15.5. Основні показники ефективності діяльності банку

Прибутковість банку — це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Прибутковість банку залежить, насамперед, від оптимальної структури його балансу (активи і пасиви) та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення прибутковості банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій дохідності кредитних операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтованого рівня процентів за активними та пасивними операціями. Дохідність банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківським ризиком та його мінімізації.

Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників (рис. 15.7):

Рис. 15.7. Основні показники прибутковості діяльності банку

Аналіз показників прибутковості банку здійснюють порівняно з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну цих показників розраховують за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками прибутковості банку е показники:

• 1) ROA — прибутковість активів банку;
• 2) ROE — прибутковість акціонерного капіталу банку.

Прибутковість активів банку розраховують за такими двома показниками:

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку. Але у зв’язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процентної прибутковості активів, для розрахунку якого беруться робочі активи:

Зіставлення показників ROA 1 та ROA 2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання, дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім, це стосується іммобілізованих власних коштів. Абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов’язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідний формі, яка не дає доходу.

На практиці вважається, якщо показник прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.

Прибутковість акціонерного капіталу розраховують за такими двома показниками:

Оптимальне значення цього показника — не менше 15 %.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки зміниться рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, потрібно зіставити зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо — їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків певного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з’ясування сфер найбільш дохідного та вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовують показник рівня їх прибутковості (RВ), який розраховують за такою формулою:

До показників ефективності діяльності банку, крім показників прибутковості банку, відносять ще такі групи (табл. 15.3):

Таблиця 15.3. Основні коефіцієнти та показники діяльності банку

Ефективність операційної діяльності банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду.

Аналіз чистого спреду пов’язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дає змогу узгоджена процентна політика за кредитними та депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред, який розраховують таким чином:

Іншими словами, чистий спред — це різниця між процентними — отриманими та сплаченими — ставками. За його допомогою визначають необхідну мінімальну різницю між ставками за активними й пасивними операціями, яка дає змогу банку мінімізувати витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду — не менше 1,25 %.

Чиста процентна маржа слугує для покриття витрат банку і ризику, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її значення за формулою:

Цей коефіцієнт допомагає з’ясувати, чи може банк забезпечити прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як процент до середніх активів. Оптимальним значенням цього показника є 4,5 %.

До інших показників ефективності відносять ще:

Цей коефіцієнт висвітлює ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Його зростання може свідчити про рівень диверсифікації у платні фінансові послуги чи прагнення одержати спекулятивний прибуток, аби замаскувати недостатність основного банківського процентного доходу.

Обіговість активів є основним показником ділової активності банку. Чим швидше обертаються активи, тим більше прибутку отримає банк, а, відповідно, й ефективніше він працює. Розрахунок коефіцієнта обіговості активів (N) здійснюють за такою формулою:

Збільшення кількості обігів, що здійснюють активи, е позитивним явищем, Зростання цього коефіцієнта не тільки позитивно відбивається на підвищенні ефективності роботи банку, а й підвищує його ліквідність та сприяє вивільненню ресурсів з обігу.

Оберненим показником, що характеризує прискорення обіговості активів, є показник тривалості одного обігу активів у днях, який розраховують за формулою:

Середні залишки активів банку

Зменшення цього показника свідчить про прискорення обіговості активів і вважається позитивним явищем.

Після загального аналізу обіговості активів доцільно провести аналіз обіговості окремих видів активів і оцінити їх вклад у підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних видатків банку, то продуктивність праці співробітників, яку вимірюють з урахуванням чисельності штату та витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої установи. Однак продуктивність роботи потрібно оцінювати, зважаючи на той факт, що у поточному періоді економія на зарплаті (шляхом її значного зниження або скорочення чисельності працівників) може призвести до погіршення якості й послаблення мотивації до роботи, а з часом — до зниження ефективності діяльності банку.

Для оцінки ефективності діяльності працівників банку розраховують і аналізують такі показники:

• 1. Чистий дохід на одного працівника =
• 2. Чистий дохід до витрат на утримання персоналу =

Питання для самоперевірки

• 1. Які форми фінансової звітності використовують для аналізу діяльності банку?
• 2. Назвіть основні напрями фінансово-економічного аналізу діяльності банку.
• 3. На які основні категорії поділяють активи банків?
• 4. Яка послідовність аналізу пасивів банку? б. Як здійснюється аналіз активів банку?
• 5. На які групи поділяють доходи та витрати банку?
• 6. Як розраховують активи, зважені за ступенем ризику?
• 7. Розкрийте зміст аналізу доходів і витрат банку.
• 8. Окресліть завдання аналізу фінансових результатів банку.
• 9. Назвіть чинники впливу на рентабельність діяльності банку.
• 10. Розкрийте методику аналізу прибутку та рентабельності діяльності банку.
• 11. У чому полягає узагальнююча оцінка ефективності діяльності банку? 18. Розкрийте суть аналізу дохідних і недохідних активів.
• 12. Які показники використовують для оцінки ефективності формування ресурсної бази банку?
• 13. Як здійснюється аналіз дотримання банком економічних нормативів?
• 14. Які використовують методи для оцінки фінансового стану банку?
• 15. Які показники розраховуються для оцінки достатності капіталу банку? Які їх нормативні значення?
• 16. Розкрийте методику статутного капіталу банку.
• 17. За допомогою яких показників здійснюється аналіз прибутковості банку?
• 18. Як розраховується чистий спред і чиста процентна маржа?

Теми рефератів

• 1. Фінансова звітність як основа економічного аналізу діяльності банку.
• 2. Якісний аналіз активів банку.
• 3. Оцінка ефективності формування ресурсної бази банку.
• 4. Аналіз дотримання банком економічних нормативів.
• 5. Використання сучасних методів оцінки фінансового стану банку.
• 6. Аналіз якості активів.
• 7. Резерви збільшення доходів та зменшення витрат банку.

Тестові завдання

• 1. До складу фінансової звітності входить бухгалтерський баланс та:
  • а) звіт про прибутки та збитки;
  • б) звіт про прибутки та збитки, звітність про депозитні та кредитні операції;
  • в) звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів;
  • г) звіт про прибутки та збитки, звітність про депозитні та кредитні операції, звітність про операції з цінними паперами.
  • а) звітність про депозитні та кредитні операції, звітність про операції з цінними паперами, бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки;
  • б) звітність про фінансовий стан банку, звітність про обсяг банківських операцій;
  • в) бухгалтерський баланс та звіт про прибутки та збитки;
  • г) звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валюті, звітність про процентні ставки, звітність про операції з цінними паперами та інші банківські операції.
  • а) звітність банку;
  • б) дані АУБ;
  • в) дані НБУ;
  • г) усі відповіді правильні.
  • а) фінансова звітність;
  • б) баланс;
  • в) звіт про прибутки та збитки;
  • г) звіт про банківські операції.
  • а) щоденні, щомісячні;
  • б) квартальні;
  • в) річні;
  • г) усі відповіді правильні.
  • 6. Статті балансу групуються за економічним змістом і відображаються у балансі таким чином згори донизу в міру:
    • а) підвищення ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов’язань (пасивні рахунки);
    • б) зниження ліквідності (активні рахунки) і зменшення строків зобов’язань (пасивні рахунки);
    • в) зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов’язань (пасивні рахунки);
    • г) правильної відповіді немає.
    • а) 1Д-КБ “Баланс комерційного банку”;
    • б) “Звіт про структуру активів та пасивів за строками”;
    • в) “Звіт про відкриті валютні позиції”;
    • г) усі відповіді правильні.
    • а) 1 -КБ “Баланс комерційного банку” (щомісячна);
    • б) “Балансовий звіт комерційного банку”;
    • в) “Звіт про дотримання економічних нормативів”;
    • г) усі відповіді правильні.
    • а) “Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції”;
    • б) “Звіт про кредитний портфель”;
    • в) “Звіт про залишки за депозитами”;
    • г) усі відповіді правильні.
    • а) “Розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”;
    • б) “Звіт про прибутки та збитки”;
    • в) “Розрахунок резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами”;
    • г) “Звіт про 20 найбільших кредиторів банку”.
    • а) у пасиві балансу;
    • б) в активі балансу;
    • в) в активі та пасиві балансу;
    • г) правильної відповіді немає.
    • а) визначення ефективності формування ресурсної бази банку;
    • б) пошук шляхів зниження вартості ресурсної бази банку;
    • в) підвищення фінансової стабільності банку;
    • г) усі відповіді правильні.
    • 13. Аналіз пасивів банку варто починати з визначення співвідношення між:
      • а) капіталом банку та його зобов’язаннями;
      • б) капіталом банку й активами;
      • в) доходами банку та його витратами;
      • г) усі відповіді правильні.
      • а) розмір капіталу, структуру капіталу;
      • б) темпи зростання капіталу загалом, темпи зростання окремих складових банківського капіталу;
      • в) ефективність використання капіталу та його достатність;
      • г) усі відповіді правильні.
      • а) ліквідність банківського капіталу;
      • б) достатність банківського капіталу;
      • в) адекватність банківського капіталу;
      • г) усі відповіді правильні.
      • а) рівень капіталу в структурі загальних пасивів;
      • б) коефіцієнт достатності капіталу;
      • в) коефіцієнт маневрування;
      • г) усі відповіді правильні.
      • а) коефіцієнт достатності капіталу;
      • б) коефіцієнт захищеності капіталу;
      • в) співвідношення чистого капіталу і загальних активів;
      • г) усі відповіді правильні.
      • а) надійності;
      • б) фінансового важеля;
      • в) Фішера;
      • г) правильної відповіді немає.
      • а) 35 %;
      • б)25 %;
      • в) 15 %;
      • г) 10 %.
      • 20. За допомогою яких показників визначається ефективність використання статутного капіталу:
        • а) розміру кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;
        • б) розміру прибутку на 1 грн статутного капіталу;
        • в) розміру прибутку на одну акцію;
        • г) розміру прибутку на 1 грн активів.
        • а) фінансовий важіль;
        • б) рентабельність капіталу;
        • в) достатність капіталу;
        • г) адекватність капіталу.
        • а) яка сума власного капіталу припадає на забезпечення кредитного портфеля банку;
        • б) співвідношення сформованих резервів банку та його активів;
        • в) яку суму активів повинна забезпечувати кожна гривня власного капіталу банку;
        • г) співвідношення резервів банку й обсягу ризиків банку.
        • а) збільшується ступінь ризику банкрутства банку;
        • б) збільшується потенціал банку для вищих виплат власникам (акціонерам) банку;
        • в) зменшується ризик банкрутства;
        • г) правильні відповіді а) і б).
        • а) збільшується стабільна частина ресурсів комерційного банку;
        • б) підвищується ліквідність банку;
        • в) зменшується залежність від міжбанківських позик;
        • г) усі відповіді правильні.
        • а) вертикальний і горизонтальний;
        • б) поетапний і паралельний;
        • в) поточний і узагальнюючий;
        • г) правильної відповіді немає.
        • а) зміни у розподілі агрегованих статей балансу в динаміці;
        • б) зміни у внутрішній структурі активних операцій балансу банку;
        • в) операції зростання (зменшення) прибутковості (збитковості) банку;
        • г) усі відповіді правильні.
        • 27. Як поділяють рахунки активу балансу банку за строками розміщення банківських ресурсів:
          • а) поточні;
          • б) строкові;
          • в) квазістрокові;
          • г) усі відповіді правильні.
          • а) первинної і вторинної ліквідності;
          • б) ліквідні, малоліквідні, неліквідні;
          • в) високоліквідні, ліквідні, неліквідні;
          • г) правильні відповіді а) і б).
          • а) надані кредити та касові активи;
          • б) кошти, вкладені у цінні папери;
          • в) кошти, розміщені в інших банках, та кошти на коррахунках;
          • г) усі відповіді правильні.
          • а) кошти в розрахунках та дебітори;
          • б) резерви, видатки і збитки;
          • в) кошти, вкладені у майно та господарські матеріали;
          • г) усі відповіді правильні.
          • а) доходи, отримані в результаті інвестиційної та підприємницької діяльності;
          • б) доходи, отримані в результаті фінансової та виробничої діяльності;
          • в) доходи, отримані в результаті операційної, фінансової та страхової діяльності;
          • г) доходи, отримані в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
          • а) витрати, отримані в результаті інвестиційної та підприємницької діяльності;
          • б) витрати, отримані в результаті фінансової та виробничої діяльності;
          • в) витрати, отримані в результаті операційної та фінансової діяльності;
          • г) витрати, отримані в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
          • а) за коефіцієнтом прибутковості активів та капіталу;
          • б) за коефіцієнтом прибутковості власних основних фондів та їх обіговості;
          • в) за коефіцієнтом прибутковості цінних паперів власної емісії;
          • г) усі відповіді правильні.
          • а) прибутковість капіталу банку;
          • б) рівень прибутку банку;
          • в) прибутковість активів банку;
          • г) рентабельність активів банку.
          • 35. Показник ROE відображає:
            • а) рівень прибутку банку;
            • б) прибутковість капіталу банку;
            • в) прибутковість активів банку;
            • г) рівень ефективності банківської діяльності.
            • а) метод “факт/факт”, метод “факт/360”, метод “31/360”;
            • б) метод “факт/факт”, метод “факт/360”, метод “360/факт”;
            • в) метод “факт/факт”, метод “факт/360”, метод “30/360”;
            • г) усі відповіді правильні.
            • а) дохідність банку;
            • б) прибутковість банку;
            • в) ефективність банку;
            • г) усі відповіді правильні.
            • а) прибутковості банку;
            • б) ефективності діяльності банку;
            • в) ефективності діяльності працівників банку;
            • г) усі відповіді правильні.
            • а) дохід на активи;
            • б) дохід на капітал;
            • в) прибутковість банку;
            • г) правильної відповіді немає.
            • а) дохід на активи;
            • б) дохід на капітал;
            • в) прибутковість банку;
            • г) правильної відповіді немає.
            • а) чистий спред;
            • б) чиста процентна маржа;
            • в) процентний дохід;
            • г) правильної відповіді немає.
            • а) чистий спред;
            • б) чиста процентна маржа;
            • в) процентний дохід;
            • г) правильної відповіді немає.
            • а) чистий спред;
            • б) чиста процентна маржа;
            • в) процентний дохід;
            • г) правильної відповіді немає.

            Список використаної літератури

            • 1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.
            • 2. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. № 679-XTV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.
            • 3. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджено Постановою Правління НБУ № 621 від 27 грудня 1999 р.
            • 4. Адамик Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.
            • 5. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. Р, І, Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.
            • 6. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.
            • 7. Епіфанов А. О., Маслак Я. Г., Сало 7. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.
            • 8. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.
            • 9. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — K.: Кондор, 2004. — 461 с.
            • 10. Снігурська Л. / Банківські операції і послуги; Навч. посіб. — K.: МАУП, 2006. — 456 с.
            • 11. Тиркало P. Ш., Щибоволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — K.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.

            Банківський мультиплікатор: визначення

            Банківський мультиплікатор (від лат. Multiplicator – умножающий) – це процес збільшення грошей на депозитних рахунках комерційних банків при їх русі від однієї банківської установи до іншого.

            Банківська мультиплікація – процес багаторазового збільшення (зменшення) грошей в якості безстрокових депозитів в комерційних банках в результаті збільшення (зменшення) банківських резервів при здійсненні операцій в рамках банківської системи.

            Мультиплікативний може бути як розширення, так і звуження грошової маси. В економічній літературі більше уваги приділяється процесам збільшення грошей, оскільки від цього багато в чому залежать стійкість грошової системи та рівень інфляції.

            Зростанню грошової маси сприяє грошовий мультиплікатор, що виникає з розвитком кредитної системи.

            Грошовий мультиплікатор – це числовий коефіцієнт, що показує, у скільки разів зросте або скоротиться грошову пропозицію в результаті збільшення або скорочення вкладів в кредитно-грошову систему на одну грошову одиницю.

            Суть грошового мультиплікатора в тому, що грошова маса в обігу збільшується в результаті розширення кредитних операцій банків за рахунок отримання коштів з резерву ЦБ, утвореного із обов’язкових відрахувань банків.

            Коефіцієнт мультиплікації розраховується за певний період часу, зазвичай за рік, і характеризує, наскільки збільшиться грошова маса в обігу за цей період. Керуючи грошовим мультиплікатором, ЦБ здійснює грошово-кредитне регулювання в країні і розширює або позичає емісійні можливості комерційних банків.

            Механізм банківського мультиплікатора

            Механізм банківського мультиплікатора може бути задіяний у разі надання банківських кредитів, а також, коли центральний банк купує у комерційних банків цінних паперів або валюти. В результаті цього зменшуються ресурси банків, вкладені в активні операції, і збільшуються вільні резерви цих банків, використовувані для кредитних операцій. Таким чином, включається механізм банківської мультиплікації.

            Аналогічно, якщо Нацбанк зменшує норму відрахувань обов’язкових резервів. У цьому випадку також збільшується вільний резерв комерційних банків, що призводить до збільшення кредитування і включенню банківського мультиплікатора.

            Отже, управління механізмом банківського мультиплікатора – це завдання Нацбанку. Комерційні банки проводять емісію. Емісійні можливості комерційних банків регулює Нацбанк шляхом розширення або стиснення цих можливостей. Саме так Нацбанк виконує свою функцію грошово-кредитного регулювання.

            Виходячи з того, що банківська мультиплікація являє собою комбінацію процесів депозитного та кредитного розширення, в економічній літературі її називають депозитно-кредитної.

            Кредитний мультиплікатор являє собою відношення зміни банківських депозитних зобов’язань, викликаного розширенням кредитів, до первісного приросту резервних активів

            Депозитний мультиплікатор відображає об’єкт мультиплікації, тобто гроші на депозитних рахунках комерційних банків, які збільшуються в процесі мультиплікації.

            Ці процеси не можуть існувати ізольовано, їх пов’язує спільна природа грошей: коштів Нацбанк на резервному рахунку і коштів КБ на депозитних рахунках клієнта. Гроші на резервному рахунку представляють собою зобов’язання Центрального банку і одночасно активи комерційного банку.

            Крім того, серед усіх активних операцій банку тільки кредитні вкладення створюють нові депозити, виконуючи таким чином емісійну функцію банківської системи країни. Чим більше частка кредитів в активах, тим більше обсяг емісійної діяльності.

            Як працює банківський мультиплікатор

            Механізм банківської мультиплікації може працювати тільки в рамках дворівневої банківської системи: центральний банк (перший рівень) управляє цим механізмом, комерційні банки (другий рівень) змушують його діяти автоматично, незалежно від бажання керівників окремих банків.

            Один банк не може мультиплікувати гроші, для цього потрібна система комерційних банків. У разі зменшення норми обов’язкових мінімальних резервів центрального банку у комерційних банків збільшиться вільний резерв, що призведе до зростання обсягу кредитування і включенню механізму банківської мультиплікації.