Бутусов розповів, звідки в АРМА взявся смотрящий Грона і хто за ним стоїть

Журналіст Юрій Бутусов відреагував на розслідування Bihus.info про скандал в Агентстві з розшуку та управління активами. Він підтвердив, що Агентством й справді керує смотрящий Вадим Грона, який контролює тут кожен процес. Призначення на керівну посаду АРМА Олени Думи журналіст називає корупційним – адже він був у складі комісії та знає, хто і як голосував.

Про це Бутусов розповів у Facebook. Він стверджує, що Грона – це людина Єрмака і Татарова, які хочуть контролювати в Україні все.

Журналіст нагадав, як проходило голосування за призначення Олени Думи керівником АРМА. За його словами, 28 червня конкурсна комісія по відбору голови у складі Олена Яра, Іван Ліщина, Дмитра Остапенко, Сергія Вернидубова, Юрія Кіскіна та Михайла Іваненка проголосувала за кандидатуру Олени Думи. Лише двоє учасника комісії були проти – це Вальц Калнінс і власне Юрій Бутусов.

“У своіх виступах до та після обрання Думи я вказував, що її призначення – це корупціогенне рішення, що її просуває офіс президента, щоб зберегти корупційні схеми попереднього голови Жоравовича. Я переконував комісію проголосувати за іншого кандидата – детектива НАБУ Сергія Рокуня”, – проінформував він.

Бутусов не вбачає нічого дивного у тому, що після приходу Думи на посаду директора АРМА в державній агенції з’явився “смотрящій”. Він називає Вадима Грону близькою людиною Думи. І називає людей, чиї інтереси, на його думку, відстоює Грона.

“Контроль за АРМА знаходиться так само як і при попередньому керівнику у руках найпотужнішого корупційного клану у владі – Єрмака та Татарова. Тому цей скандал, на жаль, не останній”, – написав у своєму пості журналіст.

Скандал в АРМА

Як писав Інформатор, журналісти Bihus.info провели власне тривале розслідування та дійшли висновку: формально цю установу очолює Олена Дума. А фактично нею керує її колишній позаштатний радник Вадим Грона. Вони зафіксували факти, як ця людина з кримінальними повадками погрожує розправою працівникам агентства та застосовує до них фізичну силу.

Розслідувачі навели докази побиття одного з працівників за суперечку зі смотрящим та його погрози “відрізати голову”. За їхньою інформацією, Грона в АРМА офіційно не працює, але щодня приходить сюди на роботу та відвідує наради й засідання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Угорці. Хто вони, звідкіля взялися та що їм треба від українського Закарпаття

Знаєш, коли їдеш до Закарпаття ледь не добу то радієш Ужгороду, як тому холодному пиву в тридцятиградусну спеку. Місто стає тобі ледь не рідним. А його та закарпатські проблеми ти береш все ближче до серця.

А яка основна проблема Закарпаття? Звісно, що угорський (чи то мадярський) сепаратизм.

Хто такий мадяр та звідкіля він взявся

Угорці прийшли на територію Паннонії в ІX сторічі. Прийшли з Уралу та Волги. Без сумніву, мадяри – близькі родичі сучасних росіян.

Переселенці – варвари відразу стали проблемою цивілізованої Європи. Воно і ясно – мадяри ну вже дуже сильно нагадувалитілько позабутих гунів. Займалися вони тим самим, що і Аттіла – грабували території своїх більш заможних сусідів, збирали данину.

Перехід князя Арпада через Карпати

В 907 році, втомлені агресивною поведінкою угорців, баварці йдуть на них походом, але програють.

Все ж мадярський тріумф тривав не довго. Вже в 933 році біля Мерзебургу німці розбивають їхні війська. В 951 році Генріх, герцог Баварський, сам вторгається в Паннонію та розорює її.

955 рік – битва під Аугсбургом, там угорці зазнали чергової поразки. Ера їх нападів на західноєвропейські землі закінчилася.

В ті часи Закарпаття і потрапило в угорську зону впливу. Мадяри прийшли на ці землі та підкорили слов’ян, що вже мешкали тут.

В 1848 року після, так званої, Весни народів, імперія Габсбургів перетворилася в Австро – Угорщину. Мадярська частина називалася Транслейтанія. До неї належало і Закарпаття. Хоча край і був населений русинами – українцями, вся влада в ньому сконцентрувалася в угорських руках. Українці потрапили ледь не під феодальний гніт.

Недолуге управління Будапешту перетворило Закарпаття на найбіднішу з усіх Габсбургських українських земель

Після Першої світової війни, край перейшов під управління Праги. Але весною 1939 року сорокатисячне угорське військо розпочинає вторгнення до Підкарпатської України, що постала на теренах розбитої Чехословаччини. Єдиним хто чинив спротив окупації стала українська парамілітарна організація Карпатська Січ. Членами цієї двіжухи були молоді українські юнаки – романтики. На жаль, воювати навчені вони були погано, зі зброї були хіба револьвери і рушниці, та й кількісно їх було небагато. Чинити спротив регулярній армії окупантів вони змогли лишень декілька днів.

Закарпаття було захоплене, січовики розстріляні чи ув’язнені.

А що зараз?

Знаєш як відрізнити українця від угорця навіть не розмовляючи? Я не знав аж до того, як поїхав подивитися та пофотографувати марш українських правих зі «Свободи», «Сокола» та сучасного добровольчого військового формування «Карпатська Січ» (в честь 79 – ї річниці створення ще тієї “Карпатської Січі”). Івент проходив у містечку Берегове. Саме місто – центр закарпатських мадяр.

Так от, лайфхак по визначенню угорця: єдине, що викликає в них український стяг та гасло “Слава Україні” це злий косий погляд.

Угорці компактно проживають в, так званому, «Притисянському районі» (близько 150 тисяч). Саме тут ідеологи угорської ультраправої партії «Йоббік» бачать можливим створити мадярську автономію. Звісно, що на автономії вони не зупиняться. Їхня ціль – відокремлення всього (а не лише району з великою кількість угорців) Закарпаття від України.

В Карпатах на Верецькому перевалі знаходиться пам’ятний знак, що стоїть на колишньому кордоні Угорського королівства. Саме тут, на думку багатьох мадяр, має проходити кордон України та Угорщини (точніше Великої Угорщини).

Офіцйно говориться, що тут в IX столітті мадярські племена перейшли Карпати. Але по факту пам’ятник – це символ надій на створення новітньої імперії угорців.

Цей меморіал – справжня Мекка для мадярських націоналістів. Саме тут кожного року члени «Йоббіка» урочисто клянуться повернути Закарпаття в Угорщину. Саме тут 1939 року було розстріляно сотні бійців Карпатської Січі.

Все Берегове завішане угорськими триколорами. Парадоксальна ситуація – на українських адміністративних будівлях висять прапори сусідньої держави.

Звісно це бісить українських правих хлопців. 12 листопада 2017 року, крокуючі містом, націоналісти зупинилися під міською радою у Берегово. Мадярський прапор стягнули, але не потоптали і не спалили, а віддали копам, як доказ порушення закону України. І що ти думаєш ті зробили? Деякі закарпатські ЗМІ писали, що його просто повернули на місце.

Українські націоналісти в Берегово

Ну нічого нового, як то кажуть, серед копів завжди було багато сепарів. Деякі сидять тихо, а деякі паляться і жалкують про це. В той же день одному з таких поліціянтів – сепаратистів дісталося знатно. Дурень не додумався ні до чого кращого, як показати демонстрантам середній палець, ніби якийсь англієць у битві при Азенкурі. Відпустили його лишень з відірваними погонами та під благання його керівництва.

Але сепаратизм мутиться не лише місцевими мадярами. Націоналісти організовують в Будапешті марші де вимагають самовизначення для Закарпаття.

В Закарпатті у кожному, навіть невеликому, містечку понатикано угорських консульств. В Берегово існує цілий великий мадярський педагогічний інститут. По місту купа угорських пам’ятників (Ідешу, Ференцу ІІ Ракоці, Кошуту, Шандору Петефі). Відповідні і назви вулиць – в честь різних мадярських пасіонаріїв. Більшість реклами та вивісок угорською мовою, таблички з назвами вулиць лише двомовні.

Угорська влада всіляко підтримує такі тенденції. Наша, українська, як завжди займає позицію пасивності.

От і виходить так, що на захисті територіальної цілісності України стають патріоти з ВО «Свобода», ВГО «Сокіл» та інших правих двіжух. Наші націоналісти, на диво, добрі та толерантні. Вони терплять мадярське свавілля і поки обмежуються лише попередженнями.

Але в що може вилитися ця ситуація, якщо влада все ж не спроможеться взяти в свої руки вирішення проблеми?

Вадим Патик