Астроцитома головного мозга

Астроцитома головного мозга — первичная внутримозговая нейроэпителиальная (глиальная) опухоль, берущая свое начало из звездчатых клеток (астроцитов). Астроцитома головного мозга может иметь различную степень злокачественности. Ее проявления зависят от локализации и подразделяются на общие (слабость, потеря аппетита, головные боли) и очаговые (гемипарез, гемигипестезия, нарушения координации, галлюцинации, расстройства речи, изменение поведения). Астроцитома головного мозга диагностируется на основании клинических данных, результатов КТ, МРТ и гистологического исследования тканей опухоли. Лечение астроцитомы головного мозга обычно представляет собой комбинацию нескольких методов: хирургического или радиохирургического, лучевого и химиотерапевтического.

МКБ-10

Общие сведения

Астроцитома головного мозга является наиболее распространенной разновидностью глиальных опухолей. Примерно половина всех глиом головного мозга представлена астроцитомами. Астроцитома головного мозга может возникать в любом возрасте. Чаще других астроцитома головного мозга отмечается у мужчин в возрасте от 20 до 50 лет. У взрослых наиболее характерной локализацией астроцитомы головного мозга является белое вещество полушарий (опухоль полушарий мозга), у детей чаще встречается поражение мозжечка и ствола мозга. Изредка у детей наблюдается поражение зрительного нерва (глиома хиазмы и глиома зрительного нерва).

Этиология астроцитомы головного мозга

Астроцитома головного мозга является результатом опухолевого перерождения астроцитов – глиальных клеток, имеющих форму звезды, за которую их также называют звездчатыми клетками. До недавнего времени считалось, что астроциты выполняют вспомогательную поддерживающую функцию по отношению к нейронам ЦНС. Однако последние исследования в области нейрофизиологии и неврологии показали, что астроциты выполняют защитную функцию, предотвращая травмирование нейронов и поглощая образующиеся в результате их жизнедеятельности избыточные химические вещества. Они обеспечивают питание нейронов, участвуют в регуляции функций гематоэнцефалического барьера и состояния мозгового кровотока.

Точные данные о факторах, провоцирующих опухолевую трансформацию астроцитов, пока отсутствуют. Предположительно роль пускового механизма, в результате которого развивается астроцитома головного мозга, играют: избыточная радиация, хроническое воздействие вредных химических веществ, онкогенные вирусы. Существенная роль отводится также наследственному фактору, поскольку у пациентов с астроцитомой головного мозга обнаружены генетические поломки в гене ТР53.

Классификация

В зависимости от строения составляющих ее клеток астроцитома головного мозга может быть «обычной» или «особой». К первой группе относятся фибриллярная, протоплазматическая и гемистоцитарная астроцитома головного мозга. В группу «особых» входит пиелоцитарная (пиллоидная), субэпендимальная (гломерулярная) и микроцистная церебеллярная астроцитома головного мозга.

Согласно классификации ВОЗ астроцитомы головного мозга подразделяются по степени злокачественности. К I степени злокачественности принадлежит «особая» астроцитома головного мозга — пиелоцитарная. II степень злокачественности характерна для «обычных» доброкачественных астроцитом, например, фибриллярной. К III степени злокачественности относится анапластическая астроцитома головного мозга, к IV степени — глиобластома. На долю глиобластомы и анапластической астроцитомы приходится около 60% опухолей головного мозга, в то время как высокодифференцированные (доброкачественные) астроцитомы составляют лишь 10%.

Симптомы астроцитомы головного мозга

Клинические проявления, которыми сопровождается астроцитома головного мозга, можно разделить на общие, отмечающиеся при любом расположении опухоли, и местные или очаговые, зависящие от локализации процесса.

Общие симптомы астроцитомы связаны с обусловленным ею повышением внутричерепного давления, ирритативным (раздражающим) воздействием и токсическим влиянием продуктов метаболизма опухолевых клеток. К общим проявлениям астроцитомы головного мозга относятся: головные боли постоянного характера, отсутствие аппетита, тошнота, рвота, двоение в глазах и/или появление тумана перед глазами, головокружения, изменения настроения, астения, снижение способности к концентрации внимания и ухудшение памяти. Возможны эпилептические припадки. Зачастую первые проявления астроцитомы головного мозга носят общий неспецифический характер. Со временем в зависимости от степени злокачественности астроцитомы идет медленное или быстрое прогрессирование симптоматики с появлением неврологического дефицита, свидетельствующего об очаговом характере патологического процесса.

Очаговые симптомы астроцитомы головного мозга возникают в результате разрушения и сдавления опухолью расположенных рядом с ней церебральных структур. Для полушарных астроцитом головного мозга характерно снижение чувствительности (гемигипестезия) и мышечная слабость (гемипарез) в руке и ноге противоположной пораженному полушарию стороны тела. Опухолевое поражение мозжечка отличается нарушением устойчивости в положении стоя и при ходьбе, проблемами с координацией движений.

Местоположение астроцитомы головного мозга в лобной доле характеризуется инертностью, резко выраженной общей слабостью, апатией, снижением мотивации, приступами психического возбуждения и агрессивности, ухудшением памяти и интеллектуальных способностей. Окружающие таких пациентов люди отмечают изменения и странности в их поведении. При локализации астроцитомы в височной доле имеют место расстройства речи, нарушения памяти и различные по своему характеру галлюцинации: обонятельные, слуховые и вкусовые. Зрительные галлюцинации характерны для астроцитомы, расположенной на границе височной доли с затылочной. Если астроцитома головного мозга локализуется в затылочной доли, то наряду со зрительными галлюцинациями она сопровождается различными нарушениями зрения. Теменная астроцитома головного мозга вызывает расстройство письменной речи и нарушения мелкой моторики.

Диагностика астроцитомы головного мозга

Клиническое обследование пациентов проводится неврологом, нейрохирургом, офтальмологом и отоларингологом. Оно включает неврологический осмотр, офтальмологическое обследование (определение остроты зрения, исследование полей зрения, офтальмоскопия), пороговую аудиометрию, исследование вестибулярного аппарата и психического статуса. Первичное инструментальное обследование пациентов с астроцитомой головного мозга может выявить повышенное внутричерепное давление по данным Эхо-ЭГ и наличие пароксизмальной активности по данным электроэнцефалографии. Выявление очаговой симптоматики в ходе неврологического обследования является показанием к проведению КТ и МРТ головного мозга.

Астроцитома головного мозга может быть обнаружена и при ангиографии. Установить точный диагноз и определить степень злокачественности опухоли позволяет гистологическое исследование. Получение гистологического материала возможно в ходе стереотаксической биопсии или интраоперационно (для решения вопроса об объеме хирургического вмешательства).

Лечение астроцитомы головного мозга

В зависимости от степени дифференцировки астроцитомы головного мозга ее лечение проводится одним или несколькими из указанных методов: хирургическим, химиотерапевтическим, радиохирургическим, лучевым.

Стереотаксическое радиохирургическое удаление возможно лишь при малом размере опухоли (до 3 см) и проводится под томографическим контролем при помощи надеваемой на голову пациента стереотаксической рамки. При астроцитоме головного мозга этот метод может быть использован лишь в редких случаях доброкачественного течения и ограниченного роста опухоли. Объем хирургического вмешательства, проводимого путем трепанации черепа, зависит от характера роста астроцитомы. Зачастую из-за диффузного разрастания опухоли в окружающие мозговые ткани ее радикальное хирургическое лечение невозможно. В таких случаях может быть проведена паллиативная операция для уменьшения размеров опухоли или шунтирующая операция, направленная на снижение гидроцефалии.

Лучевая терапия астроцитомы головного мозга проводится путем многократного (от 10 до 30 сеансов) внешнего облучения пораженной области. Химиотерапия осуществляется цитостатиками с использованием пероральных препаратов и внутривенных введений. Ей отдают предпочтение в случаях, когда астроцитома головного мозга наблюдается у детей. Последнее время ведутся активные разработки по созданию новых химиотерапевтических препаратов, способных избирательно воздействовать на опухолевые клетки, не оказывая при этом повреждающего действия на здоровые.

Прогноз астроцитомы головного мозга

Неблагоприятный прогноз астроцитомы головного мозга связан с ее преимущественно высокой степенью злокачественности, частым переходом менее злокачественной формы в более злокачественную и практически неизбежным рецидивированием. У лиц молодого возраста наблюдается более распространенное и злокачественное течение астроцитом. Наиболее благоприятен прогноз, если астроцитома головного мозга имеет I степень злокачественности, но даже в этом случае длительность жизни пациента не превышает 5 лет. Для астроцитомы III-IV степени это время составляет в среднем 1 год.

Астроцитома – що це за хвороба та як її лікувати. Астроцитома головного мозку – причини та лікування, прогноз для життя Астроцитома стовбура мозку

Терапевт, освіта: Північний медичний університет. Стаж роботи – 10 років.

– Це різновид головного мозку. Вона розвивається з клітин, які називаються . Ці клітини виконують найважливіші функції. Вони підтримують та захищають нейрони від шкідливих речовин, регулюють активність нейронів та контролюють кровотік. Захворювання може вразити будь-яку ділянку мозку, але найчастіше пухлина виникає у мозочку та півкулях. Більшість таких утворень злоякісні, тому чим раніше почнеться лікування, тим вищі шанси на виживання.

Астроцитома мозку може розвиватися з різних причин. Імовірність виникнення проблеми підвищується під впливом таких факторів:

• генетичної схильності до проблеми;
• онкологічних захворювань та вірусів;
• радіоактивного опромінення. Якщо людина перенесла якийсь вид раку і проходила радіотерапію, то ризик розвитку астроцитоми підвищується у кілька разів;
• несприятливої ​​екологічної ситуації;
• умов роботи на шкідливих виробництвах;
• порушень функцій імунної системи

На розвиток освіти також впливає вік хворого. Людина похилого віку мало шансів вилікуватися від астроцитоми.

Це захворювання може вражати будь-якому віці: від маленьких дітей до людей старшого віку. Причини розвитку астроцитоми виявити поки що не вдалося.

При астроцитомі мозку симптоми можуть виникати різні. Якими будуть ознаки, залежить від того, де знаходиться освіта. Початкові етапи розвитку хвороби можуть ніяк не проявляти себе. Перші симптоми виникають, коли пухлина виросла до значних розмірів. При цьому хворі страждають від:

1. Болючих відчуттів у різних ділянках голови, які не купуються знеболюючими препаратами.
2. Порушень роботи органів зору та мови.
3. Нудоти та позиву до блювоти.
4. Судом.
5. Погіршення пам’яті та галюцинацій.
6. Різких змін настрою, зміни особистості та характеру.
7. Загальна слабкість.
8. Порушень координації рухів.
9. Проблем з листом.
10. Труднощів у дрібній моториці.

Ці проблеми можуть бути нападами або турбують хворого постійно. На частоту проявів також впливає місцезнаходження новоутворення.

Види новоутворень та стадії розвитку

Усі астроцитоми поділяються на кілька груп, кожна з яких має свої особливості розвитку, методи лікування та прогнози виживання.

1. Дифузна астроцитома мозку. Вона вражає людей віком від 20 до 50 років. Така пухлина найчастіше. Вона повільно росте та має розмиті межі. Дифузна або фібрилярна астроцитома головного мозку лікується хірургічним шляхом.
2. Пілоцитарна пухлина. Вона розвивається повільно і локалізується в мозочку, стовбурі головного мозку, оптичних нервах. Вражає дітей та людей до 19 років.
3. Анапластична. Це злоякісне утворення має різну форму і розміри, поширюється на прилеглі тканини, швидко розвивається і важко піддається, тому що чіткі межі відсутні. Найчастіше хвороба вражає представників чоловічої статі.
4. . Новоутворення злоякісного характеру, яке стрімко зростає та розвивається. У короткий термін вражає довколишні тканини.

Існує багато інших видів: плеоморфна ксантоастроцитома, фібрилярно-протоплазматична астроцитома, субепідемальна, церебеллярна.

Розвиток астроцитом відбувається у чотири стадії:

• на першій стадії астроцитому називають пилоцитарною. Вона доброякісна і відрізняється добрим прогнозом. Але, якщо провести лікування пізно, то пухлина перероджується на злоякісну досить швидко;
• на другій стадії – це фібрилярна астроцитома. Вона також є доброякісною, але перетворюється на злоякісну швидше, ніж на першій стадії;
• на третій стадії астроцитома анапластична. Вона швидко розвивається і збільшується в розмірах, поширюється на прилеглі тканини і перероджується в глиобластому;
• на четвертій стадії виникає гліобластома. Вона більше за інших небезпечна для життя хворого і важко піддається лікуванню. Хворий при цьому страждає від сильного головного болю, тому йому призначають сильнодіючі знеболювальні препарати.

На початкових етапах розвитку пухлини важко від здорових клітин.

Як ставлять діагноз

Лікування астроцитоми головного мозку можуть призначити лише після проведення діагностичних досліджень, які дозволять визначити вид та локалізацію пухлини. Для цього призначають:

1. Томографію. Більше інформації про проблему може дати магніторезонансна томографія. На знімку підсвічуються ділянки пухлини, що не викликає труднощів із визначенням ступеня злоякісності. На томографії можна отримати точне зображення всіх структур головного мозку, що дозволяє дізнатися про будову новоутворення та його розташування. Позитронно-емісійну томографію проводять за допомогою введення у вену певної кількості радіоактивної глюкози. Вона накопичується у місці злоякісної пухлини і дозволяє виявити її розташування.
2. Біопсію. Для дослідження беруть зразок уражених тканин. За наслідками аналізу з’ясовують ступінь злоякісності освіти.
3. Ангіографію. У судини вводять контрастну речовину, яка дозволяє виявити, які судини живлять новоутворення. За допомогою дослідження можуть спланувати операцію ефективніше.
4. Неврологічне обстеження.

Тільки після одержання всіх результатів можуть поставити точний діагноз.

Методи лікування

Грунтуючись на дослідженнях, фахівець призначає потрібний для кожного випадку метод лікування.

Оперативне втручання

За низького ступеня злоякісності освіти можуть призначити хірургічне лікування. Повністю провести висічення пухлини виходить не завжди. Тому можуть призначити променеву терапію. На початкових стадіях розвитку хвороби вона може дати хороших результатів. Тому до появи нової симптоматики променеву терапію можуть відкласти.

Для усунення пухлин з високим ступенем злоякісності завжди призначають додаткові методики, крім операції, які дозволяють вбити ракові клітини або хоча б зупинити їх зростання та розвиток. т з використанням технологій, що дозволяють отримати зображення мозку в момент втручання, що значно знижує ризик отримання травми.

За відсутності можливості повністю ліквідувати освіту хірургічне лікування все одно проводять для того, щоб зменшити обсяг астроцитоми.

Променева терапія

Декілька курсів променевої терапії дозволяють пошкодити клітини, які живлять пухлину, та поступово відновити здорові ділянки мозку. Ця процедура значно підвищує якість лікування. Її проводять такими способами:

1. внутрішнім впливом. Радіоактивні препарати вводять у пошкоджені тканини.
2. Зовнішній вплив. Радіаційне випромінювання впливає на організм зовні

Хіміотерапія

Хворому призначають препарати, що дозволяють знищити злоякісні клітини. Такі ліки виробляють у вигляді таблеток, уколів та складів для внутрішньовенного введення. Тому для кожного можна підібрати власний метод. Хімічні речовини, які у таких препаратах, потрапляють у кров і, поширюючись тілом, вбивають уражені ділянки.

Проблема такого лікування в тому, що подібні ліки знищують усі клітини: і хворі, і здорові. Тому хворий переживає багато побічних ефектів.

Радіохірургічне лікування

Проводять пряме опромінення клітин пухлини. Спеціальна комп’ютерна програма дозволяє розрахувати точне положення новоутворення та направити радіаційні промені прямо в пухлину, не чіпаючи розташовані поруч ділянки здорових тканин.

Прогноз та наслідки

Що таке астроцитома краще не знати нікому. Ця хвороба найчастіше має несприятливий прогноз. Якщо пухлина злоякісна, і було проведено хірургічне лікування, то жити хворий після цього буде не більше трьох років.

Скласти більш-менш точний прогноз лікар може з урахуванням віку хворого, ступеня злоякісності освіти, його розташування, швидкості розвитку та кількості рецидивів.

Приблизно фахівець може сказати, що якщо розпочати лікування на першій стадії розвитку хвороби, прожити хворий може близько десяти років. З розвитком хвороби термін життя зменшується з кожною стадією на кілька років. Так, при астроцитомі четвертого ступеня у людини залишається не більше року за позитивної клінічної картини.

Саме новоутворення негативно впливає на стан здоров’я людини, а методи лікування, що застосовуються для усунення пухлини, ще більше посилюють становище. Тому наслідки захворювання можуть бути такими:

1. Погіршення чи повна втрата зору. При цьому призначають хірургічне лікування, що дозволяє частково повернути здатність бачити.
2. Зниження функцій опорно-рухового апарату. Можливо, хворому доведеться пересісти на інвалідний візок.
3. Погіршення мовної функції.
4. Поразка нервових закінчень, відповідальних смакові якості, дотик, відчуття дотиків.

Астроцити виконують у головному мозку найважливіші функції. Якщо з них починає розвиватися пухлина, це є серйозною небезпекою для здоров’я людини. Тому якщо з’явилися перші ознаки хвороби, необхідно терміново пройти обстеження.

Тільки своєчасна діагностика дозволить підвищити шанси на виживання та збільшити термін життя. Повністю позбавитися проблеми і прожити довго після такого діагнозу неможливо.

Щоб уникнути тяжких наслідків, необхідно:

• контролювати стан свого здоров’я, особливо якщо у когось із членів сім’ї виникали подібні проблеми. Необхідно уникати трудової діяльності у шкідливих умовах, регулярно відбуватись обстеження;
• якщо було виявлено пухлину, бажано пройти обстеження в кількох фахівців. Можливо, один із них призначить ефективніший метод лікування;
• Лікування при астроцитомі слід проводити на ранніх стадіях. Це підвищить шанси на виживання.

Астроцитома вражає мозок, що призводить до погіршення роботи всього організму. Самостійно хвороба не пройде. Тому лише за допомогою традиційного лікування можна покращити якість життя.

Астроцитома – це найпоширеніша первинна пухлина головного мозку. Джерелом є клітини астроцити, зірчастої форми, від яких і виникла її назва. Вона є різновидом гліоми – новоутворення, що виходить із глії (каркаса, що підтримує мозкову тканину).

Зустрічаємо астроцитоми головного мозку становить близько 5 осіб на 100 тис населення.

Причини розвитку

Більшість випадків цього захворювання – спорадичні, не обумовлені генетичними факторами, і етіологія їх виникнення точно не визначена.

Єдиним більш-менш доведеним онкогенним фактором є радіоактивне випромінювання. Підтверджується це високим відсотком новоутворень мозку у дітей, які перенесли променеву терапію щодо лейкозів.

У 5% випадків астроцитоми генетично обумовлені. Вони виникають у осіб із такими спадковими синдромами, як нейрофіброматоз, хвороба Туркота, синдром Лі-Фрауменя.

Інші причини недостатньо доведені. Поки що імовірно висловлюються думки про вплив несприятливих екологічних факторів, куріння, електромагнітного випромінювання тощо.

Класифікація

На відміну від основної градації по стадіях, прийнятої в онкології, новоутворення мозку поділяються за ступенем злоякісності (WHO Grade) та темпами зростання на 4 групи. I-II відносяться до доброякісних, а III-IV – до злоякісних пухлин мозку.

Спрощена гістологічна класифікація астроцитом має такий вигляд:

• Пілоцитарна (I ст).
• Субепендімарна гігантоклітинна (I cт).
• Дифузна (ІІ ст).
• Анапластична (IIIст).
• Гліобластома (IVст).

Пілоцитарна астроцитома – зустрічається частіше у дітей та молодих осіб, розташовується переважно у задній черепній ямці (мозочок, стовбур мозку), гіпоталамусі, зоровому тракті. Характеризується повільним прогресуванням, відмежованістю від здорової тканини, самостійною стабілізацією зростання, рідко малігнізується. У 80% випадків після оперативного лікування настає повне одужання.

Субепендімарна гігантоклітинна астроцитома – доброякісна, повільно зростаюча, часто безсимптомна. Зустрічається частіше у чоловіків, розташовується зазвичай у четвертому чи бічному шлуночках мозку.

Дифузна астроцитома виявляється переважно в осіб молодого віку (30 -35 років). Розвивається в лобовій, скроневій та острівцевих зонах. Найчастіше виявляється епіприступами. У 70% випадків дифузна астроцитома здатна переродитися на злоякісну форму. Гістологічні варіанти: фібрилярна, гемистоцитарна, протоплазматична (дуже рідкісний вид).

Анапластична астроцитома зустрічається найчастіше у віці 40-50 років. Це злоякісна, інфільтративно зростаюча новоутворення з несприятливим прогнозом. Розташовується переважно у великих півкулях.

Гліобластома – найпоширеніша і най злоякісніша пухлина мозку (WHO grade IV). Характеризується агресивним інфільтративним зростанням, необмеженістю від навколишніх тканин, практично 100% рецидивування навіть на тлі лікування. Гліобластома зустрічається переважно після 50 років (первинна, на незміненій тканині мозку). Вторинна ГБ, що виникає з астроцитоми меншою мірою злоякісності, може траплятися і молодшому віці. Гліобластоми діляться на: гігантоклітинну та гліосаркому.

У зв’язку з бурхливим розвитком молекулярної біології накопичено великий обсяг досліджень щодо генетичних мутацій у клітинах мозкових пухлин. З’ясувалося, що наявність певних змін суттєво впливає на перебіг та прогноз при однакових гістологічних типах астроцитом.

У 2016 р. прийнято нову класифікацію пухлин ЦНС. Так, наприклад, дифузна, анапластична астроцитома та гліобластома в ній представлені підтипами з мутацією в гені IDH і без такої. Наявність генетичної патології в гені IDH є прогностичним позитивним маркером, це означає, що пухлина більш ефективно відповідатиме на хіміотерапію.

клінічна картина

Будь-яке новоутворення у головному мозку має схожі симптоми незалежно від того, доброякісне воно чи злоякісне. Відмінність полягає лише у локалізації та розмірах пухлини.

Синдром підвищеного внутрішньочерепного тиску. Проявляється розпираючим головним болем, що посилюється при нахилі вперед і в горизонтальному положенні, який часто супроводжується нудотою, іноді блюванням. Звичайні знеболювальні неефективні.

Епіприступи. Розвиваються при подразненні рухових нейронів. Можуть бути великі напади з втратою свідомості або вогнищеві (судомні посмикування певної групи м’язів).

Вогнищева неврологічна симптоматика. Залежить локалізації освіти та вплив його на мозкові центри.

• Парези або паралічі кінцівок з одного боку.
• Афазія – порушення мови.
• Агнозія – патологічна зміна сприйняття.
• Оніміння або втрата чутливості однієї половини тіла.
• Диплопія – двоїння в очах.
• Зниження чи випадання полів зору.
• Атаксія – порушення координації та рівноваги.
• Поперхивание при ковтанні.

Когнітивні зміни. Зниження пам’яті, уваги, неможливість логічного мислення. При поразці лобової частки – психічні порушення типу «лобної психіки».

Діагностика

• Збір анамнезу та неврологічний огляд.
• Офтальмологічний огляд.
• МРТ мозку – золотий стандарт діагностики пухлин. Проводиться у трьох проекціях без та з контрастним посиленням. Дозволяє точно визначити локалізацію освіти, провести аналіз про взаємини вогнища з навколишніми структурами, провести планування хірургічного лікування.
• КТ при неможливості чи протипоказаннях до МРТ.
• Аналізи загальні та біохімічні, коагулограма, дослідження інфекційних маркерів, ЕКГ.

• Функціональна МРТ.
• МРТ-спектроскопія.
• Ангіографія.
• ПЕТ мозку з метіоніном, тирозином.
• Електроенцефалографія.

Лікування – загальні підходи

Основні методи – це хірургічний метод, променева та хіміотерапія. Видалення новоутворення – це перше завдання, яке ставиться перед нейрохірургами. Без оперативного втручання та отримання біопсії не можна поставити остаточний діагноз та виробити подальшу тактику лікування.

Показання до операції визначаються консиліумом залежно від місця розташування пухлини, загального функціонального стану пацієнта (за шкалою Карновського), а також віку.

• Максимально можна видалити тканину пухлини без шкоди для навколишніх структур.
• Зменшити явища внутрішньочерепної гіпертензії.
• Здобути матеріал для гістологічного дослідження.

У разі неможливості видалення новоутворення показано виконання стереотаксичної біопсії (пункція мозку спеціальною голкою під контролем МРТ або КТ).

Отриманий матеріал вивчається не менше ніж трьома спеціалістами, після чого виставляється остаточний гістологічний діагноз та ступінь злоякісності (WHO Grade).

Ад’ювантна (післяопераційна) терапія призначається з урахуванням гістологічного типу пухлини, генетичних мутацій IDH, загального стану пацієнта.

Загальні принципи лікування астроцитом різного ступеня злоякісності

Пілоцитарна (пілоїдна) астроцитома (I ступінь)

Основний метод – операція. Після хірургічного втручання виконується контрольна МРТ. При радикальному видаленні пухлини подальше лікування зазвичай не потрібне.

Якщо ж є сумніви після видалення новоутворення, проводиться динамічне спостереження. Променева терапія або повторна операція призначаються лише при виявленні рецидиву та появі симптомів.

Альтернативою оперативному видаленню новоутворення для невеликих за розміром пілоідним астроцитом все частіше стає стереотаксична хірургія (кібер-ніж). Метод заснований на одномоментному максимально точному фокусуванні високих доз випромінювання тканини пухлини з мінімальним ризиком пошкодження незмінених структур.

Дифузна астроцитома (ІІ ступінь)

Хірургічний метод є основним. Після операції виконується контрольна МРТ. Якщо проведена радикальна резекція та немає факторів несприятливого прогнозу, можливе спостереження з періодичністю проведення МРТ 1 раз на 3-6 місяців.

Ад’ювантна променева терапія призначається у випадках неповного видалення, а також наявності більш одного фактора ризику:

• вік старше 40 років;
• розмір пухлини більше ніж 6 см;
• виражений неврологічний дефіцит;
• поширення новоутворення за середню лінію;
• симптоми внутрішньочерепної гіпертензії

Стандарт променевого впливу – дистанційна радіотерапія у сумарній дозі 50 – 54 Гр. Хіміотерапія при II ступені злоякісності, як правило, не проводиться.

Злоякісні астроцитоми (анапластична астроцитома та гліобластома, III та IV ст)

За можливості виконується хірургічне видалення максимального обсягу новоутворення.

У короткий термін після операції призначається хіміопроменева терапія. Курс складається із щоденних сеансів по 2 Гр у сумарній дозі 60 Гр (30 циклів).

Рекомендовані схеми хіміотерапії: для анапластичної астроцитоми застосовується схема PCV (Ломустин, Прокарбазин, Вінкрістин) після курсу променевого впливу. Для гліобластоми ж стандартом є одночасна хіміопроменева терапія (темозоламід перед кожним сеансом опромінення) з подальшим підтримуючим дозуванням темозоламіду (темодала).

Контрольне МРТ-обстеження проводиться через 2-4 тижні після курсу ЛТ, а потім кожні 3 місяці.

Тактика при неоперабельній астроцитомі

Досить часто буває так, що анатомічно первинне вогнище розташоване так, що видалити його неможливо. Не оперують також пацієнтів із протипоказаннями (вік старше 75 років, тяжкий соматичний стан, індекс Карновського нижче 50).

У цих випадках бажано виконання стереотаксичної біопсії для отримання матеріалу для морфологічного аналізу.

Якщо ця маніпуляція також пов’язана з високим ризиком для життя пацієнта, тактика лікування приймається на основі укладання консиліуму. Виходячи з даних нейровізуалізації (МРТ або КТ), лікарі формулюють попередній діагноз (кожен тип пухлин має свої відмінні особливості на знімках).

Медикаментозне симптоматичне лікування

За наявності виражених симптомів призначається супровідна терапія:

• Глюкокортикостероїдні препарати (гормони) здатні знижувати внутрішньочерепну гіпертензію. Застосовується переважно дексаметазон в індивідуально підібраних дозуваннях. Після оперативного лікування дози знижують або скасовують зовсім.
• Протиепілептичні препарати для лікування та профілактики судомних нападів.
• Знеболюючі засоби.

Тактика при рецидивах

Гліальні пухлини схильні рецидивувати (повторне зростання), особливо часто – злоякісні астроцитоми. Основні методи лікування у разі рецидиву: хірургія, променева терапія та хіміотерапія. При невеликих за розмірами вогнищах може застосовуватися стереотаксична радіохірургія.

Підхід у разі індивідуальний, т.к. залежить від стану пацієнта, часу, який минув після попереднього лікування, функціонального стану головного мозку. При проведенні хіміотерапії застосовуються різні схеми з оцінкою їх ефективності; при гліобластомах можливе призначення таргетного препарату авастину (бевацизумабу).

У разі тяжкого загальносоматичного стану пацієнта показана симптоматична терапія, спрямована на полегшення симптомів захворювання.

Прогноз

Залежить від ступеня злоякісності пухлини, віку та загального стану хворого.

Середні терміни виживання:

• Пілоїдна астроцитома – 80% пацієнтів живуть понад 20 років після лікування.
• Дифузна астроцитома – 6 – 8 років, найчастіше трансформується на більш злоякісну форму.
• Анапластична астроцитома та гліобластома: прогноз несприятливий, п’ятирічне виживання практично не досягається. Лікування здатне продовжити життя на 1-1,5 роки.

‒
новоутворення, яке формується у гліальних клітинах. Це найбільш поширений підвид гліом, що мають форму зірки та включають клеєподібну або підтримуючу структуру. Можуть локалізуватися у будь-яких частинах мозку. Астроцитома виникає у клітинах під назвою “астроцити”. Цей вид формування зазвичай не поширюється межі головного чи спинного мозку.

Оцінка злоякісності відбувається за шкалою від І до ІV (залежно від результатів дослідження клітин під мікроскопом).

Види астроцитом

За типом клітин розрізняють такі види пухлин:

1. Низькосортні: розвиваються дуже повільно.
2. Високоякісні: зростають швидкими темпами та вимагають посиленого комплексного курсу лікування.

Астроцитома мозку
може виникати у будь-якому віці. Однак, низькосортні пухлини частіше зустрічаються у дітей та підлітків, а високоякісні розвиваються у більш дорослих пацієнтів. Астроцитоми на основі головного мозку виникають у молодих дорослих і становлять приблизно 75% від усіх нейроепітеліальних пухлин.

Астроцитома мозку: загальні види та опис залежно від локалізації освіти

Виділяють два широкі класи:

1. Вузька зона фільтрації
   – це інвазивні (проникні) утворення, добре визначені на візуалізаційних тестах. До них відносяться волосоподібні, плеоморфні маси, субепендімальні пухлини гігантських клітин.
2. Дифузної зони інфільтрації
   . Вони здатні виявлятися будь-де центральної нервової системи, але зазвичай розвиваються у півкулях мозку. Переважно страждають дорослі. Цей підтип має тенденцію до швидкого прогресування.

Чим небезпечна астроцитома головного мозку?

Утворення викликає негативні наслідки від стиску, вторгнення та руйнування паренхіми головного мозку, артеріальної та венозної гіпоксії, поглинання поживних речовин, необхідних для людського організму.

Крім цього, пухлина випускає в кров продукти обміну речовин, наприклад, вільні радикали, електроліти, нейромедіатори та ін. Водночас виділяє цитокіни, що порушують нормальне функціонування мозку.

Вторинні клінічні наслідки можуть бути викликані внутрішньочерепним тиском, що походить від пережимання судин, збільшення об’єму крові та цереброспінальної рідини.

Визначення способу впливу пухлини на внутрішню структуру мозкової тканини включає чотири багаторівневі гістологічні характеристики. Вони ґрунтуються на етапах злоякісності:

пілоідна астроцитома
(волосоподібна), плеоморфна, субепендімальна гігантських клітин. Подають 2% і мають добре окреслену структуру. Вони включають повільно зростаючі та доброякісні ущільнення. Як правило, локалізуються в тих місцях, де було встановлено початкове зростання. Ущільнення можуть містити мішечки рідини (кисти) або включатися до них. За тривалого розвитку досягають значних розмірів.

ІІ стадія:
фібрилярна астроцитома
досить низької якості або змішана олігоастроцитома. Найчастіше вважаються незлоякісними, але іноді можуть трансформуватися на більш агресивні маси. Містять мікроцисти та слизову рідину. Спостерігаються у молоді люди, які скаржаться на епілептичні напади.

Ущільнення визначаються як інвазивні, що вказує на їхню здатність проникати в оточуючі здорові тканини мозку. Через інфільтративний характер рецидиви – досить часте явище. Виникають у 8% людей.

III стадія:
анапластична астроцитома
. Формування часто супроводжують такі симптоми, як судоми, неврологічний дефіцит, головний біль або зміна психічного стану. Спостерігається у 20% випадків.

• більш агресивне зростання;
• вторгнення до сусідніх тканин;
• наявність “щупальців-виступів”, які важко видаляються під час операції;
• неоднакові на вигляд клітини.

IV стадія:
мультиформна
– це найбільш небезпечна та поширена освіта. Складає 25-30% випадків. Може містити такий матеріал, як кістозне відкладення кальцію, кровоносні судини та/або змішаний сорт клітин. Швидко метастазує та розвивається ще до того, як виникають симптоми.

Астроцитома головного мозку

Лікування астроцитоми

Терапевтичні заходи залежать від конкретного підтипу ущільнення, його розташування та рівня ураження.

Лікування астроцоми має базуватися на:

1. На першій стадії:
   хірургічне видалення. Також, дорослим та дітям старшого віку рекомендована променева терапія, у випадках коли астроцитома
   мозку
   не може бути видалена повністю.
2. Друга стадія
   : повне висічення, а також опромінення та застосування хіміотерапії.
3. Третя
   стадія:
   стандартне початкове лікування полягає у резекції. Хоча слід розуміти, що новоутворення цьому етапі зростання найчастіше може бути видалено повністю. Проте, хірургічний метод покращує стан хворого. У зв’язку з цим допомагає променева терапія. рекомендуються приймати з метою уникнення рецидивів.
4. На четверній стадії
   видалення астроцитоми
   однаково залишається ключовим терапевтичним способом за умови виключення травм неврологічного характеру. У цьому випадку обов’язковим супутнім заходом є променеве опромінення, іноді у поєднанні з хіміотерапевтичними засобами.

Прогноз

У зв’язку з тим, що захворювання переважно діагностується на III-IV стадіях та містить клітини атипового зростання, прогноз становить досить високу смертність.

Показники виживання, залежно від стадій, є:

1. Десятирічні дані на I стадії показують 100% прогноз.
2. При II ступеня п’ятирічна виживання становить 34% випадків без лікування та 70% з променевою терапією. У середньому пацієнти живуть чотири роки від постановки остаточного діагнозу.
3. Особи з ІІІ стадією мають середню тривалість життя 18 місяців.
4. Для IV ступеня прогноз є найбільш несприятливим. Пацієнти без будь-якої терапії живуть лише 17 тижнів, 30 тижнів після променевого опромінення та 37 – з хірургічним видаленням більшої частини пухлини. Довгострокове виживання (щонайменше 5 років) становить лише 3%.

Вимагає своєчасного діагностування для покращення прогностичних показників, тому при найменших підозрах або наявності вищеописаних симптомів пухлини слід негайно звертатися до лікаря.

Пухлинні захворювання мозку звуться «гліоми». Астроцитоми – це один з найбільш поширених різновидів гліом. Зазвичай пухлина вражає надзвичайно важливі гліальні клітини, що є основними підтримуючими компонентами центральної нервової системи.

Розвиватися дана пухлина може практично будь-де головного мозку, від мозочка і до волокон зорового нерва. А оскільки більше половини випадків астроцитоми характеризується лікарями як злоякісна, лікування даної хвороби починати потрібно негайно.

Фактори ризику

Існують такі фактори, що підвищують можливість розвитку людини пухлини:

• Онкологічні віруси та хвороби, пов’язані з ними;
• Вплив радіоактивного опромінення. У хворих іншим видом раку, який раніше переніс кілька курсів радіотерапії, ризик розвитку астроцитоми головного мозку збільшується в кілька разів;
• Спадкова схильність;
• Вік пацієнта;
• Ступінь пухлини, що розвивається;
• Розмір астроцитоми та місце її розташування.

Від кожного описаного вище фактора залежить, наскільки успішним буде лікування, а також оцінюються шанси пацієнта до та після видалення пухлини.

Найбільш низькі показники у хворих віком, з високим ступенем розвитку астроцитоми.

Як відомо, люди похилого віку звертають на своє здоров’я достатньо уваги, але часто займаються самолікуванням.

Варто зауважити, що розвиток цієї пухлини не залежить від віку пацієнта, оскільки вона може виникнути як у маленьких дітей, так і у людей старшого віку.

Симптоми

Симптоматика цього виду пухлини досить велика, оскільки прояв деяких ознак залежатиме від розташування астроцитоми.

Причому на початкових стадіях пухлина може не проявляти себе. Іноді симптоми виявляються лише тоді, коли вона досягла значних розмірів.

Можна виявити такі ознаки астроцитоми:

• Поява болю, осередок якого може зосереджуватися у різних частинах голови. Вплив знеболюючих у будь-яких дозах не проявляється;
• Виникнення зорових розладів;
• Нудота, поява блювотних позивів;
• Судоми;
• Ослаблення пам’яті;
• Зміна характеру, особистості, часті перепади настрою;
• Порушення мови;
• Розвиток загальної слабкості чи слабкості у кінцівках;
• Порушення координації чи ходи;
• Галюцинації;
• Проблеми із листом;
• Труднощі в роботі дрібної моторики пальців.

Ці симптоми можуть бути приступоподібними або постійними. Це також залежить від розташування пухлинних клітин у головному мозку.

Причини виникнення

Причини, через які починає розвиватись новоутворення, досі повно не вивчені. Лікарі та вчені зуміли виявити лише фактори, що сприяють розвитку хвороби:

1. Наявність певних супутніх захворювань, наприклад, таких як туберкульозний або горбковий склероз, нейрофіброматоз, синдром фон Гіппеля-Ландау;
2. Робота на шкідливому для здоров’я виробництві (утилізація радіоактивних відходів, нафто- та газопереробна промисловість, хімічне виробництво);
3. Порушення системи імунітету.

Можливість захворіти на цю форму пухлини головного мозку підвищується, якщо до одного описаного вище фактора додається кілька інших. У такому випадку необхідно постійно спостерігатися у лікаря, щоб на ранніх стадіях виявити астроцитому, а також запобігти її розвитку злоякісної пухлини.

Особливо це стосується людей, які входять до групи ризику та мають до неї спадкову чи набуту схильність.

Методи діагностики

Існує кілька основних методів, що допомагають діагностувати пухлину, що розвивається в головному мозку, а також розпізнати її стадію. Сюди належать такі принципи діагностування:

• Томографія
  . Вона, своєю чергою, підрозділяється кілька видів, з яких можна зробити дослідження астроцитомы:
  1. магнітно-резонансна. Одне з найточніших досліджень. Завдяки йому лікар зможе розпізнати рівень злоякісності, оскільки ділянки пухлини будуть підсвічені. Найяскравіший і насичений колір виділить тканини, які живлять астроцитому;
  2. комп’ютерна. Даний метод проводиться на основі рентгенології і є пошаровим зображенням всіх структур мозку. За допомогою цього дослідження виявляються особливості розташування пухлини та її будову;
  3. позитронно-емісійна. Перед початком дослідження у вену вводять невелику дозу радіоактивної глюкози. Вона стане індикатором, за допомогою якого легко можна буде виявити місце розташування пухлини. Ця глюкоза накопичиться в місцях пухлин низької та високої злоякісності, причому перші поглинатимуть менше цукру. За допомогою цього методу виявляється також ефективність лікування, що проводиться.
• Біопсія
  . Даний метод дослідження пухлини передбачає взяття шматочка ураженої тканини та її дослідження. Саме після біопсії встановлюється остаточний діагноз. Пухлинні тканини для цього дослідження утворюються шляхом хірургічного втручання або за допомогою ендоскопії;
• Ангіографія
  полягає у введенні особливого барвника, за допомогою якого можна визначити судини, що живлять пухлинні тканини. Цей метод допомагає лікарю планувати операцію;
• Неврологічне обстеження
  застосовується зазвичай як допоміжний метод дослідження захворювання. Метод полягає у виявленні правильності рефлексів та якості роботи головного мозку.

Класифікація

Існує чотири стадії злоякісності і, відповідно, чотири групи пухлин, що відрізняються один від одного не тільки характеристиками, але й прогнозами після лікування.

• пухлина є доброякісною;
• характерний повільний розвиток;
• зазвичай розвивається в області мозочка, оптичних нервів, великому мозку та його стовбурі;
• чіткі контури новоутворення.

1. хірургічне втручання;
2. хіміотерапія;
3. променева терапія;
4. ультразвукова аспірація.

• переважно пухлина доброякісна;
• сповільнене зростання;
• межа новоутворення розмита;

1. резекція за допомогою оперативного втручання;
2. хіміотерапія;
3. променева терапія.

• злоякісна пухлина;
• має різні форми та розміри;
• вражає здорові тканини, що знаходяться поруч;
• розвивається швидко;
• видалення цього виду астроцитоми утруднено, оскільки вона не має чіткої межі.

1. видалення пухлини;
2. радіотерапія;
3. хіміотерапія.

• злоякісна пухлина;
• стрімке зростання та швидкий розвиток;
• зазвичай вражає оточуючі пухлина тканини;
• може розвинутись як із менш злоякісних новоутворень, так і як первинна астроцитома.

1. оперативне втручання;
2. хіміотерапія;
3. опромінення;
4. цільова терапія;
5. використання стероїдних, знеболювальних та судинозвужувальних препаратів.

Також існують інші види таких утворень. До них відносяться дифузна, протоплазматична та пілоїдна астроцитома головного мозку.

Стадії захворювання

Згідно з прийнятою класифікацією, астроцитоми прийнято ділити на чотири стадії:

Стадія перша
– пілоцитарна астроцитома мозку. Оскільки це новоутворення доброякісне, то прогноз є найбільш сприятливим. Однак варто звернути увагу, що при несвоєчасному зверненні до клініки ризик переростання у злоякісну пухлину підвищується до 70 відсотків.

Стадія друга
– фібрилярна астроцитома мозку. Пухлина цього виду також відноситься до доброякісних, але ризик подальшого розростання пухлини, у порівнянні з першим видом новоутворення, збільшується.

Стадія третя
– анапластична астроцитома мозку. Новоутворення росте швидко, вражає здорові клітини, і нерідко призводить до четвертої стадії
астроцитоми – гліобластоми.

Ця пухлина найбільш небезпечна, лікування тривале, але, незважаючи на це, прогнози дуже невтішні. Як правило, на цій стадії головний біль дуже сильний, тому лікарем можуть призначатися сильні знеболювальні.

Новоутворення першої стадії майже не відрізняються від здорових клітин, а ось тканини на останній стадії вже мало схожі на нормально функціонуючі клітини.

Лікування

Вибір того чи іншого способу лікування виробляє лікар, ґрунтуючись на дослідженні загального стану хворого, а також того, на якій стадії розвитку знаходиться пухлина.

Хірургічна операція з видалення астроцитоми

Астроцитоми, що мають низький рівень злоякісності, зазвичай видаляються за допомогою хірургічного втручання. При цьому не завжди можлива повна резекція пухлини, тому в деяких випадках фахівці призначають променеву терапію.

Втім, вона завжди ефективна на початкових стадіях, тому її використання можуть відкласти до появи нових симптомів. А ось астроцитома з високим злоякісним ступенем хірургічно не може бути повністю вилікована, тому лікарі призначають додаткові заходи, завдяки яким убиваються пухлинні клітини.

Лікар може призначити як допоміжне лікування опромінення, хіміо- або радіотерапію, завдяки яким можна буде зупинити ріст клітин пухлини.

При проведенні операції лікарі можуть використовувати мікроскопічну техніку, за допомогою якої збільшується зображення, дозволяючи тим самим знизити можливість появи травми.

Якщо повна ліквідація пухлини неможлива, зважаючи на її проростання в розташовані поблизу тканини, то мета хірургічної операції полягає у скороченні розмірів новоутворення.

Алкоголізм – це хвороба, яку можна і треба лікувати. Чи знаєте ви про те, що ? Показання, протипоказання, ціна на препарат.

Астроцитома – первинна пухлина головного мозку, що виходить з астроцитів (зіркових клітин) нейроглії. Астроцитоми розрізняються за клінічним перебігом, ступенем злоякісності, локалізації. Захворюваність становить від 5 до 7 випадків на 100000 населення.

Астроцитоми головного мозку можуть виникати у людей будь-якого віку та статі, але переважно їм піддаються чоловіки 20-50 років.

У дорослих астроцитоми зазвичай локалізуються у білій речовині великих півкуль головного мозку. У дітей вони частіше вражають стовбур мозку, мозок або зоровий нерв.

Астроцитома – гліальна пухлина головного мозку, що виникає з астроцитів

Причини та фактори ризику

Точні причини, що призводять до розвитку астроцитом, сьогодні невідомі. Сприятливими факторами можуть бути:

• віруси з високим ступенем онкогенності;
• спадкова схильність до пухлинних захворювань;
• деякі генетичні захворювання (горбчастий склероз, хвороба Реклінгхаузена);
• певні професійні шкідливості (виробництво гуми, нафтопереробка, радіація, солі важких металів).

Крім того, доброякісні астроцитоми можуть рецидивувати та перероджуватися у злоякісні.

Форми захворювання

Залежно від клітинного складу астроцитоми поділяються на кілька видів:

1. Пілоцитарна астроцитома. Доброякісна пухлина (I ступінь злоякісності), зазвичай локалізується в зоровому нерві, стовбурі мозку, мозочку. Зустрічається, як правило, у дітей. Характеризується повільним зростанням та чіткими межами.
2. Фібрилярна астроцитома. За гістологічною будовою належить до доброякісних пухлин, але має схильність до рецидиву (II ступінь злоякісності). Відрізняється повільним зростанням та відсутністю чітких кордонів. Чи не проростає в мозкові оболонки, не дає метастазів. Фібрилярна астроцитома зустрічається у молодих людей віком до 30 років.
3. Анапластична астроцитома. Злоякісна пухлина (III ступінь злоякісності), що характеризується відсутністю чітких меж та швидким інфільтративним зростанням. Найчастіше вражає чоловіків віком понад 30 років.
4. Гліобластома. Злоякісний та найнебезпечніший вид астроцитом (IV ступінь злоякісності). Не має меж, швидко проростає в навколишні тканини та дає метастази. Зазвичай у чоловіків від 40 до 70 років.

Високодиференційовані (доброякісні) астроцитоми становлять 10% від загальної кількості пухлин головного мозку, 60% припадає на анапластичні астроцитоми та гліоми.

При астроцитомах головного мозку III та IV ступенів злоякісності середній час життя пацієнта – один рік.

Симптоми

Всі симптоми астроцитоми головного мозку можна розділити на загальні та локальні (осередкові). Розвиток загальних симптомів обумовлено підвищенням внутрішньочерепного тиску за рахунок здавлення мозкової тканини пухлиною, що росте. Перші прояви захворювання зазвичай мають неспецифічний загальний характер:

• постійний головний біль;
• запаморочення;
• нудота блювота;
• відсутність апетиту;
• порушення зору (поява туману перед очима, диплопія);
• підвищена лабільність нервової системи;
• погіршення пам’яті, зниження працездатності;
• епілептичні напади.

Швидкість прогресування симптомів астроцитоми залежить від рівня злоякісності пухлини. Але згодом до загальних приєднуються і осередкові симптоми. Їхня поява пов’язана зі стисненням або руйнуванням пухлини, що росте, розташованих поруч церебральних структур. Вогнищеві симптоми визначаються місцем локалізації пухлинного процесу.

При розташуванні астроцитоми у півкулях головного мозку виникають гемігіпестезія (порушення чутливості) та геміпарез (м’язова слабкість) кінцівок однієї сторони тіла, протилежної локалізації пухлини.

При ураженні пухлиною мозочка порушується координація руху, пацієнту стає важко підтримувати рівновагу в положенні стоячи та при ходьбі.

Для астроцитом лобової частки головного мозку характерні:

• зниження інтелекту;
• погіршення пам’яті;
• напади агресії та вираженого психічного збудження;
• зниження мотивації, апатія, інертність;
• виражена загальна слабкість.

Астроцитоми, локалізовані у скроневій частині головного мозку, супроводжуються галюцинаціями (смаковими, слуховими, нюховими), порушенням пам’яті та розладом мови. Астроцитоми на межі потиличної та скроневої частки можуть викликати зорові галюцинації.

Поразка пухлиною потиличної частки стає причиною порушень зорової функції.

Астроцитоми головного мозку можуть виникати у людей будь-якого віку та статі, але переважно їм піддаються чоловіки 20-50 років.

При тім’яній астроцитомі виникають порушення дрібної моторики кисті, розлади писемного мовлення.

Діагностика

При підозрі на астроцитому мозку проводиться клінічне обстеження пацієнта нейрохірургом, офтальмологом, неврологом, отоларингологом, психіатром. Воно має включати:

• неврологічний огляд;
• вивчення психічного статусу;
• офтальмоскопію;
• визначення полів зору;
• визначення гостроти зору;
• дослідження вестибулярного апарату;
• граничну аудіометрію.

Первинне інструментальне обстеження при підозрі на астроцитому головного мозку полягає у проведенні електроенцефалографії (ЕЕГ) та ехоенцефалографії (ЕхоЕГ). Виявлені зміни є показанням для направлення на магнітно-резонансну або комп’ютерну томографію мозку.

Для уточнення особливостей кровопостачання астроцитоми виконується ангіографія.

У дорослих астроцитоми зазвичай локалізуються у білій речовині великих півкуль головного мозку. У дітей вони частіше вражають стовбур мозку, мозок або зоровий нерв.

Точний діагноз із визначенням ступеня злоякісності пухлини можна поставити лише за результатами гістологічного аналізу. Отримати біологічний матеріал щодо цього дослідження можливо при стереотаксической біопсії чи під час оперативного втручання.

Лікування

Вибір методу лікування астроцитоми головного мозку багато в чому залежить від її злоякісності.

Видалення доброякісних астроцитів незначного розміру (не більше 3 см) зазвичай проводиться стереотаксичним радіохірургічним методом. Він забезпечує прицільне опромінення тканин пухлини з мінімальним впливом випромінювання на здорову тканину.

Більшість астроцитом видаляється традиційним хірургічним втручанням із трепанацією черепа. Радикальне видалення злоякісних пухлин у багатьох випадках неможливе, тому що вони швидко проростають в навколишні мозкові тканини. Для поліпшення стану хворого та продовження його життя хірурги вдаються до паліативних операцій, спрямованих на зменшення обсягу пухлинної освіти та зниження вираженості явищ гідроцефалії.

Високодиференційовані (доброякісні) астроцитоми становлять 10% від загальної кількості пухлин головного мозку, 60% припадає на анапластичні астроцитоми та гліоми.

Променева терапія астроцитом головного мозку зазвичай призначається у неоперабельних випадках. Курс складається із 10–30 сеансів опромінення. У деяких випадках променева терапія призначається як підготовка до оперативного втручання, оскільки дозволяє зменшити розмір пухлини.

Ще одним методом, який застосовується при астроцитомах, є хіміотерапія. Найчастіше вона використовується для лікування дітей. Крім того, хіміотерапія призначається в післяопераційному періоді, тому що дозволяє знизити ризик метастазування та рецидивування пухлини.

Можливі ускладнення та наслідки

Астроцитоми мозку, навіть доброякісні, надають виражений негативний вплив на мозкові структури, викликаючи порушення їх функцій. Пухлина може стати причиною втрати зору, паралічу, психічних порушень і т. д. Прогресування астроцитоми призводить до здавлення головного мозку та летального результату.

Прогноз

Прогноз несприятливий, що пов’язано з високим ступенем злоякісності більшості пухлин, що діагностуються. Крім того, доброякісні астроцитоми можуть рецидивувати та перероджуватися у злоякісні. При астроцитомах головного мозку III та IV ступенів злоякісності середній час життя пацієнта – один рік. Найбільш оптимістичний прогноз при астроцитомах I ступеня злоякісності, однак і в цьому випадку тривалість життя здебільшого не перевищує п’яти років.

Профілактика

Нині немає будь-яких профілактичних заходів, вкладених у попередження астроцитом, оскільки встановлено точні причини їх розвитку.

Відео з YouTube на тему статті:

Астроцитома

«Наш онкологічний центр успішно лікує астроцитоми. Це новоутворення може з’явитися будь-де в межах головного мозку (у дорослих це біла мозкова речовина або стовбур мозку, у дітей та підлітків пухлина з’являється у відділах мозочку та зоровому нерві). Наші лікарі роблять все можливе для того, щоб процес лікування астроцитоми був максимально успішним!»

Що таке астроцитома?

Астроцитома головного мозку — це гліальна пухлина, що розвивається з астроцитів (клітин, що беруть участь у зростанні нервової тканини). За допомогою астроцитів утворюються нові асоціативні з’єднання. Несприятливі умови можуть спричинити масове накопичення клітин, яке і сформує пухлину. Діагностувати таку пухлину може МРТ Київський центр TomoClinic

Астроцитома — одна з найбільш поширених нейроектодермальних пухлин. Всередині неї можуть утворюватися множинні кісти, які характеризуються повільним ростом та розвитком. Кісти можуть досягати великих розмірів і тиснути на структури головного мозку. Під час діагностики дуже великих астроцитом не завжди вдається визначити чіткі межі пухлини.

Астроцитоми однаково часто уражають представників чоловічої та жіночої статі незалежно від віку та способу життя.

Причини розвитку астроцитоми

Точно не встановлено причини, які можуть спричинити розвиток астроцитоми головного мозку. Але в ході досліджень фахівці виявили кілька факторів, які провокують хворобу.

Фактори ризику астроцитоми:

• Генетична схильність до онкологічних захворювань. Якщо серед близьких чи родичів були випадки онкопатологій головного мозку, то пацієнт знаходиться у зоні ризику розвитку астроцитоми.
• Підвищена радіація. Радіаційний вплив провокує накопичення здорових клітин та їхню трансформацію у злоякісне новоутворення.
• Зловживання тютюновими та алкогольними виробами.
• Перенесені важкі інфекційні та вірусні захворювання.
• Шкідливі умови праці. Робота з хімічними речовинами, важкими металами на заводах, де виробляється гума, в нафтодобувній та переробній промисловості.

Якщо людина знаходиться у групі ризику розвитку астроцитоми, варто проходити регулярні профілактичні обстеження. Це допоможе виявити захворювання на ранніх стадіях та почати своєчасне лікування.

Види астроцитоми

Усі астроцитоми належать до групи гліом — пухлин, які локалізуються в нейроглії мозку. Не всі новоутворення мають чіткі риси: одні можуть досягати великих розмірів, інші — надзвичайно важко лікуватися. Астроцитоми класифікують за трьома критеріями: типом пухлини, ступенем злоякісності та характером росту.

Бувають такі типи астроцитоми:

• Пілоцитарна астроцитома. Пухлина належить до першого ступеня злоякісності і вважається «легкою». Не поширюється на сусідні тканини, росте повільно, але може досягати великих розмірів. Пілоцитарна астроцитома легко лікується хірургічним методом. В зоні ризику знаходяться діти та підлітки. Основною ознакою розвитку поліцитарної астроцитоми є гідроцефалія та порушення координації рухів.
• Фібрилярна астроцитома. Новоутворення належить до другого ступеня злоякісності. Пухлина середніх розмірів, локалізується у білій речовині мозку, має чітко окреслені межі. Лікується хірургічним методом, у більш складних випадках лікування доповнюють променевою терапією або хіміотерапією. Фібрилярна астроцитома супроводжується епілептичними нападами та судомами у пацієнта.
• Анапластична астроцитома. Цій пухлині визначили третю ступінь злоякісності через те, що вона стрімко росте та розвивається. Анапластична астроцитома не має чітко окреслених меж, схильна до проникнення у прилеглі тканини. Пухлина важко лікується хірургічним методом. Найчастіше діагностується у пацієнтів, старших за 30 років.
• Гліобластома. Пухлина четвертого ступеня злоякісності. Розвивається у будь-якому відділі головного мозку. Сигналізує про себе проблемими в роботі вестибюлярного апарату, порушеннями пам’яті та мови. В зоні ризику — люди, старші за 40 років. Гліобластома швидко розвивається та проникає у сусідні органи. Важко лікується хірургічним методом. Часто фахівці додатково призначають променеву чи хіміотерапію.

За характером росту:

• Астроцитоми вузлового росту. Ці пухлини переважно доброякісні і мають чітко окреслені межі. Можуть локалізуватися в будь-якому відділі головного мозку і мати множинні кісти. До пухлин з вузловим ростом відносять полоїдну астроцитому та плеоморфну ксантоастроцитому.
• Астроцитоми дифузного росту. Пухлини цього типу не мають чітких меж та можуть досягати велетенських розмірів. Часто проникають у прилеглі тканини, схильні до трансформації у злоякісні. До пухлин з дифузним ростом відносять анапластичну астроцитому та гліобластому.

Симптоми астроцитоми

Усі ознаки астроцитоми поділяють на загальні та місцеві. До загальних симптомів належать ті, що виникають під час розвитку пухлини у будь-якому з відділів головного мозку. Вони спричинені підвищеним внутрішньо-черепним тиском, а також інтоксикацією організму від впливу клітин пухлини. Симптоми місцевих пухлин проявляються залежно від огнища ураження та пошкодження сусідніх структур.

До загальних симптомів астроцитоми належать:

• Головний біль ниючого характеру.
• Відчуття нудоти, блювотні рефлекси.
• Поганий апетит.
• Відчуття втрати свідомості, туману перед очима.
• Порушення концентрації уваги.
• Дисфункція вестибулярного апарату.
• Погіршення пам’яті.
• В’ялість, безпричинне та постійне відчуття втоми у тілі, біль у м’язах.
• В окремих випадках можуть виникати судоми та епілептичні напади.

Місцеві ознаки астроцитоми:

• Розвиток пухлини в лобній частині провокує порушення свідомості, місцевий параліч.
• У тім’яній частині супроводжується порушенням дрібної моторики рук.
• Локалізація астроцитоми у виличній області проявляється у порушеннях мовлення.
• Розвиток новоутворення в мозочку призводить до дисфункції вестибулярного апарату, втрати балансу.
• Локалізація пухлини в потиличній долі супроводжується порушенням та повною втратою зору.

Діагностика

Через різносторонність симптомів, що вказують на неврологічні, психічні та офтальмологічні розлади, пацієнту необхідно пройти комплексне обстеження у кожного спеціаліста. Під час огляду невролог проводить процедури та тести, що відображають рефлекси та діяльність головного мозку. Офтальмолог визначає ступінь втрати зору та причини порушення функцій зорового нерва.

Методи діагностики астроцитоми головного мозку:

• Магнітно-резонансна томографія. Метод візуалізації пухлини в усіх відділах головного мозку. МРТ дозволяє визначити локалізацію пухлини, її розміри та чіткі межі. Для отримання максимально точних зображень магнітно-резонансна томографія проводиться з внутрішньовенним вводом контрастної речовини.
• Комп’ютерна томографія. Багатошарове дослідження відділів головного мозку дозволяє роздивитися усі особливості новоутворення.
• Ангіографія. Рентгено-контрастне дослідження, яке візуалізує кровоносні судини, що живлять пухлину та їхні зміни. Проводиться для правильного планування операції.
• Біопсія. Аналіз передбачає збір уражених тканин для лабораторного дослідження. Біопсія проводиться за допомогою ендоскопії чи хірургічного втручання і відіграє важливу роль у підтвердженні чи спростуванні діагнозу.

Комплексна діагностика дозволяє точно визначити ступінь ураження та розробити ефективний план лікування.

Лікування астроцитоми

Вибір методу лікування астроцитоми головного мозку залежить від локалізації пухлини, її розміру та ступеня злоякісності. Залежно від аналізів, лікар може призначити хіміотерапію, променеву терапію чи оперативне втручання. У складних випадках лікування проводиться одразу кількома методами.

Хіміотерапія при астроцитомі

Хіміотерапія передбачає лікування медичними препаратами. Може призначатися як самостійний метод лікування, так і в комплексі з іншими методами. Хіміотерапія проводиться внутрішньовенно, або як курс прийому таблеток.

Променева терапія

Радіотерапія (променева терапія) та радіохірургія є неінвазивними методами лікування онкологогічних новоутворень. Методи подібні між собою: в обох випадках на пухлину впливає пучок іонізованого випромінювання. При проведенні радіохірургії організм пацієнта підлягає разовому сильному опроміненню. А при проведенні променевої терапії необхідна доза опромінення розподіляється на кілька сеансів, поступово руйнуючи пухлину. Радіохірургію призначають для лікування пухлин невеликого розміру. Перевагою сучасної радіотерапії є поступовий вплив потоку променів на злоякісне новоутворення. Процедура відбувається у кілька сеансів і може бути призначена для лікування пухлин різного розміру. Здорові тканини не підпадають під вплив опромінення. Радіотерапію призначають як самостійний метод лікування, так і в комплексі з хірургічним втручанням.

Хірургічне лікування

Операції ефективні на ранніх стадіях захворювання, поки ракові клітини не поширилися за межі огнища ураження. Астроцитоми дифузного росту не мають чітких меж, а тому важко піддаються хірургічному лікуванню. У багатьох випадках після операції призначається курс променевої терапії, який запобігає подальшому поширенню ракових клітин.