Але знаки для позначення чисел з'явилися значно пізніше: їх винайшли шумери – народ, що жив в 3000-2000 рр. до н. е.5 трав. 2021 р.
Походження Індо-арабські цифри було винайдено в Індії, у межах абетки Брахмі, від якої походять усі сучасні абетки Індостану, та пізніше запозичено мусульманськими науковцями, які, зокрема, перський математик Аль-Хорезмі, називали їх «Індійськими».
У Давньому Єгипті числа позначались ієрогліфами. Давні шумери придумали цифри у вигляді рисочок і записували їх гострою паличкою на вологих глиняних дощечках. Найзручнішим у використанні виявилися арабські цифри. Придумали їх у Давній Індії, але привезли до Європи саме араби.
Першою справжньою письмовою позиційною системою числення вважається була Індійсько-арабська система чисел. Ця система була створена у VII столітті в Індії, але ще не мала її сучасної форми, оскільки використання цифри нуль, ще не було загальноприйнятим.
Арабські числа — десять цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 9. Термін також часто застосовують до десяткового числа, що записується із використанням цих цифр, що на сьогодні є найбільш загальною системою для символічного представлення чисел в світі. Ці числа також називаються індо-арабськими числами.
Тривалий час найпершим у світі вважали код нуля, знайдений у написі 787 року, нанесеному на храмовий мур у місті Гваліор у Центральній Індії (там є число 270). Деякі дослідники припускали, що нуль був позичений у греків, які ввели як нуль букву «о» в шістнадцяткову систему числення, використану ними в астрономії.
Арабські числа — десять цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 9.