Актинідія коломікта: посадка і догляд, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 15 лютого 2019 Перша редакція: 15 серпня 2017 🕒 15 хвилин 👀 15308 разів 💬 6 коментарів

• Посадка й догляд за актинідією коломікта
• Актинідія коломікта – опис
• Посадка актинідії коломікта у відкритий ґрунт
  • Коли садити актинідію коломікта
  • Як садити актинідію коломікта в саду
  • Як виростити актинідію коломікта в саду
  • Хвороби і шкідники актинідії коломікта
  • Актинідія коломікта в Підмосков’ї
  • Як розмножити актинідію коломікта
  • Розмноження актинідії коломікта насінням
  • Розмноження актинідії коломікта зеленими літніми живцями
  • Розмноження актинідії коломікта здеревілими літніми живцями
  • Розмноження актинідії коломікта весняними або осінніми відсадками
  • Корисні властивості актинідії коломікта
  • Актинідія коломікта – протипокази
  • Коментарі

  Рослина актинідія коломікта (лат. Actinidia kolomikta), або повзун, є чагарниковою багаторічною ліаною, видом роду Актинідія родини Актинідієві. Родову назву рослини утворено від грецького слова «actis», яке означає «промінь» і пояснює, як розташовані стовпчики зав’язі у представників родини.

  Актинідія коломікта, як і найбільший представник роду актинідія аргута, в природі зустрічається в змішаних і хвойних лісах Далекого Сходу на висоті до 1000-1800 м над рівнем моря. У культурі актинідія коломікта з 1855 року вирощується як плодова й декоративна рослина.

  Посадка й догляд за актинідією коломікта

  • Цвітіння: із п’ятирічного віку впродовж трьох тижнів із другої декади червня.
  • Посадка: початок травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: вологий, багатий на гумус, легкий, кислої або слабкокислої реакції.
  • Полив: частий і рясний, дощуванням або за допомогою лійки з душовою насадкою.
  • Підживлення: у вигляді шару мульчі з перегною або торфу завтовшки 5-7 см.
  • Обрізування: під час цвітіння або відразу ж після нього.
  • Розмноження: насінням, зеленими та здеревілими живцями, осінніми та весняними відсадками.
  • Шкідники: листоїди, гусінь бражників і кишмишевих п’ядунів, золотоочки, короїди, вусачі, саранові кобили та слимаки. Коти обдирають із рослини кору.
  • Хвороби: плямистості – рамуляріоз і філостиктоз, гнилі – плодова й чорна, цвілі – сіра й зелена, а також борошниста роса.
  • Властивості: є одним із найцінніших харчових продуктів лікувально-дієтичного значення і має відхаркувальну, загальнозміцнюючу, знеболюючу, кровоспинну та заспокійливу властивості.

  Актинідія коломікта – опис

  Актинідія коломікта є дерев’янистою ліаною з корою, що ледь лущиться, кучеряві або прямостоячі стебла якої сягають у діаметрі від 2 до 5 см та здатні вибиратися на висоту 14 і більше метрів. Пагони у рослини гладкі, блискучі, темно-коричневі. На молодих пагонах безліч поздовжніх світлих сочевичок. Нездеревілі вегетативні пагони при зіткненні з будь-якою опорою обвивають її спірально проти годинникової стрілки.

  Листя актинідії коломікта – чергове, еліптичне або яйцеподібне, довгозагострене, двояко гостропильчасте, з округлою або серцеподібною основою, завдовжки від 5 до 13 см, розташоване на черешках завдовжки 2-7 см – на початку свого розвитку має бронзове забарвлення, що потім зеленіє, перед початком цвітіння воно, починаючи з вершини, поступово набуває яскраво-білого забарвлення, а після того, як актинідія коломікта відцвіте, листя стає спочатку рожевим, потім червоно-малиновим. Восени на ліані можна спостерігати водночас рожеве, світло-жовте, яскраво-жовте, червоне й червоно-фіолетове листя. Особливо виражена ряболистість у актинідій, що ростуть на добре освітлених ділянках.

  Уперше актинідія коломікта зацвітає в п’ятирічному віці. Її цвітіння починається у другій декаді червня й триває до трьох тижнів. Запашні білі або злегка рожеві з зовнішньої сторони квітки актинідії зазвичай дводомні, одностатеві, хоча зустрічаються рослини й із двостатевими квітками. Тичинкові квітки (чоловіча актинідія коломікта) діаметром близько 1 см утворюють триквіткове напівщиткоподібне суцвіття, а маточкові (жіноча актинідія коломікта) і двостатеві діаметром до 15 мм розташовуються поодиноко в пазухах листків. Найбільш цінними вважаються самоплідні актинідії коломікта з двостатевими квітками – їм не потрібні рослини-запилювачі.

  Ароматні, м’які й солодкі в зрілому стані плоди рослини – темно-зелені, довгасті, еліптичні або округлі ягоди з іще більш темними смугами. У довжину плід сягає 3, а в ширину – 1,5 см. У плодах міститься близько 90 дрібних темно-коричневих або жовтуватих насінин. Плодоношення актинідії коломікта починається зазвичай у дев’ятирічному віці. Дозрівають ягоди з кінця серпня до середини вересня.

  Посадка актинідії коломікта у відкритий ґрунт

  Коли садити актинідію коломікта

  Для отримання врожаю плодів необхідна спільна посадка 3-4 жіночих з однією-двома чоловічими рослинами. Найкращий час для посадки актинідії коломікта – початок травня.

  Рослина віддає перевагу добре зволоженим, багатим на гумус легким ґрунтам слабкокислої і кислої реакції. Лужні ґрунти рослині не підходять. Здійснюють посадку саджанців із півночі на південь, оскільки таке розташування дозволяє снігу довше затримуватися навесні в пристовбурних колах та забезпечує в спеку захист коренів і стовбурів актинідії тінню від її крони.

  Актинідія коломікта добре зносить затінок, але краще росте та плодоносить на відкритих сонячних місцях або в мереживному притінку. Розташовують групу актинідій у захищених від вітру місцях із південного, південно-західного або південно-східного боку будівель, не ближче ніж за 80 см від фундаменту. Можна садити ліану коломікта вздовж ділянки в якості живої огорожі, проте хоч би де ви посадили цю рослину, вертикальна опора для неї потрібна дуже міцна.

  Як садити актинідію коломікта в саду

  Посадочні ями розміром 60х60х60 см готують дні за два до посадки: на дно кладуть дренажний шар із битої цегли, щебеню, керамзиту або гравію завтовшки 15 см, а поверх дренажу насипають ґрунтосуміш такого складу і в такій кількості: компосту або перегною – 3 відра, піску – 2 відра, золи й торфу – по піввідра, фосфорних і калійних добрив – по 250 г, кісткового борошна – 150 г. Усі інгредієнти перед наповненням ґрунтосумішшю ями ретельно перемішують до отримання однорідної маси. Наповнивши яму ґрунтом, у неї виливають 2-3 відра води й залишають на кілька днів, аби ґрунт осів. При посадці саджанці актинідії коломікта заглиблюють так, щоб коренева шийка залишалася на рівні поверхні. Закінчують посадку рясним поливанням.

  Розташовують рослини на відстані 1,5-2,5 м одна від одної. Попервах після посадки саджанці актинідії коломікта захищають від сонця. Відразу ж після посадки необхідно встановити міцні опори.

  Догляд за актинідією коломікта

  Як виростити актинідію коломікта в саду

  Догляд за актинідією коломікта зводиться переважно до трьох процедур: поливу, мульчування й обрізування.

  Через те, що рослина потребує високої вологості, в посушливу пору вам доведеться приділяти актинідії більше уваги. Полив рослини здійснюють увечері методом дощування, використовуючи лійку з душовою насадкою і намагаючись добре зволожити ґрунт у пристовбурному колі. Оскільки коренева система в актинідії коломікта поверхнева, в літню спеку вона швидко перегрівається. З цієї причини не рекомендується проводити глибоке розпушування ґрунту навколо рослини.

  Підживлення актинідія коломікта воліє у вигляді мульчі з торфу або перегною. А мульчування тирсою, сосновою корою або опалим листям захистить коріння актинідії коломікта взимку від морозів. Товщина мульчуючого шару має бути 5-7 см.

  Хвороби і шкідники актинідії коломікта

  Листя й плоди актинідії піддаються грибковим захворюванням: листя уражають плямистості (рамуляріоз, філостиктоз), а плоди – гнилями (плодовою та чорною) і цвіллю (сірою та зеленою). Хворіє актинідія і борошнистою росою. Збудники плямистостей гинуть після 2-3 обробок рослини одновідсотковою бордоською рідиною або двовідсотковою колоїдною сіркою. Борошнисту росу лікують запиленням актинідії меленою сіркою, після чого її двічі з інтервалом 10 днів обприскують розчином кальцинованої соди. Що стосується гнилей та цвілі, то жодна з них лікуванню не піддається. Доведеться в період плодоношення видаляти й знищувати уражені плоди, а також вирізати пошкоджені й сохнучі гілки. Після падолисту потрібно видалити з ділянки та спалити всі рослинні залишки, а актинідію і ґрунт обробити розчином фунгіциду.

  Із комах найбільшої шкоди актинідії коломікта заподіює листоїд. У результаті його активності до кінця літа рослина може взагалі залишитися без листя. Окрім листоїда, шкодять актинідії гусениці бражників і п’ядунів кишмишевих, золотоочки, короїди й вусачі, а також саранові кобилки та слимаки, однак вони уражають рослину не так сильно, як листоїди. Проти всіх цих шкідників актинідію обробляють інсектицидами або акарицидами.

  Потерпає коріння, стебла та пагони актинідії від котів, що обдирають з рослини кору, оскільки вона містить речовину, дія якої схожа з валеріаною. Щоб захистити актинідію, її коріння вкривають дерев’яними щитами, а навколо стовбурів ставлять загороджувальні сітки, просочені креозотом для відлякування хвостатих хуліганів.

  Актинідія коломікта в Підмосков’ї

  В умовах середньої смуги актинідія коломікта вегетує близько 150 днів – із початку травня до початку жовтня. Вона є найбільш морозостійким представником роду актинідій і прекрасно почувається в умовах Підмосков’я і Ленінградської області. Вирощується актинідія коломікта і на Уралі.

  Обрізування актинідії коломікта

  Правильне обрізування актинідії допомагає не тільки сформувати красиву рослину, а й збільшити урожай її плодів. Слід знати, що навесні в стеблах рослини дуже сильний сокорух, тому обрізування в цей час робити небезпечно. Несприятливий для цих дій і кінець літа, оскільки будь-яке механічне пошкодження може спровокувати небажане пробудження бруньок на молодих пагонах. Найкраще проводити обрізування актинідії коломікта під час цвітіння або відразу після нього. Не зашкодить рослині й обрізування, здійснене після падолисту.

  Насамперед рослину в санітарних цілях звільняють від тонких, слабких, підмерзлих за зиму і сохнучих пагонів. Формуюче обрізування актинідії коломікта залежить від того, який тип опори використовується для підтримки ліани у вертикальному положенні, але оскільки зазвичай цей вид вирощують на плоскій шпалері, застосовується віялове обрізування рослини. У перший рік після цвітіння потрібно вибрати 3-4 розвинених вертикально зростаючих пагони і вертикально зафіксувати їх на шпалері в якості рукавів «віяла». Решту пагонів вирізають під корінь. Після падолисту рукави вкорочують, обрізаючи їх до рівня визрілої (здеревілої) частини. Під час наступного літнього формування найсильніші з відрослих бічних гілок закріплюють на шпалері в горизонтальному положенні, після чого інші бічні пагони обрізають, а лозу прищипують у різних напрямках. На третій рік формування куща проводять у вертикальному напрямку: утворені пагони паралельно підв’язують до рукавів «віяла». На четвертий рік, який повинен завершити формування куща актинідії коломікта, новоутворені сильні пагони прищипують у горизонтальному положенні, підв’язавши їх до другої знизу направляючої шпалери.

  Після того, як кущ сформований, залишається проводити регулярне сезонне проріджувальне й санітарне обрізування, а також видалення кореневої парості. Оскільки у актинідії коломікта плодючі бруньки формуються як на коротких, так і на довгих лозах, проявляйте під час обрізування обережність, інакше ви можете поставити під загрозу урожай наступного року.

  Із 8-10 року життя актинідії коломікта починають проводити поступове змолоджуюче обрізування рослини: кожен сезон видаляють один рукав і замінюють його сильним молодим пагоном із парості.

  Розмноження актинідії коломікта

  Як розмножити актинідію коломікта

  Рослина легко розмножується різними способами, як генеративним (насіннєвим), так і вегетативними: здеревілими й зеленими літніми живцями, весняними й осінніми відсадками.

  Розмноження актинідії коломікта насінням

  У перших числах нового року помістіть сухе насіння актинідії в капронову панчоху, а потім у банку з вологим піском. Закрийте банку капроновою кришкою й тримайте її два місяці при температурі 20 ºC. Після закінчення цього терміну насіння закладають на два місяці в нижній ящик холодильника на стратифікацію, дістаючи й струшуючи банку кожні 10 днів. Увесь цей час пісок, у якому перебуває насіння, має бути вологим. Після стратифікації насіння промивають від піску, викладають на вологу паперову серветку, поміщають у поліетиленовий пакет, зав’язують його й кладуть для пророщування в тепле місце. Щойно насіння наклюнеться, його відразу висівають по одному в ящик із вологим субстратом із перепрілого компосту і піску в рівних частинах. Посів здійснюють на глибину 5 мм за схемою 2х2 см, після чого ящик утримують у теплиці далеко від яскравого світла, постійно контролюючи вологість субстрату. Бережіть посіви від холоду. До початку осені сіянці виростуть до 50 см. На зиму ящик вкопують у землю і вкривають шаром сухого листя завтовшки 30 см, а навесні сіянці розсаджують за схемою 10х20 см у ящик із дренажним шаром і легким живильним ґрунтом слабкокислої реакції. Рослинам знадобиться регулярний і достатній полив. На третій рік сіянці почнуть цвісти, і ви зможете визначити їхню стать, а восени їх висаджують на постійне місце по 2 рослини в одну ямку. Вирощування саджанців у теплиці, а не у відкритому ґрунті, дасть вам два роки переваги в часі.

  Розмноження актинідії коломікта зеленими літніми живцями

  Для здійснення цього способу заздалегідь приготуйте парник і вкопайте його нижню частину в землю. На дно ящика помістіть товстий шар дренажу, потім слабкокислий субстрат, а поверх субстрату – добре зволожений шар промитого річкового піску завтовшки 3 см. Живці з двома-трьома бруньками нарізають із молодих пагонів, які при згинанні хрустять. Під нижньою брунькою зріз має бути косим, а над верхньою – прямим, на відстані 1 см від вічка. Листок із нижньої бруньки видаляють, а верхній листок вкорочують на третину. Нижній зріз живця перед посадкою поміщають на добу в розчин коренеутворювача.

  Підготовлені живці заглиблюють нижнім зрізом у пісок на 2-2,5 см на такій відстані один від одного, щоб їхнє листя не стикалося, після чого ящик накривають прозорим ковпаком або рамою зі склом і притіняють. Укорінення може зайняти місяць. Увесь цей час потрібно підтримувати температуру повітря в межах 25 ºC, а полити живці можна буде тільки після утворення у них коренів. Ті живці, які при укоріненні скинули листя, потрібно негайно з парника видалити.

  Розмноження актинідії коломікта здеревілими літніми живцями

  Цей спосіб мало відрізняється від попереднього, але деякі особливості все-таки є. Укорінення проводиться в середині або наприкінці серпня, оскільки успіхом процес може увінчатися тільки в разі, якщо до моменту перенесення живців в сховище або укриття на зиму на них з’являться лише коренеутворюючі горбки або зачатки коренів. Щоб дотримати цю умову, вам доведеться орієнтуватися на прогноз погоди, і в разі занадто теплого серпня перенести живцювання на пізніший час.

  Живці потрібно брати з однорічних пагонів, що побували під сонцем: вони коричневого кольору, з жорсткими листям на коротких черешках і короткими міжвузлями. Готують їх до вкорінення і висаджують у парник так само, як і літні живці. Головна умова: нижній зріз живця після посадки має перебувати в піщаному шарі, не торкаючись чорного ґрунту. На початку квітня переміщені на зиму в сховище живці починають проростати, і їх пересаджують у теплицю за схемою 10х10 см у добре заправлений добривами ґрунт, насипаний поверх дренажного шару. Попервах живці потрібно захищати від яскравого сонця.

  Розмноження актинідії коломікта весняними або осінніми відсадками

  Для цього способу розмноження вам знадобляться дворічні пагони: навесні або восени пагін знімають з опори, укладають у канавку завглибшки 5-7 см, закріплюють у ній і засипають пухким вологим ґрунтом. Вкорінюються відсадки актинідії легко: в горизонтальному положенні активізуються і дають вертикальні паростки майже всі бруньки пагона. Кожен такий паросток із двох сторін підв’язують до кілочків і високо підгортають землею. До кінця наступної осені у вас будуть саджанці, готові до пересадки на постійне місце.

  Сорти актинідії коломікта

  Більша частина сортів рослини призначена для вирощування у відкритому ґрунті. Майже всі вони вирізняються морозостійкістю, стійкістю до несприятливих умов і швидким зростанням, тому немає сенсу окремо описувати сорти актинідії коломікта для Підмосков’я: практично будь-який сорт із тих, що ми опишемо нижче, можна з успіхом вирощувати в середній смузі. Отже, найбільш відомими і такими, що добре себе зарекомендували, сортами актинідії коломікта є:

  • Ананасова – середньостиглий урожайний сорт із середньої величини ріпчастими плодами солодкого смаку з ананасовим ароматом. Сорт вирізняється високою зимостійкістю;
  • актинідія коломікта Ленінградська рання – зимостійкий урожайний сорт, що дозріває на початку серпня, з великими кисло-солодкими ягодами масою до 4,5 г;
  • актинідія коломікта Ленінградська пізня – середньоурожайний сорт із великими кисло-солодкими ягодами масою до 5,5 г;
  • актинідія коломікта Вереснева – високопродуктивний зимостійкий сорт із великими плодами;
  • Незнайомка – високоврожайний ранній сорт середньої зимостійкості, але вирізняється стійкістю до шкідників і хвороб. Вимагає запилення чоловічою рослиною. Ягоди овальні, дуже великі, масою від 15 до 25 г. М’якоть соковита, ніжна, солодкого смаку, з ароматом ананаса;
  • актинідія коломікта Доктор Шимановський – самоплідний гібридний сорт середньої продуктивності з жовто-зеленими овальними плодами масою до 3 г, які в кінці серпня, відразу після дозрівання, опадають;
  • актинідія коломікта Ленінградська Адам – чоловічий декоративний сорт польської селекції. Не утворює плодів. Цвіте запашними білими квітками. Використовується для запилення жіночих рослин;
  • Мармеладка – жіночий сорт середнього терміну дозрівання з овальними оливково-зеленими плодами масою близько 2,3 г у подовжню світлу смужку. М’якоть смачна, запашна;
  • Виноградна – ранній морозостійкий і стійкий до хвороб та шкідників сорт десертного призначення і середньої врожайності з матовими плодами оливкового кольору з тонкою шкіркою в світлих поздовжніх смужках, кисло-солодкими на смак і з суничним ароматом;
  • Рання зоря – ранній сорт середньої зимостійкості з конічними подовженими плодами кисло-солодкого смаку з ананасовим ароматом у блискучій темно-зеленій шкірці;
  • Університетська – зимостійкий сорт середнього терміну дозрівання, майже не вражається захворюваннями, з подовжено-циліндричними, слабкоребристими й трохи стисненими плодами масою від 2 до 3,5 г оливково-зеленого кольору з ледь помітними поздовжніми смужками. Ніжна м’якоть кисло-солодка, з цитрусовим ароматом;
  • Фантазія садів – стійкий до хвороб і шкідників сорт, який потребує запилення чоловічою рослиною. Плоди подовжені, зелені, масою до 2,4 г, кисло-солодкі з вираженим запахом ананаса;
  • Присадибна – сорт раннього терміну дозрівання й високої зимостійкості з подовжено-циліндровими кисло-солодкими плодами з ананасово-яблучним ароматом, які після дозрівання обсипаються;
  • Новосибірська рання – високоврожайний зимостійкий ранньостиглий сорт із великими солодкими ягодами масою до 4,5 г із фруктовим ароматом;
  • Борисовська – дуже ранній зимостійкий сорт із дуже великими ягодами масою до 7 г подовжено-циліндрової форми, солодкого смаку і зі слабким ароматом;
  • Великоплідна – зимостійкий сорт середнього терміну дозрівання з солодкими циліндричними плодами масою до 6 г зі слабко вираженим ароматом;
  • Компактна – середньостиглий зимостійкий сорт із солодкими, запашними плоскими ягодами масою до 6 г, які майже не обсипаються при дозріванні;
  • Клара Цеткін – пізньостиглий зимостійкий сорт із подовжено-циліндричними кисло-солодкими плодами масою до 3,5 г, що дозрівають майже одночасно.

  Окрім описаних, відомі в культурі сорти актинідії коломікта Павловська, Перемога, Матова, Пам’ять Учителя, Ленінградська великоплідна, Тітляновська-2, ВІР-1, Вафельна, Паркова, Монетка й інші.

  Властивості актинідії коломікта – шкода і користь

  Корисні властивості актинідії коломікта

  Цінність плодів актинідії коломікта полягає передусім у великій кількості вітамінів (C, A і P), мінералів і мікроелементів. Входять до складу ягід редукуючі цукри, крохмаль, каротин, барвники, пектини, жирні олії та інші речовини, необхідні людському організму. Плід актинідії коломікта є концентратом вітаміну C, кількість якого зростає в міру дозрівання ягоди. Поєднання поліфенолів і аскорбінової кислоти дозволяє вживати плоди з користю для організму як у свіжому, так і в переробленому вигляді, оскільки біологічно активні речовини прекрасно зберігаються в заморожених і сухих ягодах. Смачні й корисні консервовані плоди актинідії. Ягоди актинідії коломікта використовують також для приготування сиропів, желе, варення, пастили, повидла, мармеладу, компотів і киселів.

  Лікувально-дієтичне значення мають не тільки плоди, а й квітки, кора та листя актинідії. Препарати з цих частин рослини застосовують при цинзі, кашлюку, анемії, глистах, захворюваннях дихальних і травних органів, хронічних закрепах, ревматизмі, паралічі, неврозах шлунку. Плоди актинідії усувають авітаміноз і регулюють обмінні процеси. Відваром кори лікують карієс і головні болі, використовують його також як відхаркувальний, загальнозміцнюючий, знеболюючий, кровоспинний і заспокійливий засіб.

  Актинідія коломікта – протипокази

  Препарати актинідії не рекомендовані людям із варикозним розширенням вен, тромбофлебітом і підвищеним згортанням крові. Протипоказом є індивідуальна незносність продукту, яка може виразитися в сильній алергічній реакції.

  Іноді при вживанні в їжу великої кількості плодів навіть у абсолютно здорової людини виникає харчовий розлад.

  Актинідія: посадка і догляд у відкритому грунті, сорти з фото, розмноження

  Актинідія зараз надзвичайно популярна у садівників-любителів. Ця напрочуд гарна ліана дає унікальні за своїми цілющими властивостями плоди, які мають здатність дуже швидко заповнити вітамінний баланс в організмі людини.

  Існує кілька різновидів актинідії. Одна з них — всіма улюблене ківі, або актинідія китайська, яку сьогодні можна купити в будь-якому магазині. Але для українських садівників інтересу вона не представляє, тому що може вирощуватися або в жаркому кліматі, або в оранжереях.

  А ось актинідія коломікта (або актинідія пестролистная) — навпаки прекрасно себе почуває в нашому холодному кліматі і витримує зимові морози до — 44 градусів навіть без додаткового укриття.

  До того ж корисних речовин і вітамінів в її плодах міститься в п’ять разів більше, ніж в ківі.

  Актинідія коломікта — дуже древня рослина. Вона пережила Льодовиковий період і сьогодні росте в природних умовах в Китаї, Кореї, Японії і в інших країнах Східної та Центральної Азії. У нашій країні можна зустріти її на Далекому Сході, в Приморському та Хабаровському краях, а також на Сахаліні і Курильських островах.

  Примітно, що актинідія коломікта була «останнім коханням» нашого знаменитого селекціонера І.В. Мічуріна. В останні роки свого життя він активно займався виведенням нових великоплідних сортів цієї культури.

  Іван Володимирович неодноразово говорив про надзвичайно цінних якостях плодів актинідії коломікти і запевняв, що в більшості північних регіонів нашої країни ця ягода може стати найголовнішою по заповненню вітамінного балансу в організмі людини.

  Він запевняв, що вже через 30 років актинідія повністю замінить виноград в раціоні кожного громадянина України. До того ж собівартість вирощування цієї ягоди буде мінімальною і доступною будь-якій людині.

  На жаль, вчений занадто рано помер, і все дослідження були припинені. Тема була визнана неперспективною.

  Однак кілька великоплідних сортів актинідії, створених Мічуріним, були врятовані його учнями, і до сих пір служать прабатьками нових, великоплідних сортів.

  І сьогодні актинидия активно завойовує місце на ділянках садівників любителів. Її посадка і догляд не складає великих труднощів, тому навіть починаючі садівники почали займатися цією культурою.

  опис актинідії

  Актинідія — досить численний рід деревних листопадних ліан, що виростають в субтропічному кліматі Азії, на острові Ява і в України на Далекому Сході. Актинідії збереглися з дольодовикового періоду, пристосувалися до похолодання і прекрасно переносять клімат помірної смуги України. Завдяки цій якості рослини набувають все більше шанувальників серед садівників.

  У ландшафтному дизайні актинідію застосовують для прикраси альтанок і як живопліт. Доросла рослина на опорі утворює високу щільну стіну з шовковистою листям, створюючи густу тінь. Восени листя забарвлюється в рожевий, жовтий або малиновий колір. А в зимовий період пагони зачаровують своїм химерним переплетенням і графікою.

  Листя актинії мають подовжену серцеподібну форму і порізані або гладкі краю. У деяких видів кінчики листя стають білими, що надає рослині актинідії ще більшу декоративність.

  Актинідія зацвітає в квітні білими або рожевими квітками, що володіють приємним ароматом. Цвіте дуже рясно протягом 15-20 днів.

  Плоди у рослини довгасті, опушені або гладкі, з соковитою кисло-солодкою м’якоттю і ананасовий-полуничним ароматом.

  Чоловіча та жіноча актинідії

  Культура є дводомної. На одних особинах у неї тільки жіночі квітки, а на інших — тільки чоловічі.

  Для формування плодів потрібно, щоб пилок з чоловічих рослин потрапила на жіночі.

  Визначити стать актинідії нескладно, досить подивитися на ліану в період цвітіння. У чоловічих квіток відсутня товкач, але є багато тичинок. У жіночих квіток великий товкач, а тичинки, навпаки, дрібні.

  Ці особини стерильні на 95%. Пол протягом життя не змінюється.

  Пилок з однієї рослини на інше переносять корисні комахи і вітер. Восени актинідія чоловіча змінює забарвлення листя з темно-зеленого на червоний.

  Жіночі особини не володіють такими властивостями.

  На чотири жіночих актинідії необхідно садити одну чоловічу одного і того ж виду.

  На сьогоднішній день виведена актинидия Самоплідна.

  Однак її врожайність значно нижче дводомних ліан.

  Місце посадки

  Для того щоб радувала око в саду актинідія, посадка і догляд за рослиною повинні бути грамотними. Місце посадки вибирають з урахуванням того, що актинідія — довгожитель. У природі її пагони піднімаються, спираючись на дерева, на 20-30 метрів над землею і утворюють густі зарості. Актинідія любить вологі грунту, але не переносить застою грунтових вод. Прекрасно росте на слабокислих і нейтральних грунтах, багатих перегноєм і гумусом. Хоча всі сорти актинідії тіні, садити рослина найкраще на сонячній стороні в легкій ажурною тіні. Тільки при достатньому освітленні можна отримати рясний урожай. Структура грунту не повинна бути щільною. Найбільш придатними є родючі суглинки і супіщані збагачені грунту.

  Визначившись з місцем посадки, копають яму під кожну рослину глибиною і шириною 60 см. Обов’язково роблять дренаж: засипають на дно гальку, дрібні шматки цегли, каміння. Наступним шаром кладуть родючу землю і листяний перегній, додають комплексні добрива, трохи деревної золи і перемішують. Роблять в середині ями горбок і садять в нього молода рослина. Кореневий кому попередньо слід добре зволожити. Якщо рослина з відкритими корінням, необхідно розподілити їх по пагорбу і відразу присипати землею, не допускаючи висихання. Грунт навколо саджанця злегка ущільнюють, що не заглиблюючись кореневу шийку, рясно поливають і мульчують торфом, перегноєм або листяним компостом. Надалі мульчування роблять щороку, щоб коріння завжди були вологими і не перегрівалися. Актинідія вимагає багато поживних речовин, і відстань між саджанцями має бути не менше 2 метрів.

  Посадку найкраще проводити на початку травня.

  розмноження

  Актинідію розводять насінням, поділом кущів, кореневими нащадками, відведеннями, живцями.

  здеревілими живцями

  Зазвичай висаджують навесні. У період листопаду пагони ріжуть на частини довжиною 40-50 см і зберігають у піску в підвалі при температурі -1-0 ° C. Ранньою весною їх ділять на черешки близько 20 см і висаджують за схемою 60-70X5 см.

  Приживлюваність живців сильно варіює і залежить від погодних умов, виду і сорту актинідії. У холодну затяжну весну вона особливо низька.

  зеленими живцями

  Найчастіше актинідію розмножують зеленими живцями під плівкою або склом. Живці завдовжки 7-12 см в червні — першій декаді липня заготовляють з напівздеревілих пагонів. Субстрат — промитий річковий пісок або суміш торфу з піском (1: 1) шаром 4-5 см. Глибина посадки — 2-3 см.

  Листя у живців обрізають на 1/2, зберігаючи листя в вузлах. За сприятливої ​​вологості повітря (95%) і температурі (25 ° С) коріння з’являються через 15-20 днів.

  Встановлено, що живці з чоловічих рослин вкорінюються гірше, ніж з жіночих.

  Восени вкорінені живці краще не викопувати, укрити торфом, перегноєм або листям. Наступної весни їх висаджують на дорощування в розплідник по схемі 60-70X10 см.

  вибір саджанця

  Саджанці актинідії набувають в спеціалізованих розплідниках або у добре знайомих садівників. Звертають увагу на стан кореневої системи. Коріння повинні бути здоровими, добре розвиненими, без пошкоджень. Пагони — без гнилі, що не пересохлі. Найкращим вибором буде однорічна рослина із закритою кореневою системою, так як актинідія не переносить пересихання кореневої грудки. На три жіночих рослини необхідно купувати одне чоловіче цього ж виду. Міжвидове запилення у актинідії не відбувається.

  Посадка у відкритий грунт

  Перед тим, як придбати саджанець, необхідно пам’ятати наступне:

  1. Оскільки коренева система рослини дуже чутлива і ранима, вона швидко висихає, тому її не можна залишати відкритою на поверхні навіть на кілька хвилин. Тому при покупці варто звернути увагу на те, щоб коріння були повністю вкриті грудкою землі;
  2. Оскільки чоловічі і жіночі квітки розташовані на різних рослинах, то купувати потрібно як мінімум відразу два рослини. Якщо ж планується посадка відразу декількох кущів, то потрібно купувати з розрахунку дві чоловічі особини на п’ять жіночих;
  3. Оскільки до того моменту, як актинідія буде цвісти, підлогу визначити неможливо, то краще за все купувати кущі рослини в спеціальних розплідниках.

  Коли саджанці вже куплені, потрібно визначитися з вибором місця. В першу чергу, потрібно мати на увазі те, що рослина — це ліана. Тому для неї важливо рости вгору, і великої площі вона не займе. Найоптимальнішим варіантом посадки буде розташувати актинідію вздовж паркану або будівель. Крім того, вона відмінно підійде для озеленення альтанок або навісів.

  Актинідія як частина декору ділянки

  час посадки

  Посадка актинідії відбувається восени або навесні. При цьому в розпліднику кущ повинен рости не менше двох-трьох років. Причиною цього є погана приживлюваність дорослої рослини.

  посадка навесні

  Висаджувати актинідію бажано навесні або на початку літа. В цей час вона краще приживається на новому місці. Перш ніж приступити безпосередньо до посадки, потрібно заздалегідь викопати ямки або навіть траншею, в якій потрібно зробити дренаж з допомогою гальки, гравію, керамзиту або ж просто подрібнити цегла. Як альтернатива підійде шлак з кам’яного вугілля.

  Після того, як дренаж буде готовий, зверху насипається родючий грунт, яку неодмінно потрібно удобрити. Для цього знадобляться:

  • 8-10 кг перегною;
  • 200 м суперфосфату;
  • 50 г. аміачної селітри;
  • 70-80 м калійної солі.

  Калійну сіль можна замінити декількома склянками деревної золи. При цьому потрібно пам’ятати про те, що удобрювати грунт під актинідію свіжим гноєм і вапном не можна.

  Висаджувати рослину можна тільки після того, як земля в ямці повністю осяде. При цьому на удобрений грунт необхідно насипати шар прісної землі, щоб не обпекти кореневу систему. Саджанець висаджується разом з грудкою землі навколо коренів. Руйнувати його не можна, тільки рясно полити водою перед тим, як діставати з тари, в якій він зберігався. Шийка кореневої системи повинна знаходитися на рівні землі. При цьому рослина має перебувати на горбку, що не дозволить дощовій воді скупчуватися в області коренів.

  посадка восени

  Садять актинідію восени аналогічно весняної посадки. Але при цьому потрібно правильно розрахувати час, щоб цей процес відбувався за кілька тижнів до перших заморозків.

  Як правильно вирощувати цю рослину

  Вирощування актинідії — справа не складна. Це вдячне і корисна рослина. У нього ряд незаперечних переваг:

  • хороша стійкість до заморозків,
  • швидкий ріст,
  • декоративність пагонів. Актинідія дуже красиво цвіте, але і її переплітаються ліани з серцевіднимі листям теж прикрашають ландшафт,
  • смачні і корисні плоди. За вмістом вітаміну С вони перевершують чорну смородину, лимони та апельсини. Крім плодів у лікувальних цілях використовуються квітки, кора і листя рослини.

  Всі перераховані властивості актинідії роблять цей вид ліан перспективним для культивування в умовах клімату України.

  Вирощування актинідії не представляє складності. Правильний вибір посадкового матеріалу, місця посадки, сорти і види рослини сприятиме успішному зростанню і плодоношення. Основний догляд — це обрізка, боротьба з шкідниками і хворобами, прополка, полив, розпушування і добриво. Всі ці методи не відрізняються від стандартного догляду за іншими плодовими рослинами.

  Що таке актинідія

  Субтропічна рослина з Азії є багаторічну довгоживучу (до 40 років) листопадні ліану з здерев’янілим стеблом довжиною до 30 метрів. Її листя подовжені цільні, є безліч пагонів, які з часом утворюють щільні зарості.

  Саме тому актинідією увивають альтанки і тераси, формують з неї живопліт або садять уздовж стін, шпалер.

  Листя пофарбовані в зелений або строкаті кольори, восени стають жовтими або червоними, що надає посадкам мальовничий вид. Квітки білі або жовтуваті, розпускаються рано навесні і красуються на рослині трохи менше місяця. Деякі мають приємний аромат.

  Їстівні довгасті плоди актинідії схожі на агрус, бувають з опушенням або гладкі, слідкувати-кислуватого смаку, пахучі. Вони відрізняються підвищеним вмістом вітаміну

  З і мікроелементів, що робить рослину ще більше популярним. Ягоди сушать, варять, заморожують, роблять настоянки і вина.

  Інші частини ліани також їстівні — кора, листя, стебла. Любимо рослина також за те, що швидко зростає, не хворіє, воно невибаглива і морозостійка.

  Розмноження актинідії вегетативно

  Актинідія, посадка і догляд за якою можуть бути освоєні будь-яким садівничим, легко розмножується вегетативно (живцями і кореневими відводками) і насінням.

  Самим кращим способом є живцювання. В кінці червня відбирають зрілі відведення і поділяють на частини по 3-4 листи. Висаджують їх в суміш піску і торфу через 5 см один від одного на глибину близько 6 см. При цьому для хорошого розвитку коренів товщина субстрату повинна бути не менше 25 см. Саджанці слід регулярно поливати і притіняти, захищаючи від попадання прямих сонячних променів. Укорінення відводків відбувається на 20-25 день після посадки.

  За вегетаційний період розвивається сильна коренева система і пагони довжиною 30-40 см. Молоді рослини на зиму прикривають покривним матеріалом, листовим опадом або хвойними гілками, захищають від мишей і кішок. У такому укритті саджанці добре переносять морози і відлиги.

  Більш проста посадка актинідії — розмноження кореневими відводками. Розвинений втечу пригинають до землі, притискають вантажем і засипають землею. Втеча вкорінюється швидко. Вже на наступний рік молоду актинідію можна відокремлювати. Це гарантоване отримання нового здорового рослини.

  Доглядаємо за актинідією

  Маніпуляції по догляду такі: полив, підживлення, своєчасна обрізка і формування крони, а також виготовлення спеціальних опор.

  Поливати рослину потрібно в міру висихання землі (вона весь час повинна бути волога), а в жаркі дні виробляють обов’язкове обприскування крони вранці і ввечері. Розпушування проводять обережно і неглибоко, тому що коренева система досить поверхнева.

  Ліана потребує підгодівлі, навесні добрива повинні містити азот, це може бути і коров’як. В середині літа вносимо деревну золу. Підійдуть і комплексні добрива з магазину.

  Порада! Не допускайте защелачивание землі, пам’ятайте, що актинідія росте на слабокислих грунтах. Не можна вносити вапно, а також добрива, що містять хлор.

  Установка опор і обрізка

  Відразу після посадки встановлюємо опори, без них ви не зможете культивувати рослину. Потрібно вкопати стовпи, на відстані не менше 2 метрів, між ними в три або чотири ряди натягуємо міцну дріт або прути (орієнтувати їх потрібно із заходу на схід). За ним і будемо пускати батоги актинідії, яку висаджуємо з південного боку споруди.

  Якщо ви віддали перевагу стіну будівлі, то горизонтальні напрямні робити все одно потрібно, оскільки ліана з часом підніметься на дах, і збирати урожай з такої висоти буде проблематично.

  Коли починається активне зростання батогів, виникає необхідність в напрямку пагонів в потрібні боку по шпалерах. Молоді рослини не піддають обрізку, процедура проводиться тільки з 3-4 річного віку. Під час першого обрізання залишають лише три найпотужніших гілки, інші видаляють.

  Увага! Обрізання і прищіпку пагонів роблять тільки влітку, після того, як рослина отцвело. Навесні йде інтенсивне сокодвижение, а восени закладаються нирки на наступний рік. Порушивши природні процеси, можна залишитися без врожаю чи погубити дерево.

  У актинідії, що досягла десятирічного віку, можна обрізати деякі скелетні товсті гілки, при цьому від основного стебла відступаємо 30-40 см.

  Важливо! Там, де холодні зими, восени ліану необхідно обережно знімати з опор (можна зробити знімні опори і разом з ними знімати рослина) перші 2-3 роки і вкривати торфом або ялиновим гіллям. Дорослі дерева вже добре переносять зимові холоди.

  Стовбур актинідії привабливий для гризунів і кішок, так що потрібно подбати ще й про захист від них.

  Шкідники і хвороби рідко пошкоджують доросла рослина, для профілактики можна навесні і восени обприскувати крону одновідсотковою бордоською сумішшю.

  розмноження насінням

  Самий трудомісткий спосіб — розмноження насінням. Він вимагає від садівника терпіння, акуратності і деякого досвіду. Саме цей метод застосовують для виведення нових сортів рослин.

  Насіння актинідії стратифицируют 3 місяці при 4-6 градусах тепла, після чого висівають в легкий грунт і поміщають в кімнату з температурою 22-27 градусів вище нуля. Сходи бережуть від сонця, а в кінці травня виносять на вулицю і ставлять в тінисте місце саду. Зміцнілі рослини висаджують на розсадні гряди, де вони зимують під укриттям. Наступної весни актинідії поміщають на постійне місце. Сіянці починають плодоносити не раніше 6 року розвитку. При розмноженні насінням визначити майбутній підлогу актинідії неможливо. Тому для вдалого перехресного запилення потрібно висадити не менше 4-5 сіянців.

  Правильний вибір актинидия: посадка і догляд в

  Вибрати правильний сорт актинідії для посадки в дуже просто, але до першого плодоношення не розібратися з особиною даної рослини. Так само така рослина можна вирощувати близько 10 років, але толку може не бути, а якщо і буде, то плоди будуть несмачними і дрібними. За такої причини для вирощування подібного рослини краще вибирати гібридну різновид. Росток такого різновиду можна придбати в садових магазинах. Їли у знайомих є така рослина то його можна розмножити і віддати вам.

  Є кілька способів розмножити ця рослина. Основними способами вважаються розмноження пагонами і черешками.

  Посадку паростка необхідно здійснити на великій території яма повинна бути приблизно до метра з усіх боків. На дно такої ямки необхідно насипати шар дренажу, в якості якого можна використовувати гравій, щебінь і подібний сипучий матеріал.

  Ямка повинна бути наповнена такими складами грунту:

  У тому випадку якщо земля важка, то на дно ямки необхідно додати шар піску, а так само золу, суперфосфат і калій. Не можна додавати свіжий гній, вапно і містять азот добрива.

  Далеко не всі знають, що обрізка навесні і укриття на зиму це не просто примха, такий процес дозволяє правильно доглядати і поліпшити смакові якості рослини. Крім того щоб посадити кучеряві рослини насінням, потрібно знати що доглядати доведеться більше, тому краще використовувати саджанці. А для того щоб не придбати випадково просто схоже рослина замість оригіналу, потрібно переглянути на фото і картинки і дізнатися як виглядає актинідія в розрізі, а також знати її опис.

  Догляд за рослиною

  Актинідія погано переносить пряме сонячне світло. Протягом першого року життя саджанець прикривають від сонця легким матеріалом, забезпечуючи його перебування в півтіні. У більш дорослому віці актинидия вже не страждає від сонця. Грунт навколо рослини прополюють від бур’янів і поливають в суху погоду, але не рясно, оскільки актинідія погано переносить затоплення. Не можна глибоко рихлити ґрунт навколо рослини, так як корені розташовані близько до поверхні. На зиму молоду актинідію прикривають листовим перегноєм, листям і ялиновим гіллям від гризунів.

  У наступні два роки регулярно з обережністю розпушують ґрунт, мульчують перепрілим компостом, що не оголюючи кореневу шийку. Необхідно захищати сіткою молоді рослини від гризунів і кішок, які із задоволенням перегризають пагони актинідії.

  Для хорошого розвитку саджанців необхідні регулярні підгодівлі, хороший полив і обприскування. На початку вегетації актинідію підгодовують азотсодержащими добривами або слабким розчином коров’ячого гною з розрахунку 2 кг на 1 м кв. З другої половини літа присипають невеликою кількістю деревної золи. Актинідія добре реагує на внесення суперфосфату (40 г на 1 м кв.) І калійної солі (10 г на 1 м кв.).

  Актинідія — Правильний догляд ЗАБЕЗПЕЧИТЬ ХОРОШИЙ УРОЖАЙ

  Актинідія — вологолюбна культура. У спеку їй потрібні не тільки поливи під корінь, але і мелкодисперсное дощування всього рослини, інакше листя почнуть засихати і ліана може загинути. Поливають актинідію не рідше одного разу в тиждень, а в спеку — двох або навіть трьох.

  Коренева система у актинідії поверхнева, тому рихлити землю навколо рослин потрібно з великою обережністю.

  Актинідія дуже невибаглива, удобрювати її потрібно три рази на рік. Навесні, після сходу снігу їй дають розчин сечовини, на початку плодоношення — розчин гною, восени — якийсь готовий мінеральний комплекс для осінньої підгодівлі плодових культур.

  Формувати ліану потрібно з великою обережністю і тільки до початку сокоруху.

  На зиму дорослі рослини не приховують, так як вони мають підвищену морозостійкість. Молоді посадки в перші три роки рекомендується знімати зі шпалер, укладати кільцями на ялиновий лапник і зверху вкривати їм же.

  Після чотирьох років актинідії зі шпалер не знімають і не приховують. Можна замульчувати пристовбурні кола опалим листям шаром 20 см.

  Формування крони актинідії

  Обрізати і формувати крону актинідії можна тільки відразу після цвітіння або пізньою осінню, після опадання листя, через сильний весняного сокоруху у цих рослин.

  Формування ліани починають з другого року, якщо актинидия добре розвинена. Якщо пагони розрослися недостатньо, то обрізку переносять на 3 рік. При першій формувальної обрізки залишають три сильних втечі, інші повністю видаляють. Залишені пагони прив’язують до опори. Восени обрізають верхівки пагонів на кілька нирок.

  Наступного літа з відросло бічних пагонів найсильніші підв’язують горизонтально до опори, формуючи віяло. Решта знову видаляють. Намагаються не допускати загущення крони.

  На 3-4 рік вегетації актинідія починає формувати більш короткі плодові пагони. Їх підв’язують вертикально. Надалі знову вибирають більш потужні і прив’язують горизонтально. У наступні роки обрізка актинідії передбачає видалення відмерлих пагонів і омолоджування рослини, для чого вирізають старі гілки.

  Актинідія плодоносить на одному місці близько 50 років і встигає сформувати потужний стовбур, тому опори для ліани варто робити дуже міцними. Їх висота повинна бути зручною для збору врожаю і догляду за рослиною. Вона становить приблизно 3 метри.

  Агротехніка

  Актинідія — тіньовитривала ліана. Але для плодоношення їй необхідна достатня освітленість. Може рости в півтіні. Пряме сонце потрібно хоча б півдня.

  До грунтів вимогливі. Може рости при пониженому вмісті фосфору й азоту.

  Віддає перевагу землю з кислою або нейтральною реакцією. Лужну грунт не переносить. Неприпустимо розміщувати рослини на важких грунтах з застоєм води і високим рівнем грунтових вод. Не можна її садити під деревами.

  посадка

  Схема посадки — 3-4X1,5-3 м, аргута і інші сильнорослі сорти розміщують більш розріджене.
  Актинідія — дводомна ліана. На кожній дільниці слід мати 2-3 екземпляри, один з яких чоловічий. Посадку проводять восени (у жовтні) або навесні (в квітні) до початку сокоруху. Посадковий матеріал — 2-3-річні саджанці, вирощені вегетативно або з насіння.

  Посадочні ями готують за 10-15 днів до посадки. Ширина, довжина і висота ям — 50-70 см. На дно укладають дренаж.

  Поливають, мульчують перегноєм, напівперепрілим гноєм шаром 4-8 см. Надземну частину підрізають, до 2-3 нирок.

  догляд

  У посушливі періоди актинідію поливають з розрахунку 20-30 л води на квадратний метр.

  При плодоношення (на 2-3 рік у коломікти, 4-5 — у аргута) навесні вносять азотні добрива — по 15-25 г / кв.м аміачної селітри або сечовини.

  Органічні і фосфорно-калійні добрива вносять раз в 2-3 року під зиму:

  • 3-7 кг / кв.м компосту;
  • 35-45 г / кв.м суперфосфату;
  • 15-25 г / кв.м калійної солі або хлористого калію.

  Формування

  Формувати актинідію можна 2 способами — кущем і на шпалері.

  Перший метод простіший, забезпечує хорошу перезимівлю рослин при укритті їх снігом, проте, кущ швидко загущувальну, падає, збір плодів утруднений.

  Формування кущем

  Через рік після посадки (навесні) вибирають 3-4 потужних втечі, вкорочують до 30-40 см, інші вирізують. Надалі сильні пагони щорічно обрізають на 1 / 3-1 / 2, повністю видаляють слабкі і загущающие.

  Добре сформований кущ має до 10 скелетних гілок і досягає 1,5 м висоти, 2,5 м діаметру. Потреба в заміні слабо ростуть старіючих гілок виникає в 7-8-річному віці. Такі гілки повністю вирізують, замінюючи їх новими гілками.

  шпалерна культура

  Форміровкі запозичені з культури винограду. Ведуть актинідію віялом або горизонтальним кордоном.

  Зводять шпалеру 2-2,5 м заввишки. Нижня дріт кріпиться за півметра від землі.

  При віяловій формуванні вирощують кілька сильних пагонів, розподіляючи їх рівномірно по шпалері.

  Для горизонтального кордону вибирають 2 потужних втечі. Їх підв’язують на нижню дріт в протилежних напрямках. На цих рукавах виростають пагони, які підв’язують вертикально. На них формуються плодові гілочки 3-4 порядки.

  Висота шпалери — 2-2,5 метра. Використовують стовпи або труби діаметром 8-10 см.

  Актинідію недостатньо зимостійких сортів краще формувати у вигляді віяла, виводячи на шпалеру 4-6 стебел і залишаючи на них пагони 2-4 порядку, розміщуючи на нижній дроті шпалери 1-2 головні ліани.

  Після листопада всі рукави знімають зі шпалери і вкривають. Навесні гілки підв’язують до дроту. До початку сокоруху проводять формуючу і санітарну обрізку, вирізаючи ослаблені, поламані і загущающие пагони. Плодоносні пагони старше 4-річного віку замінюють на нові, однорічні. Кущі старше 15 років, середня частина яких оголена, підлягають омолодженню і видалення частини старих гілок.

  урожайність актинідії

  Урожайність дорослої ліани залежить від сорту і умов зростання. З одного дикорослого рослини збирають 5-10 кг ягід. Окультурені актинідії дають хороший урожай смачних і корисних ягід — до 50 кг з Діани при відповідному догляді. Деякі сорти при інтенсивній агротехніці дають до 70 кг ягід з деревця.

  У одних сортів плоди дозрівають дружно, у інших — поступово. Крім різних термінів дозрівання плоди окремих сортів відрізняються між собою масою, формою, кольором, відтінками смаків. Різні також їх хімічний склад і основний напрямок використання.

  Ягоди актинідії вживають сирими, з них варять варення і компоти, їх пересипають цукром і зберігають до весни. З опалого плодів роблять домашнє вино.

  Де і як росте

  Як говорилося вище, батьківщиною актідініі є Гімалаї і Південно-Східна Азія. Але ось актідінія коломикта і аргута морозостійкі, тому вирощувати їх можна в будь-якій точці світу.

  Рослини дводомні (жіночі та чоловічі особини ростуть окремо) тому при посадці на кожні 8 жіночих особин потрібно висадити одну чоловічу. Якщо вирощують меншу кількість жіночих особин, тоді в їх крону прищеплюють чоловіче рослина. Завдяки таким щеплень можна зробити одну рослину з різних сортів і отримати унікальну ліану з різнокольоровим листям і різними плодами.

  актинідія коломікта

  Актинідія коломікта — найбільш відомий і улюблений вид актинідії, вона плодоносить до 25-35 років. Дуже декоративна плодова ліана, що виростає при сприятливих умовах до 7-8 метрів. У природі зустрічається на Далекому Сході по берегах річок і струмків. Використовує дерева в якості опори.

  Має характерну триколірну забарвлення листя. Молоде листя червонуваті, більш дорослі — зелені, а перед цвітінням кінчики листя біліють, особливо на сонячних ділянках. Через 10 днів білі ділянки стають рожевими, і ліана має яскравий святковий вигляд.

  Коли актинидия зацвітає, сад наповнюється приємним жасминовим ароматом. Квіти білі і досить великі, на довгих квітконіжках. Цвітіння триває 15-25 днів.

  Плоди дозрівають в серпні. Вони подовжені, зелені, розміром до 2 см, на смак нагадують яблуко з присмаком полуниці.

  Актинідія коломікта, посадка якої проводиться так само, як і інших видів цих ліан, має великий вибір сортів. Садівникам-любителям і професіоналам є з чого вибрати.

  Які ж у рослини актинідія коломікта сорти користуються найбільшою популярністю?

  1. Коломикта народна — високоврожайний сорт. Має ранній термін дозрівання плодів. Ягода стиснута з боків, довгаста, з легкої ребристістю на поверхні. Маса плодів — до 5 грам, з високим вмістом аскорбінової кислоти.
  2. Святкова — плоди дозрівають в серпні. Мають сильно видовжену форму, жовтувато-зеленого кольору, масою 3 грами, з яблучним смаком. Сорт урожайний, раннього терміну дозрівання.
  3. Виноградна — ранній сорт. Колір плодів — зелений з рум’янцем, шкірка гладка. Плоди округлої форми, масою 2,5 грама, в довжину 2-2,5 см, з яблучним смаком. Сорт дрібноплідний, ранній, урожайний.
  4. Вафельная — скороплодная, високоврожайна. Плід циліндричний з гострою верхівкою, масою до 3 грам, колір темно-зелений з рум’янцем. Смак ніжний, кисло-солодкий.
  5. Лакомка — відносно новий сорт. Плід великий зі світлими смугами. Має ананасовий аромат. Середньостиглий.
  6. Доктор Шимановський — самозапилюватися сорт нової селекції. Ліана відносно невелика. Листя темно-зелені, восени бронзові. Плоди схожі на агрус. Добре росте на сонячній, закритою від вітру стороні. Пізньостиглий сорт.
  7. Сластьона — ранньостиглий сорт. Плід жовто-зелений, циліндричної форми. Має масу до 2,5 грам. Смак мармеладний.
  8. Присадибна — окрас плода оливковий, смак ананасово-яблучний. Розмір ягоди середній, масою до 5 грам. Сорт ранній.

  Актинідія коломікта, догляд за якою такий же, як і за іншими видами цієї рослини, радує садівників тим, що вона сама морозостійка.

  Лікувальні властивості і протипоказання

  Актинідія володіє величезною користю. Її ягоди містять велику кількість аскорбінової кислоти, жирних олій, мікро- і макроелементів. Вживаючи їх, можна оздоровити організм і зміцнити імунітет. Ароматні ягоди рятують від коклюшу, цинги, анемії, бронхіту, туберкульозу, ревматизму, запору, запаморочень, гіпертонії і лихоманки.

  Плоди їдять свіжими і готують джеми, варення, киселі, компоти, мармелад. Корисними властивостями володіють також кора, листя і квіти. З них готують відвари і масла для внутрішнього вживання, обгортання і лікувального масажу.

  Через великої кількості активних речовин, актинідія протипоказана людям, схильним до алергічних реакцій, які страждають тромбофлебітом, варикозним розширенням вен, високою згортанням крові.

  актинідія аргута

  Актинідія аргута — це сильна ліана висотою 18-25 метрів і дуже товста біля основи. Кора стебла — світло-сірого кольору. Листя зелені, однотонні. Квіти запаху не мають, більші, ніж у актинідії коломікти, з зеленуватим відтінком. Плоди більші, в середньому до 7 грам з ніжною м’якоттю кисло-солодкого смаку. Сорт урожайний, однак погано переносить морози.

  На основі актинідії аргута виведено кілька великоплідних морозостійких сортів. Вони мають яскраві фруктові аромати, дружно дозрівають і не обсипаються. Дуже цікаві сорти аргута, що мають гострий смак.

  Сорти актинідії виду аргута:

  • Жар-птиця — плоди мають смак пекучого перцю і перцевий запах. Розмір ягід — до 6 грам. Пізньостиглий.
  • Веретено — пізньостиглий сорт. Плоди масою до 6,5 грам, солодко-перцевого смаку з ароматом інжиру.
  • Цілюща — назва дано сорту за високий вміст в плодах каротину. Плід в середньому важить 4-4,5 грама. Смак інжиру і солодкого перцю. Сорт пізнього дозрівання.

  Види і сорти

  Велика кількість видів актинідії існує в природі, ми всі чудово знаємо такий її вид, як ківі (актинідія делікатесна). У середній смузі України популярними стали зимостійка Коломикта, деякі сорти аргута, Полігами.

  актинідія Коломикта

  Ця ліана вважається найбільш стійкою до морозів, вона здатна пережити мінус 45 градусів. Виростає в культурі до 8 метрів. У неї пестроокрашенние листя, плоди розміром до 20 мм., Вони солодкого смаку, з ароматом полуниці.

  На основі цього виду виведено безлічі сортів: Святкова і Виноградна, Доктор Шимановський і Мармеладка, інші сорти.

  актинідія Аргута

  Ліана має потужний стовбур, виростає більше 20 метрів. Цей вид менш поширений в України, а даремно. Він більш урожайний, ніж Коломикта, ягоди аргута більше, мають кисло-солодкий смак. Плоди менше схильні до осипання, ростуть кистями.

  Хоч актинидия Аргута менш зимостійкі, на її основі отримані хороші морозостійкі сорти Міхновський, Вереснева. Цікавий сорт з пекучим смаком Жар-птиця.

  полігамія актинидия

  Це самоплодовий вид, що рідкість для актинідій. Купуючи її сорти, можна не турбуватися про покупку різностатевих саджанців. Зрілі плоди пофарбовані в оранжевий колір, в них є каротин. Коли настає стиглість, плоди полігамори стають дуже солодкими. Урожайний, долгоживущий вид ліан. Сорти: остропряний, Злата, Лісова.

  Самоплідна актинідія, або полігамію

  Це актинидия Самоплідна. Один з рідкісних самозапильних видів.

  Особливістю є яскраво-оранжеве забарвлення зрілих плодів. Це обумовлено високим вмістом каротину, що робить актинідію даного виду гідної суперницею обліписі.

  Варто відзначити, що актинідія Самоплідна відрізняється незвичайними смаковими якостями плодів. Вони поєднують смак паприки і інжиру, в повній зрілості дуже солодкі. Недоспелий плід має злегка пекуче післясмак. У деяких сортів гострий смак розвинений сильно. Форма плодів довгаста, з гострою верхівкою. Ягоди використовують для приготування соусів, а з молодих пагонів готують салати. Всі сорти актинідії полігамії починають плодоносити вже з третього року життя, відрізняються високою врожайністю і великою тривалістю життя.

  Сезонний догляд в умовах

  За всіма різновидами доглядають однаково. Головне, дотримуватися всіх рекомендацій.

  полив

  Не переносить сухість і пересихання грунту. При таких умовах скидає листя. Через це молоді пагони можуть взимку загинути.

  Необхідно постійно тримати землю зволоженою, але без застою рідини. В особливо спекотні дні влаштовувати дощування.

  підживлення

  Вносять добрива тричі за сезон:

  1. Після сходу снігу. Фосфорне добриво — 20 грам, азотне — 35 грам, калійне — 20 грам.
  2. Коли сформуються зав’язі. Фосфорне добриво — 10 грам, азотне — 15 грам, калійне — 10 грам.
  3. В кінці осені. Фосфорне добриво — 20 г, калійне — 20 грам.

  Викладають підгодівлі сухими, злегка вкопавши в грунт. Відразу ж поливають.

  Правила обрізки

  Формують крону з третього року. Проводять процедуру тільки в літній період. В інші періоди культура загине через втрату соку. Молоді пагони рекомендується зрізати наполовину.

  Омолоджуючу обрізку проводять з 10-річного віку.

  інші види

  Великою різноманітністю видів представлена ​​актинідія. Сорти найпопулярніших з них ми перерахували. Інші види, які можуть зацікавити садівників, це:

  1. Актинідія Джиральді — близька родичка виду аргута. У природі зустрічається рідко. При правильному формуванні ліани відрізняється великими плодами гармонійної форми і з ніжним смаком.
  2. Актинідія пурпурова — теплолюбна велика ліана з гладкими серцеподібними листям. Ягоди довжиною до 3 см, темно-червоного кольору, солодкі зі слабким ароматом. Зростає в Китаї, в умовах України не зимує.
  3. Актинідія делікатесна (ківі) — дикоростучий вид родом з Китаю. Велика ліана з масивними плодами вагою 35-40 грам. У культуру введена в Новій Зеландії, де і отримала свою назву «ківі» за схожість з місцевою птицею. Сучасна селекція пропонує значну кількість оновлених сортів цієї рослини з великими (до 100 грам) плодами. Ківі володіють великою дієтичної цінністю. Вони містять калій, йод, вітаміни, мікро- і макроелементи. Речовини, що містяться в плодах, виводять «поганий» холестерин і перешкоджають утворенню тромбів. Всі ці властивості в повній мірі відносяться до всіх видів культурних і дикорослих актинідій.
  4. Актинідія великоплідна — виведена київськими вченими шляхом схрещування актинідії пурпурової з актинідією аргута. В результаті був отриманий унікальний зимостійкий врожайний сорт з великими плодами, що мають смак ананаса і запах меду. Розмір ягід сягає 10-22 грам. Ліана високоросла, до 18-20 метрів у висоту, з сильними стеблами і великими листками. Надалі робота над селекцією гібрида була спрямована на посилення морозостійкості рослини. Були отримані сорти, які підходять для середньої смуги України.
  1. Актинідія гібридна Ковбасине — має букетний тип цвітіння, високу врожайність, стійкість до заморозків і великі плоди вагою до 15-18 грам. Колір шкірки і м’якоті ягід рожевий або пурпурний, що надає додаткову привабливість сорту. Запах і смак плодів солодко-карамельний з фруктовими нотками. Пізньостиглий.
  2. Сувенір — сорт пізнього дозрівання. Має овальні плоди зеленого кольору з червоним відтінком. Маса кожної ягоди 7-8 грам, смак інжировим.
  3. Конфетная — плоди важать до 8,5 грам кожен, зелені, з запахом фруктів.
  4. Київська гібридна-10 і київська великоплідна — обидва сорти пізнього дозрівання. Ягоди масою 8-10 грам, мають приємний солодкий смак і ніжним ароматом.

  Всі новинки селекції підходять для вирощування в помірному кліматі і набувають все більшої популярності серед садівників.

  Актинідія — Деякі особливості

  Актинідія є кучеряву дерев’янисту ліану, яка в довжину може досягати 8 м (сучасні сорти, як правило, не виростають більше 5 м). Подовжені листя постійно змінюють своє забарвлення, ніж дуже прикрашають навколишній ландшафт.

  Молоді листочки мають бронзову забарвлення, потім вони світлішають і стають зеленими, під час цвітіння по краях утворюється широка біла облямівка, яка після появи ягід забарвлюється в ніжно-рожевий колір.

  До кінця літа рожеве змінюється малиновим, а потім листя стає темно-вишневими з яскраво-помаранчевими плямами. Виглядає це просто приголомшливо!

  Досить великі, ароматні, білі квіти розпускаються на початку червня. Цвітіння триває близько двох тижнів, а потім починають утворюватися численні довгасті яскраво-зелені плоди, довжиною до 3 см.

  Встигають вони в кінці серпня і мають просто дивовижний смак, що поєднує аромати лісової суниці, персика і ананаса. І.В. Мічурін називав актинідію «найсмачнішою ягодою».

  Актинідія — дводомна рослина, тому для плодоношення поряд потрібно садити чоловічі і жіночі рослини (бажано на 2 чоловічих — 5 жіночих). Детальніше про це читайте в статті «Як виростити обліпиху в своєму саду».

  Актинідія — рослина довгожитель. Вона здатна рости на одному місці більше 60 років. займатися цією культурою.

  Хвороби і шкідники

  Актинідія, посадка і догляд за якої розглянуті вище, завезена в нашу зону з Далекого Сходу порівняно недавно. Тому рослина в середній смузі відчуває себе добре, однак кілька видів грибків і шкідників все-таки можуть викликати захворювання.

  Можливі захворювання актинідії:

  1. Філостіктоз — це грибкове захворювання. Виявляється у вигляді темних плям з червоною облямівкою. Листова пластинка в центрі ураження руйнується, і лист стає дірявим. Уражаються старі і ослаблені рослини, що ростуть в несприятливих умовах або пошкоджені гризунами. Такі ліани можуть захворіти і місцевими хворобами.
  2. Рамуляріозу — характеризується появою плям з обох сторін аркуша.
  3. Плоди актинідії вражають плодова гниль і цвілі. Особливо схильна до захворювань актинидия аргута.

  При появі ознак хвороби рослину слід обробити протигрибковими препаратами, а пошкоджені листя спалити. Ранньою весною проводять профілактичну блакитне обприскування мідним купоросом або бордоською рідиною.

  Як обрізається актинидия: вирощування і догляд

  Основним показником вкорінення паростка такий ліани є активне проростання відгалужень на першому році життя рослини. Основний догляд полягає в частому поливі і періодичному розпушуванні грунту.

  Такий паросток припадає до смаку котам. За такої причини посаджений саджанець необхідно захистити від котів приблизно на пару років. Для цього можна використовувати сітку рабицю, якій можна обмотати стебло рослини.

  За типи виноградної лози кущ може бути створений різними видами.

  1. Формування куща віяловим видом. Таке формування можна досягти з використанням 5 саджанців, які рівномірно розташовуються на поверхні. Для того щоб отримати таке формування, необхідно в серпні прищипувати таку рослину на 70 см. Такі рослини використовуються 3 роки, а після цього їх необхідно міняти.
  2. Формування двох рукавного куща. В цьому випадку створюють вертикальні пагони. Такі рукави приносять плоди близько 20 років і тільки після 20 років їх необхідно міняти.

  Що стосується обрізки, то її проводять в кінці осені або зі сходом снігу.

  Забирають, тільки підмерзлі і пошкоджені гілки.

  Leave a Comment Отменить ответ

  Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.