Капіталізм. Що таке капіталістичні відносини?

Капіталізм (франц. capitalisme, від лат. capitalis – головний) – суспільно-економічна формація, що базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від засобів виробництва як об’єктів власності, від економічної влади, самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності, формуючи процес капіталістичного відтворення.

Капіталізм, окремі елементи якого існували в деяких містах Італії й Голландії у XIV-XV ст., виник в епоху розкладу економічних засад феодалізму (поч. XVI ст.). У період т. зв. первісного накопичення капіталу розпочинається відокремлення безпосередніх виробників від засобів і результатів виробництва, як сталося в Англії під час захоплення феодалами общинних земель для розведення овець. Робоча сила селян ставала товаром, що спричинило трансформацію засобів виробництва в капітал і перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного, до утвердження товарно-грошових відносин. Таким змінам сприяли великі географічні відкриття, внаслідок чого формувався світовий ринок, розширювався внутрішній, зростав попит на сировину, промислові вироби тощо.

Першою найпростішою формою капіталістичного підприємства була проста кооперація, з часом вона поступилася місцем мануфактурі, на якій можна було досягти вищої продуктивності праці, більшої спеціалізації знарядь праці, що закладало підвалини для формування машинної індустрії на нижчій стадії розвитку капіталізму. Перехід до машинної праці у більшості країн Західної Європи відбувся наприк. XVIII – на поч. XIX ст. Панівною формою підприємства стає фабрика, відбувається підпорядкування праці капіталом. Поступовий перехід економічної влади до капіталістів зміцнював їхні позиції в боротьбі за політичне верховенство, остаточне встановлення якого відбулося під час буржуазних революцій у Нідерландах (кінець XVI ст.), в Англії (XVII ст.), Північній Америці (кінець XVIII ст.), Німеччині (серед. XIX ст.), Росії (поч. XX ст.).

У межах капіталізму діють три типи економічних законів:

• всезагальні, головним серед яких є закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил; загальні, як напр., закон вартості у формі коливання цін навколо ціни виробництва;
• специфічні – закон виробництва і привласнення додаткової вартості, закони концентрації капіталу, централізації капіталу, капіталістичного нагромадження та ін.;
• стадійні та ступеневі.

Капіталізм як економічна система має дві стадії розвитку – нижчу (поч. XVI – кінець XIX ст.) з переважною індивідуальною капіталістичною власністю і вищу (межа XIX-XX ст., триває й нині) з домінуванням колективних форм власності. На вищій стадії діють якісно нові економічні закони, розвиваються нові суперечності, з’являються елементи нової економічної системи та перехідні форми між ними, держава перетворюється на елемент базису, матеріальною базою є автоматизована праця, ядром господарського механізму стає державне, а не стихійне ринкове регулювання, планомірність. На вищій стадії капіталізму три типи економічних законів набувають специфічного розвитку, внаслідок чого виникає державно-корпоративна власність, монопольна ціна виробництва, відбувається концентрація монополістичного і фінансового капіталу, перетворення банків з посередників на монополістів, зрощування їх капіталу з промисловим монополістичним і утворення фінансового капіталу, одержавлення капіталістичної економіки. Дія цих законів супроводжується розвитком якісно нових економічних суперечностей.

За майже п’ять століть своєї еволюції найважливіші складові капіталізму, зокрема продуктивні сили, виробничі відносини, господарський механізм, зазнали важливих кількісних і якісних перетворень і зумовили виникнення суспільної форми капіталістичного способу виробництва, її головними рисами є:

• монополізація незначною частиною суспільства переважної маси засобів виробництва і використання їх як знарядь експлуатації;
• брак засобів виробництва у переважної частини працівників: у сфері виробництва праця робітника під контролем капіталіста і власність капіталіста на вироблений продукт;
• відчуженість найманих робітників від управління виробництвом;
• привласнення капіталістами більшої частини створюваного найманими робітниками продукту;
• мета осіб найманої праці – елементарне підтримання життя, мета капіталістів – збільшення багатства;
• товарне виробництво стає загальним, все купується і продається;
• конкуренція між окремими групами капіталістів у всіх сферах суспільного відтворення і у відносинах між найманими робітниками;
• опосередковане втручання держави в регулювання окремих сторін виробничих відносин. Зазначені риси мають соціальні, юридичні, політичні, культурні, ідеологічні та інші прояви.

Зокрема, у сфері політичних відносин капіталізму властива відчуженість переважної більшості населення від участі в управлінні державою, тобто від політичної влади.

У процесі еволюції капіталістичного способу виробництва його сутнісні риси наповнилися новим змістом, набули нових ознак. Якщо на нижчій стадії капіталізму, домінувала індивідуальна власність, то на вищій переважають колективні форми капіталістичної власності – акціонерна, монополістична, кооперативна, державна, змішана тощо. У другій пол. XX ст. в розвинених країнах світу набуває поширення трудова колективна власність, формується інтегрована капіталістична, в тому числі на інтернаціональній основі. Поступово долається техніко-економічна відокремленість працівників від засобів виробництва. Частина найманих працівників, маючи можливість придбати певну кількість акцій капіталістичних підприємств, перетворюється на їх співвласників, якоюсь мірою залучається до управління власністю, економічної влади на підприємстві. Внаслідок цього втрачають свою значущість такі риси капіталізму, як праця під контролем капіталіста, а також його власність на виготовлений продукт.

Водночас видозмінюється і втрачає значення така риса суспільної форми капіталізму, як обмеженість споживання у частини найманих робітників і службовців. Зростають соціальні витрати держави на розвиток освіти, охорони здоров’я, професійну підготовку та перекваліфікацію, виплату пенсій, допомогу безробітним і т. ін., джерелом яких є переважно сплачені працівниками податки. Жорстка податкова політика дає змогу встановлювати загальнонаціональну заробітну плату, що свідчить про зростання колективного й суспільного характеру капіталізму, відтворення робочої сили та піднесення ролі буржуазної держави і всього суспільства.

На вищій стадії капіталізму якісних змін зазнає вільна конкуренція. Гігантські корпорації підпорядковують собі дрібні й середні капіталістичні підприємства, конкуренція стає монополістичною, набуваючи різних форм вияву як на внутрішньому, так і на світовому ринку. Зазнає істотних змін і держава. Залишаючись елементом надбудови, вона стає також елементом базису, потужною економічною, юридичною, ідеологічною й політичною силою, захищаючи передусім інтереси класу капіталістів. Водночас на її дії впливають виступи найманих працівників як більшої частини населення, потреби та запити яких їй доводиться враховувати у своїй діяльності.

Еволюція основних рис технологічного способу виробництва, використання досягнень науковотехнічного прогресу, його суспільної форми дає підстави для висновку, що сучасний капіталізм, поряд із звичними для нього рисами, має низку перехідних ланок до соціалістичних форм, окремих елементів соціалістичного способу виробництва, які дістали назви «капіталізм із людським обличчям», «капіталізований соціалізм» або «соціалізований капіталізм» тощо. Характерним виявом поєднання таких особливостей є шведська модель соціалізму, в якій витрати держави на соціальні потреби становлять третину валового національного прибутку, що є найвищим показником серед розвинених капіталістичних країн.

• Історія Держави І Права України: Заруба В.М
• Історія України: Заруба В.М., Васковський Р.Ю.
• Дистанційний Курс Історія України: Г.Г.Кривчик, С.
• Актуальні Проблеми Історії України: Курс Лекцій
• Нариси З Історії України: Василь ВЕРИГА
• Історія України Від Найдавніших Часів I До XXI: Л.І. Кормич В.В. Багацький
• Конспект Лекцій З Історія України: Гавриленко І
• Козацька еліта Гетьманщини
• Історія України: Мельнік
• Проблеми вивчення української революції 1917-1921рр
• Українська національна революція
• Політичний рух: Бобіна

Капіталізм

У житті дуже часто доводиться чути поняття капіталізм. Були часи, коли цим словом лякали і намагалися повалити капіталістичний лад.

Сьогодні в якості зразка високого рівня економічного розвитку називають розвинені капіталістичні країни, жителі яких можуть багато заробити і добре витратити.

Хороший чи поганий капіталізм? Як сформувався цей суспільний лад і які має ознаки? Давайте розбиратися.

Капіталізм – що це?

Капіталізм-це економічна система виробництва і розподілу благ, яка заснована на переважанні приватної власності, свободі підприємницької діяльності та правовій рівності громадян.

Власники факторів виробництва – землі, капіталу (що це?), праці займаються створенням товарів і послуг, щоб отримати прибуток.

Бажання збагатитися і отримати хороший дохід підштовхує людей до створення своєї справи, що відповідає потребам окремих груп суспільства, а також власним можливостям та інтересам.

Головні ознаки капіталізму:

1. вільна торгівля;
2. приватність;
3. свобода підприємництва;
4. орієнтація в економічній діяльності на отримання прибутку;
5. поділ праці;
6. формування основних класів – робітників і буржуазії.

Видатний теоретик соціалізму і автор знаменитої праці з політекономії “Капітал” Карл Маркс характеризував капіталізм як останню суспільно-економічну формацію.

Капіталізм в небезпеці

Слідом за цією стадією розвитку соціуму повинен був прийти комунізм, який пов’язаний з переосмисленням усієї історії людства і створенням суспільства рівних людей.

Однак ера справжнього комунізму поки так і не настала, а капіталістичний лад продовжує існувати. Можливо, тому що на відміну від свого уявного «послідовника» він реальний і встиг всупереч думці Маркса довести свою життєздатність.

Витоки капіталізму

На зорі Нового часу в XVI—XVII століттях про капіталізм ще ніхто не знав. Незважаючи на старт процес початкового капіталу, який проявлявся у вивезенні золота з Нового Світу в Європу про це ладі мало хто знав – теоретичних робіт на цю тему ще не було написано.

Але буржуазні відносини і дух підприємництва неминуче пробивали собі дорогу – в Нідерландах розвивалося мануфактурне виробництво, а в Англії селян зганяли з орних земель, щоб перетворити їх на луки. Так проявлявся процес “обгороджування”, в результаті якого місцевий капіталіст отримував шерсть, що йде на виготовлення сукна. Трохи пізніше воно стане символом процвітання Туманного Альбіону.

У гонитві за прибутком і дешевими ресурсами європейські завойовники рушили в Африку, Азію, Америку і перетворили ці материки в колонії.

Капіталізму виявилося, що дуже потрібне зростання вшир – без ринків збуту і сировини створити капіталістичне суспільство виявилося неможливо.

Потім довелося ламати внутрішні перегородки у вигляді абсолютної монархії, що стримувала підприємницький запал, і Старому світу довелося пережити кілька буржуазних революцій:

• Нідерландську – 1566-1609.
• Англійську (АБР) – 1640-1660.
• Французьку (ВФБР) – 1789-1799.
• Війна за незалежність англійських колоній в Америці-1775-1783.

Тільки після перемоги революційних сил капіталістичні відносини завоювали міцні позиції в станах заходу. У XIX столітті Європа пройшла через промисловий переворот, в результаті якого основна маса товарів стала виготовлятися на фабриках і заводах.

Бездомні і безлюдні

Суспільство перейшло в індустріальну епоху, а капіталізм в гонитві за надприбутком став перетворюватися в імперіалізм.

Капіталістичні відносини

У світі капіталізму все ґрунтується на свободі. Підприємець, що бажає створити виробництво, сам вирішує, що виготовляти і які ресурси для цього використовувати. Споживач вільний вибирати товар відповідно до своїх уподобань.

Капіталісту ніяк не обійтися без найманої праці, тому він запрошує до себе вільних робочих, використовуючи форми економічного примусу у вигляді зарплати і матеріального стимулювання.

Соціалізм і капіталізм

У підсумку виникають капіталістичні відносини, засновані на наступних факторах:

1. приватна власність на засоби виробництва (земля, сировина, обладнання);
2. використання найманих працівників, робоча сила перетворюється в товар;
3. розвинена система поділу праці;

На характер капіталістичних відносин впливає ступінь конкурентності ринку. В умовах вільної конкуренції вони базуються на суперництві між виробниками, що використовують для збільшення конкурентоспроможності економічні інструменти, наприклад, якість товару або нижчі ціни.

При переході на монополістичну стадію, коли з’являється багато великих компаній (синдикати, концерни, картелі, конгломерати, трести), що контролюють значну частину ринку, активним учасником капіталістичних відносин стає держава.

Капіталізм не ідеальний. Він схильний до криз, не обіцяє економічної рівності і формує конкурентне суспільство, в якому велика частина людей неминуче програє.

Але цей лад дає шанс кожному скористатися своїми знаннями і здібностями для гідного життя через створення економічного інтересу до виробничої діяльності.

Ще більше подробиць про капіталізм можна дізнатися з цього відео. Маркс був генієм, але його прогнози відсунулися на століття завдяки ряду обставин.

Головний закон капіталізму і його головна проблема

Капіталізм — це суспільство для сильних, де слабкий, нехай нарікає на себе. Головне при такому ладі — це думати тільки про своє власне благо і ступати по головах. В іншому випадку ти будеш зметений на узбіччя.

Людина людині в це суспільстві ніяк ні один і ні брат. Він конкурент за місце під сонцем, якого на всіх не вистачить. Головна якість людини в такому суспільстві-це амбітність. Вона штовхає людину робити те, що йому не потрібно, але необхідно капіталісту. Звичайно ж, це все дещо перебільшено, але якщо зірвати всі маски, то це буде саме так.

Але навіть якщо відсторонитися від того, що капіталістична система не націлена на благо людей, а лише тримає перед кожним з них морквину на мотузочці, за якої люди слухняно біжать, штовхаючись ліктями, то все одно ця система приречена на занепад. Просто за своїм визначенням, суті.

Зараз настає момент, коли практично весь світ можна вважати капіталістичним (що живе за ринковою системою). У цьому світі вже нікого грабувати (селян, відсталі країни) і він стає замкнутою системою.

Гроші ззовні взяти нізвідки, а капіталістична система в чистому вигляді не працездатна. Нізвідки буде брати прибуток. Без грабежу в замкнутій капіталістичній системі грошей на прибуток не залишається. Власне, все зараз це і відбувається. Процес довгий, але, на жаль, неминучий.