Промисловість Італії

У галузевій структурі промисловості Італії переважають обробні галузі (76%). Провідна роль належить галузям машинобудування, хімічної промисловості, харчосмакової промисловості. Останніми роками зростає частка наукоємних галузей машинобудування. Змінюється і територіально структура промисловості: відбувається її децентралізація, переорієнтація на довізну сировину із розміщенням у припортових містах, зростання промислового потенціалу центра та півдня країни. В енергетичному балансі країні домінує нафта (понад 70%). Брак енергетичних ресурсів змушує імпортувати переважну кількість потрібних для економіки нафти (95% від споживання) та природного газу (60%). Нафта надходить морським шляхом з країн Перської затоки і переробляється на нафтопереробних підприємствах, розміщених в основному в портових містах. Газ експортується газопроводами з Росії, а також з Алжиру по газопроводу, прокладеному дном Середземного моря. Видобуваються невеликі кількості кам’яного вугілля.

Основна частина електроенергії (понад 200 млрд кВт/годин) виробляється на ТЕС – 65%. Працюють ТЕС на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті, розміщуються біля нафтопереробних заводів або у великих містах, де орієнтуються на споживача. ГЕС виробляють 30% електроенергії і розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт. АЕС в Італії не працюють після негативного рішення всенародного референдуму у 1987 році. Існують окремі об’єкти альтернативної енергетики.

Чорна металургія не має внутрішніх джерел сировини і орієнтується на імпорт, що зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший комбінат, 10 млн.тон сталі на рік), Неаполі, Генуї, Таранто та Пйомбіно. Переробні металургійні заводи розміщені в Турині, Мілані та Венеції, великих індустріальних центрах де накопичується багато металічного лому, а електрометалургія зосереджена поблизу джерел дешевої електроенергії – Больцано, Брешіа. На джерела електроенергії орієнтуються і підприємства кольорової металургії: алюміній виплавляється у Порто-Весме (Сардинія), Марчері, Больцано, цинк у Порто-Весме, Кротоне, свинець – у Порто-Весме, ртуть – у Тоскані. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу.

Машинобудування є найбільш динамічною галуззю. Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Транспортне машинобудування є ключовою ланкою. Автомобілебудування представлене концерном “FIAT” із штаб-квартирою в Турині. Його виробничі потужності розміщені в Турині, Мілані, Модені, Больцано, містах П’ємонту і Ломбардії (автомобілі), Мілані, Емілії-Романії (трактори). Завод компанії “Alfa-Romeo” збудовано в Неаполі. Щорічно у Італії випускається до 2 млн автомашин. Окрім автомобілів, виробляються мотоцикли, мопеди, велосипеди. Суднобудівна промисловість розміщена в Трієсті, Генуї, Спеції, Ліворно, Таранто. Авіаційний транспорт виробляється в Турині, Неаполі, містах Ломбардії. У післявоєнній Італії набула розвитку електротехнічна промисловість та електроніка. Італія відома брендами пральних машин та холодильників у Комо, Варезе, Бергамо (8% та 12,5% від світового виробництва цих товарів відповідно). Окремі підприємства з виробництва електроніки розміщені у містах Південної Італії.

Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з’явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Італійська хімічна промисловість спеціалізується на органічній хімії – виробництві синтетичних волокон та полімерів. На північному сході в районі Трієста розміщуються нафтохімічні підприємства, на півдні Італії до підприємств хімії органічного синтезу додається виробництво мінеральних добрив. Хімічна галузь представлена державною монополією “ENI”, концерном “Монтедісон” та його дочірньою фірмою “СННІА-віскозо”.

Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості. Італія є світовим лідером з виготовлення вовняних тканин, що становить понад 15% світового виробництва, і поступається за цим показником лише Китаю. Відповідно Італія належить до провідних світових експортерів продукції легкої промисловості. Країна визнана центром масової моди. Текстильна галузь розвинена найбільше у Північній Італії (Ломбардія, П’ємонт), є такі виробництва і на решті території (Неаполь, Прато). Швейна, взуттєва та шкіряна галузі розвинені на північному заході Італії (лідер за виробництвом взуття – місто Віджевано), у областях Венето, Тоскана, Емілія-Романья, Умбрія, Марке.

Харчова промисловість працює на місцевій та довізній сировині. Італія виробляє третину від світового виробництва оливкової олії.

§ 13. Італія (Італійська Республіка)

Італія складається з кількох частин: 1) материкової (приблизно 1/3 території країни); 2) півострівної (половина Італії); 3) острівної (1/6 території). Територія країни є некомпактною, тому географічне положення різних частин Італії суттєво відрізняється.

Італія має порівняно небагато сусідів. На півночі вона межує із Францією — країною «Великої сімки», Швейцарією — «світовим банкіром», невеликими країнами — членами ЄС Австрією та Словенією. Усередині країни також розташовані дві держави-анклави — «держава-карлик» Сан-Марино та найменша держава світу Ватикан, яка займає площу лише 44 га у межах міста Рима.

Італія має досить широкий вихід до одного з найважливіших районів світового судноплавства — Середземного моря. Більша частина її території розташована на відстані до 50 км від морського узбережжя.

За допомогою карт атласу та матеріалів електронного додатка до підручника визначте особливості природних умов і ресурсів Італії. Зверніть увагу на рівень забезпечення країни рекреаційними ресурсами.

2. Населення. Система розселення.

Демографічні показники країни нагадують відповідні характеристики інших розвинених держав. Однак в Італії становище ускладнюється більшою часткою населення старшої вікової групи — 25 % та однією з найнижчих у світі часток молодшої — лише 13,6%. На складну демографічну ситуацію в Італії вказують дані статево-вікової піраміди. У найближчому майбутньому в країні ще більше зросте частка старшої вікової групи (мал. 1). Населення країни зростає за рахунок мігрантів.

У національному складі переважають італійці (94 %). Також у країні проживають представники інших, здебільшого сусідніх народів Європи (німці, словенці, албанці, греки, французи). У релігійному складі населення переважають католики. Релігія суттєво впливає на всі сторони життя італійців.

Середня густота населення висока — 205 осіб/км 2 . Значно вищий цей показник в економічно більш розвинених областях півночі країни з переважанням рівнинного рельєфу (наприклад, у Ломбардії показник перевищує 380 осіб/км 2 ) та в окремих областях центру (поблизу Рима) та півдня (наприклад, у Кампанії 425 осіб/км 2 ). Приблизно половина всіх жителів зосереджена на низовинах, хоча вони займають 1/5 території, значно менша густота населення гірських районів.

Мал. 1. Статево-вікова піраміда населення Італії.

Міське населення Італії становить 67%, що трохи нижче за середні показники в Західній Європі. Основна частина міського населення зосереджена в Північній Італії. Найбільші міста: Рим (3,7 млн), Мілан (3,1 млн), Неаполь (2,2 млн), Турин (1,8 млн).

3. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору.

Значення первинного сектору в структурі економіки Італії знижувалося впродовж усього минулого століття, а з його середини — і вторинного. Зараз провідним є третинний сектор, який створює 73,8% ВВП. Найбільше значення мають фінансові послуги та туризм, хоча кількість зайнятих там дещо зменшилася, перш за все через поширення сучасних інформаційних технологій.

Фінансовий сектор в останні роки характеризується об’єднанням банків і страхових компаній. Тому їхня кількість постійно зменшується. Великі банки країни є власниками великих підприємств, страхових компаній і нерухомого майна. Це підвищує їхню роль в економіці й суспільно-політичному житті країни. Зростає значення IT індустрії.

Італія — один із найбільших центрів міжнародного туризму. Вона приймає понад 65 млн осіб на рік (дві третини з країн ЄС), завдяки цьому отримуючи близько 40 млрд дол. доходу на рік. Найбільша кількість туристів традиційно прибуває з Німеччини, Великої Британії, Австрії, Швейцарії, США, останнім часом серед лідерів і Китай.

Заслуженою популярністю користується італійська Рив’єра, на якій розташовується багато всесвітньовідомих міст, починаючи від крихітного Портофіно до шостого за кількістю жителів міста країни — Генуї (мал. 2).

У країні розташовано 55 пам’яток Світової спадщини ЮНЕСКО — більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Для тих, хто ними цікавиться, в Італії існують спеціальні екскурсійні тури.

В останні роки людей приваблює відпочинок у горах. В Альпах створено багато гірських курортів, гірськолижних станцій або просто «других будинків» для забезпечених городян Північної Італії.

Мал. 2. Портофіно — невелике рибацьке місто, що стало одним із найбільших середземноморських курортів. Воно набуло популярності завдяки відомим акторам, музикантам, аристократам, які часто там відпочивали. Проте його головна привабливість — мальовничі краєвиди, якими можна милуватися годинами.

У внутрішніх перевезеннях основну роль відіграє автомобільний транспорт. Близько половини автомобільних доріг побудовано на півночі, на півдні густота дорожньої мережі значно менша. Головна транспортна вісь країни — «Автострада Сонця», що з’єднує Турин, Мілан, Флоренцію, Рим, Неаполь та йде в Калабрію і на Сицилію.

Найбільші промислові міста Італії зв’язує залізничне сполучення. Так, між Римом і Міланом, Генуєю, Венецією, Неаполем курсують швидкісні поїзди.

Важливим засобом пересування є повітряний транспорт. Особливо широко авіація використовується для зв’язку з островами і в міжнародних сполученнях. Найбільші аеропорти країни розташовані в Римі (Леонардо да Вінчі), Мілані та Неаполі.

У зовнішніх перевезеннях переважає морський транспорт. Флот Італії перевищує 450 кораблів, із яких найбільше танкерів. Є і пасажирські судна найвищого класу, що курсують Середземним морем та Атлантикою.

4. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни.

Головні особливості італійської промисловості: порівняно велике значення легкої та харчової промисловості; невеликі обсяги видобутку корисних копалин і, як наслідок, велика залежність від імпортної сировини; недостатня спеціалізація на виробництві наукоємної продукції; дуже значний державний сектор.

Для розміщення промисловості характерна велика нерівномірність. Більшість виробничих потужностей розташовані на півночі, де особливо виділяється «промисловий трикутник» Мілан—Турин—Генуя, який можна порівняти з найрозвиненішими промисловими районами світу.

Більшість електроенергії виробляється на ТЕС. Відносно великою є частка гідроелектростанцій — 16% і геотермальних станцій — понад 2 %. Атомні електростанції були повністю виведені з експлуатації після масових протестів населення.

Італія — одна з небагатьох країн Європи, яка в другій половині XX ст. не скоротила випуск чорних металів. Найбільші підприємства працюють на імпортній сировині й паливі, тому розташовані на узбережжі (Генуя, Неаполь, Таранто).

Машинобудування — найважливіше виробництво промисловості (30% промислового виробництва). Особливість машинобудування країни — спеціалізація на виробництві товарів переважно середнього рівня складності. У транспортному машинобудуванні панівне положення посідає «ФІАТ » (із 2014 р. — «ФІАТ-Крайслер»). Цей багатопрофільний концерн виробляє легкові автомобілі «ФІАТ», вантажні автомобілі й автобуси «Івеко», рухомий склад для залізниць, міський електротранспорт. Найбільші підприємства транспортного машинобудування зосереджені в Турині, Мілані, Брешії (заводи концерну «ФІАТ» побудовані й на півдні — біля Неаполя та Палермо).

Світове значення має виробництво побутової електротехніки. Кожний 12-й холодильник світу й кожна восьма пральна машина виготовлені в Італії. Із новітніх виробництв представлені авіаційне машинобудування (Турин, Неаполь) та електронна промисловість (переважно на півдні).

Італія посідає третє місце за обсягами хімічного виробництва в Європі та 11-те — у світі (на її частку припадає близько 10% європейського ринку). Спеціалізація — нафтохімія та хімія органічного синтезу. Найбільше значення має виробництво синтетичних волокон, пластмас, автомобільних шин, фармацевтичних препаратів. Італія має одну з найпотужніших у світі нафтопереробку (заводи можуть переробляти понад 200 млн т нафти на рік, але ніколи не були завантажені повністю). Найважливіші райони зосередження хімічної промисловості — портові міста й головний центр Ломбардії Мілан.

Одне з провідних високотехнологічних виробництв економіки Італії — фармацевтична промисловість. За обсягами виробництва країна посідає друге місце в Європі, за зростанням експорту — перше.

Італія — великий виробник споживчих товарів: бавовняних тканин, взуття, одягу, меблів. Найбільша кількість підприємств легкої промисловості розташована на півночі. Найважливіше значення мають текстильне, швейне й взуттєве виробництва. Найбільші підприємства легкої промисловості працюють у Ломбардії та П’ємонті. Текстильна промисловість Італії виробляє 15% вовняних тканин світу (друге місце після Китаю). Країна — провідний експортер одягу в Європі та модельного шкіряного взуття в Європі й світі (у 2016 р. обсяг експорту склав майже 200 млн пар взуття на 10 млрд дол.).

Харчова промисловість перебуває серед лідерів обробної промисловості. У країні зареєстровано 36 тис. підприємств, на яких працює близько 400 тис. осіб. Найбільше виробляється молочної продукції (у тому числі різноманітні сири), кондитерських і м’ясних виробів, овочевих і фруктових консервів, виноградних вин, маслинової олії. Харчова промисловість розміщена територією порівняно рівномірно.

5. Спеціалізація сільського господарства.

За врожайністю сільськогосподарських культур і продуктивністю худоби Італія відстає від західноєвропейських сусідів. Це пояснюється значною часткою дрібних, як правило, сімейних, господарств із відсталою агротехнікою.

На відміну від більшості високорозвинених країн, в Італії лідером е рослинництво. Головними продовольчими культурами є пшениця, кукурудза та рис. На гірських схилах і в долинах вирощують жито й овес. Основна технічна культура — цукровий буряк, також вирощуються соя, бавовник, льон.

В Італії щорічно збирають понад 12 млн т різноманітних овочів. Більше ніж половина припадає на томати, також вирощують капусту, цибулю, салат, артишок, спаржу. З інших культур найбільше значення мають виноград і маслини.

Найбільш продуктивні сільськогосподарські землі розташовані на Паданській рівнині в басейні річки По. Тут переважають інтенсивне рослинництво й продуктивне тваринництво молочно-м’ясного напрямку (розведення великої рогатої худоби).

6. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки.

У межах Італії виділяють більш розвинену промислову північ і відносно відсталий південь. За структурою господарства північ нагадує Центральну Європу, а південь має спільні риси з деякими середземноморськими районами (Португалія, Греція). Тут частка сільського господарства значно вища, ніж на півночі.

Зараз тут найбільше значення має розвиток невеликих підприємств, що виробляють трудомісткі види продукції (легка, харчова промисловість, складальні виробництва).

Образ країни на світовому ринку визначає вивезення промислового обладнання, автомобілів, оргтехніки, побутової електротехніки, труб, тканин, одягу, взуття, а також хімічних товарів і продуктів харчування, у тому числі вина. Найбільше італійських товарів купують країни — члени ЄС і США. В імпорті великою є частка енергоносіїв (переважно нафти й природного газу), більш вагомою, ніж в експорті, є роль інших видів мінеральної сировини. Імпорт географічно більш різноманітний, але все-таки понад половина припадає на країни ЄС.

7. Міжнародні зв’язки України й Італії.

Італія посідає сьоме місце серед країн світу за обсягом зовнішньої торгівлі з Україною. На відміну від більшості країн Європи, Україна має додатне сальдо, яке у 2016 р. склало майже 600 млн дол. Обсяг українського експорту в Італію перевищує сукупний експорт у Німеччину та Францію. Найбільше Україна продає чорних металів (майже 50% загального обсягу), зернових культур та олії. Ввозить Україна традиційні італійські товари, серед яких переважають обладнання та продукція хімічної промисловості. Україна має додатне сальдо і в торгівлі послугами, серед них переважають транспортні, комп’ютерні та інформаційні.

За обсягами інвестицій в Україну Італія посідає десяте місце. Серед найбільш вагомих проектів — реконструкція металургійного комбінату «Азовсталь» та будівництво металургійного електросталеплавильного заводу «Дніпросталь».

• Італійська Республіка займає територію, розташовану на південь від Альп.

• Країна недостатньо забезпечена багатьма видами корисних копалин.

• Приблизно половина всіх жителів зосереджена на низовинах, значно менша густота населення в гірських районах.

• Основну частину ВВП створює третинний сектор, найбільше значення мають фінансові послуги та туризм.

• Образ країни на світовому ринку визначає вивезення продукції машинобудування, легкої, хімічної та харчової промисловості.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть позитивні й негативні риси географічного положення Італії. 2. Дайте оцінку природним ресурсам. 3. Розкажіть про третинний сектор господарства країни. 4. У чому полягає особливість структури обробної промисловості країни? 5. Спробуйте пояснити, чому, на відміну від багатьох сусідів, рослинництво в Італії є провідною сферою сільського господарства.

Багато фахівців вважають Італію найкращою для життя з точки зору природних умов. Чим би ви це пояснили?

Практичне завдання

Складіть проспект для туристів, які подорожують Італією.

Практична робота 2

Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з європейських країн «Великої сімки» (за вибором)

Географічні дослідження

Кластери в Італії як домінуюча форма організації виробництва товарів і послуг

§ 33. Італія. Вторинний та третинний сектори економіки

Які споживчі товари італійського виробництва вам відомі?

1. ВИРОБНИЦТВА, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІЖНАРОДНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ КРАЇНИ.

Головні особливості промисловості Італії: порівняно велике значення легкої та харчової промисловості; незначні обсяги видобутку корисних копалин і, як наслідок, суттєва залежність від імпортної сировини; недостатня спеціалізація на виробництві наукоємної продукції; дуже значний державний сектор.

Для розміщення промисловості характерна велика нерівномірність. Більшість виробничих потужностей розташована на півночі, де особливо виділяється «промисловий трикутник» Мілан—Турин—Генуя, який можна порівняти з найрозвиненішими промисловими районами світу.

На ТЕС виробляється до 65% електроенергії, ще майже третина на ГЕС. Після аварії на Чорнобильській АЕС на всенародному референдумі італійці проголосували проти розвитку атомної енергетики, і в 1990 р. в Італії було зупинено останній ядерний реактор.

Чому уряд Італії відмовився від використання АЕС, незважаючи на високу залежність країни від імпорту паливних ресурсів? Металургійна промисловість Італії виплавляє до 25 млн т сталі на рік. Найбільші підприємства працюють на імпортній сировині й паливі, тому розташовані на узбережжі (Генуя, Неаполь, Таранто). Поблизу великих машинобудівних центрів (Мілан, Турин) діють підприємства переробної металургії.

Машинобудування — найважливіша складова промисловості (30 % промислового виробництва). Його особливість — спеціалізація на виробництві товарів переважно середнього рівня складності. У транспортному машинобудуванні провідне місце посідає «ФІАТ» (із 2014 р. — «ФІАТ-Крайслер»). Цей багатоцільовий концерн виробляє легкові автомобілі «ФІАТ» та «Мазераті», вантажні автомобілі й автобуси «Івеко», рухомий склад для залізниць, міський електротранспорт. Найбільші підприємства транспортного машинобудування зосереджені в Турині («столиця» концерну «ФІАТ»), Мілані, Брешії.

Які вимоги висувають до спортивних автомобілів? Чому обсяг їх виробництва обмежений?

У світі добре відома й інша продукція машинобудування Італії: промислове та офісне обладнання, сільськогосподарські й шляхово-транспортні машини, телекомунікаційна апаратура. Найвідомішим виробником офісного обладнання, у тому числі комп’ютерів різного класу, є фірма «Оліветті». Її найбільший завод розташований поблизу Турина (місто Івреа). Італія є четвертою країною у світі за обсягом виробництва текстильного обладнання.

Світове значення має виробництво побутової електротехніки. Кожний дванадцятий холодильник світу й кожна восьма пральна машина виготовлені в Італії.

Із новітніх виробництв представлені авіаційне машинобудування (Турин, Неаполь) та електронна промисловість (переважно на півдні).

Італія посідає третє місце за обсягами хімічного виробництва в Європі та 11-те у світі (на її частку припадає близько 10% європейського ринку). Спеціалізація промисловості — нафтохімія та хімія органічного синтезу. Найбільше значення має виробництво синтетичних волокон, пластмас, автомобільних шин, фармацевтичних препаратів (друге місце в Європі). Нафтопереробка в Італії — одна з найпотужніших у світі (заводи здатні переробляти понад 200 млн т нафти на рік, але ніколи не були завантажені повністю).

Найважливіші райони зосередження хімічної промисловості — портові міста й головний центр Ломбардії — Мілан. Загалом на Ломбардію припадає 31 % усіх підприємств і 41 % усіх зайнятих у хімічній промисловості країни. За значенням цей регіон поступається в ЄС тільки Рейнській області та регіону Іль-де-Фране.

Чим би ви пояснили особливості географії хімічної промисловості країни?

Італія — великий виробник споживчих товарів: бавовняних тканин, взуття, одягу, меблів. Найбільше підприємств легкої промисловості розташовано на півночі. Найважливіше значення мають текстильне, швейне й взуттєве виробництва. Текстильна промисловість Італії виробляє 15% вовняних тканин світу (друге місце після Китаю). Країна — провідний експортер одягу в Європі та модельного шкіряного взуття в Європі та світі (у 2016 р. було експортовано майже 200 млн пар взуття на 9 млрд євро).

Харчова промисловість — серед лідерів обробної промисловості. У країні зареєстровано 36 тис. підприємств, на яких працює близько 400 тис. осіб. Найбільше виробляється молочної продукції (у тому числі різноманітні сири, наприклад моцарелла), кондитерських і м’ясних виробів, овочевих і фруктових консервів, виноградних вин, маслинової олії. Харчова промисловість розміщена територією порівняно рівномірно.

Знайдіть спільні риси у спеціалізації легкої і харчової промисловості Італії та Франції.

2. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ. ДОМІНУЮЧІ СКЛАДОВІ ТРЕТИННОГО СЕКТОРУ.

Провідним у країні є третинний сектор, який створює 73,8% ВВП країни. Найбільше значення мають фінансові послуги й туризм, хоча кількість зайнятих у них дещо зменшилася, перш за все через поширення сучасних інформаційних технологій.

Фінансовий сектор в останні роки характеризується об’єднанням банків і страхових компаній. Тому їх кількість постійно зменшується. Так, банківська група «Інтеза Санпаоло» була утворена у 2007 р. в результаті злиття двох провідних італійських банків.

Великі банки країни є власниками великих підприємств, страхових компаній і нерухомого майна. Це підвищує їхню роль в економіці й суспільно-політичному житті Італії.

Як ви вважаєте, чому банки намагаються стати власниками промислових підприємств?

Зростає значення IT-індустрії. Нові потреби споживачів спонукають компанії замислюватися над розробкою комплексних рішень з управління ланцюгами поставок та різноманітних фінансових програм. Упродовж останнього десятиліття було вирішено проблеми інформатизації установ державного сектору та створення загальнонаціональних електронних систем.

Італія — один із найбільших центрів міжнародного туризму. Вона приймає понад 65 млн осіб на рік (2/3 із країн ЄЄ), завдяки чому отримує до 35 млрд євро на рік.

Мал. 1. Альпійський курорт Кортіна-д’Ампеццо.

За допомогою додаткових джерел розкажіть про розвиток туризму в країні.

Особливість країни — значна кількість державних підприємств. Так, італійський транспорт на 50% належить державі.

У внутрішніх перевезеннях основну роль відіграє автомобільний транспорт. Близько половини автомобільних доріг побудовано на півночі, на півдні густота дорожньої мережі значно менша. Головна транспортна вісь країни — «Автострада Сонця», що з’єднує Турин, Мілан, Флоренцію, Рим, Неаполь та йде в Калабрію і на Сицилію. У міжнародних перевезеннях основне навантаження лягає на дороги, прокладені в Альпах.

Країна витягнута з півночі на південь, тому мережа автошляхів і залізниць найбільш розвинена в меридіональному напрямку. Широтних магістралей недостатньо. Найбільші промислові міста Італії зв’язує залізничне сполучення. Так, між Римом і Міланом, Генуєю, Венецією, Неаполем курсують швидкісні поїзди.

Важливим засобом пересування є повітряний транспорт. Особливо широко авіація використовується для зв’язку з островами та в міжнародних сполученнях. Найбільші аеропорти країни розташовані в Римі (Фіумічіно ім. Леонардо да Вінчі), Мілані й Неаполі.

У зовнішніх перевезеннях переважає морський транспорт. Між материком та островами Сицилія і Сардинія налагоджені поромні переправи. Найбільші порти країни — Генуя, Трієст, Неаполь.

3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.

У межах Італії виділяють більш розвинену промислову північ і трохи відсталий південь.

За структурою господарства північ нагадує Центральну Європу, а південь має спільні риси з деякими середземноморськими районами (Португалія, Греція). Тут частка сільського господарства значно вища, ніж на півночі.

Поясніть відмінності в рівні розвитку півночі і півдня Італії.

На світовий ринок країна постачає промислове обладнання, автомобілі, оргтехніку, побутову електротехніку, метали й вироби з них (у тому числі труби), тканини, одяг, взуття, а також товари побутової хімії й продукти харчування, у тому числі вина. Найбільше італійських товарів купують країни — члени ЄС і США. В імпорті значною є частка промислового обладнання, товарів хімічної промисловості та енергоносіїв (переважно нафти, нафтопродуктів і природного газу). Більш вагомою, ніж в експорті, є роль інших видів мінеральної сировини. Імпорт географічно більш різноманітний, але все-таки понад половина припадає на країни ЄС.

Розгляньте таблиці 1, 2. Із якими країнами Італія має додатне, а з якими — від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі? Які з основних торговельних партерів Італії не входять до ЄС?

Основними країнами-інвесторами в економіку Італії є Нідерланди, Франція і Люксембург, а також США та Швейцарія. Для підтримки й розвитку експорту країни та залучення іноземних інвестицій італійський уряд прийняв спеціальну програму «План “Зроблено в Італії”».

За допомогою матеріалів електронного додатка до підручника охарактеризуйте міжнародні зв’язки України та Італії.

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ ІТАЛІЇ (2015—2016 рр.), млрд євро