§ 21. Різноманіття птахів, їхня роль у природі та житті людини

За кількістю видів птахи поступаються лише кістковим рибам (їх налічують близько 10 тис. видів). Різноманітні й середовища існування птахів: вони мешкають у лісах, парках, садах, на луках, у степах, біля водойм.

Які птахи не здатні до польоту? Це насамперед безкільові птахи – страуси, нанду, казуари й ківі. Ці птахи пересуваються по землі бігом або крокуючи. Крила та грудні м’язи в них розвинені слабко. Кіля немає. Задні кінцівки зазвичай довгі й потужні. Пташенята виводкового типу. Мешкають такі птахи на відкритих просторах з розрідженою рослинністю.

Найбільший серед нелітаючих птахів страус африканський (мал. 123, 1): заввишки до 270 см, маса – до 100 кг. Має на ногах два пальці, що сприяє швидкому бігу (до 70 км на годину). Поширений у степо-пустельних регіонах Африки. М’ясо африканського страуса використовують у їжу. Промисел цих птахів значно знизив їхню чисельність, тепер страусів вирощують на спеціальних фермах.

Найменші серед безкільових птахів – ківі (мал. 123, 2) – поширені на островах Нової Зеландії: їхнє тіло заввишки до 55 см, маса – до 3,5 кг. На ногах цих птахів чотири пальці, а крила майже відсутні. Ківі мають довгий і тонкий дзьоб, за допомогою якого здобувають їжу: безхребетних тварин, що мешкають у ґрунті.

Мал. 123. 1. Страус африканський. 2. Ківі

Мал. 124. Пінгвіни: 1 – імператорський пінгвін. 2 – пінгвін малий; 3 – галапагоський пінгвін

Не здатні до польоту також пінгвіни, хоча в них є кіль. Птахи, що мають кіль, належать до кільогрудих. Передні кінцівки пінгвінів видозмінені на еластичні ласти, які слугують для плавання. При цьому рухи крил пінгвінів у воді нагадують рухи крил інших птахів під час польоту. Найбільший серед пінгвінів – імператорський (мал. 124, 1) – сягає до 120 см заввишки, найменший – пінгвін малий – до 40 см (мал. 124, 2).

Поширення пінгвінів пов’язане з холодними океанічними течіями. Вони трапляються в Південній півкулі, переважно біля берегів Антарктиди та на прилеглих островах, а також на південних берегах Австралії, Африки та Південної Америки. Лише один вид мешкає в тропіках біля екватора на Галапагоських островах – галапагоський пінгвін (мал. 124, 3).

Ноги пінгвінів мають по чотири пальці, які сполучаються плавальною перетинкою. Їхні пера щільно вкривають тіло, не даючи воді проникати до шкіри. Під час гніздування пінгвіни утворюють великі колонії. Пінгвіни відкладають від одного до трьох яєць.

У видів, які насиджують яйця на снігу, на череві є складка шкіри. У ній птахи виношують яйце, що лежить на лапах. Живляться пінгвіни ракоподібними, головоногими молюсками та дрібною рибою.

Які птахи здатні до польоту?

• Лелекоподібні мають довгу гнучку шию, довгі ноги й дзьоб. На ногах по чотири пальці, з яких три передні з’єднані невеликою перетинкою. Довгі пальці широко розставлені, що дає можливість цим птахам пересуватися по грузькому ґрунту. Майже всі види лелекоподібних – мігруючі птахи. В Україні поширені білий та чорний лелеки. Лелеку білого, або чорногуза (мал. 125, 1), у народі вважають символом миру, щастя, достатку та материнства. Він влаштовує гніздо біля осель людини. Лелека чорний (мал. 125, 2) свої гнізда будує в лісах, уникаючи сусідства з людиною. Цей вид занесено до Червоної книги України. Знищуючи комах-шкідників, лелеки приносять певну користь сільському господарству.

Мал. 125. Лелекоподібні: 1 – лелека білий; 2 – лелека чорний

• Журавлеподібні мають довгі шию, дзьоб та ноги, за допомогою яких можуть швидко бігати. Для більшості видів характерна видовжена трахея, яка утворює петлі. Завдяки цьому птахи здатні видавати голосні трубні звуки. Свої гнізда вони влаштовують на землі. В Україні поширені сірий та степовий журавлі. Ці види занесено до Червоної книги України. Сірий журавель поширений на Поліссі, у долинах річок Лівобережної України (мал. 126, 1). Саме його гучні крики ми чуємо в небі навесні й восени, коли ці птахи здійснюють міграції. Степовий журавель трапляється у південно-східній частині країни та на півночі Криму (мал. 126, 2).

Мал. 126. Журавлеподібні: 1 – сірий журавель; 2 – степовий журавель

• Гусеподібні – водоплавні птахи. Вони мають видовжену шию та вкорочені ноги. На ногах чотири пальці, з яких три передні сполучаються плавальною перетинкою. Характерна ознака гусеподібних – будова дзьоба. Усередині на верхній частині дзьоба є рогові пластинки, які слугують для відфільтровування їжі. Гусеподібні мають щільне жорстке оперення і густий пуховий прошарок. Жироподібні виділення куприкової залози роблять їхнє оперення водонепроникним.

В Україні мешкають лебеді, гуси, качки та інші. Найбільший за розмірами лебідь-кликун (мал. 127, 1): маса його тіла може сягати 13 кг, розмах крил – до 2,5 м. Цей красивий і величний птах дуже обережний і тримається далеко від берега.

Качки вирізняються різним забарвленням оперення самок і самців (самці мають яскравіше забарвлення). В Україні поширений крижень (мал. 127, 2). Це перелітний птах, який пізно залишає наші водойми, майже перед тим, як вони вкриваються кригою. У теплі зими крижні не відлітають.

Мал. 127. Гусеподібні: 1 – лебідь-кликун; 2 – самець крижня

Багато видів гусеподібних є об’єктами полювання через смачне й поживне м’ясо. Людина також використовує пір’я і пух цих птахів. Крижня і сіру гуску одомашнено. До Червоної книги України занесено червоноволу казарку, лебедя малого, огара, гоголя, гагу звичайну та інші види.

• Соколоподібні живляться переважно тваринною їжею. їх об’єднують спільні ознаки: короткий і гачкоподібно загнутий дзьоб, призначений для шматування їжі, міцні загнуті кігті для хапання та утримання здобичі; здатність швидко літати, тривалий час ширяти в повітрі; гострий зір, що дає змогу бачити дрібну здобич з висоти. Соколоподібні полюють здебільшого на живих тварин, але деякі види (наприклад, гриф чорний) живляться трупами тварин.

В Україні поширені шуліка чорний (мал. 128, 1) та рудий. Цих птахів можна розпізнати за вилчастим розрізом хвоста. Типовим представником орлів є беркут (мал. 128, 2) – великий птах з відносно довгими та вузькими крилами. В Україні цей надзвичайно рідкісний птах зберігся в Карпатах, Закарпатті та західній частині Полісся. Полює беркут на здобич середніх чи великих розмірів: зайців, лисиць, великих птахів тощо. Сапсан – дуже красивий представник соколів (мал. 128, 3) – полює переважно в польоті.

Мал. 128. Соколоподібні: 1 – шуліка чорний; 2 – беркут; 3 – сапсан

• Совоподібні мають великі очі з розширеними зіницями. Удень сови ховаються у схованках, полюють переважно вночі. У них гачкоподібно загнутий дзьоб, міцні та загнуті кігті на пальцях ніг. Живляться сови зайцями, мишоподібними гризунами, птахами, комахами тощо, іноді – рибою чи ракоподібними. Здобич сови захоплюють і вбивають за допомогою кігтів. Дрібну здобич сови заковтують цілком, а велику – шматують. В Україні трапляється пугач (мал. 129, 1), сови сіра (мал. 129, 2) та вухата.

Мал. 129. 1. Совоподібні: 1 – пугач; 2 – сова сіра

Багато видів соколоподібних, як і совоподібні, у великій кількості знищують небезпечних шкідників сільського та лісового господарств: мишоподібних гризунів, комах тощо. Види, які живляться трупами тварин, відіграють у природі роль санітарів. Деякі види соколоподібних людина використовує для відлякування птахів від садів і виноградників, а також летовищ. До Червоної книги України занесено такі види соколоподібних: шуліка рудий, лунь польовий та степовий; орли: карлик, степовий, могильник, змієїд, беркут, орлан-білохвіст, гриф чорний, сокіл-сапсан, боривітер степовий тощо; совоподібних: пугач, сич волохатий, сичик-горобець, сови довгохвоста та бородата, сипуха.

• Дятлоподібні пристосувалися до життя на деревах. На їхніх ногах – чотири пальці, два з яких спрямовані вперед, а два – назад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазания. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні стернових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібно загнуті.

Дятли влаштовують гнізда в дуплах, які самостійно видовбують у стовбурах дерев. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за допомогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, а потім просовують туди довгий та загострений язик, до якого приклеюються комахи (мал. 130, 1). Споживаючи комах, дятли знищують шкідників дерев. В Україні поширені великий строкатий дятел, сивий, чорний (жовна) (мал. 130, 2), середній, малий дятли та ін.

Мал. 130. 1. Схема будови голови дятла (а – язик). 2. Чорний дятел (жовна)

• Куроподібні добре бігають і ходять, але неохоче піднімаються в повітря. Багато видів куроподібних – промислові види, оскільки мають смачне м’ясо. В Україні мешкають перепілка, куріпка сіра, тетеруки, рябчики та глухарі (мал. 131).

Мал. 131. Куроподібні: 1 – рябчик; 2 – перепілка; 3 – глухар

• Горобцеподібні – найчисленніша за кількістю видів група птахів. Більшість видів горобцеподібних живиться комахами, є види, що споживають рослинну їжу, окремі види – хижаки (сорокопути) або всеїдні (наприклад, сіра ворона). Гнізда будують на деревах, будівлях (сільська та міська ластівки), землі (жайворонки) чи в норах, розташованих на уривистих берегах річок (ластівка берегова). Цікаве висяче гніздо синиці-ремеза, яке вона споруджує з рослинності й пуху (мал. 132).

Серед горобцеподібних виділяють групу співочих птахів, які мають добре розвинені голосові зв’язки. Так, соловей (мал. 133, 1) щорічно відлітає восени зимувати до східної Африки, а прилітає до наших країв наприкінці квітня чи на початку травня, гнізда влаштовує на землі в густих чагарниках чи гаях. Співати солов’ї починають через кілька днів після прильоту, а припиняють спів після вилуплювання пташенят з яєць. Близькими родичами солов’їв є дрозди. В Україні мешкають дрозди співочий та чорний (мал. 133, 2).

Мал. 132. Гніздо ремеза

Мал. 133. Горобцеподібні: 1 – соловей; 2 – дрізд чорний; 3 – ластівка берегова; 4 – синиця чубата; 5 – горобець хатній; 6 – крук; 7 – сіра ворона

Перелітні птахи ластівки мають короткий і широкий дзьоб, довгі та вузькі крила, вилчастий хвіст та короткі ноги. Вони вловлюють свою здобич – різноманітних комах – у повітрі. В Україні поширені ластівки сільська, міська та берегова (мал. 133, 3).

Синиці – дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В Україні трапляються синиці: велика, довгохвоста, голуба, чубата (мал. 133, 4) тощо. Одним з найпоширеніших видів птахів є горобець хатній (мал. 133, 5). Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею, а пташенят вигодовують комахами, чим приносять людині безсумнівну користь. Крук — найбільший представник горобцеподібних в Україні (мал. 133, 6), маса тіла якого сягає 1,6 кг. Він має чорне, з металічним відблиском оперення. Живиться переважно трупами тварин. Сіра ворона (мал. 133, 7) трапляється частіше, ніж крук. Останніми роками вона дедалі більше тяжіє до осель людини.

Біологічний словничок: безкільові та кільогруді птахи.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Що характерно для представників нелітаючих птахів? 2. Які пристосування мають пінгвіни для плавання? 3. Які види лелекоподібних та журавлеподібних трапляються в Україні? 4. Які пристосування до водоплавного способу життя мають гусеподібні? 5. Які види соколоподібних поширені в Україні? 6. Який спосіб життя притаманний совоподібним? 7. Що характерно для представників куроподібних? 8. Чим характеризуються представники горобцеподібних?

Обговоріть у групах

Пригадайте лелекоподібних, журавлеподібних та гусеподібних, яких занесено до Червоної книги України. Чому скорочується чисельність цих птахів? Які заходи їхньої охорони ви могли б запропонувати?

Для допитливих і кмітливих

Для чого потрібен кіль нелітаючим птахам пінгвінам?

Цікаво знати

Мал. 134. Фазани

• На територію нашої країни завезено такі види, як фазан (мал. 134) і кеклик. У яскравому забарвленні самців фазана чергуються різноманітні кольори: золотий, темно-зелений, оранжевий, фіалковий тощо.
• У глухарів досить цікава шлюбна поведінка. Самець, виконуючи шлюбну пісню, втрачає слух. Саме ця властивість самців і дала назву виду. В Україні глухарі поширені в лісовій зоні та на території Карпат.
• Серпокрильці, які зовні нагадують ластівок, через довгі крила не здатні ходити по землі й, перебуваючи на рівній поверхні, злетіти не можуть.
• Одне й те саме гніздо лелеки можуть використовувати багато років поспіль. У народі є повір’я, що лелеки приносять із собою весну. Це пов’язано з тим, що ці птахи прилітають рано навесні – у березні або на початку квітня. З появою лелек селяни починали висівати ярі культури та висаджувати городину.
• Зір у багатьох соколоподібних у 6-8 разів гостріший, ніж у людини. Це дає можливість соколу-сапсану помічати свою здобич – дрібних птахів – майже за кілометр.
• Орлан білоголовий став національним символом США. Цікаво, що під час громадянської війни між Північними та Південними штатами білоголовий орлан, якого звали Старий Ейб (так називали президента США Авраама Лінкольна), пройшов з військами Північних штатів усю війну. Він полюбляв військові оркестри, насвистував, коли виконували військові марші. Цьому птаху в США поставлено пам’ятник.
• Ластівок вважають чудовими синоптиками. У сонячну погоду вони підіймаються високо в небо, оскільки дрібні комахи підхоплюються висхідними потоками теплого повітря і заносяться у верхні шари повітря. Коли ж перед грозою чи дощем повітря насичується водяною парою, то комахи, які намокають, літають ближче до землі. За комахами спускаються ближче до землі й ластівки, які продовжують полювання і в дощову погоду.
• Дятли роздовбують кору дерев, які заражені шкідливими видами комах. Тому сліди діяльності цих птахів є сигналом того, що дерево уражене шкідниками.
• В охороні птахів важлива роль належить не лише державним установам, але й громадським організаціям.

КЛАС ПТАХИ

Птахи – це хордові хребетні теплокровні тварини, пристосовані до польоту. Налічують близько 9000 (в Україні – понад 400) видів птахів. Розміри птахів коливаються від 1,6 г (колібрі-джміль) до 130 кг (страус африканський). При вивченні птахів слід мати на увазі пристосування їх до польоту, високу інтенсивність життєвих процесів і спорідненість з плазунами. Рисами організації птахів, які пов’язані з польотом є: наявність крил; пір’яний покрив; легкий і міцний скелет; розвиток м’язів, що забезпечують політ; губчасті легені та повітряні мішки; диференціація дихальних шляхів’ поділ гортані но верхню і нижню, поява бронхіол і пора бронхів; чотирикамерне серце і поділ крові на артеріальну та венозну; теплокровність; у травній системі відсутність зубів, укорочення кишечника; відсутність сечового міхура; відсутність правого яєчника у самок. Наука, яка вивчає птахів, називається орнітологією.

Особливості зовнішньої будови

Відділи тіла – голова, шия, тулуб і хвіст. Кінцівки у вигляді крил і задніх ніг (здебільшого з чотирма пальцями). На голові містяться очі з рухливими повіками (верхньою, нижньою та мигальною перетинками), ніздрі та слухові отвори. Є дзьоб, який складається з верхньої (наддзьобок) та нижньої (піддзьобок) частин, укритих роговими чохлами. Шия видовжена, досить рухлива. Тулуб компактний і має яйцеподібну форму. Хвостовий відділ короткий, зведений до невеликого утвору, до якого прикріплюються рульові пера.

Покриви – це суха шкіра, досить тонка, без залоз (крім куприкової), вкрита пір’ям. Пір’я – рогові утвори шкіри, що вкривають більшу частину тіла у птахів і утворюють оперення. Розрізняють контурні (махові, рульові та криючі пера), пухові, пух, ниткоподібні та щетинкоподібні пера. Забарвлення пір’я обумовлюється двома групами пігментів: меланінами, які визначають чорний, бурий, сірий кольори, та ліпохромами, які дають червоний, жовтий, зелений. Періодично, зазвичай раз або двічі на рік, пір’яниий покрив повністю або частково замінюється шляхом линяння.

Типи і функції пір’я

Особливості будови

Функції різних типів пір’їн

Мають стрижень (колодочка і стовбур) з опахалами (борідки 1-го та 2-го порядків)

Забезпечують обтічність покривів, захищають тіло від механічних ушкоджень, виконують функцію повітряного руля, беруть участь у польоті

Пухові та пух

Мають стрижень і опахало з борідок 1-го порядку; у пуху вкорочений стрижень з пучечком борідок

Ниткоподібні та щетинкоподібні

Мають стрижень без опахала

Сприйняття дотику, збільшують ловчу поверхню рота птахів, утворюють “прикрашальні” утвори та ін.

Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності Опора обумовлена ендоскелетом з ознаками пристосування до польоту. Скелет кістковий, легкий, міцний з тонких, пневматичних кісток, частина яких зростається.

• • Череп суцільний, тонкостінний: мозковий відділ об’ємний і його кістки зростаються в монолітний утвір; вісцеральний – видовжений, що зумовлено появою дзьоба, щелепи беззубі.
• • Скелет тулуба:

хребет з 5 відділів: шийний (хребці надзвичайно рухливі), грудний (хребці зрослися між собою), поперековий (зрослися), крижовий (зрослися) та хвостовий (6-9 хребців, останні зрослися з утворенням куприка); задні грудні, поперекові, крижові і передні хвостові разом з тазовими кістками утворюють складні крижі (10-22 хребці);

грудна клітка добре розвинута і міцна, ребра (з двох відділів – спинного та грудного, з’єднаних рухомо) мають гачки, грудина має кіль (у літаючих птахів) і грудні хребці.

плечовий пояс: лопатки, воронячі кістки і ключиці, які зрослися у вилочку (надає пружності плечовому поясу);

тазовий пояс: тазові кістки із хребцями утворюють складні крижі, які є опорою для ніг;

передня кінцівка: плечова, ліктьова і променева кістки, одна складна кістка із кісток кисті і кістки трьох пальців;

задня кінцівка: стегнова, гомілкові кістки, цівка із зрослих кісток стопи і кістки чотирьох пальців (полегшує злітання).

Рух за допомогою більш диференційованої, аніж у плазунів, м’язової системи, що зумовлено значно складнішими рухами під час польоту, ходіння, добування поживи. Добре розвинена мускулатура, пов’язана з польотом: грудна мускулатура, м’язи шиї, задніх кінцівок, міжреберні та підшкірні м’язи.

Травлення в травній системі з такими особливостями, як наявність дзьоба, відсутність зубів, є воло, у якому їжа змочується, шлунок складний з 2 відділів: залозистого і м’язового, кишечник укорочений.

Тонка кишка

Товста кишка

Дзьоб, язик, слинні залози з травними ферментами.

Довгий, має воло (виробляє “молочко”)

2 відділи: залозистий і м’язовий

Довга, з протоками печінки і підшлункової залози. Є 2 сліпих відростки

Коротка. Недорозвиток прямої кишки. Має клоаку

Птахи потребують великої кількості енергії для забезпечення сталої високої температури тіла (41-42°С) та польоту. Тому їжа у них перетравлюється досить швидко: сухе зерно – за 2-3 години, а соковиті ягоди – за півгодини. Ось чому птахи часто їдять і більшу частину часу проводять у пошуках їжі.

Дихання з участю дихальної системи з певними особливостями будови та функцій, які є ознаками пристосованості до польоту: а) парні губчасті легені, б) дихальні шляхи: ніздрі, носова порожнина, гортанна щілина, верхня гортань, трахея, нижня гортань з голосовим апаратом, 2 бронхи, які галузяться до бронхіол (з’єднуються парабронхами); в) повітряні мішки (чотири парних і один непарний), які обумовлюють подвійний тип дихання (газообмін відбувається не лише під час вдиху, а й під час видиху). У стані спокою дихальні рухи здійснюються завдяки опусканню і підійманню

Внутрішня будова птахів: А – трахея; Б – стравохід; В – легені; Г – підшлункова залоза; Д – тонка кишка; Е – нирка; Є – сліпі вирости; Ж – товста кишка; 3 – клоака; И – печінко; І – м’язовий шлунок; Й – серце; К – залозистий шлунок; Л – повітряні мішки; М – воло

грудної клітки, об’єм якої збільшується під час опускання грудини (вдих) і зменшується при її підійманні (видих). У польоті грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється завдяки рухам крил: 1) коли крила підіймаються, повітряні мішки розширюються і повітря надходить у них через легені; при цьому повітря, що було в легенях, переходить у передні мішки, а легені та задні мішки заповнюються свіжим повітрям; 2) під час опускання крил повітря з легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків – у легені.

Транспортування речовин за участю кровоносної системи, яка має: серце чотирикамерне, завдяки чому артеріальна кров не змішується з венозною, два кола кровообігу – мале і велике.

Температура тіла постійна і не залежить від температури середовища. Птахи – це теплокровні, або гомойотермні тварини, що обумовлено інтенсивним обміном речовин та досконалими механізмами терморегуляції.

Виділення за допомогою видільної системи: тазові нирки – сечоводи – клоака без сечового міхура. Кінцевий продукт обміну білків – сечова кислота.

Регуляція процесів здійснюється нервовою системою, яка значно ускладнилась: головний мозок відрізняється великими розмірами півкуль (розвинена здатність до формування умовних рефлексів), сильним розвитком зорових часток (винятковий зір), дуже великим мозочком (складна координація рухів). Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У птахів поведінка набагато складніша і різноманітніша, ніж у земноводних і плазунів. Пристосовна поведінка птахів обумовлена добовою, місячною, сезонною та річною ритмічністю і забезпечує пристосованість до мінливих умов середовища, задоволення життєво важливих потреб та продовження роду.

Подразливість здійснюється добре розвиненими органами чуттів: орган зору з подвійною акомодацією і монокулярним кольоровим зором; орган слуху з трьох відділів: зовнішнє (слуховий прохід і барабанна перетинка), середнє (з одною слуховою кісточкою) і внутрішнє вухо; орган нюху слабко розвинений; орган смаку міститься на язиці; орган дотику – на оголених ділянках тіла, в основі щетинок.

Розмноження здійснюється статевою системою, яка представлена парними сім’яниками у самців і одним (лівим) яєчником у самок. Птахи роздільностатеві, запліднення у них внутрішнє. Розмножуються яйцями, які мають великі розміри, з великим запасом поживних речовин і яйцевими оболонками. Яйце – яйцеклітина, що, крім зародка, містить значний запас поживних речовин та вкрита зародковими оболонками. У птахів яйце формується після внутрішнього запліднення і в яйцепроводі самок вкривається яйцевими оболонками.

Назва частин яйця

Функції частин яйця

Захищає яйце від механічних пошкоджень, бактерій та грибків; забезпечує крізь пори газообмін; надає яйцю певної форми

Підшкаралупові оболонки

Це дві тоненькі плівчасті оболонки, які запобігають потраплянню до яйця шкідливих мікроорганізмів

Утворена внаслідок розходження підшкаралупових оболонок і містить запас повітря для зародка

Складається з кількох шарів, захищає жовток від механічних 1 пошкоджень і є джерелом води для розвитку ембріона

Канатики (халази)

Відходять від внутрішньої підшкаралупової оболонки та підтримують жовток так, що зародковий диск знаходиться зверху

Вкриває та захищає жовток

Становить собою запас поживних речовин для зародка

Такий вигляд має зародок птахів

Розмноження різних видів птахів відбувається в різні терміни (наприклад, у лелеки за літо може бути тільки один виводок, а у горобців – до трьох). На період розмноження в більшості птахів відбувається утворення пар: у дрібних та середніх за розмірами птахів (горобині) пари утворюються лише на сезон розмноження, а великі птахи (лелеки, лебеді) на багато років, а буває, й на все життя. Під час розмноження проявляються складні елементи поведінки (токування у глухарів, турніри у тетеруків, танок у журавлів, шлюбні пісні тощо). Після парування більшість видів птахів починає влаштовувати гнізда: є дуплогніздники (дятли, синиці великі), деякі роблять гнізда в норах (берегові ластівки, рибалочки, стрижі), в ямках у землі (жайворонки, крячки), у багатьох птахів гнізда розташовані на деревах і кущах (зяблики, вивільга, синиці), є плаваючі гнізда (норці) тощо. Деякі птахи не влаштовують своїх гнізд (зозулі, кайри, пінгвіни).

Розвиток – із зародкового диска при насиджуванні, є зародкові оболонки (амніон, алантоїс, сероза). Завдяки високій температурі тіла птахів під час насиджування кладки відбувається швидкий розвиток зародків у яйцях. Через певний період пташенята розбивають шкаралупу за допомогою яйцевого зуба та вилуплюються з яєць. За характером розвитку пташенят птахів поділяють на:

■ виводкових – птахи, пташенята яких вилуплюються з яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатися у пошуках поживи (курині);

■ нагніздних – птахи, пташенята яких голі, сліпі і не можуть самостійно живитися, у них не функціонує механізм терморегуляції (горобині).

Річні цикли. За сезонного клімату птахи щороку опиняються в різних погодних умовах і по різному пристосовуються до них. Основними сезонними явищами у ЖИТТІ птахів є: гніздування, кочування, перельоти і зимівля.

Кожного року в житті птахів повторюються однакові явища, які визначаються умовами сезонного клімату. Ці умови птахи переживають по-різному, залежно від своєї організації. За пристосованістю до сезонних змін птахи поділяються так:

• • осілі птахи весь рік перебувають в одній і тій самій місцевості (сороки, хатні горобці, куріпки, тетеруки); у річному циклі осілих птахів виділяють 2 основних періоди: гніздування та зимівля,
• • кочові птахи зі зміною сезонів починають мандрувати і не відлітають далеко від місць свого гніздування (сойки, дятли, синиці);
• • перелітні птахи – відлітають від своїх гнізд на зимівлю і повертаються до них на гніздування (білий лелека, сірий журавель, сільська ластівка, зозуля); у річному циклі перелітних птахів виділяють 4 основних періоди: весняний переліт – гніздування – осінній переліт – зимівля.

Цікаві факти про птахів та їхнє життя

Птахів відносять до класу теплокровних вищих хребетних тварин, які відкладають яйця. Вони мають чотири кінцівки, дві передні з яких – це крила, а нижні – використовуються для пересування (адже не всі вони вміють літати). Птахи населяють всю сухопутну територію нашої планети, в той час як їхні розмір, звички та особливості дуже залежать від умов та індивідуальних характеристик цих тварин.

Організму птахів притаманна температура 42-43 градуси за Цельсієм (це на 5-8 градусів більше, ніж в людини). А оскільки ці тварини ніколи не потіють, то більшість повітря, яке вони вдихають (близько 75%), використовується для охолодження.

Неймовірно, чи не так? Ловіть ще декілька цікавих фактів про птахів:

• Птахи дуже вміло використовують соціальні навички для забезпечення власних інтересів. Вони можуть не лише передавати один одному інформацію за допомогою візуального чи звукового сигналів, а й об’єднуватися в такі собі колективні гніздування, що, в свою чергу, допомагає захищатися від хижаків.
• Згідно однієї із теорій, сучасні птахи походять від тероподів (група динозаврів). Вчені вважають, що вони запозичили у своїх предків не лише будову скелета, а й луску, яка видозмінилася у пір’я. Якщо ж глянути на найнебезпечнішого птаха у світі – казуара – то це справжнісінький тобі динозавр. Хоча він і не літає, але його надміцні ноги із величезними кігтями можуть вбити жертву лише одним ударом.

• Чим більший птах, тим довша тривалість його життя. Найбільшими довгожителями серед птахів вважаються орли, грифи, шуліки та соколи – вони можуть жити понад сто років. Трохи менше – близько 40-70 років – живуть лелеки, зозулі, свійські гуси і журавлі. Найкоротше життя в граків, комароловок і колібрі – ці птахи не доживають до більше ніж 2 років.
• Найбільшим птахом, який коли-небудь зустрічали орнітологи, був епіорніс, що проживав на Мадагаскарі. Його зріст сягав до трьох метрів, а вага – близько 400 кг. Яйця такого птаха були набагато більші за страусині – 8-9 кг. На жаль, досить недавно, у 17 столітті, ці птахи повністю вимерли.
• Найрозумнішим птахом вважається зовсім не горобець (у якого найбільший мозок у співвідношенні із його вагою), а ворона новокаледонська. Вона навчилася майструвати “знаряддя праці” та використовувати їх для видобутку їжі. Так, ці ворони дістають з-під кори мурах за допомогою гачкуватих інструментів, зроблених із рослин.
• Чимало птахів, як і інших тварин, перебувають під загрозою зникнення. Щоби цього не допустити, їхня чисельність постійно контролюється, а життя та природне середовище охороняються державою. До Червоної Книги України занесені, зокрема, такі неймовірні птахи як лелека чорний, лебідь малий, пухівка, скопа та багато інших.
• Розміри найменшого у світі птаха не перевищують 6 сантиметрів у довжину (разом із дзьобом та хвостом!) при вазі всього лише 2 грами. І цей титул належить колібрі-бджілкам, що мешкають на Великих Антильських островах. Більше цікавих фактів про колібрі ви знайдете у нашій статті про цих дивовижних пташок.

• Значна частина пернатих тварин – хижаки. Для того, щоби вони могли вполювати свою жертву, природа наділила їх 3 гострими кігтями (по одному на кожен палець). У вирішальний момент під час полювання хижі птахи атакують здобич кігтями вперед, таким чином не залишаючи їй майже жодного шансу на порятунок.
• Птахів, що проживають в Україні, можна поділити на два види: зимуючі (або осілі) та перелітні птахи. Серед найвідоміших першого виду є такі як горобці, синиці, горлиці, ворони, снігурі, сороки тощо. До перелітних відносять гусей, шпаків, ластівок, зозуль та інших. До речі, перелітні птахи – дуже витривалі. Нерідко вони долають величезні відстані, шукаючи тимчасову домівку навіть на інших континентах.
• Ви ніколи не почуєте, як летить сова, адже ці птахи літають повністю безшумно. Хоча вони і не здатні рухати своїми очима, завдяки надзвичайно рухомій шиї, їхня голова повертається на цілих 270 градусів. До речі, не всі сови полюють за дрібними плазунами чи мишами, чимало з них можуть нападати на інші види сов, рибу, а також харчуватися рослинами.
• Ще одні цікаві птахи – сойки, які чудово переносять голодні зими завдяки своїй винахідливості. Річ у тім, що ці пернаті завчасно роблять заготовки із різних жолудів та горіхів. Одна пташка за осінь може зробити до 3 тисяч таких сховків! Але вражаюче й те, що сойки мають чудову пам’ять – протягом зими вони знаходять більшу частину своїх запасів.
• Птахи літають “ключами” не просто так. Така організація у формі клину в польоті допомагає птахам підтримувати один одного, адже кожен наступний птах потрапляє у повітряний потік переднього, що значно економить енергію та сили. Саме тому ватажок зграї, що летить першим, повинен бути найсильнішим, оскільки йому найважче.
• Зозулі – далеко не найкращі батьки, оскільки вони ніколи не піклуються про своїх пташенят, а яйця підкидають в гнізда інших птахів (до речі, пташенята зозулі нічим не кращі – вони виштовхують з гнізда інші яйця). Тим не менш, ці птахи дуже корисні, адже вони єдині, хто поїдає одних із найнебезпечніших шкідників лісу – волохатих гусениць.

• Канарки відіграли важливу роль у розвитку шахтарської промисловості. Оскільки ці птахи дуже чутливі до найменших доз газу, шахтарі брали їх із собою у клітках. Як тільки пташка ставала занепокоєною, або падала – це був знак про те, що повітря стало небезпечним і потрібно чимдуж вибиратися.
• Такі довгоногі птахи як лелеки чи фламінго використовують стояння на одній нозі задля збереження тепла організму. Оскільки їхні чималі ноги не покриті пір’ям – саме ця частина тіла втрачає найбільше тепла при сильних вітрах.

Це лише маленька часточка із того, що нам відомо про цих дивовижних пернатих тварин. Якщо ви хочете дізнатися більше про них і не тільки, підписуйтесь на нашу розсилку, щоби нічого не пропустити!