“Покровські ворота”: актори і ролі, історія створення картини

Фільм «Покровські ворота», актори і ролі якого створили незвичайну атмосферу всередині самої картини, в 2012 році відзначив своє тридцятиріччя. Як створювався один з найулюбленіших радянських фільмів і як підбиралися актори для проекту?

Фільм «Покровські ворота» (1982 р): сюжет

Москва – місто, в якому розгортаються події фільму «Покровські ворота». Актори і ролі, виконувані ними, малюють перед глядачем будні комунальної життя 50-х років.

В одній комуналці туляться відразу кілька кумедних персонажів. В одній кімнаті – симпатичний студент Костик зі своєю тітонькою. В іншій – естрадний артист Велюрів. У третій – смішна трійця, яка гідна особливої уваги.

Маргарита Павлівна і її колишній чоловік – літератор Лев Євгенович – давно в розлученні. Маргарита вдруге збирається виходити заміж, але власну житлову площу зі своїм нареченим вона ще не отримала. Тому деякий час всі учасники цього трикутника змушені жити під одним дахом однією сім`єю. Але справа навіть не в квартирному питанні – просто Маргарита звикла у всьому опікати свого колишнього чоловіка і навіть думки не припускає, що він може впоратися без неї.

У свою чергу, Лев Євгенович намагається відстояти своє право на самостійність, але це у нього погано виходить. Всіх його пасій Маргарита випроваджує в два рахунки. Чим закінчиться це протистояння, глядач намагається відгадати протягом усього фільму.

Виконавці головних ролей

«Покровські ворота», актори і ролі в яких наділені особливим шармом і характерністю, відрізняються зоряним виконавчим складом.

Пітерський актор Анатолій Равикович, якому дісталася роль Льва Євгеновича, на сто відсотків потрапив в образ. Його персонаж настільки був зворушливий у кадрі, що у глядача викликав щире співчуття.

Інна Ульянова в образі владної Маргарити стала просто прикрасою фільму. Її обурена фраза «Хоботов, це дрібно!» Стала афоризмом. А геніальний монолог, адресований до героїні Кореневой, змушує глядача просто котитися зі сміху.

Роль студента Костянтина Роміна зіграв молодий Олег Меньшиков, який згодом стане знаковою фігурою для російського кінематографа. «Покровські ворота» – фільм, який дозволив цьому акторові почати блискучу кар`єру. Його вітряний Костик – чи не єдиний персонаж, який займає сторону Льва Євгеновича в конфлікті. У кінцевому підсумку саме Костик організовує у фіналі карикатурний втечу Хоботова зі своєю коханою на мотоциклі.

«Покровські ворота»: історії, актори

Віктор Борцов – актор Малого Московського театру – виконав роль колишнього фронтовика і нареченого Маргарити – Сави Гнатовича. Примітний той факт, що сам Віктор не був учасником бойових дій. А ось Володимир Піцек, який зіграв у картині фронтового товариша Сави, дійсно воював під час Вітчизняної війни.

Не можна не відзначити характерний образ куплетиста Велюрова, який створив Леонід Бронєвой. Актор, знімаючись у фільмі, вже був широко відомий за картинами «Слідство ведуть знавці», «Сімнадцять миттєвостей весни» та іншим.

Роль Аліси Віталіївни – тітоньки Костика – зіграла Софія Пилявська. У фільмографії Пилявської, крім «Покровських воріт», безліч примітних ролей – графині Вронської в «Анні Кареніній» (1967 р), Раїси Павлівни в картині «Доживемо до понеділка» (1968).

Ролі другого плану у фільмі виконали: Олена Коренєва, Валентина Воілкова, Тетяна Догілєва, Ігор Дмитрієв та інші широко відомі актори.

Знімальна група

«Покровські ворота», актори і ролі в якому ідеально зрослися, міг би й не вийти на екрани зовсім. Режисер проекту – Михайло Козаков – розсердив керівництво Держкіно тим, що відмовився від зйомок у фільмі «Державний кордон» (1981 р). Тому Козакова прозоро натякнули, що його проект можуть згорнути. Михайло Козаков дав згоду на зйомки у фільмі Бориса Степанова, і випуску «Покровських воріт» більше нічого не перешкоджало.

Але і на цьому пригоди знімальної групи не закінчилися. Відразу після зйомок і озвучування фільму Олена Коренєва поїхала за кордон і не повернулася. До творчості акторів-емігрантів в той період ставилися строго, і фільм могли просто-напросто заборонити. Але, на щастя, цього не сталося.

Картина була знята за сценарієм Леоніда Зоріна. Зорін також написав роком раніше сценарій до кінодрамі «Транзит», а також до фільмів «Царське полювання» (1990 р) і «Закон» (1989 р).

Цікаві факти

Фільм «Покровські ворота», актори і ролі якого виявилися так близькі глядачеві, фактично ставилося за однойменною п`єсою, створеної Зоріна ще в 1974 р Михайло Козаков був одним з перших, хто поставив спектакль за цією п`єсою в Театрі на Малій Бронній. Потім у нього з`явилася думка перенести цю забавну трагікомічну історію на телеекрани – так почалася робота над сценарієм до фільму.

Еміграція актриси Кореневой все-таки позначилася на долі «Покровських воріт»: після трансляції картини в 1983 році на центральному телебаченні фільм ще три роки пролежав на полиці, поки його знову не показали глядачеві.

У кінострічці є кілька історичних помилок – всі вони пов`язані з транспортом. У кадрі миготять тролейбуси та автомобільні номери зразків більш пізнього часу, ніж те, в якому розгортається дія.

Розбіжності з п`єсою

Єдність часу і місця дії – обов`язкова умова для створення п`єси, оскільки за весь її показ обстановку змінити вдається в середньому тільки два-три рази. Кіно ж у цьому плані не соромлячись у можливостях, тому «Покровські ворота» – фільм, який багато в чому не схожий на першоджерело, т. Е. п`єсу.

Відмінності є не тільки в обстановці, в якій розгортаються події, а й в образах. Наприклад, яскравою особливістю Сави Ігнатовича в картині стала його звичка вживати в мові німецькі слова і вирази. Студент Костик, у свою чергу, сипле французькими словосполученнями. Але в п`єсі Зоріна обидва персонажі говорять, як звичайні люди і не користуються іноземними словами.

«Покровські ворота», актори і ролі, зіграні ними, ось вже 30 років відгукуються в серцях глядачів, адже в кожному з героїв легко впізнати себе. Фільм входить до золотої колекції радянського кіно і, швидше за все, ніколи не зникне з екранів саме завдяки тій життєвій правді, яка притаманна картині.

Покровські ворота (фільм)

«Покровські ворота» (рос. «Покровские ворота») — російський радянський двосерійний художній телефільм режисера Михайла Козакова, знятий у 1982 році на кіностудії «Мосфільм». Літературною основою для сценарію фільму послужила однойменна п’єса Леоніда Зоріна. Прем’єра на Центральному телебаченні СРСР відбулася 11 лютого 1983.

Oops something went wrong: