Існують два види обмежень роботи за сумісництвом: обов'язкові (встановлені законодавством) і факультативні (можуть установлюватися роботодавцем). Заборонено працювати за сумісництвом керівникам / їх заступникам державних підприємств.
Взагалі не мають права працювати за сумісництвом керівники держпідприємств, їхні заступники; керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності).
Саме цими документами було визначено, що тривалість роботи за сумісництвом не може бути більшою чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Працівник пише заяву, в якій просить прийняти його на роботу за сумісництвом. На підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу за сумісництвом. Трудовий договір щодо сумісництва, згідно зі статтею 23 КЗпП, може бути укладено: на невизначений термін (безстроковий);
Зокрема, п. 2 Постанови установлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день.
Зокрема, заборонено займатися іншою оплачуваною діяльністю (а отже, і працювати за сумісництвом) особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за винятком викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики в спорті).
Законодавством установлена заборона на сумісництво таких категорій працівників. 1. Державні службовці. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, заборонено займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, …