Глюкоза (цукор) крові

Глюкоза – один з найважливіших компонентів крові, її кількість віддзеркалює стан вуглеводного обміну. Сама глюкоза є представником простих цукрів. Примітно, що вона практично рівномірно розподіляється між клітинами крові і плазмою, хоча її вміст у плазмі дещо більше. Також концентрація глюкози в артеріальній крові більша, порівняно із венозною, що пояснюється процесом її поглинання клітинами.

Глюкоза для організму є основним і універсальним джерелом енергії, якій забезпечує обмінні процеси. Нервові клітини взагалі функціонують за умови, якщо в крові наявна певна її кількість. Крім того, вона є частиною деяких складних молекул, наприклад глікопротеїнів. Глюкоза надходить із їжею, при чому рослинним джерелом глюкози є крохмаль, а тваринним – глікоген (полісахарид, в якому накопичується та зберігається глюкоза в живих організмах, у тому числі й людському). В кішечнику ці полісахариди розщеплюються до глюкози і надходять у кров.

Концентрацію глюкози в крові регулюють гормони та центральна нервова система. Різні гормони можуть збільшувати її вміст в крові. Це: глюкагон, кортизол, адреналін, соматотропін та гормони щитоподібної залози (наприклад тироксин). Їхня дія полягає у вивільненні глюкози з глікогену, який накопичений в м’язах та печінці, запобіганню утворення нового глікогену та блокуванні дії інсуліну. Лише один гормон суттєво впливає на зменшення вмісту глюкози – інсулін. Рецептори до інсуліну має м’язова і жирова тканині організму, таким чином він діє на більшу частину тіла. Його дія протилежна вищезгаданим гормонам – він стимулює утворення глікогену та тригліцеридів (ще одна форма накопичення глюкози, яка міститься в жирових клітинах) та сприяє переходу глюкози з крові в тканини тіла.

Нормальний вміст глюкози в крові залежить від віку:

Концентрація глюкози в крові підтримується переважно механізмом “глюкоза-інсулін-глюкагон”. Він працює так: після вживання їжі рівень глюкози зростає, у відповідь на це підшлункова залоза виробляє необхідну кількість інсуліну, який переводить надлишок глюкози в глікоген. У випадку негайної потреби в додатковій енергії (фізичне або емоційне навантаження, стрес і т.п.) підшлункова залоза синтезує глюкагон, який навпаки вивільняє глюкозу з накопиченого глікогену. Поки цей механізм працює належним чином, рівень глюкози в крові знаходиться в межах норми.

При деяких станах та хворобах рівень глюкози в крові підвищується (гіперглікемія) або знижується (гіпоглікемія).

Найчастіше підвищений рівень глюкози в крові спостерігається у хворих цукровим діабетом. Крім того, гіперглікемія можлива при ураженнях центральної нервової системи, підвищенні гормональної активності щитоподібної залози, а також надниркової залози та гіпофізу, при травмах і пухлинах мозку, епілепсії, отруєнні чадним газом і як наслідок емоційного та психічного збудження. Інколи у вагітних жінок спостерігають стабільно підвищений рівень глюкози в крові – гестаційний цукровий діабет.

Згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) для встановлення діагноза цукровий діабет використовують тільки результати дослідження плазми венозної крові натщесерце, а результати розшифровуються так:

• Нормальна концентрація – до 6,1 ммоль/л;
• Порушена глікемія – від 6,1 ммоль/л до 7 ммоль/л;
• Попередній діагноз цукрового діабету – більше ніж 7 ммоль/л, за умови наявності інших критерії, які відповідають захворюванню (дивись нижче).

Критерії цукрового діабету згідно рекомендацій ВОЗ (достатньо хоча би одного):

• Наявні наступні симптоми: збільшене сечовиділення (поліурія), сильна спрага (полідипсія), втрата маси тіла та спостерігалось підвищення вмісту глюкози в крові до 11,1 ммоль/л;
• Вміст глюкози в крові натще (відсутність вживання їжі протягом не менше 8 годин) більший за 7,1 ммоль/л;
• Вміст глюкози в крові через 2 години після вживання 75 г глюкози більший за 11,1 ммоль/л.

Тест на толерантність до глюкози з навантаженням

У випадку, коли вміст глюкози в крові характеризується як порушена глікемія (6,1 – 7,0 ммоль/л), проводять пероральний тест на толерантність до глюкози. Крім того, цей тест призначають пацієнтам із високим ризиком розвитку цукрового діабету, коли серед близьких родичів є хворі на цю недугу, або ж є фактори ризику: ожиріння, гіпертонічна хвороба. Для проведення тесту на толерантність до глюкози хворий протягом 3-х днів має одержувати харчування, яке містить не менше 125 г вуглеводів на добу. За 10-14 годин до відбору крові пацієнт має голодувати. Перший аналіз беруть зранку, після чого дають дорослому хворому “навантаження” – 75 г глюкози, розчиненої в стакані води (для дітей доза складає 1,75 г глюкози на кілограм, але не більше 75 г). Через 2 години повторно беруть кров на дослідження.

Результати перорального тесту на толерантність до глюкози (із заміром за 2 години після навантаження) трактують так:

• Нормальна толерантність – вміст глюкози в крові після навантаження меньший за 7,8 ммоль/л;
• Порушена толерантність – вміст глюкози в крові після навантаження знаходиться в межах 7,8-11,1 ммоль/л;
• Попередній діагноз “цукровий діабет” – вміст глюкози в крові після навантаження більший за 11,1 ммоль/л;

Для діагностування гестаційного діабету використовують іншу схему тесту на толерантність до глюкози із навантаженням. Процедура проводиться на 24-28 тижні вагітності наступним чином:

Крок 1. Без попереднього голодування вагітна приймає 50 г глюкози, після чого через годину вимірюється вміст глюкози в крові. Якщо він більший за 7,8 ммоль/л (різні авторитетні організації пропонують також межу 7,5 ммоль/л та 7,2 ммоль/л) та переходять до другого кроку, якщо менший, то діагноз не виставляється.

Крок 2. Після 8-годинного голодування вимірюється рівень глюкози і вагітна приймає 100 г глюкози, після чого вимірюється її концентрація в крові через 1, 2 та 3 години.

Діагноз гестаційний діабет виставляють, якщо хоча б в двох з чотирьох нижченаведених випробувань буде досягнута або перевищена границя норми:

(Зауваження до таблиці: межі норми наведені двома числами: перше – за Карпентером, другое – за даними американської National Diabetes Data Group; вибір робить лікуючий лікар).

Гіпоглікемія являє собою небезпечний стан, який нерідко виникає внаслідок передозування інсуліну у хворих цукровим діабетом. Крім того, знижений рівень глюкози в крові можна спостерігати при порушеннях всмоктування вуглеводів, які пов’язані з різними хворобами шлунка та кишечнику, при недостатньому виділенні гормонів надниркової залози або при рідкісній формі раку підшлункової залози – інсуломі. Хронічні хвороби печінки, пов’язані з порушенням синтезу глікогену теж можуть проявлятися гіпоглікемією. Іноді гіпоглікемію спостерігають при захворюваннях центральної нервової системи.

Глюкоза 10мл (40%)

Плазмозамещающие и перфузионные растворы. Прочие ирригационные растворы. Декстроза.

Код АТХ В05C Х01

Фармакологические свойства

Фармакокинетика

После внутривенного введения глюкоза с током крови поступает в органы и ткани, где включается в процессы метаболизма. Запасы глюкозы откладываются в клетках многих тканей в виде гликогена. Вступая в процесс гликолиза, глюкоза метаболизируется до пирувата или лактата, в аэробных условиях пируват полностью метаболизируется до углекислого газа и воды с образованием энергии в форме АТФ. Конечные продукты полного окисления глюкозы выделяются легкими и почками.

Фармакодинамика

Глюкоза обеспечивает субстратное пополнение энергозатрат. При введении в вену гипертонических растворов повышается внутрисосудистое осмотическое давление, усиливается поступление жидкости из тканей в кровь, ускоряются процессы обмена веществ, улучшается антитоксическая функция печени, усиливается сократительная деятельность сердечной мышцы, возрастает диурез. При введении гипертонического раствора глюкозы усиливаются окислительно-восстановительные процессы, активируется отложение гликогена в печени.

Показания к применению

Способ применения и дозы

Глюкозы раствор 40 % вводят внутривенно очень медленно (однократно), взрослым – по 20-40-50 мл на введение. При необходимости вводят капельно, со скоростью до 30 капель/мин. Доза для взрослых при внутривенном капельном введении – до 300 мл в сутки (6,0 г глюкозы на 1 кг массы тела).

Побочные действия

• боль в месте введения, раздражение вен, флебит, венозный тромбоз
• гипергликемия, гипокалиемия, гипофосфатемия, гипомагниемия, глюкозурия, ацидоз
• полиурия
• полидипсия, тошнота
• гиперволемия
• аллергические реакции (повышение температуры тела, кожные высыпания, ангионевротический отёк, шок)

Противопоказания

• гиперчувствительность к компонентам препарата
• внутричерепное и субарахноидальное кровоизлияние в спинной мозг, за исключением состояний, связанных с гипогликемией
• тяжёлая дегидратация, включая алкогольный делирий
• анурия
• сахарный диабет и другие состояния, сопровождающиеся гипергликемией
• синдром мальабсорбции глюкозо-галактозы
• отек мозга и отек легких
• острая левожелудочковая недостаточность
• гиперлактацидемия
• гиперосмолярная кома

Лекарственные взаимодействия

Глюкозы раствор 40% не следует вводить в одном шприце с гексаметилентетрамином, поскольку глюкоза является сильным окислителем. Не рекомендуется смешивать в одном шприце с щелочными растворами: с общими анестетиками и снотворными, так как снижается их активность, растворами алкалоидов; инактивирует стрептомицин, снижает эффективность нистатина.

Под влиянием тиазидных диуретиков и фуросемида толерантность к глюкозе снижается. Инсулин способствует попаданию глюкозы в периферические ткани, стимулирует образование гликогена, синтез белков и жирных кислот. Раствор глюкозы уменьшает токсическое влияние пиразинамида на печень. Введение большого объема раствора глюкозы способствует развитию гипокалиемии, что повышает токсичность одновременно применяемых препаратов наперстянки.

Особые указания

Препарат следует применять под контролем уровня сахара в крови и уровня электролитов.

Препарат не вводить одновременно с препаратами крови.

Не рекомендуется назначать глюкозы раствор в острый период тяжелой черепно-мозговой травмы, при остром нарушении мозгового кровообращения, так как препарат может увеличивать повреждение структур мозга и ухудшать течение заболевания (кроме случаев коррекции гипогликемии).

При гипокалиемии введение глюкозы раствора необходимо сочетать одновременно с коррекцией дефицита калия (из-за опасности усиления гипокалиемии).

Для лучшего усвоения глюкозы при нормогликемических состояниях введение препарата желательно сочетать с назначением (подкожно) инсулина короткого действия из расчета 1 ЕД на 4-5 г глюкозы (сухого вещества).

Не применять раствор подкожно и внутримышечно.

Содержимое ампулы может быть использовано только для одного пациента, после нарушения герметичности ампулы неиспользованный раствор следует выбросить.

При почечной недостаточности, декомпенсированной сердечной недостаточности, гипонатриемии требуется особая осторожность, контроль показателей центральной гемодинамики.

Применение в период беременности или лактации

Инфузии глюкозы беременным с нормогликемией могут привести к гипергликемии плода, вызвать у него метаболический ацидоз. Последнее важно учитывать, особенно когда дистресс плода или гипоксия уже обусловлены другими перинатальными факторами.

Использование в педиатрии

Препарат применяют детям только по назначению и под наблюдением врача.

Особенности влияния препарата на способность управлять транспортом или потенциально опасными механизмами

Передозировка

Симптомы: гипергликемия, глюкозурия, повышение осмотического давления крови (вплоть до развития гипергликемической комы), гипергидратация и нарушение электролитного равновесия.

Лечение: препарат отменяют и назначают инсулин из расчета 1 ЕД на каждые 0,45-0,9 ммоль глюкозы крови до достижения уровня глюкозы крови 9 ммоль/л. Уровень глюкозы крови следует снижать постепенно. Одновременно с назначением инсулина проводят инфузию сбалансированных солевых растворов.

При необходимости назначают симптоматическое лечение.

Форма выпуска и упаковка

По 10 мл или 20 мл в ампулах стеклянных с кольцом излома или точкой излома. По 5 или 10 ампул вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках вкладывают в пачку с гофрированными вкладышами из картона.

Или по 5 ампул вкладывают в контурную ячейковую упаковку из пленки полимерной. По 1 или 2 контурной ячейковой упаковки с ампулами вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках вкладывают в пачку из картона.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте!

Срок хранения

Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке

Условия отпуска из аптек

Производитель

Публичное акционерное общество «Фармак»

Украина, 04080, г. Киев, ул. Фрунзе, 63.

Владелец регистрационного удостоверения

Публичное акционерное общество «Фармак», Украина

Адрес организации, принимающей на территории Республики Казахстан претензии от потребителей по качеству продукции (товара)

Республика Казахстан, 050009 г. Алматы, ул. Абая 157, офис 5

Тел/факс: +7 (727) 250 66 23, электронный адрес: [email protected]

Прикрепленные файлы