Історія жахливого кохання: чоловік відрубав їй руки за бажання розлучитися. Але вона залишилася сильною

Маргарита Грачова, мати двох дітей, позбулася обох кистей. Чоловік спочатку знущався над жінкою, а потім відрубав їй руки за її бажання розлучитися.

Вродлива і життєрадісна Маргарита жила в Підмосков’ї і була шалено закохана. Успішна дівчина отримала диплом з економіки та управління, працювала маркетологом в місцевій газеті і мала всі шанси на шалений успіх у кар’єрі.

А як усе гарно починалося…

Розумна, приваблива, з неймовірно чарівною посмішкою. Вона полонила з першого погляду. Чоловіки бажали бути з нею. І не дивно, що Дмитро Грачов, її майбутній чоловік, був повністю полонений її красою і життєрадісністю.

Пара почала зустрічатися, а в 2012 році вони щасливо одружилися, і Рита стала Маргаритою Грачової.

Щасливі годин не вважають. Чоловік був ввічливим, люблячим.

Марго навіть уявити не могла, яким кошмаром незабаром обернеться їхня романтична історія кохання.

У 2013 році Маргарита народила чоловікові першої дитини — сина, якого вони в честь батька назвали Дмитром. А через рік, в 2014, Рита принесла чоловікові ще один подарунок — другого синочка Данила.

Сім’я була щаслива. Марго була в декреті і дбала про маленьких дітей. Але діти ростуть, бо молода мама вирішила вийти з декрету і почати працювати.

Коли перевертень показав своє обличчя

Рита завжди була амбітною і цілеспрямованою, тому вона була домагалася успіху в кар’єрі. Ось тут вперше чоловік Дмитро і скинув з себе маску доброзичливості.

Чоловік дуже ревнував Марго. Йому здавалося, що жінка проводить занадто багато часу на роботі, що у неї є інтрижки. Спочатку він просто закочував сцени ревнощів: зіпсував її паспорт, знищив косметику, принижував усілякими способами. Незабаром причинами для його претензій і докорів стали навіть її нова зачіска і манікюр. Дмитро бачив у цьому зраду.

Пара дуже сильно віддалилася один від одного.

Марго була нещасна, адже від її дбайливого чоловіка не залишилося і сліду.

Минав час, але нічого не змінювалося. Рита була нещасна, а тому вирішила подати на розлучення.

Восени 2017 року чоловік з’їхав від них і став жити окремо. Тим не менш, він все ще допомагав дружині, піклувався про дітей.

Проте вже в листопаді чоловіки здали нерви. Він посадив Риту в машину, вивіз у ліс і там побив. Жінка поскаржилася дільничного, але її благання були проігноровані, так як дільничний порахував це звичайної побутової розбиранням.

Можливо, якби не така байдужа реакція органів поліції, то не сталося б того кошмару, який перенесла Маргарита.

На початку грудня Марго потрібно було їхати в інше місто. Чоловік запропонував відвезти її на машині. Вона погодилася. І це було фатальною помилкою.

Чоловік привіз дівчину в ліс, прив’язала до дерева і більше години катував. Він намагався домогтися від неї визнання в зраді — зраді, яку вона не скоювала.

До нападу Дмитро готувався заздалегідь. В його машині були спеціально куплені для цього сокиру, джгути та інші знаряддя злочину.

Джгутами чоловік перетягнув їй руки, а потім просто відрубав обидві кисті сокирою. Він точно знав, скільки потрібно тримати джгути і як, протягом якого часу можна катувати, щоб жертва не померла.

Після знущання над дружиною, Дмитро відвіз її в лікарню, а сам здався поліції. Однак так він вчинив не з жалю. Як з’ясувалося, чоловік знав, що явка з повинною скорочує термін. Він просто хотів пом’якшити свій вирок.

Як з’являються на світ сильні жінки

Вона довгий час провела у лікарні. Одну кисть хірурги змогли пришити їй і навіть частково відновити функції і рухливість. А ось другу кисть довелося замінити на біонічний протез. Цей протез реагує на нервові імпульси, тому штучна кисть «слухається» мозкових імпульсів жінки.

Рита пережила жахливу трагедію і звіряче насильство. Але вона не дозволила собі зламатися.

Зараз 27-річна Маргарита Грачова успішна письменниця і маркетолог, мати двох чудових синів. Саму себе вона називає «мама-трансформер».

Жінка впоралася зі своєю бідою і змогла стати сильною і незалежною. Вона написала і видала книгу «Щаслива без рук», в якій описала свою історію. Ця книга принесла їй популярність.

Зараз Марго веде свій блог в Instagram і знімається у фотосесіях.

Дивись відео по темі:

Дізнайся про те, як захистити своїх рідних і дорогих седрцу людей від будь-якої біди. Це дуже сильна молитва-оберіг. Вона захищає людину, його сім’ю, його близьких і улюблених людей від усього поганого, що може статися.

Також читай про те, які знаки Зодіаку найгеніальніші. 4 представника зодіакального кола за гороскопом володіють видатними талантами — вони просто чудові.

Більше цікавих матеріалів можна читати на Clutch!

Підписуйся на наш youtube-канал Клатч Онлайн.

Як би склалася доля малого Тараса Шевченка в наш час

Тарас Григорович Шевченко — великий син українського народу, гордість і слава його. Один із найталановитіших і найвидатніших письменників світу. Відомий він і як художник, а передусім — як полум’яний борець за щастя знедоленого українського народу.

Важким і тернистим був шлях народного співця. Народившись у кріпацькій родині, він змалку, ще в батьківській хаті “бачив пекло”, “роботу тяжкую”, “неволю”. Дуже рано залишився без батьків. “Мати добрую мою, ще молодую у могилу нужда та праця положила”. Невдовзі помирає й батько. І почалися поневіряння: робота у дяка, жахливе, принизливе становище лакея-козачка у пана. І велике бажання навчатися малюванню (талант до малювання виявився у Шевченка дуже рано). І тільки волею випадку йому вдалося познайомитися з передовими діячами російської та української культури, завдяки наполегливим старанням яких Шевченко був викуплений з кріпацтва.

Здійснилася давня мрія Тараса: нарешті він одержав можливість вчитися малювати, ставши студентом Петербурзької Академії мистецтв. Швидко пройшли напружені студентські роки. І знову нещастя: за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві — таємній політичній організації — його заарештовують. Десять довгих, нестерпних років заслання, після якого доля до Шевченка була зовсім скупою, відвівши йому всього-навсього 47 років життя. Після серцевого нападу у віці 47 років Шевченко помирає.

Якби можна було б змінити всі ці обставини! І хоч це неймовірно, але перенестися, хоча б думкою, на багато років вперед і побачити малого Тараса у наш час.

Якою б була тепер його доля? Як би вона склалася? Я гадаю, що вона була б значно кращою і щасливішою. По-перше, ймовірно, що Тарасик не втратив би так рано батьків, адже і мати, і батько померли ще в досить молодому віці. Не перетрудилася б на тяжкій роботі мати, а батька, який застудився в дорозі й захворів, можна було б вилікувати. Але якщо б трапилося навіть найгірше, коли б Тарас втратив батьків, то про нього попіклувалася б держава: хлопчик навчався б у школі-інтернаті. І крім того, у спеціалізованій художній школі, де були б усі можливості для розвитку його творчих здібностей. Він би мав змогу брати участь у різних конкурсах юних художників, став би їх лауреатом ще в дитинстві. А закінчивши школу, мав можливість вступити до Академії художеств. Я думаю, що ще в студентські роки завдяки своєму таланту Тарас міг би організовувати свої персональні виставки, брати участь у міжнародних конкурсах, виставках і неодмінно став би дипломантом цих конкурсів. І якщо у ті далекі суворі часи Шевченко дістав звання академіка, то в наш час всенародне і всесвітнє визнання прийшло б до нього значно раніше. Паралельно він займався б літературною творчістю, яка б мала всі можливості для розквіту. І, звичайно, такого жахливого епізоду в житті Тараса Шевченка, як арешт, слідство, тривале заслання, довга розлука з батьківщиною, просто не могло бути, бо наша країна йде шляхом демократизації, де немає ніяких переслідувань за ідейні переконання, і те, про що мріяв великий поет, — воля і незалежність — збулося. 1, можливо, геніальному синові українського народу судилося б довге, щасливе, повне творчих пошуків життя, а отже, ще більше його геніальних творів, як поета, так і художника, залишилося б.

Та, на жаль, нікому не дано змінити того, що колись сталося. Кожна людина живе тією долею, яка їй накреслена. Давно вже немає з нами геніального поета, талановитого художника, полум’яного борця за незалежність, справжнього патріота батьківщини Тараса Григоровича Шевченка, але слава його безсмертна. Пам’ять про поета ніколи не вмре в серці народу.