Билина як жанр давньоруської літератури

Поетичне відображення історії Київської держави в билинах. Понад десять століть тому в Києві, столиці Русі-України, як і тепер, виблискували на сонці куполи церков і було чути малинові дзвони. Біля палацу князя Володимира збиралися гості з різних земель, купці й простий народ. Вулиці й площі наповнювалися людом, для якого гуслярі голосно співали пісні про перемогу княжої дружини над ворогами, героїчні діяння руських воїнів і мудре правління князя. Ці пісні називали билинами (з давньорос. быль — те, що було), або старинами, чи старинками.

Зауважте

Билини передавали з вуст в уста, від покоління до покоління. Давно минули ті часи, а в билинах назавжди закарбувались історичні події, пов’язані зі зміцненням Київської держави, а також дух наших пращурів, які прагнули свободи, миру та світлого ідеалу.

У билинах трапляються імена реальних історичних діячів. В образі билинного князя Володимира (Володимир Красне Сонечко) поєдналися риси київських князів — Володимира Святославича (бл. 960-1015, за його правління в 988 р. відбулося хрещення Русі) і Володимира Мономаха (1053-1125, під час його правління відбулося зміцнення держави). У билинному епосі також діють реальні князі — Вольга (Олег) Святославич, Добриня, Гліб, Всеслав Полоцький, бояри Ставр і Путята, купець Садко та ін. Згадуються половецькі хани — Шарукан (Шарк-великан, Кудреван), його син Отрак і внук Кончак (Коньшак), хан Сугра, Тугоркан (Тугарин-Змій), татарські хани — Батий і Калин-цар. Ці імена історичних діячів уможливили визначення хронологічних меж сюжетів билин — приблизно 975-1240-і роки. У билинах ідеться про військові походи київських князів, їхню боротьбу з кочовими племенами, що загрожували Київській державі (печеніги, половці, татари та ін.), а також про інші аспекти тогочасного буття — працю, торгівлю, мистецтво. Билини мали на меті укріпити дух народу, об’єднати людей різних соціальних станів довкола рідної держави.

Собор Святої Софії. м. Київ

Географія билин досить широка й конкретна. Київ, Чернігів, Новгород, Муром і південні краї — місця дії в багатьох билинах. Інколи в них згадуються «заморські землі» — Царград (або Візантій, Константинополь, нині Стамбул), Єрусалим. Однак які б історичні події не були взяті за основу билин, які б реальні імена й місця не згадувалися, вони обов’язково переосмислювалися народними співцями, котрі давали легендарне трактування тому, що колись відбувалося в Київській державі.

В. Васнецов. Хрещення Pуci. 1885-1896 рр.

Характерні ознаки билин. Билини стали втіленням історичного минулого, народного духу, думок і прагнень людей Київської держави. У билинах у казковій, напівфантастичній формі знайшли відтворення уявлення народу про добро і зло, війну і мир, ідеальних героїв, працю, державну владу, місце людини на землі. Не випадково персонажі билин, як і в казках, поділяються на позитивних і негативних. Позитивні герої (Ілля Муромець, Микула Селянинович, Альоша Попович, Добриня та ін.) відстоюють добро й справедливість. Вони не прагнуть воювати, але за необхідності беруть у руки меч і захищають Руську землю. Негативні персонажі (Калин-цар, Соловей-Розбійник, Змій Горинич та ін.), навпаки, несуть зло: вони загрожують миру й спокою людей, заважають їхній вільній праці, а тому однозначно засуджуються билинними співцями.

Героями давньоруських билин стали богатирі (Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня та ін.) або люди з винятковими здібностями (наприклад, Садко, Василина Микулівна, Микула Селянинович та ін.). Народ поетизує й ідеалізує їх, наділяючи великою внутрішньою силою та позитивними моральними рисами. Ратний і трудовий подвиги є однаково величними для давніх співців. Сила героїв не тільки в їхніх фізичних можливостях або зброї, а в глибинах їхнього духу, моралі й патріотизмі. Міць билинних героїв усіляко возвеличується, примножується за допомогою гіперболи. Вони долають страшні перешкоди, б’ються з численними ворогами, а нерідко й з фантастичними персонажами (у цьому теж виявляється гіпербола). Як уважали безіменні автори, людина має бути вірним сином своєї землі, служити їй вірою й правдою, захищати від загарбників, мечем і плугом торувати шлях своєму народові до щасливого майбуття.

Зауважте

У творах цього періоду втілено гостре прагнення до свободи, що було обумовлено численними набігами кочових племен на Київську державу й боротьбою народу з ними. Тому билинні герої не терплять будь-якого насильства, вони обстоюють не тільки власну гідність, а й честь, і незалежність своєї землі.

У билинах також відображено роздуми людей того часу про державність та ідеального правителя. Ім’я билинного князя Володимира оповите серпанком легенд, народною любов’ю й теплом. Герої вірно служать йому і, хоча інколи ображаються на нього, ніколи не йдуть проти Володимира. Служити йому — означало бути відданим рідній землі. Тому в момент важких випробувань герої забувають про особисті образи й ідуть у бій із ворогами.

Звернімо увагу на те, що більшість билинних персонажів — прості люди незнатного походження. Вони володіють не тільки силою, а й знають грамоту (як Ілля Муромець), уміють грати на гуслах і складати пісні (як Добриня, Ставр Годинович, Садко), можуть навіть грати в шахи (як Василина Микулівна) і творити всілякі дива. У зображенні численних талантів билинних героїв виявилися бажання народу прославити просту людину свого часу, віра в її творчий розвиток.

О. Ківшенко. Долобський з’їзд князів (побачення Володимира Мономаха зі Святополком). 2007 р.

У фіналі билин, як і в народних казках, завжди перемагає добро, мудрість, праця, любов і справедливість.

Милозвучності билинам надає особливий билинний вірш без рими й без поділу на строфи. Кількість складів у рядках є різною, довкола сильних наголосів в одному рядку сконцентровано слабші, а пісенний характер билин залишився з тих часів, коли слово й музика були нерозривні. Тому в текстах билин так багато додаткових слів — вигуків, сполучників, прийменників тощо.

Основні цикли билин. Давньоруські билини поділяють на цикли відповідно до тематики, персонажів і місця дії. За тематикою билини бувають героїчними, або богатирськими (про подвиги героїв, які захищали рідну землю), і соціально-побутовими (про працю та інші аспекти життя народу в Київській державі). За типами персонажів виокремлюють такі билини: про старших богатирів (Волх, Святогор, Микула, Сухман, Дунай), молодших богатирів (Ілля Муромець, Добриня, Альоша Попович, Василь Буслаєв та ін.) і про людей, наділених надзвичайними здібностями (Микула Селянинович, Садко, Василина Микулівна та ін.). За місцем історичних подій билини поділяють на два основні цикли: київський і новгородський. У билинах київського циклу йдеться переважно про князя Володимира, про богатирів, які захищають вітчизну від ворогів. А Великий Новгород став центром торгівлі й ремесел, а також утіленням особливої «вольниці» (бо новгородці створили першу вільну республіку на території феодальної Русі й не хотіли підкорятися ані владі Києва, ані загарбникам). У билинах новгородського циклу розповідається про волелюбного Василя Буслаєва, купця Садка (талановитого представника торгової частини Новгорода), багатого боярина Ставра, який насміхається над київськими князями, та інших новгородців. Наявність різних варіантів билин інколи утруднює визначення їхньої належності до певного циклу.

Г. Спірін. Садко. 2014 р.

Культура різних народів

Русь-Україна в період IX-XIII ст. була високорозвиненою державою, яка відігравала значну роль у долі Заходу й Сходу. У Київській державі не тільки воювали із зовнішніми ворогами, а й швидко оволоділи грамотою. Були знайдені берестяні грамоти, що засвідчують поширення грамотності серед населення. Уявлення про рівень знань і культури того часу дають також тодішні літописні збірки, багата архітектура й живопис.

Словник термінів

Билини — епічні пісні про історичні події в Київській державі (IX-XIII ст.), які переосмислені й легендаризовані відповідно до уявлень та ідеалів давніх людей. Їх виконували народні співці — гуслярі, скоморохи, а також кобзарі. Унаслідок татаро-монгольської навали в XIII-XIV ст. билини поширилися в далекі окраїнні землі княжої держави. Згодом вони втратили пісенну основу.

Спільні ознаки народних казок і билин

• 1. Належність до оповідних жанрів фольклору.
• 2. Розгалужена система подій.
• 3. Поєднання реальності та художньої вигадки, фантастики.
• 4. Боротьба добра і зла, життя і смерті, війни і миру, кохання та ненависті з обов’язковою перемогою добрих сил.
• 5. Поділ героїв на позитивних і негативних.
• 6. Утілення народних уявлень про ідеал (героя, держави, правління, сім’ї).
• 7. Первісне побутування в усній формі, наявність різних варіантів.
• 8. Використання характерних фольклорних прийомів (зачин, кінцівка, повтори, гіпербола, чарівність, постійні епітети, метафори, символи тощо).

Порівнюємо

Відмінності народних казок і билин

Народні казки (чарівні)

Билини

Герої — звичайні люди, які потрапляють у чарівний світ.

Герої — богатирі, наділені величезною силою, або прості люди, наділені надзвичайними якостями.

Зміст — життєві події, перетворені народною фантазією.

Зміст — важливі події національно-історичного значення, які відтворюються в легендарній або казковій формі.

Казка сприймається як вигадка.

Билини сприймаються як події реальної історії, відображені засобами художньої умовності.

Місце дії не визначено.

Місце дії чітко визначено в конкретних назвах.

Головна мета — розважити слухачів і дати їм моральний урок.

Головна мета — передати емоційне ставлення до реальних історичних подій, утілити ідеї служіння державі, добру, свободі, миру.

Існує у формі розповіді.

Особливий билинний вірш, пісенна форма.

Билина як жанр. Поетичне відображення історії Київської Русі в билинах. Основні цикли билин (Київський, Новгородський)

Ознайомлення учнів з жанром билини та з циклами билин; поняття про жанрову специфіку билини; поняття теоретичного блоку «Билини і балади»; наукове розуміння особливостей всесвітнього літературного процесу. Поетичне відображення історії Київської Русі в билинах. Основні цикли билин (Київський, Новгородський).

Тема. Билина як жанр. Поетичне відображення історії Київської Русі в билинах. Основні цикли билин (Київський, Новгородський)

Мета : ознайомити учнів з жанром билини та з циклами билин; дати поняття про жанрову специфіку билини; формувати понятійний апарат щодо теоретичного блоку «Билини і балади»; розвивати наукове розуміння особливостей всесвітнього літературного процесу; сприяти вихованню всебічно розвиненої особистості.

Ніжну-ніжну, як подих билини,

Я хотів би вам пісню сплести.

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань (перевірка домашнього завдання)

– Дайте визначення оригіналу та художнього перекладу.

– З якими видами перекладу ви ознайомилися на минулому уроці? Чим вони відрізняються один від одного?

– Чим переклад відрізняється від переспіву?

– Назвіть імена відомих українських перекладачів. Схарактеризуйте їхній внесок у розвиток духовності українського народу.

III. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Учитель . Сьогодні ми вирушаємо у далеке минуле, розпочинаючи вивчати давні твори про славну історію Київської Русі, що отримали назву билини. І знову нам на допомогу приходять перекладачі, котрі переповіли билини з давньоруської літературною українською мовою. На нас чекають справжні герої — захисники рідної Землі, неймовірні пригоди та мужні вчинки заради Батьківщини, що в усі часи є надважливим для духу народу.

– Зверніть увагу на наш епіграф. Це слова відомого українського поета Олександра Олеся. Ми ще не знаємо, що таке билина, але, спираючись на рядки вірша Олександра Олеся, поміркуйте, про які особливості билини говорить поет. ( Поет порівнює билину з ніжною піснею, підкреслюючи власне захоплення нею та прагнення наслідувати цей жанр народної творчості у власних віршах .)

IV. Вивчення теоретичного матеріалу.

Понад десять століть тому в Києві, столиці Київської Русі, як і тепер, виблискували на сонці куполи церков і було чути малинові дзвони. Біля палацу князя Володимира збиралися гості з різних земель, купці й простий народ. Вулиці й площі наповнювалися людом, для якого гуслярі голосно співали пісні про перемогу княжої дружини над ворогами, героїчні діяння руських воїнів і мудре правління князя.

З давніх часів люди намагалися зберегти славну історію своєї землі, уславити її героїв, особливо якщо рідна земля потерпала від загарбників. Так з’явилися твори героїчного епосу, що розповідали про славетні сторінки історії, але були оповиті казковістю та фантастикою. Епічні пісні виконувалися під акомпанемент давніх музичних інструментів. Вони передавалися із вуст в уста та збагачувалися новими художніми подробицями.

Билини — це героїчні пісні східних слов’ян, у яких йдеться про богатирів і героїв та їхні подвиги. Створювалися билини упродовж IX—XIV століть. Термін «билина» ввів у фольклористику російський збирач і видавець фольклору П. Сахаров у 1839 році. До того це слово побутувало в народі в іншому значенні — «те, що було». Первинна назва цього жанру була «старина» або «старинка». Мова билини збагачена постійними епітетами («сонце краснеє», «поле чисто», «добрий молодець», «вітри буйні»), повторами окремих слів і зворотів. Одним з характерних прийомів билини є гіпербола – художній прийом, що ґрунтується на перебільшенні певних властивостей зображуваного героя, предмета чи явища.

Билúни — епічні пісні про історичні події Київської Русі (IX—XIII ст.), які переосмислені й легендаризовані відповідно до уявлень та ідеалів давніх людей. їх виконували народні співці — гуслярі, скоморохи, а також кобзарі. Унаслідок татаро-монгольської навали в XIII—XIV ст. билини були занесені в далекі, окраїнні землі княжої держави, поширилися на Уралі й у Сибіру.

Згодом билини втратили пісенну основу.

Відповідно до часу зображуваних подій та особливостей їх висвітлення билини поділяються на певні цикли (за Михайлом Грушевським):

1. Міфологічний або дохристиянський цикл, багатий відголосками язичницького світогляду, древніх вірувань слов’ян. До цього циклу зараховують билини про Микулу Селяниновича, Святогора, Вольгу Всеславича (які віддзеркалюють мотиви переказів про київських князів Олега і Ольгу).

2. Київський цикл з центральним образом князя Володимира, в якому поєднано риси Володимира Великого і Володимира Мономаха. (Героїчні билини)

Він поділяється на тематичні підцикли про Іллю Муромця (Муровця) – чернігівського богатиря, Альошу (Олексія) Поповича, Добриню Микитовича та інших.

3. Новгородський цикл про Василя Буслаєва, Садка та ін. (Соціально-побутові билини)

У билинах трапляються імена реальних історичних діячів. В образі билинного князя Володимира (Володимир Красне Сонечко) поєдналися риси київських князів Володимира Святославича (бл. 960-1015, за його правління в 988 р. відбулося хрещення Русі) і Володимира Мономаха (1053-1125, під час його правління відбулося зміцнення держави).

У билинному епосі також діють реальні князі Вольга (Олег) Святославич, Добриня, Гліб, Всеслав Полоцький, бояри Ставр і Путята, купець Садко та ін. Згадуються половецькі хани Шарукан (Шарк-великан, Кудреван), його син Отрак і внук Кончак (Коньшак), хан Сугра, Тугоркан (Тугарин-Змій), татарські хани Батий і Калинцар. Ці імена історичних діячів уможливили визначення хронологічних меж сюжетів билин — приблизно 975-1240 роки. У билинах ідеться про військові походи київських князів, їхню боротьбу з кочовими племенами, що загрожували Київській Русі (печеніги, половці, татари та ін.), а також про інші аспекти тогочасного буття — працю, торгівлю, мистецтво. Билини мали на меті укріпити дух народу, об’єднати людей різних соціальних станів довкола рідної держави. Географія билин досить широка й конкретна. Київ, Чернігів, Новгород, Муром і південні краї — місце дії в багатьох билинах. Інколи в них згадуються «заморські землі» — Царград (або Візантій, Константинополь, нині Стамбул), Єрусалим. Однак, які б історичні події не були взяті за основу билин, які б реальні імена й місця не згадувалися, вони обов’язково переосмислювалися народними співцями, котрі давали легендарне трактування тому, що колись відбувалося в Київській Русі.

Героями билин виступають богатирі — люди з винятковою моральною та фізичною силою, також люди, які не є воїнами, проте відрізняються гострим розумом і є уособленням моральної чистоти.

У словникові В. І. Даля є таке тлумачення слова «богатир»: «Человек рослый, дюжий, видный, необычайный силач, храбрый воин».

Якими ж вони були, ці богатирі?

Робота з репродукцією картини В. Васнецова «Три богатирі».

На картині зображено богатирську заставу. У центрі на коні ми бачимо найстаршого з богатирів— Іллю Муромця. Він озброєний списом та сорокапудовою палицею.

Зліва від нього на білому коні сидить його молодший брат — Добрня Микитович. Він завжди готовий відбити ворога

Справа знаходиться наймолодший з богатирів – Альоша Попович.

Учені вважають, що герої-богатирі мають реальних прототипів. Так, прототипом Альоші Поповича був Ольбег Ратиборович, відомий своїми перемогами над половецьким ханом Тугарканом. На Русі його називали Змієм, оскільки він походив із династії Шураканідів. Ім’я Шуракан у перекладі з половецької означає «змій».

Відомо також, що Добриня Микитович був великим полководцем і політиком кінця X століття, багато років правив Новгородом (з 980 р).

Про реального прототипа Іллі Муромця вчені дізналися із записок дипломатичного представника німецького імператора Еріха Лясоти, який відвідав Софіївськйй собор Києва, бачив могилу Іллі Муромця (ХVІ-ХVІІ ст.). У своїх записках дипломат назвав його Муровліним. А відомо, що російське слово «мур» означає «земля, камінь, стіна, фортеця». Отже, ім’я Ілля Муромець було розшифровано як «Ілля прикордонної фортеці». Тобто вказувалося на його основну роль: захисник землі від ворогів.

Перегляд презентації «Билинні герої».

Не варто плутати билину з казкою, хоча в них багато спільного: казкові події, боротьба добра зі злом, перемога добра. Билини сприймалися як правдиві історії, а казка — як вигадка. У казці чітко не визначено, де відбуваються події, а у билинах наявні конкретні назви географічних місць. Билини оспівують певні історичні події національного значення, а казки розповідають про події, створені народною фантазією.

Підручник – С. 15

Відмінності народних казок і билин

Народні казки (чарівні)

Герої — звичайні люди.

Герої — богатирі, наділені величезною силою, або прості люди, наділені надзвичайними якостями.

Зміст — життєві події, перетворені народною фантазією.

Зміст — важливі події національно-історичного значення, які відтворюються в легендарній або казковій формі.

Казка сприймається як вигадка.

Билини сприймаються як події реальної історії, відображені засобами художньої умовності.

Місце дії не визначено.

Місце дії чітко визначено в конкретних назвах.

Головна мета — розважити слухачів і дати їм моральний урок.

Головна мета — передати емоційне ставлення до реальних історичних подій, утілити ідеї служіння державі, добру, свободі, миру.

Існує у формі розповіді.

Особливий билинний вірш, пісенна форма.

V. Підсумкова бесіда

– Використовуючи опорно-смислову схему та матеріал підручника, дайте визначення билини як жанру.

– Яка форма властива билинам? Чому?

– На які художні засоби багата билина? Чому?

– Про які цикли билин ви дізналися? Чому найвідомішими серед них є Київський та Новгородський?

– Чим билина відрізняється від казки?

– Визначте мету створення билин. Кого прославляє билина?

– Як ви думаєте, чи потрібно людині XXI століття читати билини? Аргументуйте свої відповіді.

VIII. Домашнє завдання

Опрацювати С. 11-15, прочитати билину «Ілля Муромець та Соловей-Розбійник», скласти письмове судження на основі первинного знайомства з текстом билини «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник» та картини Віктора Васнецова «Ілля Муромець» (12-15 речень)*.