Пеларгонія (Pelargonium): догляд, фото, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 09 серпня 2023 Опубліковано: 01 лютого 2019 Перша редакція: 02 серпня 2013 🕒 9 хвилин 👀 192000 разів 💬 8 коментарів

• Ботанічний опис
• Стисло про вирощування
• Фото пеларгонії
• Пеларгонія – відео
• Догляд за пеларгонією у домашніх умовах
  • Освітлення
  • Температура
  • Полив пеларгонії
  • Обприскування пеларгонії
  • Підживлення пеларгонії
  • Обрізування пеларгонії
  • Пересадка пеларгонії
  • Пеларгонія з насіння
  • Розмноження пеларгонії живцями
  • Отруйність пеларгонії
  • Пеларгонія ароматна / Pelargonium graveolens
  • Пеларгонія великоквіткова / Pelargonium grandiflorum
  • Пеларгонія головчаста / Pelargonium capitatum
  • Пеларгонія духмяна / Pelargonium odoratissimum
  • Пеларгонія забруднююча / Pelargonium inquinans
  • Пеларгонія зональна / Pelargonium zonale
  • Пеларгонія клобучкова / Pelargonium cucullatum
  • Пеларгонія кутаста / Pelargonium angulosum
  • Пеларгонія кучерява / Pelargonium crispum
  • Пеларгонія пухнастолиста / Pelargonium crithmifolium
  • Пеларгонія рожева / Pelargonium radens
  • Пеларгонія чотирикутна / Pelargonium tetragonum
  • Пеларгонія щиткоподібна / Pelargonium peltatum
  • Коментарі

  Ботанічний опис

  Пеларгонія (лат. Pelargonium) – рослина родини Геранієвих. У природі налічується до 350 видів рослин, зазвичай це трав’янисті багаторічники, але є і сукулентні рослини, і кущі.

  Домашня пеларгонія дивує тим, що може діяти на людей діаметрально протилежним чином: одним від аромату пеларгонії стає погано, а інших він заспокоює і розслабляє. Тільки деякі види пеларгонії культивували, але це не означає, що вибрати нема з чого.

  Крім своїх декоративних якостей, пеларгонії виділились і корисними – застосовуються в медицині та парфумерії. Ефірна олія пеларгонії використовується не тільки як ароматизатор для мила або парфумів, але ще і є чудовим засобом для очищення повітря від шкідливих домішок і мікроорганізмів.

  Стисло про вирощування

  • Цвітіння: з травня по жовтень.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Температура: навесні і влітку – 25-30 ºC, взимку – не вище 14 ºC.
  • Полив: навесні і влітку – через 3-4 дні після того, як висохне верхній шар грунту в горщику. Взимку – коли земляна грудка висохне на третину глибини.
  • Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень.
  • Підживлення: навесні і влітку – один раз в два тижні мінеральним добривом для квітучих рослин. Після завершення цвітіння підживлення припиняють.
  • Період спокою: з листопада по березень.
  • Обрізування: щорічно під час періоду спокою до початку березня.
  • Пересадка: молоді рослини – щорічно, а дорослі – коли коріння повністю обплете земляну грудку.
  • Субстрат: перегнійна, листова, дернова земля і пісок в рівних частинах.
  • Розмноження: насінням і живцями.
  • Шкідники: білокрилки і тля.
  • Хвороби: коренева гниль, сіра гниль, втрата листям привабливості через неправильні умови утримання.
  • Властивості: деякі види пеларгонії отруйні!

  Фото пеларгонії

  Пеларгонія – відео

  Догляд за пеларгонією у домашніх умовах

  Освітлення

  Кімнатна пеларгонія якраз належить до рослин, які не тільки добре зносять прямі сонячні промені, а ще й потребують їх. Висновок – для пеларгонії найбільше підходять вікна на південній стороні. Але, незважаючи на це, рослина добре росте навіть на північній стороні, аби лиш світловий день був довгим, інакше пагони витягуються. Влітку пеларгонію виносять на вулицю або балкон, якщо є така можливість. Кімнату з пеларгонією треба провітрювати, тому що їй для нормального розвитку необхідне свіже повітря.

  Температура

  Влітку температура повинна бути від 25 до 30 °C, тобто кімнатною літньою температурою. Взимку температура має бути досить низькою, що необхідно для нормального цвітіння пеларгонії. Тому протягом усієї зими температурі бажано не підніматися вище 14 °C.

  Полив пеларгонії

  Влітку рослину пеларгонія в домашніх умовах слід поливати через 3-4 дні після висихання верхнього шару ґрунту. Можна перевірити, заглибивши палець на 1-2 см в субстрат. Узимку полив проводять таким чином, щоб ґрунт просто не пересох. При зниженій температурі повітря і високій вологості ґрунту може загнити коріння, що, своєю чергою, може призвести до захворювання всієї рослини і її загибелі.

  Обприскування пеларгонії

  Квітка пеларгонія не потерпає від сухого повітря, тому обприскувати пеларгонію не обов’язково. Якщо ж улітку температура дуже висока, то не зайвим буде і трохи обприскати листя.

  Підживлення пеларгонії

  Підживлення пеларгонії проводять раз або два з інтервалом у два тижні через кілька місяців після пересадки. Підживлюють для покращення цвітіння, для чого використовують фосфорні добрива. Підживлення органічними добривами небажане – рослина погано їх засвоює.

  Обрізування пеларгонії

  Пеларгонії в кімнатних умовах щорічно обрізують, залишаючи пагони тільки з 2-4 вузлами. Це робиться для того, щоб отримати пишний квітучий кущ. У пеларгонії необхідно видаляти листя, що пожовкло або всохло. Для цього використовують дуже гострий ніж, і ні в якому разі не відривають листки, оскільки рвані краї можуть почати гнити. Щоби цього не сталося, місце зрізу посипають товченим деревним вугіллям. Обрізати листя потрібно так, щоб основа черешка залишилася на рослині.

  Пересадка пеларгонії

  Молоді пеларгонії потребують щорічної пересадки, а більш дорослі – коли коріння повністю обплете горщик. На дно горщика, звісно ж, насипають дренаж, а зверху – ґрунтову суміш: перегнійна, дернова і листова земля, торф і пісок – усе в рівних частинах.

  Пеларгонія з насіння

  Пеларгонії при розмноженні насінням можуть втратити сортові ознаки, що потрібно враховувати при посадці. Для посіву складають ґрунтову суміш із рівних частин торфу, піску й дернової землі, насипають його в невисокий контейнер. Для швидкої появи сходів температура повинна бути в районі 22 °C, тоді насіння проросте протягом двох тижнів. Сіянці пікірують в індивідуальні невеликі горщики, а коли горщик стане малий, їх перевалюють у горщики 9 см у діаметрі. Перше цвітіння при правильному догляді спостерігається через рік із гаком.

  Розмноження пеларгонії живцями

  Домашня пеларгонія найкраще розмножується верхівковими живцями. Зрізають живці та укорінюють їх або наприкінці зими, або в кінці літа. Живець зрізають верхівковий, а зріз роблять під кутом трохи нижче вузла. На черешку повинно бути не менше трьох листочків, найкраще – від 3 до 5. Живці на кілька годин залишають підсохнути, а перед посадкою місця зрізу обробляють стимулятором коренеутворення і товченим деревним вугіллям. У контейнер насипають субстрат із рівних частин дернової землі, піску і торфу, а живці висаджують по периметру. Можна прищипнути живець, щоб квітка пеларгонія вийшла пишною. Посудину з живцями ставлять на місце з яскравим розсіяним світлом і регулярно обприскують ґрунт. Через 15-20 днів живці повинні вкоренитися. Коли саджанці зміцніють, їх розсаджують по індивідуальних горщиках. Потрібно враховувати, що від розміру горщика залежить рясність цвітіння: що більший горщик, то гірше цвіте пеларгонія. Через 5-7 місяців після вкорінення пеларгонія зацвіте.

  Отруйність пеларгонії

  Не всі пеларгонії отруйні, але краще мити руки після роботи з квіткою, якщо не відомо, чи отруйний цей вид.

  Хвороби і шкідники пеларгонії

  Пеларгонія не цвіте. Якщо рослина не хворіє і не уражена шкідниками, то це могло бути викликано зимівлею при високій температурі повітря та яскравому освітленні.

  Сохнуть краї у нижніх листків пеларгонії, що жовтіють. Пеларгонії не вистачає вологи в ґрунті – необхідно збільшити частоту поливань.

  Нижнє листя пеларгонії в’яне, жовтіє і гниє. Занадто часті поливання, ґрунт не встигає просихати між ними. Листя потрібно зрізати, а місце зрізу посипати порошком товченого вугілля.

  Чорніє основа стебла пеларгонії. Це коренева гниль, вона ж «Чорна ніжка». Читайте в розділі «Хвороби», як із нею боротися.

  Здуття на листі пеларгонії. Надлишок вологи в ґрунті. Поливати пеларгонію слід через кілька днів після висихання верхнього шару ґрунту.

  Сіра гниль на пеларгонії. Пеларгонія не зносить застою води в субстраті. Неправильний полив – сіра гниль тут як тут!

  Шкідники пеларгонії. Пеларгонією найчастіше харчуються білокрилка і попелиця.

  Види пеларгонії

  Пеларгонія ароматна / Pelargonium graveolens

  Вічнозелений сильно розгалужений чагарник, опушений, у висоту доростає до метра. Листя опушене, розділене на 5-7 частин, зелене. Приємно пахне. Суцвіття парасолеподібні, квітки численні – рожеві. Період цвітіння – впродовж літа.

  Пеларгонія великоквіткова / Pelargonium grandiflorum

  Вічнозелений метровий чагарник із великою кількістю гілок. Листя часточкове або розсічене, брунькоподібно-округле, незначно опушене або без волосинок. На квітконосі росте до 3 білих квіток із жилками червоного кольору; квітки в діаметрі доростають до 3-4 см. Цвітіння припадає на середину весни – початок літа.

  Пеларгонія головчаста / Pelargonium capitatum

  Вид представлений вічнозеленими напівчагарниками, що виростають у висоту до півметра з гаком. Пагони і листя опушені. Пагони прямі. Листя наче зім’яте, поділяється на 3-5 частин, зелене. Суцвіття парасолькоподібне. Квітки сидячі, ростуть у великій кількості, рожевого кольору (з відтінками фіолетового). Період цвітіння – середина-кінець літа. Листя пахне.

  Пеларгонія духмяна / Pelargonium odoratissimum

  Чагарник, листя не скидає, пагони короткі. Листя до 5 см завширшки, серцеподібно-округлої форми, зі злегка рваними краями, вкрите дуже короткими і м’якими волосинками, дуже приємно пахне. Суцвіття парасолеподібні. Квітки зібрані по 8-10 штук, рожево-білого кольору.

  Пеларгонія забруднююча / Pelargonium inquinans

  Півтораметровий вічнозелений чагарник із м’ясистими пагонами. Листя округлої брунькоподібної форми, темно-зелене. Суцвіття парасолеподібні. Квітконіжки короткі. Квітки червоного кольору. Залежно від догляду може цвісти наприкінці весни, влітку, восени і взимку.

  Пеларгонія зональна / Pelargonium zonale

  Вічнозелені метрові напівчагарники з опушеними і м’ясистими пагонами. Листя зазвичай цілісне і лише іноді незначно лопатеве, зеленого кольору з коричневою облямівкою по краю. Сидячі червоні квітки зібрані в багатоквіткові суцвіття. Цвіте з кінця весни до початку осені.

  Пеларгонія клобучкова / Pelargonium cucullatum

  Вічнозелений опушений чагарник родом із ПАР. Листя на довгих черешках, зелене. Суцвіття – парасолькоподібне. Численні квітки червоно-фіолетові. Період цвітіння припадає на кінець літа – початок осені. Зустрічаються сорти з махровим листям.

  Пеларгонія кутаста / Pelargonium angulosum

  Вічнозелена пеларгонія виростає до одного метра у висоту. Листки трохи схожі на дубові, але частки листка хвилясті, а не прямі. Ростуть на короткому черешку. Суцвіття парасолькоподібне. Квіток багато, найчастіше яскраво-червоних. При правильному догляді цвітіння припадає на кінець літа – середину осені.

  Пеларгонія кучерява / Pelargonium crispum

  Вічнозелені кущі з великою кількістю гілок, доростають до півметра. Листя росте у два ряди, форма наближено нагадує серцеподібну, щільне, краї рвано-хвилясті, зубчасті. Цвіте в середині-кінці літа. Квітки ростуть на невисоких квітконіжках по дві-три штуки. Листя приємно пахне.

  Пеларгонія пухнастолиста / Pelargonium crithmifolium

  Це сукулентні листопадні рослини з товстими сланкими пагонами. Листки поділені на частки перистої форми і сизуватого кольору, в довжину досягають 8 см, можуть бути як вкриті волосинками, так і неопушеними. Суцвіття – парасолеподібні. Квітконіжки 1,5-2 см завдовжки, квітки ростуть по 5-6 штук, білого кольору; зів із червоними цятками.

  Пеларгонія рожева / Pelargonium radens

  Вічнозелені півтораметрові чагарники з великою кількістю опушених пагонів. Листки опушені з обох сторін: знизу м’якими, а зверху жорсткими волосинками; краї листків загнуті; листя дуже глибоко розділене. Дуже приємно пахне. Квітконос парасолеподібний, опушений. Квітки рожеві з темними жилками, ростуть по кілька штук на квітконосі.

  Пеларгонія чотирикутна / Pelargonium tetragonum

  Цей вид – листопадний чагарник, що виростає до 60-70 см у висоту. Стебла прямі, чотиригранні, світло-зелені або з відтінком сірого. Листки серцеподібної форми, черешкові, вкриті рідкісними волосинками, завширшки виростають до 5 см; край листка червонувато-коричневий. Квітки звичайно складаються з 5 пелюсток білого кольору (з кремовим або рожевим відтінком) – 3 великі пелюстки вгорі і 2 менші внизу.

  Пеларгонія щиткоподібна / Pelargonium peltatum

  Ампельний вічнозелений чагарник. Пагони бувають опушеними або голими. Листки м’ясисті, щитоподібної форми, блискучі, зелені, теж бувають опушеними або голими, розділені на п’ять часток, краї гладкі. Квітки, зібрані по кілька штук у парасолеподібних суцвіттях, бувають білого, рожевого, червоного кольору. Цвіте з середини весни до кінця літа.

  Догляд за сортами запашної герані в домашніх умовах

  Кімнатні рослини роблять будинок красивішим і затишнішим. Пеларгонія запашна – дуже популярне і невибаглива рослина, яке радує своїм цвітінням і робить кімнату світліше. Особливістю рослини є чудовий аромат, який воно виділяє.

  Відмінністю пеларгонії запашної від інших видів і сортів є особливі залози, які випускають чарівний аромат. Решта видів непахнущая. Залози нагадують маленькі волоски, які покривають листя і стебла. Рослина може пахнути:

  • шоколадом (Chocolate Peppermint);
  • лимоном (пеларгонія Cy`s Sunburst);
  • корицею (Ardwick Cinnamon);
  • апельсином і іншими цитрусовими (Orange fizz);
  • яблуком (Fringed apple і ароматний);
  • евкаліптом (Леді Плімут);
  • лимоном / трояндою (Фрагрант Фрості);
  • суницею і полуницею (Скарборо).

  Всього налічується більше 150 видів ароматної пеларгонії. Запах з`являється, якщо провести рукою по рослині або полити його.

  Ще однією особливістю є те, що моль боїться цієї рослини. Як правило, в будинку, де є пеларгонія запашна, її просто не буває. Крім того, листочками рослини перекладають зимові речі, щоб точно уберегти їх від шкідників.

  Кращі сорти

  Цікаві різновиди запашної пеларгонії:

  • Діамант. Цвіте навесні ніжним рожевим кольором. Має запах ананаса.
  • Шоколадна м`ята. Зростає як ліана, часто використовується для оформлення альтанок і кошиків. Листя має цікаву забарвлення.
  • Цітронелла. Зовні схожа на кущ, який буде розростатися настільки, наскільки ви їй дозволите. Навесні цвіте маленькими білими квітами. пахне Цітронелла.
  • Доктор Лівінгстоун. Листя схожі на ялинку. Видає лимонно-рожевий аромат. Виростає невеликих розмірів (20-30 см), легко розмножується.

  пеларгонія Діамант пеларгонія Цітронелла Пеларгонія Доктор Лівінгстоун Пеларгонія Шоколадна м`ята

  особливості догляду

  Догляд за пеларгонії запашної в домашніх умовах нескладний.

  Герань запашна дуже любить світло. Прямі сонячні промені не завдають їй ніякої шкоди. Її можна сміливо ставити на підвіконня на сонячній стороні.

  Вона не любить сильний полив. При підвищеній вологості у рослини починають гнити коріння, що призводить до загибелі квітки. Поливати потрібно тільки тоді, коли земля повністю висохне.

  Навесні необхідно обов`язково обрізати рослину, домагаючись красивою крони. В іншому випадку ствол стане схожий на ліани і повністю закриє всі вікно. Виглядає така запашна герань непривабливо.

  Раз на рік можна використовувати добриво з азотом. Але підгодовувати рослина потрібно акуратно: якщо переборщити, то може повністю піти запах, але квітки стануть більше і красивіше.

  Правила розмноження

  До початку розмноження необхідно правильно підготувати грунт. Пеларгонія не любить торф`яні субстрати, тому для посадки використовують городню землю, пісок і перегній. Їх змішують в рівних пропорціях.

  Важливий і вибір горщика. Пеларгонія не може увібрати корисні речовини із землі в великому горщику. Продукти її життєдіяльності тут накопичуються і починають вбивати рослина.

  Розмножується герань трьома способами:

  • діленням куща. Навесні пеларгонію виймають з горщика і акуратно розділяють на декілька частин (кожна повинна мати мочку і корінь). Потім їх пересаджують в підготовлену землю і рясно поливають;
  • живцюванням. Держак (невелика гілочка на якій є 2-3 листків) відривають від рослини. Кладуть його в воду до появи коріння. Як тільки це станеться, можна пересаджувати держак в землю і накривають пляшкою, тим самим створюючи потрібний мікроклімат. Полив здійснюється навколо пляшки. Як тільки на паростку з`являться кілька нових листочків, накриття знімають. Відрізають держак пізнім літом або зимою;
  • насінням. Насіння викладаються на підготовлений грунт на невеликій відстані один від одного і накриваються клейонкою. При перших сходах накриття знімається. Як тільки на паростку з`явиться кілька листочків, його можна пересадити в вазон.

  Переваги та лікувальні властивості

  Безсумнівним достоїнством запашної пеларгонії є її зовнішній вигляд і чудовий аромат, який вона дарує своїм власникам. Герань цвіте тривалий час. За нею легко доглядати. Недоліків у цієї рослини практично немає.

  Герань відноситься до рослин, які мають лікувальні властивості і протипоказання.

  Герань запашна має лікувальні властивості, завдяки чому на її основі роблять медикаменти, які лікують безпліддя, знижують тиск, покращують настрій, лікують безсоння, нормалізують травлення.

  У косметології використовують відвари і настоянки пеларгонії для догляду за шкірою обличчя і волоссям. Але найбільшу популярність в цій галузі отримало масло цієї рослини. Воно застосовується при жирній, чутливої, що лущиться і роздратованою шкірі. Волосся після його використання менше випадають і стають м`якше. Прості косметичні засоби можна купити в аптеці або виготовити самостійно.

  Незважаючи на всі свої достоїнства, препарати та косметичні засоби з пеларгонії мають свої недоліки. Їх не можна використовувати дітям до 3-х років і літнім людям, вагітним і годуючим жінкам, а також тим, хто хворіє на гастрит, виразку або тромбофлебітом.

  Відео «Догляд за запашної геранню»

  З цього відео ви дізнаєтеся про те, як правильно доглядати за запашної геранню в домашніх умовах.

  Кращі види і сорти пеларгонії

  Багаторічна, трав’яниста, напівчагарникова рослина, відома всім з давніх-давен, як кімнатна герань, що володіє сильним, мускусним запахом, сьогодні називають пеларгонія. Звичайно ж, мова йде не про рослину, яке самотньо дивилася з вікон квартир багато років тому, а про її нащадків, виведених шляхом селекційного відбору ботаніками всіх країн. І назвали цю рослину пеларгонія.

  Отже, рослина пеларгонії походить від герані звичайної, і належить до сімейства Геранієві.

  Ця рослина зовні нагадує кущ герані. Властивий йому і сильний, різкий запах, який багато вдихають з превеликим задоволенням, а багато хто просто не витримує. Батьківщиною пеларгонії називають Південні країни, де вона виростала в дикій природі. Завдяки своєму зовнішньому вигляду і цілющим властивостям, рослину було піддано селекційним дослідженням і на сьогоднішній день в ботаніці відомо більше 180 представників цієї ароматної рослини. Пеларгонію вирощують як у відкритому ґрунті на клумбах, використовуючи для ландшафтного дизайну, так і в вазонах, в приміщеннях.

  Чагарники пеларгонії мають різноманітні форми і бутони, квітучі різнобарвною палітрою. Виведено сорти пеларгонії з білими, рожевими, криваво-червоними і фіолетовими квітками. Форма квітки нагадує розкриту парасольку, зібрану з не великих квіточок, тому рослину відносять до зонтичних різновидів. Суцвіття можуть бути прості і складні, що складаються з п’яти пелюсток округлої форми, або пелюсток на одній квітці може бути до двадцяти штук. Зустрічаються махрові і прості, одноколірні і двоколірні екземпляри. Вони красиво складені між собою, що значно прикрашає всю рослину. Квітки пеларгонії мають різний і стійкий запах. Є сорти, аромат яких дуже нагадує цитрусові плоди, деякі квіти пахнуть м’ятою і мускатом. Зустрічається пеларгонія, що пахне бузком і трояндами.

  Висота кущів пеларгонії від 30 до 80 сантиметрів, листова розетка яскраво-зеленого кольору. Листя зустрічаються різних форм. На довгих черешках ростуть прості, по краю з зубчиками, пальчаті або пальчасто-розсічені, досить великі, листові пластини. В пеларгонії запахом наділені не тільки красиві і незвичайні за формою квіти. Стійким, терпким запахом володіють і листочки. В хімічній формулі рослини описано великий вміст різних ефірних масел. Цим і пояснюється наявність дуже сильного і стійкого, запаморочливого аромату. Кущі пеларгоній нагадують кулю. Скелетні стебла у рослини прямостоячі з добре розвиненими бічними пагонами.

  Рослина після закінчення цвітіння закладає насіння, але розмножувати його все ж рекомендують живцями. Цей багаторічник вважають морозостійким. В кліматичних широтах з теплими зимами, рослину не заносять в приміщення, а залишають зимувати на вулиці, зрізавши листову масу і укривши коріння покривним матеріалом. В нашому кліматі пеларгонія вирощується як кімнатна рослина.

  Різновиди пеларгоній

  В ботаніці невідома єдина класифікація пеларгоній, але особливо поширені шість видів рослини, які часто вирощують як на підвіконнях в приміщенні, так і на квіткових, багаторічних клумбах.

  Зональні пеларгонії

  Ці квітучі рослини, отримали свою назву через наявність на листяних пластинах добре видимої і окресленої «зони», що відрізняється за кольором від основної листової пластини. «Зона» реагує на температуру повітря. При холодній погоді на листках не видно окреслених плям, вони пропадають. Зі збільшенням середньодобових температур, вони з’являються знову. Про ботанічній будові зональних пеларгоній можна сказати, що це чагарникова рослина з прямостоячими, злегка розгалуженими стеблами, яскраво-зеленого кольору. Суцвіття складається з дрібних, простих квіточок, що походить із загальної, круглої, листової крони на довгому стеблі. В різних сортів зональних пеларгоній, різні на дотик і зовнішній вигляд квіти, різняться і забарвленням. Ці красуні квітнуть круглий рік в добре опалювальних приміщеннях, де є багато світла. В сплячку рослина не впадає.

  • Single Zonal pelargoniums (Єдині зональні пеларгонії). Рослина з простими квітками, що складаються з п’яти пелюсток округлої форми.
  • Semi-Double Pelargoniums Zonale. (Напівподвійні зональні пеларгонії). Напівмахрові квіти, які зібрані в складні суцвіття. В квітці налічують до шести пелюсток.
  • Double Zonal Pelargoniums (Подвійні зональні пеларгонії). Рослина з великими махровими квітами, складної форми, що складається з великої кількості різних за обсягом і формою пелюсток.
  • Rose-bud Zonal Pelargoniums (Зональні пеларгонії «Рожеві нирки»). Рослина рожевого забарвлення, яка має дрібні квіточки, що дуже нагадують дрібні троянди. Складної форми квітка. Велика кількість круглих пелюсток красиво складені між собою.
  • Tulipe-bud Pelargoniums (Тюльпановидні пеларгонії). Напівзакриті бутони тюльпанів – саме так виглядають квітки пеларгонії, що належать до цього виду. В одному маленькому тюльпанчику налічують близько дев’яти пелюсток.
  • Carnation Pelargoniums (Гвоздикоквіткові зональні пеларгонії). Порівняно великі квіти, дуже схожі за зовнішнім виглядом з гвоздикою садовою. Пелюстки витягнуті, посічені по краю.
  • Stellar Zonal Pelargoniums (Зірчасті пеларгонії). Квіти і листя цієї рослини нагадують витягнуті зірки. Пелюстки і листові пластини дуже виразні, сильно розсічені на тонкі смуги. Квіти можуть бути різної форми, велика кількість тонких пелюсток.
  • Cactus-flowered Zonal Pelargoniums (Кактусовидні сорти). Скуйовджені, досить довгі, зі згорнутими пелюстками, квіти, чимось схожі з кактусові жоржини. Рослина зустрічається дуже рідко, адже це досить вибагливий для вирощування сорт.
  • Deacon (Диякони). Рослини, отримані при схрещуванні зональних і плющелистних пеларгоній. Руниста, мініатюрна рослина, з безліччю помаранчевих або рожевих квітів складного типу, з великою кількістю пелюсток.

  Плющелистні пеларгонії

  Ці рослини названі ще ампельними, тому що вся велика, листяна маса цих сортів, звисає з вазонів, утворюючи гарний зелений водоспад. Пагони такої пеларгонії можуть досягати в довжину до 100 сантиметрів. Сорт дуже популярний. Його застосовують для прикраси балконів і лоджій, відкритих веранд і терас. Квітки у плющелистних пеларгоній зустрічаються махрові і немахрові, розеточні. Колірна гамма кольорів коливається від білого, до темно-бордового кольору. Листочки дуже схожі на листя плюща, так виникла назва сорту.

  Pac Blue Sybil (Синій Сібіл). Теплолюбна рослина, яку вирощують в теплих, південних країнах. З великої, зеленої кулі, звисають темно-сині парасольки, що складаються з квіток трояндоподібної форми, що нагадують маленькі троянди.

  Королівські пеларгонії

  Кущові рослини цих сортів пеларгонії ростуть висотою до 50 сантиметрів. На рослині зацвітають дуже великі, воістину королівські, бутони, які в діаметрі досягають до 7 сантиметрів. Пелюстки на квітах гофровані, по краю різьблені. Колір бутонів переливається від світло-червоного, до яскравого, криваво-червоного. Це пояснюється наявністю затемнених плям або смуг уздовж жилок пелюстки. На одному бутоні можна побачити, що верхні пелюстки набагато темніші, ніж нижні. Королівські пеларгонії квітнуть білими, бордовими, темно-рожевими і червоними квітами. Листочки королівських пеларгоній за зовнішнім виглядом дуже схожі на кленові листки – у них теж зубчасті краєчки й така ж рівна листова пластина. Королівська пеларгонія, дуже вибаглива для вирощування рослина. Період цвітіння настає після довгої сплячки і триває не більше чотирьох місяців. Дуже вимоглива королівська пеларгонія і до температурних показників. Буйне цвітіння рослини може наступити тільки при температурі повітря близько 12 градусів тепла.

  Пеларгонії «Ангели» (Аngel Pelargoniums)

  При схрещуванні королівської і кучерявої пеларгоній, був отриманий сорт пеларгонії «Ангели». Його називають гібридним. Рослина з дрібним листям і квітками, що виростають в діаметрі близько двох сантиметрів. По виду пеларгонії «Ангели» більше схожі на ампельні сорти. Різновид дуже невибагливий у вирощуванні. В порівнянні з королівськими пеларгоніями, «Ангели» дуже швидко виростають і рясно цвітуть. Квіти на рослинах маленькі, прості, що складаються з п’яти-шести листочків, контрастних забарвлень. Наприклад, у сорту «Eskay Saar» (Еска Саар) верхні два пелюстки забарвлені в червоний колір з білими цяточками, а нижні три пелюстки ніжно-білі. Пелюстки мають довгасту, витягнуту форму. Недарма цей сорт ще називають «Очі Ангела».

  Пеларгонії «Унікуми». Unigue Pelargoniums

  Продукт схрещування королівської і блискучої пеларгоній. Квіти схожі на квіти королівської пеларгонії, але набагато меншого розміру. Листочки сильно розсічені, довгастої форми, пахнуть персиком. Кущі пеларгоній «Унікум» досить великих розмірів, досягають висоти до одного метра. Вирощують тільки в тепличних умовах, так як без прищіпки і формування куща, рослина виростає в одне стебло. Цвітіння слабке або взагалі відсутнє на сортах, які виросли в дикій природі.

  Robin’s Unique (Унікальний Робін). Дуже велика, руниста рослина. Листові пластини добре розсічені, яскраво-зеленого кольору, при розтиранні між пальцями мають персиковий запах. Суцвіття не дуже великі, квітки простої форми, пелюстки довгасті. На одній маленькій квіточці близько п’яти-шести пелюсток. Колір суцвіть яскраво-кораловий.

  Запашні пеларгонії

  Рослини, з листям, що володіють різними, дуже сильними ароматами. Кущ пеларгонії дуже великого розміру, виростає висотою до одного метра. Величезну зелену кулю з густого листя прикрашають маленькі, прості квітки, рожевого або білого кольору. Ці непоказні, зелені рослини цінують заради запаху. Залежно від сорту цього виду, листя можуть бути з ананасовим, персиковим, яблучним, грейпфрутовим, мускатним запахом. Зустрічається пеларгонія, що пахне хвоєю, полином і м’ятою.

  • Islington Peppermint (Іслінгтонская перцева м’ята). Рослина з м’ятним ароматом листя і квітів.
  • Mabel Grey (Мейбл Грей). Листя, що пахнуть тільки-но розрізаним лимоном.
  • Brilliantine (Бріліантін). Листочки, що володіють запахом дорогих парфумів.
  • Fruity (Фрукт). Рослина, що пахне фруктовим садом.
  • Candy Dancer (Цукеркова пеларгонія). Рослина, з ніжним ароматом троянди.
  • Lady Plymouth (Леді Плімут). Рослина, що має сильний запах ментолу
  • Fair Ellen (Справедлива Еллін). Листя у рослини мають запах дерева.
  • Gemstone (Дорогоцінне каміння). Листя, що пахнуть мелісою.
  • Godfrey’s Pride (Гордість Годфрі). Мінливий запах листя, нагадує спеції і м’яту.

  Рослини пеларгоній дуже красиві і корисні. Безліч отриманих селекціонерами видів і сортів, допомагають людині значно поліпшити своє самопочуття, скрасити сірі нотки осінніх буднів, завдяки наявності на підвіконні природного освіжувача повітря.