Все про частини мови: пояснення та таблиці

Іменник, прикметник, дієслово, займенник – слова, що відомі кожному ще зі школи. На перший погляд, морфологія (розділ мовознавства, який вивчає слова як частини мови) здається складною. Безліч визначень, незрозумілі конструкції та різноманітні виключення можуть заплутати навіть досвідченого спеціаліста. Проте, є дієвий спосіб, як вивчити все про частини мови.

Таблиці та схеми з поясненнями – найкращий варіант, щоб швидко запам’ятати необхідну інформацію. У цій статті ми розібрали всі частини мови у зручному форматі та підготували дієві способи, як розрізняти їх між собою. Сподіваємося, що тепер ви за лічені секунди зможете згадати, на які питання відповідає прикметник і розказати, чим він відрізняється від прийменника. Зичимо успіхів!

Які є частини мови

Частинами мови називають певні групи слів, які можна умовно об’єднати в різні класи за спільними ознаками. Наприклад, за граматичним чи загальним значенням, синтаксичною роллю тощо. Перш ніж навчитися розрізняти ці класи слів, почнемо з основного.

Скільки частин мови існує в українській мові? Усього нараховують десять. Перша група (самостійні) налічує шість частин мови, а друга (службові) – три. Також виокремлюють ще одну частину мови – вигук.

Читайте також: Вивчаємо фонетику: уподібнення та правопис приголосних звуків

Частини мови: таблиця

Самостійні частини мови

Самостійними частинами мови називають класи слів, що мають лексичне значення. Вони можуть вказувати на предмети і явища, а також на ознаки дії чи певної обставини. Важлива відмінність цього класу слів полягає у наявності граматичного значення – числа, роду, відмінка тощо. Самостійні частини відповідають на питання й обов’язково виступають головними чи другорядними членами у реченні.

Іменник як частина мови

У реченні іменник використовують тоді, коли необхідно позначити предмет, речовину, природне явище, певну істоту. Він відповідає на питання «хто?» або «що?», і найчастіше виступає головним членом речення – підметом. Іноді також може бути додатком чи іншим членом речення. Запам’ятати основні характеристики іменника простіше, завдяки таблиці, наведеній нижче:

Іноді іменники можна сплутати з іншими частинами мови, тому рекомендуємо вам запам’ятати складні випадки визначення іменників:

Дієслово

Дієслово відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». У реченні його використовують для позначення певної дії ( бігати, говорити ) чи стану предмета ( проспівав, станцював ). Таблиця з основними характеристиками й прикладами:

Розглянемо основні форми дієслів:

Прикметник

Прикметник завжди виражає ознаку предмета. Він відповідає на питання «який?» та «чий?». У реченні прикметник використовують для того, щоб описати наступні характеристики:

• запах – ароматний, приємний ;
• колір – жовтий, блакитний ;
• вік – зрілий, молодий ;
• розмір – маленький, великий ;
• матеріал – пластиковий, скляний ;
• час – сьогоднішній, торішній ;
• простір – далекий, найближчий ;
• особисті якості – добрий, щедрий ;
• приналежність – сестрин, мамин ;
• відношення до місця – приміський, селищний .

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення. Якщо ви раптом забули, на які питання відповідає означення – це «чий?», «який?», «котрий?».

Вивчати будь-яку мову простіше, якщо розраховувати на допомогу спеціаліста-філолога, що має багаторічний досвід роботи у сфері мовознавства. На сайті BUKI ви можете знайти досвідченого репетитора з української, англійської мови, математики, фізики, історії та інших предметів. На платформі зібрані найкращі спеціалісти, які допоможуть вам скласти ЗНО, ДПА чи просто покращити власні знання з певного предмета.

Займенник

Займенник вказує на предмет, його ознаки та кількість, проте не називає його. Відповідає на питання «хто?», «що?», «який?», «скільки?», «чий?». В українській займенники використовують для уникнення тавтології та збільшення виразності мови.

За значенням займенники поділяють на 9 груп. Розглянемо приклади займенників для кожної з груп:

Числівник як частина мови

У реченні числівники використовуються для позначення кількості предметів та їхнього порядку при лічбі. Числівник відповідає на питання «котрий?» та «скільки?». Таблиця з основними характеристиками та прикладами цієї частини мови:

За будовою числівники поділяють на три групи – прості, складні та складені. Розгляньте таблицю нижче, щоб зрозуміти, чим вони відрізняються.

За граматичними ознаками і значенням числівники поділяються на дві групи: кількісні та якісні. Кількісні відповідають на питання «скільки?», а якісні – «котрий?». Нижче наведені поширені приклади числівників.

Відмінювання числівників – це одна із найскладніших тем при вивченні частин мови. Пропонуємо вам переглянути короткий відеоролик, у якому розповідається, як навчитися легко відмінювати порядкові та кількісні числівники:

Прислівник

У реченні прислівники називають ознаки дій і предметів, а також вказують на обставини, за яких відбуваються певні явища чи події. Прислівник відповідає на питання «як?», «коли?», «куди?», «де?». Нижче наводимо основні характеристики частини мови та приклади.

За правописом числівники поділяють на три групи: ті, що пишемо разом, окремо або через дефіс.

Читайте також: Як правильно написати листа?

Службові частини мови

Службові частини мови – це окремий клас слів, головною ознакою яких є те, що вони не називають і не пояснюють реалій. Службові слова фактично виступають як «зв’язкові елементи», що вказують на відношення між реаліями. Це неповнозначні слова, тому вони не відповідають на питання. До службових частин відносимо сполучник, прийменник та частку.

Службові частини мови мають наступні характеристики:

• є граматичним засобом для поєднання слів і речень;
• не мають лексичного значення;
• не відповідають на питання;
• незмінювані;
• не є членами речення.

Сполучник

Сполучники – це службові слова, які використовують для з’єднання однорідних членів речення і декількох частин складного речення. В українській сполучники відіграють важливу роль, оскільки вони збагачують та увиразнюють мову.

Приклади сполучників за будовою:

Приклади сполучників за значенням:

Прийменник

Прийменник – це службова частина мови, яка виражає відношення між предметами, відношення між ознакою та дією предмета і вказує на місце, час, причину, мету і об’єкт дії.

Знайти прийменник у реченні досить просто. Зверніть увагу на назву цієї частини мови. Прийменник завжди знаходиться «при іменнику», тобто шукати його потрібно саме при іменних частинах мови.

Прийменники можуть виражати:

• час – сім секунд до, о шостій годині ;
• простір – зайти у кімнату, доїхати до села ;
• причину – мокрий через дощ ;
• мету – прийшов на лекцію, домовився з другом ;
• спосіб дії – танцювати з задоволенням, сказати по правді ;
• порівняння – менший за нього ;
• матеріал – спідниця з шовку, іграшка з пластику .

Правопис прийменників з прикладами:

звичайні прийменникові сполуки

складні прийменники, що утворилися в результаті поєднання одного/двох прийменників з іншою частиною мови або іншим прийменником

складні прийменники, утворені від первинних за допомогою прийменника «з» чи «із»

замість, навколо, наприкінці, щодо, задля, окрім, заради, навпроти

Частка

Головна роль частки – надати реченню нових відтінків (смислових або модальних). Саме завдяки частці можуть утворюватися нові слова та деякі граматичні форми. Характеристика та приклади частки:

За значенням частки поділяються на словотворчі, формотворчі та модальні. У таблиці нижче наведені пояснення, чим вони відрізняються між собою.

Вигук

Вигук – остання частина мови, яку не відносять до жодного із вище перерахованих класів. Головне завдання вигука – виразити почуття мовця, не називаючи їх.

За значенням вигуки поділяються на 4 розряди: емоційні, спонукальні, вигуки етикету та звуконаслідувальні слова. Приклади вигуків та їх характеристику ви можете переглянути тут:

Популяризація української мови сьогодні досягла значних масштабів, тому просто любити «солов’їну» – вже недостатньо. Тисячі українців почали активно покращувати свої знання з української, згадувати шкільні заняття і надолужувати втрачені навички. Якщо ви також зацікавленні у тому, щоб підвищити свій рівень володіння державною мовою, рекомендуємо вам знайти репетитора з української .

Заповнити прогалини в шкільній програмі, підготуватися до атестаційної роботи чи вступу до ВНЗ, вивчити українську з нуля – усе це допоможуть зробити найкращі фахівці, зібрані на платформі BUKI.

Як визначити: до якої частини мови належить слово?

Кожне слово в українській мові належить до певної частини мови. До якої частини мови належить слово, розпізнають за його лексичним значенням; питаннями, які ставляться до слів; морфологічними ознаками цих слів.

Частини мови поділяють на самостійні й службові. До самостійних частин мови належать слова, що мають лексичне значення, виступають повноправними членами речення. Їх шість – це іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та його форми, прислівник. Службові частини мови служать самостійним. Їх три – це прийменник, сполучник, частка. І ще одна особлива частина мови – це вигук.

Знання частин мови допоможе граматично правильно висловлюватися; логічно осмилити орфограми, пов’язані з морфологією.

Шість самостійних частин мови

Як визначити іменники

Іменники – це всі слова, що називають предмети, осіб і навіть абстрактні поняття

Наприклад: будинок, людина, думка (змінюються за родами, числами, відмінюються)

Отже, щоб розпізнати іменник потрібно поставити питання саме до цього слова, враховуючи, що іменники можуть змінюватися за родами (жіночий, чоловічий. середній), числами (однина, множина), відмінками (на питання непрямих відмінків відповідають також іменники).

Наприклад: дівчину (кого?), мечем (чим?), у кишені ( в чому?)

Для полегшення розпізнавання ставимо слово у називний відмінок.

Знайдемо іменники в реченні:

(У цьому реченні один іменник – це слово посмішкою , ставимо його у називний відмінок (що?) посмішка . Слово (я) – займенник, бо хоч і відповідає на питання (хто?), але не називає особу, а лише вказує на неї ).

Як знайти прикметники

Прикметники – це слова, що називають ознаку предмета, особи

До прикметників ставимо питання – який? (якісні, відносні)

Прикметники завжди відносяться до якогось іменника. Як іменник змінюються за родами, числами, відмінюються.

Наприклад: будинок( який?) новий , людині(якій?) чемній , небом(яким?) блакитним ;

сумка (чия?) мамина , хвіст (чий?) заячий , молоко (чиє?) коров’яче

Знайдемо прикметники у реченні:

У міському транспорті не слід втручатися у сторонню розмову.

(У цьому реченні два прикметника: у транспорті (якому?) міському (відносний ) ,

у розмову (чию?) сторонню (присвійний)

Числівники як частина мови та їх розряди

Числівники – це слова, що називають число, кількість предметів та порядок предметів при лічбі

Числівники відповідають на питання – скільки?(кількісні) котрий? (порядкові)

Наприклад: (скільки?) десять, двадцять (всі числа: цілі, дробові, збірні)

(котрий?) десятий, двадцятий

Слід врахувати, що кількісні числівники змінюються за відмінками (десяти, десятьма).

Порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками (десята, десяту).

Знайдемо числівники у реченні:

Двоє дівчат не розуміють одного хлопця.

(У цьому реченні два кількісних числівника: дівчат (скільки?) двоє кількісний, збірний числівник, хлопця одного вжито у родовому відмінку, початкова форма числівника у називному відмінку (скільки?) один хлопець)

Як відрізнити займенники від іменних частин мови

Займенники – це слова, які виступають замість іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника), вони вказують на предмет, ознаку, кількість, не називаючи їх, відповідають на питання всіх іменних частин мови

Питання, що ставимо до займенників:

хто?що? він, той, будь-хто, щось,

який? чий? будь-який, чийсь

скільки? котрий? декілька, котрийсь

Слід памятати, що займенник лише на щось вказує, але нічого не називає. У таких словах не визначиш предмета, поняття чи його ознаки, чи кількості. Займенники мають властивість змінюватися за відмінками (я, мене, мені, мною)

Займенники поділяються на розряди (відповідно до своєї ролі)

Розрядів займенників дев’ять:

Особові – вказують на особу (я,ти, він, вона, вони, ми, ви, вони)

Зворотний – себе (всього один)

Питальні – містять питання (хто? що? який? котрий?скільки?)

Відносні – (хто, що, який, котрий,скільки)

Заперечні – заперечують (ніхто, ніщо, ніякий, ніскільки)

Неозначені – вказують на невизначену особу, предмет, кількість

(дехто, деякий, будь-хто, декілька)

Присвійні – вказують на належність (мій, твій, наш, свій)

Вказівні – вказують на особу, предмет, кількість (той, ці, стільки)

Означальні – вказують на ознаку (весь, всякий, всілякий, кожний)

Знайдемо займенники у реченні:

Будь-хто міг помітити якесь його хвилювання.

(У цьому реченні три займенника: (хто?) будь-хто неозначений, (яке?) якесь означальний, його (чиє?) присвійний)

Що таке дієслово як частина мови та його форми

Дієслова – це всі слова, які виражають дію, процес або стан.

Питання, що ставляться до дієслів: що робить? що з ним діється?

Початковою формою дієслова вважають інфінітив (неозначену форму)

За формою вираження дієслова бувають: особові, безособові, дієслівні форми на (-но, -то)

Особливі форми дієслова – дієприкметник та дієприслівник

Неозначена форма дієслова або інфінітив

відповідає на питання що робити? (недоконаний вид) писати

що зробити? (доконаний вид) написати

Важливо: неозначена форма дієслова не має закінчення -це незмінна форма.

Особова форма дієслова

Дієслово може набувати особових форм

( пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть )

Дієслова особової форми можуть набувати:

• часових форм (писав, напишу)
• мати вид (писав що робив? недоконаний),(написав що зробив? доконаний)

Безособові дієслова не мають особи

до них належать дієслова, що передають стан людини, природи (морозить, вечоріє) ,

де дія виконується сама собою, без втручання особи

Дієприкметник – це ознака за дією

Дієприкметники творяться від дієслів і мають ознаки прикметника.

Відповідають на питання: який за дією?

Наприклад: лежати (дієслово) – (до того, що лежить, ставимо питання (який за дією?) лежачий (дієприкметник)

Як прикметник мають рід, число, відмінок ( лежача, лежачі), (лежачий, лежачого, лежачому)

Дієприслівник -це додаткова дія

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію і відповідає на питання що робивши? що зробивши?

Дієприслівники творяться від неозначеної форми дієслова і мають ознаки прислівника.

Наприклад: лежати (дієслово ) – що роблячи? додаткова дія (лежачи)

Сашко читав, лежачи на дивані. ( дієслово читав – головна дія, ставимо питання до слова лежачи (що роблячи? або як?яким способом?

Як і прислівник- це незмінна частина мови.

Прислівник – незмінна частина мови

Прислівник – незмінна (невідмінювана) частина мови, що передає ознаку дії, чи міру вияву іншої ознаки відповідає на питання

яким способом? пішки, власноруч

коли? вранці, восени, сьогодні

Прислівники не мають закінчень, бо вони незмінні.

Не слід плутати з прикметниками:

добре (як?) прислівник (незмінний)

добр ий (який?) прикметник ( змінюється добр ого , добр ому )

У реченні виступають обставиною, залежать від дієслова-присудка:

Добре (як?) жити тому, хто має мету.

Можуть виконувати роль присудка:

Слід відрізняти прислівники від прийменників з іменниками, які в реченні можуть виконувати роль обставин:

Туристи піднялися на гору. ( на – прийменник, гору – іменник).

Службові частини мови

Щоб відрізнити службові частини мови від самостійних слід пам’ятати: службові частини мови не мають лексичного значення.

Отже, слід зрозуміти смислову вагу слова: чи має воно лексичне значення і тоді є самостійною частиною мови, чи виконуює роль службової частини мови.

Прийменник як службова частина мови

у, в, на, з, – це відомі прийменники (прості, непохідні)

як службова частина мови прийменник служить для узгодженості при побудові підрядних сполучень слів у реченні

Наприклад: прийменник у вимагає вживання слів у певному (місцевому) відмінку

і відповідних граматичних форм слова (запис у зошит і )

Прийменники є й похідні (поблизу, побіля, із-за, з-під)

Наприклад: перебувати поблизу будівлі

Отже, щоб розпізнати прийменник у реченні, потрібно з’ясувати його роль у реченні.

Прийменники вживаються з іменними частинами мови ( тобто стоять біля іменників. прикметників, числівників, займенників).

Співзвучні з ними прислівники стоять біля дієслів:

Поблизу (чого?) школи є річка. (прийменник)

Річка була (де?) поблизу . (прислівник місця)

Сполучник як службова частини мови

і, а, але. або, та – це сурядні сполучники,які служать для поєднання однорідних членів речення та частин складносурядного речення

2. Влітку тепло, а взимку холодно

що, щоб, якби, мов, як, тому що – це підрядні сполучники, які служать для поєднання частин складнопідрядного речення

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.

Сполучники як, мов, немов служать для творення порівняльних зворотів

Бо хто, як я, намучивсь на війні,
тому життя підскочило в ціні.

Стара Полтава, як стара чаклунка.

Частка як службова частина мови створює особливі відтінки значень

лише, навіть, майже – це модальні частки, вони надають реченню певних відтінків

заперечні частки: не, ні, ані

формотворчі частки: би, б, хай, нехай

Вигук як особлива частина мови

ой, еге-гей, а також усі звуки, що передаються на письмі – це вигуки