Гепард помітно відрізняється від інших представників родини котових через його спосіб полювання — швидкісне переслідування жертви на короткій дистанції. Тіло струнке і здається навіть тендітним, але насправді гепард має розвинені м'язи та практично не має жирових відкладень.
Однак самки гепардів полюють на самоті або з дитинчатами. Гепарди в основному харчуються газелями, імпалами, цесарками та зайцями. Вони полюють у сутінках чи світанку. У них відмінний зір, тому підкрадаються якомога ближче до здобичі, а потім використовують свою найвищу швидкість для лову.
У неволі гепарди живуть до 19 років. У дикій природі тривалість життя становить приблизно 6–8 років. Смертність дитинчат у гепардів є найвищою з-поміж котів, на яких людина не полює. Упродовж перших тижнів після народження до 70 % молодняку вбивають інші хижаки, насамперед леви, гієни й пантери плямисті.
Звуки, які використовуються гепардом для спілкування, дуже нагадують звуки, які видає домашня кішка. Коли гепард в хорошому настрої він мурчить. Коли сердитий – пирхає і клацає зубами. Якщо кошенят гепарда налякати, вони пронизливо і різко свистять.
Відповідно до свого способу полювання, гепард надає перевагу відкритим просторам, це: трав'янисті місцевості, савани, напівпустелі тощо. Найбільша чисельність гепардів живе у Східній і Південній Африці, але й тут спостерігається значне зменшення популяції. Значна чисельність гепардів зафіксована у Танзанії та Кенії.
Очі дозволяють побачити будь-який рух на великій відстані. Наздоганяючи видобуток, гепард підсікає її лапою, а потім намагається вчепитися в шию. Харчуються гепарди в основному копитними, …