, а ділянку з кореневою шийкою слід присипати рінню. Не поливайте кактус після пересадки упродовж тижня, поки не заживуть травми, нанесені кореневій системі.

  Цвітіння кактусів

  Догляд за кактусами під час цвітіння

  Цвітіння кактуса значною мірою залежить від того, наскільки правильно організовано його зимівлю: у пустельних, гірських і степових видів у цей період дозрівають молоді пагони й формуються квіткові бруньки. Якщо кактус узимку залишався на південному підвіконні й його зростання не припинялося, навряд чи він у майбутньому сезоні зацвіте. При правильно організованій зимівлі рослина відпочиває, відновлює сили, і цілком імовірно, що в наступному році вам пощастить побачити квітку кактуса. Хоча справедливості заради слід сказати, що такі види, як нонокактус, мелокактус, пародія, ріпсаліс, гімнокаліціума й апорокактус можуть зацвісти навіть після зимівлі в теплій кімнаті.

  Якщо ваш кактус зацвів, ні в якому разі не рухайте і не повертайте його – потривожена рослина скине всі квітки й бутони. Прямі сонячні промені в період цвітіння кактусів протипоказані, і ви маєте захистити від них рослину напівпрозорою тканиною або папером.

  У період цвітіння необхідно щодня провітрювати приміщення, але не можна допускати навіть найменших протягів. Підживлення в цей час теж не вносять, інакше рослина скине і квіти, і бутони, або вони трансформуються в дітки кактуса. У перше цвітіння квітки зазвичай дрібніші, але з кожним роком вони стають усе більшими, та й кількість їхня може збільшуватися. Цвітіння кактуса не просто прекрасне видовище, воно допомагає встановити приналежність вашої рослини до того чи іншого роду і виду, що набагато полегшує догляд.

  Кактуси після цвітіння. Зимівля кактуса

  Після того, як ваш кактус відцвіте, необхідно скоротити витрату води при його поливі до мінімальної, а частоту зволоження субстрату звести до одного разу на місяць – буквально для того, щоб кактуси не зморщувалися від зневоднення. Підживлення слід припинити зовсім. Дуже важливо, щоб на рослину не потрапляло гаряче повітря від опалювальних приладів, а ще краще помістити кактус на підвіконня, під яким немає радіатора, або в неопалювану кімнату, де температура не піднімається вище 15 ºC й не опускається нижче 8-6 ºC. Якщо раптом ви виявили, що кактус почав морщитися, то не збільшуйте полив, а просто злегка окропіть рослину теплою водою – зовсім небагато, інакше при зниженій температурі може початися загнивання коренів. Період спокою для кактусів має тривати з листопада по березень, значить, скорочувати полив і припиняти підживлення потрібно вже з жовтня.

  Винятком із загального для всіх кактусів правила є шлюмбергера – її всю зиму поливають один раз на тиждень.

  На початку березня потрібно допомогти кактусам вийти зі сплячки. Для цього рослину переносять на південне підвіконня, починають обприскувати, потім поступово збільшують витрату води, водночас скорочуючи проміжки між поливаннями. Відновлюють і підживлення кактуса.

  Розмноження кактусів

  Кактуси з насіння

  Розмножуються кактуси насіннєвим і вегетативним способом, а саме дітками або живцями.

  Вирощування кактусів із насіння має свої складності: потрібна попередня стерилізація купленого у крамниці насіння – його на півгодини замочують у блідо-рожевому розчині марганцівки. Необхідно також піддати стерилізації субстрат – пропарити його або просмажити в духовці при температурі 110-130 ºC. Вологий субстрат насипають у посудину шаром близько 1 см, по ньому розкладають підготовлене насіння, після чого посіви накривають плівкою або склом. Ґрунт увесь час підтримують у злегка вологому стані, посіви двічі на день провітрюють. Аби насіння кактуса проросло, буде потрібно від декількох днів до декількох місяців. При появі у сходів перших колючок їх пересаджують у більш поживний субстрат, а в віці декількох місяців за ними починають доглядати, як за дорослими рослинами, але бережуть від занадто різких перепадів температур і частіше поливають.

  Сіяти насіння краще так, щоб сходи з’явилися на початку весни.

  Розмноження кактуса дітками

  Простіше розмножувати кактуси вегетативно: на багатьох рослинах утворюються дітки, які мають зачатки коренів. Дітки легко відділяються, після чого укладаються на вологий субстрат, у який проростають їхні корінці, утворюючи з часом кореневу систему. Виберіть більшу дитинку, відокремте її стерильним інструментом, підсушіть місце зрізу упродовж 3-4 днів і вкореніть живець у вологому субстраті.

  Хвороби і шкідники кактусів

  Чому кактуси жовтіють

  Це запитання читачі ставлять найчастіше. Причинами цього явища може бути дефіцит поживних речовин у субстраті, порушення режиму поливу або шкідлива життєдіяльність павутинного кліща. У першому випадку потрібно внести підживлення, у другому – відкоригувати частоту поливу й норму витрати води, а в третьому – обробити кактус якимось акарицидом – Актелліком, наприклад.

  Чому кактуси гниють

  Найчастіше кактус гниє від надлишку вологи в ґрунті. Поливати його, звичайно, потрібно, але з огляду на те, що рослину-сукулент краще забути полити, ніж полити двічі. При хронічному перезволоженні субстрату кактус починає гнити. Щоб урятувати рослину від загибелі, потрібно витягти її з ґрунту, обрізати всі підгнилі ділянки й корінці, обробити зрізи товченим вугіллям і пересадити кактус у новий стерильний субстрат. Якщо ваша рослина не надто потерпіла, цілком можливо, вам вдасться її реанімувати.

  Чому кактус не росте

  Ця проблема теж може мати кілька причин: неправильно складений субстрат, тісний горщик, хвороба, сонячний опік, відторгнення коренів або їх пошкодження шкідниками.

  Якщо ви склали ґрунт із неправильних компонентів або не витримали потрібних пропорцій, ґрунт може бути занадто кислим або, навпаки, занадто лужним. Псується ґрунт і від поливу невідстояною і некип’яченою водою з високим умістом вапна. Слідкуйте за якістю й температурою води для поливу, складайте ґрунт відповідно до вимог культури, а якщо ви не вмієте цього робити, використовуйте купований субстрат, спеціально приготовлений для кактусів фахівцями. Вчасно пересаджуйте кактуси в більший горщик.

  Щоб уникнути сонячних опіків, постарайтеся в полуденний час захистити рослину від прямих сонячних променів. І повертайте неквітучі кактуси навколо осі, щоб вони освітлювались і прогрівалися рівномірно.

  Від різкого перепаду температур, сильного переохолодження або, навпаки, перегріву, у кактуса може відмерти коріння, причому сама рослина при цьому залишається здоровою й здатною до вкорінення. Небезпека криється в тому, що ви, не підозрюючи, що кактус скинув коріння, продовжуватимете його повноцінно зволожувати й підживлювати, а це може призвести до загибелі рослини – вона просто згниє. Перевіряйте кактус якомога частіше, і якщо ви встановите, що він позбавив себе коренів, помістіть його зверху на легкий, але живильний, майже сухий ґрунт, обкладіть для стійкості камінчиками, захистіть від прямих сонячних променів і обприскайте водою вперше за три дні. Поливати кактус без коренів небезпечно, його потрібно тільки час від часу обприскувати доти, доки він не вкорениться.

  Шкідники кактусів

  Зі шкідників кактуси ушкоджують борошнистий кореневий і борошнистий стебловий червці.

  Кореневий червець небезпечний тим, що він невидимий, але при огляді коренів можна виявити дрібних комах, які залишають після себе крихітні білі «ватяні» грудочки. Частіше за інші кактуси від кореневих червців потерпають ехінопсиси. Для позбавлення від шкідників найпростіше обробити рослину по листю й пролити ґрунт у горщику розчином системного інсектициду – Актари або Актелліка, а через два тижні провести повторну обробку. Якщо ви не хочете використовувати хімічні препарати, вийміть рослину з ґрунту та промийте весь кактус разом із корінням під сильним струменем води, після чого потримайте рослину 10-15 хвилин у воді температури 50-60 ºC. Потім кактус протягом декількох днів підсушують і садять у знезаражений ґрунт.

  Стебловий червець, або волохата попелиця (тля), є близьким родичем кореневого червця. Шкідник робить проколи в стеблах рослин і харчується їхнім соком. Небезпечний він ще й тим, що через ці проколи проникають грибкові інфекції, які викликають гниття кактуса. Розгледіти цих шкідників буває нелегко, особливо на видах, вкритих повстяними волосинками. Щоб уникнути неприємностей зі стеблових червцем, а заодно захистити кактус від інших шкідників, доцільно профілактично двічі на рік обробляти рослину та ґрунт у горщику інсектицидом, наприклад, Актелліком або Актарою.

  Можуть паразитувати на кактусах також червоний і павутинний кліщі, позбутися від яких можна тими самими засобами, що і від червців.

  Хвороби кактусів

  Уражають кактуси й захворювання – суха і чорна гнилі, фітофтороз, ризоктоніоз, гельмінтоспороз, фузаріоз, плямистості й вірусні хвороби.

  Фітофтороз, або чорна (червона) коренева ніжка, викликає гниття основи стебла і коренів кактусів. У боротьбі із захворюванням сіянці на ранній стадії хвороби кілька разів обробляють Бенлатом з інтервалом у 3-4 години. У дорослих екземплярів видаляють пошкоджені частини, а зрізи обприскують розчином фунгіциду.

  Фузаріоз, або фузаріозна гниль, вражає кактуси в умовах підвищеної вологості ґрунту й повітря в приміщенні. У результаті розвитку хвороби коренева шийка й коріння загнивають, стебло кактуса жовтіє, морщиться й падає. Необхідно видалити всі пошкоджені частини стебла й коренів, обробити рани товченим вугіллям, сіркою або зеленкою. Щоб уникнути ураження кактуса фузаріозом, не допускайте механічних пошкоджень рослини й час від часу поливайте кактус розчином Фундазолу.

  Гельмінтоспороз, або мокра гниль, виглядає як водянисті темні плями, вкриті нитками грибниці. Потрапляють збудники захворювання в ґрунт разом із насінням.

  Різоктоніоз – теж мокра гниль, від якої стебла кактусів темніють, а чорнота піднімається по судинах угору. Розвивається ризоктоніоз в умовах підвищеної вологості. Уникнути захворювання можна, проводячи дезінфекцію ґрунтосуміші для кактусів і протруювання насіння перед посівом.

  Суха гниль, або фомоз, невиліковна: кактус просто висихає зсередини, і нічого не можна вдіяти. У ролі профілактичного заходу рослини іноді обприскують розчином фунгіциду.

  Сіра м’яка гниль вражає місця щеплення або бічні частини стебла. Тканини рослини розріджується й перетворюються в кашкувату масу, вкриту нальотом грибниці темно-сірого кольору. Активізується інфекція при хронічному перезволоженні субстрату. На ранній стадії розвитку хвороби кактус можна врятувати, якщо вирізати на ньому уражені ділянки й обробити рани сіркою, товченим вугіллям або Ністатином.

  Чорна гниль, або альтернаріоз, зовні проявляється блискучими темно-бурими або чорними плямами у вигляді патьоків. Необхідно вирізати всі ці плями до здорової тканини й обробити кактус розчином фунгіциду.

  Плямистості (антракноз, або бура плямистість, і іржа) мають грибкову природу, тому лікування проводять розчинами фунгіцидів, однак перед обприскуванням слід видалити на кактусі уражені ділянки.

  Симптомом вірусних хвороб є світлі плями на стовбурі рослини. Для обробки кактусів від вірусних інфекцій розчиніть у літрі води одну таблетку Ремантадину, однак особливих надій на лікування не покладайте, оскільки вірус перемогти дуже важко.

  Види та різновиди кактусів

  Родина Кактусові включає чотири підродини, у кожної з яких є принципові відмінності в фізіології й будові – підродини Перескієвих, Опунцієвих, Маухієнієвих і Кактусових, до якої належить 80 % всіх кактусів.

  Підродина кактусових представлена рослинами, у яких відсутні листя й глохідії. Серед них є як епіфіти, так і ксерофіти всіляких форм – колоноподібні, кулясті, сланкі або утворюючі дернини. Є безліч рослин з їстівними плодами – ферокактуси, ехіноцереуси, мамілярії, міртілокактуси, пеніоцереуси й інші. Пропонуємо вам короткий опис родів, видів і різновидів, а також назви кактусів, які найчастіше вирощують у кімнатній культурі.

  Астрофітум (Astrophytum)

  – рослина з потужним кулястим стеблом, на якому яскраво виражені ребра. Згодом кактуси цього роду набувають колоноподібної форми. Особливістю астрофітуму є пучки світлих волосинок на поверхні стебла, які збирають вологу. У віці 8-10 років астрофітум починає цвісти великими лійчастими квітками світлих відтінків жовтого кольору, що розкриваються на верхівці стебла. Назва рослини складається з двох частин: «астро» – зірка (кактус при вигляді зверху має форму правильної зірки) і «фітум», що означає «рослина». У домашній культурі вирощуються астрофітум козлорогий, крапчастий, чотириреберний, зіркоподібний та інші.

  Апорокактус батоговидний (Aporocactus flagelliformis)

  або «щурячий хвіст» – мексиканський епіфіт із довгими, до метра, і тонкими (лише близько 2 см у діаметрі) пагонами світло-зеленого кольору з нечітко вираженою ребристістю. Спочатку пагони ростуть вертикально, але потім никнуть і звисають із горщика. Вирощують апорокактус батоговидний як ампельну рослину. Зацвітає цей вид у кінці квітня великими трубчастими малиновими квітками до 7 см завдовжки, які виглядають дуже ефектно на тлі зелені.

  Мамілярії (Mammillaria)

  – один із найчисленніших родів підродини, що налічує за різними джерелами від 150 до 500 видів, часом зовсім не схожих один на одного. Спільними для всіх мамілярій є такі якості, як невеликий розмір і невибагливість. Окрім того, їх легко розмножувати, і вони швидко зацвітають. Кімнатні мамілярії – невеликі циліндричні або кулясті рослини, у яких відсутні ребра. Кактуси вкриті конусовидними сосочками, колючки у них зазвичай світлі, схожі на волосинки й щетинки, а деякі види вкриті густим волосистим опушенням – білим або жовтуватим. Квітки у мамілярій лійкоподібні, дрібні, жовтого, білого, рожевого, червоного або зеленого кольору, часто з темною серединою. Найчастіше в домашніх умовах вирощуються:

  • мамілярія подовжена – рослина з тонким довгим стеблом, невисокими сосочками й золотистими колючками, зібраними в акуратну розетку. Цвіте цей вид дрібненькими білими квітками;
  • мамілярія колюча – вид із кулястим стеблом і білими або коричневими тонкими й гострими колючками. Квітки яскраво-рожеві;
  • мамілярія бокаська – кактус із товстим подовженим стеблом до 4-5 см в обхваті, з довгими тонкими сосочками. Центральна колючка гачкуватої форми коричневого кольору, навколо неї кілька голкоподібних і кілька довгих, білих волосоподібних колючок. Цей вид легко розвивається і зацвітає в домашніх умовах невеликими білими квітками.

  Гімнокаліціум (Gymnocalycium)

  – рід кулястих кактусів, що з’явилися в кімнатному квітникарстві одними з перших. Представники цього роду розрізняються за забарвленням і розмірами, у них міцні вигнуті колючки і великі білі, світло-жовті або рожеві квітки з характерними трубками. У роду безліч видів, і всі вони ростуть у Південній Америці. У кімнатній культурі вирощують як великі види роду, так і мініатюрні. Дуже затребувані безхлорофільні форми з жовтими, рожевими, фіолетовими або червоними стеблами – їх прищеплюють на зелені живці. Найчастіше в домашніх умовах культивуються:

  • гімнокаліціум горбатий (Gymnocalycium gibbosum) – велика рослина з зеленувато-блакитним стеблом у формі кулі, яке з часом набуває циліндричної форми, і кремовими квітками. У висоту кактус може сягати 50, а в діаметрі – 20 см. Ареола складається з центральної колючки й десятка не таких довгих радіальних колючок. У гімнокаліціума горбатого є різновид зі стеблом і колючками майже чорного кольору;
  • гімнокаліціум дрібноцвітний (Gymnocalycium leptanthum) – ребристий кактус до 7 см у діаметрі з радіальними колючками, притиснутими до стебла, і білими квітками з червонуватою основою пелюсток;
  • гімнокаліціум крихітний (Gymnocalycium parvulum) – наймініатюрніший вид, усього до 3 см у діаметрі. Стебло у цього кактуса кулясте, з невисокими ребрами, брудного коричнево-зеленого відтінку. Ареоли великі, без центральних колючок, а радіальні зігнуті й притиснуті до стебла. Квітки білі, верхівкові, завдовжки до 6 см;
  • гімнокаліціум Міхановича (Gymnocalycium mihanovichii) – кактус із приплюснутим стеблом сірувато-зеленого кольору й хвилястими, нерівномірно-опуклими ребрами, через що здається, що вони розташовані й вертикально, і горизонтально. Світлі колючки тільки радіальні. Квіти мають зеленувато-рожевий відтінок, хоча є різновиди з рожевими, білими та жовтими квітками.

  Цереуси (Cereus)

  – рід деревовидних кактусів, що налічує 46 видів і безліч різновидів. Це сукулентні дерева й чагарники, які поділяються на дві групи: лісові тропічні кактуси та цереуси. Лісові кактуси своєю чергою поділяються на три підгрупи:

  • ріпсалісові – епіфіти з різноманітними стеблами (ребристими, циліндричними або плоскими) і дрібними квітками чи плодами. У цьому роду 12 видів;
  • філокактусові – 10 епіфітних видів із позбавленими колючок плоскими стеблами й великими квітками та плодами;
  • гілоцереусові – 9 епіфітних видів повзучих і витких рослин із ребристими, колючими стеблами, великими квітками й плодами.

  Цереуси, або свічові кактуси, поділяються на дві підгрупи:

  • північні цереусові, які ростуть на території Північної Америки в Канаді та Мексиці, а також у Південній Америці – Колумбії, Парагваї, Болівії, Перу й Еквадорі. У цих рослин кулястої форми відсутні колючки й щетинки на плодах і квітках;
  • південні цереусові, що ростуть у Південній Америці – Еквадорі, Болівії, Перу, Уругваї, на Галапагоських островах. Квітки та плоди кактуса цієї підгрупи мають колючки й щетинки.

  Найчастіше в кімнатних умовах вирощують:

  • цереус перуанський – рослина, що сягає в природі 12 м у висоту, утворюючи пагони діаметром до 10-12 см із 6-8 грубо-розсіченими плоскими ребрами. У домашніх умовах кактус виростає тільки до 4 м. Молоді рослини світло-зелені, дорослі – сіро-зелені. Ареоли забезпечені центральною колючкою завдовжки до 2 см і 4-6 радіальними колючками завдовжки до 1,5 см. Колючки голчасті, червоно-коричневого відтінку;
  • монстрозна форма цереуса перуанського, або скелястий цереус – поширений у культурі аномальний вид, утворений унаслідок порушення росту й деформації. Це невибагливий швидкозростаючий кактус, що сягає в домашніх умовах всього 1,5 м, хоча в природі він може вирости до 5-6 м у висоту і до 5 м у діаметрі. Світло-зелені з блакитним відтінком стебла цереуса, химерно розростаючись, утворюють неповторні форми у вигляді горбків, фрагментів ребер та інших виростів, на яких розташовуються ареоли з коричневими голкоподібними й шиповидними колючками. Цей цереус часто використовують як підщепи.

  Ехінопсис (Echinopsis)

  частіше за інші кактуси служить для виведення гібридів. У природі ехінопсиси виростають у Перу – там прохолодно, часто йдуть дощі, але майже не буває морозів. Саме тому ехінопсис прекрасно адаптується до домашніх умов. У кімнатній культурі вирощують такі види ехінопсиса:

  • ехінопсис гачконосний – зелений кулястий, злегка приплюснутий кактус до 8 см у діаметрі з горбками на ребрах. У світлих ареолах від трьох до десяти гнучких і розлогих, відігнутих назад радіальних колючок до 1,5 см завдовжки. Центральна гачкоподібна колючка завдовжки до 2 см зазвичай одна. Білі, червоні або рожеві квітки завдовжки до 15 см розкриваються по боках стебла;
  • ехінопсис золотистий – темно-зелений, у молодому віці кулястий, а в зрілому циліндричний кактус заввишки до 10 см і діаметром 4-6 см дає багато прикореневих відростків. Ребристе стебло вкрите ареолами з коричневим опушенням, центральними колючками завдовжки до 3 см, оточеними 10 радіальними колючками завдовжки до 1 см. Численні квітки жовто-оранжевого кольору діаметром близько 8 см мають форму дзвіночка.

  Кактус опунція (Opuntia)

  – один із найбільших родів кактусів, що налічує близько 190 видів. Детально про ці рослини ви можете дізнатися зі статті, яка вже розміщена на нашому сайті. У кімнатній культурі найчастіше вирощується:

  • опунція дрібноволосиста – рослина заввишки до 30 см із маленькими гачкуватими колючками, які, залежно від різновиду, можуть бути білими чи червоними.

  Окрім описаних родів, видів і різновидів, у культурі вирощуються такі кактуси: хамецереус Сільвестрі, клейстокактус Штрауса, ехіноцереус гребінчастий, нонокактус Отто, ребуція крихітна, трихоцереус біліючий, шлюмбергери, ехінокактус райдужний і багато, багато інших.

  Кактуси: поради по розмноженню і вкоріненню рослин в домашніх умовах

  17 січня 2019, 20:51 | Сад та город Розмножувати кактуси можна двома шляхами: статевим, тобто насінням, безстатевим — “’дітками”, живцями, листям. Поговоримо детальніше.

  • Якщо укоренити малопідсушену основу – молодий кактус загниє,
  • Якщо пересушити держак кактуса – молоді корені не проб’ються крізь мозоль.

  Тому потрібно дотримуватися завжди золотої середини. Для тонких живців час підсушування повинно бути не менше тижня, а для товстих – не менше двох тижнів.

  Підсушування живців кактуса краще проводити у вертикальному положенні (наприклад, помістивши в порожній квітковий горщик), щоб запобігти неправильному викривленому зростаню і небажаному утворенню коренів на боці кактуса.

  Підсушивши живці можна зайнятися їх укоріненням. Посадку в землю краще проводити лише після утворення перших корінців, які стануть помітні у вигляді блискучих загострень, що пробиваються. Процес вкорінення живців зазвичай краще відбувається в добре промитому невеликому річковому піску. В домашніх умовах можна зробити наступне:

  • візьміть невеликий, неглибокий ящик або горщик,
  • викладіть на дні дренажний шар (1,5-2 см),
  • насипте звичайну землю (4-5 см),
  • зверху – пісок (3 см), розрівняйте поверхню.

  Живці кактуса встановлюйте на поверхні піску не поглиблюючи їх. Якщо живці нестійкі – застроміть палицю і перев’яжіть держак. Ящик з живцями тримайте в теплому сонячному місці, притіняючи лише в полуденну спеку. Якщо спекотна погода стоїть тривалий час – проводьте обприскування живців теплою кип’яченою водою крізь дрібний розпилювач. Поливати посаджені живці кактуса можна тільки через кілька тижнів після початку коренеутворення, інакше кактус загниє. Якщо ж ви займаєтеся розмноженням в домашніх умовах епіфітних кактусів поливати їх живці потрібно відразу після висадки.

  Температурний і повітряний режим для живців кактусів підтримувати обов’язково. Зрозуміло, що ви будете з нетерпінням чекати, коли живці рушать в зростання. Процес живцювання кактусів дуже цікавий. Однак не турбуйте рослину зайвий раз, не чіпайте, не переставляйте з місця на місце, так як це може привести до загнивання кореневої шийки. Потерпіть і дайте час своїм колючим вихованцям укоренитися. Після того, як живці остаточно приживуться, їх треба розсадити у відповідні їх формі горщики.

  Крім описаного вкорінення живців кактуса всуху, можна проробляти і вологі варіанти живцювання для розмноження кактусів. В першу чергу, це відноситься до вологолюбних кактусів. Зигокактуси, ріпсаліс, епифіллуми, наприклад, легко дають коріння прямо у воді або в суміші піску з торфом, яку весь час зволожують.

  По-друге, вкорінення можна проводити на вазі над водою (тільки стежте за тим, щоб корінці, які утворюються не торкалися води). Це відноситься в першу чергу до великих кактусів, які довелося піддати черенкуванню в зимовий час.

  Ще один (напівсухий) спосіб укорінення добре зарекомендував себе: ніжні, які швидко втрачають вологу, кактуси краще розмножувати влітку над злегка зволоженим піском. У цьому випадку вкорінення відбувається швидко і відразу по всьому камбіальному кільцю.