Калниньш: Чи став я біднішим, припинивши їздити до Росії? Ні, є й інший світ. Я чекаю, коли відкриють Україну G

Латвійський актор Івар Калниньш в інтерв’ю засновнику видання “ГОРДОН” Дмитрові Гордону зізнався, що його відмова зніматися в державі-терористі РФ після повномасштабного російського вторгнення в Україну не вплинула на його добробут.

“Припинивши їздити до Росії, припинивши там зніматися, ви стали біднішим?” – запитав у актора журналіст.

“Ні. Є й інший світ. Я чекаю, коли відкриють Україну, – заявив Калниньш. – Бо стільки друзів у мене. Я протягом 20 років співпрацюю з полтавською продюсерською групою. Це на якийсь час закрили, але й решта світу є. Європа, Америка”.

Відео: В гостях у Гордона / YouTube

Калниньш народився 1948 року в Ризі. Закінчив театральний факультет Латвійської музичної академії імені Язепса Вітолса.

У 1972–2000 роках працював актором ризького театру “Дайлес”. Знімався у багатьох латвійських і радянських фільмах та серіалах, зокрема у “ТАСС уповноважений заявити”, “Зимова вишня”, “Не стріляйте в білих лебедів”, після розпаду СРСР його запрошували у російські проєкти.

Паралельно з акторською роботою записав кілька музичних альбомів.

У 1990-х роках був депутатом Сейму Латвії, працював у комісії з культури.

Калниньша занесено до бази сайта “Миротворець” за незаконне відвідування окупованого Росією Криму 2015 року разом із московським театром.

(народився 1939 р.)

Ігор Калинець — поет, перекладач. Народився на Львівщині за два місяці до початку Другої світової війни. Тому можна собі уявити, яким важким було дитинство хлопчика.

Ігор із мамою

Батька Ігор майже не пам’ятає, адже той пішов захищати рідну землю від загарбників і не повернувся. А мати, дідусь і бабуся оберігали сина й онука. Він закінчив середню школу. Згодом юнак вступив до Львівського університету.

Митець — почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ігоря Калинця нагородили премією імені Івана Франка в Чикаго; він отримав премію імені Василя Стуса; удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Остання книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові в 1997 р.

У доробку поета чимало творів для дітей, наприклад, «Книжечка для Дзвінки», видана в Києві в 1991 р. Дзвінка — це ім’я коханої видатного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам’ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім’ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку.

Письменник відомий і як перекладач, зокрема з польської мови.

Ігореві Калинцю присвоєно звання почесного громадянина Львова.

1. Послухайте поезію Ігоря Калинця, перейшовши за покликанням https://cutt.ly/V3wiiYO або за QR-кодом. Чи до вподоби вам ця поезія? Чому?

• Чи можна стверджувати, що Ігор Калинець — патріот, людина, яка знає, любить і береже історію, звичаї та традиції рідного народу? Чому?

Твір, який ви читатимете, розповідає про різдвяні святкування.

«Вертеп маленького хлопчика» — частинка збірки Ігоря Калинця «Казки зі Львова». Отже, за жанром твір — казка.

У світовій літературі чимало різдвяно-новорічних сюжетів, побудованих як «чудесні оповіді»: «Лускунчик і Мишачий король» Ернста Теодора Амадея Гофмана, «Різдвяна пісня в прозі» Чарлза Дікенса та інші.

В українській літературі до різдвяно-новорічної теми зверталися Іван Франко («Суд Святого Николая», «Святовечірня казка»), Марко Черемшина («Сльоза»), Олена Пчілка («Сосонка», «Чад», «Маскарад», «В яслах», «Збентежена вечеря»), Михайло Коцюбинський («Ялинка») та інші.

Події у творах відбуваються напередодні Різдва, Нового року. Отож у цих творах прославляється віра у відновлення справедливості у світі, панування гармонії та добра.

Фантастика, диво є особливостями казкового жанру. Вони додають світла, позитиву, життєрадісності похмурим картинам реальної дійсності та буденності.

Атмосферу різдвяної урочистості, святковості, протиставлення її сумним спогадам героя про батьків, які змушені зустрічати Різдво далеко від сина, передав й Ігор Калинець.

Чи святкують Різдво у твоїй родині?

Як ти вважаєш, чому люди вірять у різдвяно-новорічні дива?

Підготуй проєкт «Різдво в літературі». Для цього створи презентацію або відео, де кожен твір, згаданий у тексті представлений на одному слайді / в одному кадрі.

Добери влучні ілюстрації та підписи до них.

Прочитай на дозвіллі кілька з названих творів

2. Пригадай, який твір називають колядкою. До якого циклу народних пісень належить колядка?

ВЕРТЕП МАЛЕНЬКОГО ХЛОПЧИКА

Маленький Хлопчик дуже хотів ходити з Вертепом.

Особливо цього року, бо минулого він іще зі своїми приятелями колядував — колядка була звичайна, всім відома, «Бог ся рождає»: мелодія простенька, ніби для дітей, але зі словами не все так просто.

Вертеп — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п’єси.

На світлині — сцена вертепу з новонародженим Ісусом Христом.

На Західній Україні — щорічна вистава колядників на тему народження Ісуса Христа.

Напевно, колядка була дуже давньою, бо й слова деякі смішні, старовинні — і діти ще й часто перекручували від нерозуміння.

Замість «а віл стоїть трясеться» співали «а він. » Хто він? Бо ж далі йшло «осел смутно пасеться».

Найдивнішими у колядці були слова, ніби вкорочені: замість «Його» було Го» — «хто ж Го може знати». А в молитовничку оце «Го» було навіть з великої літери. Бабуся пояснила, що коли йдеться про Бога, то і слова, які заміняють цю назву (займенники, казала на них Бабуся), треба писати з великої літери. Те саме «Му» — «йому»: «Ісус Му ім’я».

Також неправильно співали «Пастирії клячуть, проти Бога бачать». А треба було: «Пастирії клячуть, в плоті Бога бачуть». В плоті — це не на плоті, що огорожа на селі, а в «тілі», тобто видимого Його бачать.

Маленький Хлопчик співав правильно, бо йому пояснив старший сусідський хлопець, який уже ходив із Вертепом. Ось ця колядка, яку Маленький Хлопчик записав собі у зошит побіч інших, але про які не будемо зараз згадувати: «Бог ся рождає».

Маленькому Хлопчикові подобалося слово «отрочатко» — це так по-церковному називався хлопчик-дитятко, тобто маленький Ісусик. І слово «днесь», що означає «сьогодні», він також уже знав. Саме з таким словом Бабуся навчила молитви «Отче наш», хоч у церкві на Службі Божій хор співав «сьогодні» — і це не було так гарно і цікаво, як із словом «днесь». Та й замість хліба «насущного» співали «щоденного» — то й зовсім не цікаво!

Прослухайте колядку, яку записав хлопчик у зошит.

Зіскануй QR-код або перейди за покликанням https://cutt.ly/83wiUwO

Коли Маленький Хлопчик співав про Марію, то спазми душили йому горло — і спів на якусь мить переривався. Інколи скочувалася тепла слізка — і її треба було непомітно від колядників обтерти рукавичкою. Бо так само, Марією, називалася Мамуся Маленького Хлопчика, яка тепер дуже далеко від нього — десь аж у Португалії, у Лісабоні, працює служницею у старої пані. Вже два роки.

Яку проблему порушено у творі? Чому ти саме так вважаєш?

Відшукай на карті світу Португалію. Дізнайся цікаве про цю країну.

Поміркуй, чому так важливо знати якнайбільше про інші країни світу.

Маленький Хлопчик дуже добре пам’ятає Мамусю, часто згадує, як вона нахилялася до свого Хлопчика, мов свята Марія до Ісусика — і золотими своїми кучериками лоскотала йому вушко: «Спи, Хлопчику, вранці треба до садочку». І вуста її такі приємні, теплі і м’які, доторкалися до щічки. Виповнений ніжністю, він тут же засинав.

Маленький Хлопчик тепер живе удвох із буркотливою Бабусею: «Ну, куди вони обоє повалансалися, а мене, стару і немічну, полишили з малою дитиною». Так буркоче вона часто, але «малу дитину» любить і доглядає. Отак із Бабусею пішов Маленький Хлопчик до школи. Першого вересня він зауважив, що й інші діти також були з бабусями й дідусями, а рідко хто з мамою чи татом. Геть усе містечко, всі молоді мами і батьки, подалися до Португалії на роботи. Бо, як пояснювала Бабуся, у місті перестала працювати цукроварня, хоч і навколо по селах ростуть цукрові буряки. Для чого треба було розганяти ту цукроварню, щоб пів міста опинилося без праці? Маленький Хлопчик уже знав, де та загадкова Португалія — це значно далі, ніж Польща чи Німеччина. Аж на кінчику Європи! І чому ота Португалія так полюбилася нашим людям?

Та не про це хотів думати Маленький Хлопчик сьогодні — днесь! — він нетерпеливо чекав на відповідь Вертепу, чи візьмуть його за пастушка. Він мав гуцульський кептарик — його можна вивернути кожухом наверх. Високу палицю-кривульку мав приготовлену ще з літа. Навіть пляжний солом’яний капелюшок мав. Правда, як буде мороз, то Бабуся не дозволить йти у ньому. Та можна зарадити: він попросить мамусину перуку — і так марнується на шафі у комірчині. І буде і тепло, і правдоподібно, бо малюють пастушків із довгим волоссям. І ось Маленькому Хлопчикові на перерві старший хлопець — старшокласник — повідомив, що Маленького Хлопчика беруть до Вертепу, але не пастушком, бо їх уже є досить, а маленьким Ангелом, тобто Янголям (так записано у Вертепі).

Поміркуй, чому автор не дає Маленькому Хлопчикові конкретного імені.

Такі діти, як Хлопчик, поодинокі чи їх багато?

Буде ще і дорослий Ангел. Бо має бути декілька різних Ангелів, так і співається у колядці: тут Ангели нудяться — рожденного бояться. Трохи дивні ці слова: чи вони дивуються чуду-диву? І чого вони новонародженого бояться? Адже вони прибули з неба, напевно, сповіщені самим Богом, то чого б їм «нудитися» і боятися немовляти? Навпаки, вони повинні заспокоїти і людей, і пастушків, і Тріє Царів, і тварин — радісно, без страху провістити про це диво.

Різдво. Худ. Збруцька Оксана

Які слова підтверджують думку, що Хлопчик має розвинену уяву?

Чи доводилося тобі міркувати над походженням слів пісень, казок?

Що означає бути окриленим? Коли окрилений / окрилена ти?

Правда, Маленький Хлопчик не подумав про те, що колядок не присилають із неба, а укладають їх самі люди. Той, що придумував цю колядку, а це мусило бути в давні часи, про що свідчать старовинні слова, гадав собі, що Ангели також тряслися від страху, як віл чи віслюк.

Маленький Хлопчик розчаровано зітхнув — він вже так увійшов у роль пастушка, що було жаль розлучатися з мрією. Та радість від того, що його взяли до Вертепу, переважила — і він, оговтавшись від усіх цих суперечливих почувань, усміхнувся і підтвердив згоду.

— Гаразд, — сказав він, — я буду Янголям.

— Проба буде завтра в Ромка Зацерковного. Знаєш, де?

Маленький Хлопчик, окрилений, поспішив додому.

— Я буду Янголям у Вертепі, мене вже беруть! — сповістив Бабусі ще з порога.

— Чи не заскоро тобі? — забідкалася Бабуся. — Там старші хлопці, ходитимуть цілу ніч, а я спереживаюся.

— Не журися, Бабусю, вони мене припильнують і відведуть додому. Тільки от із одягом клопіт.

— Та щось придумаємо, — згодилася Бабуся і напевно вже стала собі прикидувати, як одягнути Янголя.

Тут озвався телефон — дзвінки були міжміські — і вони обоє кинулися до слухавки. Так-так, це була Мамуся з Португалії. Вона час від часу телефонувала, бо дуже переживала і за Маленького Хлопчика, і за Бабусю.

— Все добре, — казав Хлопчик, — я цього року піду з Вертепом — мене беруть! І тут він відчув, що майже крізь сльози говорила Мамуся — йому навіть здалося, що гаряча сльоза упала йому на личко, і полоскотали мамусині золоті кучерики.

— Будь обережний, — попросила Мамуся.

— О, звичайно, прошу не турбуватися, — запевнив Маленький Хлопчик, і аж тоді Мамуся поквапилася сказати, що коло них усе добре, що Татко приїде із Сантарену (він працює у тому містечку) — і вони всі, ще з кількома своїми, відсвяткують наш Святий вечір, бо католицький вони вже відсвяткували разом із добрими, хоч і вередливими, господарями. — Правда, нашої церкви тут нема, але, можливо, прибуде наш священник з Іспанії — і відправить у костелі Службу Божу: наших тут багато!

Мамуся послала по телефону поцілунок — і тоді їх знову роз’єднала німа пустеля, яка складалася з таких країн: Словаччина, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія. Маленький Хлопчик усе це вже знав із мапи, провівши червоним олівчиком по лінійці, що сполучила наше містечко біля Львова і Лісабон у Португалії, нанизавши на цю лінію Братиславу, Відень, Тулузу, Мадрид, Лісабон. Санторен був трохи вище лінійки.

Спробуй і ти виконати завдання: проведи на контурній карті олівчиком сполучення від твого дому до Лісабону (Португалія) через Братиславу, Відень, Тулузу, Мадрид, Лісабон.

За потреби використай підказки Google-карти.

Це була найкоротша віддаль між Маленьким Хлопчиком і Мамусею. До того ж розділяли і «часові пояси» (так казала учителька в школі) — дві години було різниці між Україною і Португалією. Зрештою, не так багато. Коли він вже умивався вранці, поспішаючи до школи, Мамуся напевно додивлялася останній сон, можливо, про Маленького Хлопчика, Бабусю, свій дім, містечко із напівзруйнованою цукроварнею, сквером посеред міста, де стояв пам’ятник Великому Поетові, котрий сказав, що у «своїй хаті своя правда. »

І Маленький Хлопчик уже розумів, що своєї правди у своїй хаті ще не було — і, може, не скоро буде, бо пів містечка вже не стало: подалися люди у найми до країн, де, напевно, була своя правда. Як раділи Мамуся і Татко, коли відкривали пам’ятник. Мамуся співала у хорі і «Заповіт», і наш гімн, було море людей, цілий ліс прапорів, приїхав відомий поет, родом із містечка, що писався, як писалося пів містечка — і всі тішилися, що побудували пам’ятник Великому Поетові і що тепер завирує гарне життя, що буде своя правда.

Та прибулий поет тоді сказав, що ще заскоро тішитися, бо Великий Поет напророкував, що Україну злії люди присплять і в огні, її окраденую, збудять, і виглядає на то. Та на святі ніхто не хотів вірити, що так швидко станеться лихо.

Спробуй відгадати, слова якого письменника процитовані у творі.

За потреби відшукай ім’я автора за цитатою в інтернеті.

Пам’ятник Тарасові Шевченку в Бородянці, який російські агресори розстріляли 2022-го року під час війни

Визнач, із якого твору взято виокремлені слова.

За потреби відшукай твір та автора за цитатою в інтернеті.

Та не буде Маленький Хлопчик журитися клопотами старших. Сьогодні — днесь — його свято: він уже Янголя у Вертепі! Треба подбати про свій янгольський вигляд. Золотиста перука буде до речі. Поверх одягу натягне білу до землі мамусину нічну сорочку, крайкою підпережеться. От тільки проблема з крильми.

— Я попрошу хресного, — сказала Бабуся, — він щось придумає. А, може, у Вертепі вже готові крильця з минулого року?

У пробах (так кажуть у містечку про репетиції), турботах злинув передріздвяний тиждень. Слів Маленький Хлопчик у Вертепі мав дуже мало — не було чого вчити, але мусив співати разом із всіма різних колядок — то і навчився.

Як ти вважаєш, чи лише про матеріальні крила йдеться у цьому уривку?

Вертеп. Худ. Т. Данилич (джерело: МАДЯР / Фундація розвитку закарпатського мистецтва)

Хто є учасником / учасницею вертепу?

Яку роль у вертепі хотів / хотіла б виконувати ти?

Після Святвечора, який провели удвох із Бабусею (на столі стояла не тільки тарілка для померлих душ, але й для живих відсутніх, помолилися за мертвих і живих), Маленький Хлопчик з нетерпінням переодягався.

Вже сьогодні — днесь — Вертеп мав ходити тільки для проби до своїх. Нове Янголя знало, що не буде вдавати із себе зляканого, що боїться Рожденного, а навпаки, воно буде випромінювати усміх, радість, що народилося Боже Дитятко — отрочатко — і сповіщати усім у світлиці, господарям і гостям, про ту велику радість. Звичайно, під час вистави настрій буде мінятися, бо Ірод загрожуватиме існуванню отрочатка — і треба буде передати обличчям і рухами (мімікою і жестами, як казав ватаг Вертепу) цю загрозу від поліції Ірода, треба було непомітно вказати на іншу дорогу Тріє Царям, аби вони знову не зустрілися з Іродом. І треба було надією підтримати Короля Данила, Козака і Січового Стрільця, щоби їх захист Дитятка означав і захист малого дитяти — України. З тим урочистим виразом пролунає остання коляда «Нова радість стала», у якій бажаються щасливії літа для України і для господарів дому.

Тріє Царям (застаріле слово) — Трьом Царям.

Пригадай колядку «Нова радість стала». Згадай, про яку приємну новину в ній оспівується?

Прочитай діалог Ромки і Хлопчика за ролями.

Відтвори настрої загадковості й дива інтонаційно. Чи легко це. Чому?

Маленький Хлопчик зіграв успішно у Вертепі, він усім сподобався своєю живістю і своїм ангельським голосочком.

— Без тебе, хлопчику, Вертеп — не Вертеп, — похвалив ватаг.

— Як жаль, що мене не бачать Мамуся і Татко, — скрушно зітхнув Маленький Хлопчик.

Але завтра, хтось пообіцяв у вертепі, мають їх зняти на відео. То, може, вдасться показати цілий Вертеп, а не тільки окремі світлини у Португалії. Великий Ангел, що був із караючим мечем, погладив Янголя по голівці, мовляв, ти молодець. Поверталися вночі щасливі і трішки втомлені. Цікаво, чи в Португалії вже повечеряли? Чи татко вже від’їхав назад до Сантарену? Напевно, що так, бо дві години — це зовсім невелика різниця.

— Постривай, малий! Я не Ромко Зацерковний — я справжній Ангел. Не бійся мене, я твій Ангел-хоронитель. Голос його справді був інший, дуже ласкавий, як у Мамусі. Маленький Хлопчик не встиг злякатися, а через рукавичку відчув, як одразу зігрілися його пальчики у долоні Ангела.

— Я не боюся, — тихо відповів він, — але чому так сталося, що ти з’явився мені? І ще такий, як Ромко Зацерковний?

— Бо до Ромка ти вже звик. А мені сьогодні позволено вчинити різдвяне чудо — я хочу тобі зробити приємність: ми заглянемо до твоїх батьків. Ти був днесь чудовим Янголям — заслужив собі на це. Ми їх не станемо будити — тільки заглянемо. Гаразд?

— Невже це можливо? — зачудувався Маленький Хлопчик. — Днесь усе можливо. Він відчув, як прикріплені крильцята лоскочуть, вростаючи у плечі — він стає легким-легким. І мовби летить.

— Нам крил не треба, — каже справжній Ангел, — ми не літаємо, як птахи. Ми переносимося куди слід, і то за якусь мить. Але твої прикріплені крильця могли загубитися — тому й проросли. Але не надовго.

У Португалії було за північ. В кімнатці, де вони раптово опинилися, спало чотири жінки по усіх чотирьох кутах. На невеличкім столикові ще курилося запахом свічки. У напівтемряві враз заясніло обличчя Мамусі — воно мусило засвітитися, щоб Маленький Хлопчик міг відразу впізнати його. Воно було наче засмучене. Хлопчик нахилився над Мамусею і поцілував її в щічку. Мамуся усміхнулася уві сні. Вона була дуже гарною, найгарнішою з усіх. Як Діва Марія.

Діва Марія Худ. Олександр Охапкін

Що тобі відомо про Діву Марію?

Чому маму автор порівнює із Дівою Марією?

Поміркуй, чому саме Йосифом звати батька Хлопчика? Чи це біблійне ім’я?

Реальним чи вигаданим, на твою думку, є епізод зустрічі зі справжнім Ангелом? Чому?

— Будити не можна, — ледь чутно проказав Ангел і взяв його зра уку, щоб відлинути. Мамуся не розбудилася, а в пам’яті хлопчика ще довго світилося її обличчя.

— А тепер до татка, — прошептав Ангел.

Пан Йосиф вертався до свого Сантарену нічним поїздом.

А тим часом у Португалії батько Йосип згадував свого сина.

— Нарешті, — проказала Бабуся, відчиняючи двері. — Дякую тобі, Ромку, що привів малого.

— Хіба то Ромко? — як стояв, так і упав на ліжко Маленький Хлопчик.

Він уже спав. Надворі світало — наставало різдвяне днесь.

Чи справді перед Хлопчиком був ангел?

Худ. Ірина Фартух

Розглянь зображення різдвяного ангела.

Чому його зображують у польоті?

Про яку новину він сповіщає?

Зверни увагу: у творі досить багато подробиць. Вони допомагають розкривати і характери героїв, і сюжет твору. Такі подробиці називають художньою деталлю.

Художня деталь — виразна подробиця у творі, що несе значне змістове та ідейно-емоційне навантаження.

Здебільшого художня деталь розкриває певні елементи портрета людини, опису природи чи предмета.

Сюжет твору сконцентрований навколо постаті головного персонажа, який у творі постає у двох планах — реалістичному й казковому.

Час і простір набувають у творі виразних казкових ознак: «. ми не літаємо, як птахи. Ми переносимося куди слід, і то за якусь мить». За одну мить ангели опиняються в далекій Португалії.

Маленьке янголятко приходить до матусі уві сні, цілує в щічку, від чого обличчя жінки із засмученого перетворюється на усміхнене. Батько ж побачив видиво за вікном нічного потягу, яким повертався до Сантарену, і серце його солодко защеміло від побаченого ангела-сина.

3. Спробуй визначити реальне й фантастичне в образі Маленького Хлопчика. Заповни в зошиті таблицю «Реальне і фантастичне у творі».

Фантастичне

4. Чи віриш ти в ангела-охоронця? Що тобі відомо про нього? Яка роль ангела-охоронця, на твою думку, у житті людини? Намалюй ілюстрацію про те, яким ти уявляєш ангела-охоронця.

5. Пригадай, який твір називають оповіданням. За потреби звернися до словника літературознавчих термінів наприкінці підручника.

«Вертеп маленького Хлопчика» Ігоря Калинця — різдвяне оповідання. Розповідь побудована на контрасті: атмосфера різдвяної урочистості, святковості протиставлена сумним спогадам головного героя про батьків, які змушені зустрічати Різдво далеко від сина. Оскільки події твору відбуваються в період різдвяних свят, а герої, батьки Хлопчика, названі біблійними іменами — Марія і Йосиф, твір можна сміло віднести до різдвяних оповідань.

Автор, осмислюючи історичні реалії України межі XX—XXI століть, вдається до форми казкової умовності. Основним прийомом дивотворення стає перевтілення головного героя на маленького Янголятка. Маленький Хлопчик у подобі Янгола на Різдво разом із чарівним помічником, Ангелом-охоронцем, рушає до Португалії відвідати батьків.

Показовою в цьому плані є сцена вертепного дійства, у якому Маленький Хлопчик грав роль Янгола.

Світ казки, таким чином, накладається на світ реальності. Автор робить акцент на вічних цінностях, що є сенсом життя, — любові, доброті, теплих родинних взаєминах. Вони об’єднують людей, наповнюють світ гармонією, стають єдиним можливим порятунком від байдужості, бездуховності, засилля жорстокості.

6. У творі є багато подробиць, що мають важливе значення. Відшукай елементи опису Хлопчика.

7. У казці автор не вказує назви містечка / села, де відбуваються події. Так само у творі відсутні імена деяких персонажів. Поміркуй чому.

8. Автор зосереджує увагу на внутрішньому світі хлопчика, його почуттях, емоціях, мріях. Розповідь побудована на контрасті: атмосфера різдвяної урочистості, святковості (сцени репетиції вертепного дійства, приготування костюма Ангела тощо) протиставляється сумним спогадам дитини про батьків, які змушені зустрічати Різдво далеко від сина. Відшукай і зачитай цитату, яка це підтверджує.

9. Доведи словами з тексту, що Малий з нетерпінням чекає телефонних дзвінків від батька з матір’ю, мріє швидше зустрітися з ними.

10. Із якими подіями пов’язана згадка хлопчика про Великого Поета — Тараса Шевченка?

11. Різдво — це свято. Не дивно, що в такий час із головним персонажем твору трапляється диво, здійснюється його бажання. Яким було найзаповітніше бажання хлопчика?

12. Визнач тему та ідею твору.

13. Пригадай, що називають кульмінацією. Визнач кульмінацію твору.

14. Склади цитатний план казки. Для цього визнач основні епізоди, але запиши їх не своїми словами, а найбільш влучною цитатою.

15. Поділи текст твору на частини, дай кожній із них назву. Яку з частин можна назвати кульмінаційною?

16. У творі багато діалектних слів. Уклади словничок діалектизмів. Можливо, якісь із них уживають у краї, де ти зараз проживаєш?