Що говорять при вдалому полюванні

Способи зберігання та приготування їжі

Способи зберігання, консервації, приготування та вживання продуктів харчування у стародавніх і сучасних тундрових мисливців на оленя, що жили в подібних природних умовах і знаходилися на одному рівні розвитку, не могли суттєво відрізнятися. Тому великий науковий інтерес для реконструкції цих аспектів життя жителів прильодовикових лісостепів становлять етнографічні дані про побут мисливців на оленя Заполяр’я — нганасанів, енців, юкагирів, ескімосів та ін. [70, с. 135—137].

Восени намагалися їсти якомога більше, іноді до блювання. При білуванні оленя у сирому вигляді з’їдали вим’я, серце, нирки, печінку, сухожилля ніг, легені, головний і кістковий мозок, язик.

При вдалому полюванні взимку надлишки м’яса, часто у прив’яленому вигляді, складали на льоду озера або річки, обкладали кригою, щілини забивали снігом і обливали водою, яка замерзала [140, с. 45, 95]. Оленячу тушу нерідко завалювали камінням, щоб захистити від хижаків, і у такому вигляді м’ясо зберігалося довго [120, с. 134].

Кров та жир оленів консервували, заморозивши брилами, і при потребі відколювали шматки для приготування юшки. На думку нганасанів та юкагирів, така юшка є найкращою їжею для мисливців, бо дає їм силу.

Після весняної поколки м’ясо оленів часто зберігали в холодній проточній воді, де воно залишалося свіжим до кінця літа. Влітку м’ясо консервували, прив’яливши на сонці. В’ялене м’ясо нарізали дрібними шматками, розкладали на шкірі й змішували з жиром [140, с. 96, 97].

Усі частини оленя з’їдали, не виключаючи утробного плоду і вмісту шлунка — “моняла”, яке було багате на вітаміни, його їли сирим або прокопченим над вогнищем. У живих оленів зрізали молоді, незакостенілі роги й, обпаливши на вогнищі вовною, їли.

Намагаючись зекономити паливо, нганасани варили м’ясо тільки до утворення зовнішньої кірки. Всередині воно залишалося сирим, а взимку навіть мерзлим. Варили вичищені кишки оленя. Делікатесом вважалися варені тазові кістки, копчикова частина. Значну частину м’яса з’їдали в сирому вигляді. До делікатесів належало м’ясо оленів, залишених необбілованими на місці полювання на деякий час. М’ясо починало псуватися й у вареному вигляді мало темний колір, а жир — зелений.

Кров та жир оленів народи Заполяр’я зберігають у шлунках, стравоходах, сечових міхурах, шкірах телят, мішечках з гусячої лапки. Витоплений кістковий мозок змішують з головним мозком і отримують так званий мізковий жир, який взимку їдять із сухим м’ясом. Об’їдені кістки розбивали на дрібні шматочки, витоплювали жир, який зберігали у місткостях з оленячих шлунків. Якщо жир заготовляли в теплу пору року, то він дуже скоро ставав гіркий, що, однак, на думку нганасанів, лише поліпшувало його смакові якості [140, с. 97].

Тундрові юкагири влітку й восени харчувалися переважно м’ясом гусей та качок. Птицю “квасили” в ямах, виритих у вічній мерзлоті. З гуся виймали нутрощі й вкладали всередину ще дві тушки, звернувши їх у трубку. Тут зберігали й невичинену птицю, яка навесні сильно “прокисала”, але була їстівною [194, с. 58].

Харчуючись м’ясом, жиром та кров’ю оленів, народи Півночі зовсім не вживали солі, адже ця речовина в необхідних для людського організму кількостях міститься у цих продуктах [212, с. 4].. . Наочне уявлення про харчування мисливців на північного оленя дає раціон ескімосів-карібу Канади [120, с. 104; 222, с. 7]. їжу готували жінки на вогнищі у центрі житла. Оленину, що відтанула, нарізали шматками й складали в дерев’яний посуд з водою або кригою. Воду кип’ятили, кидаючи в посуд розжарене у вогнищі каміння. Коли їжа злегка проварювалася, господарка ставила її посеред житла, і навколо збиралася вся родина. М’ясо їли руками, запиваючи великою кількістю рідини.

Мисливці на північного оленя їли двічі на день: на сніданок трохи холодного жиру та м’яса, що залишилося звечора, а після трудового дня, який тривав приблизно з 9 до 15 год, — основну частину добового раціону.

Раціон ескімосів виключно м’ясний. Лише незначною мірою він доповнювався рибою чи яйцями, які їли навіть несвіжими. При достатніх запасах продуктів дорослий ескімос з’їдав від 4 до 6 кг. м’яса та жиру на добу, хоча у голодні часи вони задовольнялися меншим. Велика щоденна норма м’яса та жиру характерна для багатьох мисливських народів. Зокрема, північноамериканські індіанці з’їдали щодня 4,5 кг. м’яса бізона, а в свята — до 9 кг. [і36, с. 153].

Необхідність виведення з організму токсичних речовин як наслідку м’ясної дієти зумовила вживання ескімосами величезної кількості рідини (чаю, супів, бульйонів, води). Значні навантаження на нирки та печінку призвели до збільшення цих органів. Вірогідно, саме цим пояснюється надмірна товщина попереку ескімосів [120, с. 104].

Ескімоси знають багато способів приготування м’яса оленів, однак дуже часто його їдять сирим. Саме слово “ескімос” у перекладі означає “той, хто харчується сирим м’ясом”. Якщо мисливець убивав оленя-карібу далеко від житла, він насамперед відрізав у здобичі ноги і, знявши з них шкіру, розбивав кістки, поїдав кістковий мозок. Перерізавши горло оленю, мисливець пив кров, що містила багато солі, потім з’їдав нутряне сало. Якщо мисливець не наїдався, він вирізав язик та нирки і носив їх із собою доти, доки не знаходив палива й часу для розведення вогню.

Оленятину заривали у вугілля вогнища. Через деякий час діставали і зрізали обвуглену кірку. Прожарений на 2—3 см. верхній шар м’яса з’їдали, а сире м’ясо, що залишилось, знову занурювали у вугілля. Повторивши цей процес кілька разів, ескімос з’їдав усе м’ясо і добирався до кістки, з якої діставав найпоживніше — кістковий мозок.

Улітку жінки готували м’ясо біля житла, підвісивши над вогнем. До делікатесів належали варена голова оленяти, нутрощі (серце, печінка, нирки, варені кишки). На думку ескімосів, правильно харчуватися — це вживати в їжу всі частини туші оленя.

Ескімоси також готували ніпку — сушене м’ясо. М’язи оленя нарізають тонкими пластинками і в’ялять, розвісивши на кущах навколо стійбища. Таке м’ясо вп’ятеро легше за свіже і довго зберігається. Воно тверде, як підошва, а за смаком нагадує картон, негусто всипаний цукром.

Дуже важливим елементом харчування ескімосів є жири. Для їх раціону характерна пропорція між м’ясом і жиром 3:1. Ескімоси вважали, що вижити у тундрі без жиру неможливо. Коли його запаси закінчувалися, людина слабшала, ставала сприйнятливішою до хвороб. Жири є тим “паливом”, яке дає змогу людині вижити в холодному кліматі.

Для супів та чаю використовували дерев’яні чи берестяні корита і навіть шкіряні мішки. В них наливали воду і кидали розпечене на вогнищі каміння.

Процеси підсиленого окислення білків та жирів зумовлюють потребу організму в кисні, В результаті чого грудна клітина мешканців Півночі досягла

значних розмірів [70, с. 136, 137]. У них також сильно розвинений тепло-ізолюючий шар жиру, особливо у жінок. Тепловіддача організму пропорційна площі тіла. Тому для корінних жителів Півночі характерні невеликий зріст, коротконогість та короткорукість, що поліпшує постачання крові до периферійних ділянок тіла [5, с. 136—146].

Сватання: що говорити сватам з боку нареченого, їхні обов ‘язки

Традиції сватання – це стародавні звичаї і порядки, виконувані для отримання дозволу батьків нареченої на шлюб. Сьогодні проведення сватання – швидше данина і повага минулому, адже рішення про проведення обряду молоді люди приймають незалежно від думки батьків. У статті описано, як правильно має проводитися сватання з боку нареченого, що говорити сватам і які існують прикмети для подруг нареченої на сватання.

• Традиція сватання
• Навіщо проводити сватання
• Традиційна частина сватання з боку нареченого
• Хто може бути сватами з боку нареченого
• Як одягнутися сватам
• Обов “язки сватів з боку нареченого
• Навіщо потрібне батьківське благословення?
• Що повинні робити свати з короваєм
• Чим пригощають сватів
• Чи можна сватам пити алкогольні напої
• Присказки та традиційні висловлювання сватів з боку нареченого
• Як визначити, що сватання відбулося?

Традиція сватання

Молоді люди, які заручилися згодою своєї обраниці на шлюб, як правило, розслабляються. Вважають, що всі лякаючі і хвилюючі моменти залишилися позаду. Важко уявити більш хвилюючу подію, ніж пропозицію руки і серця. Сумніви і побоювання отримати відмову змусять неабияк понервувати навіть впевнених у собі чоловіків. Але справжнє випробування чекає нареченого трохи пізніше. Варто молодій людині розслабитися і заспокоїтися в очікуванні доленосного дня, як раптово на горизонті подій “” з ‘являється “”

Сватання було необхідним для того, щоб перезнайомити батьків і родичів нареченого і нареченої. На Русі слово батька сімейства мало величезну вагу, і при його відмові весілля зовсім могло не відбутися. Тому головним для сватів нареченого було справити сприятливе враження на батька нареченої, і представити “” віддаленого купця “” у вигідному світлі. Сторона ж нареченої повинна була надати гідний прийом, тим самим показавши, що не бідують, та й прийом наречених для них мало не щоденна рутина.

Зараз, коли рішення про шлюб приймають двоє дорослих самостійних людей, сватання не більше, ніж данина традиціям і забава для старшого покоління. Молода пара, як правило, не відмовляє рідним у такій дещиці, що не применшує важливість і переживання, пов ‘язані з влаштуванням сватання.

Навіщо проводити сватання

Перш ніж прийняти рішення про шлюб, молоді люди заздалегідь знайомлять своїх обранців з батьками. Сватання необхідне для знайомства батьків і родичів один з одним, а також для обговорення організації весільних урочистостей і вирішення фінансової сторони справи. Сучасні реалії такі, що подужати свято самостійно молодим рідко, коли під силу.

Традиційна частина сватання з боку нареченого

Що говорити сватам – потрібно знати заздалегідь. Старовинні костюми служать швидше розважальною частиною зустрічі, щоб всі перейнялися духом майбутньої події. Однак опустити цю частину було б невірним рішенням, тоді все стало б занадто офіційним, “” без душі “” і не “” по-російськи “”.

Хто може бути сватами з боку нареченого

Свати з боку нареченого не обов ‘язково повинні бути родичами. Можна вибрати на почесну роль близького друга. Головна вимога – це бойкий характер, відсутність зайвої скромності і відмінне почуття гумору, укупі з умінням пити гарячі напої. Слова сватів з боку нареченого на сватання можуть здатися дивними, застарілими і навіть злегка провокаційними, важливо щоб обрана людина не запиналася і не червоніла, виголошуючи промову.

Вікових обмежень при виборі сватів теж немає. Молоді люди, як правило, більш “” пробивні “” і наполегливі, беруть “” нахрапом “” і сміливістю. Люди віком вже можуть знати, що говорити сватам на сватання і швидше знайдуть спільну мову з батьками нареченої.

Нареченого на сватання, як моральну підтримку, супроводжували батько чи хрещений. Вибирати як свату жінку не возбранялось, але візит до будинку нареченої мав виглядати випадковим, як би “” повз проходили “” – вирішили зазирнути, а тут така “” квітка в саду виросла “”. Тому приходити великим і галасливим натовпом на сватання не прийнято.

Як одягнутися сватам

Одяг сватів у минулому був охайним і ошатним, але загалом мало відрізнявся від повсякденного. Чоловіки одягали рубаху з вишивкою і кращі чоботи, жінки робили легкий макіяж і замість хустки одягали кокошник. Відмінною рисою сватів були вишиті рушники, пов ‘язані через плече. Нареченому і нареченій покладалося вбрання в усе нове.

Сьогодні родичі і молоді повинні самі вирішити, чи будуть вони носити традиційні костюми чи ні. Якщо свати не проти, то припустимо, якщо костюми одягнуть тільки вони. Насправді достатньо буде пов ‘язати стрічку поверх звичайного одягу.

Обов “язки сватів з боку нареченого

Завдання сватів з боку нареченого вести бесіду про весілля складно і легко, але в той же час натяками і недомовками. Таку традицію пов ‘язують з можливою відмовою, яка була ударом по доброму імені нареченого. Коли прохання висловлювалося туманно і розпливчасто, то і відмова повинна була прозвучати в тій же формі, що вважалося менш образливим.

Свати повинні були бути змітливими і розуміти натяки і невисказані до кінця фрази. Існує цілий перелік фраз і висловлювань, що треба говорити при сватанні сватам нареченого. Присказки незначно різняться залежно від регіону країни.

На зображенні вище наведені приклади того, що треба говорити при сватанні сватам нареченого і нареченої. У списку є форми для згоди і ввічливої відмови. Фраза: “” Дякую на любові, свате; а нині віддавати дівки не хочемо “” – означала, що батьки сумніваються і просять час на роздуми, але не відмовляють остаточно і приймуть сватів іншим разом.

Навіщо потрібне батьківське благословення?

На Русі вирішальне слово в дозволі на весілля було за батьком сімейства. Дуже часто основою для згоди було матеріальне становище нареченого і родини нареченої. Нерідко наречена була проти рішення батька, але не мала права заперечити або оскаржити його. Такий стан справ був характерний не тільки для селянських і купецьких сімей, але і в середовищі дворянства.

У російському живописі велика кількість творів присвячена нещасним нареченим. Але такі випадки не були звичайною практикою. Батьки любили своїх дітей і в більшості випадків цікавилися їхньою думкою, перш ніж давати згоду на шлюб, хоча і пробували впливати на своїх чад. “Не те надбання, куди йдеш, а що сам наживеш” – одна з можливих фраз відповіді сватів нареченого, якщо матеріальний стан був темою делікатною.

Думка батьків навіть зараз має величезне значення, тому схвалення найближчих і рідних людей у житті нареченого і нареченої відіграє важливу роль. Це ще один привід влаштувати сватання. Навіть якщо між нареченим і батьками нареченої встановилися не найтепліші стосунки, сватання – прекрасний привід спробувати змінити вже сформовану думку.

Що повинні робити свати з короваєм

Ходити в гості з порожніми руками в російській традиції не прийнято. Відмінним частуванням на стіл нареченої від сватів нареченого стане коровай. Хліб завжди грав величезну роль у культурі слов ‘ян. “Хліб всьому голова” “- говорили хлібопашці, мельники і пекарі.

Дуже важливо вивчити фрази, що говорити сватам нареченого на сватання, але і коровай приготувати зайвим не буде. Піднісши майстерно виконаний хліб, наречений виявить повагу батькам нареченої. Також молодий чоловік може взяти букет квітів для майбутньої тещі.

Чим пригощають сватів

Багатше прийняти сватів було справою честі для будь-якої сім ‘ї. У народі говорили “” Худенький наречений відмінному дорогу вкаже “”, тому вітали гостей з усією привітністю і хлібосольно. Страва на столі залежали від пори року. Завжди намагалися приготувати м ‘ясо домашніх тварин або птицю, якщо сім’ я була багатою, багато солінь, грибів, овочів, готували різні святкові пироги, пиріжки і варення. Багато висловлювань для сватання пов ‘язані з їжею, приклади наведені на зображенні нижче.

Господині намагалися подати свої “” фірмові “” шматки, на столі обов ‘язково повинні були бути страви приготовані нареченою. Про це обов ‘язково говорили сватам, пропонували покуштувати і оцінити вміння майбутньої дружини. При сватанні з боку нареченого говорити сватам, що наречена або господиня недоречності і несмачно готують, було не можна, навіть якщо це правда. Батьки нареченої могли цілком обґрунтовано образитися і відмовити сватам.

Чи можна сватам пити алкогольні напої

Пити гарячі напої сватам з боку нареченого не просто можна, але й повинно. Відмовитися від підношення господарів, значить висловити недовіру і неповагу до приймаючої сторони. Тому при виборі сватів нареченому варто врахувати важливий пункт. Головне в цій справі – без фанатизму, все має бути в міру. Можливо, варто заздалегідь обмовити з батьками нареченої напої, які повинні бути на столі. Багато хто воліє слабоалкогольні напої міцним. Можливий варіант показної “чарки” “, випитої для виду, тому що обговорювати організацію весільного торжества краще на тверезу голову, все-таки мета заходу – не святкування.

Присказки та традиційні висловлювання сватів з боку нареченого

Головне завдання для сватів при підготовці до сватання з боку нареченого – що говорити сватам нареченої. Готових текстів, як таких, для завчання немає. Існує набір стандартних фраз і висловлювань, що збереглися з минулих часів. Свати повинні володіти чималим красномовством і вміти плавно і гладко поєднувати в своїй промові застарілі оберти і сучасні жарти. Використання багатьох збережених виразів не завжди доречне, тому що сенс деяких слів і поєднань вислизає від сучасної людини.

У списку присутні не тільки фрази, що говорять свати нареченого на сватання, а й можливі відповіді батьків нареченої. Приймаюча сторона теж повинна добре підготуватися до візиту і вивчити чимало заковиристих слівець. Щоб не вдарити в бруд обличчям, необхідно ознайомитися з зразковими відповідями і бути готовими відповідати правильно. Відразу після знайомства з господарями будинку, свати нареченого повинні були хитромудро позначити мету свого візиту. Ви можете знайти зразкові формулювання у списку, наведеному вище на зображенні. Можливі і більш сучасні формулювання, наприклад “У вас продукт, у нас негоціант”. Пояснення мети візиту допустиме і в жартівливій формі: “У вас кому тесту і у нас ком тесту, чи не можна їх зваляти в одне місце?”.

Також дуже колоритні фрази, що нахвалюють нареченого, а також вимоги пред ‘явити наречену для “” оцінки “” сватам, наприклад, “Нам потрібна не жито і не пшениця, а червона дівиця”. Після представлення сватів один одному і батькам, взаємних запевненнях в “” якості товару “” і “платоспроможності купця” “, гостям і господарям, під характерні фрази, має перейти до столу з частуваннями, і обговорювати деталі весілля вже без натяків і неточностей.

Як визначити, що сватання відбулося?

Спочатку, одного походу до батьків нареченої могло бути недостатньо. Або слова сватів з боку нареченого на сватання були не дуже переконливі, або наречена сумнівалася в правильності вибору, а батько потурав їй, але випрошувати дозволи на весілля наречених міг довго і неодноразово. Сумнівів не виникало лише в разі щирих почуттів молодих, пристойного віку нареченої або відсутності у неї приданого.

Молоді пари можуть зітхнути з полегшенням, якщо родичі не переругалися на сватання і змогли досягти певних домовленостей, то подія виразно вдалося. Навіть якщо прийняти конкретні рішення про дату, місце проведення і фінансове питання весілля так і не змогли, це лише привід для зустрічі в тихій і затишній обстановці для більш серйозної розмови.

Свати ж повинні оцінювати свою роботу за кількістю сміху і веселощів на зустрічі. Чим більше посміхаються молоді та їхні батьки, тим з більшою впевненістю можна заявити про те, що зі своїми обов ‘язками свати з боку нареченого впоралися.