Зміст:
Міністри на вихід. Які перестановки в Кабміні готує команда Зеленського
В офісі президента готують чергові перестановки в Кабміні. Під час осінньої пленарної сесії депутати можуть відправити у відставку до п’яти міністрів. Хто не догодив правлячій команді і чому – нижче в матеріалі РБК-Україна.
З приходом до влади Володимира Зеленського чи не кожен політичний сезон починається з розмов про плани правлячої команди замінити когось із міністрів. Ця пленарна сесія, що стартує 7 вересня, не буде винятком.
Інформація про масштабні перестановки в уряді розлетілася в ЗМІ ще перед тим, як депутати пішли на літні канікули: нібито разом із відставкою Арсена Авакова Рада могла звільнити ще п’ять чи шість міністрів. Тоді все обмежилося тільки версіями в медіа. Але частка правди в тих розмовах все ж була.
Зовсім недавно це опосередковано підтвердив і сам президент. На запитання телеканалу “Інтер” про те, чи будуть звільнення в Кабміні, Зеленський відповів ствердно.
“Я вважаю, що проблема тих чи інших наших міністрів в тому, що вони починають багато говорити, коли нічого показати. Так, є деякі менеджери в нашій державі сьогодні, яким потрібно дуже довго готуватися. У нас немає на це часу”, – заявив глава держави перед Днем Незалежності.
Кілька поінформованих співрозмовників РБК-Україна підтвердили, що відставки в Кабміні плануються вже у вересні. За попередньою інформацією, депутати можуть замінити до п’яти міністрів. Прізвища всіх із них вже проскакували в ЗМІ в середині липня.
Шорт-лист
“Якщо говорити загалом про коригування роботи виконавчої влади, то фактично кожної сесії в нас відбувалися кадрові зміни. Тому я оцінюю таку можливість цієї сесії як досить високу. Повна зміна Кабміну маловірогідна. Це будуть, очевидно, точкові зміни для посилення окремих міністерств”, – сказала виданню заступник голови фракції “Слуга народу” Євгенія Кравчук.
Вона уточнила, що після будь-яких звільнень депутатам доведеться відразу ж і заповнити вакантні пости, “щоби ввірена їм сфера отримала позитивні сигнали”. А для цього кандидатам потрібно зустрітися принаймні з фракцією монобільшості. “Цей процес можна розпочати, коли Верховна рада вже повернеться до пленарного режиму”, – додала Кравчук.
У команді Зеленського готують на осінь перестановки в Кабміні (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Не секрет, що фінальне слово з будь-яких ротацій в Кабміні – за президентом і його Офісом. Кадрові рішення на Банковій можуть зріти місяцями, але втілюватися і навіть переграватися за лічені дні. Щодо деяких міністрів вони ще визрівають, а по комусь вже перезріли.
Як розповідають поінформовані джерела видання, свої посади цієї осені можуть втратити від трьох до п’яти членів Кабміну. Найхиткіші позиції, за словами опитаних нами співрозмовників, у міністра оборони Андрія Тарана, віце-прем’єра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського і міністра соцполітики Марини Лазебної.
Майбутнє Тарана в Міноборони опинилося під загрозою після того, як він обжився конфліктом з колишнім головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком. Плюс правлячу команду не влаштовувала команда заступників, яка працювала з міністром. Хомчака перевели в РНБО, заступників “почистили”, але від цього всі інші питання до Тарана не відпали.
Нардепи також закидають йому те, що він гальмує оборонну реформу і взагалі слабо її розуміє. Ініціатива щодо відставки і призначення міністра оборони, за законом, має виходити від президента.
“На його посаду шукають людину на кшталт Андрія Загороднюка, який очолював Міноборони в уряді Гончарука. Але ця людина має бути більш наближеною до президентської команди”, – сказав один зі співрозмовників в оточенні Зеленського.
За відставку Тарана також виступають у “Голосі”. За словами голови фракції цієї політсили Ярослава Железняка, він з колегами готовий підтримати це питання, якщо його винесуть до зали.
“У нас поки найбільше претензій до Тарана, який допустив провал за багатьма напрямами його відомства, зриває оборонні закупівлі. Ми вважаємо, що він мусить піти у відставку”, – сказав керівник фракції “Голос”.
Міністра оборони Андрія Тарана можуть відправити у відставку (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Віце-прем’єра Уруського “відправляють” у відставку вже щонайменше півроку. Принаймні стільки в інформаційному середовищі крутяться розмови про його можливий відхід з посади глави Мінстратегпрому.
Співрозмовники видання не під запис визнають, що Уруський – не відзначається особливою ефективністю у своєму кріслі. Як уточнило одне з джерел, у віце-прем’єра є великі “прогалини” по частині ухвалення підзаконних актів і це вже почало серйозно дратувати депутатів.
Ключова претензія до Марини Лазебної зводиться до того, що вона зблизилася з профспілками. У провладній команді вже посилали їй “сигнали”, висловлюючи своє невдоволення цією “дружбою”. Але, судячи з усього, висновків вона не зробила, каже один зі співрозмовників РБК-Україна.
За словами кількох джерел, проти Лазебної також грають її “не особливо конструктивні” відносини з профільним комітетом, зокрема з його головою – Галиною Третьяковою.
“До відомства Лазебної зараз буде прикута увага через пенсійну реформу, тому там потрібне підсилення”, – пояснив один зі співрозмовників.
Інше джерело видання уточнило: питання про відставку Лазебної вже піднімалося не раз, але за неї постійно заступався сам прем’єр Денис Шмигаль. Не виключено, що і цього разу ситуація може повторитися.
Невдоволення роботою Міністерства соцполітики висловлюють і в групі “Довіра”, яка нерідко підставляє плече “Слугам народу” під час важливих голосувань. Керівник цієї групи Олег Кулініч звернув увагу на проблеми з субсидіями та роботою органів соцзахисту на місцях.
“Невже Міністерство соцполітики не розуміє, що у нас взагалі немає банківської інфраструктури у селах, коли приймає рішення про скасування доставки пенсій і їх переведення на банківські картки майже для всіх категорій пенсіонерів? Потім це ж міністерство, уже після десятків звернень народних депутатів, після того, як це викликало величезне збурення у суспільстві, бере і скасовує власне рішення”, – нарікає голова групи “Довіра”.
Лонг-лист
Ще два члени Кабміну, чиї прізвища на слуху в контексті майбутніх перестановок – це міністр юстиції Денис Малюська і міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Але опитані виданням співрозмовники по-різному оцінюють ймовірність їх відставки, починаючи від “швидше за все” і закінчуючи “під сумнівом”.
“До Малюськи, насправді, немає якихось категоричних претензій. Ймовірно, тут повториться ситуація з Криклієм: він сам піде і вся команда йому подякує за роботу”, – припустив один із впливових співрозмовників у “Слузі народу”.
Ще одне джерело видання вважає, що розмови про відставку Малюськи і Ткаченка запускаються в інформпростір цілеспрямовано. Він додав, що нещодавно у фракції монобільшості проводили внутрішнє опитування щодо ефективності міністрів – Ткаченко опинився в топ-п’ять.
“До того ж більшість, якщо не всі члени “Слуги народу”, які входять до профільного гуманітарного комітету, цілком задоволені його діяльністю на посаді. І навряд чи вони будуть раді його можливому відходу”, – уточнив інший співрозмовник.
За інформацією РБК-Україна, бажання відставки Ткаченка виходить від частини оточення президента. Там нібито вважають, що йому не вистачає “господарності”, яку має мати глава Мінкульту.
По-друге, Ткаченко вплутався в апаратну боротьбу за Державне агентство розвитку туризму. Він не хоче передавати його від Мінкульту до Мінінфраструктури, а глава МІУ Олександр Кубраков на хорошому рахунку у президента і його Офісу. Не в плюс Ткаченку також грають дрібні скандали, пов’язані з ним і його відомством, які спритно розкручують його опоненти.
“У нього є така риса – він уміє пожалітися президенту щодо своєї діяльності і президент змінює рішення. Можливо, і цього разу так спрацює”, – каже один зі співрозмовників.
Але справа в тому, що цього разу на Банковій вже пригледіли готового кандидата на місце Ткаченка. А це означає, що правляча команда всерйоз роздумує про його відставку. За інформацією РБК-Україна, змінити Ткаченка на його посаді може його перший заступник – Ростислав Карандєєв.
В уряді можуть замінити до п’яти міністрів (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Під час підготовки цього матеріалу ми звернулися до прем’єра і п’ятьох міністрів, під якими, за нашими даними, похитнулися крісла. Всі вони утрималися від коментарів.
“Практика політичної команди президента Володимира Зеленського свідчить про те, що у нас немає “довічних міністрів”, і робота кожного оцінюється за результатами діяльності. Такої позиції повною мірою дотримуються і в уряді, і у фракції “Слуги народу”, – сказав РБК-Україна представник Кабінету Міністрів у Верховній раді Тарас Мельничук.
Але, за його словами, підстав говорити про будь-які кадрові перестановки в уряді поки немає.
Думки більшості опозиційних фракцій щодо ротацій в Кабміні багато в чому збігаються: точкові заміни мало на що вплинуть. Позиція ОПЗЖ полягає в тому, що весь уряд має піти у відставку, сказав РБК-Україна представник цієї політсили Юрій Павленко.
“Важко виділити одного конкретного міністра і в цьому навіть немає сенсу, тому що загальна політика Кабміну провальна”, – говорить нардеп.
Схожу оцінку уряду дають і в “Євросолідарності”. За словами Ростислава Павленка, їхня фракція виступає за повне перезавантаження Кабміну.
“Яким би не було ім’я та прізвище прем’єра – всі вони лише виконавці і послідовники того, що робить Зеленський і його команда на Банковій. Для того, щоб Україна уникла тієї соціально-економічної кризи, яка на нас насувається, потрібне професійне керівництво”, – сказав нардеп.
У “Батьківщині” зазначили, що у них є чимало претензій до роботи уряду, а тому важко оцінювати роботу конкретних Міністрів.
“Потрібно завжди дивитися на роботу Кабінету Міністрів як цілісного організму. І в цьому плані якраз є повно питань, тому що основний індикатор життя країни — це соціально-економічний рівень життя людей. Якщо він падає, якщо не вирішена проблема тарифів, якщо вносять шкідливі законопроекти, то “Батьківщина” не може схвально оцінювати роботу всього уряду”, – зазначив заступник голови цієї партії Іван Крулько.
В опозиції вважають, що потрібно міняти весь Кабмін (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Окремо варто згадати про ще одну посаду в Кабміні, яка в перспективі також може залишитися вакантною. Міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова розглядають як одного з основних кандидатів на посаду глави КМДА замість Віталія Кличка.
“Ніхто не поспішає його звільняти. Можливо, його хтось накрутив, А офіс всього лише підхопив цю історію і підіграв. Справи і підозри щодо представників оточення Кличка будуть бити по його рейтингу сильніше, ніж його відставка”, – каже одне з джерел у команді Зеленського.
Перш ніж провести заміну глави КМДА на Банковій хочуть ухвалити новий закон про столицю, щоби потім Конституційний суд з легкістю не скасував це призначення. Так що перехід Чернишова – справа не найближчої перспективи.
Усі інші кадрові ротації в ОП намітили на кінець вересня. Поки ж усе впирається в традиційну проблему, з якою щоразу стикається правляча команда – пошук кадрів і наступників.
“Паніка і зрада”. Чи справді Зеленський може скоро звільнити Залужного
Депутат Ради, “порошенківець” Володимир Ар’єв написав у фейсбуці, що, за його даними, міністр оборони Рустем Умєров вніс подання про відставку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. У соцмережах виникла паніка і “зрада”.
Генерал Залужний – дуже популярний герой українського воєнного епосу, який пишеться просто зараз. Його відставка – це точно не той крок, який сприймуть і підтримають широкі маси.
Не пройшло і години, як Ар’єв зніс опублікований ним пост – мовляв, інформація про відставку Залужного не підверджується.
“Зрада” відміняється? Ні. Ця, здавалося би, комічна ситуація – вже хто-хто, а Ар’єв як колишній журналіст міг би прискіпливіше ставитись до своїх джерел – зайвий раз звернула увагу суспільства на ситуацію навколо главкома ЗСУ.
Тиха ревність
Будемо називати речі своїми іменами. Оточення президента, а може і сам Володимир Зеленський завжди відчували певні ревнощі до Валерія Залужного.
Він – єдиний українець, який може конкурувати із Зеленським, якщо говорити про рівень народної підтримки і – це, мабуть, найголовніше – про електоральні перспективи. Так, виборів в Україні поки що не планується, але ж колись дійде і до них.
Але до певного часу ці ревнощі були тихими. Після того, як Залужний опублікував статтю з шокуючими протверезними оцінками нинішньої військової кампанії, проти нього включився хор телеграм-каналів і політиків з президентського пулу, що контролюються Офісом президента.
Залужного звинувачують у поразництві, в небажанні воювати до переможного кінця (тобто виходу ЗСУ на кордони України 1991 року). Проти Залужного обертають його наміри захистити кандидатську дисертацію і навіть трагічну загибель одного з його найближчих помічників.
Виглядає все так, що суспільство готують до того, що одного з народних улюбленців, символа героїчного опору ЗСУ російській армії, “отамана Залужного”, відправлять у відставку.
Якщо розглядати ситуацію в широкому контексті, відправляти Залужного у відставку просто зараз не виглядає найбільш вдалим рішенням для Володимира Зеленського.
Залужний, начальник Генштабу ЗСУ Сергій Шаптала та міністр оборони Рустем Умєров
Після публікації резонансної статті в журналі Time (де йдеться, зокрема, про те, що гірку правду про становище на фронті президенту не наважуються сказати вголос навіть його найближчі соратники), на фоні закликів західних партнерів активізувати боротьбу з корупцією, в світлі ймовірних труднощів із отриманням західної допомоги вже в найближчому майбутньому, акції Зеленського всередині країни та за її межами, м’яко кажучи, трохи просіли.
У цій ситуації відправити у відставку головнокомандувача ЗСУ виглядає просто як ілюстрація до українського прислів’я: згорів сарай – гори і хата.
Політик і військовий
З іншого боку, давайте все ж дивитися на речі реально. Володимир Зеленський наполягає на тому, що потенціал українського наступу ще не вичерпаний, і ЗСУ повинні битися поки не вийдуть на ті самі кордони 1991 року.
Валерій Залужний каже, що війна перейшла в позиційну фазу і українцям варто задуматися про стратегічну оборону.
Очевидно, що політичний і військовий лідери країни мають різне бачення нинішньої ситуації на полі бою і того, як вона розвиватиметься в найближчому майбутньому. І якщо один із них повинен покинути капітанський місток, то, згідно із законодавством, Зеленський має право звільнити Залужного, а не навпаки, подобається це комусь чи ні.
Формально усе так. Але за півтора року великої війни в Україні сформувалася унікальна модель, коли одна надпопулярна людина – президент Володимир Зеленський – займався просуванням інтересів своєї держави на різноманітних міжнародних майданчиках, забезпечував їй підтримку цивілізованого світу і домовлявся про допомогу від іноземних партнерів, а інша надпопулярна людина – Валерій Залужний – воював, знищував окупантів і звільняв українські землі.
І вони не лізли на поле одне одного: Залужний не займався політикою, Зеленський не казав військовим, як їм треба воювати.
Гіпотетична відставка Валерія Залужного Володимиром Зеленським – особливо в ситуації, коли рішучість Заходу підтримувати Україну, здається, дещо підкосилась – виглядає як очевидне порушення такого балансу.
Так, ця відставка відповідатиме закону. Але вона очевидно не відповідатиме очікуванням суспільства від влади. І зовсім не факт, що суспільство, а особливо та його частина, яка зі зброєю в руках захищає саме право України на існування, поставиться до цього кроку спокійно.