Амплуа гравців у волейболі

Презентація на заявлену тему ознайомить учнів із п’ятьма амплуа (ролями) гравців у волейболі: зв’язуючий (пасуючий) – Setter; діагональний нападаючий – Right side hitter; догравальник – Outside hitter; центральний блокуючий – Middle blocker; ліберо – Libero; у тексті детально розписана роль кожного гравця.

АМПЛУА ГРАВЦІВ У ВОЛЕЙБОЛІ

Амплуа́ (фр. emploi — посада, заняття) — певний вид ролей, що відповідають сценічним даним актора. Наприклад: герой, комік, резонер, фатальна жінка тощо. Спеціалізація акторів за амплуа прискорює підготовку вистав, дає впевненість в майстерності виконання ролі, але обмежує акторські можливості, породжує штампи. В переносному значенні АМПЛУА — характер обов’язків, які виконує людина, специфічність виконуваної роботи. У спорті АМПЛУА це специфічна роль або сукупність обов’язків гравця у командних видах спорту.

У сучасному волейболі існують п’ять амплуа (ролей) гравців: Зв’язуючий (пасуючий) – Setter;Діагональний нападаючий – Right side hitter;Догравальник – Outside hitter;Центральний блокуючий – Middle blocker;Ліберо – Libero.

Зв’язуючий (пасуючий) визначає “тактичний малюнок” гри своєї команди. Він є, так би мовити, диригентом оркестру. Саме він здебільшого виконує передачу м’яча нападаючому для завершального удару (виняток – рідкі ситуації, коли зв’язуючий опиняється у ролі приймаючого, тобто має перше командне торкання за вийнятком блокування). Від його дій здебільшого залежить успіх у боротьбі з блокуючими гравцями команди суперника. Зв’язуючий визначає слабкі місця в ворожій обороні (наприклад, невисокий гравець на передній лінії або не дуже спритний центральний блокуючий) і виводить атакуючого на найбільш вигідну позицію. Зв’язуючий – мозковий центр команди та її лідер. Згідно із сучасною схемою гри 5-1 на корті грає ОДИН зв’язуючий.

Діагональний нападаючий є високим та потужним гравцем. Він не бере участі у прийомі м’яча, але активно атакує з правого флангу в основному із задньої лінії. Саме діагональний набирає найбільшу кількість очок за гру завдяки своїм потужним й високим атакам. Під час гри на корті знаходиться один діагональний.

Догравальник – універсальний гравець. Він виконує майже всі ігрові функції крім, очевидно, обов’язків зв’язуючого. Разом із ліберо догравальники приймають подачі й атакуючі удари противника, блокують атаки на лівому фланзі й атакують з лівого фланга або із задньої лінії (відома, популярна та феєрична комбінація “PIPE”). Одночасно в одній команді грають завжди ДВА догравальника.

Центральний блокуючий (нападаючий першого темпу) – основний блокуючий гравець команди на передній лінії. Головним обов’язком центрального є блокування атакуючих ударів противника в центрі та з обох флангів. Окрім блокування цей гравець виконує ще й атаки «першим темпом», тобто швидкі високі атаки після короткого пасу зв’язуючого. Одночасно в команді грають ДВА центральних, але після переходу одного на задню лінію його заміщує гравець захисту ліберо.

Ліберо (від італ. Libero-«вільний») – гравець захисту команди на задній лінії. Головним обов’язком ліберо є прийом подач, атакуючих ударів противника, страхування під час атаки своєї команди, прийом складних та нестандартних м’ячів. Ліберо мають цілий ряд обмежень. Приміром ліберо не дозволяється подавати або грати вище верхнього края сітки. Ліберо є, так би мовити, «воротарем» команди. Зазвичай ліберо заміщує центрального, що переходить на задню лінію. Ліберо – ОДИН гравець команди під час розіграшу. Саме амплуа ліберо надає чудову можливість грати у професіональний волейбол спортсменам невисокого зросту.

Позиції і амплуа гравців на майданчику волейболу

Навчання волейболу починається з вивчення правил гри. Потім визначення амплуа спортсмена. Розглянемо існуючі позиції в волейболі і відповідні їм ролі, розподіл місць на майданчику і характеристики учасників певного амплуа.

Майданчик – поле довжиною 18 м і шириною 9 м, яке оточене вільною зоною. Її ширина по більшій стороні майданчика – 3-5 м, по меншій стороні – 3-8 м. Сітка розміщується строго посередині поля. Три метри в обидві сторони від сітки – зона I темпу. За нею зона II темпу. Саме в цих областях і розміщуються 6 гравців однієї команди. Відрізняються такі позиції гравців у волейболі на майданчику:

• Позиція 1 – справа ззаду.
  Займає подає догравальника – нападає із зони IIтемпа. Володіє сильним ударом, здатний працювати з м’ячем – закручувати, тушувати;
• Позиція 2 – праворуч попереду.
  Займає діагональний – учасник команди, який приймає найбільше число подач. Він повинен бути самим стрибучий і сильним. Зростання гравця не менше 195 см-2 м. Згідно з займаної позиції на майданчику гравцеві потрібно виконувати потужні подачі;
• Позиція 3 – посередині попереду.
  Займає центральний блокуючий (нападник із зони Iтемпа) – гравець, здатний приймати низькі м’ячі, що володіє високою реактивністю. Повинен вміти створити ефект несподіванки на поле при парирування атаки суперників;
• Позиція 4 – зліва попереду.
  Місце догравальника (працює в зоні Iтемпа) – учасник команди, що атакує з краю сітки. Беручи до уваги позиції гравців на майданчику, він змушений часто приймати подачі пов’язує і атакувати. Потрібен сильний удар. Гравець повинен добре бачити хід гри і результат подачі;
• Позиція 5 – зліва ззаду.
  Займає сполучний або плеймейкер – учасник команди, яким належить право другого удару після атаки суперників. Його завдання так подати м’яч нападаючому, щоб той зміг провести результативний удар. Потрібно володіти швидкістю реакції і точністю подачі;
• Позиція 6 – посередині ззаду.
  Займає блокуючий – найвищий і витривалий член команди. Він блокує удари.

Нумеруються позиції в волейболі за номерами 1-6 в напрямку справа наліво. А переходи здійснюються учасниками зліва направо. Учасникам команди гра приносити задоволення тільки в тому випадку, якщо кожен гравець стоїть на своєму місці – амплуа відповідає фізичним якостям і вмінням. Вибрати роль в грі допоможе наш досвідчений тренер.