Коефіцієнт зносу основних засобів: значення та визначення

У будь-якої підприємницької діяльності, пов’язаної з виробництвом продукції, доводиться стикатися з таким поняттям, як знос. Це поняття застосовується для основних фондів, які беруть безпосередню участь у виготовленні товару. Знос може бути фізичним та моральним і фактично відображає час експлуатації приладу або верстата. Далі розглянемо, що таке коефіцієнт зносу і як він застосовується в бухгалтерії.

Фізичний знос

Почнемо з теоретичних основ. Перш ніж розібратися, де використовувати коефіцієнт зносу, слід визначити, що ж таке сам знос. В економічній теорії виділяють його підтипи: фізичний і моральний.

Фізичний знос — це вихід з ладу основних виробничих потужностей в результаті їх старіння та постійного використання. Приклад можна привести на будівлі. Поки воно молоде, тільки побудоване, у нього не тече дах і не прориваються труби. Але з часом, зважаючи впливу погодних явищ, постійного використання, перепадів температур всередині і зовні, і ще сотні причин, будівля доводиться постійно лагодити. На це йде чимало грошей, і повертати їх треба, враховуючи у вартості продукції. Так відбувається з будь-яким технічним засобом, рано чи пізно його доводиться міняти.

Коефіцієнт зносу основних засобів: значення та визначення

Існує кілька формул, за допомогою яких можна розрахувати відсоток витрат на знос. Найпростішим методом того, як визначити коефіцієнт зносу, вважається спосіб, заснований на амортизаційних витрат. Формула дуже проста:

До = Амортизація / Первісна вартість основних засобів

Усі дані беруться з бухгалтерського балансу, але для цього потрібно розуміти, що таке амортизація. Наведемо простий приклад. Підприємство купило дороге обладнання, первісна вартість якого оцінюється в 300 000 рублів. Цю суму належить повернути з розрахунку терміну служби обладнання. У цьому випадку бухгалтер розкидає всю суму на певну кількість років. Це і є амортизація. Сума витрат обов’язково входить у собівартість продукції.

Розрахунок на основі фактичного періоду використання

Як ми вже з’ясували, будь-яке обладнання має свій корисний термін служби. Це допомагає розрахувати коефіцієнт зносу. Формула виглядає наступним чином:

де Тфак — це час реального використання обладнання, наприклад, 5 років, а Тпі — це термін служби, зазначений у нормативах (дорівнює 10 років). Таким чином, коефіцієнт зносу за наведеними даними буде дорівнює 0,5.

Але нерідко трапляються ситуації, коли обладнання продовжує служити навіть після закінчення нормативного терміну використання. Якщо його стан задовільний і машина не втратила своїх корисних властивостей, в той час експлуатації можна продовжити, використовуючи прогнозні показники. У такому випадку формула обчислення коефіцієнта зносу буде зміниться:

де Тб — передбачуваний залишковий термін експлуатації.

Звичайно, використання останнього методу ґрунтується лише на припущеннях, які часто носять суб’єктивний характер. Підприємець завжди буде намагатися заощадити, продовжуючи життя своїм верстатів, але в деяких випадках це тільки погіршує якість продукції і нерідко підвищує її собівартість.

Знос і амортизація основних засобів

Під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень відбувається спрацювання основних засобів, деформування деталей, корозія металу, зношування тертьових поверхонь тощо, яке називається фізичним зношенням. Фізичне зношення зменшує вартість основних засобів і з часом робить їх непридатними до експлуатації. Настає момент, коли подальше використання основних засобів у виробництві стає неможливим і виникає необхідність заміни такого засобу новим аналогічного призначення.

Фізичне спрацювання та моральне старіння основних засобів можна усунути, застосовуючи різні форми відтворення.

Відтворення необоротних активів – це процес постійного їх оновлення. Розрізняють просте (у тому самому обсязі) та розширене (кількісне та якісне збільшення) відтворення.

Є такі напрями відтворення основних засобів: створення основних засобів (нове будівництво); придбання основних засобів; розширення, реконструкція, технічне переобладнання, підтримування існуючих потужностей (ремонт).

Просте відтворення основних засобів відбувається за рахунок коштів амортизаційного фонду. У процесі експлуатації основних фондів накопичують кошти для відшкодування їх зносу, які й утворюють амортизаційний фонд.

Відшкодування фізичного зносу основних засобів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, впродовж строку їх корисного використання (експлуатації) [75].

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, зменшення скоригованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань [ЗО].

Розрізняють первісну, переоцінену та залишкову вартість основних засобів. У балансі підприємства основні засоби відображають у розрізі трьох статей – первісної, залишкової вартості та зносу.

Первісна вартість основних засобів – це сукупність витрат, пов’язаних із придбанням або спорудженням об’єктів основних засобів.

Залишкова вартість основних засобів – це їхня первісна (або переоцінена) вартість, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готову продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань. Залишкову вартість називають балансовою вартістю основних засобів, оскільки з трьох статей основних фондів лише вона враховується при розрахунку підсумку балансу.

Знос основних засобів ~ сума амортизаційних відрахувань за весь період експлуатації об’єкта основних засобів.

Залишкову вартість розраховують шляхом віднімання від первісної вартості суми зносу.

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Облік нарахування амортизації основних засобів в Україні, як правило, здійснюють паралельно податковим методом для дотримання податкового законодавства при визначенні суми податку на прибуток і методами П(С)БО 7, які підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об’єктів основних засобів.

П(С)БО 7 [75] передбачає існування 6 методів нарахування амортизації;

• 1) метод рівномірного (прямолінійного) списання;
• 2) виробничий метод;
• 3) кумулятивний метод;
• 4) метод зменшення залишкової вартості;
• 5) метод прискореного зменшення залишкової вартості;
• 6) податковий метод.

Щоб нарахувати суму зносу відповідного активу вищепере-ліченими методами (крім податкового), необхідно знати три величини:

• 1) фактичну купівельну (первісну) вартість цього активу;
• 2) визначену ліквідаційну вартість цього активу;
• 3) визначений строк корисної експлуатації активу.

Ліквідаційна вартість активу – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією). Ліквідаційна вартість є частиною купівельної вартості, яку власник активу планує відшкодувати по закінченні строку корисної експлуатації активу, або, іншими словами, це вартість того, що залишиться від активу на закінчення строку його корисного використання.

Строк корисного використання активів – очікуваний період, упродовж якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з використанням їх підприємством буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Строк корисного використання активів та їхню ліквідаційну вартість встановлює підприємство самостійно, виходячи з планів перебування на ринку.

Підприємство встановлює строк корисної експлуатації активу, враховуючи такі чинники:

• – очікувану потужність або фізичну потужність активу;
• – очікуваний фізичний знос;
• – очікуваний моральний знос (знос унаслідок НТП або змін попиту на продукцію. Приклад: комп’ютер і друкарська машина);
• – правові (законодавчо визначений безпечний строк експлуатації деяких об’єктів) або контрактні (строк оренди, передбачений угодою) обмеження.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Амортизація нараховується щомісяця впродовж усього строку корисного використання об’єкта. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Методи нарахування зносу (амортизації) показані на рис. 3.1:

Рис. 3.1. Методи нарахування зносу (амортизації) в Україні

Податковий метод. Для нарахування амортизації основні фонди підприємства групують у групи. Податковий облік передбачає пооб’єктне нарахування зносу лише активів групи 1. Для груп 2 і 3 нарахування зносу ведеться лише в сумовому вираженні за кожною групою. Групи основних засобів для нарахування амортизації податковим методом представлені на рис. 3.2.

Балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду визначають за формулою:

де Бзв – балансова вартість групи основних засобів на початок звіт* ного періоду, гри; Бп – балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному, грн; П – сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію та інше поліпшення основних засобів упродовж періоду, що передував звітному, грн; Вп – сума виведених з експлуатації основних засобів упродовж періоду, що передував звітному, грн; Ап – сума амортизаційних відрахувань за період, що передував звітному, грн.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають за формулою:

Рис. 3.2. Розподіл об’єктів основних фондів за групами а мо р т и за ції

Де А – сума амортизаційних відрахувань звітного періоду, грн; Бзп – балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн; Нл – норма амортизаційних відрахувань групи основних засобів, %.

У податковому обліку (при застосуванні податкового методу нарахування зносу) поняття “ліквідаційна вартість” не існує. Нарахування амортизації на основні засоби групи 1 проводять до досягнення кожним об’єктом балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн = 100 o 17 грн); тоді таку вартість вважають ліквідаційною і відносять на витрати виробництва в тому періоді, в якому вона досягнута і в якому відбувається списання (продаж, ліквідація, демонтаж) об’єкта.

Нарахування амортизації на основні засоби групи 2,3,4 виконується до досягнення групою нульового значення балансової вартості. Навіть коли об’єкт основних засобів груп 2,3,4 списано, залишкова вартість залишається на балансі та продовжує амортизувати.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3, 4 з будь-яких причин (крім їхнього продажу) балансова вартість таких груп не змінюється [30, ст. 8, п. 8.4.6].

Віднесення сум амортизації на витрати виробництва відбувається щоквартально в розмірі 74 річної норми амортизаційних відрахувань. У Законі України “Про податок на прибуток” визначено норми амортизації (табл. 3.3).

Витрати на поліпшення об’єктів, які придбані до 1 січня 2004 р., повинні амортизуватися за старими нормами; витрати на поліпшення об’єктів, які придбані після 1 січня 2004 р. повинні амортизуватися за новими нормами.

Таблиця 3.3. Норми амортизації за Законом України “Про податок на прибуток”

Норми амортизації при застосуванні податкового методу амортизації для основних фондів, витрати на придбання, виготовлення і поліпшення яких підприємством понесено

Квартальна норма амортизації (річна норма амортизації/4)

Квартальна норма амортизації (річна норма амортизації/4)