Народжуваність в Україні – чи можна її збільшити і чи треба це робити?

За її словами, дані свідчать про те, що за останні п’ять років народжуваність в Україні скоротилася на 40%.

Щоб з’ясувати стан проблеми, по-перше, подивимось на визначення терміну “народжуваність”.

Зазвичай мають на увазі “коефіцієнт народжуваності” – демографічний показник відношення кількості народжених за рік на 1 тисячу жителів.

В Україні Державна служба статистики наводить щорічні дані про “кількість живонароджених на 1000 наявного населення”.

Як ми бачимо, в 2013-2018 роках коефіцієнт народжуваності зменшився з 11,1 до 8,7 тобто на 22% за п’ять років.

Проте у 2001-2012 роках він зріс з 7,7 до 11,4 або на 48%.

Хтось згадає запроваджену Віктором Ющенком фінансову допомогу при народженні дитини, але стрімке зростання народжуваності спостерігалося ще до нього, в 2001-2004 роках.

Зміни коефіцієнта народжуваності, в першу чергу, зумовлені тим, що його розраховують на все населення, а народжують жінки так званого “дітородного віку”.

В Україні вікові коефіцієнти народжуваності ( на 1000 жінок відповідного віку) найбільші серед жінок віком 20-29 років, але чисельність таких жінок в різних поколіннях має хвилеподібний характер через війни та Голодомор.

За даними Держстату, в 2019 році в Україні було 3,43 мільйони жінок віком 30-39 років і лише 2,48 мільйони жінок віком 20-29 років, тобто майже на 1 мільйон менше.

Великі показники народжуваності в 2008-2013 роках були зумовлені тим, що тоді була більша кількість жінок дітородного віку, бо їх бабцям пощастило народитися в роки між війнами і голодоморами.

В подальші роки через “демографічні хвилі” народжуваність прогнозовано зменшилася.

І вона буде зменшуватися і надалі, бо серед усіх 5-річних вікових груп жінок України найменшу чисельність мають дівчата віком 15-19 років, їх лише 890 тисяч, тоді як жінок віком 30-34 роки – 1755 тисяч, майже в 2 рази більше.

До зменшення народжуваності, як не парадоксально, призводить і ефективна робота системи охорони здоров’я, яка проявляється в тому, що люди живуть довше, тобто серед населення зростає частка людей похилого віку, які не народжують, але коефіцієнт народжуваності розраховується на все населення.

В Україні рівень народжуваності не має прямого зв’язку з економічним станом.

За даними Держстату, у 2018 році серед міських жінок віком 15-49 років коефіцієнт народжуваності дорівнював 35,1, а серед сільських – 40,7, хоча середні доходи у селі значно менші.

Таким чином, зростання частки міського населення також неодмінно зменшить народжуваність.

ООН порахувала людей через 30 років та назвала країну, яка пережене Китай за народжуваністю

Але чи є взагалі народжуваність показником добробуту країни?

Світовий досвід показує, що високі показники народжуваності характерні для країн з короткою тривалістю життя, низьким соціальним статусом жінок, низьким рівнем освіти.

Найвищі коефіцієнти народжуваності (більше 40) мають такі країни, як Нігер, Малі, Уганда, Сомалі, де вирують громадянські війни.

Серед країн колишнього СРСР найвищий коефіцієнт народжуваності (26) має найбідніша країна – Таджикистан.

Нагадаємо, що в Україні цей коефіцієнт наразі становить 8,7, але в Сінгапурі, Японії, Німеччині він ще менше.

За даними Світового Банку, у світі в цілому коефіцієнт народжуваності скоротився з 36 у 1963 році до 19 у 2017 році.

В Європейському Союзі він зменшився з 19 в 1960 році до 10 у 2002 році, а надалі стабілізувався на цьому рівні, в певною мірою через приєднання до ЄС менш розвинутих країн та масову міграцію з бідніших частин світу.

Ще в 19 сторіччі демограф Жак Бертильйон, вивчаючи народжуваність в округах Парижу, Відня та Берліну, виявив, що найменша народжуваність спостерігалася в найбільш заможних родинах.

Програми фінансового стимулювання народжуваності запроваджувалися в багатьох країнах світу, але їх результатом стало лише те, що в родинах стали народжувати дітей на кілька років раніше, а загальна народжуваність за кілька років не змінилася.

Треба визнати, що рівень народжуваності є наслідком багатьох суспільних чинників, і зменшення цього рівня є неминучим наслідком економічного та соціального прогресу.

Тому не можна вважати коефіцієнт народжуваності ані показником здоров’я населення, ані показником ефективності системи охорони здоров’я.

Дійсним показником ефективності цієї системи є показник смертності серед тих, хто вже народився, якого б віку людина не була.

Наприклад, за даними Держстату, в 2013 році померло 4030 дітей віком до 1 року, а у 2018 – 2397.

З урахуванням змін у кількості живонароджених дітей рівень їх смертності скоротився за 5 років на 11%.

Але узагальнюючим показником ефективності системи охорони здоров’я є середня очікувана тривалість життя при народженні.

Зараз цитування Петра Порошенка вже не буде ознакою підлабузництва, тому я нагадаю, що 16 квітня 2015 року він заявив: “Збільшується тривалість життя – медицина працює добре. Зменшується тривалість життя, і які б солодкі пісні нам не співали, – медицина працює неефективно”.

Проте для зростання тривалості життя зусиль лише медицини замало, потрібні заходи на рівні всього суспільства, які були успішно реалізовані в багатьох розвинутих країн, але залишалися поза увагою в Україні, що призвело до досить сумних наслідків.

Як показало дослідження, темпи скорочення тривалості життя в Україні в 1965-2008 роках були найбільшими з усіх країн колишнього СРСР.

В 1993-2008 роках показник тривалості життя коливався в Україні в межах 66,8-68,3 років, але в 2009-2011 роках стрімко зріс до 71 року.

Аналіз смертності серед різних вікових груп показав, що у 2008-2010 роках серед людей працездатного віку смертність зменшилася на 25%, тоді як серед людей старших 70 років – лише на 1% і це дозволило виявити головні фактори зростання тривалості життя в ті роки.

Надалі тривалість життя потроху зростала і досягла в 2017 році показника 71,98 років, але в 2018 році зменшилася до 71,76.

Важливо зазначати, що в 2018 році тривалість життя серед чоловіків скоротилася на 0,33 роки, а серед жінок – лише на 0,06 роки. Ні, причиною не є війна, в 2015, 2016 та 2017 тривалість життя чоловіків зростала.

Україна має власний досвід заходів, які тричі за останні 40 років (в 1986-1988, 1996-1998, 2009-2011 роках) суттєво підвищували тривалість життя мешканців країни.

Але чи буде використаний досвід цих дієвих заходів новим керівництвом країни?

Костянтин Красовський , директор Інформаційного центру з проблем алкоголю та наркотиків, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

“Нас чекає подолання демографічної кризи”: керівник пологового будинку назвав умови і дати бебі-буму в Україні

Через війну чисельність населення України може значно знизитися. Адже ситуація з демографією й до повномасштабного вторгнення була не найкращою, а тепер – й поготів. Більше того, в країні почало народжуватися набагато менше дітей, ніж навіть рік тому.

Про сьогоденні реалії народжуваності в Україні, що буде з ситуацією далі і чи чекати демографічного буму? Відповіді на ці питання в інтерв’ю Styler дав керівник пологового будинку “Лелека” Вадим Зукін.

Війна та демографія: чого очікувати Україні

Швидше за все, у короткій перспективі населення України може значно скоротитися. Причини очевидні – війна тягне за собою збільшення смертності, спостерігається погіршення стану здоров’я людей, що викликано стресами, недоступністю якісної медицини, відсутністю або несвоєчасно отриманою медичною допомогою.

Свою роль відіграє й значна кількість громадян, які рятуючись від ворожих обстрілів, виїхали за межі країни. Так, за даними ООН, з початком повномасштабної війни з України виїхали понад 7,5 млн людей, переважно жінок з дітьми. Очевидно, що частина з них вкореняться на новому місці, налагодять тамтешнє життя і не повернуться до України.

Серед іншого, вагому роль відіграє й народжуваність. Вже нині бачимо зменшення кількості нових вагітностей та зменшення пологів. Чимало жінок при надії виїхали з країни та вже народили чи народять найближчим часом в країні перебування.

Але не варто опускати руки. Адже в разі швидкої перемоги України на нас можуть очікувати значні темпи розвитку економіки. Що, своєю чергою, сприятиме народжуваності.

“Довоєнна” статистика народжуваності

За даними Держстату, у 2019 році щомісяця в середньому народжувалося 25,7 тисяч немовлят, у 2020-му – 24,5 тисяч малюків, у 2021-му – 22 тисяч діток, а на початок 2022-го – 18 тисяч новонароджених.

Наприклад, у січні 2022 року в Україні народилося 18 062 немовляти, що на 18% менше, ніж у тому ж місяці попереднього року, коли на світ з’явилася 21 931 дитина.

Якщо взяти дані столиці, то ситуація дзеркальна: у січні 2022 року у Києві народилось 1934 немовлят, у січні 2021-го – 2393 малюків, а у січні 2020-го – 2828 діток.

Проте, слід зауважити, що ситуація зі скороченням народжуваності існувала ще до повномасштабного вторгнення Росії.

Отже, демографічна картина в Україні й так була не райдужна. А війна її значно погіршила. Тому нам потрібно вже зараз думати та шукати шляхи розв’язання даного питання, розробляти план рішень та першочергових дій. І тут повинні працювати як медичні установи, так і держава.

Економічний вектор є важливим у питанні демографії країни (фото: Freepik)

Наслідки та перспективи

Наразі рішення про народжуваність, як і багато інших проблем в країні, лежить у воєнній площині. Очевидно, що нині майже все визначається ситуацією на фронті, яка, своєю чергою, багато в чому залежить від іноземних партнерів, котрі постачають нам озброєння та допомагають утримувати економіку країни.

Звісно, що за умов затяжної війни, демографічна ситуація в країні буде лише погіршуватися. Спрацюють всі тригери:

• зменшення народжуваності
• відсутність доступу до якісної медицини
• смертність
• збільшення кількості біженців та їх неповернення
• сотні тисяч новобранців

Проте, у випадку швидкої перемоги (йдеться про 2022-2023 роки), в яку ми всі беззаперечно віримо, наша країна все-таки може побачити неочікувані демографічні результати.

Адже прогнозований “план Маршала” для України, про який вже нині говориться на міжнародних майданчиках, сприятиме стрімкому економічному становленню України. А це, своєю чергою, стимулюватиме збільшення народжуваності.

Разом з тим, демографічні показники в різних регіонах країни відчутно різнитимуться. Вже зараз можна говорити про те, що в місцях активних бойових дій (на Донеччині, Луганщині, в окремих районах Чернігівщини, Харківщини, в Запорізькій та Херсонській областях тощо) економічні та демографічні повоєнні результати будуть відставати за будь-якого сценарію.

Натомість в областях, наближених до кордону з країнами ЄС, ситуація буде кардинально протилежна.

Народжуваність зараз

Щодо Києва, то аналізуючи результати травня й червня, можна стверджувати, що народжуваність у столиці сягає приблизно 60% від довоєнного рівня. Разом з тим, вже зараз спостерігається значне скорочення нових вагітностей.

Так, за оцінками пологових будинків, кількість вагітних, що стали на облік до столичної жіночої консультації у травні-червні 2022 року, скоротилася вдвічі та складає близько 50% від довоєнного рівня.

Яка ситуація загалом по Україні, сказати важко. Ба більше, мабуть, неможливо. Адже значна частина території нашої країни окупована агресором, через що будь-яка інформація звідти є недосяжною.

Демографічний бум нас чекає лише після перемоги (фото: Freepik)

Що буде далі?

Перш за все, Україна мусить перемогти у війні. Економічний підйом буде лише після перемоги.

А вже разом з набуттям добробуту людьми, фінансовою стабільністю та впевненістю в “завтрашньому дні”, на нас чекає і подолання демографічної кризи.

Народжуваність в Україні може стати найнижчою у світі: чого чекати до 2030 року

Низький рівень народжуваності в Україні обговорюють на шпальтах світових ЗМІ. Так видання Wall Street Journal пише, що рівень народжуваності в нашій державі може впасти до найнижчого рівня у світі. Видання зазначає, що кількість новонароджених за перше півріччя цього року була на 28% нижчою, ніж за той же період у довоєнному 2021 році.

Чи дійсно це так, сайт ТСН.ua поцікавився у Світлани Аксьонової, кандидатки економічних наук, провідної наукової співробітниці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ.

Народжували за кордоном

Експертка зазначає, що за інформацією Міністерства юстиції, за перше півріччя цього року в Україні народилося близько 93 тисяч немовлят. Якщо ці цифри порівнювати з першим півріччям 2021 року, то зниження кількості новонароджених відбулося на 28%.

“Важливо розуміти фактори, які вплинули на зниження народжуваності. Якщо говорити про 2022 рік, то демографи не очікували такого потужного зниження у кількості народжених, яке відбулося. Це було зумовлено низкою причин. Перша – велика кількість вагітних жінок виїхали за кордон і народжували дітей в інших країнах. Тобто, якби не війна, то усі ці народження відбулися б в Україні. Другий фактор – значна частина території України була окупована ворогом. І ми, на жаль, не маємо статистичної інформації щодо народжених з цієї території. Ми не знаємо, де саме народжували жінки. Тобто, маємо статистичний недооблік. А це також вплинуло на те, що ми отримали таку невелику кількість новонароджених саме у 2022 році”, – розповідає сайту ТСН.ua Світлана Аксьонова.

Вона додає, якщо порівнювати перше півріччя 2023 року з першим півріччям 2022 року, то зниження народжуваності відбулося на 9%. Це, на думку експерта, свідчить, що частина сімей відкладає народження дитини в очікуванні більш безпечного періоду, коли можна буде це зробити.

Найнижчий показник у світі

Світлана Аксьонова підтверджує ймовірність того, що показник народжуваності в Україні може стати найнижчим у світі.

“Є така ймовірність. Ще до повномасштабного вторгнення Україна була серед країн, які мали найнижчий показник народжуваності у Європі. Доволі низькі показники були у Іспанії, Італії, Португалії, там також були з цим проблеми. Якщо взяти 2021 рік, то в Україні народжувалося 116 дітей у розрахунку на 100 жінок, а, наприклад, в Іспанії цей показник складав 119 дітей на 100 жінок. Тобто різниця була не велика. А, наприклад, у Мальті цей показник складав – 113 дітей на сотню жінок. Тобто у нас був один з найнижчих показників серед європейських країн. Але тут варто підкреслити, що в останнє десятиріччя в багатьох європейських країнах спостерігалося зниження народжуваності. Навіть Франція, яка мала лідерську позицію щодо народжуваності серед європейських країн, отримала зниження народжуваності. Якщо у 2012 році у Франції цей показник був на рівні простого відтворення населення, то у 2021 році там було 184 дитини у розрахунку на 100 жінок. Але 184 у Франції та 116 в Україні – це величезна різниця”, – розповідає Світлана Аксьонова.

По народжуваності вдарив коронавірус

Експертка додає, що для кожної країни були свої причини для зниження народжуваності. А для України останнє десятиріччя було дуже важким – багато факторів наклалися один на одного: економічна нестабільність, політична напруженість, епідемія коронавірусу у 2020-2021 роках.

“Епідеміологічна ситуація була найбільш вразливою для України, бо у 2021 році у більшості європейських країн відбувся невеличкий компенсаційний приріст народжуваності, а в Україні цього не сталося. Так, ми не одні такі. Приросту народжуваності, який пов’язаний з COVID-19, не отримала Іспанія, Італія, Польща. В Україні від COVID-19 у 2021 році померло 86 тисяч людей, що підтверджено статистикою. Тобто у нас коронавірус став на другу сходинку за причиною смертності. Думаю, що багато хто з українців тоді усвідомили наскільки загрозливою є ця хвороба та її наслідки, тому відклали народження дітей. А потім прийшов 2022 рік і війна, та рішення, що народження дітей потрібно знову відкладати”. – зазначає Світлана Аксьонова.

Що буде з народжуваністю після війни?

Що буде відбуватися з народжуваністю в Україні у майбутньому, вчені наразі чітко сказати не можуть. Світлана Аксьонова розповідає, що розробляються різні прогнозні сценарії, але всі вони залежать від того, коли закінчиться війна та якою буде політична та економічна ситуація в післявоєнній Україні.

“Якщо відбуваються якісь потрясіння, не лише війна, а й погіршення епідеміологічної ситуації, соціально-економічна криза або якась природна катастрофа – народжуваність на цей період різко знижується. Що ми зараз і спостерігаємо в Україні. А після того, як зникають негативні фактори – закінчується війна, поліпшується соціально-економічна ситуація, то як правило, спостерігається підвищення народжуваності. Воно може відбуватися декілька років, а потім цей процес повертається на свій попередній тренд, який спостерігався до настання негативного впливу, у нашому випадку – до 2022 року – до початку повномасштабного вторгнення. Це узагальнена схема, яка вже спостерігалася в Україні та у різних країнах, які проходили певні потрясіння. Це називається компенсаційний ефект – компенсація того, чого не відбулося, через вплив негативної події”, – пояснює сайту ТСН.ua Світлана Аксьонова.

Вчена додає, що під час війни відбувається відкладання народжень і їх реалізація можлива у повоєнний час. Але на скільки вона буде масштабною, ніхто наразі не може сказати.

“Дуже важливо, чи виявлять українці бажання народжувати другу, третю, четверту дитину – від цього дуже багато залежить. А щодо цього у демографів є дуже великі сумніви. Розробляються різні сценарії, враховуючи різні фактори впливу. Таких сценарії набереться до півсотні: по кожному з них – своя оцінка. Озвучувати їх немає сенсу, бо все може кардинально змінитися”, – пояснює вчена.

Песимістичний прогноз

За її словами, є песимістичний сценарій, за яким в Україні після війни не відбудеться зростання народжуваності і навіть може спостерігатися певне зниження. За таким сценарієм рівень народжуваності в Україні може бути не більше 90-100 дітей у розрахунку на сто жінок.

“Після війни в країні залишиться дуже багато невирішених проблем. Ніхто не знає на яких умовах буде закінчена війна. Навіть, якщо вона закінчиться повною перемогою, поруч залишається Росія і безпека буде умовною. Можуть продовжуватися періодичні ракетні удари. Окрім того, у нас дуже багато всього поруйнованого війною, виникнуть житлові проблеми, а також соціальні – з працевлаштуванням, зарплатами. Все це буде істотно впливати на рівень народжуваності”, – пояснює Світлана Аксьонова.

Оптимістичний прогноз

За оптимістичним сценарієм рівень народжуваності в Україні може піднятися до 150-160 дітей у розрахунку на сто жінок.

“Це непогані показники. Але ми не розглядаємо, що піднімемося до рівня простого відтворення, принаймні, у найближчі 10 років. Навіть при оптимістичному сценарію – багато факторів, які мають негативний вплив на рішення про народження дитини. Тим більше, що у нашій країні поширюється свідоме і відповідальне ставлення до цього. За таких умов українці будуть готові народити одну дитину, а от щодо другої або третьої, будуть вагатися”, – роз’яснює Світлана Аксьонова.

Щоб у українців було бажання ставати батьками другий та третій рази, держава має сформувати комплексну політику щодо підтримки сімей, допомагати у вирішені житлових проблем, сприяти зростанню заробітної плати, подбати про наявність і доступність дитячих садочків, ясел, шкіл аби батьки могли поєднувати роботу та виховання дітей.

“Поки дуже сумнівно, що народжуваність зросте до рівня простого відтворення до 2030 року. Втім можу сказати, про цікаву тенденцію, в Україні матеріальні питання поступово відходять на другий план, а цінність дитини – підвищується. І це дає надію. Але ми не можемо сказати, що це стало масовою тенденцією. Поки на це сподіватися та розраховувати не варто, але те, що це є, дає надію, що ситуація з народжуваністю у нас поліпшиться”, – підсумовує Світлана Аксьонова.

Читайте також: