Бузок: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 03 лютого 2019 Перша редакція: 03 червня 2017 🕒 19 хвилин 👀 40130 разів 💬 5 коментарів

• Посадка й догляд за бузком
• Кущ бузку – опис
• Посадка бузку в саду
  • Коли садити бузок у ґрунт
  • Як посадити бузок
  • Як доглядати за бузком
  • Пересадка бузку в саду
  • Обрізування бузку
  • Догляд за бузком під час цвітіння
  • Шкідники і хвороби бузку
  • Як розмножити бузок
  • Розмноження бузку щепленням
  • Розмноження бузку відсадками
  • Розмноження бузку живцями
  • Розмноження бузку насінням
  • Бузок амурський (Syringa amurensis)
  • Бузок карпатський (Syringa josikaea)
  • Бузок Меєра (Syringa meyeri)
  • Бузок персидський (Syringa x persica)
  • Бузок китайський (Syringa x chinensis)
  • Бузок гіацинтовий (Syringa x hyacinthiflora)
  • Коментарі

  Бузок – рід чагарників родини Маслинові, яка налічує за різними джерелами від 22 до 36 видів, що виростають у гірських районах Євразії. Рослина бузок звичайний (лат. Syringa vulgaris) є типовим видом роду Бузок. У дикій природі бузок можна зустріти на Балканському півострові, по нижній течії Дунаю, в Південних Карпатах. У культурі чагарник бузок використовують як декоративну рослину, а також для захисту й зміцнення схилів, що піддаються розмивам. У європейській садовій культурі бузок стали вирощувати з середини XVI століття, після того, як римський посол привіз його з Константинополя. Турки називали рослину «лілак», а в садах Фландрії, Німеччини та Австрії її стали вирощувати під назвою «турецька калина» або «бузок».

  У ті часи бузок займав у європейському декоративному садівництві вельми скромні позиції через короткий період цвітіння, дрібні квітки й пухкі волоті, однак після того, як селекцією рослини зайнявся француз Віктор Лемуан, з’явилося кілька десятків сортів довго та пишно квітучого бузку зі щільними суцвіттями правильної форми. Крім того, Лемуан створив сорти різних забарвлень із махровими квітками. Після Віктора Лемуана селекцією бузку займалися його син Еміль і внук Анрі. Усього Лемуани вивели 214 сортів бузку. У Франції селекційними роботами з бузком займалися також Шарль Бальту, Огюст Гушо та Франсуа Морель, у Німеччині – Людвіг Шпет і Вільгельм Пфітцер. На початку XX століття в Голландії нові сорти бузку виводили Ян ван Тол, Клаас Кессен, Гуго Костер і Дірк Евеленс Маарсен, у Польщі – Карпов-Ліпскі.

  На початку XX століття цікавість до бузку виникла й у Північній Америці, де виведенням нових сортів рослини займалися Гульда Клагер, Джон Данбар, Теодор Хавемеєр та інші відомі селекціонери із США та Канади. На території колишнього СРСР селекційні роботи з бузком велися в Україні, Білорусі, Казахстані та Росії. Сьогодні існує понад 2300 сортів бузку, що розрізняються формою й розміром квіток, їхнім забарвленням, термінами цвітіння, висотою і габітусом кущів. Дві третини цих сортів було отримано за участю виду бузок звичайний.

  Посадка й догляд за бузком

  • Цвітіння: на початку або в середині травня, іноді в кінці квітня.
  • Посадка: із другої половини липня до початку вересня.
  • Освітлення: яскраве світло, легкий притінок.
  • Ґрунт: помірно вологий, багатий на гумус, із pH 5,0-7,0.
  • Полив: тільки в першій половині літа в міру висихання ґрунту. Витрата води на кожен кущ – 25-30 л. Надалі полив проводять тільки в затяжну посуху.
  • Підживлення: перші 2-3 роки під кущі вносять трохи азотних добрив: від 1 до 3 відер гноївки під кожен кущ. Калійно-фосфорні добрива в кількості 30-35 г калійної селітри та 35-40 г подвійного суперфосфату на кожен дорослий кущ із подальшим поливанням уносять один раз на 2-3 роки. Однак найкраще добриво для бузку – розчин 200 г золи в відрі води.
  • Обрізування: обрізають бузок із дворічного віку навесні, до початку сокоруху.
  • Розмноження: щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: листові або брунькові кліщі, бражники, бузкові п’ядуни та мінуючі молі.
  • Хвороби: борошниста роса, бактеріальний (нектрієвий) некроз, вертицильоз і бактеріальна гниль.

  Кущ бузку – опис

  Бузок є багатостовбурним листопадним чагарником заввишки від 2 до 8 м. Стовбури бузку можуть сягати в діаметрі 20 см. Вони вкриті сірою або сіро-коричневою корою, тріщинуватою на старих стовбурах і гладкою на молодих.

  Листя бузку розпускається рано, не опадає до самих морозів і може сягати в довжину 12 см. Воно супротивне, зазвичай цілісне, іноді перисто-роздільне. Залежно від виду бузку форма листя може бути овальною, серцеподібною, яйцеподібною або подовженою із загостреною верхівкою. Колір листя світло- або темно-зелений. Білі, лілові, пурпурові, блакитні, фіолетові або рожеві квітки, зібрані в кінцеві пониклі волоті завдовжки до 20 см, складаються з короткої дзвінчастої чотиризубої чашечки, двох тичинок і віночка з довгою циліндричною трубкою і плоским чотирироздільним відгином. Коли квітне бузок? Залежно від виду бузку, клімату місцевості й погоди цвітіння настає з кінця квітня до початку червня. У будь-якому разі ви цього явища не пропустите: квітучий бузок дасть знати про себе тонким, ніжним і дуже приємним ароматом. Плід рослини – двостулкова коробочка, в якій дозріває кілька крилатих насінин.

  Живе бузок у сприятливих умовах до ста років. Він не вимагає складного догляду, не боїться морозів і поряд із гортензією і жасмином садовим є одним із найпопулярніших декоративних чагарників.

  Посадка бузку в саду

  Коли садити бузок у ґрунт

  Бузок, на відміну від інших чагарників і дерев, найкраще садити з другої половини липня до початку вересня. Посадка бузку навесні або восени недоцільна, оскільки рослина погано приживається і в перший рік практично не дає приросту. Садять бузок на добре освітлених ділянках. Віддає перевагу рослина помірно зволоженим, багатим на гумус ґрунтам із pH 5,0-7,0.

  Купуючи саджанці бузку, зверніть увагу на стан їхньої кореневої системи: вона має бути розвиненою і добре розгалуженою. Перед посадкою коріння вкорочують до 30 см, видаляють зламані, хворі або підсохлі корінці. Вкорочують і занадто довгі пагони, а пошкоджені видаляють.

  Як посадити бузок

  Залежно від виду і сорту висаджуваних рослин відстань між саджанцями бузку має бути від 2 до 3 м. Як садити бузок у саду? Спочатку потрібно приготувати посадочні ями з прямовисними стінками. Розмір ям у ґрунтах із гарною або середньою родючістю має бути 50х50х50 см, а при посадці в піщаний або убогий ґрунт розмір збільшують удвічі з розрахунком на те, що при посадці яма заповниться родючим субстратом, що складається з перегною або компосту (15-20 кг ), суперфосфату (20-30 г) і деревної золи (200-300 г). Якщо ґрунт на ділянці кислий, то кількість золи подвоюють.

  На дно посадкової ями укладають шар дренажного матеріалу (керамзиту, щебеню, битої цегли), на який насипають гірку родючої ґрунтосуміші. Саджанець встановлюють у центрі ями на пагорб, розправляють його корені і заповнюють яму субстратом доверху. Коренева шийка саджанця має опинитися вище рівня поверхні на 3-4 см. Після посадки рослину рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурні кола мульчують шаром перегною або торфу завтовшки 5-7 см.

  Догляд за бузком у саду

  Як доглядати за бузком

  Догляд за бузком у саду не утруднить навіть ледачого садівника. Як виростити бузок? Він виросте і сам, вам потрібно тільки поливати його в першу половину літа в міру підсихання ґрунту, витрачаючи по 25-30 л води на кожен кущ, і 3-4 рази за сезон розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 4-7 см, одночасно видаляючи бур’яни. У серпні та вересні полив бузку здійснюють тільки в разі тривалої посухи. Через 5-6 років при необтяжливому догляді ваш саджанець перетвориться на пишний кущ.

  Що стосується підживлення, то в перші 2-3 роки під бузок вносять тільки незначну кількість азоту: з другого року – по 50-60 г сечовини або 65-80 г аміачної селітри під кожен кущ. Хоча набагато ефективніше діють на рослину органічні добрива, наприклад, від 1 до 3 відер гноївки на кожну рослину. Для отримання розчину одну частину коров’ячого гною розводять у п’яти частинах води. Добриво вносять у неглибоку борозну, вириту по периметру пристовбурного кола не ближче, ніж за півметра від стовбурів. Калійні й фосфорні добрива вносять один раз на 2-3 роки з розрахунку 30-35 г калійної селітри і 35-40 г подвійного суперфосфату на дорослу рослину. Вносять гранули на глибину 6-8 см з обов’язковим подальшим поливанням. Але найкращим комплексним добривом для бузку є розчин 200 г золи в 8 л води.

  Пересадка бузку в саду

  Пересадка бузку через 1-2 роки після посадки для досвідчених садівників є обов’язковою процедурою. І ось чому: бузок дуже швидко висмоктує з ґрунту всі поживні речовини, навіть якщо ви і проводили регулярні підживлення, тому через два роки в ґрунті вже немає тієї енергії, яка потрібна рослині для інтенсивного росту та яскравого цвітіння.

  Трирічний бузок пересаджують не раніше серпня, а молоді кущі – в кінці весни, відразу після закінчення цвітіння, інакше вони не встигнуть прижитися. Спочатку готують посадочні ями, як було описано раніше. Перед пересадкою огляньте кущ, видаліть усі пошкоджені, сухі й непотрібні пагони та гілки бузку. Потім кущ потрібно обкопати по проекції периметра крони, витягти з землі разом із земляною грудкою, укласти на клейонку або щільну тканину й перемістити до нової ями, яка за об’ємом має бути настільки більшою за земляну грудку куща, щоб у неї можна було додати значну кількість поживного ґрунту.

  Обрізування бузку

  Молоді рослини віком до двох років обрізування не потребують, оскільки у них ще не сформовані всі скелетні гілки, але на третьому році потрібно приступити до формування крони, на що піде 2-3 роки. Обрізають бузок навесні, до початку сокоруху, поки бруньки бузку не почали бубнявіти: залишають лише 5-7 рівновіддалених одна від одної красивих гілок, а інші зрізають. Кореневу парость також видаляють. На наступний рік доведеться зрізати близько половини квітучих пагонів. Принцип обрізування полягає в тому, що на кожній скелетній гілці залишають не більше восьми здорових бруньок, а іншу частину гілки обрізають, щоб не перевантажувати рослину в період цвітіння. Одночасно з формуючим обрізуванням здійснюють і санітарне: видаляють підмерзлі, зламані, хворі й неправильно ростучі пагони.

  Якщо ви хочете формувати бузок у вигляді дерева, вам потрібно вибрати для посадки саджанець із прямою міцною вертикальною гілкою, вкоротити її на висоту штамба, а в подальшому з відростаючих пагонів сформувати 5-6 скелетних гілок, одночасно очищаючи від парості стовбур і пристовбурні кола. Коли штамбовий бузок буде сформовано, вам залишиться лише щорічно проріджувати крону.

  Догляд за бузком під час цвітіння

  Навесні, коли встановиться тепла погода, по саду розливається дивовижний запах бузку, який дуже приваблює хрущів. Вам доведеться вручну збирати хрущів із куща. Під час активного цвітіння бузку необхідно зрізати близько 60 % квітучих пагонів – це називається обрізанням «на букет» і робиться для більш інтенсивного формування нових пагонів і закладки квіткових бруньок майбутнього року. Якщо ви хочете, щоб гілки бузку стояли у вазі довше, зрізайте їх рано-вранці, а низ кожної зрізаної гілки розщепніть. Коли кущ відцвіте, необхідно видалити з нього всі зів’ялі грона.

  Шкідники і хвороби бузку

  До шкідників і шкідливих мікроорганізмів бузок практично невразливий, але за певних обставин його можуть вразити борошниста роса, бактеріальний некроз, вертицильоз і бактеріальна гниль, а також листові або брунькові кліщі, бражник, бузковий п’ядун і мінуюча міль. Бактеріальний, або нектрієвий, некроз проявляється в серпні: зелене листя бузку стає попелясто-сірим, а молоді пагони – бурими або коричневими. Щоб уникнути ураження, потрібно прорідити крону рослини, посиливши тим самим її вентиляцію, видалити хворі ділянки й не допускати появи на бузку шкідників. Якщо ураження занадто сильне, доведеться кущ викорчувати. Бактеріальна гниль уражає листя, пагони, квітки й бруньки бузку. Вона може проявитися також і на коренях у вигляді мокрих, швидко зростаючих плям. У результаті розвитку хвороби листя втрачає тургор і сохне, але опадає не відразу, пагони сохнуть і згинаються. Упоратися з захворюванням вам допоможуть 3-4 обробки бузку хлорокисом міді з інтервалом 10 днів.

  Борошниста роса викликається грибком і легко вражає як молоді, так і зрілі рослини: листя вкриває пухкий сірувато-білий наліт, який із розвитком хвороби стає щільним і буріє. Прогресує захворювання в посушливе жарке літо. При появі перших ознак захворювання уражені хворобою ділянки потрібно вирізати й спалити, а кущ обробити фунгіцидним препаратом. Напровесні ґрунт слід перекопати з хлорним вапном із розрахунку 100 г на м², намагаючись не порушити коріння бузку.

  Вертицильозне в’янення – теж грибкове захворювання, від якого листя бузку згортається, вкривається іржавими або бурими плямами, сохне й опадає. Всихання починається з верхівки куща й просувається дуже швидко. Щоб зупинити хворобу, потрібно обприскати кущ розчином 100 г господарського мила і 100 г кальцинованої соди в 15 л води. Ефективні також обробки хворої рослини препаратом Абіга-Пік. Уражені ділянки слід обрізати й спалити з опалим листям.

  Бузковий бражник – дуже великий метелик із мармуровим малюнком на передніх крилах, що веде нічний спосіб життя. У стадії гусениці шкідник теж досить крупний – до 11 см завдовжки. Упізнати цю гусеницю можна також по щільному виросту у вигляді рогу в задній частині тіла. Жертвою гусениці бражника може стати не тільки бузок, а й калина, таволга, ясен, смородина й виноград. Знищують шкідника обробкою одновідсотковим розчином Фталофоса.

  Бузковий п’ядун мешкає в світлих лісах і на живоплотах. Він дає в один сезон два покоління. У результаті життєдіяльності його маленьких гусениць від листя залишаються тільки згорнуті в трубочку жилки, а бруньки, квітки й бутони зникають повністю. Знищити шкідника можна обробкою бузку Карбофосом або Фозалоном.

  Листовий бузковий кліщ – дрібна комаха, що висмоктує соки з нижньої сторони листя бузку, від чого воно сохне й буріє. Велика кількість кліщів може за два тижні знищити великий кущ бузку. Щоб цього не сталося, обробіть рослину по листю розчином мідного або залізного купоросу, не забувайте проріджувати крону, підживлювати кущ калійно-фосфорними добривами й спалювати восени опале листя.

  Бузковий бруньковий кліщ проводить своє життя в бруньках рослин: він і харчується їхнім соком, і зимує в них. У результаті бруньки деформуються, листя й пагони з них ростуть слабкі, недорозвинені, бузок перестає цвісти та може загинути. Щоб уникнути таких наслідків напровесні, щойно пройдуть морози, видаліть із-під куща сухе листя й прикореневі пагони, перекопайте ґрунт у пристовбурних колах на повний штих із перевертанням землі й обробіть бузок розчином мідного купоросу.

  Мінуюча міль уражає листя рослин, від чого воно спочатку вкривається темними бурими плямами (мінами), а через певний час згортається в трубочку, як від вогню. Хворі кущі перестають цвісти й гинуть за рік або два. Знищують шкідника рясною обробкою по листю бордоською рідиною, розчином Фітоспоріна-М або Бактофіта, а з метою профілактики потрібно восени видаляти й спалювати рослинні залишки, а перед заморозками та напровесні глибоко перекопувати ґрунт у пристовбурних колах.

  Розмноження бузку

  Як розмножити бузок

  Насіннєве розмноження бузку здійснюється переважно фахівцями в розсадниках. У аматорському садівництві сортовий бузок розмножують щепленням, відсадками й живцями. У продаж надходять як кореневласні саджанці бузку, вирощені з відсадків і живців, так і щеплені. Кореневласний бузок не такий примхливий, як прищеплений, легше відновлюється після морозних зим, добре розмножується вегетативно і, отже, довговічніший.

  Розмноження бузку щепленням

  Підщепою для сортового бузку може бути бузок звичайний, бузок угорський і бирючина звичайна. Окулірувати бузок можна в літню пору сплячою брунькою або навесні брунькою, що пробуджується, причому весняне щеплення краще, оскільки приживлюваність живців у цю пору досить висока – близько 80 %. Для весняного окулірування живці заготовляють у лютому або березні й тримають їх у холодильнику при температурі від 0 до 4 ºC загорнутими в папір. Нарізають живці з доспілих однорічних пагонів, на яких кора вже побуріла.

  Підщепу теж готують заздалегідь: бічні пагони обрізають на висоті 15-20 см, видаляють прикореневу парость. Товщина кореневої шийки підщепи має бути не тонше олівця, а кора має легко відходити від деревини, для чого підщепу за тиждень до щеплення починають рясно поливати. У день щеплення від кореневої шийки підщепи відгрібають землю, місце щеплення протирають вологою чистою ганчіркою, окулірувальним ножем розщеплюють пеньок підщепи по центру на глибину 3 см. Нижній кінець прищепного черешка зачищають із двох сторін на таку ж висоту, щоб вийшов клин, вставляють клин прищепи в розщіп підщепи, повністю зануривши в нього очищені від кори ділянки, й обгортають місце щеплення скотчем таким чином, щоб його липка сторона дивилася назовні. Потім садовим варом обробляють усі пошкодження і місця, з яких було вилучено бруньки, і надягають на щеплений живець поліетиленовий пакет, фіксуючи його для створення парникового ефекту нижче місця щеплення. Пакет не знімають до того моменту, поки на підщепі не почнуть бубнявіти бруньки.

  Проводять окулірування в сухий погожий день із 5 до 10 ранку або ввечері, з 16 до 20 години.

  Розмноження бузку відсадками

  Для виконання цього способу розмноження знайдіть молодий пагін, що почав деревіти, перетягніть його навесні в двох місцях (біля основи, а також відступивши ще 80 см) мідним дротом, намагаючись не пошкодити кору, після чого прокладіть пагін у борозенку завглибшки 1,5-2 см, залишивши на поверхні верхівку, і закріпіть його в ній шпильками. Коли пагони, що відростають від відсадка вгору, сягнуть 15-17 см, підгорніть їх родючою землею не менше ніж на половину висоти. Не забувайте все літо поливати відсадок, видаляти бур’яни, що з’являються, і підсипте землю під відростаючі пагони ще 1-2 рази. З настанням холодів відсадок відокремлюють у місцях перетяжки, розрізають так, щоб у кожній частині був пагін із корінням, і відправляють діленки в шкілки на дорощування або відразу висаджують на постійне місце. Не забудьте захистити молоденькі рослини, зимуючі в саду, від холодів.

  Розмноження бузку живцями

  • заготовлювати живці потрібно відразу після закінчення цвітіння або під час нього;
  • нарізають живці вранці з молодих рослин, вибираючи всередині крони нездеревілі пагони середньої товщини з короткими міжвузлями і 2-3 вузлами.

  Нижні листки з черешків видаляють, верхні вкорочують наполовину, нижній зріз роблять навскіс, а верхній – під прямим кутом. Живці бузку опускають косим зрізом у розчин стимулятора коренеутворення щонайменше на 16 годин.

  Для успішного вкорінення бажано використовувати парник або живцевий ящик. Найкращий субстрат для вкорінення – суміш піску й торфу в рівних частинах, хоча пісок можна частково замінити перлітом. У стерильну розсадну посудину укладають оброблений Фундазолом або Максимом субстрат шаром близько 20 см, а зверху на нього насипають 5 см прожареної ріні. Перед висадкою нижні кінці живців обмивають від розчину коренеутворювача чистою водою, після чого живці висаджують у шар піску на такій відстані один від одного, щоб їхнє листя між собою не стикалося. Живці обприскують водою з розпилювача й накривають прозорою кришкою. Якщо живцевого ящика або парника у вас немає, накрийте кожен живець перевернутою п’ятилітровою прозорою пластиковою пляшкою з обрізаною шийкою. Утримують живці, що вкорінюються, в притінку. Слідкуйте за тим, щоб пісок під живцями не пересихав, і обприскуйте повітря під покриттям водою, щоб створити стовідсоткову вологість, а щоб не сталося ураження грибками, один раз на тиждень проводьте обприскування слабким розчином марганцівки.

  Коріння у живців з’являється через 40-60 днів, і після цього необхідно буде провітрювати живці щовечора, а згодом банки прибирають зовсім. Якщо коріння з’явилося влітку, живці висаджують на світлу ділянку в легкий слабкокислий ґрунт і вкривають на зиму ялиновим гіллям, але якщо укорінення сталося ближче до осені, живці залишають зимувати в місці вкорінення, а пересаджують їх у сад тільки навесні. Зацвітає бузок із живців на п’ятий рік.

  Розмноження бузку насінням

  Якщо ж посадка і догляд за бузком у саду здалися вам занадто простими й прісними, а ви не шукаєте в житті легких шляхів, можете спробувати виростити бузок із насіння. Збирають насіння бузку восени в вологу погоду, після чого коробочки сушать кілька днів при кімнатній температурі, потім добувають із них насіння, яке піддають стратифікації: змішують із вологим піском у співвідношенні 1:3, поміщають у пакет або контейнер і зберігають в овочевому ящику холодильника упродовж двох місяців. Увесь час стратифікації пісок має бути злегка вологим.

  Сіють насіння бузку в другій декаді березня в добре пропарену або просмажену городню землю на глибину 15 мм. Посіви зволожують із пульверизатора. Сходи можуть з’явитися за два тижні, але іноді на проростання насіння може піти до трьох місяців. Через два тижні після появи сходів розсаду пікірують із кроком 4 см, а з настанням стійкого тепла сіянці висаджують на постійне місце.

  Можна посіяти насіння і під зиму в злегка підмерзлу землю – це звільнить вас від процедури стратифікації. Навесні сходи пікірують і відправляють на дорощування.

  Бузок після цвітіння

  Дорослий бузок прекрасно зимує без укриття, але кореневу систему молодих саджанців утеплюють шаром торфу й сухого листя завтовшки до 10 см. Сортові бузки іноді взимку підмерзають, тому навесні у них потрібно обрізати підморожені пагони.

  Види і сорти бузку

  Видів бузку налічують близько 30, і багато з них вирощуються в парках і садах. Ми постараємося познайомити вас із найзатребуванішими видами і дати опис сортів бузку, найбільш популярних в садовій культурі.

  Бузок амурський (Syringa amurensis)

  Тіньовитривалий гігрофіт, що росте в широколистяних лісах північно-східного Китаю і Далекого Сходу та вважає за краще добре зволожені ґрунти. Амурський бузок є багатостовбуровим деревом із густою розлогою кроною, що сягає у висоту 20 м. У культурі цей вид вирощують як чагарник заввишки до 10 м. Листя амурського бузку, схоже за формою на листя бузку звичайного, при розпусканні має зеленувато-пурпурове забарвлення, влітку воно темно-зелене зверху і світліше зі споду, а восени пурпурове або помаранчево-жовте. Дрібні кремові або білі квіти з медовим ароматом зібрані в потужні волоті завдовжки до 25 см. Цей вид морозостійкий і зимує без укриття. Використовується бузок амурський для одиночних і групових посадок та живоплоту. У культурі вид із 1855 року.

  Бузок карпатський (Syringa josikaea)

  Родом з Угорщини, країн колишньої Югославії, Карпат. Це чагарник заввишки до 7 м із густими, розгалуженими, спрямованими вгору пагонами й широкоеліптичним, блискучим, війчастим по краях темно-зеленим листям завдовжки до 12 см. Знизу листя сизувато-зелене, іноді опушене по середній жилці. Дрібні лілові квітки зі слабким ароматом зібрані в вузькі, рідкісні, розділені на яруси волоті. Вид вирізняється невибагливістю, стійкістю до міських умов та широко використовується в одиночних і групових посадках. У культурі бузок карпатський із 1830 року. Найчастіше вирощуються дві садові форми виду:

  • бліда – з ніжно-фіолетовими квітками;
  • червона – з червонувато-фіолетовими суцвіттями.

  Бузок Меєра (Syringa meyeri)

  Компактний вид заввишки до 1,5 м із невеликим широкоеліптичним листям завдовжки 2-4 см, що звужується до верхівки і війчасте по краях. Із верхнього боку листки темно-зелені, голі, з нижньої – світліші й опушені вздовж жилок. Запашні світлі бузково-рожеві квітки зібрані в прямостоячі суцвіття завдовжки від 3 до 10 см. Рослина вирізняється морозостійкістю.

  Бузок персидський (Syringa x persica)

  Це гібрид між бузком афганським і бузком дрібнонадрізаним. Це чагарник заввишки до 3 м із тонкими, але щільними загостреними ланцетними листками завдовжки до 7,5 см і світло-ліловими запашними квітками до 2 см у діаметрі, зібраними в широкі пухкі волоті. У культурі цей гібрид із 1640 року. Рослина має кілька популярних форм:

  • білий бузок – різновид із суцвіттями з білих квіток;
  • червона – форма з червоними квітками;
  • розсіченолиста – карликовий перський бузок із розлогими гілками й дрібним ажурним перисто-лопатевим листям.

  Бузок китайський (Syringa x chinensis)

  Є гібридом між бузком звичайним і бузком персидським. Вивели цей вид у Франції в 1777 році. У висоту китайський бузок сягає 5 м. У нього загострене яйцеподібно-ланцетне листя завдовжки до 10 см і запашні квітки до 18 мм в діаметрі інтенсивного бузкового відтінку в бутонах і червонувато-бузкового при розпусканні, зібрані в пониклі широкопірамідальні волоті завдовжки до 10 см. Найбільш популярними формами китайського бузку є:

  • подвійний – махровий бузок пурпурового кольору;
  • блідо-пурпуровий;
  • темно-пурпуровий – найефектніший різновид китайського бузку.

  Бузок гіацинтовий (Syringa x hyacinthiflora)

  Це гібрид, отриманий Віктором Лемуаном від схрещування бузку широколистяного з бузком звичайним. Листя у цього гібридного виду серцеподібне або широкояйцеподібне, з гострою верхівкою. Восени воно стає з темно-зеленого коричнево-пурпуровим. Квітки цього виду схожі на квіти бузку звичайного, але зібрані в більш пухкі й дрібні суцвіття. У культурі вид із 1899 року. Найбільш ефектною є махрова форма цього гібрида, але, крім неї, цей вид представляють такі сорти бузку:

  • Естер Стейлі – рослина з бутонами фіолетово-червоного кольору й запашними квітками яскравого лілово-червоного відтінку до 2 см у діаметрі з пелюстками, що відгинаються назад. Квітки складають суцвіття завдовжки до 16 см;
  • Черчилль – червоно-фіолетові бутони цього бузку стають сріблясто-ліловими запашними квітками з рожевим відтінком;
  • Пьюпл Глорі – сорт із дуже великими простими фіолетовими квітками до 3,5 см у діаметрі, що складають щільні суцвіття;

  Що стосується бузку звичайного, який у культурі з 1583 року, то він представлений великою кількістю сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Наприклад:

  • бузок Червона Москва – сорт із бутонами фіолетово-пурпурового відтінку і з темно-пурпуровими запашними квітками діаметром до 2 см із яскравими жовтими тичинками;
  • Віолетта – відомий із 1916 року сорт із темно-фіолетовими бутонами й світло-фіолетовими напівмахровими і махровими квітками діаметром до 3 см. Аромат у квіток слабкий;
  • Прімроуз – бузок жовтий: бутони зеленувато-жовті, а квітки світло-жовтого відтінку;
  • Белісент – високий прямий кущ цього сорту прикрашають ажурні коралово-рожеві запашні суцвіття завдовжки до 30 см і велике, овальне, трохи гофроване листя.

  Окрім описаних, у культурі добре відомі такі сорти бузку садового: Бель де Нансі, Монік Лемуан, Аметист, Амі Шотт, Везувій, Весталка, Галина Уланова, Жанна д’Арк, Кавур, Радянська Арктика, Захисникам Бреста, Капітан Бальте, Катерина Хавемеєр, Конго, Леонід Леонов, Мадам Шарль Суше, Мадам Казимир Пер’є, Мрія, Міс Еллен Вілмотт, Монтень, Надія, Вогні Донбасу, Пам’ять про Колеснікова, Сенсація, Шарль Жолі, Целія та багато інших.

  Що стосується видів бузку, то в культурі, крім описаних, можна також зустріти бузки пекінський, пониклий, японський, Престон, Юліани, Комарова, юньнаньський, тонковолосистий, волохатий, Звегінцева, Нансена, Генрі, Вольфа й оксамитовий.

  Вирощування бузку – посадка й догляд, види з фото, сорти, розмноження, хвороби

  Рід бузку (Syringa) включає близько 30 видів листопадних чагарників або одностовбурних невисоких дерев, що належать до родини Маслинових.

  У природі природними ареалами рослини є регіони Східної Азії, а також Південно-Східної Європи

  Опис бузку з фото

  У природі деякі чагарники можуть досягати досить значних розмірів, виростаючи до 7 метрів у висоту та приймаючи форму невеликого деревця. Але зазвичай дорослі екземпляри в середньому не більше 3-4 метрів, досягаючи своєї максимальної висоти тільки через 20 років.

  В оптимальних умовах чагарник живе від 50 до 100 років. Цікаво, що гілки його порожнисті, а міцна деревина вже сотні років використовується для виготовлення невеликих предметів повсякденного вжитку.

  Листя бузку темно-зелене, має вузьку серцеподібну форму, в довжину від 5 до 12 см. Коренева система неглибока, але розлога, часто утворює кореневу поросль.

  Бузок є одним з найбільш красиво квітучих весняних садових чагарників. Щільні волоті квітів зачаровують своїм забарвленням й ароматом.

  Коли зацвітає бузок? Залежно від виду та сорту цвітіння може бути у квітні, травні або червні. На пагонах з’являються ефектні, великі суцвіття, що складаються з маленьких, чашоподібних квіточок.

  Забарвлення суцвіть варіюється від білого до всіх відтінків рожевого, бузкового, фіолетового. Перше цвітіння настає у віці від 2 до 5 років.
  Плоди бузку являють собою подовжені коробочки довжиною до 2 сантиметрів.

  Плоди повністю дозрівають влітку, з липня по вересень. Після відкриття та вивільнення насіння коробочки залишаються на гілках протягом багатьох років, тому садівники регулярно їх видаляють.

  Сорти й види бузку з фото

  З усіх видів бузку лише деякі набули поширення в декоративному садівництві.

  Найбільше визнання отримав бузок звичайний (Syringa vulgaris) родом з Південної Європи та який традиційно вирощують в наших садах. Гарний чагарник може досягати до 6 м у висоту, відрізняється прямостоячою формою й масивним стовбуром з численним відгалуженням.

  Добре росте на сонячних та злегка затінених місцях. На початку травня з’являються квітки з сильним ароматом фіолетового забарвлення. Syringa vulgaris спочатку був відомий та вирощувався лише як вид.

  Лише у XIX столітті почалася селекція нових сортових форм. Початок селекції поклав французький садівник В. Лемуан з Нансі, якому вдалося отримати понад 200 сортів даного виду.

  Подальше вдосконалення отриманих сортів дозволило створити понад 900 культиварів, що розрізняються забарвленням, формою квіток, датою цвітіння та розміром куща.

  Сорти бузку звичайного

  Бузок «Людвіг Шпет» (Andenken an Ludwig Spath) – належить до великоквіткового сорту, з поодинокими, темними фіолетово-червоними квітками, що зібрані у довгі волоті довжиною 30 см.

  Бузок «Шарль Жолі» (Charles Joly). Дуже яскравий, рясно квітучий сорт з ароматними, махровими квітками, майже пурпурно-червоними.

  Великоквітковий культивар білосніжного цвітіння «Мадам Флорен Степман» (Mme Florent Stepman), що виведений Флореном Степманом як визнання в любові його дружині Марі-Жозеф. Являє собою розлогий кущистий кущ, який може досягати 3-4 метрів у висоту.

  Білий сорт бузку «Мадам Флорен Степман»

  Старовинний сорт «Мішель Бюхер» (Michel Buchner) французької селекції, квітучий в травні/червні великими, ароматними, махровими квітками лілового забарвлення, що зібрані в довгі вузькі волоті. Зелене листя зберігає свій колір, поки не опаде.

  Ряболистий бузок «Аукубафолія» (Aaucubaefolia). Цікавий сорт канадської селекції, стійкий до морозів. Характеризується великими, блакитними, ароматними квітами та ефектним, строкатим листям.

  Бузок «Катерина Хавемейер» відрізняється чудовими, махровими квітками від блідо-фіолетового до лавандово-блакитного забарвлення, що розквітають у травні-червні. Висота рослини 2-3 м. Сорт стійкий до хвороб та має відмінну зимостійкість.

  Сорт бузку «Радж капур» (Radzh Kapur) отримав назву в пам’ять про індійського актора й зустрічається також під назвою «Бродяга». Забарвлення ароматних та великих суцвіть темно-червоне з ліловим.

  «Kindy Rose» досягає 6 м у висоту. Окрасою сорту є пурпурно-фіолетові, напівмахрові, дуже ароматні суцвіття. Цвіте в квітні – травні.

  Бузок «Прайм роуз» – єдиний й тому найбільш цінний, рідкісний сорт з жовтим цвітінням, що виведений в Нідерландах в 1949 році. Кремово-жовті волоті з дуже сильним ароматом розпускаються в середині весни.

  Бузок «Амі Шотт» (Ami Schott) являє собою сорт, що входить до групи найефектніших, великоквіткових, махрових культиварів. Суцвіття дуже великі, кобальтово-сині.

  Інші сорти бузку звичайного з ефектними квітами:

  • «Ambassadeur» – квітки поодинокі, блакитні, з білим вічком, зібрані в широкі й довгі суцвіття;
  • червоно квіткові культивари виду – «Конго» «Массена»;
  • привабливі білі сорти: «Ян ван Тол», «Марі Легрей», «Весталка», «Еллен Вілмотт», «Мадам Лемуан», а також «Candeur» – ранньоквітучий сорт з поодинокими білими квітками.

  Бузок дрібнолистий (Syringa microphylla) – мініатюрний чагарник, що досягає до 1,5 м у висоту. Листя довжиною 3-4 см, суцвіття рожеві довжиною 5-10 см. Деякі сорти, наприклад, бузок «Суперба» цвітуть повторно.

  Квітки у сорту «Суперба» дрібні, але дуже ароматні й настільки численні, що в травні кущ схожий на рожево-бузкову хмару. Восени цвіте знову, хоча й менш рясно. Виростає всього до 1,5-2 м та підходить для контейнерного озеленення тераси або балкона.

  Бузок Угорський (Syringa josikaea). Це привабливий вид, родом зі східних районів Карпат й районів Трансільванії. Виростає до 4 м у висоту, не утворюючи порослі.

  Молоді пагони жорсткі, прямі, бічні пагони розкинуті в сторони. Поодинокі квітки зібрані у великі суцвіття, що досягають 20 см в довжину.

  Вони з’являються в травні та цвітуть до середини червня. Квіти лілово-рожеві з інтенсивним ароматом. Декоративне листя матово-зелене, опушене, з нижньої сторони світліше, досягає довжини до 10 см.

  Бузок Китайський (Syringa chinensis). Кущі цього гібрида, що отриманий від бузку перського та звичайного, виростають до 4 м у висоту. Форма чагарнику більш щільна й ніжна, ніж Syringa vulgaris.

  Гілки красиво згинаються, а в травні покриваються ароматними рожево-бузковими квітками в численних мітелках. Цей вид бузку вважається одним з найкрасивіших декоративних чагарників завдяки привабливій формі й великій кількості квітів.

  Рослину легко вирощувати. Вона не дає ні порослі, ні плодів. Невелике ланцетне листя також декоративне. Яскравий сорт з білими з фіолетовим відтінком квітками бузку китайського «Альба». Витончені рожево квіткові сорти: «Saugeana», «Sunday».

  Бузок гіацинтовий (Syringa hyacinthiflora) – являє собою американський ранньоквітучий гібрид двох видів Syringa oblata та Syringa vulgaris, що виростають у Східній Європі та Азії.

  Це листопадний чагарник з приголомшливим цвітінням, що поєднує в собі кращі риси батьківських рослин. Квіти неймовірно ароматні та цвітуть великими гронами, довжина яких може досягати більш ніж 25 см.

  Квітки можуть бути поодинокими або подвійними та доступні в широкому діапазоні кольорів, включаючи фіолетовий, білий або рожевий. Восени листя часто набуває відтінки червоного, фіолетового й золотого, що забезпечує виду високу декоративність.

  Додатковим бонусом є те, що листя дуже стійке до борошнистої роси, яка може вражати багато видів бузку.

  Бузок Мейєра (Syringa meyeri). Цей карликовий вид часто використовують для горщикового озеленення. Рослина добре переносить обрізування, тому їй можна надати красиву напівсферичну форму та обмежити зростання приблизно до 1 м.

  З травня по червень карликовий бузок Мейєра цвіте дрібними квітками, зібраними в невеликі волоті – фіолетовими, рожевими або білими, в залежності від сорту.

  Популярний сорт бузку Мейєра «Палібін». У травні – червні чагарник покривається дрібними світло-фіолетовими квітками, що випускають приємний солодкий аромат, виростає кущ приблизно до 1,2 м у висоту. Віддає перевагу сонячним місцям з родючим, помірно вологим ґрунтом.

  Бузок «Ред піксі» – ще один компактний сорт бузку Мейєра, що характеризується масою ароматних рожевих суцвіть, які розкриваються з пурпурно-рожевих бутонів в кінці весни та на початку літа.

  Популярний в культурі гібрид бузку Престон. Його перший сорт був виведений Ізабеллою Престон з Оттави, Канада, в 1920-х роках.

  Сорт гібрида Престон «Місс Канада»

  В результаті вийшов красивий та надзвичайно витривалий чагарник, який витримує зниження температури до мінус 45 С.

  Вибір місця та посадка бузку у відкритий ґрунт

  Чагарник терпиме до більшості умов вирощування, але цвіте рясно на сонячних або злегка затінених місцях з хорошою циркуляцією повітря та без впливу сильних вітрів.

  Субстрат воліє добре дренований, перегнійний, помірно вологий, з рН від слабокислого, нейтрального до злегка лужного. Найкраще купувати саджанці в контейнері, оскільки їх можна висаджувати протягом усього сезону.

  Перед посадкою землю слід правильно підготувати, тобто прополоти, перекопати. Бідний ґрунт рекомендується збагатити добре переробленим компостом. Якщо субстрат занадто важкий, то в нього вносять пісок.

  Посадку бузку з відкритою кореневою системою проводять в кінці березня – на початку квітня або в жовтні. Коренева грудка перед посадкою повинна бути просочена водою

  Посадкову яму викопують приблизно у два рази більше кореневої грудки рослини. Стінки ями слід трохи розпушити, а на дні викласти шар родючого ґрунту й дренажу. Після посадки землю навколо саджанця обережно утрамбовують та добре поливають.

  Догляд за бузком після посадки

  У перші 1-2 роки молоді рослини вимагають регулярного поливу. Необхідно стежить за тим, щоб земля залишалась помірно вологою, але не мокрою.

  Дорослі кущі зрошують тільки в тривалий посушливий період. Для зменшення випаровування вологи, землю навколо насаджень мульчують корою, кокосовим субстратом або кам’яною крихтою.

  На багатих перегноєм ґрунтах підгодівля бузку рекомендується тільки навесні невеликою кількістю компосту, який вносять в пристовбурну область. Глибоко копати не потрібно, оскільки у куща неглибоке коріння.

  Слід враховувати, що занадто велика кількість добрив, як правило, стимулює інтенсивний ріст пагонів та зеленої маси та може повністю зупинити цвітіння в поточному сезоні.

  В іншому догляд за бузком в саду полягає в прополюванні та видаленні відцвілих пагонів, щоб запобігти утворенню насіння, що послаблюють чагарник й знижують його декоративну цінність.

  Обрізування бузку

  Бузок цвіте на торішніх пагонах, тому формувальне обрізування краще проводити через 2 тижні після закінчення цвітіння, зрізуючи відцвілі суцвіття разом з більш довгою частиною пагона. Вкорочують під кутом 45, зрізуючи гілку трохи вище листової бруньки, зверненої назовні.

  Обрізування після цвітіння

  У будь-який інший час року вкорочувати пагони не рекомендується, оскільки саме влітку чагарник починають формувати бутони, які зберігаються протягом зими для цвітіння наступної весни.

  У санітарне обрізування входить проріджування загущених чагарників для поліпшення циркуляції повітря, видалення поламаних та хворих гілочок, а також прикореневої порослі, що послаблює рослину. Процедуру можна проводити в будь-який час.

  Омолоджувальне обрізування старих кущів проводять ранньою весною, вкоротивши всі гілки майже до самої основи, залишивши тільки 20 см над землею.

  Однак такі крайні заходи приведуть до припинення цвітіння як мінімум на 1 – 2 роки. Тому при обрізуванні кущів бузку з метою омолодження більшість садівників вважають за краще видаляти по 1/3 найстаріших пагонів щорічно протягом 3 років.

  Пересадка бузку

  Пересадку краще проводити тільки в молодому віці, оскільки старі кущі мають велику кореневу систему, яка після пошкодження довго відновлюється, рослина слабшає, хворіє.

  Кращий час для пересадки молодих чагарників – рання весна, до відкриття бруньок, оскільки при більш пізніх термінах рослині може не вистачити часу вкорениться й зміцніти.

  Кущ акуратно та глибоко обкопують по колу, на відстані від пагонів приблизно 40 см. Обережно виймають рослину з грудкою землі та висаджують в заздалегідь підготовлену яму. Після пересадки бузок вимагає регулярного поливу за відсутності дощів.

  Розмноження бузку

  Найлегше бузок розмножується за допомогою кореневої порослі, яку викопують навесні з частиною коренів, як можна ближче до батьківської рослини.

  Перед посадкою на нове місце коріння отриманого відростка замочують на пару годин у воді. Посадку проводять за тією ж технологією, що і саджанців бузку.

  Коріння відростка замочують у воді

  Якщо вид або сорт не формує прикореневу поросль, то в цьому випадку використовують метод живцювання бузку. Найкраще брати живці на початку літа після цвітіння, вибираючи молоді, гнучкі пагони, товщиною приблизно з олівець.

  Збирати живці рекомендується вранці, коли температура нижче та рослини добре зволожені після вечірнього поливу або дощу. Зрізають живці довжиною 20 см трохи нижче листового вузла.

  Нижнє листя видаляють. Щоб полегшити вкорінення, зріз живця занурюють у розчин або порошок з гормоном, що стимулює утворення коренів. Потім висаджують у горщики з вологою сумішшю з універсального ґрунту та перліту (піску) в співвідношенні 3:2.

  Живці поміщають в тепле, світле місце, що захищене від прямих сонячних променів. Накривають прозорим пластиковим пакетом для підтримки вологості повітря й ґрунту. Пакет раз в день необхідно підіймати на 10 хвилин для провітрювання.

  Живці повинні вкоренитися через чотири-вісім тижнів, про що свідчить поява нового приросту. Після вкорінення горщики можна перенести на відкрите повітря в захищене місце з яскравим непрямим світлом, пакет прибрати та проводити полив після висихання верхнього шару землі.

  На зиму молоді саджанці можна забрати в прохолодне, світле приміщення або залишити в саду, попередньо добре утепливши їх. На наступний рік саджанці можна висаджувати на постійне місце.

  Шкідники й хвороби бузку з описом та фото

  Чагарник, як правило, не викликає проблем у догляді та вважається стійким до хвороби, проте в поганих умовах вирощування бузок може вражатися хвороботворними мікроорганізмами та шкідниками.

  На бузку коричневе листя, бузок сохне. Проблема найчастіше викликана стресом в наслідок посухи, пересадки, ураження бактеріями або грибками.

  На бузку коричневе листя внаслідок стресу або хвороб

  Затяжна дощова весна створює ідеальні умови для розвитку грибкового фітофторозу (Ascochyta syringae).

  Одним з симптомом грибкової інфекції є квіткові бруньки, що не розвиваються та плями на листі бузку. Плями спочатку мають жовто – коричневий або бурий центр з краєм некротичної тканини іншого кольору, зазвичай темно-коричневого з нечіткими закругленими краями. Лікування проводять системним фунгіцидом, уражені пагони видаляють.

  Бактеріальний опік. Бактерії Pseudomonas syringae викликають раннє відмирання гілок. Бактеріальні плями на листках зазвичай мають більш кутову структуру та можуть бути оточені тонким жовтим ореолом.

  У занедбаному стані листя на кінці гілки стає повністю коричневим або чорним. Квіти можуть раптово стати млявими або коричневими. Хвороба даного типу важко подається лікуванню.

  Обрізування хворого матеріалу та проріджування внутрішньої частини куща – кращий спосіб боротьби з цим захворюванням, але якщо інфекція широко поширена, застосовують неодноразову обробку фунгіцидом з вмістом міді.

  Аскохітова гниль (Ascochyta syringae). Пагони й квітконоси поточного року в’януть, буріють. Стебло заражених пагонів жовтувато-коричневе, зморщене, вкрите структурами, що утворюють спори від сірого до блідо-оранжевого кольору.

  В кінці літа на листя з’являються просочені водою плями оливкового кольору, які зливаються, поки все листя не стане коричневим.

  Борошниста роса – це, мабуть, найпоширеніша проблема бузку, що спричинена різними грибковими збудниками, в результаті чого на листі утворюється порошкоподібний сіро-білий наліт.

  Найкраще лікування та профілактика – це збільшення циркуляції повітря навколо зараженого листя, тому рекомендується щороку проріджувати загущений чагарник.

  Коричнева плямистість, що викликає або не викликає опадання листя. Грибок вражає рослину в результаті високої місцевої вологості.

  Причиною поганого цвітіння є недолік сонячного світла або посадка в важкий ґрунт.

  Бузок приваблює лише кілька шкідників: павутинний кліщ, попелиця та гусениці.

  Бузок в ландшафтному дизайні

  Привабливий чагарник можна садити поодиноко або групами. З нього виходять чудові живоплоти.

  Бузок на штамбі композиції з представниками хвойних порід

  Цибулини весняних квітів та яскраві літники – це гарні компаньйони для бузку. Вони швидко натуралізуються, розростаючись навколо куща та здатні придушити ріст бур’янів. Чагарник також неймовірно ефектно виглядає на тлі газону або в композиції з представниками хвойних порід.

  Карликовий бузок ідеально підходить для невеликих садів та горщикового озеленення. Високо декоративні композиції з такими ж низькорослими чагарниками як, наприклад, барбарис Тунберга, спірея, дейція, вейгела, будлея, кальмія не вимагають особливого догляду й ідеально підходять для залучення метеликів.

  Посадка різних сортів та гібридів бузку сприяє продовженню часу цвітіння та забезпечує безперервний аромат.