Міжнародні організації – Генеральна Асамблея ООН

Понад чотири місяці весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв’язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати?

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

Почнемо, можливо, з найзначнішої з них – Організації Об’єднаних Націй.

Загальна характеристика ООН

ООН побачила світ у 1945 році, замінивши Лігу Націй – об’єднання держав світу, яке виявилося неспроможним протистояти кризовим явищам напередодні Другої світової війни. Першими членами ООН стали 50 держав та територій, які підписали Статут ООН 26 червня на конференції в Сан-Франциско. Через чотири місяці до них приєдналася Польща, яка на момент проведення конференції не мала загальновизнаного уряду.

Серед тих, хто у 1945 році підписав Статут ООН, були Українська та Білоруська РСР (входили до складу СРСР), Нова Зеландія (домініон Великобританії), Британська Індія (колонія Великобританії) та Співдружність Філіппін (протекторат США), тобто це були території, які на той час не мали статусу незалежних країн. Останньою державою, що приєдналася до складу ООН, у 2011 році став Південний Судан.

Ілюстрація: Країни-члени ООН станом на 1945 рік (блакитним)/Wikipedia

Наразі до складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі).

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

Країни-члени ООН з 1945 року до 2012 року/EarthDirect

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд юстиції та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш.

Генеральна Асамблея ООН та її функції

Генеральна Асамблея (далі – ГА) – основний орган Організації Об’єднаних Націй. Сутність ГА полягає в тому, що всі країни світу можуть одночасно разом обговорювати величезний спектр міжнародних питань. Засідання ГА проходять у Нью-Йорку, однак «Правила процедури Генеральної Асамблеї» дозволяють за певних умов змінити місце засідання.

Зал Генеральної Асамблеї ООН/UN General Assembly

ГА уповноважена виносити державам рекомендації з міжнародних питань. Також вона може ініціювати заходи політичного, економічного, гуманітарного, соціального та правового характеру.

Серед низки функцій ГА варто виділити наступні:

1) за рекомендацією Ради Безпеки призначає Генерального секретаря ООН;
2) обирає непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад та органів ООН;
3) розглядає та затверджує бюджет ООН та встановлює розмір фінансових внесків членів організації.

Інфографіка: Основні питання та функціонування організації/AMBASSADE DE FRANCE EN ESTONIE

Проведення сесій та обрання голови Генеральної Асамблеї

Кожна сесія ГА відбувається упродовж року. У вересні-грудні розглядаються основні питання, винесені на сесію. Для вирішення поточних питань ГА збирається за необхідності упродовж січня-вересня. Зокрема, правилами передбачено проведення спеціальних та надзвичайних спеціальних сесій. Відмінність між ними полягає у терміновості проведення. Так, спеціальну сесію можна провести через 15 днів з моменту отримання Генеральним секретарем вимоги про скликання сесії. Що стосується надзвичайної спеціальної сесії, її проведення з моменту отримання вимоги відбувається упродовж 24 годин. За час свого існування ГА провела 32 спеціальні сесії. Остання з них була проведена у червні 2021 року і стосувалася шляхів боротьби з корупцією у міжнародному масштабі. Надзвичайних спеціальних сесій за всю історію ГА було проведено лише 11.

Для кожної сесії ГА обирається новий голова. Він має представляти одну з країн-членів ООН, за винятком постійних представників Ради Безпеки. Для дотримання принципів плюралізму та рівності голову по черзі обирають з одного з п’яти географічних регіонів: Африки, Азії та Тихого океану, Східної Європи, Латинської Америки та Карибського басейну, Західної Європи та інших держав. Діючим головою ГА є представник Мальдівських островів Абдулла Шахід. З 12 вересня цього року посаду буде обіймати випускник Московського державного інституту міжнародних відносин угорський дипломат Чаба Кереші. Також на кожну нову сесію обирають двадцять одного заступника голови ГА.

Комітети Генеральної Асамблеї

Оскільки на кожну сесію виноситься безліч питань, для оптимізації роботи ГА було виділено шість основних комітетів. Переважна більшість питань, винесених на порядок денний, спочатку розподіляється між цими комітетами у залежності від напрямку їхньої діяльності. Комітети мають обговорити ці питання та за можливості узгодити різні позиції держав щодо їх вирішення. На основі подібних обговорень комітети пропонують проєкти резолюцій та рішень на розгляд на пленарних засіданнях ГА.

Комітети мають такі назви:

• Комітет з питань роззброєння та міжнародної безпеки (Перший комітет),
• Комітет з економічних та фінансових питань (Другий комітет),
• Комітет із соціальних та гуманітарних питань та питань культури (Третій комітет),
• Комітет зі спеціальних політичних питань та питань деколонізації (Четвертий комітет),
• Комітет з адміністративних та бюджетних питань (П’ятий комітет),
• Комітет з правових питань (Шостий комітет).

Для кожного з шести комітетів обирається голова.

Голова ГА, 21 заступник голови ГА та голови шести основних комітетів разом утворюють так званий «Генеральний комітет». В обов’язки цього комітету входить організація роботи ГА, зокрема, оптимізація порядку денного. До складу Генерального комітету не може входити більше одного члена будь-якої однієї делегації.

Інфографіка: Шість основних комітетів Генеральної Асамблеї ООН/AMBASSADE DE FRANCE EN ESTONIE

Правила роботи країн-учасників Генеральної Асамблеї

Делегація кожної держави складається не більше ніж з п’яти представників і п’яти заступників. Втім, кількість радників та експертів у делегації необмежена. При цьому кожна зі 193 держав-членів має лише один голос під час голосування. Якщо йдеться про надважливі питання, як-от рекомендації щодо миру та безпеки, вибори членів Ради Безпеки або прийом нових членів до складу ООН, для прийняття рішення необхідні дві третини голосів. Рішення щодо менш важливих питань приймаються простою більшістю голосів.

Цікаво, що останнім часом було запроваджено практику прийняття рішень не шляхом офіційного голосування, а за принципом консенсусу. Після проведення численних консультацій та досягнення спільної угоди щодо вирішення питання голова ГА може запропонувати прийняти ту чи іншу резолюцію без голосування. У такий спосіб формується відчуття глобальної єдності при прийнятті важливих рішень.

Інфографіка: Як приймаються рішення в ГА?/AMBASSADE DE FRANCE EN ESTONIE

Кожна країна-член ООН має робити внески в бюджет організації. При цьому країна може бути позбавлена права голосу під час роботи ГА, якщо сума її боргів дорівнює або перевищує суму внесків, які ця країна має сплатити за два повні попередні роки. Станом на 31 січня 2022 року чотири країни-члени мають заборгованість перед ООН: Коморські острови, Сан-Томе і Прінсіпі, Сомалі та Венесуела. При цьому ГА своїм рішенням дозволила першим трьом брати участь у голосуванні під час поточної сесії.

Україна на Генеральній Асамблеї

Українська РСР була однією з засновниць ООН у 1945 році. На конференції у Сан-Франциско голова делегації УРСР Дмитро Мануїльський очолював Перший комітет ГА, де були розроблені Преамбула та Розділ 1 «Цілі та принципи» Статуту ООН.

За часів незалежної України знаковою подією стало обрання у 1997 році на посаду голови ГА українського дипломата та міністра іноземних справ Геннадія Удовенка. У структурі ООН Удовенко почав працювати ще в 1965 році. Він брав участь у багатьох сесіях ГА, очолював делегацію України на ГА у 1994 – 1996 роках. У 1985 році Удовенко був Головою Ради Безпеки ООН. Працюючи у Спеціальному комітеті ООН проти апартеїду, зробив вагомий внесок у його викорінення.

Президенти держави активно співпрацювали з ООН та брали участь у засіданнях ГА. Зокрема, Президент України Леонід Кучма багаторазово зустрічався з Генеральним секретарем ООН і був головою делегації України на 19-й спеціальній сесії ГА ООН з питань екології та Саміті тисячоліття ООН.

За часів президентства Петра Порошенка основною темою виступів на ГА стала окупація росією територій України на півдні та сході держави. Діяльність у цьому напрямку продовжилася і за президентства Володимира Зеленського, який бере активну участь у діяльності ГА.

Знаковою подією для України стало скликання 28 лютого 2022 року 11-ї надзвичайної спеціальної сесії ГА ООН, присвяченої нападу росії на Україну. Наслідком сесії стало засудження нападу росії. 7 квітня ГА проголосувала за призупинення членства росії у Раді з прав людини ООН. Таке призупинення стало лише другим в історії після випадку з Лівією у 2011 році.

Карта, яка показує країни та їх голосування на 11 екстреній спеціальній сесії резолюції ES-11/3 Генеральної Асамблеї ООН (зелений – за, червоний – проти, жовтий – утримався, блакитний – відсутній, сірий – не є членом)/ United Nations Digital Library

Автор: Олег Пархітько

Організаційно-структурна побудова системи ООН

Організація Об’єднаних Націй має шість головних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальну рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат (рис. 2.1).

Генеральна Асамблея – головний орган ООН, який складається з представників усіх держав-учасниць ООН, остаточно затверджує всі міжнародні конвенції з економічних питань, визначає політику та програму ООН, затверджує бюджет, скликає та організовує конференції.

До складу Генеральної Асамблеї входять:

• – Комітет з економічних та фінансових питань, який здійснює підготовку рекомендацій та резолюцій пленарних засідань Генеральної Асамблеї;
• – Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) – створена з метою гармонізації та уніфікації правових норм у міжнародній торгівлі;
• – Комісія з міжнародного права (КМП) – сприяє міжнародній співпраці та розвиткові міжнародного права і його кодифікації;
• – Комітет з інвестицій – надає допомогу Секретаріату в розміщенні інвестицій із ресурсів пенсійного фонду, що перебувають під контролем ООН.

Економічна та соціальна рада (ЕКОСОР) – один з головних органів ООН, який під керівництвом Генеральної Асамблеї відповідає за економічні, соціальні, культурні та гуманітарні аспекти політики ООН. ЕКОСОР включає такі головні структурні підрозділи:

• 1) функціональні комісії (для соціального розвитку; з наркотичних засобів; з науки і техніки; з метою розвитку; зі статистики; транснаціональних корпорацій);
• 2) регіональні комісії для Європи – ЕЄК, для Латинської Америки та Карибського басейну – ЕКЛАК; для Азії та Тихого океану – ЕСКАТО; для Західної Азії – ЕСКЗА; для Африки – ЕКА;
• 3) постійні комітети: з неурядових організацій (для підготовка доповідей на консультаційній основі про співпрацю з міжнародними неурядовими організаціями); з планування розвитку; з природних ресурсів; з нових і відновлюваних джерел енергії з метою розвитку; з державного управління та фінансів;
• 4) експертні органи (спеціальна група експертів з міжнародної співпраці з питань оподаткування).

Рис. 2.1. Структурна побудова системи Організації Об’єднаних Націй

Секретаріат – основний орган системи ООН, який займається міжнародними економічними та соціальними питаннями розробки програм у галузі науки й техніки; збору, аналізу та розповсюдження даних міжнародної торговельної, транспортної, промислової та будівельної статистики; підготовки стандартів і статистичних класифікацій.

Рада Безпеки – несе відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки (складається з п’ятнадцяти учасниць, з них п’ять – постійних та десять країн-учасниць, які обираються Генеральною Асамблеєю кожні два роки).

Міжнародний суд (м. Гаага) – головний юридичний орган, який приймає рішення та ухвалює консультаційні висновки щодо спірних питань міжнародного розвитку.

Рада з опіки – створена з метою сприяння соціально-економічного розвитку населення підопічних територій, що в минулому були колоніями на територіях держав, які входять до систему ООН. Оскільки остання з одинадцяти таких територій, над якими була встановлено опіку, отримала незалежність у 1994 році і стала учасницею ООН, Рада з опіки формально припинила своє існування. Відповідно до модифікованих правил процедури її засідання будуть проводитися в разі виникнення такої необхідності.

Загальна характеристика основних міжнародних організацій системи ООН

У системі регулювання економічної співпраці ООН виокремлюють вісім основних організаційних утворень і програм.

• 1. Програма розвитку ООН (ПРООН) – створена в 1965 році і є найбільшою та найпотужнішою організацією, яка фінансує багатогалузеву економічну й технічну допомогу. Мета ПРООН – надання допомоги країнам, що розвиваються, для прискорення їх економічного та соціального розвитку; сприяння в досягненні вищого рівня життя. ПРООН є багатостороннім механізмом ООН з надання субсидій на цілі стійкого розвитку людського потенціалу, здійснює свою діяльність у 174 країнах.
• 2. Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) – заснована в 1967 році, включає 171 державу-учасницю. Мета діяльності ЮНІДО – координація промислового розвитку в системі ООН; сприяння промисловому розвитку та співробітництву на глобальному, регіональному, національному, галузевому рівнях; надання країнам, що розвиваються, технічної допомоги через реалізацію конкретних проектів.
• 3. Міжнародна організація з атомної енергії (МАГАТЕ) – заснована в 1957 році та включає 123 країни-учасниці. Метою МАГАТЕ є сприяння розвитку атомної енергетики та практичному застосуванню атомної енергії в мирних цілях; здійснення системи контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї; надання інформації з усіх аспектів ядерної науки та технології.
• 4. Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) заснована в 1945 році, включає 184 держави-учасниці. Мета – сприяння розвитку підприємств переробки, збуту та розподілу продовольчих та сільськогосподарських товарів; підвищення рівня життя сільського населення; здійснення програм технічного співробітництва.
• 5. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР) – заснований в 1977 році, включає 165 країн-учасниць. Мета: фінансування проектів та програм збільшення виробництва продовольчих товарів, мобілізація додаткових засобів для надання допомоги країнам-учасницям, що розвиваються, допомога бідним прошаркам населення.
• 6. Міжнародна морська організація (ММО) – заснована в 1958 році, включає 166 держав-учасниць. Мета: здійснення співпраці та обміну інформацією між країнами з технічних питань, сприяння встановленню стандартів і норм морської безпеки.
• 7. Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) – заснована в 1947 році, включає 189 країн. Мета – налагодження безпечної та планомірної діяльності й розвитку цивільної авіації; задоволення потреб населення в регулярних, економічних повітряних перевезеннях; встановлення норм та міжнародних правил цивільної оборони.
• 8. Всесвітня організація з туризму (ВОТ) – заснована в 1975 році, включає 138 країн-учасниць. Мета – сприяння розвитку туризму, технічне співробітництво щодо підвищення якості туристичного бізнесу, збір та обробка інформації з туристичної діяльності.

Діяльність України в Організації Об’єднаних Націй (ООН)

Україна, яка має значний досвід у роботі ООН, протягом своєї незалежної історії змушена була неодноразово звертатися до ООН з метою пошуку методів захисту своєї територіальної цілісності. Ці звернення були пов’язані з питаннями про Автономну Республіку Крим (1992) і м. Севастополь (1993).

Для вирішення існуючих, а також запобігання можливим конфліктам ООН здійснює операції з підтримання миру. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН. В югославському регіоні перебувало 1132 українських військовослужбовці. За два з половиною роки розміщення українського контингенту у складі миротворчих сил ООН в Югославії загинуло 11 військовослужбовців і близько 60 було поранено. Щомісячно Україна отримувала від ООН 3 млн дол. за присутність свого контингенту в регіоні боснійського конфлікту. Верховна Рада України в 1994 році ухвалила рішення збільшити контингент України в силах ООН із 600 до 1200 осіб.

За розмірами внесків до бюджету ООН Україна посідає одинадцяте місце. Квоти внесків розраховуються відповідно до валового національного продукту та рівня доходів на душу населення країни-члена. Розмір внеску України з огляду на економічний стан зменшено з 1,87 до 1,09 % ВНП. До бюджету ООН у 1994 році. Україна внесла 19 млн дол. США, у 1995 році – 16 млн дол. США, у 1996 році – 12 млн дол. США.

Після розпаду СРСР борг України Організації Об’єднаних Націй становив 185 млн дол. Ця сума утворилася внаслідок розподілу між Росією, Україною та Білорусією загального обсягу заборгованості колишнього СРСР. Такий суттєвий борг виник через те, що СРСР подавав значно завищену величину доходів радянських громадян – 2200 доларів на особу в рік. У результаті наполегливості української дипломатії внесок було зменшено, оскільки Україну визнано державою з перехідною економікою. Тепер щорічні внески України до ООН становлять 0,86 дол. США у розрахунку на одного мешканця.

Політична діяльність України в ООН характеризувалась ініціативою в підготовці Міжнародної конвенції із захисту миротворчого персоналу ООН та її підписання.

У практичному аспекті забезпеченням політичних ініціатив України можуть бути відповідні дії та заходи як непостійного члена Ради Безпеки ООН у 2000-2001 роках. З позиції Ради Безпеки ООН Україна є гарантом своєї незалежності, територіальної цілісності і недоторканості кордонів. Посилюється присутність України в миротворчих операціях ООН, які здійснюються біля кордонів України та в регіонах, стратегічно важливих для її національних інтересів. До того необхідно зазначити, що співробітництво з ООН забезпечує Україні інформаційну прозорість, щодо екологічних проблем, політичних і економічних подій у нашій країні.