Загальна інформація про ящірок. Реферат

Спосіб життя і зовнішня будова. По всій території нашої країни, крім Крайньої Півночі, живуть різноманітні ящірки. Найпоширеніша з них – ящірка прудка. Це невелика тварина: довжина тіла разом з хвостом становить 15-20 см. Вона живе на сухих, прогрітих сонцем місцях у степах, лісах, горах на висоті до 2,5 км. Бурувате або зелено-буре забарвлення добре приховує її серед каміння й трави. Живуть ящірки парами, ховаючись уночі в норах, під камінням, під корою пнів. Тут вони й зимують. Живляться комахами.

Зовні ящірка нагадує хвостатих земноводних, але тіло в неї стрункіше. Голова спереду загострена, з тулубом ц з’єднує коротка товста шия. На кінці морди є пара ніздрів. Нюх у ящірки розвинений краще, ніж у земноводних. Очі, як і в усіх наземних хребетних, захищені повіками. У ящірки є третя повіка – напівпрозора мигальна перетинка, за допомогою якої поверхня ока постійно зволожується. Позаду очей міститься округла барабанна перетинка. Слух у ящірки дуже тонкий: слабенький шурхіт повзучої комахи вже привертає її увагу.

Раз у раз ящірка висовує з рота довгий, тонкий, роздвоєний на кінці язик – її орган дотику.

Кінцівки діляться на такі самі відділи, як і в жаб. Пальців на кожній нозі по п’ять, перетинок між ними немає.

Шкіра в ящірки суха, вкрита роговими лусочками, які на морді й на череві переходять у досить великі щитки. На кінчиках пальців роговий покрив утворює кігті, за допомогою яких ящірка може лазити. Роговий покрив тіла перешкоджає ростові тварини, через те ящірка за літо чотири-п’ять разів линяє: зроговілі шари її шкіри відлущуються й відпадають шматками.

Внутрішня будова ящірки багато в чому подібна до внутрішньої будови земноводних, хоч деякі системи органів мають істотні відмінності. У ящірки шийних хребців 8 – вони забезпечують рухомість голови. До грудних хребців з кожного боку приєднується по ребру. Другий кінець кожного ребра за допомогою хряща зростається з непарною грудною кісткою. Так утворюється грудна клітка, що оберігає легені й серце тварини.

Шкірного дихання в ящірки немає, вона дихає тільки легенями. Будова легень у неї складніша, ніж у жаби: вони комірчасті, завдяки чому збільшується поверхня газообміну.

Серце трикамерне, складається з двох передсердь і шлуночка. У ящірки, на відміну від земноводних, шлуночок має неповну внутрішню перегородку, яка ділить його на праву, венозну, частину і ліву, артеріальну.

Хоч будова легень і серця ящірки складніша (порівняно із земноводними), обмін речовин в її організмі відбувається все-таки повільно й залежить від температури навколишнього середовища. Тому в теплу погоду ящірки жваві, а в холодну, як і всі плазуни, вони стають млявими.

Травна, видільна та нервова системи ящірки подібні будовою до відповідних систем земноводних. Але в неї у головному мозку трохи більше, ніж у земноводних, розвинений мозочок, який керує рівновагою та координацією рухів. Це пов’язане з великою рухливістю ящірки і значною різноманітністю її рухів.

Розмноження. Риби й земноводні під час розмноження викидають статеві клітини у воду. Там відбувається й запліднення. У плазунів, які розмножуються на суші, сперматозоїди вводяться самцем у клоаку самки. Вони рухаються по яйцепроводу й проникають у яйцеві клітини.

Запліднення яйцевих клітин плазунів відбувається всередині організму самки. Внутрішнє запліднення властиве всім наземним тваринам.

У травні – червні самка ящірки прудкої відкладає від 5 до 15 овальних яєць. Вона їх закопує в неглибоку ямку або залишає в тому самому сховку, де ночує.

Яйця плазунів досить великі. У ящірки прудкої вони бувають завдовжки до 1,5 см. У яйці міститься запасна поживна речовина – жовток, яким живиться зародок. Зовні яйце покрите шкірястою оболонкою, яка захищає його від висихання. На відміну від риб і земноводних, з яйця виходить не личинка, а схожа на Дорослу молода ящірка.

Регенерація. Ящірками живляться різні птахи, дрібні ссавці та змії. Якщо схопити ящірку за хвіст, то частина його відпаде. Завдяки такій властивості ящірка може врятуватися від ворога. Відпадання хвоста – рефлекторна відповідь на біль. При цьому хвіст переламується посередині одного з хребців. М’язи навколо рани скорочуються, і кровотечі не буває. Пізніше хвіст знову відростає, тобто регенерує.

Пристосування до умов життя. Більшість плазунів – типові наземні тварини. На відміну від земноводних, у них добре розвинені легені, немає шкірного дихання, тому вони не потребують регулярного змочування шкіри. Розмножуються плазуни не у воді, а на суші. Через те вони часто поселяються недалеко від водойм (наприклад, крокодили, морські й прісноводні черепахи). Деякі плазуни живуть у воді, але перейшли у водну стихію вже після того, як пристосувалися жити на суші. Усі водяні плазуни дихають тільки атмосферним повітрям, а для розмноження неодмінно виходять на берег, де й відкладають яйця.

Відомо близько 7000 видів сучасних плазунів, крім того, знайдено численні залишки давно вимерлих представників цього класу. Ви ознайомитеся з основними рядами сучасних і вимерлих плазунів.

Ряд лускаті. Як видно із самої назви, тіло представників цього ряду (ящірок і змій) вкрите лускою.

Крім ящірки прудкої, відомо багато інших видів. Живородна ящірка не відкладає яєць: потомство вилуплюється з яєць ще в тілі матері.

Про змій чули всі, а багато хто бачив їх у природі або в зоопарку. Але не так просто сказати, чим змія відрізняється від ящірки. Річ у тім, що є безногі ящірки (наприклад, веретільниця), яких часто плутають із зміями. Із зовнішніх ознак важливо виділити будову повік: у змій вони зростаються, стають прозорими й прикривають очі, наче годинникове скло. Тому погляд у цих тварин здається дивним, застиглим. Це породило неправильну думку, нібито зміям властивий гіпнотичний вплив. У ящірок, у тому числі й безногих, повіки рухомі й непрозорі.

У змії, коли вона линяє, шкіра злущується вся відразу, вивертаючись, наче панчоха. Забобонні люди безпідставно вважають, що скинутий змією кожушок має чудодійні властивості.

Змії пересуваються, плазуючи й звиваючись усім тілом по землі. Звідси й назва класу – плазуни.

Усі змії відкладають яйця. Проте звичайна гадюка, – змія живородна.

Усі змії ковтають свою здобич цілою. Кістки щелепи в них з’єднані розтяжними зв’язками й рухомі, а зуби загнуті назад. Змія мовби натягує свою голову на здобич, поступово ковтаючи її.

Деякі змії ковтають свою здобич живою. Так з’їдають жаб і рибу вужі, які живуть біля водойм або у воді.

Удави спочатку душать здобич, обвиваючись навколо неї своїм тілом. У пустинях Казахстану, Середньої Азії та на Кавказі трапляються невеликі (менші за метр) удавчики, що нападають на тушканчиків та інших дрібних тварин. У тропічних країнах живуть величезні удави. Найбільша змія – велетенський удав анаконда — довжиною до 11 м, водиться в Північній Америці.

Отруйність змій загальновідома, хоч отруйні змії становлять лише одну десяту частину всіх-видів цих тварин. У голові отруйної змії позаду очей містяться отруйні залози (видозмінені слинні залози), які виробляють сильну отруту.

Передні зуби отруйних змій мають борозну або канал, по якому отрута під час укусу вводиться в організм жертви або ворога. Так зване “жало” – довгий роздвоєний на кінці язик – ніякого відношення до отруйного апарату не має. Це орган дотику й смаку, однаковий в отруйних і неотруйних змій. Змія постійно висовує свій язик, “обмацуючи” ним навколишні предмети.

Якщо людину вкусить змія, не можна займатися самолікуванням (робити надрізи, припікання, перетяжні пов’язки тощо). Потерпілого треба якнайскоріше доставити до лікаря. Найдійовіший спосіб лікування – впорскування спеціальної протизміїної сироватки й переливання крові. Потерпілому від укусу гадюки рекомендується пити гарячий чай або каву.

Убивати змій, навіть отруйних, не треба. Отруйні змії, самі на людину не нападають. Найчастіше вони кусають, коли їх дражнять або наступають на них.

Знищуючи шкідливих гризунів, усі змії, в тому числі й отруйні, приносять користь. Зміїну отруту використовують у медицині для виготовлення ліків. З цією метою змій розводять у спеціальних розплідниках.

Ряд черепахи. Тіло черепахи вкрите панциром, що являє собою розширені кістки скелета, прикриті зверху роговими пластинками. Відчувши небезпеку, черепаха втягує голову, кінцівки й хвіст у панцир або ховає їх під його виступи. Це її добре захищав від ворогів, бо панцир дуже міцний. Зубів у черепахи немає, її щелепи вкриває роговий дзьоб. У сухопутних черепах високий панцир і короткі пальці; у водяних – панцир сплюснутий. Черепахи, які живуть у річках та озерах, мають між пальцями ніг плавальну перетинку, а в морських черепах ноги перетворилися на ласти.

У південних районах Казахстану і по всій Середній Азії водяться степові черепахи. Навесні вони бродять по степах і пустинях, живлячись соковитими частинами рослин, і відкладають яйця.

На початку літа, коли рослинність вигоряє, вони риють нори і впадають у літню сплячку. Прокидаються черепахи восени, щоб підгодуватися бідною осінньою рослинністю, і знову йдуть у нори на всю зиму.

Ряд крокодили. Колись крокодили заселяли водойми жарких зон усіх материків (особливо Південної Америки, Африки та Азії). Багато цих тварин люди знищили заради їхньої гарної й міцної шкіри.

Зовні крокодили нагадують гігантських ящірок. Вони бувають завдовжки до 10 м. Хвіст у них помітно сплюснутий з боків, що пов’язане з їхнім водним способом життя.

Серед сучасних плазунів у крокодилів найскладніша будова. Зокрема, легені в них мають усередині багато перегородок, серце, на відміну від усіх інших плазунів, чотирикамерне, хоча венозна й артеріальна кров, виходячи із серця, частково змішується.

Крокодили звичайно підстерігають свою здобич, сховавшись під водою і виставивши наверх тільки очі й кінчик морди з ніздрями.

Молоді невеликі крокодили поїдають риб, земноводних, птахів, а більші – нападають на звірів, які приходять до водопою.

Ящірки: найбільш різноманітні плазуни у світі

Ящірки – найбільш відомі сучасні представники класу Плазуни (Рептилії). Вони зустрічаються майже по всьому світі, вражаючи своєю різноманітністю. Існує приблизно 6000 видів ящірок, від найбільших комодських варанов до маленьких геконів.

Ящірки – наукова назва та класифікація

Ящірки належать до класу Плазунів, ряду Лускаті (Squamata). Наукова назва їхнього ряду походить від латинського слова «squamatus», що означає «лускатий» або «з лускою». Окрім ящірок до нього ще належать змії та двуходки.

Шкіра у всіх представників цього ряду вкрита лусками або щитками, які утворюють специфічний малюнок. Саме ця особливість зовнішнього вигляду й посприяла появі назви «Лускаті».

Перші ящірки з’явилися на Землі ще у тріасовому періоді. Наразі усі існуючі види цих плазунів об’єднують приблизно в 20 родин. Найбільш відомими серед них є гекони, ігуани, варани, агами, веретенниці, хамелеони, безногі ящірки та сцинки.

Безпосередньо до роду Ящірки (Lacerta) належать 40 видів. Вони об’єднані у 5 інфраотрядів: ігуаноподібні, вараноподібні, сцинкоподібні, веретінницеподібні та геконоподібні.

Як виглядають ящірки?

Найбільш характерною рисою зовнішнього вигляду ящірок незалежно від виду є луската шкіра. Зазвичай ці плазуни мають чотири ноги (хоча є й виключення), довгий хвіст, зовнішні вушні отвори та рухливі повіки.

Примітною особливістю ящірок, як й всіх інших лускокрилих, є здатність відкривати як верхню, так і нижню щелепи. Це дозволяє їм ковтати набагато більшу здобич, ніж це можливо серед тих тварин, які мають лише рухливу нижню щелепу.

Розповсюджене уявлення про ящірок як істот, які або повільно звиваються, або швидко бігають близько до землі, стосуються лише обмеженої кількості видів цих плазунів. Серед багатьох ящірок є ті, що мають довгі задні лапи та бігають як двоногі.

Інші види можуть ковзати із шкіряними клаптями, витягнутими у вигляді рудиментарних крил. Навіть існують такі види ящірок, що не мають кінцівок та переміщуються, подібно зміям.

Самці ящірок нерідко мають постійні роги чи гребені та тимчасові оборки та гребені, схожі на гриву, які призначені для залучення самиць або відлякування хижаків. Завдяки цим елементам вони можуть ставати набагато більшими та загрозливими, ніж є насправді.

Чимало ящірок має довгий язик. У деяких видів він відіграє роль сенсорного зонду, який використовується під час полювання. Види ящірок, які не мають повік, використовують свій довгий язик як склоочисник для очей.

Ці плазуни бувають різних кольорів, включаючи види з кольоровими смугами або хвостом іншого кольору. Деякі ящірки можуть мати різне забарвлення залежно від віку.

Окремі види здатні змінювати свій колір, щоб краще поєднуватися з навколишнім середовищем. Ця здатність найбільш властива для хамелеонів.

Розміри ящірок. Найбільша та найменша ящірки у світі

Розміри цих плазунів варіюються від зовсім мініатюрних до доволі гігантських. Дорослі ящірки мають довжину тіла від 2-х см (у найменших геконів) до 3-х м (у найбільших варанів) і важать від менше 0,5 г до 150 кг.

Найбільшою ящіркою у світі є комодський варан, якого ще звуть комодським драконом. Довжина тіла у нього сягає до 3-х метрів. Найбільший комодський варан мав вагу 165 кг.

Більшість найбільших у світі ящірок – це варани. Деякі види ігуан також можуть виростати досить великими. Наприклад, блакитні ігуани важать близько 14 кг та сягають до 1,5 м у довжину.

Найменшою ящіркою у світі є нанохамелеон з Мадагаскару. Розмір його тіла становить менше 2,5 см. Неймовірно, але вчені вперше класифікували цю найменшу ящірку у світі як вид лише у 2021 році.

На півночі Мадагаскару мешкають ще кілька надзвичайно маленьких хамелеонів. Їх дуже мало, адже вони існують на дуже невеликій території, і їхня популяція дуже залежна від втрати середовища існування.

Поведінка та спосіб життя ящірок

За загальною класифікацією ці плазуни є ектотермними. Це означає, що температура їхнього тіла не постійна, як у ссавців, а залежить від умов навколишнього середовища.

Усі ящірки мають діапазони ідеальних температур тіла, при яких вони функціонують з максимальною ефективністю. Вони набагато менш активні, коли не можуть досягти належного рівня внутрішнього тепла тіла.

Завдяки своїй ектотермічній природі ящірки добре відомі тим, що гріються на сонці у теплих районах. Це сприяє підвищенню температури їх тіла до оптимального рівня і дозволяє їм виконувати полювання, спарування або бої на повну силу.

Саме тому більшість ящірок є денними тваринами, хоча деякі геккони мають переважно нічний спосіб життя. Самці живуть поодиноко, захищаючи обрані ними території для полювання від конкурентів. Самиці можуть вільно пересуватися, проте часто зустрічаються групами, які живуть поблизу домінуючого самця.

Луската шкіра ящірки дозволяє незначне випаровування. Тому цим тваринам потрібно дуже мало води, окрім вологи, яку вони збирають із їжі або навіть зі злизаної роси, що накопичується на їхніх власних тілах. Саме тому чимало існуючих ящірок добре пристосовані для виживання в пустелях.

Деякі види ящірок мають здатність добровільно від’єднувати свої хвости. Зазвичай вони роблять це, щоб відволікти увагу хижаків. Потім хвіст знову відростає. Деякі види можуть змінювати свій колір, щоб маскуватися від хижаків або зливатися із навколишнім середовищем, щоб зловити здобич.

Взагалі у ящірок дуже хороший зір. Найбільш розвинений він у хамелеонів, які можуть бачити під кутом 360 градусів, у широкому діапазоні кольорів та в ультрафіолетовому спектрі.

Де живуть ящірки?

Ці плазуни мешкають у теплих лісах та пустелях на всіх континентах, крім Антарктиди. Окремі види були виявлені навіть на далекій півночі над Полярним колом, а інші – на негостинному південному краю Південної Америки. Переважна більшість ящірок зустрічається в Європі, Азії та Північній Африці.

Серед різновидів цих рептилій є ящірки, пристосовані практично до будь-яких умов навколишнього середовища та клімату. У регіонах, де є чимало їжі для ящірок (наприклад, у тропічних джунглях), вони можуть досягати дуже великих розмірів. У місцях обмежених запасів переважають найбільш дрібні види.

Ящірки полюбляють піски, зарості чагарників, степи, лісисту місцевість. Є види, які переважно живуть на деревах чи скелях. Інші різновиди мешкають на відкритих місцях, де легко можна отримати велику кількість сонячного світла.

Майже всі ящірки є наземними тваринами. Більшість з них зазвичай живе в норах або тріщинах скель. Виняток становить галапагоська морська ігуана, яка живе переважно в океані. Проте навіть вона багато часу проводить, загоряючи на скелях.

Слід знати! Саламандри та ящірки дуже схожі. Ключова відмінність між ними полягає в тому, що ящірки можуть жити в різних середовищах, тоді як саламандрам потрібно бути ближче до води. Крім того, останні мають «вологий» вигляд і не мають кігтів та вушних отворів.

Ящірки України

В Україні поширеними є невеличкі (довжиною до 20 см) ящірки прудкі, які зустрічаються по всій країні. Окрім них, ще зустрічається трохи більша (довжиною до 40 см) ящірка зелена, яка занесена до Червоної книги країни.

В листяних та хвойних лісах в Карпатах та у Поліссі живе ящірка живородна. У Придунав’ї та Криму зустрічається ящірка кримська, а в піщаних місцевостях на півдні та в Центральній Україні – піщана. Завезеними видами є ящірка Даля та вірменська, а ендеміками півдня Криму – ящірка Ліндгольма та гекон кримський.

Веретінниця – єдина безнога ящірка на Закарпатті. Її нерідко помилково приймають за змію, проте вона не отруйна та не становить загрози для людини. В Криму можна зустріти найближчого «родича» цієї ящірки – жовтопуза безногого, який на відміну від веретінниці має недорозвинені задні кінцівки.

Що їсть ящірка?

Ящірки є переважно хижими за своєю природою. Часто вони чекають на свою здобич із засідки, несподівано атакуючі, перш ніж вона зможе втекти. Ящірки хапають свою здобич, клацаючи по ній розкритими щелепами або використовуючи для захоплення свій довгий язик. Вони також можуть хитати головою, щоб залякувати здобич.

Більшість ящірок харчується комахами, мурахами та іншими безхребетними. Більші різновиди цих плазунів їдять дрібних тварин (таких як миші та інші гризуни) та равликів.

Варани можуть полювати на жаб, птахів, рибу, більших ссавців та навіть змій. Великі ящірки також нерідко шукають для поживи яйця птахів та рептилій. Найбільша з існуючих ящірок – комодський варан може нападати навіть на буйволів.

Лише приблизно 2% з існуючих видів ящірок мають переважно рослинний раціон у дорослому віці. Їхні молодші представники зазвичай їдять м’ясо, а потім поступово переходять на рослинну дієту. Фрукти часто їдять навіть хижі види ящірок.

Розмноження ящірки

Більшість видів ящірок використовують запліднення спермою самця внутрішньої яйцеклітини самиці як метод розмноження. Свої яйця вони відкладають у безпечне місце, а потім залишають.

Хоча самиці деяких видів ящірок виношують яйця до самого вилуплення. Приблизно 1 з кожних 5 типів цих плазунів використовує живонародження або живонародження з яєць, що розвинулися в організмі самиці, а потім народилися як функціональні члени виду, а не вилупилися з відкладених яєць.

Деякі ящірки розмножуються шляхом партеногенезу або розмноженням з яєць, які не потребують запліднення від самця. У рідкісних випадках таке явище спостерігається навіть у непартеногенних видів, де самиця не має доступу до самця.

Стать ембріону ящірки може залежати від умов, в яких зберігаються яйця. Високі температури під час інкубації сприяють появі більшості самиць. Навпаки, в умовах низьких температур народжується більше самців.

Залежно від розміру яєць у кладці може бути як всього одне велике, так і до 50 маленьких. Маленькі ящірки з’являються на світ зазвичай приблизно через 3 місяці після відкладання яєць. Вони виглядають як мініатюрна версія дорослого плазуна та є повністю самостійними.

Які є вороги у ящірки?

Завдяки здатності ящірок рухатися дуже швидко у разі небезпеки, більшість хижаків не можуть їх наздогнати. Зміна кольору тіла відповідно рельєфу місцевості та повна нерухомість у відкритих місцях також допомагають цим плазунам залишатися непомітними для ворогів.

Головними хижаками ящірок є птахи, змії, мангусти, собаки та коти (як дикі, так і домашні). Також значну загрозу їхньому життю становлять люди. Нерідко ящірок вважають шкідниками, тому постійно намагаються від них позбутися, особливо в житлових приміщеннях.

В деяких культурах ці плазуни вважаються делікатесом, який подається у якості місцевих страв. Особливо це стосується ігуан, яку цінуються за дуже м’ясистий хвіст.

Відомо, що більші ящірки полюють на менші види. Також відомо, що королівський павук-стрибунець, який важить лише 2-3 грами, ловить ящірок, які втричі перевищують його розмір.

Цікавий факт! Ящірок у будинку чи на городі можна позбутися за допомогою ряду домашніх репелентів, таких як часник, кавова гуща та цитрусові.

Екологічні загрози для ящірок

Чимало видів ящірок існує лише в певній зоні навколишнього середовища та є ектотермічними. Зміна клімату може становити для них серйозну загрозу, несприятливо змінюючи тепловий баланс регіону або суттєво зменшуючи доступну їжу.

Урбанізація та вирубка лісів також становлять загрозу для ящірок. Це також може призвести до збільшення популяції хижаків, спричиненого порушенням сусіднього середовища існування іншого виду. Оскільки чисельність людей зростає, то виникає додатковий тиск чиниться на тих ящірок, які вважаються джерелом їжі для людини.

Популяція ящірок та зникаючі види

Неможливо напевно сказати, скільки ящірок існує в світі. Підраховані лише деякі види, які перебувають під серйозною загрозою зникнення. Проте майже напевно можна сказати, що загальна чисельність ящірок в світі продовжує зменшуватися. Майже 20% усіх видів плазунів перебуває під загрозою зникнення.

До найбільш рідкісних ящірок належить хамелеон Тарзана (Calumma tarzani) з Мадагаскару. Зазвичай він зелений або жовтий, але у разі загрози набуває смугастих візерунків. Цей вид ящірок був майже знищений через видобуток золота в регіоні та вирубку лісів задля розширення сільськогосподарських угідь.

Ямайська скеляста ігуана (Cyclura collei) вважалася вимерлою, поки її невелика колонія не була знову відкрита в 1990 році. Наразі популяція цих рідкісних ящірок становить близько 100 особин. Вилов цих ігуан заради їжі та зникнення середовища їхнього існування можуть призвести до їх повного зникнення.

Тривалість життя ящірки

У дикій природі середня тривалість життя ящірки становить не більше 3-5 років. Проте в неволі ці плазуни можуть жити десь 20-50 років.

Взагалі тривалість життя ящірки залежить від виду та варіюється від 1 до 30 років. Хамелеони живуть 5-7 років, тоді як гекони – 10-15 років, а ігуани – 20 років. Найбільша ящірка – комодський варан може жити до 40 років.