Момонга (Японская летяга)

Удивительное животное момонга, либо японская летяга поражает своим внешним видом, а в особенности огромными глазами. Оно словно персонаж японского мультфильма, в которых герои зачастую предстают с большими выразительными глазами. Причем обитает японская летяга как раз на территории Японии.

Момонга: описание

Момонга (Pteromys momonga), которую еще именуют малой летягой, или японской летягой, является частью рода азиатских летяг, которые входят в семейство Беличьи, отряда Грызунов. Видовое название животному было дано в Японии — «эдзо момонга». Причем в Стране восходящего солнца данный зверек возведен в ранг талисмана.

Внешний вид

Внешне момонга очень похожа на маленькую белку, однако все-таки можно отыскать несколько отличий. При этом самое важное различие — это кожистые перепонки, располагающиеся между задними и передними конечностями. Эти перепонки зверек использует для планирования с одного ствола дерева на другой.

Величина такого животного не более ладони человека (от 12 до 23 сантиметров), при этом масса его тела не превышает 200 грамм. Но несмотря на небольшие размеры, такой зверек имеет очаровательную внешность и особенно привлекают к себе внимание его выпуклые блестящие глазки. А наличие таких крупных глаз ученые объясняют тем, что момонга ведет ночной образ жизни.

Тело покрыто довольно мягкой, длинной и очень густой шерстью. Длина хвоста равна 2/3 длины туловища. Зверек постоянно прижимает хвостик очень плотно к спинке, причем он может доходить почти до головы. Расположенные на хвостике волоски обладает едва различимым расчесом в стороны. Основной окрас зверька — серый либо серебристый. При этом его брюшко обладает светлым оттенком, варьирующимся от грязно-желтого до белого. К тому же у любого момонги отчетлива различима граница между коричневато-серым мехом на спинке и шерсткой светлого окраса на животе. Также японская летяга отличается от белок небольшими ушами округлой формы, на кончиках которых нет кисточек.

Характер и образ жизни

Момонга считается социальным животным. В дикой природе летяги предпочитают жить парами, при этом они отличаются довольно миролюбивым характером. Наиболее активный образ жизни наблюдается в сумерках и в ночное время. Днем бодрствуют только лактирующие самки и молодые особи.

Образ жизни у данных зверьков древесный, при этом они строят гнезда на развилках деревьев и в дуплах (предпочитают сосны) на высоте от 3 до 12 метров от земли. Помимо этого они селятся в расщелинах скал или забирают брошенные птичьи либо беличьи гнезда. Как стройматериалы момонги используют мох и лишайник.

Интересный факт! Как правило, они не впадают в зимнюю спячку. Однако такие зверьки обладают способностью впадать в непродолжительное оцепенение, особенно при неблагоприятных погодных условиях. В такое время летяга остается в собственном гнезде.

Когда кожная перепонка находится в состоянии покоя, она выполняет роль попоны. И в то время, когда зверьку это будет нужно, он с легкостью растягивает данную перепонку при помощи серповидных косточек, располагающихся на запястье.

Прежде чем прыгнуть, момонга вскарабкивается на самый верх дерева. После прыжка она плавно планирует по кривой параболе вниз. При этом летяга задние конечности прижимает к хвосту, а передние — широко расставляет. В результате грызун формирует «живой треугольник», при этом он способен с легкостью изменять направление на 90 градусов при помощи увеличения либо уменьшения натяжения перепонки. Зверек способен таким образом преодолеть расстояние в 50–60 метров. При этом хвостик он использует в качестве своеобразного тормоза и лишь изредка им подруливает.

Сколько живет момонга

В природных условиях такой зверек не отличается высокой продолжительностью жизни, которая составляет всего около 5 лет. Однако если японская летяга попадет в домашние условия либо в зоологический парк, она вполне способна прожить дольше в 2 или 3 раза (до 9–13 лет). Однако существует мнение, что такой грызун не всегда приживается в неволе, так как там слишком мало места для прыжков.

Где обитает

Момонга считается эндемиком Японии, причем она встречается только на отдельных ее островах: Хоккайдо, Сикоку, Хонсю и Кюсю.

Интересный факт! В Хоккайдо это животное считается местной достопримечательностью. Жители острова даже поместили портрет момонги на многоразовых региональных железнодорожных билетах.

При этом большая часть зверьков встречается в горных лесах на островах. А предпочитают они жить на вечнозеленых хвойниках.

Чем питается

Момонги питаются грубой растительностью, в состав которой входит сложно перевариваемая клетчатка. Пищевой тракт превосходно приспособлен к ее перевариванию.

Чем питается в природных условиях

Живущие в дикой природе японские летяги в основном питаются растительной пищей, при этом крайне редко они поедают насекомых, в которых содержится животный белок. Основной рацион такого зверька состоит из:

• плодов и ягод;
• грибов;
• семян;
• молодой коры лиственных деревьев, к примеру: клена, ивы и осины;
• сережек и почек;
• молодых побегов хвойников;
• орехов.

Интересный факт! Момонги, занятые поиском пищи, отличаются удивительной сообразительностью и проворностью. Их не страшат даже быстрые горные реки, которые они покоряют без особого труда. Запрыгнув на плывущее мимо бревно либо щепку, грызун с легкостью управляет им, используя свой хвост, как парус.

В зимнее время пищи немного, поэтому зверек заботится о запасах заранее. Для этого он заготавливает корм, пряча его в таких местах, которые скрыты от чужих глаз.

Чем питателя в неволе

Чтобы момонга чувствовала себя комфортно в домашних условиях, ей обеспечивают полноценный рацион. В нем должна содержаться следующая растительность:

• древесные почки лиственных пород;
• кленовые и осиновые ветви;
• листва капусты, одуванчика и салата;
• шишки;
• рябиновые плоды;
• сережки ольхи;
• свежие ивовые и березовые ветви.

Также в рационе обязательно должны присутствовать семена тыквы, подсолнечника, сосны, ели и кедра. При покупке семечек обращайте внимание на то, что в них должна полностью отсутствовать соль. Угощать питомца зерновыми палочками можно, но делают это редко. Также можно давать орехи пекан и грецкие, но в очень небольших количествах. Для поддержания оптимального количества кальция в организме грызуна ему 2 раз в неделю дают апельсиновую дольку.

В зимние месяцы в рацион японской летяги включают ветви лиственницы с небольшими шишками, сушенные лисички или белые грибы, хвоинки пихты. В летние месяцы для подкормки используют насекомых, фрукты, ягоды и овощи.

Размножение и потомство

С началом весны у момонги наступает брачный период. В это время они изменяют свой ночной образ жизни на дневной. Они забывают о любой осторожности, прыгая и бегая за своими сородичами по верхушкам деревьев. Половой диморфизм у такого грызуна развит очень хорошо, благодаря чему можно с легкостью отличить самочку от самца практически в любом возрасте.

Обратите внимание! У особей мужского пола половой орган находится неподалеку от брюшка, но подальше от ануса. У самочек же он располагается непосредственно возле анального отверстия. Помимо этого, у мужской особи «бугорок» всегда выпирает намного больше. А когда самец становится половозрелым, происходит увеличение его полового органа.

Длительность беременности составляет около 1 месяца. Когда наступает время, на свет появляется потомство. При этом за раз у самки рождается от 1 до 5 детенышей. Кормящие особи женского пола проявляют большую агрессию, так как они заботятся о безопасности своего потомства. В течении года одна самка способна принести один либо два выводка, причем появление первого чаще всего происходит в мае, а второго — в июне либо в первые дни июля. Полностью самостоятельными детеныши становятся лишь после того, как им исполнится полгода.

Естественные враги

В природных условиях естественными врагами момонги являются крупные совы, а еще на них могут охотиться хорьки, ласки, соболя и куницы. Чтобы не попасть в лапы совам, грызуны используют особенный прием, который применяется при окончании полета. При посадке на ствол они проходят по касательной и оказываются чуть-чуть сбоку.

Во время посадки тело зверька принимает вертикальное положение. За ствол он цепляется всеми конечностями одновременно. А затем он молниеносно перебирается на противоположную сторону дерева.

Популяция и статус вида

Момонга покрыта очень мягким и густым мехом, который схож с шерстью шиншиллы. Поэтому его вполне могли бы использовать для пошива изделий из меха, а еще для отделки верхней одежды. Однако популярностью он не пользуется, потому что износостойкость у него невысока. Благодаря этому такой зверек никогда не привлекал охотников. Однако из-за того, что этот вид не отличается многочисленностью, в 2016 году его занесли в Красный список Международного союза охраны природы с пометкой «находящийся под угрозой исчезновения».

Интересный факт! Японцы отличаются большой привязанностью к «эдзо момонга». Именно поэтому в стране Восходящего солнца существует огромное количество рисунков этого милого зверька. Помимо этого там широко выпускают и продают мягкие игрушки с внешностью момонги.

Скільки живе собака

Вибираючи собі чотирилапого друга, багато хто замислюється: скільки часу вихованець зможе провести поряд з ними? Середня тривалість собачого життя становить 10–13 років, але в кожному конкретному випадку воно залежить від багатьох факторів — таких як порода, раціон, стать, спадковість, фізична активність та умови проживання. З цієї статті ви дізнаєтеся, скільки років живуть собаки різних порід і що потрібно робити, щоб якомога довше бути з вірним другом.

Основні фактори

1. Розмір тварини. Маленькі собаки живуть приблизно у півтора-два рази довше, ніж великі.
2. Спадковість. Якщо батьки, дідусі та бабусі цуценя прожили досить довго, то має більше шансів стати довгожителем. Тер’єри.
3. Підлога. Пси з великою ймовірністю проживе на рік-два менше, ніж сука тієї ж породи.
4. Фізична активність. Тривалі активні прогулянки на вулиці сприяють міцному здоров’ю та довгому життю вихованця. Почитайте про фізичні потреби породи, до якої належить ваш собака: можливо, їй недостатньо простої прогулянки та потрібні спеціальні вправи.
5. Своєчасне лікування та догляд. Запущені хвороби, паразити та проблеми із зубами значно скорочують життя собаки. Тому необхідно вчасно ставити щеплення, звертатися до ветеринарного лікаря при тривожних симптомах і регулярно чистити чотирилапого друга зуби.
6. Здоровий раціон. Для довгого та здорового життя собаці потрібно отримувати всі необхідні вітаміни та мінерали. Якщо ви хочете, щоб пес якомога довше радував вас своєю дружбою, годуйте його якісним збалансованим кормом.
7. емоції. Здоров’я собаки (як і людини) залежить від того, якими емоціями та враженнями наповнене її життя. Якщо господар приділяє вихованцю увагу, грає з ним і ласкаво розмовляє, це позитивно впливає на стан тварини. Ігнорування, довга самота чи фізичні покарання – джерела стресу.

Безпородні та породисті

Відомо, що безпородні собаки зазвичай живуть довше за своїх родовитих побратимів (в середньому 15–20 років).

Це пояснюється дією природного відбору: серед цуценят виживають лише найміцніші та найздоровіші. У породистих собак часто трапляються певні хвороби, що скорочують тривалість життя.

Наприклад, у англійських бульдогів нерідкі труднощі з диханням, у боксерів — лімфоми та мастоцитоми, у ротвейлерів — проблеми із суглобами, а у хаски — схильність до аутоімунних захворювань. Це з особливостями виведення порід: близьким спорідненим і відбором за зовнішніми ознаками.

Тривалість життя собак за породами

Мініатюрні собаки можуть прожити понад 15 років, якщо господарі забезпечують їм належний догляд, правильне харчування та своєчасне лікування властивих породі хвороб. До категорії маленьких довгожителів належать:

• чихуахуа (15-17 років),
• такси(13-15 років),
• карликові пуделі (15 років),
• ши-тцу (13 років),
• мопси (11-14 років),
• болонки (18 років),
• йоркиршські телєри(14 років),
• цвергшнауцери (14 років),
• японські хіни (16 років).

Середні собаки живуть не так довго, як їх дрібніші побратими:

• пітбулі (9-15 років),
• чау-чау (9-15 років),
• кокер-спанієлі (11-13 років),
• сибірські хаски (12 років),
• вельш-корги (12–14 років),
• англійські бульдоги (8-10 років),
• пуделі (13 років),
• боксери (10-12 років).

Гігантські та великі собаки живуть значно менше за інших. У них швидше зношується організм, часто розвиваються проблеми із суглобами через велике навантаження. Крім того, великим собакам важко забезпечити достатнє фізичне навантаження у міських умовах.

• ірландські вовкодави (6-10 років),
• англійські мастифи (6-10 років),
• сенбернари (8-10 років),
• ротвейлери (8-10 років),
• ньюфаудленди (8-10 років),
• лабрадори (10-14 років),
• шарпеї (8 років),
• добермани (9-13 років),
• німецькі вівчарки (9–13 років),
• алабаї (10-12 років).

Є думка, що один рік життя у собаки відповідає семи рокам за людськими мірками. Це не зовсім правильно. Однорічний собака – вже доросла, здатна до розмноження тварина, а першокласнику до повноліття ще рости і рости.

Найвідоміші собаки-довгожителі

– Австралійський вівчарський собака Блуї прожив 29 років 160 днів.

– Бігль Буч із США прожив рівно 28 років.

– Мопс Снукі з ПАР прожив 27 років 284 дні.

– Уельська вівчарка Таффі із Великобританії прожила 27 років 211 днів.

– Бордер-коллі Брамбл із Великобританії прожив 27 років 211 днів.

– Лабрадор-ретрівер Ад’ютант із Великобританії прожив 27 років 98 днів.

– Безпородний собака Буксі з Угорщини прожив 27 років.

СЕРЕДНЯ ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СОБАК

Вважається, що 1 рік життя собаки дорівнює 7 людським. Середня тривалість життя чотирилапих друзів становить 10-13 років. У перекладі на людські виходить життя довгим у 70-91 рік. Але є й винятки, пов’язані з умовами життя та утримання вихованця. Люблячі господарі, збалансований раціон, достатня фізична активність та багато часу на свіжому повітрі допомагають максимально продовжити життя собаки.

У різних порід різна тривалість життя. Вважається, що представники великих порід живуть менше, а дрібних – довше. Так, великі німецькі доги (одна з найбільших порід), як правило, живуть до 8 років, а маленькі чихуахуа доживають до 17 років. Це з більшою масою тіла тварин.

Також простежується зв’язок між породистістю та терміном життя вихованців. Представники змішаних порід, метиси, живуть, як правило, довше. Вони отримують різний набір генів, міцніший імунітет і не страждають від спадкових хвороб, які притаманні багатьом чистокровним породистим собакам. Виведення деяких порід спричинило розвиток генетичних захворювань, які можуть значно скоротити термін життя тварин.

Так, у шарпеїв, які покриті чарівними складочками, і мають коротку шерсть, є схильність до шкірних захворювань. Слабкість чубатих пекінесів у тому, що вони не виносять прямих сонячних променів. Великі породи, такі як бернські зенненхунди, німецькі доги, ротвейлери, ньюфаундленди, схильні до проблем із серцем, дисплазії тазостегнових суглобів, артритів, проблем з травним трактом. Тварини часто страждають від захворювань суглобів.

Середні породи (німецькі вівчарки, лабрадори, кане-корсо) часто страждають від дисплазії тазостегнових та ліктьових суглобів, вивиху колінної чашки, проблем із вагою та зором. Такі собаки відрізняються високою активністю та рухливістю Для того, щоб убезпечити тварин від можливих ускладнень зі здоров’ям, краще не навантажувати собак до досягнення ними півтора року пробіжками на великі дистанції та стрибками через високі бар’єри. Для контролю стану тварини та виявлення генетичної схильності необхідно робити рентгенівські знімки.

Маленьким і карликовим породам (шпіци, пуделі) властиві вроджені вади серця, проблеми із зубами, дистихіаз, гідроцефалія.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СОБАКИ

Тривалість життя собаки залежить від сукупності зовнішніх та закладених природою факторів. Крім правильного догляду, необхідної фізичної активності на свіжому повітрі, правильного раціону та відсутності стресу також має значення стан здоров’я конкретного індивіда.

У книзі рекордів Гіннеса відзначені вихованці з найбільшою тривалістю життя: це пси, які прожили 26 та 28 років 11 місяців. Породами, яких можна назвати довгожителі, вважаються бордер-коллі, пуделі, лабрадори, такси, тер’єри та представники змішаних порід.

У середньому породи з довгою мордою живуть довше, ніж брахіцефали. Породи з плескатою мордою і великими очима страждають від проблем з диханням. У них аномальна будова кісткової тканини черепа та надмірна кількість м’яких тканин голови. Це провокує розростання м’якого піднебіння і звуження ніздрів. В результаті собаці складно дихати і вона не отримує достатньо кисню.

Найнебезпечніше те, що власник може не підозрювати, що вихованець погано почувається, поки тварина не знепритомніє від перегріву або стресу. Породи брахіцефали (мопси, французькі та англійські бульдоги, боксери, пекінеси, шарпеї) потребують правильного догляду. Їх не можна піддавати фізичної активності на спеку і вигулювати в нашийнику. Краще використовувати шлейку, яка рівномірно розподіляє тиск та навантаження на тіло собаки.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ ВЕЛИКІ СОБАКИ

Тривалість життя великих собак менша, ніж маленьких. Це пов’язано з більшою масою та розміром тіла. Люди вивели близько 400 порід собак і деякі з них можуть відрізнятися за розміром у 50 разів. Організм великих собак швидше старіє та зношується. Розмір тіла ускладнює перебіг фізіологічних процесів та скорочує термін життя. Різні представники великих порід мають показники тривалості життя. У середньому великі собаки, вага яких перевищує 45 кг, живе 7 років.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ СОБАКИ ДРІБНИХ ПОРІД

Собаки дрібних порід у середньому живуть по 14 років. Вони довше зберігають активність і завжди виглядають цуценятами. Такі собаки дуже активні і потребують правильно підібраного корму. Він має бути поживним, але легким для травлення. У такому разі їда задовольнятиме енергетичні запаси вихованця. Фізіологічні процеси в маленькому організмі протікають дуже швидко, тому представники дрібних порід старіють повільніше.

Не варто забувати про те, що компактний розмір та мила зовнішність іноді не відповідають характеру тварини. Йоркширські тер’єри виглядають як милі іграшки, але їхні звички видають натуру тер’єрів: вони сміливі, досить агресивні та наполегливі. Термін життя домашніх тварин може скоротити травматизм. Вони можуть стати жертвою зубів великого пса на прогулянці або отримати травму кінцівок через те, що хтось їх не помітив.

ЯК ВПЛИВАЄ СТАТЬ СОБАКИ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

Суки в середньому живуть на 1-2 роки довше ніж кобелі. Вчені не можуть знайти однозначного пояснення, чому так відбувається. Подібна ситуація спостерігається у більшості видів ссавців. При цьому часті в’язки, народження та вигодовування цуценят виснажує організм сучки та скорочує її життя.

ЯК ВПЛИВАЄ КАСТРАЦІЯ ТА СТЕРИЛІЗАЦІЯ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СОБАКИ

Кастрація та стерилізація продовжує життя домашніх вихованців. У середньому стерилізовані суки та кастровані собаки живуть на 2-3 роки довше, ніж інші особини. Багато власників побоюються проводити хірургічне втручання, думаючи, що таким чином вони нашкодять собаці, зроблять її неповноцінною, завдадуть її природі. Але правильно і вчасно проведена операція дозволить вихованцю жити повноцінним життям і позбавить його інстинкту розмноження. Якщо ви заводите собаку і не плануєте займатися розведенням, краще каструвати вихованця. Такі заходи ― турбота про здоров’я та психологічний комфорт чотирилапого друга.

Оптимальний вік для проведення процедури – до 2 років. Молода тварина швидко відновиться після хірургічного втручання. Шви знімають через 9-10 днів, і вихованець повертається до повноцінного життя. Операція проводиться під анестезією, тому тварина не відчуває болю. Також призначається прийом знеболювальних засобів на період відновлення.

Стерилізація може призвести до збільшення ваги тварини. Але сучасні збалансовані корми вирішують проблему та дозволяють зберегти оптимальну вагу.

Стерилізація собак знижує ризик виникнення захворювань сечостатевої системи, які часто виникають із віком. Якщо собака не стерилізована та не розмножується після 7 років, зростає ризик виникнення онкологічних захворювань. У стерилізованих у молодому віці собак ймовірність захворіти на рак становить 1-2%. У стерилізованих сук немає тічки, а кастровані собаки менш агресивні. Такі тварини не мітять територію, не мають специфічного запаху, не тікають від господарів у період статевого полювання.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ СОБАКИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

Домашні собаки живуть довше, ніж бродячі. У домашніх умовах і з нормальним доглядом чотирилапий друг житиме стільки, скільки в середньому живуть представники його породи. Не виключена можливість захворювання, але своєчасний контроль за станом ветеринаром та надання допомоги знижують ризик смерті в молодому віці.

Тяжкі умови життя скорочують життя безпритульних псів. Собаки, які не мають господарів постійно піддаються поневірянням, випробуванням та природному відбору. Вони харчуються абияк, іноді голодують, живуть у зграї і змагаються за ресурси з іншими особами. У спеку їм не вистачає джерел води, щоб угамувати спрагу. Ця проблема особливо й у великих міст. У зимовий час вони страждають від морозів.

Собака, яка живе вдома, захищена від жорстокості людей та випадкового травматизму. Господар навчає її командам, виховує та дресирує. Організм вуличних собак ослаблений неповноцінним харчуванням, інфекціями та паразитами.

ЯК ПРОДОВЖИТИ ЖИТТЯ СОБАЦІ

Хороший власник дбатиме про свого вихованця і прагне продовжити його життя. Перед тим як вибрати вихованця певної породи, ознайомтеся з особливостями догляду та умовами життя, які необхідні для здорового існування чотирилапого вихованця. Не варто заводити дратхаара, якщо ви живете у міській квартирі та весь день проводите на роботі. Півгодинної прогулянки вранці та ввечері буде недостатньо для мисливського собаки, який потребує тривалих прогулянок та високої фізичної активності. А невелика квартира стане для вихованця кліткою, якщо не проводити з ним достатньо часу.

Також необхідно враховувати особливості розвитку собак у різні періоди життя. У перші 2 роки відбувається стрімке зростання та розвиток особи. Піврічні цуценята за рівнем фізичного та розумового розвитку відповідають п’ятирічним дітям. У віці 1 року собака стає підлітком і входить у перехідний період. У 2 роки це зріла молода особина.

Фізичний та розумовий розквіт вихованця припадає на період від 3 до 5 років. У цей час собака дуже активний, енергійний, він з радістю виконує команди і грає. Далі вихованці стають спокійнішими, неквапливими і навченими досвідом.

Для того, щоб продовжити життя вихованця, необхідно дотримуватися простих правил і усвідомлювати власну відповідальність за життя живої істоти:

1. Правильне та здорове харчування.Собака потребує збалансованого раціону для розвитку мускулатури та високої фізичної активності. Краще купувати сухі корми зі збалансованим вмістом білків, жирів та вуглеводів. Раціон необхідно підбирати з урахуванням віку, ваги, породи та потреб вихованця. Існують корми, спеціально розроблені для кастрованих тварин, собак з чутливим травленням, чотирилапих з надмірною вагою. Корм повинен містити максимум корисних та поживних речовин. Не слід перевищувати добову норму калорій. Накладайте вихованцю норму корму, яка вказана на упаковці. Не можна перегодовувати тварину і давати їй частування зі свого столу. Людська їжа містить багато добавок та спецій, шкідливих для собак. Такий раціон може призвести до появи надмірної ваги. А кожен зайвий кілограм збільшує навантаження на організм та прискорює процес його зносу. Насамперед страждає серцево-судинна система та скелет собаки.
2. Фізичні та розумові навантаження.Це невід’ємний атрибут здорового та щасливого життя чотириногих друзів. І якщо для мініатюрних собак площа квартири є достатньою для того, щоб отримати необхідне фізичне навантаження, то середні та великі породи потребують регулярної фізичної активності. Багато собак страждають від ожиріння з вини своїх власників. Вони балують улюбленців ласощами і не дають їм необхідного фізичного навантаження. Це згубно впливає стан здоров’я тварини. Кожен зайвий кілограм скорочує життя собаки. Регулярні фізичні навантаження допомагають розвинути та підтримувати скелетну мускулатуру. Це зменшує ризик одержати захворювання опорно-рухового апарату. Розумові навантаження, дресура та тренування роблять собаку більш пристосованим до життя у місті та зменшують ймовірність випадкового травмування та смерті під колесами автомобіля.
3. Регулярні огляди у ветеринара. Контроль стану здоров’я собаки та регулярне вакцинування зменшують ймовірність виникнення та розвитку серйозних хвороб. Двічі на рік відвідуйте спеціаліста ветеринара, регулярно проводьте дегельмінтизацію та обробляйте собаку від зовнішніх паразитів (бліх та кліщів).
4. Позитивні емоції. Собаки дуже прив’язані до своїх господарів та щиро раді кожному контакту. Нервова система тварини погано адаптована до стресів, тому агресивне, недоброзичливе ставлення скорочує життя вихованця. Порадувати собаку дуже просто. Для цього достатньо вирушити з нею на прогулянку, взяти її улюблений м’ячик або апорт, погладити її та провести з нею час.

Життя собаки коротше за людське, але тільки від власника залежить його якість і стан здоров’я вихованця. Будь-який собака, незалежно від породи, потребує чіткої дисципліни, порядку, режиму дня, фізичної активності та збалансованого раціону. Але найголовніше, що потрібно для щасливого та довгого життя вихованця, – любов і турбота господаря.