§ 10. У володіннях Габсбургів

• 1. Іспанія під владою Габсбургів. Наприкінці XV ст. Іспанія об’єдналася під владою Ізабелли Кастильської та Фердинанда Арагонського й перетворилася на одну з провідних країн Європи. У результаті успішних війн іспанська корона приєднала Південну Італію, а експедиції Колумба принесли їй величезні володіння за океаном. Об’єднавши країну територіально, Фердинанд та Ізабелла вирішили встановити в ній релігійну єдність. Почався наступ на іновірців – іудеїв і переможених під час Реконкісти мусульман. В атмосфері релігійної нетерпимості католицькі фанатики безжально знищували безцінний культурний спадок арабської Іспанії.

Які наслідки, на вашу думку, мали для Іспанії розправи з іновірцями?

За таких умов до влади в Іспанії прийшов Карл Габсбург (1516-1556). Він був онуком Фердинанда та Ізабелли по материнській лінії і успадкував від них Іспанію, володіння в Італії та Новому Світі, а від діда з батьківського боку – німецького імператора Максиміліана I – Австрію, Нідерланди та чималу частину німецьких і чеських земель. У 1519 р. шляхом підкупу Карл домігся свого обрання імператором. Відтепер іспанський король став імператором Карлом V. Управляти такою величезною державою та утримувати під контролем її обширні території було непросто.

Розгляньте портрет. Чому, на вашу думку, художник зобразив могутнього монарха не з атрибутами влади, а як звичайну людину?

Вечелліо Тіціан. Портрет Карла V. 1548 р.

XVI ст. З «Автобіографії» міністра Гаттінарі

У 1519 р. довелося мені клопотатися перед курфюрстами про увінчання короля Карла імператорською короною. І сказав я їм, що імператорська влада має право претендувати на панування над цілим світом, бо так повелів сам Господь наш. Якщо імператорська влада опиниться в руках слабосильного князя, то від цього нічого, крім шкоди, не буде. Проте зовсім іншим буде результат у разі переходу імператорського титулу до могутнього короля, основу влади якого становлять великі багаті країни. Він не тільки піклуватиметься та всіляко оберігатиме свої спадкоємні землі, але, приєднавши до них нові, так збільшить володіння імперії, що досягне світового панування.

1. Визначте головну політичну мету Карла V. 2. Як ви розумієте слова автора про те, що небажано обирати імператором «слабосильного князя»?

Постійні війни вимагали щодалі більше коштів і вели до зростання податків, що призводило до зубожіння простого люду.

Великих зусиль вимагало від Карла V протистояння зовнішнім ворогам. Головним серед них була Франція, майже з усіх боків затиснута володіннями Габсбургів. Другою серйозною небезпекою були турки, які впритул наблизилися до володінь Карла V в Центральній Європі. Імператору не пощастило створити омріяну світову католицьку імперію. Старий і зломлений невдачами, Карл V зрікся влади.

Його молодший брат Фердинанд успадкував Австрію, Чехію, частину угорських і німецьких земель, а також імператорський титул. Син Філіпп отримав Іспанію з її володіннями в Америці, більшу частину Італії та Нідерланди. Рід Габсбургів розпався на дві гілки – австрійську та іспанську.

Вечелліо Тіціан. Філіпп ІІ в обладунках. 1550-1551 рр.

• 2. Занепад Іспанії. Ще за життя батька Філіпп II (1555-1598) набув чималого політичного досвіду, управляючи Іспанією за відсутності Карла V. «Обережний король» (так за повільність в ухваленні рішень називали Філіппа сучасники) успадкував наймогутнішу державу Західної Європи.

Філіпп не любив суєти великих міст і зробив столицею Іспанії маленький Мадрид, розташований у центрі країни. Але скоро й там для монарха стало надто шумно. Йому підшукали усамітнену місцевість у горах поблизу Мадрида й побудували там Ескоріал. Цю споруду інколи називали восьмим дивом світу. Вона слугувала водночас палацом, усипальницею та монастирем. Для прикрашення Ескоріалу Філіпп II зібрав величезну колекцію творів мистецтва, зокрема шедеври Тіціана, Веронезе, Босха. Король дуже пишався своєю колекцією географічних карт і багатою бібліотекою, де зберігалася безліч безцінних старовинних рукописів.

Розгляньте ілюстрацію. Яке враження на вас справив Ескоріал? Чи погоджуєтеся ви з тим, що його можна вважати восьмим дивом світу?

Ескоріал. Поч. XVII ст.

Філіпп II чимало зробив для впорядкування законів і вдосконалення управління країною. У роки його правління головним ворогом Іспанії стала Англія. Вона прагнула проникнути в Новий Світ, але Філіпп не хотів ні з ким ділити прибутки від своїх колоній і не давав британським торговельним кораблям перетнути Атлантику. У відповідь англійські пірати грабували навантажені золотом і сріблом іспанські судна. Неоголошена морська війна між двома країнами виснажила Іспанію.

Великі географічні відкриття надали Іспанії нових можливостей. Успішно розвивалося сільське господарство, у містах виникали перші мануфактури, розквітла торгівля. Її провідним центром стала Севілья. Проте минуло лише декілька десятиліть, і ситуація змінилася. На противагу політиці меркантилізму, що запроваджували в життя французькі правителі, іспанські королі знищили умови для розвитку вітчизняної промисловості. Хоча з Америки надходило багато золота й срібла, гроші не вкладали у виробництво. Іспанське дворянство використовувало їх для власних потреб і розплачувалося ними за іноземні товари. З дворянських гаманців іспанські капітали перетікали в інші країни. Величезні кошти поглинала боротьба з протестантами по всій Європі, яка стала головною метою іспанських монархів. Економічний занепад спричинив загальне ослаблення країни. Поступово Іспанія перетворилася на другорядну європейську державу.

• 3. Нідерланди у складі імперії Карла V. Нідерланди (з нідерл. – нижні землі) розкинулись у нижній течії річок Рейну, Маасу та Шельди.

Центральні райони країни – Брабант і Фландрія – славилися своїм сукнарством. Жителі північних земель – Голландії та Зеландії – займалися кораблебудуванням та рибальством. Населення південних провінцій постачало сільськогосподарську продукцію. На прибережних рівнинах нідерландці спорудили вітряки, через які безперервний вітер з моря віддавав частину своєї енергії млинам і насосам. У міському виробництві й у селі успішно розвивалися нові капіталістичні відносини.

Зручне географічне розташування Нідерландів сприяло розвитку міжнародної торгівлі. У країні діяла налагоджена система прекрасно обладнаних портів. 17 провінцій Нідерландів справедливо вважалися найбагатшою частиною Іспанського королівства. Податки з них приносили Іспанії в сім разів більше прибутків, ніж золото й срібло з Нового Світу.

Карл V управляв Нідерландами через свого намісника.

Політика Габсбургів у Нідерландах

Розгляньте гравюру. Які процеси виробництва цукру на ній зображено?

Виробництво цукру. Нідерландська гравюра. XVII ст.

• 4. Національно-визвольна війна в Нідерландах (1566—1609 рр.). Філіпп II погано знав Нідерланди й думав лише про те, щоб витягти з них якомога більше коштів для потреб Іспанії.

Країну охопило масове обурення. Серед невдоволених було чимало дворян, лідером яких стали принц Вільгельм Оранський, граф Егмонт та адмірал Горн. Один із придворних презирливо обізвав їх гьозами – жебраками, але ті, кому адресувалась образа, підхопили слово й використали його на свій лад. Невдовзі так з гордістю стали називати себе всі борці за незалежність Нідерландів.

Визвольний рух почався влітку 1566 р., коли всією країною розгорнулося повстання іконоборців (противників ікон). Повстання придушили, але воно змусило владу пом’якшити закони проти єретиків. Таке рішення не влаштовувало Філіппа ІІ. Намісником провінції він зробив герцога Альбу – жорстокого фанатика, який обіцяв вогнем і мечем викоренити єресь і привести Нідерланди до повної покори своєму монарху.

Вільгельм Оранський і частина його прибічників змушені були тікати за кордон. Майно жертв кривавих розправ ішло на користь короля, у Нідерландах зростала кількість збіднілих і безробітних. Країна опинилася на межі економічної катастрофи. Спроба Альби ввести нові податки поклала край народному терпінню.

Нідерландці піднялися на партизанську боротьбу, яку підтримав принц Оранський. Навесні 1572 р., з початком загального повстання північних провінцій, він повернувся в Нідерланди й очолив визвольний рух, який перетворився на національно-визвольну війну – боротьбу пригніченого народу проти іноземного володарювання.

• 5. Народження Республіки Сполучених Провінцій. Після декількох років боротьби виснажені південні провінції пішли на угоду з Філіппом II. Вони погодилися повернутися під владу Іспанії за умови виводу з їхніх територій іспанського війська й збереження деяких привілеїв. На противагу півдню північні провінції були за продовження визвольної боротьби до переможного кінця. У 1579 р. в місті Утрехті вони домовилися про об’єднання в Утрехтську унію, яка поклала початок повному розриву з Іспанією. У 1581 р. владу Філіппа II в Нідерландах скинули. Правителем країни мав стати Вільгельм Оранський, але принца підступно вбили. Посада перейшла до його сина, талановитого полководця Моріца Насауського, а вищим органом влади стали Генеральні штати. Північні провінції оголосили себе Республікою Сполучених Провінцій.

Розгляньте репродукцію картини. Як ви вважаєте, чи могли дії іспанських солдатів спричинити національно-визвольну війну? Відповідь обґрунтуйте.

Пітер Брейгель Стар ший. Іспанські солдати грабують нідерландське село. 1566 р.

Після невдалих спроб повернути владу над Нідерландами Іспанія 1609 р. підписала з ними перемир’я на 12 років. Фактично вона визнала незалежність нової європейської країни. Водночас перемир’я означало розкол раніше єдиних провінцій на дві частини. Південні провінції залишились у володінні іспанського короля та згодом склали основу сучасної держави Бельгії. Лише в 1648 р. іспанці офіційно визнали незалежність Республіки Сполучених Провінцій.

Найрозвиненішою провінцією Республіки Сполучених Провінцій була Голландія, тому так невдовзі стали називати всю країну. У країні успішно розвивалися капіталістичні відносини, що сприяло поширенню кальвінізму. Значних успіхів досягли в суднобудуванні – було створено найпотужніший у світі флот. Це дало змогу Голландії заснувати колонії в Африці, витіснити конкурентів з Індонезії та частково – з Індії. В Америці голландська колонія Новий Амстердам у майбутньому перетворилася на Нью-Йорк.

XVII ст. Англійський економіст Томас Мен про піднесення Нідерландів

Я міг би навести за взірець різні держави християнського світу, які, маючи замало власних територій, досягли великого багатства й могутності своєю ретельною торгівлею з іноземцями. Серед них Сполучені Провінції Нідерландів є зараз найкращим і славним взірцем.

Відколи вони скинули із себе ярмо іспанського рабства, як чудово розвинули вони свої здібності! Які великі кошти вони отримали, щоб захищати свою свободу проти могутності такого великого ворога! І чи відбулося все це завдяки їхній безперервній старанності в торгівлі? Чи не є їхні провінції складами товарів для більшості країн християнського світу, завдяки чому їхнє багатство, судноплавство, моряки, ремесла, народ, а тому й суспільні прибутки. зросли до дивовижних розмірів? Якщо ми порівняємо часи їхнього поневолення з їхнім нинішнім станом, то вони видадуться нам іншим народом.

Усьому світові дивом здасться, що така маленька країна. маючи обмаль природних багатств, їстівних припасів, лісу або інших необхідних для війни й миру припасів, попри це має все в такому надзвичайному достатку, що, крім своїх власних потреб (дуже великих), . продає іншим державам кораблі, артилерію, снасті, зерно, порох, кулі тощо.

1. Чому автор вважає, що після звільнення від іспанського панування голландці стали іншим народом? 2. Що, на думку Мена, спричинило швидкий розвиток країни?

• 1. Схарактеризуйте зовнішню та внутрішню політику імператора Карла V.
• 2. Як відбувся розпад династії Габсбургів на дві гілки?
• 3. Що нового вніс у зовнішню політику Іспанії Філіпп II порівняно з Карлом V?
• 4. Чому нідерландські провінції вважали найбагатшою частиною Іспанського королівства?
• 5. Як ви вважаєте, чи існував зв’язок між кальвіністською вірою та розгортанням національно-визвольного руху в Нідерландах?
• 6. Чому єдині нідерландські провінції розпалися на дві частини – північ та південь?

1. Розгляньте карту «Держава Карла V та її поділ» (с. 77) і на контурній карті різними кольорами зафарбуйте ті території, які після зречення Карла V відійшли до іспанських Габсбургів, а які – до австрійських.

2. На карті покажіть території, де голландці заснували колонії.

3. Виконайте онлайн-вправу «Володіння Габсбургів»:

Робота у групах. Схема Fishbone (Скелет риби). Об’єднайтеся у три групи. Кожна група отримує аркуш паперу, на якому зображено скелет риби. На носі риби запишіть: «Проблема: Чому в XVII ст. Іспанія занепадала, а Нідерланди процвітали?». Сформулюйте й запишіть угорі причини означеної проблеми, унизу – факти, що стали наслідком зазначених причин, на хвості – висновки. Визначте представників груп, які презентують результати роботи на загал.

§ 14. Утворення Галицько-Волинської держави

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: як і чому Галицьке і Волинське князівства об’єдналися в єдину державу; якою є роль Романа Мстиславича в історії України; чому синам Романа Мстиславича довелося вести тривалу і запеклу боротьбу за батьківську спадщину.

1. Що таке політична роздробленість? 2. Коли постали Галицьке і Волинське князівства? Які відмінності були між ними?

Об’єднання Волинського і Галицького князівств. У середині ХІІ ст. в Галицькому князівстві знову розгорілася боротьба між боярами і князем. Боярству, що збагатилося і зміцніло в попередні роки, здавалася обтяжливою сильна влада князя, тому вони намагалися в будь-який спосіб її ослабити. Ця боротьба призвела до послаблення галицької династії Ростиславичів. За її останнього представника Володимира (1187—1198 рр.), сина Ярослава Осмомисла, конфлікт із боярами набув ще більшого розмаху. Володимир посів престол завдяки боярам, що порушили свою присягу визнати князем Олега Ярославича. Проте Володимир не виправдав їхніх очікувань. Він, як зазначає літопис, «думи не любив з мужами своїми», тобто не радився з ними у своїх справах.

Бояри організували проти нього повстання і змусили князя шукати порятунку в Угорщині. Однак угорський король ув’язнив Володимира і, захопивши Галич, посадив там княжити свого сина. Проте влада іноземців не влаштувала галичан, і вони підняли проти них повстання, запрошуючи на галицький трон то волинського князя Романа Мстиславича, то сина галицького князя Івана Берладника Ростислава. Тим часом Володимир зміг утекти з полону до імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбаросси, який допоміг відновити його владу в Галичі в обмін на 2000 гривень сріблом щороку. Подальше правління Володимира мало чим відрізнялося від попереднього, проте йому вже довелося налагодити відносини з боярами.

Зі смертю Володимира припинилася династія галицьких князів: його сини були в заручниках в угорського короля, до того ж їхня мати не належала до княжого роду.

Скориставшись смертю Володимира, у 1199 р. до Галича вступило військо волинського князя Романа Мстиславича (1170—1205), який був одним із претендентів на галицький престол.

Захопивши Галич, Роман приєднав нові володіння до своїх волинських. Так відбулося об’єднання Галицького і Волинського князівств у єдину Галицько-Волинську державу. Ця подія мала велику історичну вагу, оскільки новоутворене князівство стало претендувати на центр об’єднання земель Південно-Західної Русі, тобто українських земель.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинського князівства сприяло вдале географічне положення. Воно розташовувалося на перехресті важливих торговельних шляхів і було важкодоступним для набігів кочівників.

Віддаленість від Києва послаблювала його залежність від центральної влади. До того ж, ставши єдиним князівством, Галичина і Волинь змогли об’єднати свої сили у боротьбі із сусідніми Польщею та Угорщиною, а пізніше — з монгольською навалою і наступом хрестоносців.

На піднесення Галицько-Волинського князівства також впливала енергійна політика князів Романа Мстиславича і Данила Романовича (Галицького), а наявність багатих родовищ солі, родючих земель, розвинутого ремесла сприяло розвитку торгівлі та економічному зростанню цих земель.

Галицько-Волинське князівство за Романа Мстиславича. Нове князівство завдяки діяльності Романа Мстиславича майже відразу набуло авторитету як серед руських князів, так і серед сусідніх держав. Роман Мстиславич був сміливою, твердою і рішучою людиною. Ще з юнацьких років він поринув у вир політичної боротьби. У 1168 р., ставши новгородським князем, Роман разом із батьком, волинським князем Мстиславом, зміг стримати зазіхання на свої землі володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. Після смерті батька в 1173 р. Роман Мстиславич посів волинський престол і відстояв своє право на нього.

Захопивши Галич, Роман переніс туди свою резиденцію. Для утвердження своєї влади він жорстоко розправлявся з тими, хто був невдоволений його діями. Унаслідок цього було страчено багато бояр, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії,

Загибель князя Романа Мстиславича в битви під Завихостом. Сучасний малюнок

Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїсися». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилася виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називає Романа «самодержцем усієї Русі».

Романові Мстиславичу приписують розробку проекту «доброго порядку» на Русі. Він пропонував покласти край міжусобицям, які ослаблюють державу і роблять її легкою здобиччю для половців. Головною умовою «доброго порядку» було те, що в разі смерті великого князя його наступника мали обирати шість наймогутніших князів: галицький, суздальський, чернігівський, смоленський, полоцький і рязанський. Князі також мали взяти на себе зобов’язання не чинити напади один на одного, а в разі порушення цієї умови стати на бік скривдженого. Щоб запобігти дробленню земель-князівств на уділи, Роман пропонував передавати князівський престол старшому синові, а не ділити між усіма. Для обговорення цих питань пропонувалося скликати з’їзд князів. Проте всі князі під різними приводами відмовилися, а володимиро-суздальський князь Всеволод заявив, що не бажає порушувати давні звичаї.

Для зміцнення своєї держави Роман Мстиславич розширював її кордони, організовуючи походи на литовців, половців, поляків. Його послів і купців приймали в Константинополі, Німеччині, Польщі, Угорщині. У володіннях Романа Мстиславича шукав притулку візантійський імператор Олексій ІІІ Ангел, якого в 1204 р. хрестоносці вигнали з Константинополя. Важливим у політиці князя було приєднання до своїх володінь у 1202 р. Києва. Кияни охоче перейшли під його владу, відкривши перед князем браму міста.

Дізнавшись про те, що київський князь Рюрик спільно з чернігівським князем готують похід на Галич, Роман Мстиславич вирішив випередити їх. Швидко організувавши похід на Київ, він несподівано для противника опинився під стінами міста. На вічі кияни визнали його своїм князем. Роман залишив у Києві свого підлеглого князя Інгвара Ярославича. Коли ж Рюрик з Ольговичами вигнали його з міста, Роман узимку 1203—1204 рр. знову захопив Київ.

Після приєднання Києва під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське і Переяславське князівства. За охопленням території його володіння були більшими за розміри Священної Римської імперії. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й «великий князь».

Активна зовнішня політика князя зумовила його втручання в боротьбу між прихильниками римських пап (гвельфів) та імператорів (гібелінів), у якій він став прибічником останніх. Прямуючи до Німеччини, він несподівано зіткнувся із загоном краківського князя. Бій відбувся в липні 1205 р. під Завихостом. Про цю подію французька хроніка повідомляє: «Король Русі на ім’я Роман, вийшовши за межі своїх кордонів і бажаючи пройти через Польщу до Саксонії. за волею Божею вбитий двома братами, князями польськими, Лешком і Конрадом, на річці Вісла».

Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Без могутньої влади правителя об’єднані ним українські землі не могли перетворитися на єдине утворення зі стійкими економічними й політичними зв’язками, і після смерті Романа Мстиславича створене ним об’єднання земель розпалося. Деякі дослідники називають Галицько-Волинське князівство першою дійсно українською державою.

Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинського князівства. Після смерті Романа Мстиславича, як повідомляє літописець, «велика смута (чвари) постала в землі руській». За спадщину великого князя в боротьбу вступили руські князі з інших земель, Угорщина та Польща. Однак головною руйнівною силою єдиного князівства було галицьке боярство, яке прагнуло не допустити посилення княжої влади.

Скориставшись малолітством князів Данила і Василька Романовичів, галицькі бояри запросили на княжий престол онуків Ярослава Осмомисла по материній лінії — Романа, Святослава і Володимира. Ігоревичі вимагали реальної влади. Однак це суперечило прагненням бояр. У той час угорський король разом із військом вирушив

Боярин Володислав Кормильчич

на Галич і з допомогою боярства захопив його. Ігоревичі були взяті в полон, а населення потонуло в насильстві. Свавілля угорських військ викликало обурення жителів, і вони підняли повстання. У результаті на престол повернулися Ігоревичі, яким вдалося втекти з полону.

Вони жорстоко розправилися з галицькими боярами. Як оповідає літопис, «Ігоревичі зібралися на раду в справі галицьких бояр і вирішили перебити їх — і при нагоді таки перебили. було вбито їх числом 500*, а інші розбіглися хто куди».

Однак це не допомогло. Уцілілі бояри, серед яких найвпливовішим був Володислав Кормильчич, звернулися до угорського короля з проханням відпустити з ними законного князя Данила, який із братом і матір’ю переховувався в Угорщині, і надати допомогу проти Ігоревичів. Здобувши підтримку короля, велике військо рушило на Галич, який без бою прийняв нащадка Романа. Таким чином, у вересні 1211 р. Данило повернувся на батьківський престол, а кількома роками раніше його братові Васильку та матері Анні вдалося закріпитися на Волині (у містах Берестя і Белз).

Однак на Галицькій землі мир не настав. Бояри не бажали віддавати владу молодому енергійному князю. Щоб довести свою могутність, вони за великі гроші викупили з угорського полону Ігоревичів і прилюдно їх стратили. Це був єдиний випадок у середньовічній історії України, коли васали привселюдно страчували своїх сюзеренів.

Проте Данило та його матір усе одно не бажали коритися боярській сваволі. Через конфлікт із боярами Анна з дітьми знову змушені були рятуватися втечею. Провідник боярства Володислав Кормильчич у 1213 р. насмілився проголосити себе галицьким князем. Уперше титул князя отримувала людина, що не належала до династії Рюриковичів. Це викликало обурення серед руських князів. Цим фактом вирішили скористатися угорці та поляки. Їхні володарі домовилися про поділ Галицько-Волинського князівства. У місті Спіш

* Насправді літописець дещо перебільшив кількість страчених.

вони уклали угоду, за якою передбачалося одружити п’ятирічного сина угорського короля Коломана з трирічною донькою польського князя Соломією та проголосити Коломана «королем королівства Галицького». Ще однією умовою було укладення унії (союзу) галицької православної митрополії з католицькою церквою.

Угода в Спіші виявилася нетривалою. Між завойовниками виникла суперечка, якою скористався Данило. Він разом зі своїм тестем Мстиславом Удатним, що був запрошений на галицький престол, звільнив Галич і всі землі, захоплені поляками. Так, у 1221 р. Мстислав Удатний, який походив з удільних київських князів, а до того князював у Новгороді, утвердився в Галичі, а Данило — на Волині. Однак згода між князями тривала недовго. Мстислав, що був недалекоглядним політиком, послухався намовлянь галицьких

Галицько-Волинська держава в першій половині XIII ст.

бояр і заповів у 1228 р. Галицьке князівство синові угорського короля Коломану, що був одружений із його другою дочкою. Із цим не міг змиритися Данило, якому в результаті десятирічної боротьби з угорцями вдалося відновити свою владу в Галичині. Волинь він заповів молодшому братові Васильку, який в усіх важливих справах діяв спільно з Данилом.

У 1238 р. Данило Романович розгромив під Дорогочином тевтонських рицарів, що вторглися в його володіння. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не годиться держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».

Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ, чим завершив відновлення володінь свого батька.

«Галицько-Волинський літопис» про заснування Данилом Романовичем міста Холм

. Місто же Холм було споруджено за Божим велінням. Коли ото Данило княжив у Володимирі, спорудив він місто Угровськ і поставив у ньому єпископа (Іоасафа). Однак [якось], коли він [Данило] їздив по полю і діяв лови (полювання), то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: «Як іменується це місце?» І вони сказали: «Холм його ім’я є». І, уподобавши місце це, надумав він, що поставить на ньому невеликий город. Він дав обітницю Богові й святому Іоанну Златоусту, що спорудить на честь його церкву.

І поставив він невеликий городок та, побачивши, що Бог помічником йому є, спорудив він інше місто, що його татари (монголи) не змогли взяти, коли Батий всю землю Руську захопив. Тоді й церква Святої Трійці запалена була і знову була споруджена.

Коли ж побачив це князь Данило, що Бог сприяє місцю тому, почав він закликати приходнів — німців і русів, іноплемінників і ляхів. Ішли вони день у день. І юнаки, і майстри всякі утікали [сюди] од татар — сидельники, і лучники, і сагайдачники, і ковалі заліза, і міді, і срібла. І настало пожвавлення, і поповнили вони дворами навколо міста поля і села.

Звів також [Данило] церкву Святого Іоанна (Злотоустого), красну і гожу.

І вежа стояла посеред міста висока, щоб бити з неї довкола міста. Знизу зведена з каменю п’ятнадцять ліктів у висоту, а сама зроблена з тесаного дерева і вибілена як сир, сяяла вона на всі сторони.

? 1. Як було засноване місто Холм? 2. Що сприяло піднесенню й розквіту

міста? 3. Про які споруди міста йдеться в документі?

Відновленню єдності Галицько-Волинського князівства сприяли не лише політична мудрість та воєнний талант Данила і його брата, але й підтримка з боку волинських бояр, жителів міст Галичини і Волині.

Перемога Данила Галицького над хрестоносцями під Дорогочином у 1238 р. Художник С. Серветник

Таким чином, тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька. Столицею відновленого князівства Данило обрав новозбудоване місто Холм (1238 р.), щоб не залежати від галицького боярства. Для зміцнення своїх володінь він розгорнув широку містобудівну діяльність, зміцнював кордони фортецями. Саме в цей час зі Сходу насувалася небезпека — монгольська навала.

Висновки. У 1199 р. відбулось об’єднання Галицького і Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Загибель Романа Мстиславича перервала процес зміцнення держави. Проте його сини Данило і Василько стали гідними продовжувачами справи батька. Подолавши боярську опозицію і втручання сусідніх держав, вони відновили батьківську спадщину.

1199 р. – похід Романа Мстиславича на Галич. Об’єднання Волинського і Галицького князівств у єдину державу.

1205 р. – загибель Романа Мстиславича.

1206—1238 рр. – боротьба нащадків Романа Мстиславича за відновлення Галицько-Волинської держави.

1213 р. – проголошення боярина Володислава Кормильчича галицьким князем.

1214 р. – угода в Спіші між правителями Угорщини та Польщі про поділ Галицько-Волинського князівства між собою.

1238 р. – утвердження Данила в Галичі.

1239 р. – установлення зверхності Данила над Києвом. Завершення відновлення єдності Галицько-Волинського князівства.

1. Як і коли виникло об’єднане Галицько-Волинське князівство? 2. Укажіть основні причини об’єднання Галицького і Волинського князівств. 3. Які землі вдалося приєднати до своїх володінь Романові Мстиславичу? 4. Чому в 1205 р. Галицько-Волинське князівство розпалося? 5. За яких обставин на престол Галицько-Волинського князівства повернулися Данило та Василько Романовичі? 6. Коли було відновлено Галицько-Волинське князівство?

7. Яку політику проводив Роман Мстиславич після утворення єдиного Галицько-Волинського князівства? 8. Чим була зумовлена запекла і тривала боротьба за відновлення спадщини Романа Мстиславича? 9. Чи можна вважати Галицько-Волинське князівство першою дійсно українською державою? 10. Чому сини Романа Мстиславича були змушені силою доводити своє право на батьківську спадщину?

11. Підготуйте розповідь за планом: 1) Об’єднання Галицького і Волинського князівств. 2) Правління Романа Мстиславича в 1 199—1205 рр. 3) Боротьба дітей Романа за відновлення батьківської спадщини. 12. Визначте чинники, які сприяли перетворенню Галицько-Волинського князівства на могутню державу, і чинники, що послаблювали його. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 13. Чому саме в Галицькому князівстві стало можливим єдине на Русі вокняжіння боярина? 14. Який вплив мали сусідні держави на становлення Галицько-Волинського князівства?