Гліколіз відбувається у цитоплазмі клітин. Він складається з декількох послідовних реакцій перетворення молекули глюкози C 6 H 12 O 6 на дві молекули піровиноградної кислоти — ПВК C 3 H 4 O 3 та дві молекули АТФ (у вигляді якої запасається приблизно 40 % енергії, що виділилася при гліколізі).
Протягом цієї послідовності реакцій значна частина енергії, що вивільняється з молекули глюкози, витрачається на утворення чотирьох молекул АТФ, дві з яких використовуються для компенсації витрат на активацію гексоз.
Виявилося, що за наявності кисню відбувається повне окиснення глюкози до вуглекислого газу та води. Це супроводжується синтезом 30—32 молекул АТФ на одну молекулу глюкози. За відсутності кисню бродіння дає тільки 2 молекули АТФ на молекулу глюкози.
Окиснення 1 молекули глюкози
| Етап | АТФ |
|---|---|
| Тотально за аеробного окиснення 1 молекули глюкози | 32 або 30 АТФ |
Гліколіз – сукупність ферментативних реакцій, які забезпечують безкисневе розщеплення молекул глюкози з утворенням молочної кислоти та АТФ.
А III кисневий (аеробний) етап — відбувається у матриксі й на кристах мітохондрій за участі кисню, вивільняється основна кількість енергії (понад %). Аеробне перетворення вуглеводів продовжується завдяки розщепленню піровиноградної кислоти до води і вуглекислого газу.
Отже, в анаеробних умовах клітині потрібно спожити у 15 разів більше глюкози, щоб отримати таку саму кількість АТФ. Ефект Пастера свідчить про те, що швидкість гліколізу залежить від умов.