✅Природні зони Австралії: їх опис і особливості

Австралійський материк лежить в Південній півкулі, оточений водами двох океанів – Тихим і Індійським. Різноманітність рельєфу, особливості кліматичних поясів, пізніше окультурення і колонізація стали причиною збереження первозданної природи.

Погодні умови, характер ґрунту, види рослинності і тварин зумовили поділ континенту на області — Природні зони Австралії.

Характеристика австралійської природи

Австралійський материк – найменший масив суші на Землі з площею в 7 692 000 км 2 . Центральну область займає тропічний пояс, по Північній і південній сторонах проходять субекваторіальний і субтропічний відповідно.

Помірний пояс проявляється тільки на більшій території острова Тасманія з Південного Сходу Австралії. За протяжністю кліматичних зон і під впливом близькості океану сформувалися чотири природні ареалів:

• царство пустель і напівпустель;
• савани і рідколісся;
• область змінно-вологих лісів;
• твердолисті ліси і чагарники.

Тваринний світ і рослинність континенту відрізняються переважаючим в світі кількістю ендеміків — мешканців обмеженої географічної області, переважно включених до Червоної книги.

Область пустель і напівпустель

Територія пустель і напівпустель розтягнулася на тропічному і субтропічному поясах, займаючи значну площу в центрі материка. Пустельна зона Австралії відрізняється від пустель Африки відносним багатством.

Тут ростуть зарості низькорослих евкаліптів і колючих акацій — скреб. Причина виживання в тропіках вічнозеленого рослинного покриву полягає в близькому розташуванні підземних вод. У пустельних тропічних ґрунтах багато оксиду заліза, що надає їм характерний червоний колір.

В Австралії сім пустель, що займають 40% земель:

• Західна пустеля Гібсона;
• теж розташована на заході — Мала піщана;
• спекотна Велика Піщана – на північному заході країни;
• найширша – Вікторія, що розтягнулася на 424 000 км 2 ;
• у центральному районі – пустеля Сімпсона;
• маленька пустеля стрілецького на південному сході розміром 80 000 км 2 ;
• кам’янисто-піщана Північна пустеля Танамі, являє собою маловивчений простір в 184 000 км 2 .

Живуть в пустельних тропіках великі руді кенгуру, земляний заєць з тушканчиків, сумчастий Кріт, плазуни і птах ему, звана страусом. Сусідить з ними спритний і кмітливий Австралійський хижак — собака Дінго.

З пернатих тут водяться чорні ворони, комахоїдні птахи. Пустельна зона континенту пожвавлюється, коли проходять короткочасні дощі. До тимчасових водопоїв злітаються рожеві какаду, зграйки дрібних папужок, діамантові горлиці, в’юрки-емблеми.

Савани і рідколісся материка

На карті природних ареалів Австралії видно, як околиці пустельних областей переходять в смугу саван і рідколісь у напрямку до океану. Розташування на зволоженій території тропічного, субтропічного і субекваторіального поясів — причина утворення більш родючих червоно-бурих ґрунтів.

Клімат в цих районах материка сухий зі слабко вираженою сезонністю. У тривалий посушливий період ґрунт пересихає, а після рідкісних дощів природа оживає.

Рослинність цієї місцевості представлена в основному травами і злаками з рідкісним зростанням чагарників і дерев. Після дощів савани покриваються килимом з блакитної і кенгурової трави та іншими злаковими рослинами.

Серед трав’яного покриву підносяться персикові, пляшкові дерева, саванні види акацій і евкаліптів. Поширена тут і опунція-кактус, завезений в країну з Бразилії.

По околицях злакових степів розташувалися евкаліптові рідколісся. Види тутешніх евкаліптів пристосувалися до посухи. Деякі мають світлу кору і листя, що відображають промені сонця. Інші розгортають листя бічною стороною вгору для найменшого випаровування вологи. Цікаві представники цієї зони – трав’янисті дерева з деревним стовбуром і вузьколистою кроною, схожою на пучок трави.

У рідколіссі Західної Австралії зберігся ареал сумчастого мурахоїда – намбата. Серед мешканців саван виділяються двометрові кенгуру і травоїдні вомбати. Єхидна, що нагадує їжака з довгим носом-дзьобом, водиться в рідколіссі і харчується термітами, мурахами і личинками інших комах. На берегах річок оселилися качкодзьоби, що поїдають водяних черв’яків, молюсків і риб.

Територія змінно-вологих лісів

Північно-східна частина Австралії, вузька смуга на узбережжі Тихого океану зайнята вологими лісами. Панування тропічного мусонного клімату на цій території проявляється достатком дощів жарким літом і практично сухою зимою.

Різка зміна сезонів породило назву цієї змінно-вологої зони. Уздовж неї простягнувся Великий Вододільний хребет — найбільша гірська система материка. Рельєф цієї частини суші відрізняється множинними ущелинами, водоспадами, дрібними гірськими річечками і струмочками.

На самому узбережжі ростуть стрункі Пальми. Глибше починаються мальовничі дощові ліси, що мають ярусну будову. Як і всюди в Австралії, ростуть евкаліпти, тільки тут вони виростають до 100 м.

Буйно розростаються червоний кедр, араукарія, сосна каурі, пляшкові дерева, казуарини, деревовидні папороті. Нижню частину тропічної гущі огортають епіфіти-рослини, що живуть на деревах, звисаючи довгими гірляндами. До них відносяться близько півста видів ліан і квітів.

З різноманіття рослинності виділяється дивовижна рослина-баньян, або фікус бенгальський, який можна назвати паразитом. Його насіння, рознесені вітром і птахами, кріпляться до гілок деревних сусідів і переростають в бульби. Картоплини пускають довгі корінці до землі, обплутуючи дерево-господар, яке поступово гине, поступаючись місцем баньяну.

Гущавину вічнозелених лісів населяє різноманітна живність, що не піддається опису.

Яскраві представники мешканців лісу:

• деревний кенгуру валлабі;
• сумчастий ведмідь коала;
• поссуми сімейства кускусових.

Зарості дерев і земляний покрив кишать плазунами і комахами: деревні змії і жаби, павуки, метелики. Птахів представляють кілька видів папуг, лірохвіст, бур’янисті кури, райські птахи та інші різнокаліберні птахи.

Регіон твердолистих лісів і чагарників

На південно-західній і південно-східній стороні континенту виділяється невелика територія сухих твердолистих лісів і чагарників і змішаних лісів. Розташування регіону в субтропічному поясі впливає на кліматичні умови, ідентичні Середземномор’ю: спекотне Сонячне літо змінюється дощовою, але теплою зимою.

Південно-західне узбережжя облямовує смуга прибережних відкладень, що переходить в окраїнні гори. У напрямку всередину материка горбиста місцевість змінюється кристалічним плато.

Незвичайні ліси, що покривають ландшафт, складаються з високих евкаліптів виду «яррах» — Евкаліпт облямований (Eucalyptus marginata), що цінуються за деревину з відтінками червоного кольору.

Нижній ярус складають твердолисті трав’янисті дерева, сімейства лілійних, прикрашені великими суцвіттями, і різноманітні Квітучі чагарники і трави. Більшість з них – ендеміки. У цих лісах ростуть акації, ксанторрея і бобові рослини.

З представників фауни в цій місцевості Австралії мешкають різні види змій і ящірок, вомбати, сумчасті білки і куниці, коали. У кронах дерев багато барвистих птахів, на поверхні неглибоких водойм плавають чорні лебеді. У річках водяться вузьконосі австралійські Крокодили.

Таблиця географічних поясів континенту

Своєрідність кожного географічного поясу материка обумовлено кліматичними властивостями, характером рельєфу, тваринним і рослинним світом. Короткий опис природних зон Австралії наведено в таблиці для наочності.

Географічне розташування і довга ізоляція від інших континентів стали причиною природних особливостей Австралії. Найбільш примітні з них:

• Найбільша частина суші зайнята пустелями.
• Серед вулканів материка немає діючих.
• Великий бар’єрний риф – найширший Кораловий риф на Землі.
• Значна частина рослин і тварин — ендеміки.
• Материк з найменшою сумарною кількістю опадів.

Таблиця з поясненнями на тему: “Різноманіття природних зон Австралії: опис та унікальні особливості”

Висновок

Австралія – це країна з надзвичайно різноманітними природними зонами, що варіюються від вологих тропічних лісів до сухих пустель та барвистих коралових рифів. Кожна зона має свої унікальні особливості та багатий видовий склад флори і фауни.

Тропічні ліси славляться своєю древньою рослинністю та тваринним світом, савани – відкритими просторами з різноманітними видами кенгуру та ему. Пустелі Австралії вражають своїми безкрайніми просторами і адаптованими до сухості видами.

Чагарникові зони багаті на унікальні рослини і тварини, а коралові рифи – це дом для різноманітного морського життя. Це різноманіття робить Австралію унікальною країною з багатою природою.

Австралія. Унікальність рослинного і тваринного світу. Природні зони

• оцінює наслідки впливу людини на унікальну природу материка.

Унікальність рослинного і тваринного світу. У межах Австралії, яка найраніше відокремилася від інших материків, за умов ізоляції утворився своєрідний рослинний і тваринний світ. Близько 75 % видів рослин материка є ендеміками, тобто зустрічаються лише тут. Інші 25 % мають близькі види в межах Південної Америки та Південної Африки.

Найхарактернішими рослинами Австралії є сотні видів евкаліптів, акацій і казуарини. Казуарини дещо нагадують дерево-восьминіг Мадагаскару, вони мають безлисті гілки, схожі на нитки.

Субтропічні евкаліптові ліси ростуть на південному заході та південному сході на поширених тут коричневих ґрунтах. Ці найвищі дерева планети є найтиповішими рослинами Австралії. Ще на початку XX ст. люди вирубували тут дерева висотою до 155 м. Евкаліпт має розгалужену кореневу систему, яка глибоко проникає в землю і ніби насосом витягує із землі воду своєю могутньою кореневою системою. Ця особливість дозволила людям використовувати евкаліпти як природний осушувач заболочених земель у деяких країнах світу, в тому числі в Європі.

Як декоративна рослина дерево потрапило сюди 1877 р. Пізніше з’ясували, що коріння евкаліпта виділяє речовини, які пригнічують інші рослини та призводять до їхньої загибелі.

Рятуючись від проміння палючого сонця, листя цієї рослини повертаються до нього ребром. Тому в евкаліптових лісах майже немає тіні. Евкаліпти мають дуже цінну деревину, а їхнє листя містить цілющу олію.

Австралійські аборигени першими почали використовувати цілющі властивості евкаліптів для лікування ран і малярії. Вони навіть назвали евкаліпт «деревом життя». Лісові пожежі, які бувають в Австралії або через велику спеку, або через сильні електричні розряди в атмосфері під час злив, для евкаліпта нестрашні. У багатьох видів евкаліптів насінини тріскаються та дають можливість рости новим деревам лише після пожеж. Навіть повністю згоріле дерево вже через кілька днів після пожежі дає численні пагони.

На національній емблемі Австралії зображено, крім евкаліпта, ще й акацію. Австралійські акації належать до родини мімозових. Окремі їхні види можна бачити в наших ботанічних садах. Усього їх налічують 750 видів. Ростуть вони у субтропіках і тропіках. Понад 50 % усіх видів акацій родом з Австралії. Це і кущі, і великі дерева.

Окремі види австралійських акацій мають чимале господарське значення. Це, насамперед, стосується австралійського чорного дерева з його цінною деревиною. З інших видів акації виготовляють дубильні речовини. Є акації, які використовують для виготовлення парфумів.

Тваринний світ півночі Австралії схожий на тваринний світ інших частин материка. Але існують і певні відмінності. Наприклад, лише у Північній Австралії трапляється гребеневий крокодил — один із найбільших на планеті. Його довжина досягає 6 метрів. Інколи здобиччю крокодила буває навіть акула.

На північно-східному узбережжі материка в густих лісах зустрічаються казуари. Птах має на голові роговий шолом, що захищає його від шипів і колючок, яких багато в тамтешніх лісах. Ці, схожі на страуса, птахи масою іноді понад 100 кг, досягають у висоту до 1,8 метра.

Казуар не може літати, але дуже швидко бігає. Цей птах досить агресивний і, потрапивши в небезпечну ситуацію, не тікає, а нападає, тому краще його не чіпати. Головна зброя казуара — сильні трипалі ноги з гострими кігтями, які здатні легко розпороти живіт мисливця одним ударом.

У саванах, напівпустелях і пустелях Австралії чимало отруйних змій і павуків. З-поміж них виділяють триметрового тайпана. Раніше укус цієї змії майже завжди закінчувався для людей смертю. Тайпан полює на пацюків, які живуть поряд із людиною. Тому ймовірність зустрічі із цією грізною змією в Австралії доволі велика. Тайпан намагається втекти від людини, але якщо відступати далі нікуди, сміливо кидається в атаку. Його атака блискавична. За один випад він може вкусити півторасантиметровими зубами три-чотири рази.

Ще одним небезпечним супутником людини в Австралії є австралійська сітчаста коричнева змія. Вона полює на дрібних гризунів, яких найбільше у фермерських господарствах. Цей двометровий плазун виробляє небагато отрути, але вона є однією з найсильніших у світі. У момент небезпеки змія піднімає голову над землею подібно до кобри і вигинає шию на зразок латинської літери «S».

В Австралії водиться і найотруйніший у світі австралійський лійковий павук. Зуби самців здатні прокусити ніготь на нозі дитини. Павуки ховаються у тріщинах скель і фундаментів будинків.

Дуже яскравими є папуги тропічних широт. Більшість із них живиться плодами та насінням рослин. Деякі види своїм дзьобом можуть розколювати навіть міцні горіхи. Австралійські папуги лорі та різнобарвні птахи виконують ще й корисну роботу — вони запилюють рослини.

Тваринний світ різних кліматичних поясів і природних зон Австралії доволі схожий. Скрізь поширені сумчасті види: вомбати, кенгуру, сумчасті білки, кумедні, схожі на іграшкових, коали тощо.

Кенгуру разом із страусом ему зображені на державному гербі Австралійського Союзу. Сірий, або велетенський, кенгуру стрибає у довжину до 14 м, а у висоту — на 3,2 м. Тварина може розвивати швидкість до 50 км на годину.

Під час повільного пересування кенгуру використовує не чотири, а п’ять точок опори. П’ятою слугує товстий м’ясистий хвіст. Якщо виникає потреба у швидкому пересуванні, кенгуру рухається стрибками. Свою силу самці демонструють під час поєдинків. Спостерігати їх — чимале задоволення. Спираючись на хвости, забіяки обома ногами завдають сильних ударів. У хід ідуть і верхні кінцівки. Тоді кенгуру нагадують боксерів-аматорів.

До переселення в Австралію європейців справжніх ссавців в Австралії не було. Нині лише на цьому материку зустрічаються дивні яйцекладні ссавці. Це качконіс і єхидна. Вони відкладають яйця як птахи, але своїх немовлят вигодовують як ссавці.

Природні зони. Вздовж східного та північно-східного узбережжя материка простяглася зона вологих вічнозелених лісів, яка знаходиться у субекваторіальному кліматичному поясі. Далі на захід лежить зона саван і рідколісся, яка займає найбільшу площу цього кліматичного поясу. Зона напівпустель і пустель у центральній і західній частинах материка займає більшу частину тропічного кліматичного поясу. Крім того, савани та рідколісся — це майже вся північна, східна та крайня частини на південному заході Австралії.

У зоні вологих вічнозелених лісів панують різні види фікусів і пальм, що ростуть серед високої соковитої трави. Трапляються пляшкові дерева, які зовні нагадують і баобаб, хоча нічого спільного з ним не мають. Стовбури цих дерев складаються з вологих м’яких волокон, якими годують велику рогату худобу в посушливий період. У нижній частині стовбура міститься достатня кількість води, щоб угамувати спрагу. Використовують її для задоволення спраги й люди, тим більше, що вона приємна на смак.

У зоні саван і рідколісся на півночі материка зустрічаються баобаби, родичі відомого африканського дерева, в якому також міститься багато вологи. Аборигени знали про це і здавна навчилися за допомогою дерев’яних трубочок добувати з них воду.

У природних зонах саван, рідколісся, пустель і напівпустель у північній частині материка ростуть дерева, які містять багато води в кореневій системі або гілках. Розрізаючи їх у довжину і, ставлячи «догори ногами» у горщик чи кухоль, можна за декілька годин одержати шар води товщиною 5-7 см. Це чиста, свіжа вода з приємним смаком.

Напівпустелі та пустелі тропічного кліматичного поясу Австралії відрізняються від пустель Африки, насамперед, від Сахари, величезні площі якої майже позбавлені рослинності. Місцевість тут укрита заростями чагарникових видів, колючками акацій і евкаліптів. В Австралії такий чагарник називають скребом. Чагарникова рослинність у пустелях Австралії сформувалася тому, що тут, як ми вже сказали, близько до поверхні залягають ґрунтові води. Довге коріння чагарників сягає води, і дозволяє колючим чагарникам вижити навіть тоді, коли опадів у пустелі немає роками. На піщаних горбах і виходах на поверхню кам’яних порід рослинність майже зовсім відсутня.

Природна зона вічнозелених твердолистяних лісів і чагарників знаходиться в межах східного, південно-східного та південно-західного узбережжів материка та на півночі Тасманії. Там на бурих і червоно-жовтих фералітних ґрунтах і берегових рівнинах ростуть евкаліптові ліси. У південній частині цих лісів росте вічнозелений бук.

Вертикальна поясність добре простежується лише на півдні, в Австралійських Альпах. У червні-серпні тут буває незвична для Австралії холодна сніжна зима. Ліси біля підніжжя нижньої частини гір, на вершинах змінюються луками альпійського типу. Це — найзаселеніший район материка. Великий Вододільний хребет (Східноавстралійські гори) — єдина гірська країна Австралії. Тут існують різкі відмінності в природі на навітряних і підвітряних схилах Великого Вододільного хребта. Східні схили, що зазнають впливу пасатів, укрито гірськими вологими лісами. Західні, розташовані в дощовій тіні, зайняті рідколіссям і сухими степами.

Зона мішаних лісів сформувалася тільки на острові Тасманія, південна частина якого заходить у помірний пояс. Там поруч із вічнозеленими листяними деревами (евкаліптом, південним буком) ростуть і хвойні (червона новозеландська сосна), а також деревоподібні папороті. Безпосередньо на материку Австралія помірного кліматичного поясу немає. Але він займає більшу частину острова Тасманія. Температура зимових місяців на плато і в горах тут нижча за 0 °С.

У минулому майже всю Тасманію було вкрито непрохідними лісами. Нині вологі гірські ліси з евкаліптів і хвойних дерев збереглися лише в горах. Тут росте деревоподібна папороть у поєднанні з альпійською рослинністю.

Основними типами ґрунтів на острові у помірному поясі є бурі лісові. У горах переважають опідзолені та гірсько-лучні ґрунти.

Тваринний світ Тасманії такий самий, як і в Австралії. Щоправда, тут немає дикої собаки динго, але кажуть, що в лісових нетрях ховається тасманійський вовк. Тасманійський вовк, або тасманійський тигр, мав велику голову із чутливим носом, величезну пащу і зуби, схожі на собачі. Але шкіра з короткою та жорсткою шерстю не схожа була ні на вовчу, ні на собачу. Вона була рудуватою, з поперечними смугами, які нагадують смуги тигра. З’ясували, що і зубів у цієї тварини не сорок два, а сорок шість. Вражав і хвіст дивовижної тварини. Він широкий у частині біля тулуба, довгий і нагадує хвіст кенгуру. І недивно. Кенгуру для тасманійського вовка набагато ближчий родич, ніж вовк чи шакал. Це єдиний у світі великий сумчастий хижак.

Доля цієї тварини сумна та трагічна. Звинувативши тасманійського вовка в знищенні овець, люди почали безжалісно знищувати його. Останні сумчасті вовки вже загинули: один від кулі 1930 р., другий — від старості у приватному зоопарку найбільшого міста Тасманії Хобарта. Але зрідка надходять повідомлення, що сумчастого вовка бачили в лісах острова.

У Тасманії зберігся ще один хижак — сумчастий диявол.