Як визначити і знизити кислотність грунту?

Інколи дачник порається над своєю теплицею, удобрює, поливає, саджанці вимахують високі, а плодів майже немає. Спочатку він грішить на неякісне насіння, потім на підроблену підгодівлю, а тільки потім навчений досвідом сусід може підказати перевірити так звану кислотність тепличної землі. І якщо та висока, то потрібно провести вапнування ґрунту і всі проблеми вирішуються.

Що собою являє вапнування?

Так, більшість культур віддають перевагу слабо-кислим реакціям ґрунту, без неї вони звичайно ростуть, от тільки урожаєм не радують. А ось томат, як приємний виняток, він може себе однаково добре відчувати в діапазоні кислотності від 5.5 до 7.5 рН. Але садимо-то ми не тільки помідори!

Головний активний компонент вапнування – це вуглекислий кальцій, крейда. Чому вапнування і гіпсування ґрунтів – це не тільки їх послаблення кислотності, але ще й хороше добриво. Так, внесений кальцій значно підвищує родючість ґрунту, адже без нього не формується структура, а з ним важкі ґрунти стають більш пухкими, а легкі – вологоємними. Та й проводити вапнування кислих ґрунтів потрібно всього раз в п’ять або шість років, цього буде достатньо.

Скільки і як вносити вапняковий матеріал, залежить від типу ґрунту, рівня його кислотності і вмісту в ньому кальцію.

Тип ґрунту та його структура

Ось як визначається тип ґрунту. Візьміть трохи землі в руку і спробуйте сформувати з неї кульку. Якщо:

• кулька скочується, і руки залишилися чистими – це рихлий, піщаний ґрунт;
• кулька не скочується, і руки всі в піску – це піщаний ґрунт;
• кулька скочується, і з неї навіть виходить зробити шнур – це суглинки (якщо випадуть опади, калюжі на городі будуть триматися кілька годин;
• якщо з цього шнура ви можете ще й кільце зліпити – це глина (після дощу на ній вода може стояти цілодобово).

До речі, нечорноземні ґрунти зазвичай завжди підвищеної кислотності – це болотні, сірі лісові і підзолисті. Але завдяки вапнуванню глинясті ґрунти стають більш структурованими, а піщані — зв’язаними.

Рослини-індикатори: як визначити на око кислотність ґрунту?

Про підвищену кислотність ґрунту також нагадують ростучі бур’яни. Так, подорожник, м’ята, щавель і жовтець – це любителі землі з підвищеною кислотністю. А ось про нейтральний або слабо-кислий ґрунт нагадують нам лобода, конюшина, мати-й-мачуха.

Індикаторний папір для точності

Третій спосіб зрозуміти, чи потребує ґрунт у вапнуванні – це купити спеціальний індикаторний папір. Для цього беремо 20 грам ґрунту і кладемо його в чистий стакан, доливаємо туди 50 мл дистильованої води і протягом п’яти хвилин добре збовтуємо. Виходить свого роду розчин, який потрібно настоювати годину, при цьому періодично струшуючи. Після всього цього опускаємо в нього індикаторний папір. Якщо він залишився свого кольору, то ґрунт нормальний. Порівняйте його колір зі шкалою на коробці: середньо-кислий, папір буде рожевим; слабо-кислий — зеленувато-блакитним; а нейтральний покаже синій колір. Для точної оцінки візьміть кілька проб з різних частин теплиці.

Рівень кислотності ґрунту

У загальній складності, вапнування ґрунту проводиться при рН > 6.0.

Наше завдання – допомогти тепличним рослинам добре засвоювати поживні речовини, а тому кислий ґрунт ми будемо вапнувати. Важливо зробити це правильно!

Піщаним ґрунтам завжди не вистачає магнію, а тому інших варіантів, як доломітове борошно, для них навіть не розглядайте. Для всіх інших типів ґрунтів можна обійтися навіть крейдою, або найдешевшим способом вапнування – гашеною содою, по одному кілограму на 10 квадратних метрів.

Отже, доломітове борошно хороше тим, що в ньому міститься кальцій і магній. Вносити його потрібно буде по 2 – 3 кілограми на кожні десять квадратних метрів. Половина норми борошна повинна йти на перекопування, а другу розсипаємо по всій поверхні землі і залишаємо так до весни.

Також для цієї мети цілком підходять мергель, мелений вапняк і навіть цементний пил.

Порада: на свіжо-вапнованій землі поки не вирощуйте: цибулю, огірки, буряк, капусту.

Попіл: вапнування і удобрення

Якщо можливості нейтралізувати кислотність ґрунту відразу немає, тоді використовують попіл. Його потрібно додавати під корінь тим рослинам, які найболючіше відносяться до кислотності – це капуста, цибуля, часник, селера, шпинат і буряк.

Взагалі попіл для вапнування ґрунту – самий простий варіант. У ньому багато фосфору, калію, заліза і кальцію, від нього поліпшується ґрунтова структура, створюються максимально сприятливі умови для життєдіяльності мікроорганізмів. У деревному попелі – 36% кальцію. Також в піщаних і супіщаних ґрунтах є гострий недолік бору, а попіл повністю задовольнить цю потребу.

Вносити попіл потрібно по 1-1,5 відра на кожні десять квадратних метрів землі у теплиці. Перед використанням його важливо охолодити під укриттям на вулиці, а потім залишити в хліві. І ні в якому разі не можна залишати попіл під відкритим небом. А щоб заощадити на його кількості, підсипати попіл можна прямо в лунки при посадці овочів.

Порада: влітку попелом припудрюйте самі рослини – це допомагає захистити їх від попелиці, комах-шкідників і навіть деяких захворювань.

До речі, ми говоримо про попіл деревний і рослинний, інший роздобути складніше, але він більш цінний. Ось чому, спалюючи на городі бадилля томатів, гарбузів, огірків і гілки після обрізання фруктових дерев, забирайте і зберігайте залишений від них попіл. Підходить для цих цілей і суха кропива, осока і навіть очерет. Головна перевага рослинного попелу в тому, що в ньому немає радіонуклідів – а у старих дерев він, на жаль є.

Порада: на піщаних ґрунтах вносити попіл потрібно навесні, а на важких можна і восени.

І нарешті, нейтралізуючи кислотність, ми до всього ще знижуємо токсичну дію заліза, марганцю і алюмінію в ґрунті – вони завжди діють на рослини гнітюче. Тому на вапнованій землі тепличні саджанці будуть відчувати себе набагато краще!

Як виміряти кислотність ґрунту

“Якість життя” рослин і мікроорганізмів, необхідних для їхньої життєдіяльності, в значній мірі залежить від рН ґрунту. Зрозуміло, що у людей картина точно така ж. Хворі на виразку можуть багато розповісти, як вони вживають соду, тільки щоб відновити свій кислотно-лужний баланс у шлунку. Здоров’я і всім нам. А рослинам теж, які також можуть страждати як від зниженого, так і підвищеного рівня рН ґрунту! Щоб знати про їхнє самопочуття, кислотність ґрунту треба вимірювати. І для цього існує цілий ряд методів.

Як вимірювати кислотність ґрунту

Важливість визначення рН ґрунту

Дерева, кущі, плодово-ягідні культури отримують поживні речовини з води, розчиненої в грунті, одним з показників якої є кислотність. Навіть при заготовці сіна для домашньої худоби рН ґрунту протягом сезону вирощування в значній мірі визначає валовий збір кормових трав (люцерна, клевер, тимофієвка) з гектара та насиченість їх вітамінами та цінними білками.
Мікроелементи різним чином засвоюються рослинами в залежності від кислотності ґрунтів. Якщо показник регулярно не контролюється і, наприклад, земля закисає, доставка корисних речовин в коріння, стебла, листя, плоди ускладнена.
Приклад 1. Як видно з діаграми, доступність фосфору знижується при рН ґрунту

Збитки від зниження врожайності, якщо не контролювати рН, будуть відчутні для всіх:

• приватні господарства не дорахуються банок консервації та запасів на зиму в погребі;
• сільгоспвиробники втратять сотні тисяч гривень, тому значно дешевше мати свій рн метр, оскільки далеко не завжди цілеспрямовано утримувати повноцінну лабораторію, що може дозволити собі не кожен, особливо малий фермер;
• у роздрібних мережах зростуть ціни через зменшення врожаю та обмежену пропозицію продуктів.

Якщо знати, як вимірювати кислотність ґрунту, значення рН буде перебувати під постійним контролем, що в свою чергу дозволить своєчасно проводити необхідні агрономічні заходи, зокрема внесення в ґрунт мінеральних та органічних добавок, перериваючи на рік і більше в посівах окремих ділянок (щоб ґрунти “відпочивали”).

Лакмусові смужки

Термін “водневий показник” (відображаючи співвідношення заряджених позитивних та від’ємних іонів водню у розчині) з’явився в словниковому запасі ще на початку 20-го століття, але потреби в вимірюваннях кислотності ґрунту вже існували і в принципі проблема вирішувалася. Хай показник рН землі можна було визначити не так точно, але досить дешево, без використання складного, тривалого та вартісного лабораторного аналізу. Достатньо було знань елементарних основ хімії на рівні шкільної програми.

Ряд речовин (фенолфталеїн, лакмус) змінюють забарвлення в залежності від рівня кислотності перевірюваного розчину. Але потрібно мати градації, тобто “прив’язати” колір до числових значень. Хай не з точністю до одиниць вимірювання ґрунту (а це показник ступеня згідно логарифмічної шкали кислотності), але хоча б в діапазоні, щоб оперувати поняттями: кислотний ґрунт, нейтральний, лужний.

Проте таке рішення має ряд обмежень, і лакмус-індикатор може бути рекомендований скоріше як виняток:

1. Цей метод потребує приготування розчину, тобто необхідно розчинити відібраний зразок землі. Відповідно потрібен як мінімум посуд і крім того, потрібно строго дотримуватися методики, щоб була обрана правильна концентрація.
2. Крім того, сама вода, яка використовується для розведення, також має початкову кислотність, що може спотворити результат.
3. Метод недостатньо точний і однозначний – потрібно, щоб лакмус-індикатори були не простроченими.
4. Також має значення особливості кольорового зору людини – суб’єктивний фактор.

З іншого боку, приваблює простота і невелика вартість вимірювання кислотності грунту.

Рослини-індикатори

Улюбленим середовищем існування для ряду рослин може служити ґрунт з нейтральною, лужною або кислою основою. Це так звані рослини-індикатори кислотності ґрунту, ваші оригінальні консультанти.

Основна перевага – не треба нічого рахувати, готувати, закупати хімікати, витрачати гроші або мати спеціалізовані знання. Вся картина перед очима. Просто береш і дивишся – які рослини-індикатори кислотності ґрунту ростуть, як вони себе почувають на тій чи іншій ділянці городу, а значить там же є сенс висаджувати схожі за відношенням до аналогічного показника рН дерева, кущі, овочі та фрукти.
Проте присутні і недоліки “зеленого” методу:

Але чи існують більш сучасні, цифрові способи, щоб не було потрібно витрат, посуду, реактиви? Щоб взяв і побачив. Причому одразу цифру.

Електронні тестери

Це з одного боку, неважкий прилад з точки зору простоти експлуатації. Не треба навчатися і вникати в тонкощі позитивних і від’ємних іонів. Датчиком є один або пара подовжених щупів, які поглиблюються в ґрунт. Інженери записали в пам’ять калібрування, які автоматично переводять аналоговий сигнал з сенсора в цифровий вираз, відображуваний на дисплеї.
Навіть якщо площа городу складає 6 і більше соток, можна буквально за півгодини зробити ряд вимірювань і скласти карту розподілу кислотності.

Відмінний інструмент для садівників, городників, для тих, хто вирощує рослини, включаючи квіти, у себе на підвіконні – для всіх кому потрібне швидке і точне значення PH ґрунту.