§ 43. Римська імперія у І–II ст. н.е.

Октавіан, перемігши у громадянській війні, зосередив у своїх руках необмежену владу. У 29 р. до н.е. він переглянув склад сенату і позбавив посад прибічників Марка Антонія, республіканців та своїх особистих ворогів. Щоб привернути на свій бік містян, він відсвяткував кілька тріумфів, під час яких роздавав гроші й хліб. Тоді ж сенат присвоїв йому титул імператора. Хитрий політик, Октавіан зрікся влади диктатора і консула, залишив собі тільки почесне звання принцепса сенату, тобто першого серед сенаторів. Проте, незважаючи на існування сенату та інших виборних органів влади, принцепс Октавіан правив одноосібно. Форма управління державою на чолі з принцепсом дістала назву «принципат». Вона проіснувала майже 300 років.

Октавіан Август

Залежний від Октавіана сенат надавав йому все нові й нові титули й посади. Серед них — почесне звання Август («звеличений богами»), яке перетворилося на титул. В Октавіана була власна скарбниця — фіск. Побоюючись змов, він набрав особисту охорону — преторіанські когорти (9000 осіб). Принцепс проводив політику «батога і пряника». Незаможним громадянам він і далі роздавав гроші та хліб, влаштовував дивовижні свята, наказав спалити списки боржників.

Дбав Октавіан Август і про розширення кордонів Римської держави. Але цю політику він проводив вкрай обережно. На Сході він зумів замиритися з могутньою Парфією. У той же час у Європі він вів активні наступальні дії. На провінції було перетворено Мезію (сучасна Сербія і Північна Болгарія), Паннонію (сучасна Угорщина), розширивши кордон до Дунаю. У Центральній Європі були утворені провінції Норік і Реція (сучасні

Преторіанська гвардія. Фрагмент Тріумфальної арки. 52 р. н.е.

Австрія і Швейцарія). Також були остаточно приборкані Іспанія і Галлія (сучасна Франції). Натомість просування на Схід від Рейну наштовхнулося на сильний опір германських племен. Так, римські легіони потрапили в засідку у Тевтобурзькому лісі і були повністю знищені (9 р. н.е.). Після цієї поразки подальше просування Риму зупинилося.

Октавіан зосередив сили армії на охороні кордонів держави. Могутня держава за часів Октавіана стала називатися Римською імперією.

В історію Октавіан увійшов не тільки як політик, а й як будівничий. За його наказом було споруджено форум Августа, храм Марса-Месника, який мав нагадувати римлянам, що принцепс помстився за смерть Юлія Цезаря. З допомогою свого заможного друга Мецената він матеріально підтримував поетів. Тому і в наш час людей, які допомагають митцям, називають меценатами. Після смерті (у 14 р. н.е.) Октавіана оголосили богом.

Принцепс — сенатор, який був першим у списку сенаторів і мав авторитет та право першим висловлювати думку на засіданнях сенату.

Принципат — необмежена влада принцепса, з одночасним формальним збереженням республіканських органів влади.

2. Правління династій Юліїв-Клавдіїв (14-69 рр. н.е.)

Август призначив своїм наступником вихідця із знатного роду Клавдіїв — Тіберія (14-37 рр.). Він був уже досвідченим полководцем, який підкорив альпійські племена та здобув перемоги у Паннонії та Германії. Він припинив роздавати хліб і влаштовувати видовища. Усіх можливих претендентів на владу, крім Гая Калігули, було вбито. У 27 р. н.е. Тіберій залишив Рим і оселився на о. Капрі, звідки й продовжував керувати державою.

Гай Калігула (12-41 рр. н.е.), намагаючись зміцнити свою владу в Римі, відновив гладіаторські бої та інші видовища, роздавав гроші незаможним і влаштовував бенкети для сенаторів, дозволив повернутися вигнанцям та помилував засуджених. Він вважав себе богом Юпітером. В Римі побудували храм, присвячений Калігулі, де римляни поклонялися золотій статуї правителя. За рік імператор витратив усі державні кошти, тому запровадив нові грабіжницькі податки.

Калігула намагався продовжувати традиційну завойовницьку політику Риму. У 39-40 рр. він розробив плани остаточного підкорення завойованих, але не приборканих народів Галлії, Германії та Британії.

У 41 р. н.е. під час свята на честь Палатинських ігор Калігулу вбили.

Наступного імператора проголосили преторіанці — охоронці Калігули. Це ще раз засвідчило, що армія лишалася впливовою силою в римському суспільстві. Імператором став Клавдій (10 р. до н.е. — 54 р. н.е.). Він примирився із сенатом, скасував деякі встановлені його попередниками податки, повернув вигнанців. Здійснивши тріумфальний похід у Британію, Клавдій приєднав до імперії шість провінцій.

Як і попередники, Клавдій дуже боявся змови і з самого початку свого правління наказував обшукувати всіх, хто до нього наближався. Але йому не судилося померти від меча ворога. Клавдія отруїли дружина Агриппіна та її син Нерон.

Після його вбивства 54 р. імператором став сімнадцятирічний Нерон (37-68 рр.). Він увійшов в історію як «імператор-поет». Його цікавили музика, живопис, спорт, він мріяв про кар’єру актора. Ходили чутки, що жахлива пожежа в Римі 64 р. була організована Нероном. Нібито вигляд палаючого Риму надихнув його на написання віршів про спалення Трої. Але доказів проти Нерона не було. Він особисто керував відновлювальними роботами у місті, яке прикрасили прямі вулиці.

Нерон був останнім імператором династії Юліїв — Клавдіїв. Невдоволений його тиранією, сенат оголосив правителя ворогом народу. Проти Нерона повстали війська. Тоді він утік на віллу в передмісті Риму, де раб за наказом Нерона заподіяв йому смерть. Після його кончини до влади прийшла династія Флавіїв.

3. Династія Флавіїв (69-96 рр. н.е.)

Перший імператор цієї династії — Веспасіан (9-79 рр.) був досвідченим полководцем, брав участь у вторгненні в Британію, керував провінцією Африка, підкорив Іудею. Імператора Веспасіана щороку обирали консулом і трибуном. Свого сина Титу він зробив своїм співправителем. У 73-74 рр. вони разом вигнали із сенату своїх супротивників. Після цього ніхто не наважувався виступати проти імператора. Він навів лад в армії, відновивши дисципліну.

Колізей. Фото Є. Стрелецького

Для зміцнення держави та реформування армії потрібні були значні кошти, тому правитель не вважав непристойним займатися посередницькою торгівлею, отримувати хабарі та продавати державні посади. Саме Веспасіан, запровадивши податок на користування громадськими туалетами, сказав: «Гроші не пахнуть».

Після смерті Веспасіана у 79 р. вся влада в країні перейшла до Тита (39-81 рр.) Початок його правління породив великі сподівання у римлян. Він був досвідченим і вмілим полководцем.

Навіть коротке правління принесло Титу славу будівничого. В імперії з’явилися нові дороги. У 80 р. було закінчено будівництво унікальної споруди — амфітеатру Флавіїв (Колізею). Після смерті Тита у 81 р. в країні до влади прийшов його брат — Доміціан (51-96 рр.). який став справжнім тираном. Він переслідував незгодних з ним сенаторів, убив двоюрідних братів, вигнав з Італії всіх філософів. 18 вересня 96 р. внаслідок двірцевої змови останнього із Флавіїв було вбито.

4. Династія Антонінів (96-192 рр. н.е.)

Справжню велич Риму забезпечила династія Антонінів. Першим її імператором став найстарший із сенаторів — Марк Кокцей Нерва (30 або 35-98 рр.). Невдовзі Нерва передав владу Марку Ульліцію Траяну (53-117 рр.). Римські воїни захоплювалися цим талановитим полководцем. Він розширив територію Римської імперії до небувалих розмірів. Протягом 101-107 рр. після тривалих війн Траян приєднав Дакію (територія Румунії). У 106 р. він підкорив Аравію. У 114-117 рр. приєднав Вірменію та Дворіччя. Здавалося, перемогам не буде кінця, але під час придушення повстання в Іудеї імператор помер.

Його родич Публій Емілій Адріан (76-138 рр.), ставши імператором, намагався захистити завойоване попередниками — імперія перейшла до оборони. У Британії він збудував фортеці, сторожові вежі, що поєднувалися валами, довжина яких становила 128 км — «вал Адріана». Проте втримувати величезні завойовані території було все важче. Напади сусідніх народів, яких римляни вважали варварами, повстання в провінціях руйнували імперію. Він був, мабуть, єдиним імператором, який об’їхав всі свої володіння. При ньому було створено і державну пошту.

Марк Аврелій

Серед римських імператорів виділяється Марк Аврелій (121-180 рр.). Він був видатним державним діячем і філософом.

Йому доводилось вирішувати складні завдання. Ставши імператором у 161 р., він певний час мав співправителя, з яким весь час доводилось домовлятися. З цього часу практика поділу влади між правителями стала звичним явищем. Марку Аврелію вдалося придушити повстання у Вірменії, Дворіччі, Дакії. Але зробити більше для імперії він не встиг. Усі головні його зусилля були спрямовані на захист від вторгнення германців і сарматів (Маркоманські війни 166-180 рр.). У 180 р. під час походу проти германських племен він помер від чуми.

Син Марка Аврелія — Коммод Люцій (161-192 рр.) — не був гідним батькових звершень. Це перший імператор, який брав участь у гладіаторських боях. Він наказав стратити найвидатніших сенаторів, друзів свого батька. За правління Коммода традиції громадського і державного життя були знехтувані. Це викликало ненависть римлян, і внаслідок змови імператора було вбито.

Так скінчилося правління династії Антонінів. Цей період називали «золотим віком» імперії.

Перевірте, як ви запам’ятали

• 1. Що таке принципат?
• 2. Які нові землі були завойовані імператором Октавіаном Августом?
• 3. Хто з римських імператорів останнім здійснив масштабні завоювання?
• 4. Коли імперія від розширення меж переходить до їх оборони?
• 5. Правління якої династії називають «золотим віком» імперії?

Поміркуйте і дайте відповідь

• 6. Які зміни в управлінні державою відбулися, коли республіка змінилася імперією?
• 7. Що змусило імператорів припинити подальші завоювання?

Виконайте завдання

• 8. Назвіть характерні риси принципату Октавіана Августа.
• 9. Обговоріть у групах. Правління кого з римських імператорів, на вашу думку, можна оцінити позитивно, а кого негативно?

Завдання для допитливих

• 10. Чому тривалий час у Римській імперії перебували при владі нікчемні і слабкі імператори, але це мало позначалося на могутності імперії. Проте згодом навіть видатні особистості не могли врятувати її від занепаду?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Місто Рим і життя його мешканців

Тема 6. Священна Римська імперія

Як ви вже знаєте, Верденський поділ 843 р. заклав основи трьох сучасних держав: Франції, Італії та Німеччини. Спочатку східна частина колишньої імперії Карла Великого називалася Східним Франкським королівством. Але насправді це королівство складалося із п’яти герцогств, які постійно боролися між собою, мало зважаючи на верховного правителя — короля з династії Каролінгів. Попри те, вони змогли успішно відбити напади вікінгів. Однак наприкінці X ст. зі сходу прийшов новий небезпечний ворог — кочові племена угорців або мадярів. Вони осіли на великій рівнині на схід від земель королівства і постійно влаштовували набіги на своїх сусідів.

Для організації захисту герцоги вирішили об’єднатись, і в 919 р. обрали собі нового короля — саксонського герцога Генріха І Птахолова (919-936). Від цієї події бере свій відлік історія Німецького королівства. Генріх І зумів припинити чвари між знаттю в країні, а також організував оборону проти мадяр. Він наказав будувати невеликі фортеці — бурги та організував загони важкоозброєних кіннотників — лицарів.

Син Генріха І Оттон І (936-973) у 955 р. у битві на р. Лех розбив військо мадярів, чим остаточно припинив їхні набіги. Оттон І вірив, що зможе відновити Римську імперію Карла Великого, а тому прагнув, подібно до свого славетного предка, бути коронованим у Римі з рук Папи Римського. Тому в 961 р. Оттон І здійснив похід до Італії, підтримав папу Іоанна XII в боротьбі проти непокірних васалів і повернув йому втрачений папський престол. За це вдячний папа коронував Оттона І як римського імператора.

Генріх І Птахолов

Генріх І Птахолов отримав своє прізвисько через кількасот років після своєї смерті. У XII ст. з’явилась оповідь про те, що гінці зі звісткою про обрання його королем застали Генріха за ловом птахів. Невідомо, наскільки достовірним є цей переказ, принаймні в інших історичних джерелах згадується, що Генріх любив полювати.

• Віднайдіть на карті церковні володіння на території Священної Римської імперії. Про що це може свідчити?

Світський — окремий від будь-якої релігії чи церкви.

Інвеститура — частина церемонії васальної клятви, під час якої сеньйор передавав васалові предмет (грудку землі, жезл, кинджал, рукавичку тощо), що символізував земельний наділ, який той отримував. У Священній Римській імперії між імператором та папою розгорнулася боротьба за те, хто мав надавати земельні наділи духовним особам і отримувати від них васальну клятву.

Подальша історія Священної Римської імперії була тісно пов’язана з християнством та Церквою. Влада імператора освячувалась Церквою; він мав виступати захисником релігії, а ще — оберігати ввірені йому території від зовнішніх загроз. Водночас імператори та папи постійно боролися за те, чия влада є верховною — духовна чи світська. Наприклад, імператор Генріх IV (1050-1106) зазнав принизливої поразки в боротьбі з папством за інвеституру і був відлучений від Церкви. Він мусив вимолювати прощення у папи: три дні голодний і босий імператор очікував дозволу на зустріч із папою Григорієм VII, а прощення вимолював на колінах.

За правління іншого імператора, Фрідріха І Барбаросси (1122-1190), його державу стали називати Священною Римською імперією. Це, на думку імператора, мало підкреслити його незалежність від папи. Фрідріх І також намагався вести військові дії проти пап. Він програв, але встиг завоювати північну область Італії — Ломбардію.

Корона імператора Священної Римської імперії

Руїни Каносського замку (сучасний вигляд)

Папа Римський Григорій VII (1073-1085) провів низку церковних реформ; серед іншого йшлося про скасування інвеститури. Це викликало обурення імператора Генріха IV, який не бажав утрачати свою владу над єпископами. Він розпочав політичну боротьбу проти папи. У відповідь той відлучив імператора від Церкви. Цим скористалися невдоволені Генріхом IV німецькі феодали та власні діти, розпочавши повстання проти імператора.

За такої ситуації Генріху IV не залишилося іншого виходу, як шукати примирення з папою. Холодної зими 1077 р. імператор із невеликим почтом прибув до резиденції папи в замку Каносса на півночі Італії. Протягом трьох діб Генріх IV був змушений стояти босоніж, в одязі спокутного грішника, перед ворітьми замку, доки Григорій VII його пробачив. Відтоді слово «Каносса» стало символом підкорення світської влади духовній, а вислів «ходіння в Каноссу» означає глибоке приниження переможцем переможеного.

Кафедральний собор в Палермо, Сицилія, де похований Фрідріх II (сучасний вигляд)

Слон — подарунок Фрідріху II від єгипетського султана. Середньовічна мініатюра

Нащадок Барбаросси Фрідріх II (1220-1250), навпаки, вирізнявся нетиповим для свого часу прохолодним ставленням до релігії. Він так затягував з початком чергового хрестового походу, що папа наклав на нього відлучення від Церкви. Але Фрідріх II навіть і не спробував зняти його з себе. Натомість імператор вирушив до Святої землі, де мирно домовився із султаном Єгипту про передачу Єрусалима та інших святих місць на п’ять років під владу християн. Папа був настільки розлючений, що навіть відлучив від Церкви і місто Єрусалим. До кінця життя Фрідріх II так і не помирився з папою, який називав його антихристом і сином диявола.

Фрідріх II не любив Німеччину і майже все своє життя провів у Сицилійському королівстві, яке перетворив на могутню централізовану державу. Розкіш палацу Фрідріха II нагадувала двір арабського халіфа. На вулиці міста і в мандрівки королівством імператор виїздив у супроводі воїнів на індійських слонах і верблюдах. Фрідріх II приділяв увагу й розвитку освіти. За його наказом 1224 р. в Неаполі заклали університет — перший університет, заснований світською владою.

2. Німецький «наступ на Схід»

На схід від земель Священної Римської імперії, у межиріччі Ельби та Одера і на узбережжі Балтійського моря, мешкали західнослов’янські язичницькі племена. Вони не мали власної держави. Спочатку їх невдало намагалися завоювати Генріх І й Оттон І. Новий наступ на ці землі розгорнувся в середині XII ст.: у 1147 р. Папа Римський дозволив німецьким хрестоносцям здійснити Хрестовий похід не в Палестину, а на землі слов’ян-язичників. Хрестоносцям легко вдалося захопити ці території, оскільки вони переважали в силі. На спустошених землях постало маркграфство Бранденбург, центром якого в XIII ст. стало місто Берлін.

У XIII ст. починається німецька колонізація балтійських земель, що були заселені балтськими племенами. Німецькі купці першими проклали шлях у ці землі, за ними рушили місіонери, а згодом і лицарі. Вслід за ними на схід подалися німецькі селяни, ремісники, яких феодали заохочували всілякими пільгами. Місцеве населення винищувалося або витіснялося. У 1201 р. на землях племен лівів була заснована Рига, яка згодом стала центром нової німецької землі — Лівонії.

Битва під Ґрюнвальдом (сучасне зображення)

Новозасновані німецькі держави ворогували із сусідніми руськими князівствами — Новгородом, Псковом та Полоцьком. Після поразки у битві на Чудському озері («Льодове побоїще», 1242 р.) німці були змушені зупинити свій «наступ на Схід».

У 1231 р. почалося підкорення балтського племені пруссів. Головну роль у їхньому завоюванні відіграв Тевтонський орден, запрошений у Балтію польським герцогом Конрадом Мазовецьким, володіння якого найбільше страждали від набігів пруссів. На підкорених землях тевтонці створили сильну державу, яка незабаром стала загрозою як для Польщі, так і для руських князівств. У 1238 р. в битві під Дорогочином галицько-волинський князь Данило Романович завдав їм першої серйозної поразки. У 1410 р. об’єднане військо Польщі та Литви завдало поразки тевтонським лицарям у битві під Ґрюнвальдом, а землі Тевтонського ордену стали васально залежними від польського короля.

Німецька колонізація відбувалася не лише за допомогою сили зброї. Правителі країн Центрально-Східної Європи запрошували німецьких селян, ремісників та шахтарів у свої володіння з надією, що їхні знання та досвід допоможуть розвитку міст та ремесел. Так у багатьох містах з’явився значний прошарок німецького населення.

3. Організація влади у Священній Римській імперії

У Х-ХІІІ ст. до складу Священної Римської імперії належали території сучасних Німеччини та Чехії, значна частина Італії та королівство Бургундія. Проте управління цими величезними територіями відбувалося приблизно так, як і за часів Карла Великого.

Імперія складалася з численних князівств і графств, кожне з яких мало власну систему управління та закони, причому вони нерідко могли суперечити імператорським розпорядженням. Німецькі князі були повновладними господарями у своїх володіннях. Так, наприклад, відкриття дороги через перевал Сен-Готард в Альпах перетворило Рейнську долину на популярний торговий маршрут, тож місцеві князі піднімали плату за проїзд своїми землями, поки вона не досягла космічних розмірів.

Тевтонські лицарі (сучасне зображення)

Крім того, феодали часто повставали проти імператора, а ще постійно влаштовували міжусобні війни. Починаючи з XIII ст., князівства фактично перетворилися на маленькі самостійні держави, а імператор виконував радше церемоніальні функції. Проте за ним зберігався обов’язок здійснювати правосуддя — судових органів в імперії не існувало до кінця XV ст. Так само не було й столиці та впорядкованої системи управління імперією: адміністративні й фінансові органи мігрували по всій країні вслід за імператором та його почтом.

Імператор разом з усім своїм двором постійно подорожував власними володіннями, вирушаючи туди, де справи вимагали його присутності, або ж туди, де можна було розважитися.

Цікаво, що імператорський престол у Священній Римській імперії не передавався у спадок — імператора обирали. Порядок обрання імператора визначала Золота булла, видана у 1356 р. імператором Карлом IV (1346-1378). Згідно з нею спочатку більшістю голосів сім курфюрстів (князів-виборщиків; від нім. Kür — «вибір» і Fürst — «князь») обирали короля, якого Папа Римський потім вже коронував як імператора Священної Римської імперії.

Золота булла — у Візантійській імперії золотою печаткою (латинською мовою — буллою) скріплювались найважливіші державні документи. Цю традицію перейняли і західноєвропейські володарі.

Золота булла закріплювала право князів на вищий суд у межах своїх володінь, карбування власної монети, відкриття шахт, що добували золото і срібло. Дозволялося вести «законно оголошені» війни, але війни васалів проти сюзерена були заборонені. Фактично закріплювався наявний стан речей у Священній Римській імперії. Золота булла стала основною для видання законів імперії аж до її ліквідації у 1806 р. З 1512 р. імперія стала називатися Священною Римською імперією німецької нації.

Сторінка Золотої булли 1356 р.

Золота печатка, яка скріплювала Золоту буллу

Священна Римська імперія утворилася із королівства східних франків, що виникло внаслідок Верденського поділу. Її особливістю став тісний взаємозв’язок між релігійною та світською політикою. Також, на відміну від Англії та Франції, тут не відбулося централізації державного управління. Навпаки, Золота булла 1356 р. закріплювала феодальну роздробленість імперії.

Німецький «наступ на Схід» мав форму хрестових походів, але за суттю був одним із напрямів зовнішньої колонізації у Європі.

Закріпимо знання та вміння

Перевірте себе

1. Внаслідок яких подій у Західній Європі з’явилася нова Римська імперія? Хто став першим імператором нової імперії? 2. За правління якого імператора Римська імперія стала називатися Священною? 3. Що стало причиною конфлікту між Папою Римським Григорієм VII та імператором Генріхом IV? 4. Назвіть дату битви під Грюнвальдом. Чому вона відбулась? Якими були її наслідки? 5. Які права мали феодали Священної Римської імперії згідно із Золотою буллою? 6. За матеріалами підручника і додатковими джерелами підготуйте короткі презентації або повідомлення про цікаві факти з історії та повсякдення Священної Римської імперії.

Опрацюйте разом

1. На території розселення яких племен здійснювався німецький «наступ на Схід»? Якими були його результати? 2. Обговоріть у парах, що було основною причиною боротьби між папами та імператорами. 3. Розкрийте суть вислову «ходити в Канносу». 4. Порівняйте організацію влади у Священній Римській імперії та Франції середини XIV ст. 5. Обговоріть у групах: з чим пов’язані зміни в назві імперії: Римська імперія — Священна Римська імперія — Священна Римська імперія німецької нації. 6. Завершіть таблицю в робочому зошиті.

Роки правління

Характеристика

Організував успішну оборону проти нападів угорців

§ 46. Створення Римської імперії. Правління Октавіана Августа

Роздивіться прикрасу. Припустіть, де на ній зображено Октавіана Августа. Чому поряд з Августом бачимо богиню Рому – уособлення міста Рим та всієї держави? Кого зображено на нижній частині прикраси? Поміркуйте, чи могли подібні зображення з’явитися в Греції за правління Перікла. Які зміни в управлінні Римом призвели до появи такого твору?

Камея (вирізьблене на камені рельєфне зображення), що прославляє Октавіана Августа. І ст.

1. Як Окгавіан став єдиним володарем у Римі?

Після смерті Цезаря влада перейшла до рук сенату, який поквапився укласти з Марком Антонієм угоду: усі розпорядження Цезаря залишилися чинними, його вбивць було помилувано. Невдовзі в Римі заявив про себе новий політичний діяч – родич Цезаря Гай Юлій Цезар Октавіан, якого Цезар усиновив незадовго до смерті та назвав у заповіті основним спадкоємцем.

У листопаді 43 р. до н. е. Октавіан, Марк Антоній та намісник в Іспанії Лепід створили другий тріумвірат, поставивши собі за мету покарати вбивць Цезаря. Через рік у Македонії тріумвірат переміг армію заколотників. Після цього Антоній залишився на Сході, а Октавіан відбув до Італії. Згодом Октавіан усунув від влади Лепіда та виступив проти Антонія, якому цариця Єгипту Клеопатра надала допомогу. У вересні 31 р. до н. е. між флотами Октавіана та Антонія відбулася битва біля мису Акцій. Антоній зазнав поразки – його армія перейшла на бік Октавіана.

Переслідуючи Антонія, Октавіан підійшов до мурів Александрії. Він пообіцяв залишити Клеопатру царицею в Єгипті та захистити її дітей, вимагаючи натомість видати Антонія. Але Антоній і Клеопатра наклали на себе руки. 1 серпня 30 р. до н. е. війська Октавіана вступили в Александрію. Єгипет став римською провінцією.

Принципат (від латинського – керівна роль) – державний устрій у Давньому Римі в І ст. до н. е. – II ст. н. е., за якого зберігались республіканські установи, але влада фактично належала імператорові.

Після завоювання Єгипту та смерті Антонія Октавіан став єдиним, з необмеженою владою, володарем.

У 27 р. до н. е. на засіданні сенату Октавіан оголосив, що громадянські війни припинено, відновлено мир і що він відмовляється від влади. Сенатори, злякавшись відповідальності, стали благати його не полишати державне кермо й висловили згоду пристати на всі його умови. Так Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим: він став принцепсом – найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Тож форму правління в Римі за Октавіана історики називають принципатом.

Октавіан мав найвищу військову владу – імперій (звідси – «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроєкти або накладати вето на закони. Згодом йому присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше – титул «батька вітчизни».

Імператор Октавіан Август правив Римом від 27 р. до н. е. до 14 р. н. е.

Як постав другий тріумвірат і чому події 30-х років І ст. до н. е. називають новою громадянською війною? Чому правління Октавіана Августа називають принципатом? Чим ця форма правління відрізнялася від республіки?

Досліджуємо

Роздивіться карту «Римська держава в І ст. до н. е. – II ст.» (знайдете її на форзаці підручника). Визначте території, які римляни завоювали за Октавіана Августа, назвіть нові провінції, які постали за часів його правління.

2. Якою була внутрішня та зовнішня політика Октавіана Августа?

Октавіан Август постійно наголошував, що він лише відновив Римську республіку. Але насправді він створив нову форму управління державою. Римська знать підтримувала нові порядки, бо вбачала в них силу, здатну придушувати повстання рабів і припиняти громадянські війни. Нова держава стала називатися Римською імперією. Від часів Октавіана Августа всіх правителів Римської держави називали імператорами.

Август запровадив нові посади – префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора.

Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами. Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. Їх називали сенаторськими провінціями.

За Октавіана Августа західний кордон Римської держави досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.

Август зажив неймовірної популярності – римляни назвали його найщасливішим принцепсом. Він виправдав їхні надії. Октавіан роздавав гроші плебсу та землі легіонерам, відновлював храми й відбудовував Рим. Він піклувався про звичаї й шанував традиції римлян. Його оспівували поети та історики, звеличували скульптори. Це й не дивно, адже Август був покровителем тих митців, які вміли йому догодити. Найулюбленішими поетами за доби Октавіана були Вергілій та Горацій. Зокрема, Вергілій уславив імператора Октавіана Августа, утіливши ідею його божественного походження. Узявши за взірець гомерівську «Іліаду», він написав поему «Енеїда», у якій ішлося про пригоди троянського героя Енея. Після втечі з Трої Еней, нащадком якого і був Октавіан, перебрався до Італії, де заклав нову державу. За часів правління Октавіана жив видатний римський історик Тит Лівій – автор «Історії Рима від заснування міста», що складалася із 142 книжок.

Як відповів би римлянин на запитання: у якому році почалося правління Октавіана Августа? Обчисліть, скільки років воно тривало.

Обговорюємо

Прочитайте уривки із твору Светонія. За Текстом 1 поясніть, чому Августа називають будівничим Рима. Навіщо імператор розбудовував столицю? Як, на вашу думку, мали ставитися мешканці Рима до Августа? За Текстом 2 зробіть висновки про спосіб життя, здоров’я, риси вдачі правителя Риму. Яку цінну інформацію про повсякденне життя римлян містить уривок?

Август так відбудував місто, що мав підстави пишатися тим, що прийняв Рим цегляним, а залишає мармуровим; і він зробив усе, що може передбачати людський розум для безпеки міста на майбутні часи. Громадських будинків він вибудував дуже багато; з них найважливіші – форум із храмом Марса, святилище Аполлона на Палатині, храм Юпітера Громовержця на Капітолії. Усе місто він поділив на округи й квартали, наказавши, щоб округами відали за жеребом посадові особи щороку, а кварталами – старости, яких обирали з місцевих мешканців. Для охорони від пожеж він розставив пости й запровадив нічну варту, для запобігання повеням розширив і очистив русло Тибру, за багато років занесене сміттям і звужене обвалами будівель.

За обідом бувало три зміни, якнайбільше – шість; усе подавалося без особливої вишуканості, але з найбільшою привітністю. Свята й урочистості влаштовував він з більшою пишністю, а іноді – тільки жартома. Що ж до їжі, то їв він дуже мало й невибагливо. Любив грубий хліб, дрібну рибу, вологий сир, відтиснутий руками, зелені фіги другого збору; під’їдав і в передобідні години, коли й де завгодно, щойно зголодніє. Дуже піклувався про своє слабке здоров’я. Насамперед, він рідко купався: натомість зазвичай обтирався олією або розпарювався перед відкритим вогнем, а потім обливався водою кімнатної температури або підігрітою на сонці.

. Ніколи не говорив ні перед сенатом, ні перед народом, ні перед військом, не обміркувавши й не склавши свою промову заздалегідь, хоча не позбавлений був здатності говорити й без підготовки.

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/N8ORMou або кодом, перегляньте відеореконструкцію Рима часів імперії. Що найбільше вразило в побаченому? Як у відео передано ускладнення суспільного життя від цивілізації до цивілізації (у порівнянні з переглянутими раніше реконструкціями)? У якій давній столиці ви хотіли б побувати? Що хотіли б довідатися, потрапивши до Рима часів Октавіана Августа?

Узагальніть матеріал уроку, висловивши міркування про те, чому Октавіана Августа, а не Юлія Цезаря, називають засновником імперії.

• 1. Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
• 2. Укладіть перелік понять, назв, імен, важливих для теми уроку.
• 3. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/lVgLOAq або кодом та виконайте завдання онлайн.

У короткому есе визначте роль Октавіана Августа в історії Риму, дайте йому оцінку як людині та державному діячеві.