Словник української мови

ЗЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок. , рідко , ЗЛАМАТИ, аю, аєш, док. , перех.

1. Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, куски від чого-небудь; розламувати. Павло вийма у нього з-за пазухи люльку, зламує кілька голівок із сірників і наклада в люльку (Марко Кропивницький, II, 1958, 385) ; Наступного ж дня він і справді провинився: зламав біля шкільного ґанку топольку (Олесь Донченко, V, 1957, 497) ; Контр-адмірал зламав сургучеві печатки і почав читати донесення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 43) ; Річка, зламавши кригу, вийшла з берегів і залила всю заплаву (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 199) ;
// Порушувати частково або повністю цілість кістки, кісток. — Бодай ти там на сходах ногу зламала! — забобонів [забубонів] сусід (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 291) ; Як пригадать отой обвал гірський, Що, бачите, зламав йому хребет (Максим Рильський, III, 1961, 163) ;
// тільки док. Зробити непридатним для використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін. Він бив машину що було сили, ..крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 91) ;
// тільки док. Руйнуючи, розбиваючи на частини, знищити, ліквідувати що-небудь. Якось Лигун натякнув жінці, що час зламати старий дім і поставити новий (Михайло Чабанівський, Тече вода. 1961, 87) .
♦ Зламати [собі] голову (шию) — покалічитися або загинути від чого-небудь. Хто на нас зазіхає, той собі голову зламає (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 432) ; Встає Україна, до зброї встає.. Отам і зламаєш ти шию собі, Обжерливий звіре імперіалізму! (Микола Бажан, Роки, 1957, 249) ; Зламати зуби див. зуб; Зламати лід див. лід; Язик (язика) зламаєш — дуже важко вимовити яке-небудь слово. — Дре-дре-дре. Дрепер! — аж скрикнув становий, читаючи далі, і сплюнув. — Ну й прізвище?! І язика зламаєш (Панас Мирний, IV, 1955, 372) .

2. тільки док. Порушити порядок, стрункість розташування. Батальйон зламав свої колони, і за хвилину од його суворої стрункості нічого не лишилось (Петро Колесник, На фронті. 1959, 64) ; Не витримали молоді, недосвідчені в боях юнаки, прогнули лівий фланг, зламали (Олександр Довженко, I, 1958, 181) .
Зламати оборону (фронт і т. ін. ) — прорвати оборону (фронт і т. ін.). [Огнєв:] Зламав я оборону ворога кров’ю бійців не для того, щоб пробиватися назад, повертатися (Олександр Корнійчук, II, 1955, 46) .

3. тільки док. , перен. , розм. Перемогти, здолати кого-, що-небудь (у боротьбі, битві і т. ін.). О, як Бажав я кинуться стрілою. Хоч наложити головою, Аби лиш ворога зламать! (Іван Франко, XIII, 1954, 145) ; — Захищали ми надволзькі береги Нас у битві не зламали, не здолали вороги (Микола Упеник, Вірші. 1957, 30) ;
// Подолати чий-небудь опір, упертість, примусити скоритися. Опір юний і залізний не зламає чорна рать (Володимир Сосюра, II, 1958, 211) ; — Сам. я вільний і ніколи Не зламав чужої волі! (Леся Українка, I, 1951, 368) ;
// Позбавити кого-небудь сили, енергії, волі і т. ін., знесилити фізично або морально. Лихо, що несподівано впало їй на голову, зламало, придавило бідну жінку, взяло в неї всю силу (Борис Грінченко, I, 1963, 316) ; Ніякі невдачі не зламають енергії людей, які почувають і на ділі бачать свій тісний зв’язок з революційним класом.. (Ленін, 9, 1949, 249) ; Легше гори розрівнять, Бравий хлопець-верховинець, Ніж твій мужній дух зламать (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 50) .
♦ Зламати роги див. ріг; Зламати хребет (крила, спину) кому, чиї — перемогти, примусити кого-небудь скоритися, позбавити його фізичної можливості чинити опір. Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (Олександр Довженко, III, 1960, 46) ; Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити громами гармат (Володимир Сосюра, II, 1958, 218) .

4. тільки док. , перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити або порушити що-небудь традиційне, звичне, усталене. Пролетаріат повинен у процесі революції зламати буржуазну державну машину і створити свою державу (Український історичний журнал, 6, 1960, 5) ; [Анна:] Хіба вам звичай дозволяє танці? [Д. Жуан:] Для надзвичайної зламаю звичай (Леся Українка, III, 1952, 353) ; Шахтарі почали з того, що зламали.. гасло аполітичності профруху (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 111) ;
// Змінити в якийсь бік, переробити (характер, поведінку і т. ін.). Байда не відмовляється, він довів Марію до відчаю. Хотів зламати її веселу натуру, зробити свійською, покірливою. (Дмитро Бедзик, Серце. 1961, 4) ; Є характери, яких не зламаєш без доброго віника (Василь Земляк, Гнівний Стратіон. 1960, 202) ;
// Зіпсувати, спотворити (життя). Чекав [Йосиф], між нами кажучи, що дружина, вислухавши його, почне дорікати та лементувати, що зламав дитині життя (Ірина Вільде, Сестри. 1958, 135) .

5. тільки док. , перен. Не додержати чого-небудь обіцяного, даного, порушити щось. — Я присягу зламала! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 156) ; Чесна людина він. Слово дав — ніколи не зламає (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165) ; Він [імператор Никифор] втратив останній глузд і зробив непоправну похибку, зламавши мир з болгарами. (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 292) .

6. тільки док. , перен. , розм. , рідко. Умовити кого-небудь діяти певним чином, схилити до чогось. Отак вони й зламали Варвару, обидві дочки, на той ненависний матері шлюб (Василь Кучер, Голод, 1961, 291) .

7. тільки док. , перен. Вигнути під кутом, змінивши звичайний вигляд, попередній контур. Зрештою наважилась [Ольга]. Зламала брови. — Вас не звільнять, — проказала твердо (Яків Качура, II, 1958, 38) .

зламаний

за п’ята́к (за п’ятака́). 1. зі сл. продава́ти, продава́тися і под., зневажл. Не вагаючись, з готовністю. Вчинків його славних люди не зазнали. Драгів (друзів) мав, що раді б за п’ятак продати (П. Грабовський). 2. Даром, марно. Одні невмиті, .. босі й голі на смерть ідуть за п’ятака (В. Сосюра). за зла́маний п’ята́к. Так усе майбутнє і минуле Пропаде за зламаний п’ятак (Л. Первомайський).

(і (ні, ані́)) копі́йки (зла́маної (мі́дної, щерба́тої)) (ше́ляга) нема́ (нема́є, не було́) за душе́ю у кого і без додатка. Хто-небудь не має грошей, дуже бідний. — Куди я піду, коли в мене копійки нема за душею,— сказала Василина (І. Нечуй-Левицький); — Та що ж ви візьмете, коли в мене й копійки зламаної нема за душею! (М. Коцюбинський); — Віддай хоч попереду те, що винні зосталися.— Копійки мідної за душею немає, батюшка (Панас Мирний); Навіть у 1921 році, коли в нас люди орудували мільйонами, в дядька Володимира, як він казав, не було за душею і щербатої копійки (М. Стельмах); — Не клясти я тебе прийшла, я за своїм прийшла. Зглянься ти на Бога… Празник святий іде… Ти ж будеш і їсти, і пити, а тут за душею шеляга немає (Панас Мирний).

ні гроша́. Зовсім немає (про гроші, кошти і т. ін.). Бариша ні гроша, аби слово хороше (Укр.. присл..); // із запереч. Зовсім нічого. Не було ні гроша (З усн. мови). ані́ зла́маного гроша́. Зачинає жалуватися перед нею, що тепер тяжкі часи, немає при душі ані зламаного гроша (Л. Мартович).

щерба́тої (зла́маної, ла́маної і т. ін.) копі́йки, зі сл. не да́ти, не заплати́ти, нема, не ма́ти і т. ін. Зовсім нічого (про гроші). — Заплатіть мені,— каже наймит.— Заплатити? Та я тобі, злодію, щербатої копійки не дам! (Марко Вовчок); Годі тепер вчитись! Буде. і так розуму набрався (син). Копійки щербатої не дам (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. зламаний — зла́маний дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. зламаний — [зламанией] м. (на) -ному /-н’ім, мн. -н’і Орфоепічний словник української мови
3. зламаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зламати. || зламано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який зламався, розпався на куски, частини. 3》 у знач. прикм., перен. Фізично або морально знесилений. 4》 у знач. прикм. Вигнутий, заломлений під кутом. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зламаний — зла́маний (зло́маний): ◊ ви́кинути на зло́маний писк → викинути ◊ піти́ на зло́маний ка́рк вул. забратися геть (ст)|| = випхатися Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зламаний — ЗІПСО́ВАНИЙ у знач. прикм. (який зіпсувався, став непридатним для використання, вживання), ПОШКО́ДЖЕНИЙ, УШКО́ДЖЕНИЙ, ЗОПСО́ВАНИЙ рідше, ЗІПСУ́ТИЙ розм., ЗОПСУ́ТИЙ рідше, ПО́РЧЕНИЙ розм.; ДЕФЕ́КТНИЙ, БРАКО́ВАНИЙ, ГАНДЖОВИ́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. зламаний — Зла́маний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. зламаний — ЗЛА́МАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до злама́ти. Високо, на самому хребті гірського валу.. стояла нерухома постать П’ятки, наче сірий стовбур старої осичини, зламаної вітром… (Кол., Терен. 1959, 66); — А моя житниця зламана, княгине,— каже він (Скл. Словник української мови в 11 томах
8. зламаний — Зламаний, -а, -е Сломленный. хай їде (іде) на зламану го́лову! Вранное выраженіе: пожеланіе сломать голову уходящему. Св. Л. 124. Словник української мови Грінченка