«Ті, що воюють».

Другим панівним суспільним станом у середньовічній Європі були феодали.

Усі феодали вважалися рицарями, тобто воїнами-кіннотниками. Стихією рицарів були війни. Коли війна припинялася, рицарі, чекаючи наступної, випробовували свою силу й відвагу в турнірах і на полюваннях з соколом (лук і стріли вони вважали плебейською зброєю). На турнір прибували рицарі з найвіддаленіших куточків країни, адже на ньому можна було не лише себе показати, а й розбагатіти (кінь і зброя переможеного діставалися переможцю, якому переможений ще й платив викуп).

Рицарі не могли похвалитися своєю освіченістю, вони цілком віддавалися воєнному ремеслу — і страшенно пишалися цим. До іншого люду, особливо до селян, своїх годувальників, вони ставилися зневажливо. При цьому вони вважали себе захисниками знедолених, хоча гнобили їх.

Англійський рицар кінця XIV — початку XV cт.

Порівняй військове спорядження рицаря і зброєносця ХІІІ cт. (зі стор. 33) та англійського рицаря XV cт. Чому відбулися такі зміни?

Знатна дама на полюванні з соколом

На міських будинках почеплено стяги з гербами, за якими городяни дізнавалися, хто з рицарів прибув на турнір

XIII ст. Із твору Цезарія Гейстербахського «Діалог про чудеса»

Жив у Саксонії (територія Німеччини) рицар на ймення Лудольф. Це був справжнісінький тиран. Одного разу він скакав по дорозі на коні, одягнений у нове пурпурне вбрання, і зустрівся з селянином, який їхав на своєму возі. Грязюка, що бризнула з-під коліс, забруднила його одяг, і тоді цей пихатий рицар, не тямлячи себе від гніву, вихопив меч і відтяв ним селянину ногу.

Поміркуй, чи лише черев свою нестриманість рицар так жорстоко розправився з беззахисним селянином?

Рицар озброювався довгим мечем з хрестовидним руків’ям, довжелезним списом. Його тіло захищала сплетена зі сталевих кілець гнучка кольчуга, а з XIV ст., коли з’явилася вогнепальна зброя, — суцільні обладунки з лат. Голову рицаря прикривав гостроверхий шолом, а лице — забороло. Рицар мав великий щит, прикрашений гербом. Рицарський одяг відповідав кольору герба. Якщо герб складався з кількох різноколірних частин, то й рицарське вбрання шили з такої ж кількості клаптів різної тканини. В бою рицар намагався вибити з сідла свого супротивника, який потім уже не міг самотужки підвестися під тягарем своїх обладунків.

Обладунок — металева чи шкіряна захисна зброя воїна та його бойового коня.

Шолом — металевий чи шкіряний головний убір, що захищав голову рицаря.

Забороло — рухома деталь шолома, яка закривала лице.

Герб — знак держави, міста чи роду.

Турніри — змагання рицарів у середньовічній Західній Європі.

Поміркуй, чому шолом робили гостроверхим?

XII ст. Із «Пісні про Роланда»

. Оплакує меча він [Роланд] долю:

«О Дюрендале! Ти краса й святиня!

Ховаєш у золоті ти рукояті

Нетлінні мощі: зуб Петра й священну

Василія святого кров, волосся

Дениса пресвятого і уривок

З одежі Пріснодіви! Неможливо,

Щоб нехристи тобою володіли,

Лиш християнам ти служити маєш!»

1. Як ставилися рицарі до своєї зброї?

2. Поміркуй, чому рицарі пов’язували свою зброю з християнськими святинями?

Рицар мав жити за особливим кодексом честі. Рицарська честь не дозволяла йому вступати у двобій з нерівнею, вимагала бути щедрим. Нажите на війні чи турнірах багатство рицар розтринькував, роздавав, програвав, пропивав, аби лише його не вважали скупим. Вважалося ганебним, коли рицар зраджував своє слово чи свого сеньйора, не закохувався до безтями в даму, виявляв боягузство. Він мав зневажати торгівлю і фізичну працю.

Урочиста посвята епічного героя Роланда в рицарі. З середньовічної мініатюри

Полювання з соколом. Мініатюра XIII cт.

Кодекс честі — сукупність правил поведінки, порушення яких вважалося ганебним.

Насправді ж у рицарському середовищі вистачало і віроломних, і корисливих, і грубих по відношенню до жінок. Рицарів не любили, а селяни їх, своїх гнобителів, взагалі ненавиділи.

Наприкінці середньовічної доби, через поширення в Європі «вогненних труб», тобто вогнепальної зброї, рицарство опинилося на задвірках історії. Багато рицарів, які вміли жити лише з війни, зайнялися розбоєм і остаточно настроїли проти себе суспільство.

Для всезнайок

Перемога в рицарському турнірі сприймалася як подвиг на честь обраної переможцем дами серця. Переможець під’їжджав до своєї обранки й при цьому підносив руку до свого лоба — ніби захищав очі від її сліпучої вроди. Пізніше цей жест став знаком поваги. Так виникла віддача військової честі — взяти під козирок.

Для допитливих

У рицарі готували з дитячого віку. Той, хто хотів стати рицарем, мусив спершу сім років послужити зброєносцем у якогось рицаря. Посвята в рицарі проходила урочисто. Перед посвятою юнак цілу ніч молився в каплиці. Вранці він клав свою зброю на вівтар і посвячував її Богу, потім вислуховував месу і йшов до причастя. Лише після цього сеньйор чи єпископ опоясували його рицарським мечем. Висвячений рицар ставав васалом свого сеньйора.

Баварія і Саксонія теж потерпають від злив і повеней

Тривалі та сильні зливи призвели до повеней і підтоплень в окремих районах Баварії та Саксонії. Напружена ситуація й у низці регіонів Австрії.

Наслідки повені в СаксоніїФото: Bernd März/imago images

Влада федеральних земель Саксонії та Баварії повідомила про підтоплення та повені внаслідок тривалих і рясних злив. У Саксонській Швейцарії зливи призвели до того, що станом на ранок неділі, 18 липня, в деяких місцях добовий рівень опадів становив понад 100 літрів на один квадратний метр.

Стрімкий підйом рівня води в річках і водоймах відрізав від світу низку населених пунктів. Найбільше постраждали Нойштадт, Зебніц, Бад-Шандау, Райнгардтсдорф-Шена і Геріш. Місцева влада закликала громадян не намагатися потрапити самотужки в затоплені підвали й гаражі. Тим часом експерти застерігають, що небезпека повеней у цих регіонах тільки посилиться.

Надзвичайна ситуація в Баварії

Тим часом у баварському окрузі Берхтесгаден Ланд оголошено надзвичайну ситуацію у зв’язку з повінню. Зафіксовано багато зсувів ґрунту, затоплено багато ділянок доріг, пожежна служба перевантажена через виклики громадян.

У баварському окрузі Берхтесгаден ЛандФото: Kilian Pfeiffer/dpa/picture alliance

Особливо сильно від повеней постраждали міста Берхтесгаден і Бішофсвізен. Мешканців деяких будинків вже евакували. Населення закликали покинути підвали та уникати тих вулиць, де фіксують стрімкі потоки води.

Повені в Австрії

В Австрії після проливного дощу затоплено частину центру міста Галляйн поблизу Зальцбурга. Увечері 17 липня рясні опади перетворили один із місцевих струмків на бурхливий потік. “Ситуація дуже напружена, подекуди драматична”, – сказав представник поліції.

Біля ЗальцбургаФото: FMT-PICTURES/picturedesk/APA/picture alliance

Тих мешканців, які опинилися в пастці в своїх будинках, врятували за допомогою човнів або вантажівок. Однак на цей час даних про постраждалих немає. Населення вже закликали виявляти обережність й уникати підтоплених підвалів. Напружена ситуація спостерігається і в інших частинах Австрійських Альп. У провінції Зальцбург до полудня неділі оголошено попередження про сильний дощ. В окремих регіонах очікується до 120 літрів опадів на квадратний метр.

Нагадаємо, раніше від сильних повеней постраждали країни Бенілюксу, а також західні регіони Німеччини.

§ 15. Утворення Галицько-Волинської держави

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як і чому Галицьке й Волинське князівства об’єдналися в єдину державу; якою є роль Романа Мстиславича в історії України; чому синам Романа Мстиславича довелося вести тривалу й запеклу боротьбу за батьківську спадщину.

ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Що таке політична децентралізація? 2. Коли постали Галицьке і Волинське князівства? Які відмінності були між ними?

1. Об’єднання Волинського і Галицького князівств. У середині XII ст. в Галицькому князівстві знову спалахнула боротьба між боярами і князем. Боярству, що збагатилося й зміцніло в попередні роки, здавалася обтяжливою сильна влада князя, тому воно намагалося в будь-який спосіб її позбутися. Це протистояння призвело до послаблення галицької династії Ростиславичів. Її останнім представником на галицькому престолі був Володимир (1187—1199 рр.), син Ярослава Осмомисла.

Після смерті Володимира в 1199 р. до Галича вступило військо волинського князя Романа Мстиславича (1199—1205 рр.), який був одним із претендентів на галицький престол.

Роман Мстиславич. Сучасний малюнок

Так відбулося об’єднання Галицького і Волинського князівств у єдину Галицько-Волинську державу. Ця подія мала велику історичну вагу, оскільки новоутворена держава претендувала на центр об’єднання земель Південно-Західної Русі, тобто українських земель.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяло вдале географічне положення. Вона розташовувалася на перехресті важливих торгових шляхів і була важкодоступною для набігів кочовиків. Віддаленість від Києва послаблювала її залежність від центральної влади. До того ж, ставши єдиною державою, Галичина й Волинь змогли об’єднати свої сили для боротьби з агресією сусідніх Польщі та Угорщини, а пізніше — проти монгольської навали й наступу хрестоносців.

2. Галицько-Волинська держава в період правління Романа Мстиславича. Нова держава завдяки діяльності Романа Мстиславича майже одразу набула авторитету як серед руських князівств, так і серед сусідніх держав. Роман Мстиславич був сміливою, твердою та рішучою людиною. Ще з юнацьких років він поринув у вир політичної боротьби. Ставши в 1168 р. новгородським князем, Роман разом із батьком, волинським князем Мстиславом, зміг стримати зазіхання на свої землі володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. Після смерті батька в 1170 р. Роман Мстиславич посів волинський престол і відстояв своє право на нього.

Захопивши Галич, Роман переніс туди свою резиденцію. Для утвердження особистої влади він жорстоко розправлявся з тими, хто був невдоволений його діями. Унаслідок цього було страчено багато бояр, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилася виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називав Романа «самодержцем усієї Русі».

Роман Мстиславич приймає папських послів. Художник М. Неврев

Для зміцнення своєї держави Роман Мстиславич розширював її кордони, організовуючи походи на литовців, половців, поляків. Його послів і купців приймали в Константинополі, містах Німеччини, Польщі, Угорщини. Важливим у політиці князя було приєднання до своїх володінь у 1202 р. Києва. Кияни охоче перейшли під його владу, відкривши перед князем ворота міста.

Як наслідок під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське, Переяславське та Турово-Пінське князівства. Його володіння за розмірами перевершували Священну Римську імперію. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й «великий князь», але відмовився від запропонованого Папою Римським королівського титулу. Деякі дослідники називають Галицько-Волинську державу першою дійсно українською державою.

Загибель князя Романа Мстиславича в битві під Завихостом. Сучасний малюнок

• Як загибель князя вплинула на долю його держави?

Активна зовнішня політика князя зумовила його втручання в боротьбу між прихильниками римських пап (гвельфів) та імператорів (гібелінів), у якій він став прибічником останніх. Прямуючи в липні 1205 р. до Німеччини, біля містечка Завихост (Завихвост) Роман Мстиславич несподівано зіткнувся із загоном краківського князя Лешка Білого. У бою з ним Роман загинув. Про цю подію французька хроніка повідомляє: «Король Русі на ім’я Роман, вийшовши за межі своїх кордонів і бажаючи пройти через Польщу до Саксонії. за волею Божею вбитий двома братами, князями польськими, Лешком і Конрадом, на річці Вісла».

Роману Мстиславичу приписують розробку проекту «доброго порядку» в Русі-Україні. Він пропонував покласти край міжусобицям, які ослаблюють державу та роблять її легкою здобиччю для половців. Головною умовою «доброго порядку» було те, що в разі смерті великого князя його наступника мали обирати шість наймогутніших князів: галицький, суздальський, чернігівський, смоленський, полоцький і рязанський. Князі також мали взяти на себе зобов’язання не чинити напади один на одного, а в разі порушення цієї умови стати на бік скривдженого. Щоб запобігти дробленню земель-князівств на уділи, Роман пропонував передавати князівський престол старшому синові, а не ділити між усіма. Для обговорення цих питань планувалося скликати з’їзд князів. Проте всі князі під різними приводами відмовилися.

Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Створена ним Галицько-Волинська держава розпалася.

Карта «Галицько-Волинська держава в першій половині XIII ст.»

3. Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинської держави. За спадщину великого князя Романа Мстиславича в боротьбу вступили руські князі з інших земель, Угорщина та Польща. Однак головною руйнівною силою єдиного князівства було галицьке боярство, яке прагнуло не допустити посилення князівської влади. Скориставшись малолітством синів Романа Мстиславича Данила та Василька, галицькі бояри запросили на князівський престол онуків Ярослава Осмомисла, синів Ігоря Святославича, — Романа, Святослава і Ростислава.

Персні галицьких бояр XIV ст.

Проте Ігоровичі вимагали реальної влади. У відповідь на це бояри почали чинити заколоти. У той час угорський король разом із військом вирушив на Галич і за допомогою боярства захопив його. Ігоровичів було взято в полон, а населення потонуло в насильстві. Свавілля угорських військ викликало обурення жителів, і вони підняли повстання.

У результаті на престол повернулися Ігоровичі, яким удалося втекти з полону. Отримавши владу, вони жорстоко розправилися з галицькими боярами.

Страта галицьких бояр. Художник М. Горелик

Проте це не допомогло Ігоровичам закріпитися при владі. Уцілілі бояри на чолі з Володиславом Кормильчичем звернулися до угорського короля з проханням відпустити з ними законного князя Данила й надати допомогу проти Ігоровичів. Заручившись підтримкою короля, велике військо рушило на Галич, який без бою прийняв нащадка Романа. Таким чином, у вересні 1211 р. Данило повернувся на батьківський престол, а декількома роками раніше його братові Васильку та матері Анні вдалося закріпитися на Волині (у містах Берестя і Белз).

Однак протистояння князя з галицьким боярством тривало. Щоб довести свою силу, бояри за великі гроші викупили з угорського полону Ігоровичів і стратили їх на очах у жителів Галича. Це був єдиний випадок у Середньовічній історії України, коли васали привселюдно страчували своїх сюзеренів.

Проте Данило та його матір усе одно не бажали коритися боярській сваволі. Через конфлікт із боярами Анна з дітьми знову змушена була рятуватися втечею. Провідник боярства Володислав Кормильчич у 1213 р. насмілився проголосити себе князем. Уперше цей титул отримувала людина, що не належала до князівської династії.

Боярин Володислав Кормильчич, у 1213—1214 рр. — галицький князь. Художник З. Царик

Такий вчинок боярина викликав обурення руських князів. Цим фактом вирішили скористатися угорці та поляки. Їхні володарі домовилися про поділ Галицько-Волинської держави. У місті Спіш у 1214 р. вони уклали угоду, за якою передбачалося одружити п’ятирічного сина угорського короля Коломана із трирічною дочкою польського князя Соломією та проголосити Коломана «королем королівства Галицького». Ще однією умовою було укладення унії (союзу) Галицької православної митрополії з католицькою церквою.

Перемога Данила Галицького над хрестоносцями під Дорогочином у 1238 р. Художник С. Серветник

• Яке значення мала ця перемога для розвитку Галицько-Волинської держави?

ДИНАСТІЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗІВ

Угода в Спіші виявилася нетривалою. Між завойовниками виникла суперечка, якою скористався Данило. Він разом зі своїм тестем Мстиславом Удатним, що був запрошений на галицький престол, звільнив Галич і всі землі, захоплені поляками. Так, у 1221 р. Мстислав Удатний, який походив з удільних київських князів, а до того князював у Новгороді, утвердився в Галичі, а Данило — на Волині. Однак згода між князями тривала недовго. Мстислав послухався намовлянь галицьких бояр і заповів у 1228 р. Галицьке князівство синові угорського короля Коломану, що був одружений із його другою дочкою. Із цим не міг змиритися Данило, якому в результаті десятирічної боротьби з угорцями вдалося відновити свою владу в Галичині. Волинь він заповів молодшому братові Васильку, який в усіх важливих справах діяв спільно з Данилом.

Замок короля Данила Романовича в місті Холм (нині Польща). Сучасна реконструкція

У 1238 р. Данило Романович розгромив під Дорогочином (Дорогичином) тевтонських рицарів, що вторглися в його володіння. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не годиться держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».

Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ, чим завершив відновлення володінь свого батька.

Таким чином, тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька. Столицею відновленої держави Данило обрав новозбудоване місто Холм, щоб не залежати від галицького боярства.

Данило Романович вступає в Київ. Мініатюра з літопису

Запам’ятайте дати

1199 р. — похід Романа Мстиславича на Галич. Об’єднання Волинського і Галицького князівств у єдину державу.

1205 р. — загибель Романа Мстиславича.

1206—1238 рр. — боротьба нащадків Романа Мстиславича за відновлення Галицько-Волинської держави.

1213 р. — проголошення боярина Володислава Кормильчича галицьким князем.

1214 р. — угода в Спіші між правителями Угорщини та Польщі про поділ Галицько-Волинської держави між ними.

1238 р. — утвердження князя Данила Романовича в Галичі.

1239 р. — установлення зверхності князя Данила над Києвом. Завершення відновлення єдності Галицько-Волинської держави.

Галицькі воїни. Сучасна реконструкція

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• У 1199 р. відбулося об’єднання Галицького й Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Це об’єднання започаткувало появу нової держави, яка на декілька століть стала вагомим чинником історії Центральної та Східної Європи.

• Загибель Романа Мстиславича перервала процес зміцнення держави.

• Згодом сини Романа Мстиславича Данило і Василько змогли подолати опір боярства і втручання інших держав та відновити батьківську спадщину.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Відгадайте героя (героїню)». Правила гри. Ведучий(-а) загадує історичну особу за розглянутою темою, записує її ім’я на картці та кладе в конверт. Учні та учениці мають право поставити йому (їй) визначену кількість запитань (наприклад, десять), щоб визначити, про кого йдеться. Ведучий(-а) може відповідати лише «так», «ні» або «частково».

2. Як відбувалося формування Галицько-Волинської держави Романом Мстиславичем? Які землі вдалося приєднати до своїх володінь Роману Мстиславичу? 3. Укажіть основні причини об’єднання. Чому саме волинський, а не галицький князь об’єднав князівства? 4. У 1205 р. держава Романа Мстиславича розпалася. За яких обставин на престол Галицько-Волинської держави повернулися Данило та Василько Романовичі? 5. Яку політику проводив Роман Мстиславич після утворення єдиної Галицько-Волинської держави?

6. Колективне обговорення. Чим була зумовлена запекла й тривала боротьба за відновлення спадщини Романа Мстиславича? Чому сини Романа Мстиславича були змушені силою доводити своє право на батьківську спадщину? 7. Підготуйте розповідь за планом: 1) об’єднання Галицького і Волинського князівств; 2) правління Романа Мстиславича в 1 199—1205 рр.; 3) боротьба синів Романа за відновлення батьківської спадщини. 8. Робота в парах. Чому саме в Галицькому князівстві стало можливим єдине в Русі-Україні вокняжіння боярина? 9. Визначте чинники, які сприяли посиленню Галицько-Волинської держави, і чинники, що послаблювали її. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 10. Покажіть на карті: 1) Галицько-Волинську державу за Романа Мстиславича; 2) держави, які намагалися загарбати її землі.

11. Робота в малих групах. Складіть історичний портрет Романа Мстиславича. Кожен(-на) учасник(-ця) групи самостійно складає портрет князя, потім результати роботи обговорюються в групі. 12. Чи можна вважати Галицько-Волинську державу першою дійсно українською державою?