Основні і перехідні кліматичні пояси Землі

Погода в кожному куточку планети визначається кліматичною зоною. Кліматичних поясів небагато, але кожна природна область має свої особливості. Планета складається з двох складових — води і суші, що мають різну структуру.

Суша ділиться на низовини, рівнини, височини і гори, а вода — на океани, моря, озера, річки, затоки і струмки, які мають теплі і холодні течії. Інтенсивність впливу сонячних променів по-різному позначається на різних областях Землі. З цієї причини утворилися кліматичні пояси. Вони діляться на дві групи — основні і перехідні, що відрізняються природними умовами і займаною площею.

Основні природні зони

Природні зони планети в середині дев’ятнадцятого століття вчені дали приблизний опис основних кліматичних поясів.

Всього їх виділяється чотири:

Полярну зону поділяють на антарктичну і арктичну. Погода в двох зонах різниться через несиметричність полюсів Землі. У північній частині більш м’який клімат: влітку сніговий покрив тане, з’являється рослинність. На півдні сніг лежить практично цілий рік, а коливання температури перевищують п’ятдесят градусів.

Екваторіальні зони

D локації континентального екваторіального клімату знаходиться північ Південної Америки, Центральна і Північна Африка, індонезійський архіпелаг. Ця зона характеризується вологим кліматом: в рік випадає більше ніж 3000 міліметрів опадів.

Місцевості, які знаходяться в зоні екваторіального циклону, багаті болотами і озерами. Опади випадають у вигляді сильних злив в основному влітку, а не взимку. Протягом усього року температура практично не коливається, тримаючись в межах тридцяти п’яти градусів за Цельсієм.

Слід з’ясувати, чим континентальний клімат відрізняється від морського. У зоні динамічного мінімуму низький тиск викликає велику кількість опадів – понад 3500 міліметрів на рік. Над водами часто стоять туман і хмарність.

Оскільки повітря насичене вологою, то над океаном формуються густі повітряні маси. Постійно відбувається природний оборот води, оскільки в цій зоні переважають теплі течії. Температура тримається в межах двадцяти восьми градусів протягом усього року.

Тропічний пояс

Хоча Тропічна зона знаходиться на незначній відстані від екватора, але її характеристики відрізняються від особливостей екваторіального поясу. Зона ділиться на дві частини — південну і Північну. В першу входить південна частина Євразії, північ Африки і Центральна Америка. Частина Південної Америки, центр Австралії та Африки входять до другої підзони.

Тропічний пояс відрізняється сухим і жарким кліматом, незначною кількістю опадів, туманів і дощів. У липні температура повітря досягає тридцяти п’яти, а в січні опускається до вісімнадцяти градусів. Протягом доби температура також сильно коливається. У цій зоні велика кількість пустель, оскільки часто пролітають мусони.

Більш вологий і прохолодний клімат переважає над водами тропічної зони.

У рік випадає до п’ятисот міліметрів опадів, а температурний режим коливається від п’ятнадцяти градусів взимку до двадцяти п’яти влітку.

Західні частини Австралії, Африки та Америки омиваються холодними водами, тому панує прохолодний сухий клімат. На східних берегах погода більш тепла і волога, оскільки уздовж даних територій протікають теплі моря.

Помірний клімат

Основний кліматичний пояс Землі – помірний. У цій зоні знаходиться велика частина суші і світових вод — велика частина Євразії і Північної Америки. У цій області погода змінюється в залежності від сезонів року. Зона ділиться на два типи — морський і континентальний.

Для морського помірного клімату характерні прохолодне літо (не вище двадцяти трьох градусів) і тепла зима (не нижче семи градусів тепла). Опади випадають помірно, рівномірно протягом року, часто над водою можна спостерігати туманність.

На суші кількість опадів зменшується, а температурний режим суворіший. На кліматичній карті світу можна спостерігати те, що влітку в цій зоні температура повітря досягає сорока градусів, а суворою сніжною зимою в середньому опускається до — 30. Ця область найбільш заселена.

Полярні області

Найвищий тиск спостерігається на північному (акваторія і острови Північно-Льодовитого океану) і Південному полюсі планети (Антарктида).

Між двома підзонами є різниця в температурному режимі: на Північному полюсі взимку температура не опускається нижче п’ятдесяти градусів, а влітку не піднімається вище семи, а на півдні планети влітку тримається температура близько нуля градусів, а в січні опускається до сімдесяти. Обидва полюси мають спільне характерне явище-полярні ніч і день. Кілька місяців влітку сонце не сідає за горизонт, а взимку два-три місяці не сходить.

Перехідні пояси

Перехідні зони розташовуються між основними поясами. Вони мають свої характеристики, що виділяються на загальному тлі. Тут панують теплі пасати, помірна вологість і м’яка погода. Вчені відкрили три класи перехідних зон ще в дев’ятнадцятому столітті, вони залишилися незмінними досі:

Субекваторіальний кліматичний пояс.На територіях субекваторіального кліматичного поясу погода змінна. Взимку через переважання тропічних повітряних мас випадає мало опадів, небо звільняється від хмар, повітря стає холодним. Влітку погода підпорядковується екваторіальним циклонам: повітря жарке, а опадів випадає достатньо — понад 3000 міліметрів на рік.

Географічне положення субтропічних зон – між помірними і тропічними широтами.

Влітку стоїть спекотна і сонячна погода, а взимку холоднішає, випадає незначна кількість снігу, але немає постійного снігового покриву.

Для субполярного клімату характерні висока вологість і низька температура повітря. У Південній півкулі в цій зоні розміщена акваторія Антарктиди, а в Північному — основна частина суші.

Кліматичні пояси Землі: основні і перехідні зони, кліматичні області Росії

Погода в кожному куточку планети визначається кліматичною зоною. Кліматичних поясів небагато, але кожна природна область має свої особливості. Планета складається з двох складових — води і суші, мають різну структуру. Суша ділиться на низовини, рівнини, височини і гори, а вода — океани, моря, озера, річки, затоки і струмки, які мають теплі і холодні течії. Інтенсивність впливу сонячних променів по-різному позначається на різних сферах землі. З цієї причини утворилися кліматичні пояси. Вони діляться на дві групи — основні і перехідні, що відрізняються природними умовами і займаною площею.

Основні природні зони

У середині дев’ятнадцятого століття вчені дали приблизний опис основних кліматичних поясів. Найбільше їх виділяється чотири:

Полярну зону поділяють на антарктичну і арктичну. Погода в двох зонах різниться через несиметричності полюсів Землі. У північній частині більш м’який клімат: влітку тане сніговий покрив, з’являється рослинність. На півдні сніг лежить практично круглий рік, а коливання температури перевищують п’ятдесят градусів.

Екваторіальні зони

В локації континентального екваторіального клімату знаходиться північ Південної Америки, Центральна і Північна Африка, Індонезійський архіпелаг. Ця зона характеризується вологим кліматом: у рік випадає більше 3000 міліметрів опадів. Місцевості, які знаходяться в зоні екваторіального циклону, багаті болотами і озерами. Опади випадають у вигляді сильних злив в основному влітку, а не взимку. Протягом всього року температура практично не коливається, тримаючись в межах тридцяти п’яти градусів за Цельсієм.

Слід з’ясувати, чим континентальний клімат відрізняється від морського. В зоні динамічного мінімуму низький тиск викликає велику кількість опадів — понад 3500 міліметрів в рік. Над водами часто стоять туман і хмарність. Так як повітря насичений вологою, то над океаном формуються густі повітряні маси. Постійно відбувається природний обіг води, так як в цій зоні переважають теплі течії. Температура тримається в межах двадцяти восьми градусів протягом усього року.

Тропічний пояс

Хоча тропічна зона знаходиться на незначній відстані від екватора, але її характеристики відрізняються від особливостей екваторіального поясу. Зона ділиться на дві частини — Південну і Північну. У першу входить південна частина Євразії, північ Африки і Центральна Америка. Частина Південної Америки, центр Австралії та Африки, що входять у другу подзону.

Тропічний пояс відрізняється сухим і жарким кліматом, незначною кількістю опадів, туманів і дощів. У липні температура повітря сягає тридцяти п’яти, а в січні опускається до вісімнадцяти градусів. Протягом доби температура також сильно коливається. У цій зоні велика кількість пустель, так як часто пролітають мусони.

Більш вологий і прохолодний клімат переважає над водами тропічної зони. У рік випадає до п’ятисот міліметрів опадів, а температурний режим коливається від п’ятнадцяти градусів взимку до двадцяти п’яти влітку. Західні частини Австралії, Африки і Америки омиваються холодними водами, тому панує прохолодний сухий клімат. На східних берегах погода більш тепла і волога, так як уздовж даних територій протікають теплі моря.

Помірний клімат

Основний кліматичний пояс Землі — помірний. В цій зоні знаходиться велика частина суші і світових вод — велика частина Євразії і Північної Америки. У цій області погода змінюється в залежності від сезонів року. Зона ділиться на два типи — морський і континентальний.

Для морського помірного клімату характерні прохолодне літо (не вище двадцяти трьох градусів) і тепла зима (не нижче семи градусів тепла). Опади випадають помірно, рівномірно протягом року, часто над водою можна спостерігати туманність.

На суші кількість опадів зменшується, а температурний режим більш суворий. На кліматичній карті світу можна спостерігати те, що влітку в цій зоні температура повітря сягає сорока градусів, а суворої сніжної зими в середньому опускається до — 30. Ця область найбільш заселена.

Полярні області

Саме високий тиск спостерігається на Північному (акваторія і острови Північного Льодовитого океану) і Південному полюсі планети (Антарктида). Між двома підзонами є різниця в температурному режимі: на Північному полюсі взимку температура не опускається нижче п’ятдесяти градусів, а влітку не піднімається вище семи, а на Півдні планети влітку тримається температура близько нуля градусів, а в січні опускається до сімдесяти. Обидва полюси мають загальне характерне явище — полярні ніч і день. Кілька місяців влітку сонце не заходить за горизонт, а взимку два-три місяці не сходить.