Довічний статус ПЕП і міфи про новий закон: як це вплине на посадовців та їхніх родичів

В останні дні чи не головною темою в українській бульбашці соцмереж стала тема так званих ПEП. Цій темі вдалося затьмарити навіть війну в Ізраїлі та чергове загострення на фронті. Традиційно ця дискусія поділила українців на два запеклі табори: ті, хто категорично проти нового закону, й ті, хто за.

Колишні та чинні топчиновники, так звані лідери суспільної думки та просто небайдужі українці почали надто активно обговорювати нову законодавчу ініціативу влади про посилення фінансового моніторингу політично значущих осіб. А також шукати “підводні” камені та приміряти ситуацію під себе. 24 Канал проаналізував дискусію та пояснює найдискусійніші моменти історії з ПEП, відповідаючи на найпопулярніші питання.

Що таке ПЕП і як розшифровується

Це абревіатура, що розшифровується як Politically Exposed Persons, тобто політично значущі особи. Таким чином, український варіант мав би звучати ПЗО, проте, нині закріпився саме англомовний варіант або навіть його локалізація – ПЕП. Далі ми так цей термін і називатимемо.

Хто такі ПЕП і скільки їх загалом?

Політично значущі особи – термін широкий і загальний, але закон його звужує та визначає перелік. Це чинні та вже колишні українські високопосадовці. За оцінками заступника голови Антикорупційного комітету Ярослава Юрчишина, це близько 10 – 15 000 осіб.

Всі вони потрапляють під посилений фінансовий контроль, який, як передбачається, має унеможливити або суттєво знизити корупційні ризики, пов’язані з перебуванням у владі.

Український закон визначає їх як осіб, що виконують “визначні публічні функції”.

Хто з топчиновників вважається ПЕП

• президент, прем’єр-міністр, члени Кабміну та їхні заступники;
• керівники та заступники постійно діючого допоміжного органу, утвореного президентом (зараз – Офіс Президента) та Держуправління справами;
• держслужбовці, керівники апаратів держорганів, що не є держслужбовцями, посади яких належать до категорії “А”;
• секретар та заступники секретаря РНБО;
• народні депутати;
• голова та члени правління НБУ, члени Ради НБУ;
• голови та судді Конституційного Суду, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів; члени Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;
• генпрокурор, голови СБУ та НАЗК, директори НАБУ, ДБУ, БЕБ та їхні заступники; керівники органів прокуратури, обласних територіальних органів СБУ, голови та судді апеляційних судів;
• голова та члени Нацради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, Рахункової палати, ЦВК та інших державних колегіальних органів;
• посли;
• вищі військові посади;
• керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств або компаній із часткою держави понад 50%;
• члени керівних органів політичних партій.

А як же родичі ПЕП?

Статус ПЕП також отримують найближчі родичі усіх вище названих осіб, тобто батьки, чоловік чи дружина, діти (зокрема, усиновлені), а ще зять чи невістка.

Закон також поширюється на пов’язаних осіб, які мають спільне з ПЕП (або створене задля його вигоди) бенефіціарне володіння юридичною особою чи трастом, а також ті, які мають будь-які інші тісні ділові зв’язки з ПЕП.

Чому й для чого ввели механізм ПЕП?

Взагалі-то це сталося не в жовтні 2023 року, а значно раніше. Просто нині прийшла “розплата” за свято непослуху листопада 2022 року. Про нього – розповідаємо нижче.

Україна попри воєнний стан і тривалу російську агресію нині стрімко проходить через процес євроінтеграції.

Наявність інституту ПЕП і контролю над ним є практикою законодавства країн ЄС та обов’язковою умовою для вступу до Європейського Союзу. Фактично, ухвалення відповідного закону відкриває Україні шлях до початку переговорів безпосередньо про вступ. Крім того, контроль над апетитами ПЕП є вимогою МВФ, одного з важливих донорів української держави. Таким чином, варто зрозуміти, що депутати просто не мали іншого вибору.

• Україна почала процес інтеграції норм, що стосуються ПЕП, не зараз, а ще в 2019 році. У 2020 році вступив в силу “Закон про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом” (він же – № 361-ІХ). Він передбачав довічний статус та відповідний контроль.
• Закон зазнав змін у листопаді 2022-го – депутати вирішили “непомітно пропетляти”, а тому обмежили термін дії статусу ПЕП на 3 роки після закінчення терміну повноважень. При цьому, ці зміни відбулися у форматі “експромту” – у народних депутатів стихійно виникла більшість і вони ухвалили відповідні правки, які раніше відхилив профільний комітет.

Зрозуміти депутатів було неважко: чимало з них були дуже налякані необхідністю решту життя жити потайки, а як вони люблять жити – ми добре знаємо з численних журналістських розслідувань.

Ініціатива депутатів (а насправді – свавілля) порушувала стандарти Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), а тому у ситуацію втрутились євробюрократи, які зажадали аби Україна повернулася до базових налаштувань закону про РЕР. Що, власне, й сталося 17 жовтня 2023 року, коли Радою було ухвалено законопроєкт №9269-д, який повернув “довічність” для вітчизняних політично значущих осіб.

Таким чином, справедливість і прозорість було відновлено, а черговий бар’єр на шляху до вступу до ЄС було усунуто. Й на цьому можна було завершувати наш матеріал, але, звісно, виникли нюанси та підводні течії, міфи, побоювання та перестороги.

Чому ініціатива ПЕП не всім подобається

Юридична фіксація відповідного механізму контролю за політичною елітою сподобалася далеко не всім. Побоювання політичної еліти, звісно, не озвучувалися у форматі “як тепер нам красти чи отримувати хабарі?”, вони були загорнуті в цілком цивілізовану обгортку та мали формати перестороги”.

Звісно, далеко не всі українські політики чи чиновники схильні до корупції, більшість з них живе чесно, проте, й вони не раді змінам.

Найпоширеніші “перестороги” щодо ПЕП

• Закон про ПЕП відлякає від державної служби дієвих професіоналів, які тепер підуть у приватний сектор;
• Закон не вирішить проблему, а створить ще більший тіньовий сектор – таємних дружин, таємні бізнеси та таємні статки.
• Закон взагалі порушує “найсвятіше” – Конституцію, бо нібито має зворотню дію.
• Закон не лише закриває шлях у політику особам на кшталт депутата Дубінського з його неймовірною кількістю невідомо за які гроші куплених автівок, але й відкриває можливість для “легальних” репресій влади проти політичних опонентів.
• Сам статус ПЕП вже сам по собі створює чимало незручностей його носію, адже банки чи фінансові установи часто, так би мовити, “страхують ризики”, а тому просто не хочуть мати справ із такою особою. Те ж саме стосується приватних компаній – для них наявність ПЕП несе ризик посиленого фінмоніторингу та уваги з боку профільних структур.

Ба більше, у Європі законодавство щодо відмивання коштів значно суворіше. Розкритикована у соцмережах “зворотність” є фікцією, адже врахування подій минулого – звична практика, ніхто не вважає неконституційною кредитну історію особи.

Інші ж побоювання – це вже питання не до закону, а до влади взагалі. І тут проблема значно ширша.

Конкретні приклади проблем ПЕП

Розглянемо конкретний приклад. Про негативні аспекти життя у статусі ПЕП розповіла колишня очільниця Фонду держмайна, а нині членкиня Наглядової Ради ПАТ “УкрТатНафта” Ольга Батова.

Пані Батова пояснила свої проблеми, які мала через свій статус. Її допис став вірусним та в коментарях до нього зав’язалася профільна дискусія між прихильниками та противниками закону.

До речі, нині проблеми Батової можна вирішити. Чиновниця писала, що не могла сплатити еквівалент 5 000 доларів на лікування.

Нині Нацбанк пом’якшив вимоги – розширено ліміт фінансових операцій без надання пояснень джерел статків в одній установі. Замість 200 000 гривень на квартал тепер це 400 000 гривень на місяць.

Безумовно, раціональне зерно в деяких пересторогах є, проте, є там і міфологізація та маніпуляції, що в поєднанні з ефектом фейсбуку, який передбачає формат істерії, створює негативний фон закону. При цьому в дописі тієї ж пані Батової основною проблемою є налякані фінмоніторингом банки та бізнеси. Фактично, це вони створюють описані проблеми, а не сам закон.

Тобто мова йде про ширшу проблему – впровадження важливого інституту, а значить – роз’яснювальна та практична робота. І тут мовиться не лише про приватний сектор, але й про владні структури, для яких раніше податкові та інші перевірки виступали як джерело збагачення.

Фактично це частина антикорупційної трансформації держави. Тобто, даний закон має започаткувати всебічний процес викорінення корупції в державі. Власне, що й відбувалося в ЄС.

Боротьба з міфами і маніпуляціями

Розвіювати міфи взявся особисто голова Національного банку Андрій Пишний. У себе на фейсбуці він видав великий лонгрід, в якому пояснив основні нюанси та спростував міфи щодо закону про ПЕП.

Спростування основних маніпуляцій

• Не варто боятися фінмоніторингу – ця норма діє не лише для ПЕП, але й для всіх інших громадян.
• Також у законі прописана градація ПЕП. Може бути присвоєний низький, середній і високий рівень ризику (останній призначається тільки іноземним ПЕП), відповідно до цього банки можуть здійснювати фінансовий моніторинг.
• Банк не буде довічно моніторити ПЕП і не збирається карати пожиттєвими посиленими перевірками. Закон передбачає, що посилений моніторинг застосовується до особи лише впродовж першого року після звільнення з посади. Але якщо у вас є офшори, ви не можете пояснити походження статків – не жалійтеся.

Через 12 місяців після того, як ПЕП перестав виконувати визначні публічні функції і банк впевнився, що ризиків, властивих ПЕП, немає (рівень впливу, обсяг повноважень у минулому, зв’язок між минулими та чинним повноваженнями), його операції є зрозумілими, застосовуватимуться звичайні процедури фінмоніторингу як до будь-якого іншого клієнта. Ніхто не збирається карати ПЕП якимись пожиттєвими посиленими перевірками,
– Андрій Пишний пояснює нюанси закону про ПЕП.

• Банки будуть змінювати формальний підхід зі встановлення всім без винятку необґрунтовано високого рівня ризику. Наразі в банках діє “презумпція винуватості”, адже їм просто ліньки проводити аналіз по кожній такий особі – це має бути викорінено й саме тоді відбудеться “покращення”, а це означає, що проблем, подібних до тих, з якими зіштовхнулася пані Батова, вже не буде.
• Якщо фінустанови відмовлятимуться застосовувати ризиковано-орієнтовний підхід, вони ризикують отримати суттєві штрафи – до 1,7 мільйона гривень для небанківських фінансових установ та до 10 мільйонів гривень для банків.

Зміни можуть бути неприємними, бо вони впливають на звичну реальність, хоча такі норми існували з 2020 до 2022 року. Але без змін не буде прогресу. Саме зараз ми докорінно змінюємо в принципі ставлення до категорії РЕР в країні… Вимоги стосовно категорії РЕР мають запобіжний, а не кримінальний характер і не повинні інтерпретуватися як такі, що певним чином таврують політично значущих осіб участю в якійсь неправомірній діяльності,
– голова Нацбанку Андрій Пишний пояснює мету нового закону.

До речі, з 2024-го українські банки почнуть обмінюватися з європейським інформацією про операції своїх клієнтів. Це стосується також і податкової служби. Таким чином українці зможуть порівняти ставлення до ПЕП вдома та на виїзді.

Таким чином, якщо ми хочемо до Європи, маємо діяти так, як у Європі. І це стосується не лише Віденської опери чи фантастичної кави у Братиславі, але й зобов’язань. До речі, не варто забувати, що євроінтеграція закріплена у нас в Конституції.

Хто такий Ян Кум: українець, що створив WhatsApp та став мільярдером

Ян Кум – український емігрант, що заснував WhatsApp, один із найуспішніших месенджерів у світі. Це сьогодні – Ян американський мільярдер, однак у часи своєї юності він стояв у черзі за соцдопомогою, та навіть підробляв прибиральником.

Дитинство в Україні

Американський мільярдер народився 24 лютого 1976 у Фастові, на Київщині. Його сім’я жила доволі бідно. Ян був єдиною дитиною в сім’ї, батько працював будівельником, а мати була домогосподаркою.

Коли Кум був маленький, траплялись моменти, що сім’я не могла оплатити навіть опалення чи електрику. Однак, як пізніше згадував Ян, саме такі миті зробили з нього сильнішу та амбітнішу людину.

А от у школі майбутній інженер цікавився не точними науками, а спортом. Хлопець любив грати у футбол, хокей, та особливо полюбляв заняття боксом.

Ян Кум зажди захоплювався боксом

Еміграція до США

Складні умови життя підштовхнули сім’ю до еміграції. У 1992 Ян разом із мамою та бабцею переїхали до США. При цьому батько залишився жити в Україні. Та в Штатах на родину Кумів не чекало безтурботне життя.

В еміграції сім’я теж зіткнулася з нестатками. Його мама працювала нянею, а Ян змушений був між навчанням підпрацьовувати прибиральником, миючи підлогу у продуктовому магазині.

Пізніше жити стало ще скрутніше – у матері Кума діагностували рак, тож родина виживала на соціальну допомогу за інвалідністю. На той час родина жила у каліфорнійському місті Маунтін-В’ю, у Кремнієвій долині (найперспективніше місце для створення стартапів).

Програмування та перша робота в Yahoo

Ян швидко вивчив англійську та вже у 18 років активно зайнявся програмуванням, при чому хлопцю довелось вчитись самостійно, адже сім’я не мала на це грошей. Хлопець був здібний, тож вступив до Університету Сан Хосе. Однак, вже через рік він кинув навчальний заклад, адже йому запропонували “роботу мрії” – у пошуковику Yahoo. Тут він краще вивчив інтернет-індустрію, а також завів корисні знайомства. Саме тут він познайомився з Брайаном Ектоном, який згодом став одним з найближчих друзів Кума. Окрім того, робота приносила хороший дохід – за деякий час йому вдалось назбирати півмільйона доларів.

Стартап WhatsApp

Ян Кум кинув роботу в Yahoo у 2007 році, тоді справи компанії йшли не надто добре. А завдяки солідним заощадженням він міг не турбуватись про пошуки нової роботи. При цьому він підтримував стосунки з Ектоном.

Ян Кум з Брайаном Ектоном

У 2009 до рук Кума потрапив iPhone і він одразу зметикував, що App Store може мати величезні можливості. Тож разом з другом Ектоном він створив мобільний додаток WhatsApp для обміну повідомленнями, яке мало замінити SMS.

WhatsApp отримав успіх в App Store, тож згодом Кум перепрофілював її у месенджер, який вже через короткий час завантажили чверть мільйона користувачів.

Кум – мільярдер

Справи Кума йшли вгору, як і ситуація з WhatsApp. У 2014 році програмою користувались понад 400 мільйонів людей. Таким чином WhatsApp став найпопулярнішим месенджером у світі.

До проекту почали приглядатись компанії-гіганти, серед яких Facebook та Google. Остання пропонувала купити месенджер за мільярд доларів. Більше того, Google була готова заплатити WhatsApp навіть за те, що її поінформують, якщо месенджер отримає пропозиції про покупку від інших гравців.

У 2014 році така пропозиція надійшла від Facebook. Компанія Цукерберга витратила на придбання WhatsApp майже третину своїх вільних коштів – 19 мільярдів доларів. Таким чином додаток зробив своїх засновників мільярдерами.

При цьому Ян Кум залишився головним виконавчим директором компанії та увійшов до Ради директорів Facebook. На той момент його статки оцінили у 9 мільярдів доларів.

Кум покинув WhatsApp

Та у травні 2018 Ян Кум вирішив піти з компанії, яку сам же й створив. Також він покинув Раду директорів Facebook.

ЗМІ повідомили про скандал Цукербегра і Кума

За повідомленням американських ЗМІ, які посилаються на джерела в компанії, у Кума виник серйозний конфлікт із власником Facebook Марком Цукербергом через скандал із витоком даних користувачів. Так, інший творець WhatsApp Брайан Ектон пішов з компанії ще у листопаді 2017 року з тієї ж причини.

Щоправда, сам Кум про конфлікт з Цукербергом не згадував. Він пояснив своє звільнення бажанням займатися іншими речами, які його захоплюють: “Буду колекціонувати раритетні Porsche, возитися з тачками і грати в алтимат-фрісбі”.

Станом на лютий 2020 року він займає 147 позицію у рейтингу Forbes. Статки Кума становлять 10,4 мільярди доларів.

Більше новин, що стосуються новин зі світу технологій, ґаджетів та штучного інтелекту, читайте у розділі Техно

Теорія особистості Юнга: 4 основних архетипа, суть теорії

Карла Густава Юнга можна по праву назвати одним з найбільш видатних психотерапевтів і психологів сучасності. Будучи перспективним і багатообіцяючим учнем самого Зігмунда Фрейда, Юнг не побоявся кинути виклик своєму вчителю і відійти від створеної знаменитим австрійським психологом класичної теорії особистості. Завдяки виникли між учителем і учнем у 1912 році розбіжностей світ дізнався про незвичайне і досить-таки глибинної юнговской теорії особистості.

У персонологической традиції теорія особистості Юнга є найбільш складною, полемічної та неортодоксальної. На відміну від Зігмунда Фрейда, теорія особистості базується на агресії і пригнічених потягах сексуального характеру, свою теорію особистості Карл Юнг побудував на основі сформованих у процесі еволюції глибинних образів або архетипів.

Цікаве: Синдром Мюнхгаузена: що це таке, простими словами

Юнгу вдалося створити унікальну, оригінальну і представляє величезний науковий інтерес теорію, яка помітно відрізняється від всіх інших існуючих підходів до детального вивчення особистості. У цій статті розглянемо основні положення теорії особистості Карла Юнга!