§ 18. ІНДІЯ

1. Назвіть риси фізико-географічного положення Індії. Охарактеризуйте вплив ФГП на формування природних умов країни.

2. Індія – один з давніх осередків людських цивілізацій. Що вам відомо про культуру, традиції, менталітет індійців?

3. Наведіть обґрунтування включення Індії до однієї з провідних категорій країн світу – «Великої двадцятки», або G-20.

• Місце країни у світі та ЕГП країни. Індія – найбільша країна Південної Азії, розташована на півострові Індостан, за площею посідає сьоме місце у світі, за чисельністю населення — друге після Китаю (кожний шостий житель Землі мешкає в Індії). Індія омивається водами Аравійського моря на заході, Індійського океану на півдні та Бенгальської затоки на сході.

Індія – країна давньої культури, батьківщина багатьох винаходів і досягнень цивілізації. Так, Індії людство зобов’язане винайденням десяткової системи обчислення та гри в шахи. Індійці першими навчилися розводити домашню птицю, вирощувати рис, бавовник, цукрову тростину. Індія є батьківщиною світової релігії — буддизму і національної – індуїзму. Досягнення Індії у сфері культури та мистецтва увійшли до скарбниці світової спадщини.

Індія – парламентська республіка, у якій главою держави є президент із суто представницькими повноваженнями. Конституція визначає Індію як «союз штатів», які не мають права вільного виходу з країни. Індійські штати – це великі адміністративно-територіальні утворення, в основу яких покладено мовну єдність населення.

• Основні чинники розвитку. Надра Індії утримують великі запаси мінеральних ресурсів, зокрема залізних і марганцевих руд, кам’яного вугілля, бокситів, хрому, графіту, торію, алмазів, титану, золота й дорогоцінних каменів. У Гімалаях починаються найбільші річки Індії – Інд (3180 км), Брахмапутра (2900 км) і Ганг (2700 км), які є судноплавними. Річки мають величезний гідроенергетичний потенціал, який використовується лише на 10 %. Озер в Індії мало. Ліси вкривають 23 % території країни. Й досі ліси інтенсивно вирубують на паливо, для розширення орних земель, під промислові об’єкти і забудову.

Рекреаційні ресурси Індії багаті й різноманітні: гірські масиви Гімалаїв і Каракоруму, тропічні пустелі, савани, вологі ліси, морські узбережжя. У країні створено мережу національних парків (понад 75) і заповідників (до 420), найвідоміші з яких Канха в Мадхья-Прадеш, Казіранга в Ассамі, Корбетт-парк в Уттар-Прадеш, Періяр у Керале.

Працересурсний потенціал Індії дуже значний (510 млн осіб), але переважає некваліфікована робоча сила. Частка письменних серед дорослого населення ледве сягає 60 %. Вищою освітою охоплено всього 12 % індійської молоді. Індія – одна з найбільш соціально поляризованих країн світу, тут понад 1/3 населення живе за «межею бідності».

• Система розселення. Населення Індії налічує понад 1,28 млрд осіб, що становить майже 1/6 населення планети. Із початку XX ст. кількість мешканців Індії збільшилася майже в 3 рази, а щорічний природний приріст перевищує 1,17 %.

Для країни характерна висока густота населення (364 особи/км 2 ). Найзаселеніші приморські території (700-800 осіб/км 2 ), найменш заселені – гірські північні території (10-20 осіб/км 2 , мал. 62). Рівень урбанізації низький (33 %), але у водночас в Індії наявні 54 міста-мільйонери (табл. 1), що утворюють великі агломерації. На базі швидкорослих агломерацій формується мегалополіс Колката-Асансол-долина р. Дамодар (або Візагмаханагар) на кордоні Індії з Бангладеш.

• Сучасний стан господарства. Економіка Індії багатоукладна, економічна відсталість межує з новітніми досягненнями науки й техніки.

Man. 62. Густота населення Індії (осіб/км 2 )

Таблиця 1. Найбільші міста Індії

Населення, млн осіб

Сільське господарство має вагоме значення для економіки Індії (17 % ВВП). Його основа – землеробство ( 3 /₄ аграрного виробництва). Головні сільськогосподарські культури – рис (157 млн т – II місце у світі), пшениця, просяні культури, кукурудза, бобові. Прибережні низовини, долини Гангу та Брахмапутри – пояс рисосіяння, Індо-Гангська низовина – царина пшениці. Багато вирощують і технічних культур — бавовник (II місце у світі), цукрову тростину, тютюн, чай, каву тощо. Олійні культури (арахіс, рапс і кокосові горіхи) культивують майже повсюдно. Традиційна стаття експорту – прянощі (чорний перець, гвоздика, кардамон). Незважаючи на найбільше у світі поголів’я великої рогатої худоби (300 млн голів корів і 85 млн буйволів), тваринництво має специфічний характер – використовується як тяглова сила. М’ясне тваринництво загалом не розвинене й обмежується розведенням дрібної рогатої худоби та птиці.

Гірничодобувна промисловість має життєво важливе значення для держави. У країні видобувають 156 млн т залізної руди, 19 млн т бокситів, З млн т мідної руди, а також марганець, золото, срібло, алмази, цинк і свинець тощо. Більшу частину електроенергії виробляють ТЕС (79 %), на ГЕС припадає 18 %. З 1960-х років. Індія однією з перших серед країн, що розвиваються, розпочала будувати АЕС (поблизу Ченная), нині в країні діють 7 АЕС, але виробляють вони лише 3 % електроенергії.

В Індії важливе значення має текстильна промисловість, країна посідає одне з провідних місць у світі за виробництвом та експортом бавовняних і джутових тканин, килимів, взуття. Дуже швидко розвивається машинобудування. Індійські підприємства виробляють ткацькі верстати, електромотори, трансформатори, тепловози, вагони, судна, трактори, літаки, устаткування для металургійних заводів. Перспективним є автомобілебудування, яке вже нині стало п’ятим у світі. Національні індійські компанії Tata Motors (мал. 63), Hindustan Motors, Force Motors, Mahindra Group та ін. 2016 p. виробили 4,4 млн авто. У металургії переважає виготовлення сталі й алюмінію, 70 % необхідних кольорових металів імпортується з інших країн. У державі виробляється 145 млн т добрив (III місце у світі), що забезпечує 70 % потреб країни. Фармацевтична промисловість є однією з найрозвинутіших. Давнім і традиційним видом виробництва країни є алмазна промисловість, Індія щороку експортує алмазів на понад 1 млрд дол.

Третинний сектор економіки. У 2016 р. на нього припадало 46 % ВВП. Найрозвинутішими є фінансові, банківські, бухгалтерські послуги, фрахт, туризм, освіта, операції з нерухомістю, національна інфраструктура. Індія швидко стає однією з головних фігур на світовому ринку інформаційних технологій, у якому вже зайнято понад 1/4 працівників країни. Технопарки, які виробляють 90 % програмного забезпечення, розміщені по всій території Індії. Своєрідною «Кремнієвою долиною» в Індії вважається високотехнологічний центр на околицях м. Бангалор, що спеціалізується на проведенні науково-дослідних робіт, виробництві електроніки і створенні програмного забезпечення.

Мал. 63. Малогабаритне авто компанії Tata Motors (Мумбаї)

Індія належить до азійських країн із відносно розвиненим транспортом. Залізнична мережа – одна з найбільших у світі, загальна довжина залізниць – 68 тис. км (V місце у світі). Залізницями перевозять 60 % вантажів. Основні міста країни з’єднані між собою національними автострадами. Загальна протяжність автомобільних доріг – 4,7 млн км (II місце у світі). Більшість індійських доріг, особливо в глибинці, ґрунтові й у сезон дощів стають важкопрохідними. Індія володіє найбільшим серед країн, що розвиваються, торговельним флотом. Значного розвитку набув повітряний транспорт. Міжнародні мережі обслуговує державна компанія Air India, а на внутрішніх – IndianAirlines і деякі приватні. Досі в країні використовують гужовий і в’ючний види транспорту, роль яких дуже важлива.

В Індії традиційно розвинутий туризм. У 2016 р. країну відвідало понад 14,5 млн туристів, яких приваблюють чудові пляжі, притягальні для альпінізму Гімалаї; великий попит мають релігійний, медичний і чайний види туризму. В країні чимало видатних історико-культурних пам’яток (мал. 64). До списку ЮНЕСКО занесено 26 об’єктів.

• Характерні риси просторової організації господарства. В Індії виділяються 5 економічних районів, які мають чітку спеціалізацію.

Район Північно-Східної Індії включає штати нижньої течії Гангу. Це район із розвинутою чорного металургією, основною хімією, машинобудуванням. У передгір’ях Гімалаїв вирощують дві найважливіші експортні культури Індії – чай і джут. Ключовим центром цього району є місто Колката (великий центр освіти, науки, культури, економіки і фінансів, розвинуті сектор інформаційних технологій, металургія, машинобудування).

Другим важливим районом традиційно є Західна Індія, що сусідить із Пакистаном. Західна Індія поступово нарощує нафтовидобуток і розвиває сучасну нафтопереробку. Основним центром району є місто Мумбаї (кол. Бомбей) – головний порт країни, що створює 5 % ВВП Індії, центр бавовняної, машинобудівної, металообробної, хімічної, деревообробної, шкіряної промисловості. Тут виробляється близько 70 % кінофільмів країни.

Два економічні райони – Центральний і Північний – часто об’єднують в один район. Тут у долинах Гангу та його приток вирощують рис, просо і пшеницю, цукрову тростину, бавовну, олійні й бобові культури. Це один із найбільших світових центрів землеробства. Місцева промисловість пов’язана з переробкою агропродукції, металургією. Тут розміщена столиця країни – Нью-Делі.

Найвідсталішим є район Південна Індія, який традиційно спеціалізується на тропічному землеробстві й зерновому господарстві. Розвивається легка, харчова, металургійна і нафтопереробна промисловість. Економічними центрами району є міста Хайдарабад – великий промисловий і ремісничий центр і Ченнаї (до 1996 р. Мадрас) – автомобільна промисловість, ВПК, біотехнології, великий порт.

• Зовнішні економічні зв’язки. Зовнішня торгівля приносить значні прибутки. Основний експорт припадає на текстиль, ювелірні вироби, програмне забезпечення, електроніку, транспортне обладнання, фармацевтику, сільгосппродукти; імпорт — на нафту, машинне обладнання, добрива й хімікати. Головними торговельними партнерами Індії є США, країни ЄС і Китай.

Мал. 64. Перлина Індії – мавзолей Тадж-Махал (1632-1653 рр.)

• Населення – 257 тис. мешканців, густота населення – 3820 осіб/км 2 .

• Місто розташоване на Індо-Гангській рівнині, на березі р. Джамна.

• Нью-Делі фактично є районом Делі, і первісно його територія була забудована в 1911-1923 рр. для англійської колоніальної адміністрації, що перенесла сюди центральну резиденцію з Калькутти. Після здобуття Індією незалежності 1947 р. Нью-Делі став автономним районом.

• Нью-Делі – лише політичний центр країни, тут розміщені урядові служби, промислових підприємств немає. Основною є сфера послуг, що включає інформаційні технології, телекомунікації, готелі, банки, туристичну інфраструктуру.

• Більшу частину Нью-Делі спроектував провідний британський архітектором Едвіном Лаченсом у XX ст. Адміністративний центр міста включає будівлю Сансад-Бхаван (парламент, 1912-1913 рр.), президентський палац Раштрапаті-Бхаван, меморіальну пам’ятку Ворота Індії, храм Лакшмі-Нараяні (1939 р.).

Ще за часів СРСР Індія була традиційним партнером України. Завдяки українським проектним закладам і промисловим підприємствам у країні побудовані великі заводи та комбінати чорної металургії, хімічної промисловості, важкого та транспортного машинобудування тощо. Основні товарні позиції українського експорту до Індії: жири й олії рослинного походження, метали, ядерні реактори, котли та машини, добрива, продукти неорганічної хімії; Індія постачає в Україну: фармацевтичну продукцію, органічні хімічні сполуки, пластмаси та полімерні матеріали, тютюн тощо. Активно співпрацюють країни у сферах біотехнологій і біомедицини, інформаційних і комунікаційних технологій, нанотехнологій і нових матеріалів, енергетики й енергоресурсів, фізики високих енергій та астрофізики.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

• В Індії мешкає найбільша кількість вегетаріанців світу. Близько 40 % індійців – вегетаріанці. У країні найнижчий у світі показник споживання м’яса на душу населення. До того ж корова – священна тварина. Якщо під час подорожі на дорозі опиниться корова, то водієві варто бути дуже обережним: у разі навіть незначного зіткнення з твариною йому загрожує штраф, а в деяких випадках навіть строк за ґратами.

• Поділ суспільства на 4 соціальні категорії (варни), що його було запроваджено Ведами, пізніше трансформувалося в кастову систему і нормативно закріплено одним із найдавніших кодексів – Законами Ману, які датовані, за різними оцінками, VI або II ст. до н. е., зберігається і дотепер. Однак первісна система 4 варн-каст (браміни, кшатрії, вайшиї, шудри) і сучасна система каст не подібні. Остання налічує сотні каст – джат. У сучасній конституції Індії існує додаток «Таблиця каст», у якій зазначено всі офіційно визнані державою касти – джати.

1. Охарактеризуйте місце Індії в сучасному економічному житті Азії й світу.

2. Розкрийте вплив основних чинників на спеціалізацію індійської економіки та її участь у МПП.

3. Поясніть причини нерівномірності розселення населення та економічного розвитку економічних районів Індії.

4. Які склалися передумови для розвитку високотехнологічних сфер економіки Індії? На прикладах доведіть, що Індія – країна, яка стрімко розвивається.

5. Складіть міні-твір «Незабутня туристична подорож Індією».

6. Охарактеризуйте міжнародні зв’язки України з Індією.

ОРІЄНТОВНА ТЕМА ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

«Коридори зростання» в Індії.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4

Тема: Аналіз статево-вікових пірамід Японії, Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн

Мета: поглибити знання про структуру населення країн Азії на прикладі Японії, Китаю та Індії; закріпити вміння читати статево-вікові піраміди, аналізувати співвідношення статевих (чоловіче та жіноче) та вікових (діти, працездатне населення, люди похилого віку) показників населення Японії, Китаю та Індії; спираючись на аналіз статево-вікових пірамід країн Азії, оцінити сучасний стан та перспективи працересурсного потенціалу цих країн.

Завдання:

1. Порівняйте статево-вікові піраміди населення Японії, Китаю та Індії.

Японія, 2016 р.

Китай, 2016 р.

Індія, 2016 р.

2. Зробіть висновки про демографічну ситуацію та структуру населення Японії, Китаю та Індії:

а) тип відтворення населення;

б) співвідношення чоловіків і жінок у різних вікових групах;

в) демографічне явище, що є характерним для країни (демографічний вибух, демографічна криза, депопуляція, старіння населення тощо) і які його причини;

г) прогноз забезпеченості трудовими ресурсами на найближчі 15-20 років.

Використовуйте матеріали підручника, карти атласу, інтернет-джерела.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Тести з однією правильною відповіддю

1. Субрегіоном Азії, у якому немає жодної монархічної держави, є:

2. До числа азійських країн-гігантів за населенням (понад 100 млн осіб) не належить:

3. За показниками ІЛР, найрозвиненішою країною Азії є:

4. Виберіть місто – столицю азійської держави:

5. Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань – це:

А країни «переселенського капіталізму»

Б ключові країни, що розвиваються

В нові індустріальні країни

Г постсоціалістичні країни

6. На якому острові розташовані три держави Азії (Малайзія, Індонезія та Бруней)?

7. Країна Азії, що посідає II місце у світі за кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО та є одним із лідерів свого регіону:

8. Країни якого регіону Азії входять до регіональної організації АСЕАН, що забезпечує їх ринковий розвиток?

9. Знайдіть помилку в парі «країна — столиця»:

А Йорданія – Амман

Б Бахрейн – Манама

Тести на встановлення відповідності

10. Установіть відповідність між ТНК та країнами Азії, яким вони належать:

В Республіка Корея

1 Tata Motors, Hindustan Motors, Mahindra Group

2 Haier, TCL, Gree, SAIC Motor

3 Toyota, Honda, Nissan, Mitsubishi Group

4 Hyundai, Kia, Samsung, LG

11. Установіть відповідність між субрегіонами Азії та країнами, що входять до їхнього складу:

В Південно-Східна Азія

Г Південна Азія

Д Центральна Азія

12. Установіть відповідність між країнами та поєднанням їхніх форм державного правління й устрою:

1 федеративна республіка

2 унітарна республіка

3 федеративна монархія

4 унітарна монархія

Тести з кількома правильними відповідями

13. Визначте столиці тих країн, які межують з Індією на суходолі:

14. З переліку світових міст виберіть ті, що представляють субрегіон Східна Азія:

15. Виберіть країни Азії, у яких активно запроваджують заходи демографічної політики і досягнуті певні результати завдяки плануванню родин:

Б Південна Корея

16. Країни Західної Азії мають широкий спектр інтеграційних інтересів. Вони є членами таких міжнародних організацій:

Е Ісламська конференція

Тести з пропущеними відповідями

17. Укажіть країни Азії відповідно до їхньої форми правління:

18. Найбільший мегалополіс світу, що розташований у Японії, називається ______ .

19. Унітарна азійська монархія, майже 99 % населення якої належить до одного етносу; приблизно половина населення мешкає в найбільшому мегалополісі світу; головна складова економіки – машинобудування, продукція якого переважає в експорті; імпортує майже все паливо, руди металів, значну частину продовольства: країна ______ ; столиця ______ ; регіон ______ .

20. Напівострівна країна, що розвивається, федерація, на території якої розташоване найвологіше місце на Землі; столиця держави не найбільше місто в країні. Є батьківщиною чаю, рису, цитрусових. Один зі світових лідерів з вирощування бавовни, джуту і розведення великої рогатої худоби: країна ______ ; столиця ______ ; регіон ______ .

21. Новоіндустріальна півострівна країна. Один з провідних виробників електротехніки, суден; активно розвиває автомобілебудування, атомну енергетику. За високі темпи економічного розвитку отримала другу назву «азійський тигр»: країна ______ ; столиця ______ ; регіон ______ .

§ 13. ТВАРИННИЦТВО. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПОЯСИ СВІТУ

• Поміркуйте, з якими виробництвами рослинництва (вирощуванням яких культур) тісно пов’язаний розвиток тваринництва.

СКЛАД ТВАРИННИЦТВА. Тваринництво забезпечує людей цінними висококалорійними продуктами харчування (м’ясом, молоком, яйцями), а промисловість — сировиною (вовною, шкірами, пір’ям), яку використовують для виробництва одягу, взуття, інших товарів. Воно нерідко є показником рівня розвитку господарства країни. Для економічно розвинених країн характерне інтенсивне, механізоване тваринництво, що базується на вироблених кормах. Головними його напрямами є скотарство, свинарство і птахівництво, які тісно зв’язані з переробними виробництвами харчової промисловості (мал. 44). Доволі часто галуззю спеціалізації тваринництва розвинених країн є й вівчарство. У більшості країн, що розвиваються, тваринництво орієнтується на природні пасовища, має екстенсивний характер і м’ясний напрям розвитку.

Мал. 43. Країни з найбільшим поголів’ям великої рогатої худоби, млн голів (2016 р.)

Мал. 44. Склад тваринництва світу

Скотарство (розведення великої рогатої худоби) є одним з основних видів виробництв у тваринництві. Світовими лідерами з найбільшим поголів’ям великої рогатої худоби є розвинені країни і країни, що розвиваються (мал. 43). Але особливості господарювання в них суттєво відрізняються. Інтенсивне молочне і м’ясо-молочне скотарство поширене в лісовій, лісостеповій і степовій зонах помірного поясу (США, Канада, Франція, Велика Британія, Німеччина, Польща, Україна, Росія). М’ясний екстенсивний напрям розвивається в посушливих районах помірного, субтропічного й субекваторіального поясів (Казахстан, Аргентина, Мексика, Австралія, Ефіопія). Світовим лідером з поголів’я великої рогатої худоби є Індія, де з релігійних міркувань розвивається лише молочне скотарство (корова в індуїзмі — священна тварина, м’ясо якої вживати заборонено).

Свинарство поширене всюди, крім мусульманських країн та Ізраїлю, оскільки іслам і юдаїзм забороняють споживання м’яса свиней як «нечистих» тварин. Більше половини поголів’я свиней припадає на країни Азії, серед них найбільше — на Китай. За ним зі значним відставанням ідуть США, Бразилія, Росія і Німеччина.

Мал. 45. Світовим лідером за поголів’ям свиней є Китай

Вівчарство дає цінну сировину (вовна, шкіра, овчина) для виробництва тканин та інших виробів, а також м’ясо й молоко, тому має м’ясне і м’ясо-вовняне спрямування. Воно традиційно розвивається у гірських або посушливих районах світу. Вівчарство м’ясного напряму поширене в сільських районах країн, що розвиваються. М’ясо-вовняне вівчарство зосереджене в гірських районах помірного поясу Європи і Північної Америки. Тонкорунний («тонке руно» — однорідна тонка вовна) і напівтонкорунний напрями характерні для посушливих районів Азії, саван, степових і напівпустельних просторів Аргентини, Австралії, гірських районів Нової Зеландії. Австралія лідирує у світі за поголів’ям овець: 140 млн із загальносвітових 1,2 млрд голів.

Мал. 46. Світовим лідером за поголів’ям овець є Австралія

Птахівництво — найбільш індустріалізоване виробництво у тваринництві. Для розвинених країн Європи та Північної Америки характерне високотехнологічне і продуктивне птахівництво. Його головні виробничі потужності розташовані навколо великих міст і міських агломерацій.

Високий рівень розвитку має конярство. Табунне конярство, що переважає в країнах з великими площами пасовищ (Китай, Монголія, Казахстан, Мексика), спрямоване на виробництво м’яса і молока. У країнах Європи та США конярство здебільшого орієнтоване на організацію спортивних змагань, туристичних подорожей тощо.

ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА. Обсяг виробництва м’яса у світі протягом останніх десятиліть стрімко зростає. У структурі виробництва переважає свинина і м’ясо домашньої птиці (мал. 47). Серед регіонів світу лідерами з виробництва м’яса є Азія, Європа і Північна Америка, серед країн — Китай, США, Бразилія, Росія, Німеччина (мал. 48). У світовому експорті свинини першість тримають Данія і Нідерланди, м’яса птиці — США і Китай, яловичини (м’яса великої рогатої худоби) — Австралія і Нова Зеландія. Найбільшу кількість молока виробляють у США, Індії та Китаї (мал. 49). Щорічні середні надої молока від однієї корови свідчать про рівень розвитку молочного скотарства. У США отримують понад 10 т молока, країнах ЄС — близько 7 т, тоді як в Україні — 4,6 т, Росії — 3,6 т, Китаї — 2 т, Індії — 1,2 т.

Мал. 47. Структура світового виробництва м’яса (2014 р.)

Мал. 48. Лідери з виробництва м’яса, млн тонн (2014 р.)

Мал. 49. Лідери з виробництва коров’ячого молока, млн тонн (2014 р.)

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПОЯСИ СВІТУ. Як ви вже знаєте, значний вплив на розвиток сільського господарства мають природно-географічні чинники. Відповідно до земельно-ґрунтових і агрокліматичних особливостей території розрізняють сільськогосподарські пояси світу, кожному з яких притаманний певний набір рослинницьких і тваринницьких виробництв.

Холодний пояс охоплює значні простори на півночі Євразії та Північної Америки, зайняті вічною мерзлотою. Рослинництво там можливе лише в умовах закритого ґрунту (у теплицях). Провідним у тваринництві є оленярство.

Прохолодний пояс охоплює великі території півночі Євразії, Північної Америки, вузьку смугу Анд на півдні Південної Америки. Незначна кількість тепла і ґрунти з низькою природною родючістю дають змогу вирощувати ранні, невибагливі сорти картоплі, овочів, жита, ячменю, вівса. Землеробство має осередковий характер, його доповнюють скотарство та звірівництво.

Помірний пояс — головна сільськогосподарська зона світу. У Південній півкулі він охоплює майже всю Патагонію в Аргентині, узбережжя Чилі, Тасманію і Нову Зеландію, а в Північній — майже всю Європу, за винятком південних півостровів і крайньої півночі, в Азії — південь Сибіру і Далекого Сходу Росії, Центральну Азію, Монголію, Тибет, північний схід Китаю, у Північній Америці — південь Канади, північний схід США. Орні землі, частка яких становить 60-70 % у сільськогосподарських угіддях, займають більшість придатних за рельєфом територій. На ґрунтах з високою і середньою природною родючістю вирощують багато видів культур. У межах зони розвинені практично всі галузі тваринництва.

Теплий пояс, або пояс субтропічного землеробства, збігається з відповідним кліматичним поясом і простягається на всіх заселених материках. Він охоплює Середземномор’я, більшу частину території США, Мексики, Аргентини, Чилі, південь Африки й Австралії, південний схід Китаю. Головна його особливість — можливість вирощувати два врожаї на рік: узимку — культури помірного поясу (зернові, овочі), улітку — тропічні (бавовник, цукрову тростину, цитрусові, чай, оливкове дерево). У тваринництві переважає скотарство.

Жаркий, або тропічний, пояс охоплює великі простори Африки, Південної Америки, Австралії, Малайський архіпелаг, Аравійський півострів, Південну Азію. Там вирощують цукрову тростину, кавове і шоколадне дерева, фінікову пальму, батат, маніок. У тваринництві переважає екстенсивне скотарство.

РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО. Крім сільського господарства, продукти харчування людям постачає рибне господарство. Воно охоплює річкове й морське рибальство та марикультуру (мал. 50). Рибальство — один з найдавніших промислів, освоєних людством. Сьогодні світове морське рибальство — помітний вид господарської діяльності в первинному секторі економіки, а морська риба і морепродукти — важливі складники збалансованого харчування. Обсяги вилову морської риби (оселедця, сардини, тріски, анчоуса, камбали, кефалі, лосося тощо) та морепродуктів (кальмарів, креветок, крабів, омарів, устриць, гребінців) з екологічних міркувань встановилися на рівні 100 млн тонн, з яких на Тихий океан припадає 2/3 і на Атлантичний — 1/4. До найбільших риболовних держав світу належать Китай, Індонезія та США (мал. 51). До числа провідних виробників морської риби входить острівна Ісландія, яка свого часу залучила практично всі матеріальні, фінансові й людські ресурси до вилову тріски — виду діяльності, що на сьогодні є основою економіки цієї країни.

Мал. 50. Склад рибного господарства

Мал. 51. Лідери з вилову риби, млн тонн (2014 р.)

Якщо рибальство передбачає господарську діяльність з вилову риби і морепродуктів, то марикультура — це їх вирощування людьми у природному середовищі. На морських фермах — спеціально обладнаних і відгороджених сітками прибережних морських ділянках — розводять цінні породи риби, молюсків, креветок, крабів, водорості (мал. 52, 53). Загальні обсяги марикультури постійно зростають, основну їх частину забезпечують країни Азії — Китай, Японія, Південна Корея, Індія. Серед європейських країн потужними виробниками риби та морепродуктів є Франція і Норвегія.

Мал. 52. Садкове розведення лосося

Мал. 53. Розведення вугрів

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть про склад тваринництва світу. Які його напрями є основними?

2. Наведіть приклади впливу природних чинників на спеціалізацію тваринництва.

4. Які напрями має скотарство? У чому полягає різниця їх розвитку в розвинених країнах і країнах, що розвиваються?

5. У яких районах поширене вівчарство? Які воно має напрями розвитку?

6. Розкажіть про тенденції розвитку світового рибного господарства.

7. Поміркуйте, чи завжди країни — найбільші виробники сільськогосподарської продукції є її експортерами.

8. У чому проявляється зональність світового сільського господарства?

У 2014 році у світі в середньому на кожну людину припадало 44 кг м’яса. Водночас у Данії цей показник сягав понад 300 кг. Поміркуйте, чи справді данці споживають таку кількість м’яса. Відповідь обґрунтуйте.

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

З розвитком науки і техніки виникли нові напрями марикультури, які називають технологіями ХХІ століття. Дізнайтеся, що таке біоконвеєр, гідробіонти та як вони пов’язані з очищенням забруднених вод.