Де вийшла Афродіта

Афродіта (грец. «пінонароджена») (за грецькою міфологією) — Богиня краси і кохання, пронизуючого весь світ. За однією із версій, Богиня народилася з крові Урану, оскопленого Титаном Кроносом. Кров впала до моря, створивши піну (грец. «афрос»). Афродіта була не лише покровителькою кохання, про що сповіщав автор поеми «Про природу речей» Тіт Лукрецій Кар, але й Богинею родючості, вічної весни і життя. Згідно легенд, вона зазвичай з’являлася в оточенні своїх звичайних супутниць — Німф, Ор і Харит. У міфах Афродіта виступала Богинею шлюбів і пологів.
Завдяки східному походженню Афродіта часто ототожнювалася з фінікійською Богинею родючості Астартою, єгипетською Ісидою і Ассирією Іштар. Незважаючи на те, що служіння Богині містило в собі деякий відтінок чуттєвості (гетери звали її «своєю Богинею»), з перебігом століть архаїчна Богиня з сексуальної і розбещеної перетворилася на чарівну Афродіту, яка змогла зайняти почесне місце на Олімпі. Факт її можливого походження з крові Урану був забутий.
Побачивши чарівну Богиню на Олімпі, всі Боги закохалися в неї, але Афродіта стала дружиною Гефеста — наймайстернішого і самого негарного з усіх Богів, хоча надалі вона народжувала дітей і від інших Богів, включаючи Діоніса і Ареса. У античній літературі також можна зустріти згадки про те, що Афродіта була і дружиною Аресу, інколи навіть називаються діти, які були народжені від цього шлюбу: Ерот (або Ерос), Антерос (ненависть), Гармонія, Фобос (страх), Деймос (жах).
Можливо, найбільшим коханням Афродіти був прекрасний Адоніс, син красуні Мирри, перетвореної Богами у древо мирри, що дає благотворну смолу — мирру. Незабаром Адоніс загинув на полюванні від рани дикого вепра. З крапель крові хлопця розцвіли троянди, а із сліз Афродіти — анемони. За іншою версією, причиною смерті Адоніса був гнів Ареса, що приревнував Афродіту. Афродита була однією із трьох Богинь, що засперечалися про свою красу. Пообіцявши Парісу, синові троянського царя, прекраснішу жінку на землі, Єлену, дружину спартанського царя Менелая, вона виграла суперечку, і викрадання Парісом Єлени було причиною початку Троянської війни.
Давні греки вважали, що Афродіта надає заступництво Героям, проте її допомога поширювалася лише на сферу відчуттів, як це було у випадку з Парісом. Рудиментом архаїчного минулого Богині був її пояс, в якому, згідно легенді, було поміщено кохання, бажання, слова спокуси. Саме цей пояс Афродіта передала Гері для того, щоб допомогти їй відвернути увагу Зевса.
Чисельні святилища Богині знаходились у багатьох областях Греції — в Коринфі, Мессенії, на Кіпрі і на Сицилії. У Давньому Римі Афродіта ототожнювалася з Венерою і вважалася прародителькою римлян завдяки своєму синові Енею, предкові роду Юлієв, до якого, за переказами, належав і Юлій Цезар.

Статуя Афродіти
(римська копія з грецького оригіналу
III—II ст. до н.е., Ермітаж)

Статуя Афродіти (Мюнхен)

Статуя Афродіти

Арес, Афродіта і Ерос (Йоахим Ейтевал)

Афродіта (Ерте)

Грецька богиня Афродіта — Богиня краси і кохання. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Едіп — син фінського царя Лая і Іокасти. Вбив свого батька і одружився на матері, не відаючи про це. Коли злочин відкрився, Іокаста повісилася, а Едіп сам засліпив себе. Помер, переслідуваний Ериніями.

Еней — син Анхіса і Афродіти, родич Пріама, Герой троянської війни. Еней подібно до Ахілла у греків — син прекрасної богині, улюбленець богів; у битвах його захищали Афродіта і Аполлон.

Європа — донька царя Фінікії Агенора, предмет пристрасті громовержця Зевса. Зевс у подобі дивного білого бика викрав Європу і відніс її на острів Крит.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Плутон — римський Бог царства мертвих. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися

Марс — римський Бог війни. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися

Діана — римська Богиня полювання. У грецькій міфології їй відповідає … дізнатися

Місце народження Афродіти – недалеко від Пафосу колись вийшла з піни морської Богиня Любові – Мій Кіпр

По дорозі до з Лімассола в Пафос знаходиться легендарне для Кіпру місце – Петра ту Роміу або місце народження Афродіти. Завдяки цій богині Кіпр носить титул острова любові і краси. Згідно з однією з легенд, Афродіта з’явилася з піни, що утворилася біля берегів острова Кіфера, але вітерець волею долі приніс цю піну до берегів Кіпру, де і з’явилася сама богиня, тому іноді її називають Киприда. А ім’я Афродіта походить від грецького «Афрос» – піна.

Зараз це місце вважається місцем паломництва всіх закоханих або шукають любов з усього світу. І з цим місцем пов’язано багато ритуалів для залучення любові і краси, наприклад, побувавши на пляжі біля Каменя Афродіти потрібно постаратися знайти камінь у формі серця, тоді ви знайдете свою любов або якщо вже знайшли, вона залишиться з вами на все життя. Найголовніше, що каменів тут вистачить на всіх і справді трапляються «сердечка», треба просто добре пошукати, але заради такої справи, напевно, варто.

Камінь Афродіти: великий і чорний

Або, якщо обплить камінь Афродіти проти годинникової стрілки 3 рази, то залишишся вічно молодим і красивим, а загадане таким чином бажання обов’язково збудеться! А якщо плавати стільки не хочеться, так як вода тут досить холодна, глибоко і часто піднімаються хвилі, необхідно в повний місяць приїхати і просто скупатися один раз голяка, і тоді результат у вигляді вічної молодості вам гарантований.

Камінь у формі серця принесе вам справжнє кохання

Багато хто приїжджає до каменя Афродіти навіть проводити весільні церемонії або весільні фотографії. Звичайно, що може бути романтичніше, ніж побувати на пляжі самої Афродіти в найщасливіший ваш день. Дуже символічно.

Найголовніше, це не переплутати справжній камінь Афродіти з будь-яким іншим! Насправді, камінь Афродіти – це не один з високих гострих скель, які стоять разом. Це великий напівкруглий камінь чорного кольору, який стоїть по ліву руку від вас, якщо стояти обличчям до моря.

Будьте дуже обережні при вході в море: дно всипане великою галькою, втім, як і пляж, а на дні навіть лежати великі камені – бережіть ноги.

Найромантичніше місце острова – місце народження Афродіти

Паркуватися у місця Афродіти треба по праву сторону від траси, якщо їхати в напрямку Пафосу. Паркінг стоїть на пагорбі і спочатку не зрозуміти, як же можна потрапити на іншу сторону дороги, та ще й вниз, до моря. А тут є секрет: у кафе-магазину ви знайдете спуск в кам’яний невеликий тунель, і, пройшовши зовсім трохи – трохи опинитеся на заповітному пляжі. Найголовніший плюс цього тунелю, дорога проходить над пляжем і не видно машин, а ще, ніхто не може заїхати в це заповідне місце і зіпсувати вигляд на вашій фотографії своїм авто!

Выставки в пушкинском музее изобразительных Их имена – символ эпохи Ренессанса. Их картины – национальное достояние Италии. В Музее изобразительных искусств имени Пушкина идут последние приготовления к открытию грандиозной выставки шедевров итальянских

Ленинские горки музей заповедник Усадьба Горки возникла в конце XVIII века, парк и усадебный дом восходят ко времени Дурасовых (начало XIX века), хозяйственные сооружения и парковые павильоны — к предреволюционным годам, когда поместьем

Екатеринбургский музей изобразительных искусств В основе здания музея — одно из старейших сохранившихся зданий Екатеринбурга, построенное в 1730-х — начале 1740-х как госпиталь Екатеринбургского железоделательного завода[1], впоследствии

Государственный историко-литературный музей-заповедник а Пушкинский заповедник объединяет две усадьбы: Захарово и Вяземы. На территории усадеб расположен Государственный историко-литературный музей-заповедник А. С. Пушкина. Всего на территории Вязем более

Государственный исторический музей С мая 1895 г. до ноября 1917 г. официальное название музея звучало следующим образом — «Императорский Российский исторический музей имени Императора Александра III». Музей имени Его Императорского Высочества

Афродіта

Афроді́та (грец. Ἀφροδίτη , можливо від грец. ἀφρός — піна) — у давньогрецькій міфології — богиня краси і кохання, плодючості, шлюбу, дітонародження, квітування, вічної весни і життя, одна з дванадцяти Олімпійських богів.

Зміст

Історична довідка

Фертильна богиня східного походження. Ймовірно, первинна семантика Афродіти — божество неба, що дарує дощ, та божество моря. Розвиток міфологічних уявлень про Афродіту зазнав впливу культів фінікійської богині Астарти, єгипетської Ісіди, ассиро-вавилонської Іштар. Як наслідок, відбулося поступове заміщення функцій божества родючості, продуктивних сил природи функціями покровительки пристрасті, а згодом — кохання. Образ Афродіти втілює бінарну опозицію: вона одночасно Афродіта-Пандемос — богиня хтивості та земного кохання, та Афродіта-Уранія — богиня вищої, небесної любові (за діалогом «Бенкет» Платона, 385–380 до н. е.).

У міфології

Міфи містять кілька основних версій народження богині. За «Теогонією» Гесіода (бл. 700 до н. е.), Афродіті властива хтонічна природа: виникла неподалік о. Кітери з білосніжної піни, що утворилася в морі з крові й сперми Урана, оскопленого Кроносом (це свідчить про її первинність щодо Зевса і багатьох ін. богів-олімпійців). Вітер відніс морську мушлю з красунею до о. Кіпру (звідси й інша епіклеса — «Кіприда» і функції покровительки мореплавства). Розвинутий культ богині існував у кіпрських містах Пафосі, Амафунті, на горі Ідалія. За «Іліадою» Гомера, Афродіта — донька бога-громівника Зевса й океаніди Діони. За Епіменідом — донька Кроноса, вигодувана морським божеством Нереєм.

Найвродливіша з богинь Олімпу, якій прислуговують богині краси і грації харити; три богині пір року ори та німфи. Помічником і супутником Афродіти є бог шлюбу Гіменей, а посланцем — син Ерос (Ерот). Боги і смертні перебувають під любовною владою Афродіти; не має впливу лише великих богинь — Афіну, Артеміду та Гестію.

Афродіта щедро винагороджує тих, хто прагне любові (напр., міф про Пігмаліона) і безжальна з тими, хто зневажає кохання (напр., міфи про Нарциса, Іпполіта, покарання жінок з о. Лемносу).

Рудиментом архаїчної природи Афродіти є чарівний пасок (викуваний із коштовних металів Гефестом), якому приписана здатність наділяти носія особливою привабливістю. Це сформувало давньогрецьку весільну традицію: беручи шлюб, жінки ткали паски в дар богині. Інший атрибут богині — золота чаша з вином, яке дарує вічну молодість.

За міфами, чоловік Афродіти — бог вогню й ковальства, негарний і кульгавий, але силач і неперевершений майстер Гефест; шлюб символізував єдність краси й майстерності, яка породжує мистецтво.

Оскільки образ Афродіти є уособленням любовної енергії, сюжети міфів містять мотиви її закоханості та численних зрад чоловікові з богами і смертними. Від коханців богиня народила багатьох дітей, серед яких названі Гермафродит (від Гермеса), Ерос (від Ареса, Зевса чи Урана), Гармонія, Фобос та Деймос (від Ареса), три харити (від Діоніса), сини Герофіл і Род (від Посейдона), Гіменей, Еней, Пріап та ін. Відомим міфологічним сюжетом є палке і трагічне кохання Афродіти й Адоніса. Зв’язок Афродіти із Гермесом тлумачать як символ панування любові в усіх світах, із Діонісом — хмільних любовних почуттів, з Адонісом — еротизму весняного пробудження природи, з Аресом — руйнівної сили кохання. За «Одіссеєю» Гомера, правду про зради дружини з Аресом Гефестові відкрив Гермес, за «Федрою» Сенеки — Геліос. Популярний міф переказує, як обурений бог-коваль влаштував пастку коханцям, виставивши їх на поталу ін. богам. Звільнена заступництвом Посейдона, Афродіта омилась у морі й повернула собі цноту.

Афродіта має безпосередній стосунок до Троянської війни. Саме їй Паріс віддав золоте яблуко Гесперид з надписом «Найпрекраснішій», визнавши тим її першість перед Герою та Афіною. Обіцяне богинею кохання Єлени (дружини спартанського царя Менелая) та її викрадення стало причиною походу ахейців на Трою. Афродіта разом із Аресом допомагала троянцям: за «Іліадою», порятувала Паріса у двобої з Менелаєм, а свого сина Енея — від нападу царя Аргоса Діомеда.

Культ богині

Символіка й образ Афродіти вбирає усі прояви почуття: від високої любові до тілесної хтивості. Вважалася засновницею храмової проституції. На честь богині навесні, у перших числах місяця Афродіти — квітня, в садах влаштовували пишні свята. Вони супроводжувались містеріями, піснями й танцями. Жертвоприношення здійснювали рідко, оскільки, за міфами, Афродіта не терпить кривавих жертв. В офіру богині приносили квіти (троянди), плоди (яблука, гранати), а також палили ароматні трави: мирт, любисток, м’яту, чебрець та ін. Символами Афродіти були рослини й тварини із семантикою любові, бажання, вірності, плодючості: троянда, мирт, яблуко і мак; голуб і заєць; лебідь і дельфін.

Як фертильна богиня Афродіта була наділена рисами андрогінності, її зображення могли мати як жіночі, так і чоловічі риси (напр., зі скіпетром та бородою).

У давньоримській міфології відповідником Афродіти була Венера.

У мистецтві

Образ Афродіти (Венери) — один із найпопулярніших у мистецтві. Серед найвідоміших скульптур античності — «Афродіта в садах» Алкамена
(кін. 5 ст. до н. е.), Афродіта Кнідська та Афродіта Сіракузька Праксителя (4 ст. до н. е., оригінали не зберіглись), Венера Медицейська (1 ст. до н. е., копія невідомого майстра), Венера Мілоська (130–100 до н. е., скульптор невідомий, можливо, Александр Антіохійський), Афродіта Менофанта (1 ст. до н. е.), Венера Калліпіга (близько 225 до н. е., скульптор невідомий) та ін.

До образу Афродіти (Венери) зверталися європейські художники: Боттічеллі, Тиціан, Рубенс, Джорджоне, Веронезе, Веласкес та ін. На честь богині названі друга внутрішня планета Сонячної системи — Венера, а також астероїд 1388 Афродіта.

Додатково

• Відомий міф переказує, як скульптор Пігмаліон палко закохався у прекрасну дівчину, вирізьблену ним із слонової кістки. На його прохання Афродіта оживила статую, і та стала дружиною Пігмаліона. Син (за ін. варіантами — донька) щасливого подружжя, Пафос, став епонімом міста у південно-західній частині о. Кіпру, що був центром культу Афродіти. У давньогрецьких міфах ім’я дівчини не вказано; однак Ж.-Ж. Руссо у творі «Пігмаліон» (1762) назвав її Галатея. Відтоді це ім’я закріпилося за коханою міфологічного скульптора.
• За «Іліадою», дружина Зевса Гера, прагнучи допомогти ахейцям у Троянській війні, позичила у Афродіти її чарівний пасок. Завдяки його магічній силі, вона зваблювала чоловіка, відволікаючи тим від покровительства троянцям. Через це, греки здобули перемогу. На честь цього атрибуту богині названо атмосферне оптичне явище — Пояс Венери.

Література

1. Лосев А. Ф. Афродита // Мифы народов мира: в 2 т. / Гл. ред. С. А. Токарев. 2-е изд. Москва : Советская энциклопедия, 1991. Т. 1: А – К. 671 с.
2. Геродот. Історії в дев’яти книгах. Київ : Наукова думка, 1993. 576 с.
3. Міфи Давньої Греції / уклад. Н. Тисовська. Київ : Країна Мрій, 2013. 269 с.
4. Кун. Н. А. Легенды и мифы Древней Греции. Харьков : Фолио, 2014. 443 с.
5. The Book of Greek & Roman Folktales, Legends, & Myths / Ed. by W. Hansen. Princeton : Princeton University Press, 2017. 584 p.
6. Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press, 2018. 792 р.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Афродіта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Афродіта (дата звернення: 23.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів