§ 27. Новгородська боярська республіка Велике князівство Московське в X—XV ст.

Новгород постав на землях ільменських словен і угро-фінських племен у Х ст. Відтоді місто взаємодіяло з Києвом: їх пов’язував торговельний шлях «із варягів у греки», у Новгороді правили великі київські князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий.

Новгородська земля простягалася на північ і схід аж до Північного Льодовитого океану та Уралу.

Знайдіть на карті (с. 101) Новгород. На основі карти та ілюстрації визначте, якими були особливості місцерозташування Новгорода. Як це вплинуло на його господарське життя?

Середньовічний Новгород (сучасна історична реконструкція)

Місто вело жваву торгівлю. Торговельні шляхи пролягали по річці Волхов, Ладозькому озеру, а далі — по Неві, Балтійському морю до Швеції, Німеччини, Англії та інших країн. На європейські ринки новгородці вивозили мед, віск, хутро, льон, коштовне й напівкоштовне каміння. Свічки, зроблені з новгородського воску, освітлювали європейські будинки та собори, а шуби й шапки, пошиті з руського хутра, зігрівали європейську знать. Додому купці поверталися зі сріблом, золотом, міддю, бронзою та зброєю.

Як і європейські, новгородські купці об’єднувались у гільдії. Із XIV ст. Новгород став одним із головних партнерів Ганзи, здійснюючи її основні торговельні операції на Русі. Така активна зовнішня торгівля перетворила Новгород на важливу сполучну ланку між середньовічними Європою та Руссю.

Використовуючи репродукцію картини Аполінарія Васнецова «Новгородський торг», проведіть уявну екскурсію середньовічним Новгородом. Де він розташований? Чим торгують купці? Про що свідчить присутність на ринку міняйл, жінок, дітей, заморських купців? Чи можна за картиною встановити обсяги торгівлі в Новгороді?

Панівною верствою населення Новгорода були бояри, які володіли великими вотчинами з десятками й навіть сотнями сіл. Декого з них називали «золотими поясами» Новгорода. Ця верства не поповнювалася за рахунок інших верств населення — боярином потрібно було народитися.

Новгородська боярська республіка (XII—XV ст.) — держава в Північно-Східній Русі, вищою владою якої вважалося віче — загальноміські збори всіх дорослих чоловіків. Віче розглядало питання війни і миру, обирало посадовців, зокрема й князя, розподіляло повинності.

На відміну від більшості держав Середньовіччя, Новгород був республікою.

Вічовий дзвін і вічовий поміст для промовців віддавна були символами вільного Новгорода. Свої думки, рекомендації, ініціативи учасники віче висловлювали вигуками: за чию пропозицію вигуки були голоснішими, те рішення і приймалося. Для захисту своїх володінь від ворогів віче запрошувало до Новгорода князя разом із дружиною. Якщо князь порушував умови договору, його виганяли з міста.

За Ярослава Мудрого, у першій половині XI ст., у Новгороді було відкрито школу. Про поширення освіти на цих землях свідчать берестяні грамоти. Відтоді, як у середині XX ст. їх знайшли під час археологічних розкопок, учені прочитали й усебічно вивчили сотні таких джерел! Дослідження показали, що читати, писати і рахувати уміли і містяни, і селяни, чоловіки й жінки. Діти також привчалися писати — для цього виготовляли спеціальні «абетки», вирізані на дощечках.

Одним з найвеличніших храмів Новгорода і досі залишається Софійський собор, зведений в ХІ ст. Тут було засновано першу новгородську бібліотеку, навчалися діти, зберігалася державна скарбниця і скарби новгородців.

Як зміст ілюстрацій пов’язаний з особливостями розвитку Новгорода?

Софійський собор у Новгороді (сучасне фото)

Новгородський вічовий дзвін (сторінка із середньовічної книжки)

2. Коли і як відбулась монгольська навала на Русь

Використовуючи текст та ілюстрації (с. 152), доберіть 3-4 ключових слова, що дадуть вам змогу розтлумачити поняття: «монголи», «монгольська навала».

Батьківщиною монголів була Центральна Азія. Об’єднані у ХІІІ ст. Чингісханом, кочові монгольські племена почали завоювання Північного Китаю, згодом підкорили Південний Сибір, Середню Азію та інші території. В історичних джерелах зустрічається як назва монголи, так і татари. Руські дружини вперше зіткнулися з ними, прийшовши на допомогу половцям, на річці Калка в 1223 р. Проте об’єднане русько-половецьке військо зазнало нищівної поразки.

Згодом нове військо монголів на чолі з онуком Чингісхана Бату (наші предки називали його Батий) у 1237-1241 роках здійснило похід на Русь і зруйнувало багато міст, зокрема Переяслав, Чернігів, Київ, Галицьку і Волинську землі. Далі монголи спустошили Угорщину, Польщу, Хорватію, частину Сербії та Болгарії і повернули назад, на схід, до річки Волга.

Монгольські воїни (китайська мініатюра)

Чингісхан та його оточення (мініатюра ХІІІ ст.)

У пониззі Волги монголи створили державу, столицею якої стало місто Сарай. Попри те, що в монгольських та інших східних джерелах ця країна не має єдиної назви, в історії за нею закріпилося поняття Золота Орда. Це була потужна середньовічна держава.

На Русі, як і раніше, правили свої князі, але вони мали отримувати в Орді ярлики — грамоти, на право управління своїми державами. Ярлики, які хани роздавали за принципом «розподіляй і володарюй», порушували престолонаслідування в руських князівствах, ставали однією з причин княжих усобиць. Населення платило Орді тяжку данину, за її збиранням наглядали баскаки — ханські намісники, які здійснювали облік населення, пильнували за порядком на підвладних землях.

3. Як Іван ІІІ сприяв піднесенню Москви

Знайдіть на карті (с. 101) Велике князівство Московське. Визначте, як змінилася його територія у XV ст. Які землі сучасної України були приєднані до цієї держави? Працюючи в парах, охарактеризуйте основні напрями діяльності Івана III.

За літописом, першу згадку про Москву в 1147 р. пов’язують з Юрієм Долгоруким, сином великого київського князя Володимира Мономаха. А власна історія Великого князівства Московського починається з ХІІІ ст. У цей час його правителі беруть активну участь в міжусобицях руських князів, придушенні антимонгольських виступів, у завойовницьких походах Золотої Орди. За це в XIV ст. московські князі отримують ярлик від хана на збір данини з підвладних ординцям земель. Поступово Московське князівство стає центром політичного життя, збирає і накопичує сили для подальшого об’єднання земель навколо Москви.

Важливу роль у зміцненні Московської держави відіграв великий князь Іван ІІІ (1462-1505). За описами літописців, він був високий на зріст, діяв розумно, обережно, поступово, відступаючи перед явною небезпекою. Для зміцнення своєї влади й авторитету за кордоном Іван ІІІ прийняв титул «Великого князя всієї Руси» й одружився з племінницею останнього візантійського імператора — Софією Палеолог.

Портрет Івана III (гравюра XV ст.)

За Івана ІІІ важливу роль відіграє Боярська дума — дорадчий орган при великому князеві. У цей час було створено єдиний для країни збірник законів «Судебник», який започаткував законодавче оформлення кріпацтва на всій території Московської держави.

Прагнучи збільшити свої території, Іван ІІІ приєднав до Москви Новгородську республіку, землі Новгород-Сіверського, Чернігівського князівств та ін.

У 1480 р. війська Івана ІІІ і хана Ахмата зустрілися на річці Угрі. Проте, залишившись без союзників, Ахмат не наважився розпочати битву й відступив. Ця подія і вважається звільненням Московської держави від золотоординської залежності.

Головним підсумком правління Івана ІІІ стало об’єднання довкола Москви значної частини земель Північно-Східної Русі.

У XIV-XV ст. на території Північно-Східної Русі споруджувалися храми, створювалися фрески, ікони і книжкова мініатюра. Ікони писали на дерев’яних дошках, фарби, розтерті на яєчному жовтку, були яскравими і стійкими. Справжнім шедевром стала ікона Андрія Рубльова «Трійця», яка належить до найвидатніших творів світового образотворчого мистецтва.

Андрій Рубльов «Трійця» (XIV ст.)

• 1. Що таке віче?
• 2. Хто такий баскак і що таке ярлик?
• 3. Хто писав на берестяних грамотах?
• 4. Що таке «Судебник»?
• 5. Порівняйте Московське князівство з Новгородською республікою або іншою державою Середньовіччя.
• 6. Складіть історичний портрет Івана ІІІ.
• 7. Які джерела ви дослідили на уроці? Які з них ви вважаєте найбільш об’єктивними? Обґрунтуйте свою думку.

1. Пригадайте, у яких містах було зведено Софійські собори. Що їх об’єднувало?

2. Уявіть, що ви створюєте сценарій фільму «Новгород і Ганза». Доберіть ілюстрації — «кадри» для нього і складіть у зошиті їх перелік. Знайдіть у тексті підписи-пояснення.

Як називалася Новгородська республіка

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§28. Новгородська боярська республіка

Історія Новгорода — це історія одного з найбільших міст Середньовічної Європи і безкрайньої країни, що розкинулася від Балтики до Північного Льодовитого океану й Уралу. Новгород розташовувався на перехресті важливих торговельних шляхів. Протягом тривалого часу він був для руських земель своєрідним «вікном у Європу». Тут зародилися й були знищені початки демократичного устрою середньовічної держави. Особливостям історії Новгорода й присвячений цей параграф.

Варто повторити: §19.

1. Новгородські землі.

Суворі природні умови Північно-Західної Русі — холодний і вологий клімат, ліси, болота, бідні ґрунти — не сприяли розвитку тут землеробства. Хліб доводилося завозити з південних руських князівств. Водночас Новгородська земля славилася різними промислами. Місцеві жителі здавна успішно полювали на хутрового й морського звіра, займалися рибальством і бортництвом. Скотарство й городництво забезпечували необхідними продуктами харчування й сировиною. Найвищим вимогам того часу відповідало міське ремесло. Тут працювали ковалі й зброярі, гончарі й шевці, ювеліри й склодуви.

Багаторічні археологічні дослідження свідчать, що «нове місто» на берегах річки Волхов виникло в середині IX ст. у результаті об’єднання трьох окремих поселень, що пояснює особливості міського устрою. Місто складалося із двох частин: Софійська сторона з головним міським храмом Святої Софії і Торговельна сторона, де розміщувався міський ринок. Сторони ділилися на кінці, а ті, у свою чергу, — на вулиці.

Рис. 1. Міський устрій Новгорода

Рис. 2. Собор Святої Софії в Новгороді (XII ст.). Сучасний вигляд

Рис. 3. Новгородський торг. Художник А. Васнецов

У 1136 р. новгородці підняли повстання й вигнали з міста князя Всеволода Мстиславича. Тепер вони самі запрошували князя із дружиною на умовах «ряду» — договору, що істотно обмежив князівську владу. Так, в умовах феодальної роздробленості виникла незалежна Новгородська держава. Новгород контролював великі території в Прибалтиці, Фінляндії, на узбережжі Білого моря й до Північного Льодовитого океану та Уралу. Владу Новгорода визнали багато фіно-угорських племен. У XIV ст. новгородці дісталися гирла річки Об і підкорили сибірські племена.

Новгород перетворився на найбільший торговельний і ремісничий центр Європи, який у документах часто називають «Великим».

2. Вторгнення із Заходу.

Багатства Новгородської землі завжди викликали підвищений інтерес із боку сусідніх держав, що прагнули встановити свій контроль над торговельними шляхами, які приносили величезні доходи. Однак новгородці непохитно захищали свої землі й завжди були готові їх розширити. Навала монголів, руйнування й ослаблення Русі в 1237—1239 рр. підштовхнули шведів і німецьких рицарів-хрестоносців до нових військових походів.

У 1240 р. на новгородській землі у гирлі річки Неви висадився загін шведських феодалів на чолі з родичем короля. Вони намагалися закріпитися на цій важливій ділянці торговельного шляху, що відкривав дорогу з Балтійського моря в глиб новгородських володінь. У той час на умовах договору в Новгороді княжив 19-річний

Олександр Ярославич (1221—1263). Не вагаючись, він зібрав свою дружину й невеликий загін міського ополчення та швидко вирушив до табору шведів. Стрімкий удар виявився несподіваним для супротивника. Ворог був розбитий. Рішучі дії молодого князя й славна перемога додали до його імені почесне прізвисько «Невський».

Того самого року, продовжуючи «натиск на Схід», війська Лівонського ордену захопили Ізборськ, Копор’є, Псков. Для захисту своїх земель новгородці знову звернулися по допомогу до князя Олександра, що княжив тоді в Переяславлі. У квітні 1242 р. він розташував свої війська на льоду Чудського озера й перекрив дорогу хрестоносцям. Крім князівської дружини, до складу його війська входили загони з Новгорода, Володимира та інших руських міст. Для того щоб стримати удар німецького рицарського клину (бойовий порядок), князь посилив центральну частину своїх полків. Кіннота розташувалася на флангах. Страшний удар важкоозброєних рицарів і піхоти руське військо витримало, а із флангів, оточуючи бойові порядки німців, атакувала кінна дружина Олександра Невського. Хрестоносці кинулися навтьоки. До середини дня весняний лід не витримав ваги рицарських обладунків, і багато воїнів опинилися у воді. Бій увійшов в історію під назвою Льодове побоїще.

Рис. 4. Олександр Невський у бою на Чудському озері. Мініатюра XVI ст.

? Який момент бою зображений на мініатюрі?

Полководець, дипломат, святий

Великий князь володимирський Олександр Невський був не тільки хоробрим воїном і талановитим полководцем, що прославився перемогами на берегах Неви й на льоду Чудського озера, але й досвідченим і жорстоким політиком. Усвідомлюючи неможливість боротьби з монголами, Олександр використав свій авторитет для налагодження відносин між ханом, руськими князями й містами, намагався полегшити тягар монгольського ярма. Із цією метою він чотири рази їздив в Орду, завоював повагу при ханському дворі. Олександр Невський помер молодим. Учені припускають, що монгольський хан розправився з князем за допомогою отрути. Православна церква канонізувала князя Олександра як захисника православ’я.

Льодове побоїще зупинило агресію хрестоносців проти Новгородської землі.

Рис. 5. охоронна грамота німецьким купцям із печатками князя, посадника й тисяцького (XIV ст.)

3. «Вікно в Європу».

Наприкінці зими 1238 р. монгольське військо опинилося за 100 км від багатого міста Новгорода. Раптово Батий повернув своє військо на південь. Чому ж Новгород був урятований від розгрому? Багато дослідників вважають, що Батий вирішив зберегти місто, щоб із його допомогою торгувати з країнами Західної Європи. Таким чином, Новгороду пощастило уникнути монгольської навали, але деякий час довелося сплачувати данину золотоординським правителям.

Добре розгалужені й обладнані волоками водні шляхи з’єднували Новгородську землю з Балтикою й Північною Європою. Шлях на Волгу приводив до Каспійського моря й країн Сходу, а дніпровський шлях закінчувався біля воріт Константинополя. Тому купецтво завжди було шанованою та впливовою частиною населення Новгорода. Не випадково у місцевих билинах славили не тільки богатирів, але й купця та мореплавця Садка.

Європейські купці тримали в Новгороді свої торговельні двори. Особливо тісні зв’язки новгородці підтримували з купцями острова Готланд і містами знаменитої Ганзи. В угодах із німецькими партнерами новгородці гарантували торговельним людям охорону майнових прав, безперешкодний в’їзд, захист від образ, справедливий суд тощо. У місті протягом тривалого часу діяла збудована іноземними купцями католицька церква.

Торгівля мала гуртовий характер. Торгувати в роздріб на ринках і вулицях Новгорода було заборонено. Іноземні гості (купці) мали право укладати угоди тільки з жителями Новгорода. Такі самі правила торгівлі поширювалися на новгородських купців, що приїжджали в європейські країни.

Торгівля з європейськими країнами була важливою частиною економічного життя Новгорода.

4. Пан Великий Новгород.

Як уже відомо, у Новгороді своя князівська династія так і не сформувалася. Управляти землями запрошували князів смоленських, суздальських, чернігівських династій. Іноді князя проганяли — «указували шлях». За два століття князі в Новгороді змінювалися 58 разів. Князь вершив суд. Його дружина захищала кордони країни й завойовувала нові землі. Зі своїми сусідами новгородці воювали часто.

НОВГОРОДСЬКА РЕСПУБЛІКА

Основна влада в місті належала знатним боярським родинам. Статус переходив у спадок, і жодні заслуги не давали можливості стати новгородським боярином. Вищим органом влади були народні збори — віче, що збиралося на дворі колишньої резиденції Ярослава Мудрого. Тут на стовпі був установлений вічовий дзвін, закличний дзенькіт якого збирав «триста золотих поясів» — цвіт новгородського боярства. Окремо скликалися віче кінців і віче вулиць, на яких «менші» люди обирали старост і вирішували поточні питання міського життя.

Боярське віче з найбільш знатних родин обирало посадника — головну посадову особу міста. Обраний на вічі тисяцький представляв інтереси купців і ремісників. Він очолював ополчення й завідував збором податків. Важливу роль відігравав владика (архієпископ), якого на вічі обирали за жеребом із трьох кандидатів. Новгородського архієпископа затверджував київський митрополит. Владика був не тільки духовним наставником новгородського суспільства, він брав участь у світському житті, підписував міжнародні угоди. Авторитет архієпископа підтримував спеціальний полк.

Таким чином, у Новгороді виникла республіканська форма правління, що ґрунтувалася на виборності посадових осіб. Державні документи скріплювали печатки князя, посадника, тисяцького, архієпископа — вони представляли всю громаду городян, що виступала як Пан Великий Новгород. Схожі за своїм державним устроєм середньовічні торговельні республіки виникли в деяких містах Північної Італії.

Пан Великий Новгород — боярська торговельна республіка, яка заклала демократичні традиції в руському середньовічному суспільстві.

5. Повсякденне життя новгородців.

Повсякденне життя людей, як і в інших давньоруських землях, визначалося нормами православної віри й моралі. Стали звичними й обов’язковими молитви, відвідування церкви, пости й християнські обряди. Проте давні язичницькі традиції протягом тривалого часу зберігалися у звичаях, святах і ритуалах.

Рис. 6. Новгородські хороми олісея Гречина (XII ст.). Реконструкція. Хороми стояли в глибині двору, обгородженого парканом. У дворі розміщувалися стайні, комора, лазня, льох, скотарня

Рис. 7. Берестяна грамота (фрагмент)

Рис. 8. Малюнок хлопчика Онфіма на бересті (XIII ст.)

Як відомо, аж до XVIII ст. Русь залишалася «дерев’яною». Деревина — чудовий будівельний матеріал, і саме йому віддавали перевагу новгородці. «Чорні» люди споруджували дерев’яний зруб, який опалювали «по-чорному», а маленькі віконця затягували бичачим міхуром. Бояри й багаті купці зводили хороми — просторі житла, поділені на світлиці, іноді у два-три поверхи.

Розкопки свідчать, що в Новгороді велика увага приділялася благоустрою. Вулиці були вкриті дерев’яною бруківкою, яку регулярно замінювали. Уже у XII ст. у Новгороді діяли водогін і каналізація.

Основу харчування становив хліб і різноманітні каші (вівсяна, ячмінна, пшоняна, гречана). На столі жителів Північно-Західної Русі завжди були риба, гриби, мед. Посуд прості люди мали дерев’яний або глиняний, у багатих будинках користувалися срібними або олов’яними мисками, кухлями, ложками.

В основі чоловічого й жіночого одягу була довга сорочка. Чоловіки носили порти — штани, а жінки поверх сорочки вдягали плаття. І влітку, і взимку люди носили головні убори. Одяг шили з домотканого сукна або тканин, що привозили із Фландрії, Венеції, країн Сходу. Взуття шили шкіряне, залежно від пори року. Селяни й міська біднота обходилися постолами й обмотками. Прикраси полюбляли і жінки, і чоловіки: сережки, гривни, персні, браслети, шиті золотом пояси.

«Я надіслав тобі бересту. »

Жителі Новгорода мали освіту високого рівня. Про це свідчать знайдені під час археологічних розкопок берестяні грамоти. Береста добре збереглася у вологому новгородському ґрунті. Знахідка першої берестяної грамоти в 1951 р. стала важливою науковою подією, яку за значенням для історії Східної Європи можна порівняти зі знахідками єгипетських папірусів. Записи на бересті свідчать, що люди різних статків і походження володіли грамотою. Бересту використовували для складання різних документів (торговельні угоди, боргові розписки). На бересті писали листи, вели учнівські зошити тощо. Вченими було знайдено понад тисяча новгородських берестяних грамот.

Повсякденне життя новгородців у Середні віки майже не відрізнялося від умов життя людей західноєвропейських країн.

6. Падіння Великого Новгорода.

У XV ст. становище Новгорода суттєво змінилося. Зміцніла Москва, що зібрала навколо себе всі землі Північно-Східної Русі, у тому числі й деякі новгородські володіння. Водночас зросло й посилилося Велике князівство Литовське. Спираючись на союз із католицькою Польщею, Литва мала намір розширити володіння на схід за рахунок приєднання Новгорода. У самому Великому Новгороді почалися смути й заворушення між боярством, купецтвом і «чорними» людьми. У місті запекло боролися один з одним прихильники Литви й Москви.

Прихильниками приєднання Новгорода до Литви були бояри Борецькі, очолювані Марфою Посадницею (вдовою посадника). Вони розраховували, що у складі Польсько-Литовської держави Новгороду вдасться зберегти свої вольності. Без погодження з Москвою вони запросили правити в Новгороді князя з Литви й хотіли знову підпорядкувати місцевого архієпископа київському митрополиту. Готувалося посольство в Литву із проханням взяти Новгород у підданство. Інше угруповання бояр звернулося по допомогу до Івана III, який не забарився з відповіддю. Загартоване в боях московське військо розгромило місцевих повстанців. Польський король Казимир IV не наважився вступити у війну з Москвою. Прихильники Литви і «Європи» були страчені. У 1478 р. Іван III наказав «. вічу й дзвону в отчині нашій у Новгороді не бувати. Посадникові не бувати. А державу нам свою мати». Вічовий дзвін зняли й перевезли до Москви. Управління Новгородом доручили великокнязівському наміснику.

У складі Московської держави Пан Великий Новгород перетворився на звичайне місто та втратив колишній політичний та економічний вплив.

Запитання й завдання

1. Як природні й кліматичні умови вплинули на розвиток господарства Великого Новгорода? 2. Великий Новгород — це місто? країна? держава? 3. Визначте причини перемог князя олександра Невського в боротьбі проти шведських і німецьких загарбників. 4. Чому фахівці вважають, що в Середні віки Новгород для давньоруських земель виконував роль «вікна в Європу»? 5. охарактеризуйте торговельні відносини Новгородської землі із західноєвропейськими країнами. 6. Поясніть зміст поняття «Пан Великий Новгород». 7. Чому Великий Новгород втратив державну самостійність? 8*. Які принципи демократичного устрою держави існували в житті Новгорода? 9*. Із якою метою державні обов’язки й повноваження розподілялися між князем, посадником, тисяцьким і архієпископом?

Новгородські берестяні грамоти XIII—XIV ст.

Уклін від Михайла панові своєму Тимофію. Земля готова (зорана). Потрібне насіння. Надішли якнайшвидше розпорядження, бо ми не можемо взяти зерно без твого слова.

Уклін від Петра Марії. Покосив я луки у селі озиричі, але жителі його [сіно] в мене забрали. Надішли копію з купчої грамоти, щоб я довів своє право на сіно.

Уклін від Бориса Настасьї. Як отримаєш цю грамоту (бересту), надішли мені людину на коні, тому що тут справ багато. І надішли сорочку, яку забула покласти.

Від Микити Уляні. іди за мене. Ти мені подобаєшся, а я тобі? Свідком моїм буде Гнат Моїсеєв.

? 1. Поясніть зміст грамот. 2. До яких видів історичних джерел належать наведені берестяні грамоти? 3. Представники яких середньовічних станів згадуються в грамотах?

Новгородська республіка: її історія та державний устрій

Що ж в такому випадку взагалі робив князь в Новгородській республіці? Там він був виключно найманим воєначальником, і не більше того. І в разі поганого виконання своїх обов’язків князь міг бути вигнаний, а на звільнене вакантне місце запрошувався інший «кандидат» на посаду князя. Як бачите, своїм устроєм Новгородська республіка була класичним прикладом демократії, подібній давньогрецькій, де замість князя був стратег, який також був, по суті, найманим воєначальником, а всі важливі рішення приймалися народними зборами.

Віче в Новгородській республіці.

Під час татаро-монгольської навали Новгородську Республіку врятувало її географічне положення. Ординці, що прийшли зі Сходу, зруйнували багато міст Київської Русі, включаючи з Києвом, але обійшли стороною новгородські землі, що знаходилися набагато північніше шляху їх завоювання. Але з іншого боку новгородцям стали погрожувати із заходу тевтонські лицарі, які вели тоді активну загарбницьку політику. На щастя новгородський князь Олександр Невський, який княжив тоді виявився дійсно талановитим воєначальником, він зміг здобути блискучу перемогу над військом тевтонських лицарів в так званому Льодовому побоїщі, що проходило на Чудському озері, коли безліч лицарів у важких обладунках провалилося під лід.

Проте, щоб вижити в складних геополітичних обставинах, що склалися після монгольського вторгнення Новгородській республіці необхідно було шукати союзників. Таким союзником стала Литва. У другій половині XV століття новгородці запросили на князювання з Литви сина київського князя Михайла Ольковича.

Ліквідація

У той же час нова загроза новгородцям прийшла зі Сходу, з боку Московського князівства, що бажало підім’яти під себе Великий Новгород. Приводом для конфлікту стало те, що новгородське духовенство навідріз відмовилося підкорятися московському митрополиту. Після чого московський князь Іван III закликав своїх бояр і ратників покарати правителів Новгорода за «зраду Русі і православної віри».

І ось в 1471 році Іван III вже організовує військовий похід на Новгород. Новгородці збирають ополчення, але їх військо зазнає поразки, переможне московське військо входить в місто, починається страшне утихомирення Новгорода, утихомирення, яке супроводжувалося страшними репресіями, зробленими з воістину ординською жорстокістю. У рядових полонених відрізали носи, губи і вуха, і в такому вигляді відпускали по домівках, щоб всі бачили, що буде з тими, хто наважиться повстати проти московської влади. Полонених новгородських воєвод вивели на площу, і перед тим, як відрубати їм голови, у кожного висмикнули язик і кинули на поживу голодним псам.

Іван III зняв Вічевий дзвін – символ Новгородської вольності, згодом він був перевезений до Москви і повішений на дзвіниці Успенського собору. Так загинула Новгородська республіка, її самоврядування було ліквідовано, а місто тепер стало управлятися намісниками з Москви. Багато впливових новгородських бояр і купців були або вбиті або вислані з міста, а їхні маєтки були зайняті московитами. Закриті були і новгородські ринки, а іноземним купцями було запропоновано приїжджати зі своїми товарами замість Новгорода в Москву.

Проте, незважаючи на всі репресії і жорстокість завойовників, волелюбні новгородці кілька разів повставали проти московського панування, перше повстання новгородців відбулося через 6 років після падіння Новгородської республіки, в 1477 році. Для його утихомирення Іван III відправив у Новгород другий каральний похід, в результаті повстання новгородців було втоплено в крові.

Останнє, ж остаточне утихомирення Новгорода було зроблено вже за московського царя Івана Грозного, в 1569-1570 роках, відоме як Новгородський погром. Причиною для погрому стала підозра царя про те, що новгородці затіяли зраду і хочуть перейти на бік Польсько-Литовського князівства, яке було в стані війни з Московією. Тоді опричники Грозного влаштували в місті страшну різанину, в якій загинули останні нащадки шляхетних новгородських боярських родів, які ще пам’ятали вільний час Новгородської республіки.

Устрій

Система управління Новгородської республіки мала такий вигляд: головним законодавчим органом було віче – аналог народних зборів в Афінській демократії, на якому велику вагу мали шляхетні новгородські бояри і багаті купці. Віче обирало князя, функції якого зводилися виключно до управління новгородським військом і контролем за громадським порядком, а також ведення суду. Тобто князь в Новгородській республіці був, по суті, головним поліцейським (міністром МВС), головним суддею і головним воєначальником.

Крім князя на віче обиралися й інші важливі посадові особи Новгородської республіки: посадник, тисяцький та архієпископ.

Посадник обирався на обмежений термін в 1-2 роки, і керував діяльністю всіх державних служб і посадових осіб. Саме він головував на віче і керував вічовими зборами, займався питаннями суду і управління, допомагав князю в управлінні військом і з судновими справами, а також був представником республіки у всіх зовнішньополітичних відносинах. Тобто посадник, якщо говорити в сучасних термінах – це спікер парламенту, міністр юстиції, міністр закордонних справ і прем’єр-міністр в одній особі. В цілому як ви бачите самі, новгородський посадник мав більше повноважень, ніж князь. Без схвальної санкції посадника князь не міг виносити остаточне рішення. Можливо, тому посада посадника (по суті, це була вища посада в Новгородській республіці) мала такий короткий термін, якщо посадник погано справлявся зі своїми задачами, то на черговому віче його просто не переобирали – «демократія as it is».

Тисяцький відав усіма питаннями торгівлі, а також торгового суду, саме в його компетенції було вирішення всіх суперечок між купцями, яких в торговому Новгороді завжди було чимало. У сучасних термінах це міністр торгівлі та економіки.

Що ж стосується архієпископа, то в Новгородській республіці це не тільки глава церкви, але ще і хранитель державної скарбниці, контролер торгових мір і ваг. Також архієпископ був посередником між князем і посадником. Крім усього цього архієпископ відав питаннями так званого єпископського суду (в його віданні було населення, що проживає на землях, що належали церковним інститутам).

Так суд в Новгородській республіці був не один, а цілих три суди: торговий, пов’язаний з купецькими суперечками, якщо наприклад заїжджий візантійський купець продав зіпсоване вино, то з цим зверталися в купецький суд, що був у віданні тисяцького, якщо траплявся якийсь кримінал, тоді цім займався звичайний суд у віданні князя і посадника, за винятком людей, що проживали на монастирських землях (або землях у володінні церкви), тоді ними займався єпископський суд, який перебував у введенні архієпископа.

Рекомендована література та корисні посилання

• Вернадский В. Н., «Новгород и Новгородская земля в XV в.», М. — Л., 1961; (рос.)
• Черепнин Л. В., «Образование Русского централизованного государства в XIV—XV ст.», М., I960; (рос.)
• Янин В. Л., «Новгородские посадники», М., 1962; (рос.)
• Хорошкевич А. Л., «Торговля Великого Новгорода с Прибалтикой и Западной Европой в XIV—XV ст.», М., 1963; (рос.)
• Лихачев Д. С., «Новгород Великий. Очерк истории культуры Новгорода XI—XVII ст.», М., 1959. (рос.)

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.