Як вибрати антифриз для авто: 5 міфів про ТОСОЛ

Ви думаєте, що робите правильно, змішуючи жовтий антифриз з іншим жовтим? Або коли доливаєте синій ТОСОЛ в інший синій? Або по-вашому, червона рідина для радіатора, – найбільш просунута? Ви помиляєтесь.

Охолоджуючу рідину потрібно міняти раз в три-п’ять років, а також доливати в міру необхідності. Як вибрати і в чому різниця між різними назвами, наприклад, антифризом і ТОСОЛом? Розбираємося разом.

Для початку, як водиться, трохи теорії. Правильна рідина складається з розчину етиленгліколю і пакету присадок, в першу чергу – інгібіторів корозії. Кількість етиленгліколю визначає градус замерзання антифризу і його ціну.

Старий антифриз зі спрацьованими присадками втрачає колір і стає брудно-рудим, незалежно від первісного вигляду

Тому недобросовісні виробники (а таких досить багато) відмовляються від етиленгліколю і замінюють його – повністю або частково – гліцерином і метанолом. Метанол – це спирт, він потрібен щоб знизити щільність бодяги, яка вийшла. Адже в чистому вигляді гліцерин занадто густий (в десятки разів густіший, ніж етиленгліколь), і нормально циркулювати в системі він не може.

Чим же погана підробка – несправжня охолоджуюча рідина з гліцерином замість етиленгліколю? Тим, що доданий в неї метанол має температуру початку кипіння всього 65 0 С, а повністю википає при 95 0 С – обто він випаровується при робочій температурі двигуна!

Але ж сама рідина повинна закипіти тільки при 105 0 – 110 0 С. Такий антифриз, залишившись без розчинника, густіє, починає перевантажувати помпу, скорочуючи ресурс її підшипників, а температура його замерзання підвищується до мінус 15 0 – 20 0 С замість зазначених на етикетці – 40 0 С.

Якщо присадки-інгібітори не відповідають типу металів, з яких зроблені деталі системи охолодження, їхня корозія неминуча. Те ж саме буде, якщо не замінювати антифриз вчасно.

Але головна неприємність в тому, що метанол закипає не тільки від температури, але і від вібрацій – помпи, стінок гільз, і місцеві осередки кипіння викликають кавітацію. Це явище призводить до ерозії металу з поверхонь деталей двигуна – тих же гільз і крильчатки помпи. В результаті – передчасний знос і вихід двигуна з ладу.

Тому, щоб правильно вибрати охолоджувальну рідину, потрібно перш за все відмовитися від кількох помилок у судженнях.

Міф № 1. Синій – це ТОСОЛ, жовтий – це антифриз

По-перше, антифриз – це загальна назва всіх незамерзаючих рідин (від англ. antifreeze), будь-якого кольору і марки. По-друге, ТОСОЛ – це конкретний склад радянського антифризу розробки кінця 1960-х років, і справді в 40-градусної версії А40 він був синього кольору. До речі, назва розшифровується як Технологія Органічного Синтезу + ол, так його назвали в відділі НДІ органічної хімії і технології, де створювали робочі рідини для нових на той час “Жигулів”.

Свіжий антифриз в системі охолодження можна відрізнити за кольором. У міру спрацювання присадок він втрачає яскравість і чистоту кольору.

Міф № 2. Червоний – це сучасно

Ні, червона рідина, що охолоджує – це всього лише барвник червоного кольору, добавлений в антифриз будь-якого покоління. ТОСОЛ-А65 зразка 1970 р. теж був червоним. Напевне, міф про крутизну червоного антифризу пішов від фольксвагенівської рідини G12, яка на початку 2000-х вважалася найновішою. Сьогодні в червоному кольорі можна купити і той же класичний ТОСОЛ, і якісні склади, і банальні підробки.

Міф № 3. Антифризи одного кольору можна змішувати

За великим рахунком, ніхто не забороняє змішувати між собою антифризи будь-яких кольорів веселки – вони від цього не вибухнуть і не розшаруються. Але самі виробники взагалі не радять змішувати охолоджуючі рідини різних марок – незалежно від колірної гами. Тому що ніхто не оголошує склад пакета присадок в них, а ймовірність конфлікту їх між собою виключати не можна.

Колір охолоджуючої рідини в даний час ніяк не пов’язаний з її складом і експлуатаційними характеристиками

Міф № 4. Всі антифризи з однієї бочки – лий той, що по кишені

Звичайно, це не так. Про пакети присадок ми вже сказали, а крім того, на ринку багато підробок з гліцерином або диетиленгликолем замість етиленгліколю. Якісний антифриз з пакетом присадок від відомого виробника (BASF, Arteco, Clariant) служить довше без втрати властивостей і не викликає корозії в двигуні.

Помилка № 5. У будь-яке авто можна лити будь-який якісний антифриз

Це не так. Кожен автовиробник “призначає” своїм дітищам охолоджуючу рідину певного складу. Справа в принципі роботи присадок-інгібіторів. Вони базуються на мінеральних речовинах – фосфатах, нітратах, боратах, силікатах, а також на органіці – карбоксилатах.

Застосування антифризу “не тієї” рецептури неприпустимо: такий захист не працюватиме, а крім того, погіршиться теплообмін через утворення плівок і нальотів в системі охолодження. Наприклад, якщо у “корейців” для інгібіторів прийняті фосфати, то у багатьох “німців” – силікати, а фосфати під забороною. А “японці”, в свою чергу, не переносять антифриз з нітратами (як і корейці, до слова).

Рекомендація Авто24

Вирішуючи, як вибрати антифриз, шукайте відповідь не в магазині, а в інструкції з експлуатації автомобіля. На крайній випадок – в дилерському центрі вашої марки.

Визначтеся з маркою і типом охолоджуючої рідини, причому постарайтеся встановити відразу повний список допустимих замінників – адже не факт, що знайти потрібний сорт вдасться в першому-другому магазині. Інший варіант – знайти в каталогах або на сайті виробників автохімії антифризи, що мають допуск вашого автовиробника, що стосуються моделі вашого покоління.

Чим антифриз відрізняється від тосола: що і куди потрібно заливати

Як багато хто вже помітив, підступ криється вже в заголовку. Що поробиш? Тема така. Питання на кшталт “а чи можна змішувати тосол з антифризом” іноді почуєш навіть від досвідченого водія. А це означає, що скасовувати автолікбез як постійну рубрику поки що рано. І для початку варто розібратися з поняттями.

У системах водяного охолодження ДВЗ сьогодні використовується спеціальна охолоджувальна рідина (ОР), яку в багатьох країнах називають антифризом – від грецького anti (проти) та англійського freeze (мороз). Нею наповнюють герметичний контур двигуна з власним радіатором. Там ОР і циркулює завдяки роботі помпи, відводячи зайве тепло із зон підвищеної термовіддачі до радіатора охолодження. Таким чином, антифриз – це охолоджувальна рідина з розширеними фізичними і хімічними характеристиками, що дає змогу експлуатувати двигун максимально ефективно і комфортно в гранично широкому кліматичному діапазоні.

Ви запитаєте, як сюди затесався ТОСОЛ (так – правильно пишеться великими літерами)? Абревіатуру придумали в СРСР на рубежі 70-х років минулого століття як торгову марку для ОР, розроблену замість італійського антифризу Paraflu 11 для автомобілів “Жигулі”. Розробник – відділ Технологій Органічного Синтезу (ТОС) Державного науково-дослідного інституту органічної хімії і технології. А частинку “ОЛ” відщипнули у спиртів – етанол, метанол тощо. Адже тосол, як і будь-яка ОР, по суті – спиртовий розчин. Як правило, на основі етиленгліколю.

До кінця минулого століття властивості виробленого за радянським ДСТУ ТОСОЛу перестали відповідати сучасним вимогам. І його виробництво згорнули. Залишилася лише звична назва, що міцно увійшла в ужиток. Як Xerox – бренд, що став загальним ім’ям для копіювальних машин. Так, досі в народі ТОСОЛом називають будь-яку ОР, незалежно від її властивостей. Миготить ім’я і на прилавках, де представлено недорогі ОР традиційного синього відтінку, найчастіше з різними властивостями і присадками, вироблені за абсолютно різними технічними умовами.

Тому ми б не рекомендували змішувати навіть схожу зовні рідину з назвою ТОСОЛ, але від різних виробників. Краще долити в бачок дистильованої води, ніж отримати хімічний конфлікт двох рідин в контурі двигуна і дивуватися потім, чому так швидко згнив радіатор або відмовила помпа. Якщо вже таке сталось, то рекомендуємо звертатись тільки в перевірені СТО.

Те саме можна сказати і про змішування ТОСОЛу з будь-яким іншим антифризом. Або антифризів різного класу різних брендів. Доливати в бачок сміливо можна тільки однотипні рідини, а краще, щоб не замислюватися, використовувати ОР одного виробника.

А як же, запитаєте ви, колірна диференціація? Навіщо її придумали, хіба не для безпечного комбінування? На жаль, ні. Антифриз підфарбовують у кислотні тони лише для того, щоб його випадково не випили, він токсичний. Але якщо серйозно, то щоб без зусиль візуально визначати його рівень у розширювальному бачку.

Отже, відповідаючи на запитання в заголовку, ТОСОЛ – це і є різновид антифризу. Однак змішувати ці склади ми б, повторимося, не рекомендували. І взагалі, вибір ОР – процес не менш делікатний і важливий, ніж вибір моторного масла.

Що більший асортимент використовуваних у силовому агрегаті матеріалів, то витонченішими в хімічному плані стають і антифризи. Тому тип ОР для вашого авто найкраще визначати за допусками виробника. А на випадок екстреного доливання в дорозі, краще тримати або маленьку каністру оригінальної рідини, або дистильовану воду.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.