Припускають також, що скло почали виготовляти не єгиптяни, а ассирійці, які експортували свої вироби в Єгипет. Однак знахідки скла в Ассирії, біля Тель Асмера, розташованого західніше Багдаду, відносяться до 2700-2600 рр.
Вважають, що техніку скла винайшли майстри Месопотамії в кінці 3 тисячоліття до н. е., а вдосконалили ремісники Стародавнього Єгипту.
За загально складеною історичною думкою технології виготовлення скла вперше почали використовувати близько 2500—3000 рр. до н. е. у Межиріччі та Єгипті, оскільки глазуровані склом фаянсові прикраси, вік яких нараховує п'ять тисяч років, знаходили саме там.
Скло виготовляється з натуральної сировини, яка плавиться при дуже високій температурі. Основний інгредієнт скла – це пісок, але, технічно, головним складовим є компонент піску – кварц, він же діоксид кремнію (SiO2), кремнезем або кварцовий пісок.
Воно утворилося з лави, яка вирвалася з вулкана, воно було зовсім не прозоре, можна навіть сказати чорне. Таке вулканічне скло назвали «обсидіаном». На зорі людства древні люди використовували його для обробки своїх інструментів. Колискою штучного скла вважається Месопотамія і Єгипет.
Дійсно, іменник «скло» в певних значеннях може мати множину – стекла. Або ж відмінюємо: стекол, стеклам, стекла, стеклами, стеклах чи стекла.
Скло (неоргані́чне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти . Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид …